Зміст діяльності керівника

Юрій Петрович Платонов, доктор психологічних наук, професор Санкт-Петербурзького державного університету, ректор Санкт-Петербурзького державного інституту психології і соціальної роботи, заслужений працівник вищої школи РФ.

Відомо, що одні люди успішніше справляються з якимись видами діяльності, інші -- немає; що темп оволодіння будь-якою діяльністю і досягають в ній результати у різних людей різні. Це звичайно пояснюють наявністю здібностей у людини до конкретного виду діяльності. Будь-яка здатність являє собою систему якостей особистості. Наприклад, так звані технічні здібності містять у себе специфічно розвинену спостережливість, просторову уяву та особливий склад мислення. Здібності до образотворчої діяльності обумовлені високу чутливість зорового аналізатора, образною пам'яттю і поруч сенсорних якостей, що виражаються в координації рухів рук. У загальному вигляді спроможність можна визначити як систему індивідуально-психологічних якостей людини, що відповідають вимогам даного виду діяльності і які є умовою успішного її виконання.

Поряд з організаторськими здібностями, на ефективність діяльності керівника, як показують дослідження, впливає організаторська спрямованість його особистості.

Аналіз різних точок зору на зміст поняття спрямованості та її місця в структурі особистості дозволяє нам зробити наступні узагальнення:

Спрямованість є стрижневим і багатогранним властивістю особистості, що обумовлює її індивідуальність і своєрідність.

Спрямованість визначається потребами, інтересами, схильностями особистості.

Спрямованість характеризується системою провідних мотивів, що визначають внутрішню позицію особистості.

На підставі системно-параметричного підходу, нами була розроблена і апробовано методику вимірювання психологічних характеристик спрямованості особистості керівника (ПХЛР), до характеристик якої були віднесені: визначеність, валентність, специфічність, креативність, задоволеність, цілеспрямованість, опірність, вибірковість, усвідомленість і стійкість.

Так, визначеність характеризує рівень сформованості у керівників інтересів, схильностей та прагнень до організаторської діяльності, спрямованій на вирішення виробничих завдань, так і на створення позитивного морально-психологічного клімату.

Валентність розкриває ступінь зв'язку організаторської спрямованості з іншими видами спрямованості особистості (емоційно-моральної і світоглядної) і характеризує прояв у керівника прагнення до справедливості, уважності до людей, захопленості виконуваних справою, почуття відповідальності за результат. Важливу роль відіграє суспільно-політична активність керівника, його ідейна переконаність і щирість.

Специфічність розкриває ступінь взаємозв'язку організаторської спрямованості керівника з психологічної структурою його управлінської діяльності. Для розкриття цієї структури скористаємося характеристиками функціональних компонентів психологічної структури професійної діяльності:

гностичний компонент пов'язаний з уміннями оперувати знаннями, приводити їх у мобілізаційну готовність для вирішення виробничих завдань, аналізу переваг та недоліків у діяльності як підлеглих, так і своєї власної;

проектувальний і конструктивний компоненти пов'язані з умінням визначити перспективи планування роботи як конкретного працівника, так і всього колективу в цілому; при цьому важливе значення має правильне формулювання завдань, що стоять перед колективом, як у виробничій, так і у виховній роботі;

організаторський компонент пов'язаний з умінням організувати діяльність як усього колективу, так і окремого його члена; велике значення має організація керівником і своєї власної діяльності таким чином, щоб вона найбільш адекватно відображала завдання щодо організації колективу;

комунікативний компонент психологічної структури управлінської діяльності керівника пов'язаний з уміннями в області встановлення доцільних взаємин у офіційній і неофіційній обстановці.

В тому випадку, коли в психологічній структурі діяльності провідними є гностичні і комунікативні вміння, тісно пов'язані з організаторської спрямованістю особистості, керівник організації (колективу) досягає високої результативності своєї діяльності.

Креативність є одним із провідних параметрів у структурі організаторської спрямованості керівника. Вона характеризує зв'язок спрямованості з організаторськими здібностями. Необхідність виділення цього параметра зумовлена єдиним джерелом розвитку двох найважливіших властивостей особистості керівника -- потребами та інтересами до організаторської роботи.

Задоволеність характеризує емоційне ставлення керівника до своєї діяльності і робить вирішальний вплив на її результативність. Велике значення керівника у створенні атмосфери взаєморозуміння в колективі, але і настрій, емоційний тонус керівника залежить від настрою колективу. На психологічному рівні задоволеність виражається співвідношенням суб'єктивної оцінки того, що людина віддає групі, колективу, суспільству, і що він отримує натомість. Задоволеність керівника зумовлена трьома факторами: змістом праці, стимулюванням праці та соціально-психологічними умовами трудової діяльності.

Цілеспрямованість, перш за все, розкриває вольові якості особистості керівника. Управлінська діяльність по суті є вольовою діяльністю. Цілеспрямованість як вольове якість особистості пов'язана із здатністю людини здійснювати навмисні дії, спрямовані на досягнення поставлених цілей, свідомо регулювати свою діяльність і керувати своєю поведінкою.

Опірність - Параметр, що характеризує суб'єктивно-усвідомлювані керівником труднощі, які він долає у своїй практичній, управлінської діяльності. У подоланні цих труднощів і виявляється організаторська спрямованість керівника.

Вибірковість, усвідомленість, стійкість є параметрами, що розкривають мотиваційну сферу особистості керівника.

Так, вибірковість характеризується мотивами вибору керівником своєї управлінської діяльності, при цьому важливе значення має структура мотивів організаторської діяльності. Ці мотиви поділяються на змістотворних, надають діяльності особистісний сенс, і на мотиви, що виконують роль спонукальних стимулів. Такий поділ розкриває ставлення керівника до майбутньої діяльності і характеризує мотиваційну сферу його особистості. У цій ієрархії проявляються як об'єктивні мотиви вибору управлінської діяльності (наприклад, матеріальне стимулювання, зручне розташування і режим роботи), так і мотиви, які відображають суб'єктивну сторону управлінської праці.

Усвідомлення розкриває структуру мотивації управлінської діяльності. Мотиви діяльності відображають співвідношення двох типів орієнтації особистості: на утримання діяльності і на умови її стимулювання. Орієнтація на фактори, що стимулюють діяльність, свідчить про ставлення керівника до праці як засобу задоволення потреб, що лежать за межами управлінської праці. Провідне значення мотивів, що відображають зміст діяльності, свідчить про переважній ставленні до праці як засобу задоволення потреб, безпосередньо пов'язаних з управлінським процесом.

Стійкість характеризується групою мотивів, які розкривають усвідомлення керівником своїх подальших перспектив. На цьому етапі можливо прояв ряду суперечливих тенденцій і мотивів. Це, перш за все, розходження між бажаним і реальним, між потребою до діяльності і можливістю її реалізації в майбутньому, суперечлива єдність позитивної та негативної модальності значущості, спонукання до подальшої управлінської діяльності.

В реальної управлінської діяльності організаторська спрямованість особистості керівника може виявлятися в його стосунках з підлеглими, у прагненні певним чином оцінювати їх дії, емоційно реагувати на їх поведінку. У цьому виявляється так звана установка керівника, характеризується якостями його особистості.

Основні типи установок керівників по відношенню до підлеглих:

Активно-позитивний - Керівник доброзичливо і з повагою ставиться до всіх людей, їх потреб, проблем, готовий допомогти кожному;

Скрыто-негативний - Керівник відноситься до всіх підлеглих упереджено, не довіряє їм, вважає гарним працівником тільки себе самого.

Функціональний - Керівник схильний ділити всіх підлеглих на хороших і поганих працівників і розподіляє між підлеглими привілеї, пільги і свою увагу відповідно з їх виробничими заслугами.

Нейтральний - Керівник байдуже ставиться до всіх підлеглих, не схильний цікавитися їхніми особистими потребами, ввічливий, але не виявляє душевної теплоти.

Ситуативний - Керівник постійно виявляє емоційну неврівноваженість, запальність, його звернення з підлеглими залежить від його настрою.

Однак організованість колективної діяльності залежить не тільки від організаторських якостей особистості керівника, а й від прояву цих якостей в реальному управлінської діяльності. Питання про прояв і формування якостей особистості керівника в його діяльності має розглядатися в безпосереднього зв'язку з тим, що діяльність керівника також істотно змінюється в результаті придбання їм нових якостей та зміни існуючих.

Таким чином, результативність діяльності керівника як лідера залежить не тільки від суб'єктивних чинників, але й від об'єктивних особливостей змісту групової діяльності.

Для визначення лідерських можливостей керівників важливо чітко уявляти межі їхньої діяльності. Зміст діяльності керівника обумовлено, перш за все, виконанням цілого ряду управлінських функцій по керівництву організацією.

Так, адміністративна функція є найважливішою в діяльності керівника, оскільки пов'язана з координацією індивідуальної діяльності кожного члена колективу в рамках однієї загальної, колективної діяльності. Специфіка цієї функції полягає в структурованості і цілісності зусиль членів колективу в досягненні спільних цілей.

Целеполагающая функція пов'язана з визначенням пріоритету оперативних і тактичних цілей колективної діяльності, визначення методів та засобів їхнього досягнення. Реалізація цієї функції вимагає від керівника вміння враховувати особливості поточного моменту, здатності знаходити правильне і адекватне рішення в конкретної ситуації. Нездатність керівника до виконання цієї функції призводить до дезорганізації діяльності колективу. Оскільки целеполагающая функція керівника полягає в плануванні та прогнозуванні колективної діяльності, найбільш ефективним керівником стає той, хто здатний здійснювати оптимальний вибір з ряду можливих рішень на основі прогностичної оцінки ситуації.

Дисциплінарна функція пов'язана з необхідністю підтримки в колективі в процесі спільної трудової діяльності належної результативності виконання кожним членом колективу своїх обов'язків, а також проходження прийнятим у колективі нормам поведінки. У виконанні дисциплінарної функції найбільш чітко проявляється орієнтація на одноособове або колегіальне рішення питань; міра застосування тих чи інших методів впливу характеризує особистість керівника.

Експертно-консультативна функція пов'язана, перш за все, з професійною компетентністю керівника. У процесі колективної діяльності керівник звичайно є тією особою, до з яким найчастіше звертаються як до джерела достовірної та надійної інформації або як до найбільш знає людині.

Комунікативно-регулююча функція передбачає регулювання в колективі функціонально-рольових взаємин і вимагає від керівника давати необхідні роз'яснення тим чи іншим управлінським рішенням.

Функція представництва. Важливу роль у життєдіяльності будь-якого колективу грає представництво його керівника у зовнішніх організаціях. Успішне здійснення функції представництва є однією з умов авторитету керівника. Важливу роль у здійсненні цієї функції відіграє компетентність, охайний зовнішній вигляд, спокійна манера поведінки, шанобливе ставлення до своїм товаришам, стриманість у спілкуванні, чітке і ясне виклад своїх думок.

Найважливішим умовою виконання виховної функції керівником є формування і розвиток колективності у спільній діяльності, максимальної включеності кожного члена колективу у трудовий процес, створення морально-психологічного клімату, заснованого на ділове співробітництво і взаємодопомогу. Міжособистісні відносини в колективі, рівень їх розвитку, модальність (емоційна забарвлення) відносин - індикатор реалізації керівником цієї функції.

Психотерапевтична функція розкриває вміння керівника запобігати і оперативно вирішувати що виникають у колективі конфліктні ситуації та усувати стрес-фактори. Ця сторона керівництва в значній мірі впливає на результативність колективної діяльності, підвищуючи її управлінсько-виховний потенціал.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.elitarium.ru/