Оборотний капітал холдингу: принципи і ефективність управління

Ольга Романенко, експерт-аналітик

У першій половині 90-х рр.. минулого століття українські підприємства майже втратили грошовий оборотний капітал через інфляцію, жорсткої грошової політики, низької платіжної дисципліни. Причинами цього стали відсутність ефективних процедур банкрутств, слабкість державних інститутів, неплатежі держави за своїми зобов'язаннями. У результаті в Україні сформувалася немонетарна економіка загального бартеру і неплатежів: сировинний сектор став чистим кредитором в міжгалузевому балансі неплатежів, а обробна промисловість і АПК - чистим боржником. Керівники великих підприємств віддавали перевагу негрошових засобів платежу внаслідок конфлікту інтересів з власниками, кредиторами та податковими органами.

Можливості ефективного управління оборотним капіталом на ринкових принципах з'явилися лише наприкінці 90-х рр.., Унаслідок зростання валютної виручки та підвищення ступеня монетизації економіки.

Однак частка фінансово благополучних підприємств наприкінці 90-х рр.. була досить низькою. Хоча обсяг виробництва на більшості підприємств у 2001-2002 рр.. продовжував зростати, відбулася подальша диференціація галузей станом оборотних коштів, посилилася концентрація прибутку в сировинних галузях, насамперед у нафтовій промисловості та металургії, де власний оборотний капітал сягає рекордного за останні роки значення. В інших галузях, особливо в легкій і харчової промисловості зростання імпорту (2001-2002 рр..), цін на енергію та транспортних тарифів погіршили фінансове становище.

Таким чином, найбільш актуальними питаннями для сучасного етапу формування і реструктуризації холдингів є:

принципи управління оборотним капіталом холдингу в сучасних українських умовах;

показники ефективності використання оборотного капіталу бізнес-одиниць;

шляху переходу до бюджетного управління фінансовими потоками холдингу;

основні напрямки факторного аналізу використання оборотного капіталу.

Особливості управління капіталом холдингу

Капітал холдингу складається переважно з цінних паперів та інших бистрореалізуемих активів, сконцентрованих в резервних та інвестиційних фондах, а не з товарно-матеріальних запасів, незавершеного виробництва і поточної дебіторської заборгованості, яка належить дочірнім компаніям.

Джерелами збільшення капіталу холдингу є зростання його ринкової капіталізації, додаткова емісія акцій та корпоративних облігацій, реструктуризація боргових зобов'язань за більш низької прибутковості, капіталізація прибутку, раціональне використання амортизаційного фонду, тобто управління активами бізнес-групи.

Показниками ефективності використання оборотного капіталу холдингу є зростання ринкової капіталізації холдингової бізнес-групи, рентабельність використання капіталу, термін окупності (повернення) інвестицій, співвідношення плати за кредит і рентабельності його використання. У той же час показником ефективності використання оборотного капіталу дочірніх підприємств служить швидкість обороту матеріальних оборотних коштів (виробничих запасів і т. д.). Таким чином, управління фінансовими потоками в холдингу пов'язано в основному з операціями на фондовому, кредитному і валютному ринках, інвестиційними проектами, злиття та поглинання фірм.

Важливим інструментом у управління оборотним капіталом холдингу є випуск корпоративних облігацій. Вони мають такі переваги:

облігації щодо безпечні з точки зору захисту від ворожих поглинань;

послаблюють залежність від одного кредитора;

у порівнянні з банківськими кредитами та векселями облігації вигідніше, тому що мають податкові та вартісні переваги, дозволяють збільшити термін кредитування і знизити ціну позикових коштів.

Ефективність управління оборотним капіталом холдингу значною мірою залежить від реалізації таких принципів

1. Консолідація фінансів передбачає складання балансу, звіту про фінансові результати та потоках грошових коштів. Високий ступінь об'єднання активів аж до їх злиття вимагає побудови консолідованого балансу, який повністю включає баланси всіх учасників холдингу. Оскільки структура балансу комерційного банку абсолютно відрізняється від структури балансів торгових і промислових підприємств, то кожен учасник холдингу повинен вести окремий баланс в стосовно частини власних ресурсів, що використовуються поза діяльності холдингу.

Консолідація фінансових ресурсів і ведення консолідованого балансу сприяє зниженню неплатежів як всередині холдингу, так і по відношенню до зовнішніх контрагентам. Це відбувається завдяки тому, що агрегований баланс дозволяє вести централізований облік однорідних груп витрат і ефективний контроль над використанням фінансових ресурсів, а також взаємозалік платежів.

Згідно з національним положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 20, холдингові компанії зобов'язані складати і публікувати «консолідовану звітність», яка відрізняється від «Зведеної звітності». Зведена фінансова звітність складається шляхом механічного складання однакових статей окремих балансів підлеглих підприємств у масштабах певної структурної одиниці (наприклад, регіонального відділення). Це відбувається в тому випадку, коли суб'єкт, який складає звітність, є організуючою надбудовою, а не партнером у господарюванні. За такою схемою складається звітність філій та представництв холдингу.

Оскільки холдингова компанія представляє собою групу юридично самостійних, але економічно та фінансово взаємопов'язаних компаній, де материнська компанія відіграє домінуючу роль, а дочірні фірми є підконтрольними, то уявити результати діяльності та фінансовий стан такої групи в цілому
можливо на основі консолідованої звітності. При цьому кожна юридично самостійний підрозділ (підприємство) ХК повинен вести бухгалтерський облік власних операцій і оформляти їх результати у вигляді фінансової звітності.
В економічній літературі виділяють дві специфічні особливості, які характерні для консолідованої звітності:

По-перше, вона не є звітністю юридично самостійної комерційної організації, її мета - не виявлення оподатковуваного прибутку, а лише отримання загальної уявлення про діяльність корпоративної групи, тобто вона має явним чином виражену аналітичну спрямованість.

По-друге, консолідація не є простим підсумовуванням однойменних статей фінансової звітності компаній групи: в консолідовану звітність не включають угоди між членами корпоративної родини; показують тільки активи і зобов'язання, доходи і витрати від операцій з третіми особами. Будь-які внутрішньо-холдингові фінансово-господарські операції ідентифікуються і в процесі консолідації виключаються. Складання консолідованої звітності здійснюється за спеціальними алгоритмами на основі даних обліку та звітності учасників групи.

Консолідована звітність складається з метою визначення фінансового стану компаній, їх вкладень у капітали інших юридичних осіб, операцій та угод з цими юридичними особами, можливостей управління їх діяльністю, а також з метою визначення сукупної величини ризиків і власних засобів (чистих активів) консолідованої компанії.

Складання консолідованої бухгалтерської звітності в холдингової компанії доцільно здійснювати на основі наступних принципів, визначених міжнародними стандартами І.А.S.:

показники активів і пасивів бухгалтерських балансів підрозділів холдингової компанії підсумовуються;

у зазначеній звітності відображається інвестиційна діяльність компанії в цілому. Інвестиції, спрямовані окремими підрозділами до головної компанії, і кошти, внесені ними в її статутний капітал, у звітності не відображають;

показники бухгалтерського балансу і фінансові результати, які характеризують обсяги реалізації товарів (робіт, послуг), зобов'язання та розрахунки між головною компанією і підрозділами, у звітність не включаються;

прибуток і збитки кожного підрозділи холдингової компанії відображаються у звітності в розгорнутому вигляді.

Згідно з концепцією Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, існують вимоги до процесу консолідації в холдингових компаніях. Стандарти передбачають можливість вибору облікової політики при відображенні фактів господарської діяльності у фінансовій звітності.

Теоретичною основою складання фінансової звітності холдингової компанії як групи є концепція економічної єдності, основою якої є припущення щодо економічної єдності підприємств групи, яка передбачає фактичну втрату дочірніми підприємствами своєї економічної самостійності при збереженні юридичної. Виходячи з цього концептуального припущення, головне підприємство повинно сформувати корпоративну концепцію консолідації, яка включає сукупність конкретних принципів, припущень, обмежень і правил для підготовки і представлення фінансової звітності всіх підконтрольних підприємств холдингу.

Таким чином, головна компанія холдингу є центром формування і розподілу фінансових ресурсів, а також інвестиційним інститутом.

Ще одним позитивним наслідком консолідованої форми фінансової звітності є те, що вона дозволяє транснаціональним холдингам позбавитися від подвійного оподаткування, у т. ч. в рамках СНД. А багаторазове оподаткування продукту формально незалежних юридичних осіб (особливо ПДВ) значно збільшує кінцеву ціну реалізації, що робить її неконкурентоспроможною на світових ринках. До жаль, чисто українські холдинги не мають таких переваг у оподаткування, оскільки наше законодавство не передбачає подібних пільг.

2. Узгодження інтересів акціонерів, менеджерів і працівників холдингу, захист від ворожих структур. Фінансові інтереси окремих суб'єктів холдингу різні: дирекція орієнтується, перш за все, на контроль над фінансовими потоками з використанням офф-шоров, працівники - на збереження робочих місць і підвищення оплати праці, акціонери, особливо нестратегічні - на максимізацію дивідендів без урахування перспективних інтересів компанії. Для ефективного управління капіталом важливим є орієнтація на максимальне задоволення очікувань всіх зазначених раніше осіб.

Найпоширенішими методами ворожого захоплення є метод «тун-нелірованія» і метод «Грінмейла». Ефект «тунелювання» - це відчуження активів та прибутку холдингу за допомогою підставних фірм особами, що контролюють фінансові потоки, без порушення букви закону. «Грінмейл» - це фінансові операції з купівлі частини акцій компанії з метою корпоративного шантажу - загрози передачі акцій конкурентам з вимогою їх викупу за цінами набагато вищими від ринкових. Цю технологію використовували міжнародні спекулянти К. Дарт і Е. Стоке, в Японії -- групи «сокайя», які шантажували великі холдинги, зриваючи збори акціонерів. У Росії цей метод використовувався в 2001 р. на Волгоградському заводі бурової техніки, а в більш широких масштабах - для скуповування боргів та банкрутства цілком стійких фірм.

Дану проблему доцільно вирішувати за допомогою консолідації пакетів акцій холдингу, переходу на єдину акцію, уточнення процедури прийняття рішень в статутах ВАТ.

3. Перехід до міжнародних стандартів фінансового обліку, які забезпечують більш повне відображення ринкової ціни активів холдингу, її зміна в порівнянні з балансовою вартістю, доходи та витрати, фактично мали місце в даному році, а також дозволяють створити резерви для покриття непередбачених збитків. Особливе значення має включення прав на патенти і ноу-хау в нематеріальні активи, використання їх вартості в якості внеску засновників до статутного капітал, звільнення патентно-ліцензійних операцій (крім посередницьких) від ПДВ. При цьому майно і зобов'язання організації враховуються окремо від майна і зобов'язань її власників.

Використання сучасних комп'ютерних технологій дозволяє складати бухгалтерський баланс і увезення з ним звіти про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів за кожної бізнес-одиниці холдингу. При цьому необхідна структуризація бюджету доходів та витрат (БДР) для холдингу та центрів фінансової відповідальності та обліку - центри прибутку, витрат та інвестицій (ЦФО) в його складі. Для цього слід визначити: перелік центрів обліку для БДР; статті БДР по кожному центру обліку; статті БДР, що відносяться до компанії в цілому (бюджет А); статті консолідованого БДР компанії (бюджет В: об'єднує бюджети ЦФУ і бюджет А); схему консолідації; порядок рознесення даних статей бюджету А по ЦФО.

Для отримання відповідної інформації розробляються методики планування даних для ЦФО бюджетів, бюджетів А і В, а також обліку виконання бюджетів ЦФО та бюджету А, визначаються терміни і відповідальні за розробку планів і подання звітів, включаючи підсумкові фінансові показники. Регламентується також порядок використання БДР в системі управління.

4 Організація фінансового аналізу, моніторингу та прогнозування платоспроможності холдингової компанії та її дочірніх фірм.

Для холдингу особливу значення мають такі аспекти:

управління витратами на основі аналізу раціональності їх розподілу між витратами постійними і змінними (розрахунок точки беззбитковості), Загальнофірмові і відносяться за рахунок окремих ЦФО, а також між різними статтями витрат: матеріали, енергія, оплата праці, накладні витрати);

управління оборотним капіталом на основі моделювання бізнес-процесів і трансакційних витрат (аналіз ефективності витрат на вивчення попиту, рекламу, зберігання запасів, транспортування матеріалів, готової продукції та напівфабрикатів всередині фірми і т. д.).

Управління оборотним капіталом включає п'ять елементів: управління грошовими коштами, ринковими цінними паперами, дебіторською заборгованістю, товарно-матеріальними запасами і короткостроковими зобов'язаннями.

На практиці холдинг управляє коштами і ринковими цінними паперами. По відношенню до решті ланок системи управління оборотним капіталом він виконує в основному методичні функції.

Таким чином, управління оборотним капіталом з боку холдингу відбувається завдяки реалізації наступного комплексу дій:

Консолідація грошових потоків холдингу з метою їх упорядкування, централізації контролю, податкового планування. Для мінімізації податкових та митних платежів доцільно використовувати систему внутрішньогосподарських трансфертів і розрахункових цін.

Вибір способу фінансування активів компанії, що забезпечує найкраще співвідношення між прибутковістю і ризиком, хеджирований підхід до фінансування, раціональне співвідношення короткострокового і довгострокового внутрішнього і зовнішнього фінансування.

Збільшення ринкової капіталізації холдингової компанії за рахунок раціональних операцій на фондовому і валютному ринках, дивідендної політики, злиттів і поглинань, поліпшення ділового репутації холдингу.

Залучення додаткових інвестицій шляхом додаткової емісії акцій, корпоративних облігацій та інших цінних паперів, вексельного обігу, управління кредитом, використання лізингу та орендних форм фінансування.

Управління портфелем інвестицій та найбільш важливими інвестиційними проектами.

Створення і управління внутрішньокорпоративними фінансовими резервними фондами, амортизаційних і пенсійним фондом.

Оптимізація системи матеріально-технічного постачання, включаючи розподіл запасів по рівнях, збутової політики, системи роботи з дебіторами та оборотними коштами холдингової компанії в цілому розробкою?? еханізма нормування оборотних коштів, фінансового планування, обліку і аналізу.

З-ісок літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.gaap.ru