Формування венчурних мереж як стратегічне напрямок розвитку інноваційного бізнесу

Нестеренко Ю.М., РДГУ

Підвищення ефективності національної економіки, забезпечення конкурентоспроможності країн в довгостроковій перспективі, вирішення регіональних соціально-економічних проблем, завоювання нових ринків, отримання прибутку за рахунок більш високої окупності вкладень не можливе без розвитку інноваційного бізнесу.

Зміни у зовнішньому середовищі функціонування підприємств, пов'язані з прискоренням науково-технічного прогресу, індивідуалізацією споживчого попиту, нестійкої цінової ситуацією на світових ринках сировини і палива і, в зв'язку з цим, з необхідністю проникнення в нові сфери діяльності, зумовили розвиток нової форми організації НДДКР - підприємницьких мереж "високої технології". Вони об'єднують велику виробничу компанію, фірми венчурного капіталу та малі інноваційні підприємства, що займаються розробкою і впровадженням нових технологій в області мікроелектроніки, біоенергетики, інформатики та інших напрямках.

Венчурні мережі забезпечують централізацію інноваційних проектів, доведення їх до практичної реалізації та повне фінансування, зміцнення позицій підприємств на ринку за рахунок диверсифікації ризику між суб'єктами структури і компенсації збитків одних партнерів за рахунок прибутку інших, а також доступ до закордонних досягнень передової технології у випадку міжнародної інтеграції.

Формування мереж "високих технологій" може відбуватися за рахунок впровадження в великі виробничі підприємства матричних організаційних структур у вигляді проектних і науково-дослідних груп. Метою їх створення є зміцнення позицій основного виробництва, підтримання його ефективності, продовження життя материнського підприємства, а також корекція концепцій його розвитку.

Якщо ж велика компанія ставить завдання освоєння принципово нових продуктів, проникнення в нові галузі діяльності, то у венчурні мережі залучаються малі підприємства зі сторони, які самостійно займаються як розробкою проектів, так і впровадженням їх на ринок.

Подібні венчурні структури володіють великою стійкістю і мінімізують ризики великого підприємства, пов'язані з непередбачуваністю результатів НДДКР.

Найбільш характерними способами практичної реалізації мереж "високих технологій "є 1) корпораціонние венчури, для яких характерно два способу формування: "spin offs" та "spin outs"; 2) внутрішня приватизація (management buy-outs); 3) зовнішня приватизація (management buy-in).

Процес фінансування діяльності венчурів складається з декількох етапів в відповідно до етапів реалізації науково-технічного проекту і фазами життєвого циклу підприємств. Розмір фінансування при цьому може коливатися від 1 млн. до 100 млн. доларів. Фахівці вважають, що переважне значення має не стільки сам механізм інвестування в проекти і розробки, скільки забезпечення кваліфікованого дослідження перспектив нової продукції, технологій або стратегій управління.

Рушійним мотивом освіти підприємницьких мереж "високих технологій" служить, як правило, не тільки потреба інноваційних підприємств у фінансовій системі України, але і необхідність розподілу ризику діяльності. Тому взаємини у венчурних мережах будуються на основі договорів, які регламентують пропорційний розподіл як доходів, так і збитків венчура.

Можна виділити п'ять основних видів контрактів про венчурне фінансування між малими підприємствами і великим:

1) договір про розділення ризику (sharing agreement), який визначає позицію кожної з сторін по відношенню до фактору ризику;

2) угоду про розподіл прибутку (earnout agreement);

3) угоду, що містить вимоги до управлінських і виробничим результатами функціонування венчурної мережі (performance requirement);

4) угоду про майбутнє фінансування малих підприємств (future financing), згідно з яким сторони домовляються про фінансування інвестором першим етапу зростання венчура, при цьому за ним зберігається право відмови від подальшого фінансування;

5) угоду, що містить умови можливого викупу великим підприємством малого.

Створення венчурних мереж на основі ефективного партнерства малих, великих підприємств і фінансових інститутів - це основний напрямок реалізації науково-технічних програм в нашій країні. Воно дозволить здійснювати пряме фінансування наукових розробок, буде сприяти пом'якшенню суперечності між необхідністю кардинального оновлення науково-виробничої основи майже всіх галузей народного господарства і незатребуваність колосального наукового потенціалу російських вчених, а також дасть можливість підприємствам зміцнити свої позиції на ринку.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.intb.ru