Hanoi Rocks

Перший панківський сингл у Фінляндії був записаний бандою 14-річних підлітків "Briard", заснованої в 1976 році Енді Маккоя (Антті Хулкко, гітара) і Пете Малмо. На початку 1977-го Енді вперше познайомився з Майклом Монро (Матті Фагерхолм, вокал). Минуло три роки, коли хлопці вирішили скооперуватися. Гельсінської навесні 1980-го вони організували "Hanoi rocks", взявши до себе в команду колегу Маккоя по "Briard" Насті Суісайда (Ян Стенфорс, гітара), а також Стефана Піеснака (гітара), Пеккі Сіролу (ударні) і Неді (бас). Через короткий проміжок часу в ритм-секції відбулися зміни - За басуху взявся Сем Яффа (Самі Такахакі), а за ударні сів Джип Казино (Джеспер Суперечка) - після чого група перебралася в Стокгольм. Там музикантам довелося несолодко унаслідок хронічного безгрошів'я. Їм доводилося спати де попало, а підгодовували їх знайомі шведки. Незважаючи на такий необлаштований побут колектив старанно продовжував репетиції.

На одному з таких сейшенів хлопців помітив Сеппо Вестерінен, який вирішив стати їх менеджером. З його допомогою було організовано перший фінське турне "Hanoi rocks" і підписаний контракт з лейблом "Joanna", на якому вийшов перший сингл групи, "I Want You/Kill City Kills". До березня 1981 вже був готовий дебютний лонгплей "Bangkok Shocks Saigon Shakes Hanoi Rocks". Записувався альбом у Стокгольмі, а продюсували його Енді і Майкл.

У жовтні 1981-го група вперше вирушила до Англії, де відіграла кілька концертів на розігріві у "Wishbone Ash". І хоча стилі цих команд були різні, "Hanoi rocks" сподобалися британській публіці і чутка про них поширилася по острову. Завдяки цьому хлопці отримали можливість записати свій другий альбом, "Oriental Beat", в Лондоні. Англійські музичні журнали були в захваті, лише "New musical express" видав сувору рецензію, і то з приводу обкладинки з "еротичної" фотку подруги Маккоя. Число фанів колективу відразу ж значно зросла. У 1982 році в команду напросився Прізвисько "Раззл" Дінглі (який грав раніше в лондонських панк-групи), який пообіцяв набити Джипу морду, якщо його не візьмуть по доброму. Маккой сам вже на той час посварився з Казино, і тому питання швиденько вирішилося на користь Раззла. У березні 1982-го сингл "Love's An Injection "зайняв першу позицію у фінських чартах. Відігравши з цього приводу пару концертів у себе на батьківщині "Hanoi rocks" остаточно перебралися до Лондона.

Наступним кроком до підкорення світу було турне по східним країнам, таким як Індія, Таїланд і Японія. Скрізь колектив брали із захопленням, а в особливий екстаз побачивши гарячих фінських хлопців впадали японці. До цього часу репутація команди була достточно висока, і група уклала контракт з лейблом мажорних "CBS Records ". Четвертий альбом записувався вже в Нью-Йорку і Торонто.

Американські гастролі восени 1984 почалися невдало, оскільки Майкл наступив на осколки кинутої на сцені пляшки, через що концерти були відкладені. Але це було ще не найстрашніше. У Лос-Анжелесі музиканти вирішили відтягнутися в компанії з хлопцями з "Motley crue". Грунтовно підпис, Вінс Нейл і Раззл вирішили покататися, і звичайно ж потрапили в автокатострофу, в результаті якої останній помер. Через кілька місяців місце покійного зайняв Террі Чаймс (екс-"Clash"). А незабаром про свій відхід заявив Сем Яффа. Йому на заміну був прийнятий Рене Берг. Рене зовсім не вписувався в колектив і замість нього спробували взяти Тімо Калтіо, але з нього теж нічого доброго не вийшло. Розчарований Майкл Монро покинув групу, і це було кінцем кар'єри "Hanoi rocks".

І все-таки історія на цьому не закінчилася. Через багато років у 2002 році Майкл і Енді вирішили відродити команду. Набравши нових музикантів, Костелло Хаутамакі (гітара), Тімпа Лайне (бас), Карі "Лаку" Лахтін (ударні), вони записали сингл "People Like Me", пообіцявши незабаром випустити новий альбом.

Склад

Micheal Monroe - Вокал, гітара, саксофон, клавішні

Andy McCoy -- гітара, вокал

Costello Hautamaki - гітара, вокал

Timpa Laine - бас

Kari "Lacu" Lahtinen - ударні

Дискографія

Bangkok Shocks Saigon Shakes Hanoi Rocks - 1981

Oriental Beat - 1982

Self Destruction Blues - 1982

Back To Mystery City - 1983

All Those Waisted Years - 1984

Two Steps From The Move - 1984

Rock & Roll Divorce - 1985

Twelve Shots On The Rocks - 2003

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://hardrockcafe.narod.ru/