Hollies

Одна з найбільш успішних як у художньому, так і в комерційному відношенні британських груп 60-х років. Група з'явилася на світ в 1962 році в Манчестері. Її засновники, Аллан Кларк (p. 5 квітня 1942, Селфорд) і Грем Неш (p. 2 лютого 1942, Блекпул), познайомились ще будучи в одному клаcсе. У середній школі вони почали співати разом, назвавши свій дует "The tow teens". Після школи обидва влаштувалися на роботу, проте вечорами продовжували співати під вивіскою "The guytones ". У 1961-му, на хвилі масового інтересу до рок-н-ролу, вони перетворилися на квартет "The fourtones", а пізніше змінили назву на "The deltas ". До команди увійшли Аллан Кларк (вокал), Грем Неш (гітара, вокал), Ерік Хейдок (p. 3 лютого 1943, Стокпорт; бас) і Дон Ретбоун (ударні). "Deltas" грали в місцевих клубах, періодично навідувалися в Ліверпуль виступали у відомому "Cavern" і мали успіх нарівні з тамтешніми зірками. У 1962 році Кларк запропонував групі нову назву "The hollies". У січні 1963-го, під час чергового сейшна в "Cavern", їх почув штатний продюсер "EMI" Рон Річардс. Він запросив групу на прослуховування. На місце соло-гітариста був узятий учасник місцевих "Dolphins" Тоні Хікс (p. 16 листопада 1943, Нельсон), що став постійним учасником колективу.

Навесні вони записали свій перший сингл "(Ain't It) Just Like Me" - кавер-версію "Coasters". До літа він піднявся до 25-го рядка в британських чартах, тим самим відкривши довгий рахунок хітам групи. У липні Ретбоун фактично став менеджером групи, а його місце зайняв Боббі Елліотт (p. 8 грудня 1942, Бернлі), колега Хікса по "Dolphins". У новому складі група вирушила до перше британське турне. Восени 1963-го "Hollies" зробили хітом ще один номер "The coasters" - "Searchin '", у січні 1964-го прорвалися в Топ 10 з кавером "Stay" "Maurice Williams & The zodiacs ", у березні піднялися на 2-й рядок альбомних чартів з складався з одних кавер-версій диском "Stay With The Hollies", а місяцем пізніше вдало воскресили старий хіт Доріс Трой "Just One Look" (№ 2), який приніс їм перший успіх в американських чартах (№ 98). У червні "Here I Go Again "стала четвертим хітом" Hollies "(№ 4), а ще чотири місяці по тому на 7-й рядку опинилася "We're Through", перший хіт від Кларка, Хікса і Неша (з тих пір - основних авторів групи).

Протягом наступних чотирьох років вони без втоми бомбардували чарти своїм мелодійним бітом і ефектним багатоголосся, ставши найбільш продуктивними британськими Хітмейкер після "Beatles". У 1965-му в хіт-парадах побували "Yes I Wil" l (№ 9), "I'm Alive" (№ 1) та "Look Through Any Window "(№ 4); в 1966-му -" If I Needed Someone "Джорджа Харрісона була 20-й, за нею послідувала "I Can't Let Go" Чіпа Тейлора (№ 2). У квітні 1966-го почав пропускати концерти Хейдок був звільнений. Вакансію зайняв Берні Калверт (p. 16 вересня 1944, Бернлі), ще один колега Хікса по "Дельфінам". Влітку 1966-го "Hollies" видали свій найвідоміший сингл "Bus Stop" (№ 5). За ним пішли "Stop Stop Stop" (№ 2), "Carrie-Anne" (№ 3) і "Pay You Back With Interest" (№ 28). Навесні 1967-го Елліотт валявся в лікарні, а його місце тимчасово займали клем Каттін і Дуги Райт. У липні група змінила свою американську компанію "Imperial" на "Epic", а у вересні приступила до запису альбому "Butterfly", інспірованого бітлівський "Сержант". З цього часу в лавах "Hollies" почалися бродіння: психоделічна і експериментальна "King Midas In Reverse" Неша і "Dear Eloise" представляли одну грань їх можливого розвитку, а простодушна "Jennifer Eccles" - зовсім протилежну. Записаний влітку 1968-го концертний альбом так і не був виданий. Після виходу збірки кращих пісень і синглу "Listen To Me" Хікс запропонував записати цілий альбом пісень Боба Ділана. Чи не згідний з думкою інших, Неш тут же оголосив про свою відставку, а 8 грудня 1968 року в останній раз вийшов на сцену "London Palladium" як учасник "Hollies". Тої ж зими він почав репетирувати зі Стівеном Стіллзом і Девідом Кросбі, що незабаром вилилося в супергрупа "Crosby, Stills, Nash & Young".

У січні 1969-го новим гітаристом і співаком став Террі Сілвестр (p. 8 січня 1945, Ліверпуль), чий дебют відбувся на синглі "Sorry Suzanne" і альбомі "Hollies Sing Dylan". Бажаючи утвердити свою авторську репутацію, в листопаді 1969-го "Hollies" видали байдуже прийнятий публікою альбом "Hollies Sing Hollies". У цей період вони, тим не менше, зробили ще два великих хіта, "He Ain't Heavy, He's My Brother" і "I Can't Tell The Bottom From The Top ". Влітку 1971 Кларк, вирішивши реалізувати свій особистий потенціал, пішов. Його місце зайняв Мікаел Рікфорс (p. Стокгольм), колишній вокаліст шведської групи "Bamboo". Попутно група поміняла і британську фірму грамзапису, покинувши "Parlophone" заради "Polydor". Єдиний успіх нового складу "Hollies" в березні 1972-го принесла пісня Чіпа Тейлора "The Baby" (№ 26).

У вересні "Parlophone" видав записаний ще з Кларком і стилізований в манері "Creedence" номер "Long Cool Woman (In A Black Dress)", який досяг 2-го рядка в США. Після виходу ще одного вдалого синглу з старим номером Кларка "Long Dark Road" і що провалилася запису нового складу "Magic Woman Touch" Кларк, який встиг випустити кілька пересічних сольників, повернувся в команду. На наступний рік, після серії невдалих синглів і альбомів, команда розлучилася з Роном Річардсом. Навесні 1977-го група на концерті в Новій Зеландії записала свій перший лайв -- "The Hollies Live Hits", що мав успіх в Англії (№ 4). Наступний студійний альбом, "A Crazy Steal", провалився, і Кларк знову пішов. Втім, півроку по тому він повернувся. У 1979-му "Hollies" возз'єдналися з Річардсом і записали помірно популярний альбом "Five Three One-Double Seven O Four ". У 1980-м вийшов їх новий альбом каверів Бадді Холлі. У травні 1981-го команду покинув Сілвестр. Кілька тижнів потому за ним пішов Калверт. У липні Хікс і Елліотт зробили попурі зі старих хітів "Hollies" - "Holliedaze" і "Holliepops", а в вересні Кларк, Хікс, Елліотт, Неш і Хейдок об'єдналися для участі в телепрограмі "Top Of The Pops". На наступний рік Неш вирішив знову записатися з "Hollies". У липні 1983-го група видала альбом "What Goes Around ", що мав успіх в Штатах, але який провалився в Британії. Після американського туру команда повернулася додому без Неша.

Рік по тому "Hollies" у складі: Кларк, Хікс, Елліотт, Алан Коутс (вокал), Рей Стайлз (p. 20 листопада 1946, Каршелтон) та клавішник Денис Хейнз, підписали новий серію досить безликих синглів. Наприкінці 80-х років місце Стайлз зайняв Стів Страуд. У вересні 1988-го "He Ain't Heavy, He's My Brother", мелодія якої була використана в телерекламі пива, була перевидана і несподівано очолила британські чарти. "EMI" тут же випустила вдалу компіляція "All The Hits And More", а група зробила велике і успішне турне по країні. Протягом кінця 80-х років і першої половини 90-х "Hollies" регулярно грали і записувалися; в 1993-м "EMI" видала збірник "The Air That I Breathe: The Best Of The Hollies" і новий альбом "Treasured Hits And Hidden Treasures", що включав як оновлені версії старих хітів, так і свіжі записи, а фірма "Beat Goes On "почала перевидання всього каталогу групи на компакт-дисках.

Склад

Bobby Elliott -- ударні

Ray Stiles - бас

Ian Parker - клавішні

Allan Clarke - вокал

Tony Hicks - гітара

Alan Coates -- гітара, вокал

Дискографія

Stay With Hollies - 1964

In The Hollies Style - 1964

Hollies - 1965

Would You Believe - 1966

For Certain Because - 1966

Evolution - 1967

Butterfly - 1967

The Hollies Sing Dylan - 1969

Hollies Sing Hollies - 1969

Confessions Of The Mind - 1970

Distant Light - 1971

Romany - 1972

Hollies - 1974

Another Night - 1975

Write On - 1976

Russian Roulette - 1976

Hollies Live Hits - 1977

A Crazy Steal - 1978

5317704 - 1979

Hollies Sing Buddy Holly - 1980

What Goes Around - 1983

Rareties - 1988

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://hardrockcafe.narod.ru/