Григорій Якович Бакланов (Фрідман)

(нар. 1923)

Бакланов, ГРИГОРІЙ ЯКОВИЧ (нар. 1923), російський письменник. Народився 11 вересня 1923 у Воронежі. Рано осиротивши, зі старшим братом, студентом Московського університету (загинув у жовтні 1941 під Москвою в таборі), виріс в сім'ї родичів. Закінчив авіаційний технікум, восени 1941 пішов добровольцем до армії, в серпні 1943 закінчив артилерійське училище. Воював на Україні, в Молдові і за рубежами СРСР, був важко поранений.

В 1946-1951 навчався в Літературному інституті ім. А. М. Горького; друкувався з 1950 (присвячені післявоєнній селі нариси, оповідання, перша повість У Снігура, 1954). Починаючи з повістей Дев'ять днів (ін назв. Південь від головного удару, 1958), П'ядь землі (1959), Мертві сорому не мають (1961) Бакланов відкриває свою головну тему: людина на фронті, і не тільки зі своєю рішучістю і готовністю до самопожертви, а й з усіма нестерпними тяготами, жорстокістю і несправедливістю війни, загибеллю чесних і хитрим виживанням негідників, жахом щохвилини очікування кулі, безвідповідальними наказами і безглуздими смертями. Творами т.зв. «Лейтенантських літератури» (тобто тих зробив крок на фронт зі шкільної лави, хто, за словами А. Т. Твардовського, «вище лейтенант не піднімався »), вісниками« окопної правди »і продовженням традицій« ремаркізма » у вітчизняній словесності стали і наступні твори Бакланова, спираються, як і названі вище, на реальні події та спогади: повість Навіки - дев'ятнадцятирічний (1979; Державна премія СРСР, 1982), роман Июль 41 року (1964), в якому, аналізуючи глибинні причини невдач першого періоду війни, автор вбачає їх у «синдромі тридцять сьомого року» -- страху, підозрілості, конформізм.

Молох адміністративно-командної системи (повість Карпухин, 1965), неприродність, хибність, неправедність шляху до визнання і славу, що руйнує талант і особистість художника (роман Друзі, 1975), що формують цинічних кар'єристів -- волонтерів номенклатурної зграї (повість Своя людина, 1990), типові для «Міської прози» внутрішні метання, рефлексія та самобичування мислячого інтелігента в суєтне і лицемірному суспільстві (повість Менший серед братів, 1981) - такі у Бакланова аспекти життя військового покоління в мирний час, буденний трагізм якого передається письменником з таким же розпачем, як і фронтове минуле, яке, однак, в будь-якому випадку освячувала вища мета: захист Батьківщини.

Один з яскравих «перебудови» публіцистів, Бакланов з 1986 очолював журнал «Знамя», який зіграв значну роль у подоланні сталінських тенденцій в суспільстві. Автор нарисів Темп вічної погоні (інша назв. Місяць в Америці, 1972) і Канада (1976), численних есе, мемуарів, кіносценаріїв (в т.ч. фільму Був місяць травень, 1970, реж. М. М. Хуцієв, за розповіддю Бакланова Почім фунт лиха), п'єси Пристегните ремені (1975) та ін

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.krugosvet.ru/