Інноваційний менеджмент, методи зменшення комерційного ризику.

Ефективність інноваційного проекту.

Інноваційний менеджмент

Менеджмент сьогодні це, перш за все, - управління на основі постійних нововведень. Найважливішою складовою частиною менеджменту у всіх його іпостасях стають інновації - процес постійного оновлення в усіх сферах підприємництва. Інновації включають в себе не тільки технічні та технологічні розробки, але і всі зміни, які сприяють поліпшенню діяльності фірми (нові товари, нові послуга, нові сприятливі умови для клієнтів, включаючи ціни, і т.д.). Інноваційний процес - вдосконалення збалансованості різних сфер діяльності підприємства при контролі за рентабельністю роботи кожної ланки. Всі нововведення проводяться на основі систематичного, комплексного аналізу різних сторін роботи фірми, головне в якому - порівнювати отримані результати не з уже досягнутими, а з тим потенціалом (ємністю) ринку, який мається на даний час. Мета такого аналізу - визначити, наскільки повно використовує фірма можливості ринку в кожному періоді.

Комплексний аналіз різних сторін роботи фірми повинен включати в себе:

а) оцінку бажаного для підприємця положення на ринку товарів і послуг, які пропонує компанія в даний час;

б) детально визначений для підприємця положення поточної продукції на нових ринках;

в) оцінка продукції, що випускається, що передбачає рішення про припинення виробництва будь-яких товарів або послуг через падіння на них попиту;

г) можливості випуску нових товарів і послуг для нових ринків;

д) зміни в системі збуту та інші перетворення в роботі з метою інновацій.

В області нововведень перед підприємцем стоять наступні завдання:

-механізація, автоматизація помилковою, брудною, небезпечної роботи;

-залучення в колектив фірми співробітників більш високої кваліфікації та створення кращих матеріальних умов для працівників.

Для вирішення цих завдань підприємець повинен:

-бути прихильником нових ідей;

-надавати кожному співробітнику досить широке поле діяльності, забезпечуючи його не деталізованим планом, що сковує ініціативу, а короткими інструкціями; заохочувати інноваційні ідеї, що виникають у підлеглих; організувати у фірмі спеціальний інформаційний фонд інновацій;

-забезпечити безперервне навчання та підвищення кваліфікації працівників і в централізованому, і, що більш важливо, в індивідуальному порядку.

Інновації в російських умовах - головний засіб виживання фірми на ринку. Нововведення повинні впроваджуватися в міру потреби ринку, але підприємець зобов'язаний передбачати їх необхідність і доцільність. У рамках роботи у цій галузі рекомендується:

-виявлення тих видів товарів і послуг, які забезпечать бажану частку ринку;

-визначення товарів і послуг, які замінюють застарілі; впровадження інновацій у всіх інших сферах діяльності фірми (діловодство, реклама і т.д.);

-збалансування коротко-і довгострокових програм інновацій (як збільшити прибути, яким чином ефективніше використовувати наявні засоби і т.д.).

Необхідні постійні інновації та в організаційній структурі фірми, яка зобов'язана відповідати змінам, що відбуваються на ринку. Структура компанії має бути простою і чіткою; забезпечувати фірмі максимальну рентабельність; містити мінімальну кількість проміжних ланок; забезпечувати підготовку менеджерів для фірми, з огляду на перспективу і конкуренцію між менеджерами.

В сучасних умовах ринку постійні перетворення роботи фірми і її співробітників на новій, більш досконалої основі набувають все більш важливе значення, тому зупинимося на ній докладніше, і перш за все на ролі науково-технічного прогресу.

В епоху науково-технічної революції зростання наукових досягнень, розширюючи технічний і виробничий потенціал промисловості і збільшуючи продуктивну силу праці, справляє неабияке вплив на економічну діяльність підприємств. Інтенсифікація досліджень і розробок є свідченням прагнення компанії максимально використовувати наявні науково-технічні можливості для розширення масштабів виробництва і збільшення прибутку. Подібно до всякої іншої форми застосування капіталу, наукові дослідження мають на меті сприяти збільшенню одержуваної даною фірмою прибутку. При цьому кінцева мета, обсяг і характер досліджень визначаються головним чином безпосередніми потребами обслуговуються фірмою ринків збуту і гостротою конкуренції, а також можливостями відповідних підрозділів фірми. Розширення досліджень з розробки нових видів технологій, товарів і послуг призвело до розвитку особливої сфери внутрішньофірмової діяльності по створенню нововведень. Загальновідомо, що під нововведеннями розуміють складний комплекс різних видів діяльності, починаючи з виникнення ідеї та подальших стадій досліджень, розробок, проектування, виготовлення нового зразка, і аналіз ринку збуту до надходження нової продукції в сферу збуту. З чисто економічної точки зору нововведення - прибуткове використання науково-технічних і інших досягнень за допомогою виробництва нової споживчої вартості. Нововведення нині стали одним з головних резервів забезпечення економічного зростання фірми, збереження та посилення її конкурентних позицій на ринках збуту. Прискорення процесу створення та збуту нових видів товарів розглядається як найважливіший складовий елемент всієї ринкової стратегії. Цілком очевидно, що в зараз збереження конкретного обсягу продажів фірмою можливо лише за безперервному введенні на ринок нових товарів і послуг.

Комерційний ризик - це ризик, що виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємцем.

Комерційні ризики виникають із-за наступних основних причин:

зниження обсягів реалізації в результаті падіння попиту або потреби на товар, реалізований підприємницької фірмою, витиснення його конкуруючими товарами, введення обмежень на продаж;

підвищення закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту;

непередбачене зниження обсягів закупівель порівняно з наміченими, що зменшує масштаб усієї операції і збільшує витрати на одиницю обсягу реалізованого товару (за рахунок умовно постійних витрат);

втрати товару;

втрати якості товару в процесі обігу (транспортування, зберігання), що призводить до зниження його ціни;

підвищення витрат обігу порівняно з наміченими в результаті виплати штрафів, непередбачених мита і відрахувань, що приводить до зниження прибутку підприємницької фірми.

Комерційний ризик включає в себе:

ризик, пов'язаний з реалізацією товару (послуг) на ринку;

ризик, пов'язаний з транспортуванням товару (транспортний);

ризик, пов'язаний з прийманням товару (послуг) покупцем;

ризик, пов'язаний із платоспроможністю покупця;

ризик форс-мажорних обставин.

Окремо слід виділити транспортний ризик, його класифікація вперше була приведена Міжнародною торговою палатою в Парижі в 1919 р. і уніфікована в 1936 р. даний час різні транспортні ризики класифікуються за рівнем і за відповідальності у чотирьох групах: E, F, C, D.

Група E включає одну ситуацію - коли постачальник (продавець) тримає товар на своїх власних складах (ExWorks). Ризик приймає на себе постачальник до моменту прийняття товару покупцем. Ризик транспортування від приміщення продавця до кінцевого пункту вже приймається покупцем.

Група F містить три конкретні ситуації передачі відповідальності і відповідно ризиків:

FСА означає, що ризик і відповідальність продавця переносяться на покупця в момент передачі товару в певному місці;

FAS означає, що відповідальність і ризик за товар переходять від постачальника до покупцеві у визначеному договором порту;

FOB означає, що продавець знімає із себе відповідальність після вивантаження товару з борту судна.

Група С включає ситуації, коли експортер, продавець укладають з покупцем договір на транспортування, але не беруть на себе ніякого ризику. Це наступні конкретні ситуації:

CFK означає, що продавець оплачує вартість транспортування до порту прибуття, але ризик і відповідальність за збереження товару й додаткові витрати бере на себе покупець;

CIF означає, що крім обов'язків, як у випадку CFR, продавець забезпечує і оплачує страховку ризиків під час транспортування;

CPT означає, що продавець і покупець ділять між собою ризики і відповідальність. У певний момент (звичайно якийсь проміжний пункт транспортування) ризики цілком переходять від продавця до покупця;

CIP означає, що ризики переходять від продавця до покупця в певному проміжному пункті транспортування, але, крім цього, продавець забезпечує і сплачує вартість страховки товару.

Остання група термінів D означає, що всі транспортні ризики лягають на продавця. До цієї групи відносяться такі конкретні ситуації:

DAF означає, що продавець приймає на себе ризики до певної державної кордону. Далі ризики приймає на себе покупець;

DES означає, що передача ризиків продавцем покупцю відбувається на борту судна;,

DEQ означає, що передача ризиків відбувається в момент прибуття товару в порт завантаження;

DDU означає, що продавець приймає на себе транспортні ризики до визначеного договором місця (найчастіше це склад) на території покупця;

DDP означає, що продавець відповідальність за транспортні ризики до визначеного місця на території покупця, але покупець оплачує їх.

Слід відзначити той факт, що у вітчизняній економічній літературі часто комерційний ризик ототожнюється з підприємницьким ризиком, проте комерційний ризик - це один з видів підприємницького ризику

Ефективність інноваційного проекту

Одним з найпростіших і широко розповсюджених методів оцінки є метод визначення строку окупності інвестицій. Термін окупності визначається підрахунком числа років, протягом яких інвестиції будуть погашені за рахунок отримуваного доходу (чистих грошових надходжень).

Якщо грошові доходи (прибуток) надходять за роками нерівномірно, то термін окупності дорівнює періоду часу (кількістю років), за який сумарні чисті грошові надходження (кумулятивний дохід) перевищать величину інвестицій.

Метод розрахунку терміну окупності найбільш простий з точки зору застосовуваних розрахунків та прийнятний для ранжирування інвестиційних проектів з різними термінами окупності. Однак він має ряд істотних недоліків.

По-перше, він не робить розходження між проектами з однакової сумою загальних (кумулятивних) грошових доходів, але з різним розподілом доходів по роках.

Цей метод, по-друге, не враховує доходів останніх періодів, тобто періодів часу після погашення суми інвестицій.

Однак в цілому ряді випадків застосування цього найпростішого методу є доцільним. Наприклад, при високому ступені ризику інвестицій, коли підприємство зацікавлене повернути вкладені кошти в найкоротший термін, при швидких технологічних зміни в галузі або за наявності у підприємства проблем з ліквідністю основним параметром, що приймається до уваги при оцінці і виборі інвестиційних проектів, є саме термін окупності інвестицій.

Коефіцієнт ефективності інвестицій.

Іншим досить простим методом оцінки інвестиційних проектів є метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій (бухгалтерської рентабельності інвестицій).

Коефіцієнт ефективності інвестицій розраховується шляхом ділення середньорічного прибутку на середню величину інвестицій. У розрахунок приймається середньорічна чистий прибуток (балансовий прибуток за вирахуванням відрахувань до бюджету). Середня величина інвестицій виводиться діленням вихідної величини інвестицій на два.

До переваг даного методу відноситься простота і наочність розрахунку, можливість порівняння альтернативних проектів за одним показником. Недоліки методу обумовлені тим, що він не враховує тимчасової складової прибутку. Так, наприклад, не проводиться розходження між проектами з однаковою середньорічний, але насправді змінюється по роках величиною прибутку, а також між проектами, які приносять однакову середньорічну прибуток, але в протягом різної кількості років.

Чиста поточна вартість.

Накопичену величину дисконтованих доходів слід порівнювати з величиною інвестицій.

Загальна накопичена величина дисконтованих доходів за n років буде дорівнює сумі відповідних дисконтованих платежів:

Різниця між загальною накопиченої величиною дисконтованих доходів і первісними інвестиціями становить чисту поточну вартість (чистий наведений ефект):

Рентабельність інвестицій.

Застосування методу чистої поточної вартості, незважаючи на справжні труднощі його розрахунку, є кращим, ніж застосування методу оцінки терміну окупності та ефективності інвестицій, оскільки вони включають тимчасові складові грошових пото-ков. Застосування цього методу дозволяє розраховувати і порівнювати не тільки абсолютні показники (чисту поточну вартість), а й відносні показники, до яких відноситься рентабельність інвестицій:

Рентабельність інвестицій як відносний показник надзвичайно зручна при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення чистої поточної вартості інвестицій, або при комплектуванні портфеля інвестицій, т. тобто виборі декількох різних варіантів одночасного інвестування грошових коштів, що дають max-у чисту поточну вартість.

Використання методу чистої поточної вартості інвестицій дозволяє також враховувати при прогнозних розрахунках фактор інфляції та фактор ризику, що різною мірою властивий різних проектів. Очевидно, що врахування цих чинників призведе до відповідного збільшення бажаного відсотка, за яким повертаються інвестиції, а отже, і коефіцієнта дисконтування.

Список література

1. Прігожан А.І. Нововведення: стимули і перешкоди (Соціальні проблеми інноватики). М.: Политиздат. 1989.

2. Управлінське консультування. В 2-х т. Т. 1/Пер. з англ. М.: СП "Интерэксперт". 1992.

3. Дракер П.Ф. Нові реальності. В уряді і політиці. В економіці і бізнесі. У суспільстві і світогляді. М.: Бук Чембер Інтернешнл, 1994.

4. Мексон М.Х., Альберт М.. Хедоурн Ф. Основи менеджменту/Пер. з англ. М.: Дело, 1992.

5. Белобрагін В. Я. Сучасні проблеми територіального управління ефективністю виробництва та якістю продукції в умовах становлення ринку .- М.: Изд-во стандартов, 1994.

6. Білокопитов Ю. М., Панасенко Г. В. Історія і культура менеджменту: Красноярськ: Кн. изд-во, 1994.

7. Бізнес та менеджер/Сост. І. С. Драховскій, І. П. Черноіванов, Т. В. Прехул .- М.: Азимут-центр, 1992.

8. Бляхман Л. С. та ін Введення в менеджмент: Учеб. пособие/Л. С. Бляхман, В. П. Галенко, А. В. Мінкін - СПб.: Изд-во СП6УЕФ, 1994.

8. Вейлл П. Искусство менеджмента: Нові ідеї для світу хаотичних змін: Пер. з англ .- М Новости, 1993.

9. Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент: Учеб .- М.: Висш. школа, 1994.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://referat.ru/