Організаторські здібності сучасного керівника

Олександр Олександрович Огарков, кандидат економічних наук, доцент, заступник декана з наукової та виховної роботі Волгоградської академії державної служби при Президенті РФ.

Для досягнення високих показників у роботі колективу сучасний керівник потребує ефективних організаторських здібностях, які об'єднуються в три типи:

1. Організаційна проникливість, що включає:

психологічну вибірковість - вміння приділяти увагу тонкощам взаємин, синхронність емоційних станів керівника і підлеглих, здатність поставити себе на місце іншого;

практичну спрямованість інтелекту, тобто прагматичну орієнтацію керівника на використання даних про психологічний стан колективу для вирішення практичних завдань;

психологічний такт - здатність дотримання почуття міри в своїй психологічній вибірковості та прагматичної орієнтованості.

2. Емоційно-вольова результативність - уміння впливати, здатність впливати на інших людей волею та емоціями. Вона складається з наступних факторів:

енергійність, здатність направляти діяльність своїх підлеглих у відповідності зі своїми бажаннями, заряджати їх спрямованістю, вірою та оптимізмом у просуванні до мети;

вимогливість, здатність домагатися вирішення своїх завдань при психологічно грамотної постановці та реалізації вимог до підлеглих;

здатність критично оцінювати свою діяльність, виявити і адекватно оцінити відхилення від наміченої програми в діяльності працівників.

3. Схильність до організаторської діяльності, тобто готовність до організаторської діяльності, починаючи з мотиваційних чинників і закінчуючи професійною підготовленістю.

Хороший керівник повинен мати такі особисті якості:

широким кругозором, жагою знань, професіоналізмом, новаторством, творчим підходом до роботи;

почуттям розуміння ситуації;

творчим ставленням до роботи, завзятістю, впевненістю в собі і відданістю справі;

нестандартним мисленням, винахідливістю, ініціативністю і здатністю генерувати ідеї;

готовністю до змін, відкритістю, гнучкістю і легкою пристосовністю до тим, що відбувається змін;

прагненням до співпраці, комунікабельністю і почуттям успіху;

емоційної врівноваженістю і стресостійкість, психологічними здібностями впливати на людей;

ситуаційних лідерством і енергією особистості в корпоративних структурах;

здатністю працювати в колективі і з колективом;

умінням передбачати результат;

внутрішньої потребою до саморозвитку і самоорганізації;

здатністю і умінням ризикувати;

здатністю діяти самостійно;

відповідальністю за діяльність і за прийняті рішення;

здатністю побачити, виділити істотне;

мистецтвом виконувати плани.

В даний час виділяють наступні зразки навичок керівництва, які необхідні керівнику при формуванні та управлінні організацією:

уміння при управлінні враховувати поведінку підлеглих;

здатність встановлювати і контролювати дисципліну;

прагнення гнучко використовувати різні стилі керівництва, пристосовуючи їх до змін;

усвідомлення виконуваної ним ролі та ефективне використання свого становища;

розвиток і підтримка хороших відносин з оточуючими;

віддача чітких однозначних вказівок та розпоряджень;

регулярний аналіз роботи підлеглих і облік його результатів;

стимулювання діяльності підлеглих, заохочення найкращих прикладів в роботі;

системний підхід до аналізу роботи;

кваліфіковане делегування повноважень;

уникнути

створення ефективного зворотного зв'язку;

захист персоналу організації від зовнішніх загроз;

пошук способів підвищення результативності роботи співробітників;

встановлення системи оцінки роботи та критеріїв успіху.

Ефективне керівництво припускає, що люди спільно координують ресурси, визначають завдання, висувають і підтримують ідеї, планують діяльність і т. д. Колективна робота дозволяє відкрити нові великі можливості, колективний підхід - вирішувати проблеми спільно. Тим самим виробляється більше ідей, зростає інноваційна здатність, зменшуються можливості для появи стресових ситуацій.

Вплив різних ділянках. Розстановка кадрів повинна допомагати розкриттю особистих здібностей працівників, забезпечувати зростання ефективності сукупного праці всього колективу.

В вирішенні цього завдання велика роль належить керівнику, його вміння враховувати індивідуальні здібності, інтереси та психологічні особливості людей при організації їх спільної праці. Керівник повинен вміти аналізувати і враховувати мотиви поведінки членів колективу, застосовувати диференційований підхід до людей з урахуванням їхнього ставлення до позитивних прикладів та наявним недоліків, з урахуванням їхніх особистих схильностей, інтересів і психології. Успіх керівництва багато в чому залежить саме від того, наскільки керівник спирається на колектив, на його досвід і знання, наскільки він підтримує і розвиває ділову ініціативу.

На ефективність діяльності великий вплив має усталений в колективі психологічний клімат, під яким розуміють характер відносин між людьми, переважна в колективі настрій, задоволеність працівників виконуваною роботою і т. д. Психологічний клімат колективу у чому залежить від психологічної сумісності працівників. Психологічна сумісність - це здатність членів групи до спільної діяльності, заснована на оптимальному поєднанні їх психологічних властивостей.

Роль керівника в організації колективу багато в чому залежить від вдосконалення стилю і методів його керівництва, від поведінки керівника, від характеру його взаємин з людьми. Численні дослідження показали, що керівникові часто заважає ефективно виконувати свої функції нездатність співпрацювати з людьми.

Результатом організаторської роботи повинна виступати тільки виконавча організаційна система. Г. П. Щедровицький звернув увагу на те, що організація може розглядатися в двох ракурсах:

як штучне утворення - штучний погляд на організацію властивий самому організатору, тому що той, хто цю організацію конструює і створює, завжди дивиться на неї як на своє творіння, яке він зробив і збирається використовувати як засіб, як знаряддя для досягнення своїх цілей (у цьому сенсі організації можуть бути будь-які в залежності від цілей і завдань організатора, при цьому сама організація своїх власних цілей не має);

як природно живе - після завершення створення організації організатор йде, залишається керуючий, а організація трансформується у форму життя колективу і починає жити своїм власним життям, що з природної точки зору робить можливим поява інших цілей - цілей того колективу, який організований.

Організаторська діяльність синтезує всі види діяльності в системах. Вона дуже трудомістка і має значну питому вагу в праці керівника (до 60-80%). Предмет цієї діяльності - соціально-економічні системи, облік економічних, естетичних, технологічних, професійних та інших зв'язків і відносин, формування самого колективу як цілісної динамічної та стійкої системи.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.elitarium.ru/