Сергій Васильович Рахманінов
(1873-1943)
Російський композитор, піаніст, диригент. Його дід Аркадій Олександрович (1808-81) --
піаніст-аматор, автор салонних романсів. З 4 - 5-річного віку Рахманінов грав на фортепіано. З 1882 займався в Петербурзькій, з 1885-у Московській
консерваторії. Серед його педагогів: Н. С. Звєрєв і А. І. Зилот (фортепіано), А. С. Аренський і С. І. Танєєв (теоретичні предмети, композиція). У роки
навчання написані 1-й концерт для фортепіано з оркестром (1891: 2-я редакція 1917), ряд фортепіанних, камерно-інструментальних творів, романсів.
Великий вплив на розвиток композитора зробив П. І. Чайковський, розпізнати вже в учнівських творах Рахманінова самобутнє дарування.
Закінчив Московську консерваторію як піаніст (1891) і композитор (1892; дипломна
робота-опера «Алеко»). У сезон 1897/98 диригент Московської приватної російської опери (тут почалася дружба Рахманінова з Ф. І. Шаляпіним), в 1904-06 - Великого
театру. Брав участь також у симфонічних концертах. Постійно концертував як піаніст і диригент в Росії і за кордоном (вперше в Лондоні в 1899). У 1909-12
брав активну участь у діяльності РМО (член дирекції Московського відділення, інспектор музики при Головній дирекції). У 1900-і рр.. було створено багато з
найбільш значних його творів.
Наприкінці 1917 Рахманінов виїхав на гастролі до Скандинавії, з 1918 оселився в США. У 1918-43
займався переважно концертною діяльністю (виступав у країнах Європи, Америки). У створених в ці роки не багатьох творах тема батьківщини
переплітається з мотивом трагічного самотності композитора, відірваного від рідного грунту. Живучи за кордоном, Рахманінов залишався російським художником,
патріотом. У 1941-42 виступив з концертами, збори від яких передав у допомогу Червоної Армії.
Рахманінов належить до числа найбільших композиторів рубежу 19-20 ст. Загострено-ліричне відчуття грандіозних соціальних потрясінь пов'язано у
Рахманінова з втіленням образу батьківщини. Був проникливим співаком російської природи. У його музиці тісно співіснують пристрасні, бурхливі пориви і упоєна
поетична споглядальність, вольова рішучість і трепетна настороженість, похмурий трагізм і захоплена гімнічность.
Музика володіє неповторним мелодійним і подголосочно-поліфонічним багатством,
що йде від російської народної пісенності і особливостей знаменного розспіву. Одна з відмінних рис музичного стилю Рахманінова - органічне поєднання
широти і свободи мелодійного дихання з пружним і енергійним ритмом. Для своєрідного гармонійної мови його музики характерне різноманітне
втілення дзвонових звучність. Творча спадщина Рахманінова включає різні жанри, однак центральне місце в ньому належить фортепіанним
творів.
Рахманінов - один з найвидатніших піаністів світу. Феноменальна техніка, віртуозна майстерність
були підпорядковані в грі Рахманінова високої натхненності і яскравої образності виразу. Ці ж якості відрізняли його диригентське мистецтво. У селі Іванівка
Тамбовської області створено меморіальний музей Рахманінова.
Шкільні твори:
опери-
Алеко (лібрето Вл. І. Немировича-Данченка за поемою О. С. Пушкіна "Цигани", 1892, Большой театр), Скупий лицар (на текст Пушкіна, ор.
24, 1904; поставлена 1906, Великий театр), Франческа да Ріміні (лібрето М. І. Чайковського по 5-й пісні "Пекла" з "Божественної комедії"
Данте, ор. 25, 1904; поставлена 1906, Великий театр);
для солістів, хору та оркестру-
кантата Весна (на текст вірша Н. А. Некрасова "Зелений шум",
ор. 20, 1902), поема Дзвони (на слова Е. По в перекладі К. Д. Бальмонта, ор. 35, 1913);
для оркестру-
3 симфонії (d-moll, ор. 13, 1895; e-moll, op. 27, 1906-07; a-moll, op. 44,
1935-36), фантазія Утьос (з вірша M. Ю. Лермонтова, ор. 7, 1893), Капріччіо на циганські теми, ор. 12 (1894), симфонічна поема Острів мертвих
(з картини А. Бекліна, ор. 29, 1909), Симфонічні танці, ор. 45 (1940);
для фортепіано з оркестром-
4 концерти (fis-moll, ор. 1, 1890-91, 2-а редакція 1917; c-moll, op. 18, 1901;
d-moll, op. 30, 1909; g-moll, op. 40, 1914-26, 2-а редакція 1929, 3-а редакція 1941), Рапсодія на тему Паганіні, ор. 43 (1934);
камерно-інструментальні ансамблі-
Романс та Угорський танець для скрипки і фортепіано, ор. 6 (№ 1 і 2, 1893),
Прелюдія і Східний танець, ор. 2 (№ 1 і 2, 1892) та соната g-moll, ор. 19 (1901) для віолончелі та фортепіано. Елегійне тріо для фортепіано, скрипки та
віолончелі (Пам'яті великого художника, d-moll, ор. 9, 1893);
для фортепіано-
2 сонати (d-moll, ор. 28, 1906-07; b-moll, op. 36, 1913, 2-а редакція 1931),
Варіації на тему Шопена, ор, 22 (1902), Варіації на тему Кореллі, ор. 42 (1931), П'єси-фантазії (1892), Салонні п'єси (1893-94), 6 музичних
моментів, ор. 16 (1896), 10 прелюдій, ор. 23 (1902), 13 прелюдій, op. 32 (1910), 6 Етюдів-картин, op. 33 (1911), 9 Етюдів-картин, op. 39 (1916-17),
Bocточний ескіз (1917), Осколки (Fragments, 1917);
для фортепіано в 4 руки-
6 п'єс, ор. II (1894);
для 2 фортепіано-
2 сюїти (1-я-Фантазія, ор. 5, 1892; 2-я op. 17, 1900-01);
для хору з оркестром-
Три російські пісні, ор. 41 (1926);
для хору з фортепіано-
Шість хорів для жіночих чи дитячих голосів, ор. 15 (Славься, слова Н. А.
Некрасова; Ночка, слова В. Н. Лодиженского; Сосна, слова Лермонтова; задрімали хвилі, слова К. P.; Неволя, слова Н. Г. Циганкова, а Ангол, слова Лермонтова;
1894-96);
для хору а сappellа-
Літургія Іоанна Златоуста, ор. 31 (1910), Всеношну, ор. 37 (1915);
для голосу з фортепіано-
6 романсів, ор. 4 (1891-93), 6 романсів на слова А. Н. Плещеєва, ор. 8 (1893),
12 романсів, ор. 14 (1896), 12 романсів, op. 21 (1902), 15 романсів, op. 26 (1906), Лист К. С. Станіславським від С. Рахманінова (1908), 14 романсів, ор.
34 (1912), З Євангелія від Іоанна (1915), 5 романсів, ор. 38 (1916);
транскрипції та перекладання (для фортепіано) -
своїх романсів Бузок (видано 1941) і Маргаритки (видано 1940), творів
інших авторів-Ж. Бізе. Менует з музики до драми А. Доде "Арлезіанка" (1903), M. П. Мусоргський. Гопак з опери "Сорочинський ярмарок" (видано
1921), Ф. Крейслер. Вальс "Муки кохання" (видано 1926) і вальс "Радість кохання" (видано 1943), М. А. Римський-Корсаков, "Політ
джмеля "з опери" Казка про царя Салтана "(видано 1931), І. С. Бах. Прелюдія, гавот і Жига із сюїти E-dur для скрипки соло (видано 1933 і
1941), Ф, Мендельсон. Скерцо з музики до п'єси У. Шекспіра "Сон в літню ніч" (видано 1938), П. І. Чайковський. "Колискова" на слова А.
Н. Майкова (вид. 1941), балет "Спляча красуня" (для фортепіано в 4 руки);
юнацькі твори (не видані автором) -
1-а частина симфонії (1891), симфонічна поема Князь Ростислав (по
вірша О. К. Толстого, 1891), Andante і скерцо для струнного квартету (1889), Елегійне тріо для фортепіано, скрипки та віолончелі g-moll, 1-а частина
(1892), 3 Ноктюрн для фортепіано (1887-88), 4 п'єси для фортепіано (1889), 2 п'єси для фортепіано в 6 рук (1890-91), Російська рапсодія для 2 фортепіано
(1891), 5 романсів (1890-91), Бурлацька пісня для голосу з фортепіано (1891), Deus meus для хору a cappella (1890-91).
