Про українських непрямі методи визначення податкового зобов'язання

У нашій молодій Державі питання визначення податкових зобов'язань непрямими методами вперше виник ще коли держава перебувала у віці першокласника (Ук-раїна було 7 років) в 1998 році, коли набула чинності Постанова Кабміну № 1997 від 18.12.1998 р. "Про затвердження Порядку застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість ".

Боротися з вищеназваним постановою спробував "Український Союз Пром-шленніков і Підприємців ", який направив позов у Вищий Арбітражний Суд про при-знанні постанови Кабміну недійсною, але Суд, пославшись на причину неправильний-ного оформлення, Позов залишив без розгляду (Лист Вищого Арбітражного Суду Украї-ни № 01-8/380 від 31.07.2000 р.)

З набранням чинності Законом України від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників-нізацією податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ", п. 4.3 ст. 4 непрямі методи визначення податкових зобов'язань:

По-перше, отримали остаточну юридичну легітимність;

По-друге, расспростронілісь на всі законодавчо затверджені податки і збори, крім місцевих і податку на землю, який йде до місцевих бюджетів;

По-третє, випадки застосування в Законі лішіни деяких "некоректних" пунктів, які були у Порядку, це наприклад такі випадки коли могли застосовуватися непрямі методи:

* постійне надання звітів платників податків про збитковість або невіданні господарської діяльності;

* наявність відносин з фіктивними структурами;

* надання, отримання, погашення кредитів (позик) і т.д.

У Законі всі зводиться за великим рахунком до одного. Непрямі методи визна-чення податкових зобов'язань можуть бути застосовані у разі ухилення платника податків або його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством.

Питання було за одним, як їх застосовувати? Відповідь на це запитання ми отримали - Постанови КМ України від 27.05.2002 р. № 697 "Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами ". І хоча, в засобах масової інформації з'явилися фрази:

• Непідприємців непрямі методи не загрожують;

Цікаво, а як же прибутковий податок, який згідно з Конституцією всі зобов'язані декларувати?

• Податкові зобов'язання можуть бути застосовані не до всіх податків і зборів;

Та кому вони потрібні, ці комунальні податки, ринкові та гостінечние збори, податок на рекламу. Вони надходять до місцевих бюджетів, от нехай у місцевих органів влади голо-ва болить, де брати гроші на місцеві потреби. Питання стоїть про республіканському бюджеті.

• Єдиноподатникам нема чого боятись,

Всім боятися, а цієї категорії платників податків немає? Та не до них поки, а прийде час і на них подивляться.

• Згідно 19.3.6 пункту до 1 січня 2005 року, якщо платник податків відмовляється-ться узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду (господарський суд) з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання;

Ну і що, Ви що думаєте не подаватимуть до судів? Або суди налаштовані проти Державного органу і буде приймати виключно бік платника податків?

• Більшістю інформації, якою дозволено користуватися податкові органи не зможуть скористатися і т.д.

Чушь і болталогія, треба буде - скористаються

І так, Все-таки про що йдеться в Методиці?

По-перше

дана методика визначає способи і прийоми визначення органами ДПА податкових зобов'язань.

Більш того на це з акцентовано двічі на п.1 і п.3. Таким чином, можна говорити про вузьковідомчі застосуванні даних методів, що безумовно не може бути тривалим. Цікаво, як на 100% монополізацію методів, відреагує антимонопольний комітет. Видається цілком реальним і логічним роз-ширення списку користувачів методами за рахунок інших відомств, які займаються поповнення-му бюджету. Наприклад, державного митного комітету в частині ПДВ, Державним-ної служби зайнятості, в частині отримання громадянином доходів з постійного джерела до-куміентально безробітного, а фактично працюючого і т.д.

По-друге

кого розуміють під терміном "платники податків"?

Платники податків - це:

1) Юридичні особи, їх філії, відділення, інші виділені підрозділи без статусу юридичної особи;

2) Фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності.

Розглянемо, що ж з цього виходить:

• Методи можуть застосовуватися виключно до об'єктів господарського права;

• Не можуть застосовуватися методи до громадських організацій і важко застосувати до єдиноподатникам;

• Чи не врегульовано питання представництв іноземних фірм і фондів;

• Чітко вказується, що громадяни які не займаються підприємницькою діяльністю можуть не переживати, адже саме представники Шоу-бізнес спорту мають значні доходи і навіть в цивілізованому суспільстві, тільки завдяки непрямим методам вони мають неприємності в частині декларування доходів.

По-третє

інформацію дозволено отримувати від:

• підприємств;

• установ і організацій;

• банків, у тому числі Національного банку;

• фінансових установ;

• фізичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності;

• органів виконавчої влади;

• органів статистики;

• різних державних органів, які регулюють господарську діяльність;

• нотаріусів.

Таким чином, як мінімум порушуються Закони:

• «Про банки і банківську діяльність », хто ж тепер повірить в банківську тай-ну?

• «Про статистику », хто ж при перепису буде давати правдиву інформацію про свою роботі?

• «Про нотаріат »,. кому сподобається, що кожна нотаріальна запис буде лягає в де-то в до-сьє? У той же час не передбачено отримання інформації від:

• Громадян, не які є суб'єктами підприємницької діяльності, а якщо я захочу стукнути на сусіда, як це прийнято на Заході і моя інформація підтвердиться, що він, отримуючи мінімальну зарплату в гаражі тримає кілька іномарок, чому людей розділили за принципом господарського права, ніж порушений основний Закон держави-Конституція, де всі люди рівні у своїх правах? У тому числі і таких ницих з точки зору нашої мо-грали, але дієвих з точки зору держави.

• Іноземних джерел інформації. Як можна в умовах всесвітньої глоба-лізації зациклюватися всередині держави. Або можна безбоязно витрачати гроші за рубе-жом?

• Оперативної діяльності, тобто не може бути застосована інформація, отримана-ва на підставі застосування спецзасобів, хоча ця практика широко поширена в ми-ре.

По-четверте

дана методика поширюється тільки в частині визна-лених податків:

* ПДВ;

* акцизів;

* податку на прибуток підприємств;

* прибуткового податку (для СПД);

* податку на рекламу;

* рентних платежів;

* плати за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету;

* готельного збору;

* збору за спеціальне використання природних ресурсів і забруднення ок-ружа середовища.

Це безумовно неправильно, з точки зору автора дана методика повинна рас-пространяться на всі податки і збори, затверджені законодавством. Адже вони різною сте-пені, але беруть участь у формуванні й витрачанні бюджетів різного рівня.

Далі, розглянемо безпосередньо самі методи визначення податкових зобов'язань, тобто технічну сторону даного питання

1. Метод економічного аналізу.

Базується на підставі взаємозв'язку і взаємозалежності різних економіч-ських показників, які характеризують господарську діяльність платників подат-гов. При використанні даного методу використовують наступні економічні показники:

* Обсяг виробництва та реалізації послуг.

При аналізі даного показників Щоб використовуються різні непрямі показники використання виробничих потужно-стей, які можуть вказувати на приховування виробничої діяльності. Це споживання електроенергії, води, тепла, тари, послуг транспорту і т.д.

* Матеріальних і нематеріальних витрат при розрахунку яких може бути використана експертна оцінка.

Що в даному методі не вказано можуть бути використані тільки дані дер-жавної експертизи або ж і інших незалежних експертів. Якщо можуть бути використані дані інших незалежних експертів, то за рахунок чого буде проводиться фінансування прове-дення експертизи? Таким чином, використання експертного методу, обмежується тільки державними експертизами, що, безумовно, при судовому засіданні буде по дан-ному фактом приводити до глухого кута при виникненні питання проведення незалежної експерти-зи, тим більше іноземній.

* приросту активів платника податків.

Дане питання найменш небезпечний нашим громадянам, які давно звикли переписувати майно на близьких род-ственніков. Що б у разі конфіскації нічого не забрали.

* Витрат на оплату праці,

які визначаються виходячи з встановленого участі працівників у господарській діяльності платника податків, підтверджених документально або на підставі письмових пояснень співробітників про фактично отримані доходи. У даному моменті методика сама собі суперечить, оскільки серед джерел інформації письмові пояснення громадян не передбачені, відповідно вони не легітимні.

* Валових доходів та валових витрат

дані, про яких отримані з інших джерел відповідно до чинного законодавства. Даний пункт дуже розпливчасті і малопріменім, так як, наприклад, у звітних документах термін валові доходи в податковій декларації та у статистичній звітності -- це дві великі різниці і хто буде визначать, що інформація в джерелі відповідає дійсності, а дані в податковій декларації-ції не правильні. Адже може бути і навпаки.

* Обсягів реалізації та придбання продукції,

які можуть рассчі-розробляються на підставі аналізу інвентаризації запасів на початок і кінець місяці. У принципі, це окремий випадок аналізу на основі Обсягу виробництва і реалізації послуг. Дана опера-ція стандартна і ні чим не відрізняється за своїм економічному глузду від, наприклад, ана-лізу транспортних документів на перевезення вантажів протягом місяця. Для чого було необ-обхідно виділяти цей момент в окремий пункт не зрозуміло. Було б зрозуміло, якби законо-дателі визначили хто проводить дані інвентаризації і що є підставою для їх проведення. Чи не наказ ж директора по підприємству про проведення інвентаризації з метою виявлення приховуваних їм доходів. Навіть якщо інвентаризація покаже перевитрату норм рас-ходу матеріалів, це ще не означає, що збитки підприємства є прихованим доходом. А довести це можна тільки фактом виробництва чогось, в той же час інвентаризація фікс-рілої тільки підготовчу стадію і не більше того.

Узагальнюючи все перераховане вище можна з упевненістю сказати, що дійсними-но робочим інструментом у руках податкових органів може бути тільки аналіз на основі Об'єм виробництва та реалізації послуг, все інше застосовується іже з ним.

2. Метод розрахунку грошових надходжень

Даний метод базується на визначенні показника доходів, отриманих платника, на підставі банківської документації або іншої інформації підтверджує отримання коштів платником податків.

Крім бажання податкових інспекторів поритися в банках за рахунками даний метод нічого не дає. Тому що:

1. При перевірці підприємств, інспектора і так мають доступ до банківських випіс-кам, якщо ж мова йде не про роботу по окремому платнику, а в принципі, що податковими органами будуть проглядатися всі банківські рахунки, то це стає зрозумілим.

2. Інші джерела інформації чітко обумовлені в методиці.

3. Метод контролю витрат та доходів СПД

Даний метод базується на аналізі показників, які характеризують діяль-ність СПД. У разі перевищення витрат над доходами і відмови фізособи визнавати наявність таких доходів та їх джерел, податкова служба керується розділом 4 Декрету кабіні-та Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян", яким регулюються осо-сті оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю та інших доходів.

4. Метод аналізу інформації про доходи і витрати платника податків.

Метод базується на аналізі інформації отриманої з джерел, перерахування в Методикою.

Як видно 3 і 4 методи ідентичні і фактично являють собою аналіз доходів платника податків через призму його витрат. Це нормальна загальноприйнята практика.

Список літератури

А. В. Ріпа, аудитор, м. Донецьк, Україна. Про українські непрямі методи визначення податкового зобов'язання.