Типи виробництва

Тип виробництва - комплексна характеристика технічних, організаційних та економічних особливостей машинобудівного виробництва, обумовлена його спеціалізацією, обсягом і сталістю номенклатури виробів, а також формою руху виробів по робочих місцях.

Рівень спеціалізації робочих місць виражається рядом показників, що характеризують конструктивно-технологічні та організаційно-планові особливості продукції і виробництва. До таких показників відносяться питома вага спеціалізованих робочих місць у підрозділі; кількість закріплених за ними найменувань деталеоперацій; середня кількість операцій, що виконуються на робочому місці за певний період часу. Серед цих показників останній найбільш повно характеризує організаційні та економічні особливості, що відповідають конкретного типу виробництва, рівня спеціалізації-робочих місць. Цей рівень визначається коефіцієнтом закріплення операцій Кз.о.

Коефіцієнт Кз.о показує відношення числа різних технологічних операцій, які виконуються або підлягають виконанню підрозділом протягом місяця, до числа робочих місць. Так як Кз.о відображає частоту зміни різних операцій і пов'язану з цим періодичність обслуговування робочого різними інформаційними та речовими елементами виробництва, то Кз.о оцінюється стосовно явочному числа робочих підрозділу за зміну. Таким чином,

,

де Рвип - коефіцієнт виконання норм часу; Fp - фонд робочого часу при роботі за планований період в одну зміну; Nj - програма випуску i-го найменування виробу за планований період; Тj - трудомісткість i-го найменування вироби; m - сумарне число різних операцій, що виконуються за планований період; h - явочне число робітників підрозділу, що виконують ці операції. При зовнішньої неявності показник Кз.о об'єднує в собі значне число факторів, що визначають ступінь стабільності виробничих умов на робочих місцях. Всі параметри, що впливають на Кз.о, умовно можна об'єднати в три групи: перша група - параметри конструктивно-технологічного порядку, що визначають основу виробничого процесу; другий - об'ємні параметри, що характеризують "статику" виробничого процесу, а третина - календарні параметри, визначають "динаміку" виробничого процесу.

До першої групи відносяться такі параметри, як: коефіцієнт підготовчо-заключного часу, кількість операцій, норми часу операцій, число найменувань виробів.

Ко другої групи параметрів належать: явочне число основних робітників, фонд робочого часу, програма випуску, коефіцієнт виконання норм часу, число робочих місць.

Третя група включає наступні параметри: розмір і ритм партії виробів, ритм випуску вироби, коефіцієнт, міжопераційного часу, тривалість виробничого циклу партії виробів.

Серією найпростіших підстановок, замін і перетворень можна пов'язати ці параметри з Кз.о.

Коефіцієнт Кз.о. показує в середньому по ділянці частоту зміни технологічних операцій. Отже, зміна Кз.о. впливає на спеціалізовані навички робітників, трудомісткість обробки та оплату праці робітників ділянки, витрати на переналагодження і періодичність в обслуговуванні з боку майстра, планувальника, наладчика, а також на оплату робочих в очікуванні обслуговування, тобто на собівартість продукції, що випускається.

Коефіцієнт Кз.о характеризує середній час виконання однієї операції або сукупності схожих операцій при груповій технології; отже, він пов'язаний з розміром партії виробів, що виготовляється безперервно на кожній операції. Зміна розміру партії, у свою чергу, позначається на тривалості виробничого циклу і величини незавершеного виробництва. Наявність як збільшуються, так і зменшуються витрат при односпрямованість змін Кз.о свідчить про необхідності пошуку оптимальної величини Кз.о.

Номенклатура виготовляються на робочих місцях виробів може бути постійної і змінної. До постійної номенклатурі відносяться вироби, виготовлення яких триває порівняно тривалий час, тобто рік і більше. При постійній номенклатурі виготовлення та випуск виробів можуть бути безперервними і періодичними, що повторюються через певні проміжки часу. При змінної номенклатурі виготовлення та випуск виробів повторюються через невизначені проміжки.

За ступеня спеціалізації, величиною і постійності номенклатури виготовлених на них виробів всі робочі місця поділяються на такі групи: 1) робочі місця масового виробництва, спеціалізовані на виконання однієї безперервної повторюється операції; 2) робочі місця серійного виробництва, на яких виконується кілька різних операцій, що повторюються через певні проміжки: часу; 3) робочі місця одиничного виробництва, на яких виконується велике число різних операцій, що повторюються через невизначені проміжки часу або зовсім не повторюються.

В Залежно від значення Кз.о робочі місця серійне виробництво підрозділяються на крупно-, середньо-і дрібносерійні: при 1 <= Кз.о <10 робочі місця відносяться до великосерійному виробництві, при 10 <= Кз.о <20 робітники місця відповідають среднесерійному виробництва, при 20 <= Кз.о <= 40 -- дрібносерійного виробництва.

Тін виробництва визначається за переважаючою групі робочих місць.

Масовий тип виробництва характеризується безперервним виготовленням обмеженою номенклатури виробів на вузькоспеціалізованих робочих місцях.

Серійний тип виробництва обумовлюється виготовленням обмеженою номенклатури виробів партіями (серіями), що повторюються через певні проміжки часу на робочих місцях з широкою спеціалізацією. Серійний тип виробництва підрозділяється також на крупно-, середньо-і дрібносерійний залежно від переважаючою групи робочих місць.

Одиничний тип виробництва характеризується виготовленням широкої номенклатури виробів у одиничних кількостях, що повторюються через невизначені проміжки часу або зовсім не повторюються, на робочих місцях, що не мають визначеної спеціалізації.

крупносерійним тип виробництва наближається по своїй характеристиці до масової, а дрібносерійний - до одиничного типу виробництва.

Рух деталей (виробів) по робочих місцях (операціях) може бути: у часі -- безперервним і перериваним; в просторі - прямоточним і непрямоточним. Якщо робочі місця розташовані в порядку послідовності виконуваних операцій, т. тобто по ходу технологічного процесу обробки деталей (або виробів), то це відповідає прямоточного руху, і навпаки.

Виробництво, в якому рух виробів по робочих місцях здійснюється з високим ступенем безперервності і прямо точності, називається потоковим.

В зв'язку з цим в залежності ще від форми руху виробів по робочих місцях масовий і серійний типи виробництва можуть бути поточними і непоточнимі, тобто може бути масовий, масово-потоковий, серійний та серійно-поточний тип виробництва. В одиничному типі виробництва здійснити безперервність і Прямо точність проходження всіх виробів, що виготовляються на групі робочих місць, як правило, важко, і тому одиничний тип виробництва не може бути потоковим.

За переважному типу виробництва визначається і тип ділянки, цеху і заводу в цілому.

На заводах масового виробництва переважаючим є масовий тип виробництва, але можуть бути й інші види виробництва. На таких заводах збірка виробів здійснюється з масового типу, обробка деталей в механічних цехах - з масового і частково серійного, а виготовлення заготовок - по масового і серійного (в основному великосерійному) типами виробництва. Заводами масового виробництва є, наприклад, автомобільні, тракторні, шарикопідшипникових та інші заводи.

На заводах, де переважає серійний тип виробництва, складання виробів може здійснюватися з масового і серійного типів виробництва в залежності від трудомісткості збирання і від кількості виробів, що випускаються. Обробка деталей і виготовлення заготовок здійснюється за серійного типу виробництва.

Для заводів одиничного виробництва характерна перевага одиничного типу виробництва. Серійний, а іноді навіть масовий тип виробництва зустрічаються при виготовленні стандартних, нормалізованих і уніфікованих деталей і складальних одиниць. Цьому сприяє також типізація технологічних процесів і впровадження групових методів обробки.

За міру підвищення ступеня спеціалізації робочих місць, безперервності і прямо точності руху виробів по робочих місцях, тобто при переході від одиничного до серійного і від серійного до масового типів виробництва, збільшується можливість застосування спеціального обладнання та технологічного обладнання, більш продуктивних технологічних процесів, передових методів організації праці, механізації та автоматизації виробничих процесів. Все це призводить до підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції.

Основними факторами, що сприяють переходу до серійного і масового типів виробництва, є підвищення рівня спеціалізації і кооперування в машинобудуванні, широке впровадження стандартизації, нормалізації та уніфікації виробів, а також уніфікація технологічних процесів.

Характеристики різних типів виробництва

Характерною особливістю масового виробництва є виготовлення однотипної продукції у великих обсягах протягом тривалого часу. Так, автомобілі, трактори виготовляються мільйонами штук на рік, сільськогосподарські машини - десятками тисяч і т. д. Виготовлення таких виробів звичайно здійснюється на спеціалізованих заводах мулу в спеціалізованих цехах, що відносяться до масового виробництва.

Найважливішою особливістю масового виробництва є обмеження номенклатури виробів, що випускаються. Завод або цех випускають одно-два найменування виробів. Це створює економічну доцільність широкого застосування в конструкціях виробів уніфікованих і взаємозамінних елементів.

Зміна виробів в масовому виробництві відбувається не часто і супроводжується, як правило, реконструкцією підприємства чи цеху.

Великі обсяги випуску і висока стабільність конструкції обумовлюють економічну вигоду ретельної розробки технологічних процесів. Операції технологічного процесу диференціюються до окремих переходів і виконуються на спеціальному обладнанні за допомогою спеціального оснащення.

Значні обсяги випуску і диференціації технологічних процесів дозволяють використовувати високопродуктивне обладнання (автомати, агрегатні верстати, автоматичні лінії).

Замість універсальної оснастки використовується спеціальна. Диференційований технологічний процес дозволяє вузько спеціалізувати робочі місця за допомогою закріплення за кожним з них обмеженої кількості деталеоперацій.

Ретельна розробка технологічного процесу, застосування спеціальних верстатів і оснащення дозволяють використовувати працю вузькоспеціалізованих робітників-операторів. Разом з тим широко використовується праця висококваліфікованих робітників-наладчиків. Різко скорочується обсяг всякого роду ручних робіт, абсолютно виключаються доводочні і прігоночние роботи.

При будь-яку зміну конструкції виробу, технологічних процесів, систем планування, обліку та інших сторін організаційно-технічної діяльності підприємства потрібні великі затрати коштів і часу і можуть виникнути перерви у випуску продукції підприємства в цілому. У зв'язку з цим виникне необхідність великий централізації всіх функцій управління. Стандартні плани розробляються заводським плановим органом, технологічні процеси - відділом головного технолога і т. д.

З всіх типів виробництва поточно-масове виробництво є найбільш ефективним.

Серійне виробництво є найбільш поширеним типом виробництва. На машинобудівних підприємствах серійного типу виготовляється досить велика номенклатура виробів, хоча й більш обмежена, ніж в одиничному виробництві. Частина виробів є спорідненими по конструктивно-технологічним ознаками.

Іншим ознакою серійного виробництва є повторюваність випуску виробів. Це дозволяє організувати випуск продукції більш-менш ритмічно.

Випуск виробів у великих або відносно великих кількостях дозволяє проводити значну уніфікацію що випускаються виробів і технологічних процесів; виготовляти стандартні або нормалізовані деталі, що входять в конструктивні ряди, великими партіями, що зменшує їх собівартість.

Щодо великі розміри програм випуску однотипних виробів, стабільність конструкції, уніфікація деталей дозволяють використовувати для їх виготовлення поряд з універсальним спеціальне високопродуктивне обладнання та спеціальну оснастку.

Оскільки в серійному виробництві випуск виробів повторюється, економічно доцільно розробляти технологічні процеси обробки і збірки детально; представляти кожну операцію у вигляді переходів; встановлювати режими обробки, точні назви верстатів і спеціального оснащення і технічні норми часу.

Організація праці в серійному виробництві відрізняється високою спеціалізацією. За кожним робочим місцем закріплюється виконання декількох певних деталеоперацій. Це дозволяє робітникові добре освоїти інструмент, пристосування і весь процес обробки; кваліфікацію та удосконалити