Мотивація ефективності h2>
Олександр Петрович Ісаєв, кандидат економічних наук,
психолог, завідувач лабораторією відбору та моніторингу перспективних менеджерів
Уральського державного технічного університету. p>
Мотивація
- Це те, що змушує людину діяти і прагнути досягати
визначених цілей. Вона є, чи не найпотужнішим чинником ефективності
діяльності людини. Але саме ефективність і навіть просто активність багатьох
вітчизняних менеджерів далекі від бажаного рівня. Одна з причин такого
становища в тому, що здебільшого власники і керівники не знають і
не вміють використовувати інструменти мотивації. До того ж проблема мотивації
менеджерів складніше і різноманітніше в порівнянні з проблемою мотивації будь-який
іншої категорії персоналу. p>
В
аналізі основ активності поведінки людини використовують поняття «мотив» і
«Мотивація». Часто вони застосовуються для позначення різних аспектів одного й
того ж психологічного механізму. Ці поняття хоч і взаємопов'язані, але
синонімами не є. Тому важливо враховувати наявні відмінності в їх
утриманні. p>
Мотив
- Це свого роду механізм, що викликає активність і визначає
напрямок, зміст і активність поведінки людини. Мотив формується на
основі соціального досвіду, і в цьому сенсі він є потреба,
збагачену досвідом людської діяльності по її задоволенню, а також
соціальними цінностями, нормами та іншими елементами культури. Кожному мотиву
відповідає певна потреба, і для її задоволення можна знайти
конкретний предмет деятельності.Виделяется три функції мотиву як
регуляторів діяльності: p>
спонукання
до активності, діяльності (енергетичний потенціал); p>
вибір
спрямованості діяльності (вектор «мотив-мета»); p>
додання
особистісного змісту діяльності (можливо, не для всіх мотивів, а тільки для
ведучого), що підвищує рівень усвідомлення причин дій і вчинків. p>
Одна
з найважливіших особливостей людини полягає в тому, що будь-яка його
діяльність є полімотівірованной, тобто в її основі лежить не один
якийсь мотив, а певний безліч, сукупність мотивів, що знаходяться в
певному співвідношенні один з одним. Для позначення впливу всіх мотивів на
дії людини як раз і використовують поняття мотивації. У зв'язку з цим можна
сказати, що мотив є основною одиницею аналізу мотивації. p>
Мотиви
менеджерів. Отже, для того щоб мати уявлення про можливості того чи
іншого працівника, необхідно розуміти мотиви його професійної діяльності,
перш за все провідний мотив, який найкраще проявляється в: p>
предметі
та цілі діяльності, які він обирає або віддає перевагу; p>
результати
діяльності, які приносять йому задоволення; p>
емоційних
переживання та реакції, що супроводжують процес досягнення поставленої мети. p>
Аналіз
управлінської діяльності та пріоритетів в роботі менеджерів різного рівня
дозволяє виділити 10-12 основних мотивів, частіше за інших присутніх у
структурі їхньої мотивації (табл. 1). p>
Таблиця
1.Основні мотиви діяльності менеджерів p>
Мотив p>
Зміст мотиву p>
Форма прояву мотиву в поведінці та емоціях p>
Досягнення успіху p>
Прагнення до досягнення мети, отриманню позитивного
результату і переживання успіху p>
Самостійність, активність в пошуку ефективних засобів
досягнення мети, схильність до ризику, високого ступеня відповідальності,
впевненість у своїх силах, вчинках, бажання досягати успіху у всьому,
висока самооцінка p>
Професійний p>
Прагнення поринути в зміст діяльності, вникати
в усі питання, займатися вдосконаленням процесу та результатів роботи p>
Інтерес до змісту роботи, бажання брати участь у всіх
завданнях, що виконуються підлеглими, почуття відповідальності за роботу,
переважання активності у вирішенні завдань над координацією і контролем за
діями співробітників p>
Соціального визнання, статусу, престижу p>
Прагнення до високої соціальної оцінки своїх заслуг,
авторитету і поваги, популярності, отримання гідного статусу в суспільстві,
заняття гарної посади p>
Орієнтація в діях на оцінку начальства, вміння бути у
центрі уваги при досягненні успіхів і в тіні - при невдачах. Бажання бути
на увазі, орієнтація на авторитетну думку, гнучкість в роботі з керівництвом p>
Матеріальний p>
Прагнення до матеріальних благ, багатства, матеріальної
незалежності p>
Практичність, розважливість, облік співвідношення зусиль і
витрат на роботу і очікуваного матеріального результату, орієнтація на
можливість отримання додаткових матеріальних вигод у процесі і за
результатами роботи, перевагу гарантованих найближчих невеликих вигод
ризикованим і відстроченим великим p>
Безпеки, уникнення невдачі p>
Прагнення відчувати себе в безпеці, уникати невдач,
негативних оцінок своєї діяльності, труднощів, несподіванок,
обмежувати відповідальність і самостійність p>
Обережність, схильність не ризикувати, відхід від
самостійних рішень та відповідальності, страх діяти без зазначення
«Згори», страх помилки і покарання, низька активність в незнайомих ситуаціях
і у вирішенні нових завдань, перевага виконавських функцій p>
змагальний p>
Прагнення бути кращим за інших, домагатися більш помітних і
яскравих результатів, одержувати більш високі зовнішні оцінки, ніж інші, не
програвати ні в чому p>
Ставлення до роботи як до змагальної грі, постійне
порівняння своїх дій і результатів з іншими, орієнтація на думку
оцінює і досягнення інших, основний критерій внутрішньої оцінки - «бути
не гірше за інших » p>
Поваги і самоповаги p>
Прагнення упевнитися у власній значущості,
можливості, підтвердити свої достоїнства, підвищити самооцінку і
позитивне ставлення до себе p>
Уникання почуття неповноцінності, обмеженості,
ущемлення, бажання отримати в результатах роботи підтвердження своєї
значущості, відчувати себе людиною, що має очевидні переваги p>
Самореалізації, самовираження p>
Прагнення до більш повного виявлення і розвитку своїх
здібностей та реалізації їх у професійній діяльності, творчий
підхід до вирішення поставлених завдань p>
Перевага складних, нетипових завдань, орієнтація на
якісний результат, на пошук нетрадиційних підходів у вирішенні
професійних завдань, здатність побачити новий і перспективний у звичайній
ситуації, висока чутливість до оригінальних ідей p>
Влада чи домінування над іншими p>
Прагнення впливати на інших, бути визнаним
лідером, підкоряти інших своїм цілям і інтересам, мати особливий статус і
більш широкі можливості p>
Схильність керувати іншими, підкоряти своїй волі,
тримати під контролем ситуацію і підлеглих, готовність до боротьби за місце і
роль лідера, суперництво за більш високу посаду, відсутність схильності
до компромісів у питаннях керівництва p>
Незалежності p>
Прагнення бути внутрішньо, духовно вільним, не залежати
від волі і думки інших, бути здатним до самостійного життя, впевненим у
своїх силах, здібностях і переконаннях p>
Самостійність, звичка розраховувати в основному на
свої сили, чутливість до форми взаємовідносин з керівниками та
колегами, орієнтація на сувору відповідність результатів роботи вимогам
поставленого завдання, жорстка психологічний захист, низькі здібності до
командній роботі p>
Відповідальності перед іншими p>
Прагнення повною мірою виконувати свої зобов'язання, не
створювати труднощі і незручності своїми діями інших людей, виправдати їх
очікування p>
Орієнтація на інтереси інших людей, розвинене почуття
відповідальності, обов'язковість, повне задоволення від виконання боргу p>
Мотиви
активізації. Існують мотиви, які повністю задовольняються змістом і
результатами роботи. Їх можна назвати адекватними. Однак є мотиви, не
адекватних змісту і результатами професійної діяльності; вони
задовольняються якимись супутніми умовами. p>
За
даним критерієм мотиви можна розділити на три підгрупи. До першої віднесемо мотиви,
повністю адекватних змісту і результатів управлінської діяльності. Це,
наприклад, мотиви «досягнення успіху», «матеріал», «самореалізації» (у тих
випадках, коли у людини є реальні здібності до управлінської
діяльності), «соціального статусу, престижу» і «влади». До другої підгрупи
відносяться мотиви, які можуть бути в принципі задоволені змістом
управлінської діяльності, але в багатьох інших видах діяльності вони можуть
задовольнятися легше і більш повно. Такими щодо адекватними
мотивами є мотиви «уникнення невдачі», «особистісного розвитку»,
«Спілкування», а також «професійний», «соціального визнання». До третьої
підгрупи віднесемо мотиви, не адекватні управлінської діяльності і,
отже, не задовольняються її основним змістом і результатами. Для
менеджерів, наприклад, до таких неадекватним мотивів відносяться «пізнавальний»,
«Самореалізації» (якщо реалізуються здібності далекі від управлінських).
Класифікація мотивів за даним критерієм представлена в табл. 2. P>
Таблиця
2.вид мотивів p>
Адекватні мотиви p>
Щодо адекватні мотиви p>
Неадекватні мотиви p>
Досягнення успіху p>
Матеріальний p>
Самореалізації (у тих випадках, коли людина має
здібності до управлінської діяльності) p>
Соціального статусу, престижу p>
Влади, домінування над іншими p>
Відповідальності перед іншими p>
Соціального визнання p>
Саморозвитку, особистісного зростання p>
Професійний p>
уникнення невдачі p>
міжособистісного спілкування p>
Незалежності p>
самоповаги p>
Пізнавальний p>
Самореалізації (якщо реалізуються здібності далекі від
управлінських) p>
Пригод p>
Найбільш
активним є той, у структурі мотивації якого домінують мотиви перший
підгрупи і позицію провідного займає один з них. Найменш активними
опиняються ті, у мотиваційній структурі яких домінують мотиви другого і
третіх підгруп, а позицію провідного посідає мотив з третьої підгрупи. p>
Вектор
«Мотив-мета». Мотиви в залежності від результатів діяльності, якими вони
задовольняються, поділяють на внутрішні і зовнішні. Наприклад, матеріал
мотив - зовнішній, він задовольняється матеріальними благами. Мотив самореалізації
- Внутрішній, він задовольняється індивідуальним самосвідомістю, розумінням
досягнутого результату як реалізації своїх задумів, здібностей, покликання. p>
Таким
чином, до зовнішніх мотивів, задовольняє реальними предметами, матеріальними
цінностями, зовнішніми оцінками, статусу в суспільстві, владою, належать: p>
мотив
досягнення успіху; p>
матеріал;
p>
соціального
статусу, престижу, визнання; p>
відповідальності
перед іншими; p>
уникнення
невдачі; p>
змагальний;
p>
влади,
домінування над іншими. p>
До
внутрішнім мотивами, задовольняє внутрішніми психологічними результатами
діяльності: відчуттями (почуття успіху, виконаного боргу), самооцінкою, відповідністю
їх певним цінностям, переживаннями інтелектуальних і творчих
досягнень - відносяться: p>
мотив
самореалізації; p>
професійний;
p>
поваги
і самоповаги; p>
незалежності.
p>
Тому,
виходячи з провідного мотиву професійної діяльності, можна побудувати
типологію ефективності менеджера. До високої ефективності здатний той, у кого
мотиви адекватні тому і результатами управлінської діяльності, і той,
хто отримує задоволення від процесу та результатів роботи, включаючи їх зовнішню
оцінку. Можливі варіанти ефективності мотивації представлені в табл. 3. За
даним критерієм до найбільш ефективної роботи в якості керівника
схильні ті, у кого ведучими є адекватні внутрішні мотиви. З
таблиці видно, що до таких належить тільки мотив самореалізації за умови
наявності відповідних здібностей. На другому місці за ефективністю --
адекватні зовнішні мотиви. Таких мотивів більше: досягнення успіху,
матеріал та ін Зрозуміло, що найменш ефективна діяльність, що породжується
неадекватними мотивами. p>
Таблиця
3.Мотіви, що визначають різну ефективність менеджерів p>
Характеристика мотивів p>
Внутрішні мотиви p>
Зовнішні мотиви p>
Адекватні p>
Самореалізації (тільки в тих випадках, якщо у людини є
реальні здібності до управлінської діяльності) p>
Досягнення успіху, матеріал, влади, домінування над
іншими, відповідальності перед іншими p>
Щодо адекватні p>
Професійний, самоповаги, незалежності p>
Соціального статусу, престижу, уникнення невдачі,
змагальний, спілкування p>
Неадекватні p>
Самореалізації (якщо реалізуються здібності далекі від
управлінських) p>
Бути таким як усі (не виділятися), уникнення
самостійності p>
Мотиви
амбітності. Посада керівника є престижною і соціально
привабливою. Тому часто менеджерами стають і ті, хто не має
здібностями або високою професійною мотивацією до даного виду
діяльності. Однак мотиви їх у тій чи іншій мірі можуть задовольнятися в
роботи в цій якості. p>
Мотивація,
визначає амбіційність людини, характеризується трьома основними
ознаками: p>
Високий
рівень мотивації забезпечує відповідну його активність. Він повністю
віддається досягнення поставлених цілей, прагне будь-що-будь
домогтися бажаного, занурюючись з головою у зміст завдань і часто забуваючи про
ціною використовуваних засобів. p>
Домінуючими
у структурі мотивації є зовнішні мотиви. Відповідно на позиції
провідного обов'язково знаходиться мотив, який задовольняється об'єктами,
предметами, умовами зовнішнього середовища, наприклад, мотив досягнення успіху, влади,
соціального визнання, престижу, матеріал. Якщо у людини явно домінує
над іншими який-небудь внутрішній мотив, наприклад пізнавальний або
саморозвитку, то про амбіційність вже говорити не можна. p>
Ведучий
мотив стабільний, практично в будь-якій діяльності та ситуації він явно домінує
над іншими. Якщо у більшості людей з розвитком їх особи, придбанням
досвіду провідний мотив професійної діяльності змінюється, то у амбітних
він залишається незмінним. Завдяки цьому амбітні люди дуже цілеспрямовані.
Всі їх час і енергія присвячені основним цілям і завданням. Саме тому у
амбітних людей часто одноманітні інтереси і обмежений набір тем для
спілкування. p>
Слід
помітити, що в певних ситуаціях амбіції з'являються у багатьох людей. У
кожної людини є зовнішні мотиви, і він має потребу в їх задоволенні.
Амбіції виникають, коли зовнішній мотив займає в структурі мотивації позицію
ведучого. Причому при досягненні успіху амбіції можуть навіть зростати. Але якщо потім
позицію провідного знову починають займати мотиви, за своїм змістом
що є внутрішніми, амбіційність зникає. Такий прояв амбіцій
є ситуативним. Ситуативно амбітними є багато людей. По-справжньому
амбітними - лише ті, у кого в структурі мотивації позицію провідного постійно
займають сильні зовнішні мотиви. p>
Список літератури h2>
Для
підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.elitarium.ru/
p>