Міністерство освіти Російської Федерації
Псковський політехнічний інститут - (філія)
Санкт-Петербурзького державного політехнічного університету
Факультет Економіки та менеджменту < p> Кафедра «Державне та муніципальне управління»
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО дипломного проекту (роботи)
Удосконалення програми розвитку
туризму Псковської області
Допустити до захисту
Зав. кафедрою к.т.н., доцент (В. М. Андрєєв)
Керівник проекту (Е. Н. Наумова)
дипломник, студент гр. 56-01/2 (Н. Н. Самойлова)
Міністерство освіти Російської Федерації
Псковський політехнічний інститут - (філія)
Санкт-Петербурзького державного політехнічного університету
Затверджую Зав.
Кафедрою
«» 2000 р
КАФЕДРА ДМУ
ФАКУЛЬТЕТ Е і М < p> ЗАВДАННЯ ПО Дипломне проектування
Прізвище Самойлова ім'я по батькові Наталія Миколаївна шифр 0061348
I. ТЕМА РОБОТИ
| Удосконалення програми розвитку туризму Псковської області |
| | |
| | II. ЗМІСТ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА |
| 1. |
| 2. |
| 3. |
| 4. |
| 5. |
| 6. |
| 7. |
III. ЗМІСТ Графічний матеріал
6.
1.
2. 7.
3. 8.
4. 9.
5. 10.
IV. КЕРІВНИЦТВО РОБОТОЮ V. ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА
Керівник роботи 1.
2.
3.
4.
5.
6.
Захист призначена на 200 р.
Керівник роботи
Зміст
Стор.
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. 5
Глава 1. Галузь туризму як об'єкт управління і планування
1. Сутність галузі туризму та її роль в економіці ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... .8
2. Види туризму ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 15
3. Етапи розвитку і реформування галузі туризму ... ... ... ... ... ... .. ... ... 22
4. Нормативно-правова база регулювання галузі ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 24
5. Функції органів управління із забезпечення поточного функціонування та розвитку галузі туризму ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... .. 30
Висновки по 1 чолі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 37
Глава 2. Аналіз стану та перспективи розвитку галузі туризму Псковськоїобласті
2.1. Аналіз потенціалу розвитку туризму ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 39
2. Аналіз туристичних потоків ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 43
3. Аналіз доходів і витрат від туристичної діяльності ... ... ... ... ... ... ... .47
4. Аналіз туристської інфраструктури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 48
5. Порівняльний аналіз програм розвитку туризму та оцінка їх ефективності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 58
Висновки по 2 чолі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 62
Глава 3. Удосконалення програми розвитку туризму Псковськоїобласті ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 71
3.1. Образ Пскова як міста, сприятливого для туризму ... ... ... ... ... ... .. 74
3.2. Розвиток інфраструктури та матеріальної бази туризму ... ... ... ... ... ... .. 77
3.3. Розробка туристичного продукту міста Пскова ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 80
3.4. Створення умов розвитку туризму в рамках державної підтримкитуризму у Пскові й Псковської області ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 83
3.5. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікаціїфахівців для всіх видів діяльності в туристськійіндустрії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .85
3.6. Наукове забезпечення туристичної діяльності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 85
3.7. Ресурсне забезпечення туристичної діяльності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 86
3.8. Результати реалізації програми ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 88
Висновки по 3 чолі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .90
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 91
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .96
Програми ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .99
Введення
Формування ринкової економіки в Україні посилило інтерес до форм іметодів туристичного обслуговування населення. Розвиток даної галузіприскореними темпами та зростання ролі конкуренції і ступенякомерціалізації туристської діяльності привели до розуміння необхідностідержавного регулювання туристського бізнесу. Протягом декількохпоколінь значна частина населення України користувалася туристськимипослугами, внаслідок чого потреба в них була масовою, тобто увійшла донорми життя, стала частиною національної культури [34; 96].
Нерідко туризм опинявся в різних країнах таким важелем, використанняякого дозволяло оздоровити всю національну економіку країни. У багатьохкраїнах туризм відіграє значну роль у формуванні валового внутрішньогопродукту, створенні додаткових робочих місць та забезпечення зайнятостінаселення, активізації зовнішньоторговельного балансу. Туризм робить величезнийвплив на такі ключові галузі економіки, як транспорт та зв'язок,будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народногоспоживання і інші, тобто виступає своєрідним каталізатором соціально --економічного розвитку. Туризм став одним з найприбутковіших видівбізнесу у світі. За даними Всесвітньої туристської організації (ВТО), вінвикористовує приблизно 7% світового капіталу, з ним пов'язано кожне 16-е робочемісце, на нього припадає 11% світових споживчих витрат і він дає
5% усіх податкових надходжень. Ці цифри характеризують прямий економічнийефект функціонування індустрії туризму. Розвинений туризм називають однимз головних феноменів XX століття [35, 46].
В останні роки і в Україні почали приділяти більше уваги розвиткутуризму. Перспективи розвитку туристського комплексу Росії багато в чомузалежать від посилення державного регулювання туристської сфери назагальнонаціональному рівні, яке повинне поєднуватися з сучасною стратегієюпросування регіональних турпродуктів.
Відсутність ретельно і обгрунтовано розробленої Програми розвиткутуризму Псковської області, методичних розробок вирішення проблем розвиткутуризму, можливості практичної реалізації заходів вже наявнихпрограм надають дослідженню актуальність.
Метою дослідження є розробка рекомендацій щодовдосконалення програми розвитку туризму Псковської області на 2002-2006рр..
Досягнення цієї мети вимагало вирішення наступних основних завдань:
1. вивчити апарат понять і категорій туризму;
2. розглянути економічні функції туризму, виявити роль і місце туризму в системі галузей народного господарства, визначити його соціально-економічний вплив на суспільство і навколишнє середовище;
3. виділити види туризму;
4. простежити історію формування галузі;
5. дослідити нормативно-праву базу державного регулювання туризму в Російській Федерації;
6. проаналізувати потенціал розвитку галузі туризму Псковській області;
7. простежити туристські потоки Псковській області;
8. проаналізувати доходи і витрати від туристської діяльності;
9. дати аналіз інфраструктури туристичної діяльності у Псковській області;
10. порівняти програми розвитку туризму Псковської області та інших областей;
11. запропонувати рекомендації з удосконалення програми розвитку туризму
Псковської області на 2002-2006 рр..
Предметом дослідження є фактори, закономірності і тенденціїрозвитку туризму в Росії і Псковської області.
Об'єктом дослідження виступає Програма розвитку туризму Псковськоїобласті на 2002-2006 рр..
Методологічною і теоретичною базою дослідження послужилифундаментальні положення системного підходу, загальної теорії економіки іменеджменту, а також роботи провідних вітчизняних і зарубіжних учених удосліджуваної області. У процесі дослідження застосовувалися як теоретичні,так і емпіричні методи: методи системного і порівняльного аналізу.
Інформаційною базою дослідження послужили дані Держкомстату РФ,статистичних і митних органів.
Наукова новизна роботи полягає в пропозиції рекомендацій звдосконалення програми розвитку туризму Псковської області на 2002-2006рр.. і їх теоретичного обгрунтування.
Структура та обсяг роботи: дана робота складається з вступу, трьохглав, висновку, списку використаної літератури, що включає 46найменувань, додатків.
Глава 1. Галузь туризму як об'єкт управління і планування
1.1. Економічна сутність галузі туризму та її роль в економіці
Аналіз існуючих визначень поняття «туризм» приводить до висновку проте, що переважна більшість авторів трактує туризм тільки з точкизору споживача, тобто туризм як подорож, почате зпевною метою [19, 12]. На наш погляд, необхідно розглядати туризмі з точки зору виробника як сфери виробництва і реалізаціїтуристських послуг і товарів різними організаціями, що володіютьтуристичними ресурсами. Ми пропонуємо наступне визначення поняття «туризм»
- Це специфічна галузь економіки, що включає в себе діяльністьтуристських підприємств з надання комплексу туристських послуг іпродажу туристських товарів з метою задоволення потреб людини,що виникають в період його подорожі (поїздки) [38, 23].
Специфіка сфери туризму як галузі національної економіки полягаєв тому, що її продуктом є право на споживання певного родупослуг, у той час як самі послуги створюються в інших галузях економіки
[38; 24].
Традиційно в туризмі виділяють три економічні функції:виробнича, забезпечення зайнятості та створення доходу. Деяківчені [16; 134] вважають за необхідне доповнити список економічних функційтуризму функцією згладжування регіональних диспропорцій, що єособливо актуальним на сьогоднішній день, і функцією нівелюваннявідхилень платіжного балансу. Реалізація цих функцій визначає місцетуризму в народно-господарському комплексі країни. Економічні функціїтуризму представлені на рис. 1.
Масштабність і важливість туризму свідчать про його приналежність достратегічних галузей економіки країни, що вимагає безпосередньогодержавного планування, з метою забезпечення пропорційностірозвитку територіальних та галузевих народногосподарських комплексів,обгрунтування політики зайнятості, забезпечення зростання бюджетних доходів іуправління станом платіжного балансу.
ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ ТУРИЗМУ
Виробнича Забезпечення Створення зайнятості доходу населення
Згладжування регіональних диспропорцій
Нівелювання відхилень платіжного балансу
Рис. 1. Економічні функції туризму
Численні зв'язку туризму з іншими галузями економіки породжуютьзовнішні економічні, екологічні та соціально-культурні ефекти,розповсюдження яких часто знаходиться поза сферою контролю суб'єктівтуристської діяльності [5; 68]. Державне планування розвиткутуризму має бути спрямоване на мінімізацію негативних і збільшенняпозитивних наслідків зовнішніх впливів [11, 39].
Туризм вже давно розглядається як одна з найбільш дохідних іінтенсивно розвиваються галузей світового господарства. Про цесвідчить той факт, що на частку туризму припадає близько 10% світовоговалового національного доходу [5; 24].
До початку третього тисячоліття на частку міжнародного туризмуприходилося 8% загального обсягу світового експорту і 30-35% світової торгівліпослугами. Загальні витрати на внутрішній і міжнародний туризм становлять 12%світового валового національного продукту [5; 84].
Розвиток туризму відіграє важливу роль у вирішенні соціальних проблем.
У багатьох країнах світу саме за рахунок туризму створюються нові робочімісця, підтримується високий рівень життя населення, створюютьсяпередумови для поліпшення платіжного балансу країни. Необхідність розвиткусфери туризму сприяє підвищенню рівня освіти, вдосконаленнюсистеми медичного обслуговування населення, впровадження нових засобівпоширення інформації і т.д.
Туризм робить вплив на збереження і розвиток культурногопотенціалу, веде до гармонізації відносин між різними країнами інародами, змушує уряди, громадські організації та комерційніструктури брати активну участь у справі збереження й оздоровлення навколишньогосередовища.
Сучасний розвиток туризму в Україні характеризується наявністюглибоких протиріч в його організаційній структурі, в спрямованостірозвитку, в стані якісних і кількісних характеристик [27; 68].
З одного боку, сучасний стан туризму в Росіїрозцінюється як кризовий, пов'язаний з різким падінням досягнутих ранішеобсягів надання туристських послуг, скороченням матеріальної базитуристської галузі і значною невідповідністю потребам населення втуристських послуги. [27; 69]
З іншого боку, відзначаються високі темпи будівництватуристських об'єктів, що відповідають найвищим світовим стандартам,значне збільшення виїздів росіян в закордонні поїздки, зростання числатуристських організацій по всій території Росії [27; 69].
За прогнозом Всесвітньої туристської організації до 2020 року Росіяможе увійти до першої десятки країн - самих популярних напрямків туризму.
За оцінкою експертів Всесвітньої туристичної організації (ВТО), Российская
Федерація посідає 15 місце у світовій класифікації за відвідуваністюіноземцями, що становить 2,5% світового ринку в'їзного туризму. Приріств процентному відношенні в 1999 році в порівнянні з 1998 роком склав
5,23%. [19; 54]]
В даний час Росію відвідує близько 17,5 млн. іноземців на рік
(в т.ч. з метою туризму лише 2,5 млн. чол. в рік - 14,3% від загальноїобсягу), що становить близько 2,5% світового потоку. [42]
Зростання туристичної активності (за даними СОТ) [43], що вимірюється вчисельності прибуття туристів у інші країни і доходів від їх обслуговування
(у відсотках), представлений в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Зростання туристської активності
| Період | Зростання числа прибуттів | Зростання доходів від |
| | Туристів,% | обслуговування туристів,% |
| 1990 - 1995 рр.. | 2,5 | 3,0 |
| 1995 - 2000 рр.. | 4,0 | 5,0 |
| 2000 - 2010 рр.. | 3,0 | 4,0 |
Наочно зростання туристичної активності представлений на рис. 2
Рис. 2. Зростання туристкою активності,%
При цьому непрямий вплив туризму на економіку майже дорівнює її прямимрезультату.
Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства:будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарівнародного споживання, зв'язку і т. д.
Даний бізнес приваблює підприємців з багатьох причин:невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристські послуги,високий рівень рентабельності та мінімальний термін окупності витрат.
У ряді закордонних країн туризм є однією з найбільш пріоритетнихгалузей, внесок у валовий національний дохід яких становить 15 - 35%
(Угорщина, Чехія, Австрія, Швеція, Італія, Франція, Іспанія, Португалія [22;
152 ]).
У туристичній індустрії динаміка зростання обсягів послуг, що надаютьсяпризводить до збільшення числа робочих місць набагато швидше, ніж в іншихгалузях часовий проміжок між зростанням попиту на туристичні послугиі появою нових робочих місць у туристичному бізнесі мінімальний.
Росія втрачає мільярди рублів, відмовляючи туризму в підтримці, крімтого, втрачаються сотні тисяч потенційних робочих місць.
Незважаючи на триваюче туристичний бум в Росії, впливіндустрії туризму на економіку країни поки незначно. Воно адекватновкладом держави у розвиток даної галузі і стримується, в основному,відсутністю реальних інвестицій, низьким рівнем готельного сервісу,недостатньою кількістю готельних місць, дефіцитом кваліфікованихкадрів.
За найбільш оптимістичними підрахунками в російській індустрії туризмузайнятий лише один працівник з 300, що в 30 разів нижче за аналогічний світовогопоказника.
Нерозвиненість туристичної інфраструктури, невисока якість сервісу,стійкий міф про Росію, як про зону підвищеного ризику призвели до того, що вданий час на нашу країну припадає менш ніж 1% світового туристськогопотоку.
У 1994 році дефіцит платіжного балансу туристської галузі Росіїсклав близько 8 млрд. доларів, тобто прибуток від виїзного туризму 4 млрд.доларів не покрила вивезених туристами 12 млрд. доларів. У 1995, 1996роках економіка вітчизняного туризму поступово стабілізується.
Змінюється і ставлення держави до туризму. У 1995 році прийнято Указ
Президента РФ «Про реорганізацію і розвиток туризму в Російській Федерації».
Розроблено федеральна цільова програма «Розвиток туризму в Російській
Федерації », а також створена Національна туристична корпорація. У рамкахкраїн СНД прийнятий законодательний акт «Про основні принципи співробітництвадержав - учасниць СНД у сфері туризму ». [18; 83].
Таким чином, туризм, будучи вигідною галуззю економіки, можестати при відповідних умовах найважливішою статтею валового національногодоходу Росії.
Структура поїздок до Росії іноземних громадян по цілях поїздкипредставлена на рис. 3 [42]:
Рис. 3. Структура поїздок до Росії іноземних громадян
За туристичними візами до Росії з усіх країн світу в 1999 р. булозазначено 4502,1 тис. чол., що на 2257,8 тис. більше, ніж за 1998 р.
Приріст склав 100,6% (рис. 4) [42].
На рис. 5 видно, що з країн далекого зарубіжжя в 1999 році прибуло
2088,3 тис. осіб - на 203,8 тис. більше ніж за 1998 р. [42]
Рис. 4. Кількість прибулих до Росії за туристичними візами з усіх країн світу (тис. чол .).
Рис. 5. Кількість прибулих в Росію з країн далекого зарубіжжя
(тис.чол)
Число прибулих з країн СНД, які скористалися послугами турфірмзбільшилася на 2054,3 тис. чоловік, тобто виросло в 6,7 рази (рис. 6) [42]
Рис. +6. Кількість прибулих в Росію з країн СНД (тис.чол)
Частка туризму в загальному світовому потоці залишила 26,3%, в потоці з країндалекого зарубіжжя - 28,9%, з країн СНД - 24,5%. При цьому на країни,що увійшли до першої десятки доводилося 92,3% (табл. 1.2) [42].
Таблиця 1.2
Основні країни, постачальники до Росії організованих туристів
| Країна | Число прибуттів (тис. |
| | Осіб) |
| Україна | 2358,8 |
| Польща | 977,8 |
| Фінляндія | 311,9 |
| Китай | 135,5 |
| Німеччина | 105,5 |
| Литва | 63,3 |
| США | 61,2 |
| Франція | 54,5 |
| Латвія | 48,1 |
| Естонія | 39,8 |
| Монголія | 38,3 |
| Великобританія | 27,9 |
| Таджикистан | 24,3 |
| Італія | 23,3 |
| Японія | 18,8 |
| Швеція | 16,7 |
| Ізраїль | 14,0 |
| Нідерланди | 11,6 |
| Південна Корея | 11,4 |
| Туреччина | 11,2 |
У 1998 році за в'їздом в Росію лідирувала Польща. У 1999 році вонапоступилася свою позицію в рейтингу Україні навіть при збільшенні кількості туристівна 61,8% (373,7 тис. чол.). Число прибуттів по турвізи з Українизбільшилося в 19,4 рази, або до 2237,2 тис. чол. [42]
З Литви потік туристів збільшився на 22,2% (11,5 тис. прибуттів),
Латвії - на 34,9% (12,4 тис.), Естонії - на 89,7% (18,8 тис.) [42].
Крім країн Балтії можна відзначити зростання числа туристичних прибуттів з
Японії на 13,9% (2326 осіб), Швеції - 5,7% (897), Ізраїлю - на 11,5%
(1457), Південної Кореї на 48,4% (3809) [42].
1.2. Класифікація видів туризму та факторів, що впливають на розвиток туризму
Класифікація в туризмі позначає виявлення його окремих форм івидів в залежності від основного показника - критерію. Як будь-яка іншакласифікація, класифікація видів туризму допомагає більш доскональновивчити розвиток туризму, його видозміни і основні тенденції. Але туризмскладне і багатопланове поняття. Дуже складно виділити форми та види туризмув їх чистому вигляді, тому немає у світі єдиної класифікації. Ті, щоіснують, мають деякі розбіжності, але в цілому між собоюузгоджуються.
Туризм можна класифікувати за різними критеріями [19; 126]:
1. За мети поїздки.
Цей критерій має вирішальне значення, тому що саме мета поїздкинайбільше впливає на формування тура та організацію туристичногообслуговування. Подорожуючи, турист може ставити перед собою кількацілей, але тільки одна з них буде домінуючою.
У залежності від мети відрізняють наступні туризму: a) Пізнавальний або культурно-розважальний. Включає поїздкилюдей з метою ознайомлення з природними, історико-культурнимипам'ятками, музеями, театрами, суспільним устроєм, життям ітрадиціями народів у відвідуваною країні. Пізнавальні цілі можутьпоєднуватися з метою відпочинку. b) Діловий. В основі цього виду туризму лежить на необхідності виконанняслужбових або професійних завдань. Поїздки з діловими цілямирозглядаються як одна з найважливіших складових частин сучасноготуристичного обміну. До діловому туризму відносяться поїздки делегацій абоокремих осіб для участі в міжнародних переговорах, нарадах,свята, коронація, церемоніях вступу на посаду глав державита урядів. Але до числа туристів не включаються дипломатичні працівникипосольств і консульств, співробітники торгових представництв та іншихорганізацій, які працюють за кордоном.
До різновиди ділового туризму відносяться поїздки для участі абовідвідання національних і міжнародних виставок і ярмарків, поїздки вскладі спеціалізованих груп по професіях. За останні роки попит натакі поїздки постійно зростає. За своїм характером вони наближаються допізнавальним поїздок, але спеціальна програма відвідин різнихоб'єктів та підприємств, а також однорідний професійний склад групизумовлює доцільність виділення таких поїздок в окремурізновид такого туризму. Розвиток ділового туризму в першу чергупов'язано з інтернаціоналізацією бізнесу, який останнім часомзахоплює найбільші компанії світу. c) Етнічний. Мета цього туризму - відвідини родичів, місцянародження свого або батьків. Особливе значення даний вид туризму має длякраїн, частина населення яких проживає за кордоном - Польща, Угорщина,
Югославія. d) Релігійний. Релігійний туризм (паломництво) є одним знайстаріших видів туризму і являє собою пересування людей до
«Святих місцях» з метою відвідування храмів і монастирів в дні релігійнихсвят або для замаліванія гріхів. Зародження паломництва пов'язано зформуванням у світі основних релігійних течій. Паломництво, як ітуризм взагалі, буває внутрішній (у межах окремої країни) іміжнародний. Прочани залишають в стані перебування істотну часткувзятих в дорогу грошей. Крім того, паломництво дає заробіток багатьомтисячам місцевих жителів. Центрами релігійного туризму є: Мекка,
Медіна, Єрусалим, Ватикан та інші міста і місцевості. e) Спортивний. Спортивний туризм - це поїздки для участі врізних спортивних змаганнях. Спортивний туризм поділяється на дварізновиди: активний - поїздка і перебування в відвідуваному місці длябезпосередньої участі у спортивних змаганнях і пасивний - колипоїздка і перебування здійснюються для участі у спортивних змаганняхяк глядач. f) Рекреаційний. Рекреаційний туризм або відпускної - цепересування людей у вільний час з метою відпочинку, необхідного длявідновлення фізичних і душевних сил людини. Для багатьох країн світуцей вид туризму є найбільш поширеним і масовим. g) Навчальний. Під навчальним туризмом розуміють поїздки з метою отриманняабо поліпшення своїх знань. Найбільш поширені - вивченняіноземної мови, так зване «занурення» та безпосереднє спілкуванняз носіями мови. h) Екзотичний. Екзотичний туризм пов'язаний з бажанням побачити,пізнати і відчути щось незвичайне, не притаманне повсякденному житті.
Це кліматичні умови, незвичайна флора та фауна, кухня різних народів,архітектура, національні звичаї та ін i) Екологічний. Екологічний туризм отримав найбільш широкепоширення і визнання в наш час, оскільки екологія з кожним днемнабуває все більшого значення. Дбайливе ставлення до природи і навколишньогосередовищі є одним з привабливих елементів туризму. Все частішепроводяться рекламні заходи і тури, які мають екологічний характер
(наприклад, як можна відпочити і провести час на природі не забруднюючи їїі не завдаючи їй шкоди). Екологія та туризм дуже взаємопов'язані і залежніодин від одного. Туризм можливий лише в екологічно чистих районах. Уміжнародній практиці існує таке поняття як «синій прапор». Йогоприсвоюють екологічно чистим районам. Природно, що туристивважають за краще відпочивати саме в цих місцях, тому що ніщо не загрожує їхнімздоров'ю.
2. За способом пересування. a) пішохідний туризм; b) велосипедний туризм; c) кінний туризм; d) альпінізм; e) лижний туризм; f) мототуризм.
3. За ступенем використання транспортних засобів.
Туризм передбачає переміщення людей з одного місця в інше якусередині країни, так і за її межами. Подорож з використаннямстандартних видів транспорту: a) повітряний транспорт (рейси за розкладом, поза розкладом), b) водний транспорт (пасажирські лінії та пороми, круїзи), c) сухопутний транспорт (залізничний, міжміські та міські автобуси, приватні автомашини, прокат транспортних засобів та ін .) d) використанням екзотичних видів транспорту (канатна дорога, фунікулер, повітряна куля, дельтаплан та ін.)
4. Залежно від засобів розміщення туристів розрізняють наступнівиди туризму:a) Туризм в готелі.b) Туризм в мотелі.c) Туризм в пансіоні.d) Кемпінговий туризм.e) Туризм в туристичній селі, на турбазі і т.д.
Готелі, як правило, розташовані або у центрі міста, або недалеко відаеропорту або залізничного вокзалу.
Мотелі розташовуються або вздовж автомобільної траси, або на околиціміста. Проживання в мотелі повинно забезпечувати туристам умови по доглядуз автомобілем (автостоянки, бензозаправні станції, автосервіс і т.д.)
Турпансіони готельного типу з єдиним управлінням, надаютьклієнтам житло в одному або декількох номерах, супутні послуги таавтономну кухню.
Кемпінги, туристичні села, турбази - це приміщення,розташовані, як правило, поза межами міста, призначені длярозміщення як звичайних, так і автотуристів.
Туристичні села - це сервісні господарства з єдиним управлінням,огороджені та обладнані для відпочинку та ночівлі туристів, які не маютьавтономного обладнання, необхідного для ночівлі.
Усі зазначені кошти відносять до готельним підприємствамрізних категорій, і вони підлягають сертифікації на предмет номенклатури таякості послуг, що надаються туристам. Засоби розміщення поділяютьсятакож на постійні, в яких прийом туристів здійснюється цілий рік, ісезонні - обслуговують туристів тільки в певний час року, втуристський сезон.
5. По терміну поїздки.
По терміну перебування поїздки поділяються на: a) тривалі, b) короткострокові c) тури вихідного дня.
6. За сезонності. a) Літній (з кінця травня по середину вересня в період літніх відпусток і шкільних канікул). b) Зимовий (з середина грудня до кінця лютого - період гірськолижного сезону, різдвяних і новорічних свят) c) міжсезоння (полусезон). В нашій області - осінь і весна, кількість туристів значно зменшується порівняно з активним сезоном.
7. За рівнем організації. a) Індивідуальний тур - незалежне подорож одного або декількох осіб і пов'язане з обслуговуванням, що носять персональний характер, як правило, з більш високими цінами. b) Груповий тур - спільна поїздка декількох осіб за єдиним маршрутом і на однакових умовах. Об'єднання туристів в одну групу обумовлюється спільністю інтересів і цілей поїздки, а також порівняно більш низькими цінами в порівнянні з індивідуальними турами у зв'язку з наданням групових знижок.
Характер організації подорожі може бути організований ісамодіяльний.
Подорож окремого туриста чи групи туристів за попередньорозробленої туристичною фірмою програмі називається організованим.
Організовані туристи забезпечуються необхідним туристичним сервісом,який обумовлюється в заздалегідь придбаних турах.
Самодіяльний або так званий альтернативний туризм, де вяк організатора подорожі виступає не туроператора, а сам турист,мандрівник, використовуючи рекламні матеріали, за допомогою інформаційнихмереж. Іншими словами, турист сам визначає тривалість поїздки, маршрут,відвідувані об'єкти, сам бронює готель і т. д., він незв'язаних ніякимизобов'язаннями з туристичною фірмою.
8. За демографічним і соціальним складом учасників поїздки.
В залежності від місця проживання туриста (міський житель абосільський), від соціального становища в суспільстві (дитячий, шкільний,молодіжний, сімейний, з професійного складу та ін) Грає роль івік туриста, останнім часом, значно збільшилася кількістьмандрівників похилого (пенсійного) віку.
9. За спрямованості туристичних потоків. a) В'їзний - подорожі осіб по країні, які постійно проживають в інших країнах. b) Виїзний - подорож осіб постійно проживають у країні, в іншу країну. c) Внутрішній - подорож стане осіб, які постійно в ній проживають.
10. За принципом оплати. a) Комерційний. Це стандартний варіант, коли туристична фірма реалізує свій турпродукт покупцеві і відповідно отримує прибуток. b) Соціальний. Під соціальним туризмом розуміються подорожі, субсидованого з коштів, що виділяються державою на соціальні потреби, при цьому, окремим категоріям туристів держава, в порядку, встановленому законодавством, надає пільги соціального характеру. c) Інтенсив-туризм. Являє собою заохочувальну поїздку за рахунок фірми, що організовуються підприємством для своїх працівників за досягнення в праці (наприклад, за підвищення загального обсягу продажів, ефективну рекламу, допомогу в навчанні персоналу і т. д.).
Основні фактори, що впливають на розвиток туризму діляться на статичні ідинамічні. До статичним відносяться сукупність природно-географічнихфакторів. Вони мають вічні, незмінні значення. Людина лишепристосовує їх до туристським потребам, робить їх більш доступнимидля використання. Природно-кліматичні і географічні фактори знаходятьвираз в гарній, багатій природі, клімат, рельєф місцевості,підземних багатства (мінеральні печери). Культурно-історичні чинники
(пам'ятники архітектури, історії і т.д.) теж, значною мірою можнавіднести до статичних факторів.
До динамічним відносяться демографічні, соціально-економічні,матеріально-технічні та політичні чинники. Вони можуть мати різнуоцінку значення, мінливі в часі і в просторі.
Крім того, фактори, що впливають на туризм діляться на зовнішні
(екзогенні) і внутрішні (ендогенні). Зовнішні (екзогенні) факторивпливають на туризм за допомогою демографічних і соціальних змін.
До їх числа відносяться економічні та фінансові чинники:
> поліпшення (погіршення) економічної та фінансової ситуації;
> збільшення (зменшення) персонального доходу;
> більше висока (низька) туристська активність залежно від виділеної на відпочинок частини доходів;
> зростання (зменшення) частки суспільно-виделяемях коштів на покриття витрат на туризм і подорожі.
До соціально - економічних факторів, що впливає на зростання туризму,відносяться також підвищення рівня освіти, культури, естетичнихпотреб населення. Як елемент естетичних потреб можнарозглядати прагнення людей познайомиться з побутом, історією, культурою,умовами життя різних країн.
Крім того, до зовнішніх чинників відносяться зміни політичного таправового регулювання; технологічні зміни; розвиток транспортноїінфраструктури та торгівлі, а також зміна умов безпекиподорожей.
Внутрішні (ендогенні) фактори - це фактори, що впливаютьбезпосередньо у сфері туризму. До них належать, перш за все, матеріально -технічні фактори, що мають найважливіше значення для розвитку туризму.
Головний з них пов'язаний з розвитком засобів розміщення, транспорту,підприємств громадського харчування, рекреаційної сфери, роздрібної торгівлі і т.д.
Особливе місце серед факторів, які впливають на розвиток туризму,займає фактор сезонності. В залежності від сезону обсяг туристичноїдіяльності може мати дуже серйозні коливання. Туристські організаціїта установи вживає низку заходів, спрямованих на зменшення сезоннихспадів, наприклад, введення сезонної диференціації цін (різниця у величинітарифів на проживання в готелях залежно від сезону може досягати
50%), розвиток тих видів туризму, які не піддаються сезоннимколивань - конгресний, діловий і т.д.
3. Етапи розвитку і реформування галузі туризму
Туризм - продукт тривалого історичного розвитку. Передумови йогорозвитку беруть свій початок з глибокої давнини.
Як відомо, процес пізнання людиною навколишнього світу тісно пов'язанийз подорожами. Вже в давні часи народи Середземномор'я мали у своєму розпорядженнігеографічними описами, які давали загальні уявлення про сусіднітериторіях. Розвиток обміну і торгових зв'язків потребувало достовірних ідокладних відомостей про країни, їх населення і Оби?? Аях.
З метою вивчення нових територій відправлялися в далекі подорожістародавні вчені (Геродот - 5 ст. до н.е.) і дослідники інших країн (Піфей
- 4 ст. до н.е.).
накопичилися, до початку нашої ери географічні дані про різнікраїнах найбільш повно були висловлені стародавніми географами Страбоном (63 р.до н.е. - 20 р. н.е.) і Клавдієм Птоломєєм (90 - 168 рр.. Н.е.)
Величезна заслуга у відкритті нових територій в цей час належитьарабським мандрівникам VII - XI ст. Наприклад, купець з Басри Сулейманвідвідав Китай і Індію, а Ібн-Хордабех та Ібн-Фадіан дали докладний описнашої країни.
В період IX - XI століть Давня Русь в силу свого географічногоположення була центром перетину торгових шляхів між Заходом і
Сходом. У цей час активно розвивалися наші зв'язки з Візантією. Зприйняттям християнства на Русі з Візантії потягнулися служителі церкви,перекладачі, переписувачі книг і купці. Не можна також не відзначити широкепоширення хрестових походів того періоду, метою яких булозавоювання нових земель.
Період Середньовіччя був ознаменований початком подорожей до цілющихджерел. Особливо відомими мандрівниками цього періоду можна назвати
Афанасія Нікітіна, Марко Поло, Васко да Гама, Христофора Колумба.
Говорячи про історію розвитку вітчизняного туризму, можна відзначити 5етапів [20; 11]:
1. до 1880 року - цей етап був ознаменований початком поїздок на окремі екскурсії чи на відпочинок. Найбільш активними в цьому плані були революційно-демократичні верстви та інтелігенція Росії.
2. цей етап почався періодом розвитку капіталізму в Росії і урвався у зв'язку з початком Першої світової війни і лютневої революції 1917 року. На цьому етапі зазначалося швидкий розвиток туристичної інфраструктури: ресторанів, готелів, транспортної мережі, також у цей період почав формуватися туристський ринок, у якому можна було простежити два основних сегменти - елітарний туризм заможних верств та екскурсійний та рекреаційний туризм інтелігенції. У цей період з'явилися також перші туристичні фірми, бюро, компанії, клуби.
3. з лютого 1917 року до кінця 60-х років. На цьому етапі ідеологічні функції туризму домінували над господарськими. З'явилися перші профспілки. В цілому, в цей період почала формуватися найбільша і найдешевша матеріальна база соціального та самодіяльного туризму.
4. 1969 - 1985 року - характеризується швидким темпом розвитку соціального туризму, і також швидким відставанням якості обслуговування від стандартів індустрії туризму західних країн.
5. сучасний етап - з 1985 року - може бути названий перехідним періодом у розвитку туризму. Тут можна також виділити 4 тенденції:
1) зміна в структурі попиту і в сегментації туристичного ринку;
2) розвиток приватних, середніх і малих підприємств;
3) виникнення приватної власності, зокрема на землю;
4) розробка спеціального законодавства що регулює розвиток галузі туризму.
4. Нормативно-правова база регулювання галузі
Нор
