Віктор Володимирович Голявкін

Євген Перемишлі

(1929-2001)

ГОЛЯВКІН, ВІКТОР ВОЛОДИМИРОВИЧ (1929-2001), російський художник, прозаїк, книжковий графік. Народився 31 серпня 1929 у Баку. Наперекір батькам, музичним педагогам, котрі мріяли бачити сина музикантом, Голявкін обрав живопис. Серед друзів-підлітків, що починали разом з ним, - згодом відомі художники Т. Салахов і Т. Наріманбеков. Вступив до художнього училища в Самарканді, переїхав з ним у Ташкент. Коли училище закрили, поступив в художнє училище в Сталінабаді, яке закінчив з відзнакою в 1953. Після року навчання в ленінградської художній школі при Інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Ю. Рєпіна (Академія мистецтв) вступив в цей інститут і закінчив його в 1960 з дипломом театрального художника.

В Ленінграді став одним з лідерів формувався художнього авангарду. Серед близьких йому живописців Голявкін називав О. карбованця, М. Казанського та М. Аветисян. Тоді ж були написані й перші оповідання для дорослих, експериментальна форма яких зробила їх предметом наслідування молодих літераторів (під їх безпосереднім впливом написані ранні оповідання А. Бітова). Форма оповідань була така незвична, що вони не змогли тоді побачити світло (останні з невиданих творів тих років були опубліковані лише в 1999-2000).

віддушиною для Голявкіна стала дитяча література. Властиві його прозі цього періоду риси як не можна краще підходили для дитячого оповідання, хоча власне оповідання в його дитячих оповіданнях майже немає. Гострий короткий діалог, де слова двояться і троятся, від чого змінюється зміст сказаного і завдяки таким змінам формується сюжет оповідання, увінчується найчастіше парадоксальною гострою кінцівкою. При цьому твори аж ніяк не позбавлені необхідної для такого роду літератури повчальності. З'явився в травневому номері журналу «Ватра» за 1958 розповідь Як вирішувалося складне питання знаменував народження незвичайного прозаїка: саме як дитячого письменника вже в 1961 Голявкіна прийняли до Спілки письменників СРСР. Окремо стоїть книга подорожніх нотаток Міста і діти (1967).

Інша справа написані про дітей і для дітей кілька повістей Голявкіна. Тут і створені на сучасному матеріалі повість Ти приходь до нас, приходь (про те, як складаються стосунки мешканців піонерського табору і хлопчика, який відпочиває поруч в селі), і повість Цей хлопчик (про хлопця, якого можна коротко охарактеризувати: «ще той»), і твори, що розповідають про минуле, - Мабуть, найвідоміша річ Голявкіна Мій добрий тато (1964) про дивакуватим людину, довоєнному інтелігента, чиє життя не зовсім склалася (мрія складати музику так і залишилася мрією, але він трудиться, диригує оркестром) і чия смерть на війні висвітлила особистість і життя цієї людини особливим чином: він не герой, бо виконувати свій людський обов'язок - зовсім не героїзм, а обов'язкове умова, «духовна потреба» для такого роду людей. Повість Смуги на вікнах (1971) розповідає про те ж маленькому герої, чий батько пішов на фронт, про його життя в роки війни, про хлоп'ячих інтересах, поступово відходять на другий план, - герой дорослішає. Приблизно про те ж часу йде мова і в повісті Малюнки на асфальті (1965). У всіх трьох повістях присутні автобіографічні мотиви. Чи не строго автобіографічний і адресований дорослим роман Арфа і бокс (1969). Роман чекала доля першої книги голявкінскіх оповідань для дорослих: він був добре прийнятий читачами та не помічений критикою. Про дорослої прозі Голявкіна писали на рідкість мало.

Для голявкінскіх оповідань характерна химерна гра зі словом, коли різноманітні маніпуляції, аж до зміщення наголосів (як в оповіданні Яке), надають словами незвичайну пластику, вони як би течуть, і таке «перетікання» найчастіше і становить весь сюжет. Його проза графічність, у зв'язку з нею доречно згадати про графік С. М. Ейзенштейна, який малював замкнутим контуром, і висунутої ним у зв'язку з цим поняттям «омніпотентность». Умілий художник, Голявкін сам оформив більшість своїх дитячих книжок і в члени Союзу художників СРСР в 1973 був прийнятий за секції графіки. Сам він вважав себе в першу чергу живописцем. Голявкін - російська «сезаніст»: уроки імпресіоністів вже сприйняті і по-своєму використані майстрами «Бубнового валета», його улюблені теплі і звучні тони (серед фарб переважають кармін і охра) нагадують не стільки про французьких першоджерелах, скільки про південну школі живопису, наприклад про творчість раннього М. Сарьяна. Картини Голявкіна виставлялися на Міжнародній виставці в Москві (1957), на Всеросійській виставці книжкової графіки в Спілці художників в Ленінграді (1975). У 1990 пройшла персональна виставка в ленінградському Будинку письменника. Дві мальовничі роботи раннього періоду придбані Державним Російським музеєм.

Помер Голявкін в Петербурзі 27 липня 2001.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.krugosvet.ru/