Cactus
Після розпуску "Vanilla
fudge "Тім Богерт (p. 27 серпня 1944, Річфілд, США; бас, вокал) і Кармін
Еппіс (p.15 грудня 1946, Нью-Йорк; барабани, вокал) почали думати про те,
що треба б замутити новий проект, що виконує музику, відмінну від
"доексперіментіровавшейся" "Ванілла". Вихід був незабаром
знайдено - звичайно ж потрібно грати хард-рок. У як орієнтири були обрані Джиммі
Хендрікс і "Led zeppelin", а в компанію до себе музиканти запросили
Джеффа Бека. Однак цій трійці не судилося почати репетиції, оскільки Бек
попав в аварію. Довелося шукати йому заміну, і така була знайдена в особі двох
чоловік. Рости Дей вже мав досвід роботи в "The Detroit wheels",
"The Amboy Dukes" і "Dealers blues band", а його колега по
"Wheels" Джозеф "Джим" Маккарті встиг побувати в
"Buddy Miles express".
Назва банді придумав Еппіс,
якому якось на очі потрапив кінотеатр з вивіскою "Cactus", і
Кармін вирішив, що було б прикольно також назвати свою групу. Підписавши
контракт з лейблами "Atco" і "Atlantic" музиканти виявилися
в "Break Out studio". Репетиції пішли дуже успішно і пісні
складалися просто на ходу. Хлопці були дуже задоволені один одним і дивувалися
чому вони раніше не грали разом.
"Живий" дебют
"Cactus" відбувся 16 травня 1970 року, коли вони виступали на стадіоні
в одній упряжці з "Steve Miller Band", "Grateful Dead" і
самим Хендріксом. Приблизно в цей же час робота над дебютним альбомом була
закінчена. Платівка була жорстке бугі, і фірмі
"Atlantic" здалося, що її саунд дуже вже грубуватий. Альбом
довелося перемікшіровать, але цього разу лейбл присікався до обкладинки. Солідним
дядькам не сподобалося зображення кактуса, що нагадує чоловічий статевий орган.
Цю проблему також владнали, виставивши на загальний огляд понад благовидий
колючку. Платівка була дуже тепло зустрінута слухачами та натхненні
"Кактуси" знову приступили до сесій, які проходили в студії
Хендрікса "Electric Lady".
На той час група у повному
складі сильно підсіла на наркоту. Трава у музикантів не переводилася, а іноді
в хід йшов і ЛСД. Тим не менш, команда вже встигла створити собі культовий
статус, і її із захопленням приймали на концертах. Не обходилося і без інцидентів
і деякі учасники "Cactus" за своє "бурхливий" поведінка
час від часу опинялися за гратами.
Низка безперервних концертів,
пиятик і сесій невдовзі привела до розбіжностей і злагоджена спочатку команда стала
давати збої. Першим задумався про звільнення Маккарті, проте у нього вистачило сил,
щоб взяти участь у запису третього альбому, "Restrictions".
Тимчасово Джима заміняв Рон Ліджек, але через кілька місяців він поступився гітару
Вернеру Фрітцшлінгсу. Слідом за цим під тиском "Atlantic"
колектив покинув і Рости Дей. Новим фронтменом став Пітер Френч з "
Atomic rooster ", а клавішні були надані в розпорядження Дуейна
Хітчінгса. У 1972-му ця конфігурація випустила "Ol'n'Sweaty", альбом,
сильно відрізнявся від попередніх робіт. І хоча платівка вийшла
досить-таки якісної, багато фани не пробачили групі зміни орієнтирів і
відвернулися від "Cactus". Тираж диска був набагато менший за нього
попередників, а тут ще перед Еппіса і Богерт знову матеріалізувався
Джефф Бек, і хлопці швиденько злиняли до нього.
Права на "Cactus" вони
передали Хітчінгсу, і той, змінивши вивіску на "The New Cactus Band",
з оновленою командою випустив диск "Son of Cactus". У 1976 Рости
Дей зробив спробу реанімувати "Cactus", але крім нього з колишніх
учасників складу у цій формації не було і популярність її обмежувалася
штатом Флорида. 4 червня 1980 Дей разом зі своїм сином був убитий в своєму будинку.
Склад
Peter French - вокал
Werner Fritzschings - гітара
Tim Bogert - бас
Carmine Appice - ударні
Duane Hitchings - клавішні
Дискографія
Cactus - 1970
Restrictions - 1971
One Way ... Or Another - 1971
Ot 'N' Sweaty - 1972
Список
літератури
Для підготовки даної роботи
були використані матеріали з сайту http://hardrockcafe.narod.ru/
