Жженов Георгій Степанович

Народний артист СРСР.

Народився 22 березня 1915 р. в Петрограді. Батько - Жженов Степан Пилипович. Мати -- Щолкіна Марія Федорівна. Батьки родом з селян Тверської губернії.

Себе почав пам'ятати з 4 років, після повернення з села, куди, за розповідями матері, з братом Борисом (1913 р. нар.) Був вивезений з міста у зв'язку з революцією. Перші 22 року життя пройшли на Василівському острові. Сім'я Жженових жила на розі Першої лінії і Великого проспекту в будинку, де була раніше німецька кірха. Навесні 1930 року закінчив 7-й клас 204-ї Ленінградської трудової школи. Школа була з фізико-математичним ухилом, і для того, щоб продовжити навчання у 8-му класі, необхідно було скласти іспити. Проте юний Георгій захопився цирком, кіно і театром.

У 1930 році, позичивши документи у старшого брата Бориса, поступив на акробатичне відділення Ленінградського естрадно-циркового технікуму під ім'ям Бориса Жженова. У Надалі, природно зізнався. І жарт цю йому пробачили. Вже через рік разом з однокурсником Жоржем Смирновим срепетіровалі каскадний ексцентричний номер "Китайський стіл" і почали виступати у Ленінградському цирку "Шапіто" як "2-ЖОРЖ-2" у жанрі каскадної акробатики. У цирку його помітили працівники кіно. Запросили зніматися на Ленфільм і запропонували головну роль тракториста Пашки Вєтрова у фільмі "Помилка героя "(1932 р.). До речі цей фільм став дебютом не тільки для Георгія Жженова, але і для не менш відомого актора Юхима Копелян. Режисером фільму був Едуард Йогансон. З цього фільму почалася безкорислива любов до кінематографу.

У 1932 році, залишивши після фільму циркову кар'єру, Георгій став студентом відділення кіноактора Ленінградського театрального училища. Проте любов до цирку, як першу юнацьку романтичну спробу прилучення до світу мистецтва, зберігає до сих пір. Викладачем Жженова в училищі був нині всесвітньо відомий кінорежисер Сергій Аполінаріевіч Герасимов. До закінчення училища в 1935 році встиг знятися у кількох фільмах: "Наслідний принц Республіки", "Золоті вогні", "Комсомольськ", "Чапаєв".

У грудні 1936 роки після вбивства в Ленінграді С. М. Кірова за абсурдним звинуваченням у "антирадянській діяльності та терористичних настрої" був заарештований і навесні 1937 засуджений старший брат Георгія Борис. Сім'я Жженових (батько, мати і три сестри), яка жила разом з братом, була вислана в Казахстан. Георгій Степанович їхати у заслання категорично відмовився. Йому це пригадали. Під час зйомок фільму "Комсомольськ" (1938 р.) разом з відомими тоді зірками радянського кіно Н. Крючковим, П. Алейниковим, І. Кузнєцовим та іншими, Г. С. Жженов виїхав на потязі в м. Комсомольськ-на-Амурі. Під час поїздки він познайомився з американцем, що їхав до Владивостока для зустрічі ділової делегації. Це знайомство стало для Георгія Степановича фатальним. Його використовували як привід для звинувачення в шпигунської діяльності. Це сталося в 1938 році. Життя Георгія Степановича круто перекинулася.

В ніч з 4 на 5 Липень 1938 по абсурдним звинуваченням у шпигунстві він був заарештований органами НКВС СРСР. Шантажем і погрозами від нього домоглися визнання провини. Заочним постановою ОСО НКВС СРСР він був засуджений до 5 років ув'язнення. Ще в 1939 році в пересильному таборі у Владивостоці, де формувалися етапи на Колиму, говорили, що в Магадані є театр, в якому разом з вільнонайманими артистами працюють ув'язнені. З самого початку перебування на Колимі Г. С. Жженов неодноразово звертався з проханнями про направлення його працювати за фахом, але всі його прохання відповіді не мали. У цей театр засуджених за 58-й статті не брали.

Так до 1943 року він працював на золотих копальнях Дальбуду. Працював єдиним диспетчером в гаражі районної екскаваторної станції, але доводилося й самому сідати за кермо. Після цього було ухвалено ще 21 місяць таборів. У цей час доля звела Георгія Степановича з Костянтином Олександровичем Никанорова -- артистом, режисером, гарною людиною. Дружба з ним продовжувалася аж до його смерті в 50-х рр.. 26 березня 1945 за гарну поведінку та сумлінну роботу був достроково звільнений з табору. До грудня 1946 року працював в Магаданському заполярному драматичному театрі.

Навесні 1947 року повернувся на "материк" до Москви за призначенням на роботу. За клопотанням першого викладача С. А. Герасимова був відправлений у Свердловськ на роботу в кіностудію художніх фільмів. Там почав зйомки у фільмі "Алітет йде в гори". У 1948 році студію закрили, виробництво фільму перевели до Москви, де Жженову було заборонено проживати. На акторської біржі в Москві влаштувався на роботу в драматичному театрі в м. Павловськ-на-Оке. 2 червня 1949 знову заарештований, півроку провів у в'язниці в Горькому і потім направлений в Норильськ на заслання, де до 1953 року пропрацював у драматичному театрі. 2 грудня 1955 військовим трибуналом Ленінградського військового округу був двічі реабілітований і в віці 38 років почав своє професійне життя актора з нуля.

Після реабілітації Г. С. Жженов повернувся в Ленінград і став працювати актором у Ленінградському обласному драматичному театрі й Театрі ім. Ленсовета. У 1968 році він переїхав до Москви, де до цього часу працює в Театрі ім. Моссовєта. За роки творчої діяльності їм було зіграно понад 100 ролей у театрі. Георгій Жженов - один з найбільш відомих радянських-російських кіноакторів. Багато фільмів з його участю користуються воістину всенародної любов'ю, стали класикою вітчизняного кіно. Серед них: "Одинадцяте Липень "," Чужа рідня "," Шторм "," На острові Далекому "," День перший "," Все могло бути інакше ", "Нічний гість", "Виправленому вірити", "Людина з майбутнім "," Планета бурь "," Зірка на пряжці ", "Третя ракета", "Велика руда", "Загибель ескадри "," Про що мовчала тайга "," Людина, яку люблю "," Стережись автомобіля "," Путь в "Сатурн", "Кінець" Сатурна "," Бій після перемоги "," Доктор Віра "," Весна на озері "," Стюардеса ", "Журавлик", "Помилка резидента", "Доля резидента "," Несподівана любов "," Кінець Любавин ", "Вся королівська рать", "Гарячий сніг", "Океан", "Вибір мети", "Личное счастье", "Екіпаж" та інші. Г. С. Жженов - Народний артист СРСР, лауреат Державної премії РРФСР, лауреат премії ім. Довженка, лауреат премії КДБ СРСР, кавалер Орденів Леніна, Трудового Червоного Прапора і Ордени "За заслуги перед Вітчизною IV ступеня ". Автор збірок автобіографічних спогадів "Омчагская долина", М.: Правда, 1988 р. (Бібліотечка журналу "Вогник") і "Від" глухаря "до" жар-птиці ", М.: Современник, 1989 р.

Живе і працює в м. Москві.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.biograph.ru/