Венчурний капітал у країнах Центральної та Східної
Європи h2>
Іван Дворжак, Ярослава Кочішова, Павло Прохазка p>
Ризиковий
капітал та інвестиції в науково - технічний розвиток, часто звані в
сукупності венчурним капіталом, стають все більш важливим економічним
інструментом у постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи
(ЦСЄ). Венчурний капітал використовується в основному для фінансування
діяльності, що швидко розвиваються фірм і тому відіграє важливу роль у
забезпечення конкурентоспроможності промисловості в цілому. Не випадково країни з
розвиненим ринком венчурного фінансування (США, Японія, Німеччина,
Великобританія, Нідерланди) виступають як найбільші експортери продукції
високих технологій. p>
Види венчурного фінансування h2>
Єдиного
визначення венчурного капіталу поки не існує. Загалом, як його можна
охарактеризувати як економічний інструмент, що використовується для фінансування
введення в дію компанії, її розвитку, захоплення або викупу інвестором при
реструктуризації власності. Інвестор надає фірмі потрібні кошти
шляхом вкладення їх у статутний капітал і (або) виділення пов'язаного кредиту. За
це він одержує обумовлену частку (не обов'язково у формі контрольного пакета) в
статутному фонді компанії, яку він залишає за собою до тих пір, поки не
продасть її і не отримає належну йому прибуток. p>
Для
ризикового капіталу на відміну від кредиту гарантії фірми не мають вирішального
значення. Важливішого для нього наявність привабливого і реального
підприємницького задуму, а також менеджменту, здатного втілити його в
життя. Довгострокові вкладення здійснюються не тільки у формі грошей, а й шляхом
надання конкретної допомоги дрібним і середнім фірмам, що сприяє
перетворення їх у великі компанії. p>
З
- За підвищеного ризику венчурний капітал надається під більш високий
відсоток за кредит, як правило, з розрахунку 25 - 35% річних (точна ставка
встановлюється при деталізації інвестицій). p>
Венчурні
вкладення можна розділити на чотири групи: стартові, в період розвитку
компанії, при реалізації певної операції, інші. p>
Стартові
інвестиції - найбільш ризикована форма вкладень. Іноді вони діляться на дві
підгрупи - передстартової і власне стартове фінансування. p>
передстартової
фінансування стосується початкових етапів підприємницької
діяльності. Часто воно здійснюється до безпосереднього освіти
підприємства. Прикладом може служити фінансування робіт зі створення прототипу
нового виробу і його патентної захисту, аналізу ринку збуту або надання послуг,
правового забезпечення вигідних франчайзингових договорів та договорів купівлі --
продажу, а також з формування плану підприємницької діяльності,
підбору менеджерів і освіти компанії аж до моменту, коли можна
перейти до стартовому фінансування. p>
Стартова
фінансування - це інвестування з метою забезпечення початку виробничої
діяльності компанії. Передбачається, що вже сконструйована продукція,
підібраний колектив менеджерів, отримані результати дослідження ринку. Ризик в
цьому випадку високий, і вкладення навряд чи окупляться раніше, ніж через 5 - 10 років. p>
Фінансування
розвитку, як правило, ділиться на фінансування його початкової і подальшої
стадій. p>
Фінансування
початковій стадії розраховане на надання допомоги невеликим підприємствам,
володіє значним потенціалом зростання. Як правило, вони не можуть забезпечити
фінансування розвитку за рахунок кредиту у зв'язку з нездатністю гарантувати
його повернення. З огляду на відносно високий ступінь передбачуваності результатів
інвестування, ризик капіталовкладень в цьому випадку трохи менше, ніж при
стартовому фінансуванні, але все ще значний. Часто таким чином
фінансуються фірми, що існують менше трьох років і ще не отримують прибуток. p>
Фінансування
більш пізній стадії передбачає виділення коштів підприємствам з
чинним виробництвом, що володіє великим потенціалом для розширення,
наприклад за рахунок введення в дію нової виробничої лінії або створення
торгової мережі на нових територіях. Ризик таких інвестицій набагато менше, ніж у
попередніх випадках, а термін їх окупності значно коротше (приблизно 2 - 5
років). При цьому венчурний капітал є альтернативою класичному
кредитування. p>
Фінансування
певної операції здійснюється як одноразовий акт. Як правило, засоби
виділяються на дуже невеликий термін (наприклад, на два роки). Таким чином
фінансується, наприклад, купівля підприємств для певного клієнта,
здійснюється проміжне ( "мезанінное") фінансування,
забезпечує діяльність компанії в період між іншими видами
фінансування, а також надаються кошти (і це має першорядне
значення) для придбання підприємства його управлінським персоналом. p>
Існують
різновиди венчурного капіталу, що не входять до жодної з перерахованих вище
груп. До їх числа відносяться: рятувальне фінансування, що передбачає
виділення коштів для реалізації заходів, що забезпечують відродження
підприємства - потенційного банкрута; заміщає фінансування,
призначене для заміни частини зовнішніх ресурсів фірми власним капіталом;
фінансування операцій, пов'язаних з виходом компанії на ринок цінних паперів. p>
Венчурне
інвестування проводиться за допомогою спеціально створених фондів, якими
керують управляючі компанії. Вони можуть бути незалежними або належати
фінансовим інститутам, але виступати в якості незалежних. p>
Світовий і європейський ринок венчурного капіталу h2>
Існують
три основних ринку венчурного капіталу - США і Канада, Південно - Східна Азія,
Європа. Зазвичай під європейським ринком розуміють ринок Західної Європи,
однак все частіше привертають увагу інвесторів держави ЦСЄ. Перспективними
вважаються також ринки Ізраїлю, Індії та Австралії. З приводу потенціалу Китаю
думки експертів розходяться і його можливості є предметом дискусій.
Інші регіони (Близький Схід, крім Ізраїлю, Південна Америка, Африка та ін)
вважаються щодо непривабливими для венчурного капіталу. p>
Точний
облік венчурних вкладень у регіональному розрізі відсутній. За наявними
відомостями, їх загальний річний обсяг в 1997 р. оцінювався в 20 - 25 млрд. дол,
при цьому на ринок венчурного капіталу США припадало 12,7 млрд. дол, Європи
- 10 млрд. екю (без обліку інвестицій в країни ЦСЄ). p>
В
останні роки зацікавленість інвесторів у вкладеннях у венчурні фонди
посилюється, що видно з приводиться графіка, що відображає нарощування обсягу
венчурного капіталу в окремих регіонах (за даними про намічені до відповідного
період суми надходжень). p>
Вкладення
венчурного капіталу можна аналізувати з урахуванням стадії розвитку компаній --
об'єктів інвестування за галузевим принципом, а також в залежності від
обсягу капіталовкладень. p>
США
і Канада традиційно орієнтуються на фінансування в першу чергу нових і
дуже молодих інноваційних об'єктів. Серйозні зміни в їх інвестиційної
політиці відбулися в 80 - ті роки, коли під впливом надлишкової грошової
маси, що з'явилася у зв'язку з виходом на ринок венчурного капіталу потужних
пенсійних фондів за досить незначної кількості якісних проектів, був
здійснено ряд вкладень, що призвели згодом до великих втрат. p>
В
зв'язку з цим деякі інвестори перестали фінансувати початкові стадії
розвитку фірм і перейшли до менш ризикованої фінансування більш пізніх
етапів. Ряд фірм став фінансувати окремі угоди, інші розширили межі
своєї інвестиційної стратегії і почали пошук вигідних проектів у нових
областях діяльності (наприклад, у біотехнології). У 90-ті роки така політика
привела до пожвавлення промисловості і різкого збільшення обсягу венчурного
капіталу. p>
В
Західній Європі венчурний капітал використовується в основному на цілі розвитку.
Однак, у міру розширення фінансування окремих угод, в більшості
випадків приносить більш низький дохід, але пов'язаного зі значно меншим
ризиком, венчурний капітал континентальної Європи в 90 - ті роки почав
орієнтуватися на цю область інвестування. У ряді країн зростання
підприємництва на базі венчурного капіталу багато в чому викликаний виник у 80
- І роки підвищеним інтересом управлінського персоналу до придбання
підприємств, на яких він зайнятий. Така структура венчурного капіталу
характерна сьогодні перш за все для Великої Британії та Франції. Винятком для
Європи є Нідерланди, де венчурне фінансування набуло широкого
поширення та організовано приблизно так, як у Північній Америці. У Німеччині
структура венчурного капіталу представляє щось середнє між його структурою в
Нідерландах і Франції. Країнні відмінності в напрямках використання
венчурного капіталу ілюструє графік структури його вкладень у США,
Нідерландах, Великобританії, Франції та Німеччини (рис. 3, за даними 1995 р.). p>
В
США переважають вкладення у високі технології. В останні роки фірми,
засновані на базі інноваційних технологій, склали там близько 60% всіх
компаній, куди був направлений венчурний капітал. Що стосується Західної Європи,
то тут венчурні інвестиції розподіляються між галузями досить рівномірно,
і процес фінансування програм розвитку охоплює широкий спектр компаній,
не обмежуючись фірмами, які використовують високі технології. p>
Динаміка
вкладень венчурного капіталу на західноєвропейському ринку свідчить про
довгострокової тенденції зростання, що в останні роки різко прискорився. У 1997
р. в порівнянні з попереднім роком венчурні інвестиції в цьому регіоні зросли
на 42%. p>
Потенціал ринків венчурного капіталу Центральної та
Східної Європи h2>
Країни
ЦСЄ поки що значно відстають від західноєвропейських держав за рівнем
розвитку ринку венчурного капіталу. Ризикові інвестиції, які стали можливими
після ліквідації "залізної завіси", робилися нерідко під
взаємозв'язку з масовою приватизацією. На початкових етапах трансформації економіки
тут були відсутні інститути, що володіють капіталом і ноу - хау, необхідними
для реалізації венчурних вкладень стандартними для західних країн методами. p>
Хоча
першочергові інвестиції все ж таки були здійснені, це в основному було зроблено
в традиційній кредитної формі, часто без належного попереднього аналізу.
Багато проблем, з якими сьогодні доводиться стикатися банкам Чеської
Республіки та інших країн з трансформованою економікою, виникли в результаті
застосування неефективних фінансових інструментів для венчурних вкладень. Разом
з тим більшість експертів сходиться на думці, що ринок венчурного капіталу в
державах ЦСЄ володіє великими можливостями для подальшого зростання. Це в
першу чергу викликано необхідністю створення розвиненої інформаційної та
дистриб'юторської інфраструктури. p>
В
цілому проникнення іноземних інвесторів венчурного капіталу на ринок ЦСЄ
викликано причинами як зовнішнього характеру (відходом інвесторів з проблемних
регіонів, наприклад з Південно - Східної Азії, диверсифікацією портфеля
інвестицій), так і причинами внутрішнього характеру, пов'язаними з
привабливістю цього регіону для венчурного фінансування. В останньому
випадку мова йде про наступні фактори: p>
1.
Перехід держав ЦСЄ до нового етапу економічних перетворень. p>
Розпочався
процес реструктуризації підприємств. Після в тій чи іншій мірі формально
проведеної приватизації починають з'являтися справжні власники. p>
Паралельно
з цим розпадаються нежиттєздатні економічні конгломерати, виникають нові
структури. Для розвитку і розширення масштабів новостворених компаній
потрібні венчурні вкладення. p>
2.
Удосконалення юридичних норм і правил торгівлі. p>
Поступово
з різною інтенсивністю набирає сили процес вдосконалення ринку
капіталу та правового забезпечення. Створюється враження, що найближчим часом
можуть бути введені в дію необхідні правові норми і правила торгівлі,
порівнянні з прийнятими в розвинених країнах. p>
3.
Поява нового покоління менеджерів. p>
Після
1989 р. у країнах ЦСЄ виникли мільйони підприємців, більшість яких
обмежили свою діяльність малими підприємствами локального характеру або з
часом припинили свою діяльність. Проте значна частина
представників даної групи все ж вижила. За останнє 10 - річчя ці люди
навчилися діяти в умовах, що змінилися і утворили нову
підприємницьку еліту, що стало позитивним фактором для залучення
іноземних інвесторів. p>
В
протягом найближчих 20 років при стабільному політичному кліматі в країнах ЦСЄ
ринок венчурного капіталу буде розвиватися прискореними темпами. p>
В
даний час немає можливості отримати зведені дані про інвестування
венчурного капіталу в державах ЦСЄ. На основі відомостей, що з'явилися в
друку, можна припустити, що в останній період обсяг таких вкладень у
середньому за рік становить 160 - 200 млн. екю (за винятком країн, що колись
що входили до складу СРСР). З огляду на ріст венчурних інвестицій в Західній Європі
протягом останніх трьох років, слід очікувати, що широке поле діяльності
для таких вкладень відкриється згодом і в країнах ЦСЄ. p>
Про
потенційні можливості розміщення венчурного капіталу в цьому регіоні можна
побічно судити за наявними даними про територіальний розподіл венчурних
вкладень США за межами американського континенту в 1997 р. Вони
свідчать про те, що в країни Західної Європи було спрямовано 61,2% усіх
інвестицій, а в країни Східної Європи - лише 0,9%, при цьому фактичні
вкладення в ЦСЄ були значно нижче контрактних показників. Це говорить, з
одного боку, про відсутність в регіоні достатньої кількості об'єктів,
привабливих для іноземного інвестування, а з іншого - про великі
потенційні можливості венчурного фінансування. p>
Виходячи
з вищевикладеного можна зробити висновок, що сфера венчурного фінансування в
країнах ЦСЄ буде поступово збільшуватися. Розширення даній області
діяльності нерозривно пов'язано із збільшенням експорту товарів. По завершенні
початкових стадій розвитку, що реалізуються в межах внутрішнього ринку,
підприємства, що виробляють сучасну і привабливу для покупців
продукцію, все в більшій мірі будуть орієнтуватися на експорт. Це
відкриває сприятливі перспективи і для зовнішньоторговельних фірм, які
завдяки співпраці з фондами венчурного капіталу можуть отримати
сукупний ефект, що приносить прибуток всім учасникам. p>
Список літератури h2>
Для
підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://innovbusiness.ru/
p>