Кемеровський державний університет

Кафедра загальної та регіональної економіки

Курсова робота

З дисципліни: «Економіка підприємства»

Тема: «Виробнича програма підприємства та методика розробки.»

Науковий керівник:

Курсову роботу виконав:студент 2 курсу, групи ЕіУП озо
Кірсанов Максим Борисович

Кемерово

2002

Зміст.

Стор.

1. Введення. 3
2. Основні розділи і показники виробничої програми підприємства. 5
3. Обгрунтування виробничої програми:

3.1. розрахунками виробничих потужностей 11

3.2. сировинними ресурсами 22

3.3. паливно-енергетичними ресурсами 31
4. Розрахунково-аналітична частина. 34
5. Список використаної літератури. 42

1 ВСТУП.

У нових економічних умовах, що визначаються ринковими відносинами,підприємства організують виробництво і збут продукції з метою задоволенняпотреб ринку та отримання прибутку. Це стає реальним тоді,коли виробник має можливість систематично коректуватисвої науково-технічні, виробничі та збутові плани відповідно дозмінами ринкової кон'юнктури, маневрувати власними матеріальнимита інтелектуальними ресурсами.

Ця можливість грунтується на точних, своєчасних і еко -номічного обгрунтованих розрахунках техніко-економічних показників роботипідприємства. При проведенні розрахунків необхідні прикладні тафундаментальні дослідження, застосування високоефективних нових моделейкомп'ютерів. Все це дозволить підприємству добре орієнтир-ватися в ході іперспективи техніко-економічного розвитку виробниц-ства, інакше воно можепотерпіти крах, безнадійно відстати від конкурентів.

В даний час незмірно виріс інтерес підприємств до підго-товкиосіб, які вміють кваліфіковано проводити розрахунки техніко-економічнихпоказників. На багатьох підприємствах ця робота ведеться на кустарномурівні.

Тому на передових підприємствах створюються постійні підрозділиподілу, які зайняті аналізом і розрахунками економічної діяль-ності.
Більше того, керівники підприємств дбають про те, щоб їх найближчимипомічниками ставали керівники служб маркетингу та головний бухгалтер зновими, більш широкими функціями. Керівництво підприємством в умовахринку починається з вирішення питань: що про-переводити, скільки, за якоюціною продавати? І лише потім право голосу одержують керівники технічнихслужб.

Звичайно, створити службу аналізу, здатну дати достовірні рас-подружжятехніко-економічних показників роботи підприємства, непросто в країнівідчувається величезний дефіцит фахівців.

У курсовій роботі розкриваються деякі питання аналізу техніко -економічних показників діяльності підприємства, що стосуються програмивипуску продукції, ефективності використання матеріалів, ціновоїполітики, рентабельності та деяких інших.
Розрахунки дадуть можливість одержання більш точних уявлень і висновків протехніко-економічні показники діяльності підпри-ємства. У підсумкурозрахунків виявляється результативність тієї чи іншої виробничоїоперації та необхідне ресурсне забезпечення.
У подальшому розрахунки будуть використані для вироблення управленче-ськихрішень і виробничо програми.

2 Основні розділи і показники виробничої програми підприємства.

Виробнича програма-це план виробництва і реалізаціїпродукції: за обсягом, асортиментом і якістю. Розробляється внатуральних одиницях, в загальноприйнятих стандартних одиницях довжини, ваги таобсягу з урахуванням галузевої приналежності підприємства. Виробничапрограма розробляється у вартісному вимірі в показниках валової,товарної і реалізованої продукції.

При розрахунку виробничо програми виходять з плану маркетингу, атакож з фінансових і трудових можливостей підприємства.
Головним завданням при складанні плану виробництва - це підтвердитирозрахунками, що виробництво в змозі реально виробляти необхіднукол-во товарів у потрібний термін і з необхідною якістю. У плані вказуєтьсясклад обладнання, постачальники сировини, матеріалів, комплектуючих виробів,умови поставки за ціною, кількістю та якістю. План виробництвавключає: а) Розрахунок виробничої потужності (вхідної, вихідної, середньорічний); б) Розрахунок чисельності персоналу; в) Розрахунок фактичної заробітної плати персоналу; г) Розрахунок кошторису витрат на виробництво; д) Розрахунок собівартості товарної продукції; е) Розрахунок калькуляції собівартості продукції (послуг); ж) Розрахунок ціни; з) Розрахунок валової, товарної і реалізованої продукції.

- Виробнича потужність - це максимально можливий річний обсягвипуску продукції, при заданих номенклатурі і асортименті та з урахуваннямнайкращого використання всіх наявних на підприємстві ресурсів.
Виробнича потужність, як правило визначається за потужністю основнихцехів або ведучого обладнання і знаходиться за формулою:

де,
М - виробнича потужність виражена в натуральних одиницях; tЕ - максимально можливий річний фонд часу роботи однієї машини

N - кількість однотипного ведучого обладнання

Тед. - Норма часу на виробництво одиниці продукції (трудомісткістьвиготовлення однієї одиниці продукції) Планування потреби фірми вперсоналі, необхідному для виконання плану виробництва і реалізаціїпродукції, здійснюється в плані по праці і персоналу.

- Значення і роль плану по праці і персоналу фірми визначаютьсянаступним моментами:

. витрати на утримання персоналу складають значну частину витрат підприємства, визначають ціну реалізації продукції та її конкурентоспроможність;

(персонал фірми є найважливішим чинником виробництва. Саме від нього залежить, наскільки ефективно використовуються на підприємстві засоби та предмети праці, наскільки успішно працює підприємство в цілому. Тому на кожному підприємстві повинна розроблятися і здійснюватися кадрова політика, що служить вихідною базою для планування персоналу;

- В елементі "Витрати на оплату праці" відображаються:

Оплата праці за відрядними розцінками, тарифних ставок і посадовихокладів, виплати стимулюючого характеру щодо положень про систему оплатипраці (надбавки до тарифних ставок і окладів, премії та винагороди запідсумками роботи за рік); виплати компенсуючого характеру за роботу в нічнийчас, за роботу у важких і шкідливих умовах праці, суміщення професій.

Оплата чергових і додаткових відпусток, компенсації заневикористану відпустку, пільгових годин підлітків, перерв у роботігодуючих матерів, виконання державних обов'язків: виплатипрацівникам, вивільненим у зв'язку з реорганізацією підприємства іскорочення штатів; виплати одноразових винагород за вислугу років, зарайонним коефіцієнтами; оплата за час вимушеного прогулу; оплатавідпусток навчаються за вечірньою і заочною формами.

Вартість продукції видається працівникам підприємства в якостіоплати праці.

Суми, нараховані за виконану роботу особам, залученим дляроботи на підприємстві за договорами з державними організаціями, яквидані цим особам, так і перераховані державним організаціям;оплата праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства, за виконанняними робіт за укладеними договорами (включаючи договір підряду), якщо розрахункиза виконану роботу проводяться безпосередньо самі підприємством, іінші виплати, що включаються до фонду оплати праці, крім виплат за рахунокприбутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та інших цільовихнадходжень.

- У господарській практиці нашої країни для визначення величинивитрат виробництва використовується категорія "собівартість".
Собівартість відповідає розглянутим бухгалтерським витратам, тобто НЕвраховує неявні (змінні) витрати. З розвитком підприємництва в
Росії економісти переходять від використання поняття "собівартість" довикористання поняття "економічні витрати", але в даний час першогозберігає своє значення.
У собівартості продукції знаходить відображення рівень технічної оснащеності підприємства, рівень організації виробництва і праці, раціональні методи управління виробництвом, якість продукції і т.д.
Зниження собівартості є найважливішою умовою зростання прибутку.
Собівартість є ціноутворюючим фактором.

Собівартість продукції складається з витрат, які різнорідні засвоїм складом та економічним призначенням, ролі у виготовленні іреалізації продукції.
Витрати, що утворюють собівартість продукції відповідно до їхекономічним змістом групуються за наступними економічнимиелементів:
1. матеріальні витрати
2. амортизаційні відрахування
3. фонд заробітної плати у тому числі:

> ФОП основних робітників

> ФОП інших категорій
4. Нарахування від ФОП в тому числі:

> ФОП основних робітників

> ФОП інших категорій
5. Інші витрати пов'язані з виробництвом продукції
6. Відсоток за кредит
7. Податки, що включаються в собівартість продукції
8. Комерційні витрати
9. Управлінські витрати
10. Разом витрат:

- Розрахунок калькуляції собівартості продукції розраховується як сума:
Витрат на сировину, основні, допоміжні матеріали, покупнінапівфабрикати, паливо, енергію на технологічні цілі визначаютьмноженням норм витрати на ціну їх придбання з урахуванням транспортно -заготівельних витрат, за вирахуванням зворотних відходів.
Заробітна плата виробничих робітників розраховується наступним чином

> За основною відрядної зарплати: на основі норм виробітку і розцінок

> За погодинною системою оплати праці: виходячи з кількості годин роботи і встановлених тарифів.

> За додаткової заробітної плати за окремими видами продукції: шляхом розподілу витрат на додаткову зарплату виробничих робітників за допомогою процентної ставки від суми основної зарплати.
Розмір відрахувань на соціальні потреби (пенсійний фонд, соціальнестрахування, медичне обслуговування, фонд зайнятості) відбувається завстановленої законодавством нормі від суми нарахувань зарплати (38,5%)
Непрямі витрати (витрати по утриманню та експлуатації обладнання,загальновиробничі витрати, загальногосподарські) розподіляються насобівартість конкретних виробів пропорційно до основної заробітної плативиробничих робітників.
Витрати по утриманню та експлуатації машин і обладнання включаютьвартість таварно-матеріальних цінностей на утримання машин іобладнання, витрати на зарплату робітників з ремонту, знос інструменту,амортизацію обладнання, послуги допоміжних виробництв.
Загальновиробничі витрати включають витрати на утримання апаратууправління цеху, знос МШП, амортизацію О.Ф цеху, вартість товаро -матеріальних цінностей з утримання будівель, обладнання, цехів, охоронупраці і ТБ.
Загальногосподарські витрати включають витрати на утримання апаратузаводоуправління, іншого персоналу, зношеність інвентаря загальнозаводськогопризначення, амортизацію О.Ф заводоуправління, витрати на відрядження,підготовку кадрів, податки, збори та інші загальнозаводські платежі.
Комерційні витрати (позавиробничі) пов'язані зі збутом продукції:упаковкою, зберіганням, транспортуванням, реклама, ярмарки, виставки і т.д.

- Ціна - це грошове вираження його вартості. Ціна окремого товаруможе відхилитися від його вартості під впливом випадкових ринковихфакторів, у тому числі й інфляції.
Розрахунок ціни проводиться за методом "середні витрати плюс прибуток" і маєвигляд:

СРЦ = С + П + ПДВ + СН + НТ, де
СРЦ - вільна ринкова ціна;
С - собівартість виробу;
П - прибуток;
ПДВ - податок на додану вартість;
СН - спеціальний податок;
НТ - торгова надбавка.

- Валова, товарна, і реалізована продукція визначається наступнимтак:

Валова продукція - це весь обсяг виробленої продукції згідно здоговірним зобов'язанням підприємства.

Товарна продукція - це продукція знаходиться на складі підприємства,готова до реалізації, а також продукція знаходиться в дорозі вироблена алене оплачені.

Реалізована продукція - це продукція за яку на поточнийрозрахунковий рахунок підприємства надійшла оплата.

3.1. Обгрунтування виробничої програми розрахунками виробничої потужності.

Виробнича потужність - це максимально можливий випускпродукції, передбачений на відповідний період (декаду, місяць,квартал, рік) у заданій номенклатурі та асортименті з урахуванням оптимальноговикористання наявного обладнання і виробничих площ,прогресивної технології, передової організації виробництва і праці.

Економічне обгрунтування виробничої потужності - найважливішийінструмент планування промислового виробництва. Іншими словами, цепотенційна можливість валового випуску промислової продукції.

При формуванні виробничої потужності враховується вплив такихфакторів, як номенклатура, асортимент, якість продукції, парк основноготехнологічного обладнання, середній вік обладнання і ефективнийрічний фонд часу його роботи при встановленому режимі, рівеньспряженості парку, розмір виробничих площ і т.п.

Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринковогопопиту, який може змінюватися за обсягом, номенклатурі та асортименту,тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіхтехнологічних операцій, тобто можливість своєчасно перебудувативиробничий процес у залежності від зростання конкурентоспроможностіпродукції, зміни обсягу, номенклатури та асортименту.

Виробнича потужність розраховується по всьому переліку номенклатурита асортименту продукцій. В умовах багато-номенклатурнихвиробництва, коли продукція, що випускається характеризується сотняминайменувань виробів, кожне з яких відрізняється не тільки призначеннямабо конструктивними особливостями, але й технологією виготовлення,здійснюються угруповання всієї номенклатури виробленої продукції і вибірвиробу-представника.

Виробнича потужність розраховується за ведучим виробничимцехам, ділянкам і встаткування з урахуванням сформованої кооперації ізаходів щодо ліквідації «вузьких місць».

До ведучого підрозділу відносяться підрозділи, в якихвиконуються основні технологічні операції з виготовлення плановоїпродукції.

Під «вузьким місцем» розуміється невідповідність потужності окремих цехів,дільниць, груп устаткування мінімальної потужності відповідногопідрозділу, дільниці або групи обладнання. Виникнення вузького місцяє наслідком не спряженості між цехами, дільницями або групамиобладнання. Коефіцієнт спряженості розраховується за формулою:

(1.1) де Кс - коефіцієнт спряженості; M1 і М2 - потужність ведучих цехів іділянок, од.; Ру-питомі витрати продукції першої операції (цеху,ділянки) для вироблення продукції другий, шт., т, і т.п.

Усунення вузького місця здійснюється за планом організаційно -технічних заходів, що розробляється в двох напрямках, тобтоз урахуванням і без урахування залучення додаткових капітальних вкладень. Кодругого напрямку відносяться заходи з введення невстановленогообладнання, збільшенню змінності роботи обладнання, залученнядодаткової робочої сили, розширенню багатоверстатного обслуговування,внутрізмінних скорочення простоїв, перерозподілу деталей навзаємозамінне обладнання з меншим рівнем його використання [1].

Розрахунок виробничої потужності ведеться також по всімвиробничим підрозділам промислового підприємства починаючи з нижчоговиробничої ланки до вищої, тобто від верстата до групивзаємозамінного обладнання, далі до ділянки, від ділянки до цехуосновного виробництва, від цеху до підприємства в цілому.

При визначенні виробничої потужності не враховуються простоїобладнання або недовикористання виробничих площ, викликанедефіцитом робочої сили і виробничих запасів, відхиленнями ворганізації виробництва і т.п. Виробнича потужність - величиназмінна. Вона змінюється протягом звітного періоду і визначається, якправило, на початок і кінець року.

Виробнича потужність визначається в тих же единіцах, в якихвимірюється обсяг виробництва продукції. Широка номенклатура приводиться доодному або декількох видів однорідної продукції.

Виробнича потужність залежить від ряду чинників. Найважливіші з нихнаступні:

- кількість і продуктивність обладнання;

- якісний склад обладнання, рівень фізичного і моральногозносу;

- ступінь прогресивності техніки і технології виробництва;

- якість сировини, матеріалів, своєчасність їхніх поставок;

- рівень спеціалізації підприємства;

- рівень організації виробництва і праці;

- фонд часу роботи обладнання.

Вибуття потужності відбувається з наступних причин:

- знос обладнання;

- зменшення годин роботи обладнання;

- зміна номенклатури або збільшення трудомісткості продукції;

- закінчення терміну лізингу обладнання.

Для аналізу виробничої потужності використовуються показники, якіхарактеризують: зміну фондовіддачі як різницю між фондовіддачі проектної (ФОпр)та розрахованої виходячи з середньорічної потужності (ФОпм). зміна випуску продукції на одиницю встановленого парку основноготехнологічного устаткування, тобто відношення товарної (валової) продукціїдо середньорічного кількості встановленого обладнання за планом іфактично; зміна рівня використання виробничих потужностей якнаслідок поліпшення використання виробничих площ на основізіставлення планової та фактичної вартості валової (товарної)продукції, що припадає на 1м2 виробничої площі.

Для поліпшення використання та подальшого нарощування виробничихпотужностей необхідно: скоротити внутрізмінні і целосменние простої парку основноготехнологічного обладнання; підвищити фондоозброєність шляхом впровадження нових, більш прогресивнихобладнання і технології; модернізувати діючий парк основного технологічногообладнання; поглибити спеціалізацію та поширити кооперацію.

Розрахунок виробничої потужності заводу ведеться по всіх йогопідрозділам у наступній послідовності:

- по агрегатів і групам технологічного обладнання;

- по виробничих дільниць;

. По основним цехами заводу в цілому.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провіднихцехів, дільниць, агрегатів. До ведучих відносяться цехи, дільниці, агрегати, вяких виконуються основні найбільш трудомісткі технологічні процеси іоперації по виготовленню виробів або напівфабрикатів. Перелік провіднихцехів, дільниць та агрегатів в основному виробництві, а також оптимальнірівні завантаження публікуються у галузевих рекомендаціях по розрахункувиробничої потужності.

Вимірюється виробнича потужність, як правило, в натуральних абоумовно-натуральних одиницях. Так потужність текстильних підприємстввизначається максимально можливим випуском тканин в погонних і квадратнихметрах, прядильних фабрик - в тонах пряжи, цеглі заводів - в тис. штукумовної цегли, металургійних комбінатів - в тонах виплавленоїстали і т. д.

Разом з тим засіб виміру виробничої потужності кількістюпродукції, що випускається не є загальним. На підприємствах,переробляють сільськогосподарську продукцію, або гірничо-збагачувальнихкомбінатах обсяг випуску кінцевої продукції залежить від якості вихідногосировини або змісту в ньому корисного компонента. Чим гірше якістьсировини, що переробляється, тим менше буде вироблено кінцевої продукціїпри незмінних або навіть більших витратах праці і капіталу. Тому потужністьподібних підприємств вимірюється не обсягом випуску продукції, а кількістюсировини, що переробляється. Наприклад, потужність гірничо-збагачувальних комбінатіввизначається в тоннах руди що переробляється, цукрових заводів - в тонахбуряка, що переробляється на добу, маслосироробних - в тоннахпереробляється молока і т.д. [2]

Використання натуральних показників для вимірювання виробничоїпотужності можливо тільки на вузькоспеціалізованих підприємствах,що випускають однорідну нескладну продукцію. При багато-номенклатурнихвиробництві сумарна потужність підприємства визначається у грошовомувираженні.

При розрахунку виробничої потужності потрібно виходити з наявногообладнання і площ, передової організації виробництва, застосуванняповноцінного сировини, найбільш досконалих інструментів і пристроїв,режиму роботи підприємства.

Виробнича потужність підприємства визначається потужністю ведучихпідрозділів (цехів, дільниць) або агрегатів і установок. До них відносятьсяті підрозділи, агрегати та установки, де виконуються основнітехнологічні процеси, більші по трудомісткості обсяги робіт тазосереджена найбільша кількість машин і устаткування. Так, на швейнихфабриках до них відносяться швейні цехи, на текстильних комбінатах --прядильне і ткацьке виробництва, на машинобудівних заводах --механічні і складальні цехи, у чорній металургії - доменні,мартенівські, електроплавильних печі. Такий підхід до визначеннявиробничої потужності дозволяє виявити несопряженность потужностейведучих та допоміжних виробництв і агрегатів і розробити планорганізаційно-технічних заходів щодо їх вирівнювання.

Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступнівихідні дані:

- плановий фонд робочого часу одного верстата:

- кількість машин;

- продуктивність обладнання;

- трудомісткість виробничої програми;

- досягнутий відсоток виконання норм виробітку.

Виробнича потужність ведучих підрозділів визначається заформулою:

(2.1) де ПМ - виробнича потужність підрозділу (цеху, дільниці); n --кількість одиниць одноіменного ведучого обладнання, од. Нт - годиннатехнічна (паспортна) потужність одиниці обладнання, од.; Ф - фондчасу роботи обладнання, годин.

При цьому необхідно врахувати все обладнання, закріплене за цехом,включаючи недіюче внаслідок несправності, що знаходиться в ремонті іпідлягає встановленню в плановому періоді. Не враховується тількиустаткування, що знаходиться в резерві, а також на дослідно-експериментальних іспеціальних дільницях для професійно-технічного навчання.

При розрахунку виробничої потужності підприємств машинобудування,заводів з виробництва будівельних матеріалів, текстильних, швейних івзуттєвих фабрик, підприємств харчової промисловості і деяких інших такожнеобхідно враховувати виробничі площі. Так на швейних фабриках воснову розрахунку виробничої потужності пошивних цехів покладенокількість робочих місць (без обліку резервних), яке може бути розміщенона виробничій площі, що виділяється для розміщення виробничихпотоків. Розрахунок виконується за формулою:

(2.2) де S - виробнича площа цеху, що виділяється для організаціївиробничих потоків, кв. м; SН - виробнича нормативна площа
(з урахуванням проходів) на одне робоче місце, кв. м; Т - режимне часроботи, год.; t - витрати часу на виготовлення одного виробу, год.

У короткостроковому періоді виробнича потужність є постійноювеличиною. У довгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок виводуз виробництва фізично і морально застарілих, зайвих машин,обладнання і площ, або збільшена шляхом технічного переозброєннявиробництва, реконструкції та розширення підприємства. У зв'язку з цим приобгрунтуванні виробничої програми виробничими потужностямирозраховуються вхідна, вихідна і середньорічна виробнича потужність.

Вхідна виробнича потужність - це потужність на початок звітногоабо планованого періоду.

Вихідна виробнича потужність - це потужність підприємства на кінецьзвітного або планованого періоду. При цьому вихідна потужність попередньогоперіоду є вхідною потужністю наступного періоду. Вихідна потужністьрозраховується за формулою:

ПМвих = ПМвх + ПМТ + ПМР + ПМнс - ПМвиб (2.3) де ПМвих - вихідна виробнича потужність; ПМвх - вхіднавиробнича потужність; ПМТ - приріст виробничої потужності за рахуноктехнічного переозброєння виробництва; ПМР - приріст виробничоїпотужності за рахунок реконструкції підприємства: ПМнс - приріст виробничоїпотужності за рахунок розширення (нового будівництва) підприємства; ПМвиб --вибувають виробнича потужність.

Оскільки введення та вибуття потужностей проводиться не одномоментно, авідбувається протягом усього планованого періоду, то виникаєнеобхідність розрахунку середньорічної виробничої потужності. Вонавизначається за формулою:

(2.4) де пмс - середньорічна виробнича потужність; ПМiввод. - Сума, що вводитьсяi-а виробнича потужність; tiд - кількість місяців в році, протягомяких буде діяти i-а потужність; ПМjвив - виводиться j-авиробнича потужність; tjб - кількість місяців в році, протягомяких не буде діяти j-я виведена потужність; 12 - кількістьмісяців на рік.

Наведена методика визначення середньорічної потужності застосовується ввипадках, коли в плані розвитку підприємства передбачений конкретний місяцьвведення нових виробничих потужностей. Якщо поточним планом капітальногобудівництва або організаційно-технічних заходів передбачаютьсятерміни введення потужностей не по місяцях, а по кварталах, то при розрахункусередньорічної потужності вважається, що вони будуть вводитися у серединіпланованих кварталів.

При розробці середньо-і довгострокових планів неможливо передбачитине тільки місяць, але і квартал, в якому будуть введені додатковіпотужності. У цьому випадку при розрахунку їхніх середньорічних величин періоддії вводяться потужностей приймається в розмірі 0,35 року [3].

Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністюздійснюється в 4 етапи.

На 1 етапі аналізується коефіцієнт використання середньорічноївиробничої потужності в звітному періоді. Він розраховується яквідношення фактичного випуску продукції до середньорічної потужності.

(2.5) де Кіо - коефіцієнт використання виробничої потужності взвітному періоді, од. опо - фактичний випуск продукції у звітномуперіоді, од. ПМСО - середньорічна виробнича потужність підприємства взвітному періоді, од.;

Оскільки виробнича потужність являє собою максимальноможливий обсяг випуску продукції при найкращих умовах виробництва, токоефіцієнт її використання не може бути більше одиниці. Недотриманняцієї умови означає, що розрахункова виробнича потужність підприємствазанижена і потрібне уточнення розрахунків.

На другому етапі здійснюється планування зростання коефіцієнтавикористання виробничої потужності в майбутньому періоді. Воногрунтується на виявленні внутрішньовиробничих резервів збільшеннявипуску продукції без додаткового введення постійних факторіввиробництва. Внутрішньовиробничі резерви поліпшення використаннядіючих виробничих потужностей поділяються на екстенсивні іінтенсивні.

До екстенсивних відносяться резерви збільшення корисного часу роботиобладнання в межах режимного фонду. Вони включають усуненнявнутрізмінних і цілоденних простоїв обладнання, а також скороченнятривалості планових ремонтів. Група інтенсивних резервів включає всебе заходи по більш повному завантаженню обладнання в одиницю часу,підвищення кваліфікації робітників і на цій основі більш повне використанняпродуктивності машин, збільшення випуску придатної продукції і т. п.

Коефіцієнт використання середньорічної потужності в плановому періодіможе бути визначений за формулою:

Кіп = Кіо (J (2.6) де Кіп - коефіцієнт використання виробничої потужності вплановому періоді, од.; J - індекс зростання коефіцієнта використаннявиробничої потужності в плановому періоді.

На третьому етапі виявляється можливість виконання виробничоїпрограми в короткостроковому періоді. Для цього спочатку визначається можливийвипуск продукції з діючих виробничих потужностей шляхом множенняїх величини на плановий коефіцієнт використання середньорічної потужності

ОПД = ПМвх (Кіп (2.7) де ОПД - можливий випуск продукції з діючих виробничихпотужностей, од.

Потім цей випуск зіставляється з плановим завданням. Виробничапрограма буде виконана в короткостроковому періоді в тому випадку, якщоможливий обсяг випуску продукції з діючих виробничих потужностейбуде більше або дорівнює плановому обсягу.

ОПД> ОПП (2.8) де ОПП - планований обсяг випуску продукції, од. Якщо ця умова недотримується, то необхідно введення додаткових виробничих потужностей.

На четвертому етапі здійснюється розрахунок необхідного введення в діюнових потужностей у довгостроковому планованому періоді.

При обгрунтуванні потреби у нових виробничих потужностях великезначення мають терміни їхнього освоєння. Чим вони коротші, тим більше продукціївипустить підприємство у плановому періоді, тим більше буде його валовий дохідта прибуток і швидше окупляться інвестиції в розвиток виробництва.

За знову вводиться потужностей державних підприємств застосовуютьсягалузеві норми тривалості освоєння проектних потужностей. Вонидиференціюються в залежності від величини освоюваної потужності і ступеняновизни продукції (вперше освоювана або аналогічна раніше випускається).
Підприємства недержавного сектору промисловості терміни (норми)освоєння проектних потужностей планують самостійно.

Норми освоєння проектних потужностей використовуються при визначенніпотреби знову вводяться виробничих потужностей для забезпеченняпланового випуску продукції. Розрахунок виконується за формулою:

(2.9) де Гімн - необхідний введення в дію нових виробничих потужностей,од.; Ко - коефіцієнт освоєння нових виробничих потужностей; Кс --коефіцієнт середньорічної потужності.

Заключним етапом обгрунтування виробничої програмивиробничими потужностями є розробка балансу виробничоїпотужності. Він грунтується на забезпеченні рівності між плановим завданнямі можливим сумарним випуском продукції з діючих та новихвиробничих потужностей з урахуванням запланованих термінів їхнього введення іосвоєння. Формула балансу виробничої потужності підприємства маєнаступний вигляд:

ОПД + Гімн (Ко (Кс = ОПП (2.10)

Збільшення виробничої потужності можливо за рахунок:

- введення в дію нових і розширення діючих цехів;

- реконструкції;

- технічного переозброєння виробництва;

- організаційно-технічних заходів, з них:

- збільшення годин роботи обладнання;

- зміна номенклатури продукції або зменшення трудомісткості;

- використання технологічного обладнання на умовах лізингу зповерненням в терміни, встановлені лізинговими угодою.

3.2. Обгрунтування виробничої програми розрахунком сировиннихресурсів.

Матеріальними ресурсами або оборотними виробничими фондамипромисловості є такі засоби виробництва, які, перебуваючи впроцесі праці, повністю споживаються в кожному виробничому циклі іповністю переносять в цьому ж циклі свою вартість на продукт праці.

Процес розробки економічно обгрунтованих величиноборотних коштів, необхідних для організації нормальноїроботи підприємства, називається нормуванням оборотнихкоштів. Таким чином, нормування оборотних коштів заклю -чає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних дляутворення постійних мінімальних і в той же час достатній -них запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків не -завершеного виробництва й інших оборотних коштів. Норми -вання оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніхрезервів, скороченню тривалості виробничого циклу,більш швидкої реалізації готової продукції.

Нормують оборотні кошти, що знаходяться в виробництв -ських запасах, незавершеному виробництві - залишки готовоїпродукції на складах підприємства. Це нормовані оборотнікошти. Інші елементи оборотних коштів називаютьсяненормованими.

У процесі нормування оборотних коштів визначаютьнорму і норматив оборотних коштів.

Норми оборотних коштів характеризують ми?? імальние запаситоварно-матеріальних цінностей на підприємстві і розраховуючи -ются в днях запасу, нормах запасу деталей, рублях на розрахунковуодиницю і т.д.

Норматив оборотних коштів являє собою виробленоюня норми оборотних коштів на той показник, норма якоговизначена. Розраховується в карбованцях.

Нормування оборотних коштів Ноб.с являє собою сле -дме суму:

Ноб.с = Нnp.з + Нн.п + Нr.п

де Нпр.з-нормування виробничих запасів;
Нн.п - нормування незавершеного виробництва;
Нг.п - нормування запасів готової продукції.

Ефективне використання оборотних коштів про -промислових підприємств характеризують три основні показу -теля.

Коефіцієнт оборотності, який визначається діленням -ем обсягу реалізації продукції в оптових цінах на середнійзалишок оборотних коштів на підприємстві:

Ко = Рп/СВ,

де Ко, - коефіцієнт оборотності оборотних коштів, обороти;
Рп - обсяг реалізованої продукції, грн.;
СО-середній залишок оборотних коштів, грн.;

Коефіцієнт оборотності характеризує число кругообо -Ротов, що здійснюються оборотними коштами підприємства за оп -ределенний період (рік, квартал), або показує обсяг реалі -зовано продукції, який припадає на 1 грн. оборотних коштів.
З формули видно, що збільшення числа оборотів веде або дозростання випуску продукції на 1 грн. обігових коштів, або дотому, що на цей же обсяг продукції потрібно затратити мен -шую суму оборотних коштів.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів, величина якогообернена коефіцієнту оборотності. Він характеризує сумуоборотних коштів, витрачених на 1 руб. реалізованої продук -ції:

Кз = СО/Рп

де Кз, - коефіцієнт завантаження оборотних коштів.
Тривалість одного обороту в днях, яка знаходиться деле -ням кількості днів у періоді на коефіцієнт оборачіваемос -ти Ко.

Т = Д/Ко

де Д - число днів в періоді (360, 90).

Чим менше тривалість обороту оборотних коштівабо більше число здійснених ними кругообігів при тому жобсязі реалізованої продукції, тим менше потрібно оборот -них коштів, і, навпаки, чим швидше оборотні засоби вдосконалення -шают кругообіг, тим ефективніше вони використовуються.

річний економічний ефект від економії матеріальних ресурсіввизначається на основі різниці приведених витрат:

Е = ((з1 + Енк1) - (с2 + Енк2) (В2,де с1, с2 - собівартість одиниці продукції відповідно в колишніх інових умовах; к1 і к2 - питомі капітальні витрати на одиницю продукціїв колишніх і нових умовах; Ен - нормативний коефіцієнт ефективності; В2
- Річний обсяг продукції.

Для спрощення розрахунків можна враховувати різницю за собівартістюпродукції і за питомими капітальними витратами тільки по змінюютьсястаттями.

Річний економічний ефект від економії матеріальних ресурсів можебути визначений також за показником рентабельності за допомогою наступноїформули:де ц - оптова ціна одиниці продукції.

Вартість сировини, матеріалів і палива, слід враховувати