Розробка заходів щодо поліпшення фінансового стану підприємства

Анотація

Даний дипломний проект відображає комплексний аналіз всієї фінансово -господарської діяльності Михайлівській фабрики нетканих матеріалів:стан виробничих результатів роботи, технічний стан йрозвиток, використання трудових ресурсів, використання матеріальнихресурсів, аналіз витрат на виробництво продукції.

У ході аналізу були виявлені і вивчені слабкі сторони організації ірозроблені заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

Annotation

Der Auftraggeber dieser Diplomarbeit ist die Aktiengesellshaft
"Michailowwattelienefabrik".

Ein zweck des Diplomprojektes ist die Analyse des Betriebes auf dem
Markt. Die Hauptstutze ist sowie auf die okonomische Analyse der finanzerwirtschaftlichen Tatigkeit des Betriebes.

Das vorliegende Thema des Diplomprojekts ist aktuell in dergegebenen Moment des Zeit da man den Betrieb auf vollkomen anderes Niveaudes russischen Marktes zu heben braucht.

ВІДГУК

На дипломний проект студентки Михайлівського економічного коледжу -інтернату Чикин Олени Валентинівни на тему: «Розробка заходів щодо поліпшенняфінансового стану підприємства ».

Актуальність даної теми в сучасних умовах базується напершочерговому знанні всієї фінансово-господарської діяльностіпідприємства.

У теоретичній частині проекту докладно описана діяльністьпідприємства в умовах ринку, відображена характеристика підприємства, йогофінансова стійкість і платоспроможність.

У другій частині проекту проведено глибокий аналіз всієї фінансово -господарської діяльності Михайлівській фабрики нетканих матеріалів.
Проаналізовано стан виробничих результатів роботи підприємства,технічний стан розвитку, використання трудових ресурсів,використання матеріальних ресурсів, витрати на виробництво продукції.

У ході аналізу були виявлені і вивчені слабкі сторони організації.

У третій частині проекту запропоновані варіанти подальшоговикористання майна фабрики і захід щодо поліпшення фінансовоїстійкості та платоспроможності.

У процесі роботи над дипломним проектом Чікіна Е.В. проявилахороші знання в області економіки, дисциплінованість, самостійністьі ретельність. Робота виконана відповідно до завдання та встановленимтерміном.

Загалом дипломний проект студентки Чикин Е.В. заслуговує оцінки
«Відмінно», а його автор - присвоєння кваліфікації «Менеджер».

Керівник переддипломної практики

Начальник
Ляліна Т.П. планового відділу

ПЛАН.

Введення

1. Підприємство в умовах ринку.
1. Основні функції та цілі підприємства в умовах ринку.

2. Фактори, що впливають на ефективне функціонування підприємства в умовах ринку.

2. Види та форми підприємств.

3. Фінансові ресурси підприємства.

4. Роль ціноутворення на підприємстві.

5. Принципи та методи планування на підприємстві

6. Інноваційна діяльність підприємства.

7. Аналіз ефективності діяльності підприємства.

1. Показники аналізу та динаміки фінансово-господарської діяльності підприємства.

2. Організація аналізу діяльності підприємства.

3. Антикризове управління підприємством.

8. Характеристика підприємства.

1. Історія створення «Михайлівській фабрики нетканих матеріалів»

2. Структура управління підприємством.

3. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

+4. Аналіз показників платоспроможності та ліквідності.
1. Оцінка та аналіз фінансово-господарського стану Михайлівській фабрики нетканих матеріалів.

1. Аналіз виробничих результатів роботи підприємства.

1. Виробнича програма, її обгрунтованість і виконання.

2. Аналіз використання виробничих потужностей.

3. Оцінка якості та конкурентоспроможності продукції.

2. Аналіз результатів технічного стану і розвитку підприємства.

1. Аналіз організаційно-технічного рівня виробництва.

2. Аналіз стану та руху основних фондів.

3. Аналіз використання основних фондів.

3. Аналіз використання трудових ресурсів підприємства.

1. Аналіз використання трудових ресурсів.

2. Аналіз продуктивності праці.

3. Аналіз динаміки заробітної плати.

4. Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства і стан запасів.

1. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.

2. Аналіз стану запасів матеріальних ресурсів.

5. Аналіз витрат на виробництво продукції.
Висновок до глави 2
2. Заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

1. Варіанти подальшого використання майна підприємства.

2. Заходи щодо поліпшення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства.
Висновок до глави 3
3. Екологічна частина.

1. Місце розташування об'єкта.

2. Джерела забруднення на підприємстві та стан природоохоронної діяльності.

3. Стан техніки безпеки та охорони праці на підприємстві.

4. Пропозиції щодо поліпшення природоохоронної діяльності.
Висновок до глави 4
Висновок
Список використаної літератури
Програми

ВСТУП.

Благополучно фінансовий стан підприємства - це важлива умовайого безперервного й ефективного функціонування. Для його досягненнянеобхідно забезпечити постійну платоспроможність суб'єкта, високуліквідність його балансу, фінансову незалежність і високурезультативність господарювання.

Для цього необхідно вивчати численні показники,характеризують всі сторони діяльності підприємства (виробництво, йогопотенціал, організацію, реалізацію, фінансові операції, рух грошовихпотоків і т.п.) для виявлення глибинних причин зміни фінансовогоположення. Застосування багатостороннього комплексного аналізу фінансовогостану підприємства створює реальні передумови для керуванняокремими показниками, і відповідно і для посилення їх впливу наполіпшення фінансового клімату.

Фінансовий стан підприємства необхідно аналізувати з позиційі короткострокової, і довгострокової перспектив, тому що критерії його оцінкиможуть бути різні. Стан фінансів підприємства характеризуєтьсярозміщенням його засобів і джерел їх формування, аналіз фінансовогостану проводиться з метою встановити, наскільки ефективно використовуютьсяфінансові ресурси, які знаходяться в розпорядженні підприємства. Фінансовуефективність роботи підприємства відбивають: забезпеченість власнимиоборотними коштами та їх збереження, стан нормованих запасівтоварно-матеріальних цінностей, стан і динаміка дебіторської ікредиторської заборгованості, оборотність оборотних коштів, матеріальнезабезпечення банківських кредитів, платоспроможність.

Сталий фінансове становище підприємства залежить насамперед відполіпшення таких якісних показників, як - продуктивність праці,рентабельність виробництва, фондовіддача, а також виконання плану поприбутку. Раціонального розміщенню засобів підприємства сприяєправильна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва,оперативна діяльність по прискоренню грошового обігу. У той же часфінансові утруднення підприємства, відсутність коштів для своєчаснихрозрахунків можуть вплинути на стабільність постачань, порушити ритм матеріально -технічного постачання. У зв'язку з цим аналіз фінансового станупідприємства й аналіз інших сторін його діяльності повинні взаємнодоповнювати один одного.

Завданнями аналізу є загальна оцінка фінансового аналізу,перевірка витрачання коштів за цільовим призначенням, виявлення причинфінансових утруднень, можливостей поліпшення використання фінансовихресурсів, прискорення обороту засобів і зміцнення фінансового становища.

Керівництво підприємства увесь час знаходиться перед необхідністювибору. Воно повинно здійснювати вибір оптимальної ціни реалізації,приймати рішення в галузі кредитної та інвестиційної політики та багатоінше, намагаючись домогтися такого положення, щоб уся діяльністьпідприємства в комплексі була б рентабельна і забезпечувала б необхіднігрошові надходження. Опис очікуваних результатів економічноїдіяльності в майбутній період має місце при складанні бюджетів (планів)підприємства.

Прийняття рішень у таких областях, як, наприклад, придбанняелементів основного капіталу, кадрова політика, визначення асортиментущо випускається, відноситься до довгострокового планування. Такі рішеннявизначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бутивідбиті в довгострокових планах (бюджетах), де ступінь деталізованістьзазвичай буває досить невисока. Довгострокові плани являють собоюсвого роду рамкову конструкцію, оскільки за цей термін вирівнюютьсясезонні коливання кон'юнктури.

Активне управління фінансами підприємства передбачає і розумнеманеврування грошовими потоками, щоб досягти синхронності надходженнякоштів з витратами, виконання всіх фінансових зобов'язань, ефективноговикористання фінансових ресурсів.

1.1. Підприємство в умовах ринку.

Серцевину будь-якої економіки складає виробництво, створенняекономічного продукту. Без виробництва не може бути споживання, можнатільки проїдати зроблене. Саме підприємства випускають продукцію,виконують роботи і послуги, тобто створюють основу для споживання іпримноження національного багатства.

Підприємство - самостійний господарський суб'єкт, який виробляєпродукцію, що виконує роботи та надає послуги з метою задоволеннясуспільних потреб та отримання прибутку.

Підприємство як юридична особа - це підприємство (організація,фірма, концерн), що відповідає певним ознакам, встановленимзаконодавством країни. До числа ознак юридичної особи відносяться:наявності свого майна; самостійна майнова відповідальність;право придбавати, користуватися і розпоряджатися власністю, а такожздійснювати від свого імені інші дозволені законом дії; право відсвого імені бути позивачем і відповідачем у суді і арбітражі, матисамостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий та інші рахунки в банку.

Підприємства відіграють найважливішу роль в економіці держави. Вониє основою для:

- збільшення національного доходу, валового внутрішнього продукту, валового національного продукту;

- можливості існування всієї держави і виконання ним своїх функцій. Це пов'язано з тим, що значна частина державного бюджету формується за рахунок податків і зборів підприємств;

- забезпечення обороноздатності держави;

- простого і розширеного відтворення;

- розвитку національної науки і прискорення НТП;

- підвищення матеріального добробуту усіх верств громадян країни;

- розвитку медицини, освіти та культури;

- вирішення проблеми зайнятості ;

- вирішення багатьох соціальних проблем. Цю роль підприємства будуть виконувати тільки в тому випадку, якщо вони ефективно функціонують. [1]

В умовах ринку підприємства працюють за такою схемою:

У цій схемі основою є попит покупців, тобто можливістьзбути свою продукцію. Для цього необхідно вивчати кон'юнктуру ринку,запити покупців, місткість ринку, якість продукції у потенційногоконкурента та інші питання, характерні для ринкових відносин.

Вся історія розвитку суспільного виробництва свідчить ідоводить, що найбільш ефективно підприємства функціонують в умовахцивілізованого ринку, для якого характерні наявність різних формвласності, здорова конкуренція, демонополізація економіки, вільнеціноутворення, наявність розвиненої ринкової інфраструктури, перевагаспоживача в порівнянні з виробником і інші необхідні атрибути.

1.1.1. Основні функції та цілі підприємства в умовах ринку.

Як правило, основною метою підприємства в умовах ринку єотримання прибутку. Однак не менш важливою метою будь-якого підприємства вумовах ринку є забезпечення стабільної фінансової стійкості вйого роботі. Це більш складна для досягнення мета, яка включає в себене тільки отримання прибутку, але й стійке її отримання, а домогтися цьогоне так-то просто.

Підприємства можуть досягати цієї мети тільки в тому випадку, якщо всвоїй роботі будуть дотримуватися і виконувати необхідні функції.

Відомий німецький економіст Г. Шмаль виділяє наступні
"наріжні камені" управління підприємством: економічність, фінансовастійкість, прибуток.

Принцип економічності вимагає, щоб досягався:

- певний результат при найменших витратах - принцип мінімізації;

- при заданому обсязі витрат найбільший результат -- принцип максимізації.

Отже, в основі своїй принцип економічності пред'являєвластива всім підприємствам само собою зрозуміле вимоги - невитрачати задарма виробничі фактори (ресурси), тобто працювати
"економічно".

Принцип фінансової стійкості означає таку діяльністьпідприємства, за якої воно могло в будь-який момент часу розплатитися засвоїми боргами або власними коштами або шляхом відстрочки, або за рахунокотримання кредиту.

Вищої метою підприємницької діяльності є перевищеннярезультатів над витратами, тобто досягнення можливе більшого прибутку абоможливо високої рентабельності. Ідеальним є такий стан, колиотримання максимального прибутку і забезпечує більш високу рентабельність.

Для досягнення поставленої мети підприємства повинні:

1) випускати високоякісну продукцію, систематично оновлювати і надавати послуги у відповідності з попитом і наявними виробничими можливостями ;

2) раціонально використовувати виробничі ресурси з урахуванням їх взаємозамінності;

3) розробляти стратегію і тактику поведінки підприємства і коригувати їх відповідно до мінливих обставинами;

4) систематично впроваджувати все нове і п?? редовое у виробництво, в організацію праці та управління;

5) піклується про своїх працівників, зростання їх кваліфікації та більшої змістовності праці, підвищення їх життєвого рівня, створення сприятливого соціально-психологічного в трудовому колективі;

6) забезпечувати конкурентоспроможність підприємства і продукції, підтримувати високий імідж підприємства;

7) проводити гнучку цінову політику та здійснювати інші функції. [1]

Вироблення успішної стратегії починається з визначення "місії"фірми, спільної мети функціонування колективу. При цьому цілі підприємстваможуть змінюватися. Все залежить від конкретних зобов'язань. Наприклад, основнийметою підприємства на певному етапі може бути не отриманнямаксимального прибутку, а завоювання ринку. У цьому випадку одержаннямаксимального прибутку відсувається ніби на другий план, але в майбутньому, вразі завоювання ранка, підприємство може з лишком може відшкодуватинедоотриманий прибуток.

У сучасних умовах перед багатьма вітчизняними підприємствамистоять зовсім інші цілі і завдання, а отримання прибутку знаходиться далеконе на першому місці. Керівники багатьох підприємств вважають, що для нихосновним завданням на цьому етапі є реалізація продукції, можливістьвиплати заробітної плати працівникам підприємства та бути "на плаву". Залишаєтьсясподіватися, що цей важкий період для російської економіки скоро пройде,підприємства почнуть нормально працювати, вирішувати задачі і досягати мети,властиві ринковій економіці, звернуть увагу на використання такихпрогресивних суспільних форм організації виробництва, як концентрація,спеціалізація, кооперування і комбінування виробництва.

1.1.2. Фактори, що впливають на ефективне функціонування підприємства в умовах ринку.

Слово "фактор" трактується як рушійна сила, що здійснюєпроцесу або одна з його необхідних умов.

В даному тексті під словом "фактор" розуміється рушійна сила,що впливає на ефективність функціонування підприємства в умовах ринку.

В умовах ринкової економіки на ефективність роботи підприємствавпливають найрізноманітніші фактори. Їх можна класифікувати по самихрізними ознаками.

Залежно від спрямованості дії всі фактори можнаоб'єднати в дві групи: позитивні та негативні.

Позитивні - це такі фактори, які благотворно впливають надіяльність підприємства, а негативні - навпаки.

Залежно від місця виникнення всі фактори можнакласифікувати на внутрішні і зовнішні. Внутрішні чинники залежать віддіяльності самого підприємства, тобто саме підприємство їх породжує. [11]

Наприклад, на підприємстві розроблена і впроваджена гарна системаматеріального стимулювання, яка значно підвищила мотивацію праціпрацівників, що сприяло підвищенню ефективності виробництва.

Інший приклад. На підприємстві з шкідливими умовами праці нічого неробилося для їх поліпшення, в результаті різко підвищиласястомлюваність і захворюваність робітників, що в кінцевому підсумку призвело дозначного браку продукції та зниження обсягу її реалізації.

У першому випадку внутрішній фактор зіграв позитивну роль, у другому
- Негативну.

Внутрішні чинники настільки різноманітні, що для кращогорозуміння, обліку, аналізу і виявлення резервів виробництва їх такождоцільно об'єднати в наступні групи:

1) пов'язані з особистістю керівника та здатністю його командиуправляти підприємством в умовах ринку;

2) пов'язані з прискоренням НТП, інноваційної політики підприємства;

3) пов'язані з удосконаленням організації виробництва і праці,управлінням підприємством;

4) пов'язані з організаційно-правовою формою господарювання;

5) пов'язані зі створенням сприятливого соціально-психологічногоклімату в колективі;

6) пов'язані зі специфікою виробництва і галузі;

7) пов'язані з якістю та конкурентоспроможністю продукції, зуправлінням витратами та ціновою політикою;

8) пов'язані з амортизаційної та інвестиційної політики.

Ця класифікація чисто умовна, і вона не відображає всірізноманіття чинників, але дозволяє більш детально представити внутрішніфактори та їх вплив на ефективність виробництва.

Крім того, всі внутрішні чинники можна поділити на об'єктивні ісуб'єктивні. Об'єктивні - це такі чинники, виникнення яких незалежить від суб'єкта управління, наприклад, погіршення гірничо-геологічнихумов на гірничому підприємстві чи стихійні лиха.

Суб'єктивні чинники, а вони становлять абсолютну більшість,повністю залежать від суб'єкта управління, і вони повинні бути завжди в полізору та аналізу.

Ефективність роботи підприємства в умовах ринку значноюмірою залежить і те зовнішніх факторів, які можна класифікувати внаступні групи:

1) пов'язані зі зміною кон'юнктури внутрішнього і світового ринку.
В основному це виявляється в зміні попиту та пропозиції, а також уколиванні цін;

2) пов'язані зі зміною політичної обстановки як всерединікраїни, так і в більш глобальному масштабі;

3) пов'язані з інфляційному процесом;

4) пов'язані з діяльністю держави. [11]

У сучасних умовах саме від держави значною міроюзалежить ефективність діяльності російських підприємств, перш за всестворення цивілізованого ринку і правил гри на цьому ринку, тобто створенняправової основи, забезпечення належного правопорядку в країні та їїнаціональної безпеки, стабілізація економіки, забезпечення соціальноїзахисту та соціальних гарантій, захист конкуренції, розробка та прийняттяорганізація виконання господарського законодавства.

1.2. Види та форми підприємств.

В даний час підприємства класифікують за рядом ознак.

Перш за все, підприємства розрізняються за сферами діяльності. Уцьому аспекті виділяються підприємства, що діють у сфері матеріальноговиробництва і його великих підрозділів (промисловість, сільськегосподарство, транспорт, зв'язок будівництво). Іншу групу становитьнематеріальне виробництво, відмінною ознакою якого єстворення особливих продуктів - "послуг". Завданнями діяльності підприємства,що діють в цій сфері, є створення різноманітних за характеромпослуг (від ремонту побутової техніки до послуг великої соціальної значущості --охорони здоров'я, освіти, культури).

Велика група підприємств займається посередницькою діяльністю.
Завдання підприємств - посередників - встановлення взаємовигідних контактівміж виробниками та споживачами, продавцями та покупцями.
Професійне посередництво скорочує сукупні витрати, підвищуєприбуток підприємств, зменшує витрати споживачів на пошук потрібних їмтоварів, тобто вигідно всім учасникам господарських відносин.

Важливі функції виконують підприємства сфери обслуговування, а також вонипоказники, як кількість підприємств у цій сфері, чисельність зайнятих уній працівників, територіальне розміщення, є непрямим, алепереконливим свідченням рівня розвитку матеріального виробництва.

Адже чим меншими затратами праці і ресурсів задовольняютьсяматеріальні потреби людей у суспільстві, тим отже, більше праціі ресурсів воно може направити на задоволення нематеріальнихпотреб. Стан сфери обслуговування, обсяг споживаних послуг,є однією з важливих характеристик рівня та якості життя населення. Убільшості розвинених країн у цій сфері суспільного виробництва зайнятобільше половини економічно активного населення.

За кількістю видів виробленої продукції підприємства розрізняютьсяяк спеціалізовані, тобто випускають обмежену кількість товарів, ібагатопрофільні, що виробляють різні товари.

У свою чергу різний і рівень спеціалізації підприємств. У цьомувідношенні може мати місце предметна спеціалізація, коли здійснюєтьсявже готовий до вживання продукт (наприклад, у харчовій промисловості --різні види виробів). Подетальна спеціалізація розвивається в галузях,виробляють засоби виробництва (наприклад, виробництво підшипників,що знаходять застосування в різних галузях машинобудування). Технологічнаспеціалізація характеризує зосередження підприємства на виконанніпевній стадії технологічного процесу (наприклад, у хімічнійпромисловості - виробництво кислот для подальшого їх використанняіншими підприємствами).

Залежно від розмірів підприємства поділяються на "великі",
"середні", "дрібні".

Найчастіше розмір підприємства визначається через чисельністьзайнятих на ньому працівників. Підхід до розподілу підприємств за розмірамиможе бути різними в кожній країні і змінюватися за галузямивиробництва. Так, у США до числа дуже дрібних підприємств у всіх галузяхвиробництва, крім обробної промисловості, відносяться підприємства зчислом зайнятих до 20 осіб, до дрібних - до 100, середнім - до 500, довеликим - понад 500 чоловік. У той же час в обробній промисловостідрібними підприємствами вважаються підприємства, що налічують до 500працівників. Загалом, кількість підприємств США близько 80% - це дрібніпідприємства, частка великих корпорацій складає близько 20%. Однак останнівиробляють близько 80% ВНП. Як видно, займаючи, загалом, зокрема підприємстввсього 1/5 частина, великі підприємства виробляють переважну частку продукції.
Чому це відбувається?

Справа в тому, що великі підприємства мають цілу низкупереваг. Великі масштаби виробництва дозволяють їм повніше використовуватиможливості поділу праці всередині підприємства. Дроблення процесу праціна дрібні операції призводять до того, що кожен працівник спеціалізується наякий-небудь однієї операції і виконує роботу зі створення продукту відпочатку до кінця.

Поділ праці в рамках підприємства виступає потужним чинникомпідвищення його продуктивності.

У ще більшою мірою підвищується продуктивність праці, колирозподіл праці спирається на використання машинної техніки, що дозволяєвикористовувати спеціалізовані машини й устаткування. А купуватиспеціалізоване обладнання для зниження витрат на одиницю продукціїможуть дозволити собі саме великі підприємства.

Великі підприємства можуть набувати ресурси в обсягах,що надають право на оптові знижки.

Нарешті, великі підприємства здатні вкладати кошти в науково -дослідні та дослідно-конструкторські програми, що дають можливістькомпанії зменшити витрати виробництва і випускати продукцію підвищеногоякості. Всі ці переваги отримали в економічній теорії назву
"Ефект масштабу".

Тим не менш, переваги великого виробництва не безмежні:при перевищенні підприємством оптимальних розмірів можуть виникати інегативні наслідки - порушуватися виробниче єдність, знижуватисярівень керованості і т.д. Тому завданням підприємців є нестільки збільшення обсягу виробництва "взагалі", скільки знаходження йогооптимальної величини.

Останні десятиліття в економіці розвинених країн відзначені широкимрозвитком дрібного бізнесу - ця тенденція викликана обставинами двоякогороду: по-перше, особливостями сучасного етапу науково-технічноїреволюції, що забезпечує відповідну матеріальну базу дляефективного функціонування дрібного бізнесу, по-друге, диференціацією споживчого попиту в умовахзростаючих доходів населення і переважним зростанням у зв'язку з цим сфериобслуговування.

Переваги дрібного бізнесу полягають у наступному: [7]

- він динамічніше великого, дрібний бізнес легше пристосовуєтьсядо умов, що змінюються, дрібне виробництво оперативніше відображає зміниспоживчого попиту;

- розвиток дрібного бізнесу істотно полегшує територіальнийта галузевої перелив робочої сили і капіталу;

- дрібний бізнес швидше "вбирає" нові віяння науково -технічного прогресу, тому що він більш пристосований для виробництваунікальних виробів, швидше і дешевше переозброюється технічно, вимагаєменших капіталовкладень і забезпечує їх прискорену окупність; частосаме створення дрібних фірм реалізує спробу комерційного використаннябудь-якого втручання;

- дрібний бізнес покращує загальну структуру виробництва, тому щополегшує адаптацію "неповороткого" великого виробництва до зміннихумов, до нових вимог НТП: сприяє розвитку спеціалізації,звільняє великі корпорації від виробництва дрібносерійної продукції,займається пошуком, доопрацюванням та освоєнням нових виробів, більш охоче йде наризик.

Розвиток дрібного бізнесу розглядається урядами багатьохкраїн як важливий фактор забезпечення зайнятості населення. Тому створеннятаких підприємств виявляється різноманітна підтримка, у тому числі здопомогою кредитів, пільгового оподаткування, особливо на початкових етапахїх діяльності. Політика допомоги та підтримки малого бізнесу проводиться і внашій країні.

1.3. Фінансові ресурси підприємства.

Фінансові ресурси підприємства - це грошові доходи інадходження, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Вонипризначені для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом,банками, страховими та іншими організаціями. Крім того, фінансові ресурсислужать для здійснення витрат з розширеного відтворення, а такожвикористовуються для економічного оптимізації працівників підприємства.

Джерелами формування фінансових ресурсів є власнікошти підприємства та залучені ним з різних джерел.

Спочатку формування фінансових ресурсів відбувається в моментустанови підприємства, коли утворюється статутний фонд. Його величинапоказує розмір тих основних і оборотних коштів, якіінвестовані в процес виробництва.

Надалі фінансові ресурси формуються головним чином за рахунокприбутку та амортизаційних відрахувань. Поряд з ними джерелами фінансовихресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна, різніцільові надходження, оплата утримання дітей в дошкільних установах,мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві та ін

Значні фінансові ресурси, особливо при створенні нових іреконструюється підприємствам, можуть бути мобілізовані на фінансовому ринку.
При цьому використовуються продаж акцій, облігацій та інших видів цінних паперів,випускаються даним підприємством, а також позикові кошти у вигляді різнихкредитів.

Крім того, підприємства можуть одержувати фінансові ресурси в порядкуперерозподілу (у вигляді виплат страхового відшкодування від страховихкампаній, від асоціацій, концернів та галузевих структур, в які вонивходять).

Основні фінансові ресурси та джерела їх формуванняпредставлені на рис. 1.3.1. [12]

Рис. 1.3.1. Структура і джерела фінансових ресурсів підприємства.

Формовані з різних джерел фінансові ресурси даютьможливість підприємству своєчасно інвестувати кошти в новевиробництво, забезпечувати при необхідності розширення і технічнепереозброєння діючого підприємства, фінансувати науковідослідження, розробки та їх впровадження і т.д.

Фінансове забезпечення відтворювальних витрат можездійснювати в трьох формах: самофінансування, кредитування ідержавне фінансування.

Самофінансування засноване на використанні власних фінансовихресурсів підприємства. При недостатності власних засобів воно можеабо скоротити деякі свої витрати, або скористатися засобами,мобілізуються на фінансовому ринку на основі операцій з цінними паперами.

Кредитування - це такий спосіб фінансового забезпеченнявідтворювальних витрат, при якому витрати покриваються за рахунок позикибанку, що надається на засадах зворотності, платності, терміновості.

Державне фінансування здійснюється на безповоротній основіза рахунок коштів бюджетних та позабюджетних фондів. За допомогою такогофінансування держава цілеспрямовано перерозподіляє фінансовіресурси між виробничої та невиробничої сферами, галузямиекономіки і територіями країни, між формами власності, окремимигрупами і верствами населення і т.д.

На практиці всі перераховані форми фінансування витрат можутьзастосовуватися одночасно. Гол?? вное - домогтися між ними оптимального дляданого періоду співвідношення. Досягнення такого оптимізму можливо лишена основі активної фінансової стратегії, виробленої фінансовими службамипідприємства. Оптимальним вважається співвідношення між власними іпозиковими коштами, якщо воно становить 2:1. Іншими словами, власніфінансові ресурси повинні перевершувати позикові в два рази. У цьому випадкуфінансове становище вважається стійким.

Використання фінансових ресурсів здійснюється підприємством збагатьма напрямками, головним з яких є:

- платежі організаціям фінансово-банківської системи у зв'язку звиконанням фінансових зобов'язань (внесення податків до бюджету, сплатабанками відсотків за користування кредитами, погашення раніше взятих позик,страхові платежі);

- інвестування фінансових ресурсів у цінні папери інших фірм,купуються на ринку;

- напрямок фінансів ресурсів на утворення грошових фондівзаохочувальний і соціального характеру;

- використання фінансових ресурсів на благодійні цілі,спонсорство.

Для забезпечення безперебійного фінансування процесу виробництвавелике значення мають фінансові резерви. В умовах переходу до ринку їхроль значно зростає. Фінансові резерви здатні забезпечитибезперервний кругообіг коштів у відтворювальному процесі навіть привиникнення величезних втрат або настанням непередбачених подій.
Фінансові резерви можуть створюватися самими підприємствами за рахуноквласних фінансових ресурсів (самострахування), їх управлінськимиструктурами (на основі нормативних відрахувань), спеціалізованимистраховими організаціями (методом страхування) і державою (резервніфонди).

З переходом до ринкових основ господарювання зростає рольфінансових служб у вишукуванні фінансових джерел розвитку підприємства.
Пошук ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів, операціїз цінними паперами, своєчасне залучення позикових коштів стаєосновними в управлінні фінансами підприємства, утворюючи так званий
"Фінансовий менеджмент".

Фінансовий менеджмент є така організація управління фінансамиз боку фінансових служб, яка дозволяє залучати додатковіфінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх знайбільшим ефектом, здійснювати прибуткові операції на фінансовому ринку,купуючи і перепродуючи цінні папери.

Вибір джерела покриття витрат підприємства при нестачівласних фінансових ресурсів залежить від цілей інвестування коштів.
Для покриття короткостроковій і середньостроковій потреби в обіговихзасобах доцільно використовувати позички кредитних установ. Приздійсненні великих капітальних вкладень у розширення, технічнепереозброєння або реконструкцію виробництва можна залучити довгостроковийкредит або скористатися випуском цінних паперів.

Не менш важливо для підприємства використовувати вільні фінансов