Арам Ілліч Хачатурян (1903-1978)

Арам Ілліч Хачатурян - художник яскравою, своєрідної індивідуальності.
Темпераментна, життєрадісна, яка приваблює свіжістю гармонії іоркестрових фарб музика його пронизана інтонаціями і ритмами народнихпісень і танців Сходу. Саме народне мистецтво стало джереломглибоко своєрідного творчості цього видатного композитора. У своїхтворах він також спирався на традиції світової, і в першу чергуросійської музики.

Творчість Хачатуряна різноманітно за змістом і за жанрами.
Композитор писав балети, симфонічні твори, сонати і концерти длярізних інструментів, пісні, романси та хори, музику для театру і кіно.
Серед кращих його творів - балети «Гаяне» і «Спартак», другийсимфонія, фортепіанний і скрипковий концерти, музика до драми Лермонтова
«Маскарад».

БІОГРАФІЯ

Дитинство і юність. Арам Ілліч Хачатурян народився 6 червня 1903 року в
Тбілісі в сім'ї палітурника. Його мати любила співати народні вірменськіпісні, і ці наспіви глибоко закарбувалися в душі дитини. Незабутнєвраження залишило мистецтво народних співаків-ашуг, у виконанні якихзвучали пісні Азербайджану, Грузії, Вірменії.

Під враженням почутих народних мелодій хлопчик забирався нагорище будинку й годинами вистукував полюбилися йому ритми на мідному тазі. «Цяпервісна моя «музична діяльність» - розповідав Хачатурян, --доставляла мені невимовне насолоду, батьків ж приводила у відчай ... »

Матеріальне становище сім'ї було настільки обмеженим, що промузичну освіту Арам не міг і мріяти. Тому поява в будинкупоганенького, придбаного за копійки піаніно стало для хлопчика великимподією. Спочатку одним пальцем, а потім з примітивним акомпанементом вінстав підбирати на слух мелодії народних пісень і танців. «Тоді я зовсімосмілів, - згадував Хачатурян, - і почав варіювати знайомі мотиви,складати нові. Пам'ятаю, яку радість доставляли мені ці - нехай наївні,смішні, незграбні, - але все ж перші спроби композиції ».

Коли Арам виповнилося десять років, він вступив до комерційнеучилище. Самостійно навчившись грати на духових інструментах, вінбрав участь в аматорському духовому оркестрі.

У шістнадцять років Хачатурян вперше потрапив до оперного театру, депочув оперу «Абесалом і Етері» - класику грузинської музики Захарій
Паліашвілі. Враження було настільки сильним, що мрія вчитися музиці сталаневідступною.

Нарешті в 1921 році в долю юнака настав перелом. У Тбілісіприїхав його старший брат Сурен Хачатурян, режисер Московського
Художнього театру. Помітивши потяг Арама до музики, Сурен Ілліч взявйого з собою до Москви.

Роки навчання. У віці 19 років юнак здав іспит до Московськогомузичний технікум імені Гнесіних. У нього не було навіть елементарноїпідготовки. Виручили відмінний слух, музикальність, прекрасна пам'ять. Олена
Фабіановна і Михайло Фабіановіч Гнєсіних, досвідчені педагоги, відразу жрозпізнали в юнакові природне дарування. І ось почалися роки навчання --більшого, наполегливої праці, сумнівів, успіхів, розчарувань.

Спочатку Хачатурян вчився грати на віолончелі і фортепіано. Але скоростає ясно, що основна його покликання - композиція. В особі Михайла
Фабіановіча він знайшов чуйного педагога, який зумів швидко розвинути йогоприродні здібності. Уже в технікумі початківець композитор написав
«Танець» для скрипки з фортепіано і «Поему» для фортепіано. Ці творибули видані з успіхом.

З 1929 по 1934 роки Хачатурян навчається у Московській консерваторії. Закласу твори він займається у М.Ф. Гнєсіних, а пізніше у Н.Я.
Мясковського. Тепер всю свою увагу він віддає творчості. У ці роки вінпише «токата» для фортепіано, тріо для кларнета, скрипки та фортепіано,
«Танцювальну сюїту» для симфонічного оркестру.

Вже тут проявилися риси, які стали типовими для більш зрілих йоготворів. Перш за все, це співучі мелодії народного характеру,соковиті, свіжі гармонії, святкова оркестровка. Самобутність іоригінальність таланту Хачатуряна тепер починає визнаватися не тількимузикантами. Популярність його швидко росте і серед широких мас слухачів.

В якості дипломної роботи молодий композитор представив першийсимфонію, присвячену Радянської Вірменії. Хачатурян блискуче закінчуєконсерваторію. Його ім'я занесено на Дошку пошани. Надалі вінудосконалює свою майстерність, займаючись в аспірантурі.

Початок самостійного шляху. Після закінчення консерваторіїкомпозитор багато і наполегливо працює над своїми новими творами. Вінзвертається до різних жанрів. Серед створеного протягом 30-х роківнайбільш вдалими виявилися балет «Щастя», фортепіанний і особливоскрипковий концерти. Заслужену популярною стала музика Хачатуряна додраматичних вистав ( «Валенсіанская вдова», «Маскарад») та кінофільмів
( «Пепо», «Зангезур»). Активно включається Хачатурян і в суспільно -музичне життя країни, виконує відповідальну роботу в Союзікомпозиторів.

Фортепіанний концерт закінчено композитором у 1936 році. Його першавиконавцем був видатний радянський піаніст Лев Оборін, якому він іприсвячений. Концерт мав великий успіх. У ньому виявилася схильністькомпозитора до віртуозній блискучому стилю. Ще яскравіше стали фарби гармонії,гостріше і випукліше ритми, виразніше мелодія.

У 1940 році Хачатурян створює одне зі своїх найбільш значнихтворів - скрипковий концерт. Тут творчий вигляд композиторарозкрився у всій своїй повноті. Концерт присвячений його першому виконавцю --відомому радянському скрипаля Давида Ойстраха.

Весну і літо 1939 Хачатурян проводить у Вірменії, де посиленопрацює над балетом «Щастя». У новому для себе жанрі балету він втілюєтему - життя народу Радянської Вірменії, радість і щастя людей, завойованів праці і боротьбі.

Через два роки Хачатурян пише музику для вистави «Маскарад» (задрамі Лермонтова) в театрі імені Вахтангова.

Роки війни. Настала Велика Вітчизняна війна. У воєнні роки
Хачатурян створює пісні «Капітан Гастелло», «Слава нашій Вітчизні», марш длядухового оркестру «Героям Вітчизняної війни» та інші.

З творів великих жанрів з'являються балет «Гаяне» і другийсимфонія.

Прем'єра балету «Гаяне» відбулася в 1942 році в Пермі, куди бувевакуйований Ленінградський театр опери та балету імені С.М. Кірова. Спектакльпройшов з величезним успіхом.
Сюжет «Гаяне» розвивається драматично напружено. Герої балету --колгоспники і бійці Червоної Армії. Їхнє щастя невіддільне від благополуччявсього народу. За балет «Гаяне» композитору в 1943 році була присуджена
Державна премія СРСР, яку він вніс до фонду Збройних Сил
Радянського Союзу.

Друга симфонія отримала назву «Симфонії з дзвоном». Вонапередає переживання радянських людей в роки війни. У чотирьох частинахсимфонії відображені страждання, скорботу за загиблими, спогади про щастя ірадості, передчуття майбутньої перемоги.

У 1944 році Хачатурян пише Державний гімн Вірменської РСР.

Післявоєнний період. У післявоєнні роки музична діяльністькомпозитора значно розширюється. Починаючи з 1950 року - він професор покласу композиції у Московській консерваторії та Інституті імені Гнесіних.
Хачатурян-педагог головну увагу приділяв розвитку творчоїіндивідуальності майбутніх композиторів, національної природи їх дарування.
З його класу вийшли такі відомі композитори, як А. Ешпай, Р. Бойко, Е.
Оганесян, М. Таривердієв та інші.

У 1950 році почалася диригентська діяльність композитора. Першийконцерт, де дебютував Хачатурян-диригент, відбувся в Москві в Будинкувчених. Під управлінням автора прозвучали сцени з балету «Гаяне» і фіналскрипкового концерту. Композитор відвідує з концертами багато міст
Радянського Союзу. З великим успіхом його виступи проходять і за кордоном.
Але твір, як і раніше залишається головною метою його життя.

З'являється цілий ряд його пісень про дружбу народів, про світ. Багато музики
Хачатурян пише для кінофільмів ( «Російське питання», «Сталінградська битва»,
«Володимир Ілліч Ленін», «У них є родина» та інші), для драматичнихвистав ( «Лермонтов» Б. Лавреньова, «Макбет» і «Король Лір» В. Шекспіра).

У 1946 році Хачатурян закінчує концерт для віолончелі з оркестромі присвячує його першому виконавцю Святославу Кнушевіцкому, видатномурадянському віолончелісту. До 30-річчя Жовтня створена «Симфонія-поема»
(симфонія № 3).

Капітальне твір післявоєнного періоду - балет «Спартак»,закінчений в 1954 році. Вперше він був поставлений на сцені Ленінградськоготеатру імені С.М. Кірова в 1956 році, а у Великому театрі в Москві - двомароками пізніше. Хачатуряна залучив образ людини, який очолив безприкладнев історії Стародавнього світу повстання рабів. У героїчний опірпригноблених, композитор побачив багато спільного з боротьбою народів за своюнезалежність.

Пізніше творчість. Протягом 60-70 років складені три концерти -рапсодії (для скрипки, для віолончелі і для фортепіано - з оркестром).
Композитор знову повертається до жанрів камерної інструментальної музики: вінскладає сольні «Сонату-фонтазію» для віолончелі, «Сонату-монолог» дляскрипки та «Сонату-пісню» для альта.

З перших повоєнних років одержала особливого розмаху суспільно -музична діяльність Хачатуряна. Спільно з іншими радянськимимузикантами композитор побував у багатьох країнах світу. Свої концертнівиступу він поєднував з бесідами, доповідями про радянську музичноїкультурі, що служило ще більшому зміцненню дружніх зв'язків між
Радянським Союзом та іншими країнами.

Композитору було присвоєно почесне звання народного артиста СРСР.

Арам Ілліч Хачатурян помер 1 травня 1978 року.
-----------------------

А.І. Хачатурян

Реферат

учня 6 «А» класу

середньої школи № 12

Гусєва Олександра.