Brownsville station

Американська команда "Brownsville station" була заснована в 1969 році в містечку Енн Арбор, що в штаті Мічиган. Основоположником її став гітарист і співак Каб Кода (Майкл Коду, р. 1 серпня 1948, Детройт, у. 1 липня 2000). Тяга до музики в нього з'явилася ще в п'ять років, коли він почав стукати на барабані. У школі він організував групу "Del-Tinos", що виконувала рок'н'ролл, блюзи і рокабіллі. Дітлахи навіть встигли записати пару-трійку синглів перед тим як банда була розпущена. Коду пограв ще в двох молодіжних колективах, перед тим як йому стукнула в голову ідея про створення "Brownsville station". Треба сказати, що такі думки з'явилися у нього після розмови з Майклом Лутц (гітара) з яким він зустрівся в музичному магазині.

При їх розмові був присутній і син власника цього магазину Ел Неллі, тут же чувака який запропонував свої послуги як менеджера. Коду і Лутц підшукали собі ще двох напарників в особі Теда Кронлі (ударні) і Тоні Дріггінса (бас).

Дебютувавши з концертами в жовтні 1969 року, група року півтора грала в клубах Середнього Заходу. На 1971-м, змінивши барабанщика - ним став Генрі Століття на прізвисько "Ейч-бомб" - "Brownsville station" записали свій дебютний альбом "No B.S.". Нічого нового в музиці хлопці не винайшли, на платівці був присутній звичайний хард-рок. Випустивши на незалежному лейблі "Big Tree Records" ще пару посередній альбомів у тому ж дусі ( "Yeah" був однак трохи помелодічнее і поблюзовітее) група несподівано вознеслася вгору з композицією "Smokin 'In The Boys Room". Ця заводна вещички Коди злетіла аж на третій рядок американських чартів. Сингл з цією піснею розійшовся тиражем понад два мільйони примірників.

До речі на басу на той час грав Брюс Назарян, оскільки Дріггінс пішов з колективу ще в 1972-м, а його якийсь період заміщав Лутц. У 1974-м "Smokin 'In The Boys Room "все ще була популярна й навіть увійшла в кращу британську тридцятки.

Наступні релізи особливого успіху не мали і команді доводилося задовольнятися лише спогадами про стрімке зльоті. Більш-менш пристойної дрібницею стала лише "The Martian Boogie" з диска 1977 року, заснована на темі "Feel So Good "Джуніора Паркера. Коду з часом розчарувався в хард-року і потихеньку став записуватися поодинці, виконуючи що завгодно від рокабілі до джазу, але тільки не хард. Останню спробу повернути втрачені позиції "Brownsville station" зробили в 1979 році, перейшовши на "Epic" і випустивши там свій сьомий альбом "Air Special". Диск успішно провалився і група незабаром була розпущена. Всі музиканти крім Коди зникли в невідомому напрямку. Каб ж спробував продовжити музичну кар'єру, встигаючи при цьому вести колонку в музичному журналі "Goldmine". З часом він набили руку в журналістиці і став досить відомим музичним критиком.

Про "Brownsville station" давно всі забули, згадавши про групу за все лише раз в 1985 році, коли кавер "Smokin 'In The Boys Room" в виконанні "Motley crue" опинився на 16-му рядку хіт-парадів.

Склад

Cub Koda -- вокал, гітара

Michael Lutz -- гітара, вокал

Bruce Mazarian - бас, клавішні

Henry Weck -- ударні

Дискографія

No B. S. - 1971

A Night On The Town - 1972

Yeah! - 1973

School Punks - 1974

Motor City Connection - 1975

Brownsville Station - 1977

Air Special - 1979

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту Рок-енциклопедія. Все на C.