Фелікс Мендельсон-Бартольді
(1809 - 1847)
Німецька композитор, піаніст, органіст, диригент, музично-громадський діяч. На формування
естетичних поглядів Мендельсона значно вплинуло спілкування з видатними представниками наукової та художньої інтелігенції (В. Гумбольдт, Г. Гейне,
Е. Т. А. Гофман, К. М. Бебер, Н. Паганіні); велику роль зіграли багаторічний контакт із И. В. Гете, який прищепив Мендельсону симпатії до класичного мистецтва,
а також курс лекцій Г. Гегеля з естетики, що був прослуханий Мендельсоном у Берлінському університеті. Створення увертюри до комедії В. Шекспіра «Сон у літню
ніч »(1826) - свідчення ранньої творчої зрілості Мендельсона. Значною подією в музичному житті того часу було виконання під
керуванням Мендельсона після багаторічного забуття «Страстей за Матвієм» І. С. Баха (1829). Одночасно Мендельсон здобував славу композитора, піаніста,
скрипаля. В 1829-32 Мендельсон подорожував по Європі, дорожні враження відбилися в «Італійської», «Шотландської» симфоніях й інших творах. У 1833
Мендельсон керував Нижньорейнськими музичними фестивалями, в 1833 - 1835 музик-директор у Дюссельдорфі (під керуванням Мендельсона вперше виконані
багато творів Г. Ф. Генделя, Й. С. Баха, В. А. Моцарта, Л. Бетховена). З 1835 диригент і керівник оркестру Гевандхауза в Лейпцизі, що здобув
завдяки Мендельсону світову популярність. У 1843 з ініціативи Мендельсона відкрилася Лейпцизька консерваторія. Мендельсон - один з найбільших
представників німецького романтизму, тісно пов'язаний із класичними традиціями (естетична позиція Мендельсона - засновника лейпцігської школи -
відрізнялася орієнтацією на класичні зразки), проте Мендельсон шукав нових типів виразності. Музика Мендельсона відрізняється прагненням до ясності і
врівноваженості, їй притаманні елегійність тону, опора на побутові форми музикування й інтонації німецької народної пісні ( «Пісні без слів» для
фортепіано та ін.) Специфічна для Мендельсона образна сфера - витончена фантастичність скерцозність (увертюра з музики до п'єси «Сон у літню ніч» і
ін). Виконавський стиль Мендельсона - піаніста, супротивника поверхневої віртуозності, вплинув на його інструментальну музику (концерти, ансамблі й
ін). Один з творців романтичного симфонізму, Мендельсон збагатив його жанром програмної концертної увертюри ( «Морська тиша й щасливе
плавання », 1832, та ін.)
Шкільні твори:
опери-
Весілля Камачо (Die Hochzeit (les Ca-macho, комічна опера за М. Сервантесу,
ор. 10, 1825, поставлена 1827, Шаушпільхауз, Берлін), Повернення з чужини (Hеimkehr aus der Fremde, лідeршпіль на сюжет К. Клінгемана, ор. 89, поставлений
1829, Берлін, приватний будинок), Лорелея (за Е. Гейбелю, нe закінчена, ор. 98, 1847);
зінгшпілі дитячих років-
в тому числі Два педагога, Мандруючі комедіанти та ін;
для солістів, хору та оркестру-
ораторії Павло (помаранч. 36, 1834 -1836), Ілля (помаранч. 70, 1846), Христос (не закінчено,
ор. 97, 1847); кантата Перша Вальпургієва ніч (Die erste Walpurgis-nacht по Й. В. Гете, ор. 60, 1831; 2 редакція, 1843); псалми 115 (помаранч. 31, 1830), 42 (помаранч.
42, 1837), 95 (помаранч. 46, 1838), 114 (помаранч. 5l, 1839), 98 (помаранч. 91, 1843);
для оркестру-
5 симфоній (c-moll, ор. 11, 1824; реформаційних, d-moll, ор. 107, 1830 - 1832;
Італійська, A-dur, ор. 90, 1833; Шотландська, a-moll, ор. 56, 1830-42; симфонія-кантата Хвалебні гімн - Dеr Lobgesang, B-dur, ор. 52, 1840);
концертні увертюри-
Сон в літню ніч (Sommernacрtstraum, ор. 21, 1826; початковий варіант для
фортепіано в 4 руки), увертюра з трубами (Trompeten-Ouverture, ор. 101, 1826), Морська тиша й щасливе плавання (Mееresstille und gluckliche Fahrt, ор. 27,
1832), Гeбріди, або Фінгалова печера (Die Hebriden, oder Die Fingalshohle, op. 26, 1830-32), Казка про прекрасну Мелузінe (Das Marchen von der schonen
Melusine, op. 32, 1833), Рюі Блаз (помаранч. 95, 1839); Похоронний марш (Trauermarsch, ор. 103, 1836, для духового оркестру), Марш (помаранч. 108, 1841);
концерти для інструментів з оркестром тов-
для фортепіано: g-moll (помаранч. 25, 1831), d-moll (помаранч. 40, 1837), Блищача
капричіо (Capriccio brillant, h-moll. op. 22, 1832), Блискуче рондо (Rondo brillant, Es-dur, op. 29, 1834), Серенада і Allegro giocoso (h-moll, op. 43,
1838), концерт для скрипки (e-moll, ор. 64, 1844), концерт для скрипки, фортепіано та струнного оркестру (d-moll, 1823);
камерні ансамблі-
струнний октет (помаранч. 20, 1825), секстет для фортепіано, скрипки, 2 альтів,
віолончелі та контрабасу (помаранч. 110, 1824), 2 струнних квінтету (помаранч. 18, 1826. перероблений, 1832; ор. 87, 1845), 7 струнних квартетів (помаранч. 12, 1829; ор. 13,
1827, № 3, 4, 5, op. 44, 1837-38; op. 80, 1847; юнацький квартет, 1823), 3 фортепіанних квартету (помаранч. 1, 1822, op. 2, 1823, ор. 3, 1825), 2 фортепіанних
тріо (op. 49, 1839; op. 66, 1845);
для скрипки і фортепіано-
сонати (помаранч. 4, 1825; 1838);
для віолончелі та фортепіано -
2 сонати (помаранч. 45, 1838; ор. 58, 1843);
для кларнета, бассетгорна і фортепіано-
2 концертштюка (помаранч. 113, ор. 114, обидва 1833);
для фортепіано-
Пісні без слів (цикл з 48 п'єс, 8 тетр., ор. 19, 30, 38, 53, 62, 67, 85, 102,
1830-45), Рондо-каприччиозо (op. 14, 1824), Капріччіо (помаранч. 5, 1825; 3 капричіо, op. 33, 1833-35; op. 118, 1837), 3 сонати (помаранч. 6, 1826 ; ор. 105,
1821; op. 106, 1827), 3 фантазії (op. 16, 1829), Шотландська соната (помаранч. 28, 1833), Серйозні варіації (помаранч. 54, 1841), варіація (op. 82: op. 83, 1841), 6
прелюдій і фуг (помаранч. 35, 1832-37), етюд (1836);
для 2 фортепіано-
Блищача Алегро (op. 92, 1841) та ін;
для органа-
3 прелюдії і фуги (помаранч. 37, 1837), 6 сонат (помаранч. 65, 1839 - 1845) та ін (всього 13
произв.);
для голосу з фортепіано-
12 пісень, ор. 8 (слова Ф. Грільпарцера, І. Г. Фосс, І. В. Гете, Л. К. Г.
Хельті та ін, 1830), 12 пісень, ор. 9 (слова Г. Гейне, Фосс, Клінгемана, Т. Мура, Уланда, Фаллерслебена, 1829), 6 пісень ор. 19-а (слова Гейне, Е. Еберта,
Ульріха ф. Ліхтенштейну, 1830 - 1834), 6 пісень ор. 34 (словаГейне, Гете, Клінгемана, Еберта, 1834 - 1837), 6 пісень ор.47 (слова Гейне, Клінгемана, Ленау,
Тіка, 1839), 6 пісень ор. 57 (слова Гете, Уланда, Ейхендорфа, 2 - на народні слова, 1837-41), 6 пісень ор. 71 (слова Клінгемана, Ленау, Фаллерслебена,
Ейхендорфа, 1841-47), 3 пісні ор. 84 (слова Клінгемана та ін, 1831-39), 6 пісень ор. 86 (слова Гете, Гейне, Гейбеля, Клінгемана та ін), 6 пісень ор. 99 (слова
Гете, Уланда, Ейхендорфа та ін, 1841-45), 2 духовні пісні ор. 112, 2 романси на слова Байрона (1834) та ін;
вокальні ансамблі-
6 пісень для мішаного квартету ор. 41 (слова Гете, Гейне, плата, Хельті), 6
пісень для того ж складу ор. 48 (слова Ленау, Уланда, Ейхендорфа, 1839), 6 пісень для чоловічого квартету ор. 50 (слова Гете, Ейхендорфа та ін, 1939-40), 6
пісень для мішаного квартету ор. 59 (слова Гете, Уланда, Ейхендорфа, 1837-43), 6 вокальних дуетів з фортепіано ор. 63 (слова Гейне, Бернса. Клінгемана,
Фаллерслебена, 1836-44), 3 дуету з фортепіано oр. 77 (слова В. Гюго, Уланда, Фаллерслебена),
6 пісень для мішаного квартету ор. 88 (слова Е. Гейбеля, Уланда, Ейхендорфа, 1836-47), 4 пісні для змішаного квартету ор. 100 (слова Уланда та ін,
1839-44), 4 пісні для чоловічого квартету ор. 120 (слова В. Скотта, Гете, 1837-47) та ін;
для солістів та хору а'сappella-
3 псалма ор. 78 (1843-44), 6 мотетів для 8-голосного хору ор. 79 (1843-46), 4
пісні для 4-голосного чоловічого хору ор. 75 (cл. Гете, Ейхендорфа, 1839 - 1844), 4 пісні для того ж складу ор. 76 (cл. Гейне, Гервега, Фаллерcлебена, Штольца),
Траурна пісня для мішаного хору (помаранч. 116, 1845) та ін;
музика до драматичних. вистав-
"Антігона" Софокла (помаранч. 55, поставлений 1841, Потсдам), "Сон в
літньої ночі "Шекспіра (помаранч. 61, 1842, поставлений 1843, там же)," Аталія "Расіна (помаранч. 74, 1843-45, поставлений 1845, Берлін)," Едіп
в Колоні "Софокла (помаранч. 93, поставлений 1845, Берлін) та ін
