План:

Ведення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3

1 Проблеми державної політики в областіоподаткування .. 4

2 Легалізація грошових коштів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .8

3 Способи уникнення податків ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 12

А. У світовій практиці ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 13

Б. У Республіці Молдова ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 18

4. Запобігання уникнення оподаткування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 30

Висновки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 34

Використана література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 35

Введення.

В цієї курсової роботи Ми ставимо перед собоюзавдання розгляду такої проблеми, як уникнутиоподаткування. Це обумовлено існуючою в даниймомент економічною ситуацією в РМ. Податковий тягар,встановлене в нормативних актах, лягло непосильним тягарем на плечі платників податків, що виразилося в повальноїнесплаті податків. Несплата податків може виражатися в двохаспектах: у порушенні податкового закону, і в його обході.
Більш пильна увага Ми приділимо уникнення оподаткуванняу формі його обходу, тому що це є пропуском в праві і непороджує відповідальності.

Завдання нашої курсової роботи є як вивчення способівобходу, так і запобігання таких шляхом усунення прогалинв праві. Так як справжня національна нормативна базазнаходиться у деякому невідповідність між собою, цевиражається у неповазі норми і, отже, їїпорушення або ігнорування.

Актуальність даного виражається в тому, що міжосновними нормативними актами, що регулюють податковіправовідносини (Податковий Кодекс РМ, Закон про бюджет нарік і національні стандарти бухгалтерського обліку)існують суперечності, які призводять до утрудненняподаткові органи, а як результат - різне трактуванняоднієї і тієї ж норми. Різне розуміння закону в своючергу може призвести до беззаконня і свавілля, тому
Ми не повинні допускати виникнення даної ситуації --моментально реагуючи на зміни характеру в податковихправовідносинах. Тільки шляхом впорядкування детальної іповної регламентації правовідносин в області податковогоправа Ми зможемо прийти до поставленої мети.

Природно, виконання даного завдання неможливо безнайтіснішого міжнародного співробітництва. Тому РМ повинна більш активно брати участь у міжнародних форумах іконференціях присвяченої даній проблемі, ретельнішевивчати податкове законодавство розвинених країн, практику вирішення податкових спорів, приводити національнезаконодавство у відповідність з міжнародним, щоб неіснувало протиріч. Це має сприяти нетільки економічному розвитку РМ, а й залученняіноземних інвестицій, міжнародного торгового обміну, щодозволить вийти РМ на один рівень з розвиненими країнами.

1. Проблеми державної політики у сфері оподаткування.

Введу ситуації яка, створилася в нашій республіцівнаслідок затяжної економічної кризи обстановкащо склалися в даній сфері нашій республіці мало чимможе нас порадувати. Бюджетний дефіцит; не надходженнягрошових позик від міжнародних кредитно-фінансовихорганізацій; сильне скорочення надходжень державного бюджету; нестабільність національної валюти; політичнірозбіжності в суспільстві; відсутність державної політикиспрямованої на підтримку малого бізнесу (і як підсумок йогозникнення); низький авторитет державних органів;відсутність впорядкованої правової бази в галузірегулювання податкових правовідносин - все це прямо абопобічно відбивається на тій політиці проведеноїдержавними органами, які займаються регламентацієюі контролем податкових надходжень до бюджету. Треба віддатиналежне, що для вирішення даних проблем, парламент - якзаконодавчий орган, а також органи здійснюютьфінансовий контроль, не знаходять поки, що способів длявирішення проблем як шляхом збільшення податкових ставок іінших не податкових надходжень до державної скарбниці.

З одного боку держава, в особі уповноваженихорганів, виступає як суб'єкт податкових правовідносин, аз іншого боку платники податків, які не перебувають у рівному правовий статус по відношенню до державнихорганам. Тобто, як ми можемо спостерігати в наявності наявністьвертикальних відносин виникають між контрагентами.
Прав одних обернено пропорційно відповідаютьобов'язки інших, а якщо враховувати метод владноправових приписів, який виходить від одного учасникаподаткових правовідносин (від органів держави) івідноситься до інших суб'єктів (платників податків), тоостанні знаходиться у залежному становищі.

У національному законодавстві, а саме в податковомукодексі дається визначення самого податку, під якимвизнається обов'язковий платіж, що має безоплатнийхарактер і не пов'язаний із здійсненням уповноважениморганом або його посадовою особою визначених іконкретних дій на користь чи щодо сплативйого платника податків. [1] з цього офіційного визначення випливає, що:

1.налогоплательщік зобов'язаний сплатити податок;

2.налог має безоплатний характер, тобтодержава не несе будь-яких зобов'язань передплатником податків.

Також у пункті 1 цієї статті встановлено, що податки є одним з основних джерел доходівнаціонального публічного бюджету. [2]

Таким чином, держава не надаєплатнику податку будь-якого вибору, але тут же вказується в тій же статті, що при встановленні податків (зборів) ізборів можуть передбачатися підстави, що даютьплатнику податку право на отримання відповідно доКодексу пільг у вигляді зниження ставок, відрахувань і заліків. [3]

Таким чином, держава має право визначати івстановлювати певні категорії пільговиків, до яких податковий тягар не буде настільки обтяжливо. Але далеконе кожен платник податків прагне сумлінно виконувати свої податкові зобов'язання перед державою, а радшенавпаки шукає всілякі лазівки від догляду або уникненняоподаткування. Якщо ухилення від сплати податків незаконно, то під терміном уникнути податків розуміється спробавикористання всіх переваг, що містяться в положенняхподаткового законодавства, для скорочення, чиїх абоподаткових зобов'язань.

І в цій роботі ми ставимо перед собоюмета розгляду деяких з можливих способів уникнення податків.

Треба сказати, що саме оподаткування не маєдовгого достатнього застосування на території РМ, якдержавного методу надходження в бюджетні фонди.

З 1918 - 1940 введу того, що територія, на якійв теперішньому часі знаходиться РМ, перебувала підюрисдикцією Румунії, то на дану територіюпоширювалися податки діючі в самій Румунії.

Після 40-х, коли РМ увійшла до СРСР, був введенийвійськовий податок у зв'язку з тим стані війни, в якомуперебував СРСР. У самому СРСР майже всі податки булискасовані, існував лише прибутковий податок. У 60-х
Хрущов, здійснюючи політику розвитку соціалізму, інаближення до комунізму скасував податок з заробітноїплати, і усунув всі акцизи. Вже в 80-х державний бюджет формувався на 80% за рахунок добровільних ібезоплатних надходжень від народних господарств, і тільки 5 -
8% становили податкові надходження. Під кінець 80-х булипідвищені податкові ставки з кооперативів. Післяпридбання Республікою незалежності в 17 листопада 1992був прийнятий закон "Про основи податкової системи" та рядінших нормативних актів що ставлять перед собою завданнярегламентація податкових відносин, і вже в 1997 році бувприйнятий кодифікований нормативний актах - "Податковий
Кодекс ". Основна мета даного нормативного акту полягалав тому, щоб упорядкувати джерела, що регламентуваливідносини, що виникають у сфері оподаткування, але якми бачимо, на сьогоднішній день сам Податковий Кодекспороджує конфлікт з іншими нормативними актами,регулюють дану сферу відносин - Бюджет на рік.

З цього короткого історичного аналізу наочнимчином видно, що самі податкові традиції в нашомудержаві не дуже сильні. Якщо врахувати хаос довгийчас панує в законодавстві; низький авторитетконтрольних органів; корумпованість і високі податковіставки (інколи зводять нанівець весь прибутокплатника податків), призвели до того, що багатоплатники податків перестали сумлінно сплачувати податки.
Деякі стали уникати оподаткування протизаконнимиспособами, інші намагалися досягти тієї ж мети тількизаконними способами.

Важливо відзначити, що ми займаємося з'ясуванням того, як уникнути, а не ухилитися від сплати податків. Ухиленнявід сплати податків незаконно, в той час як спробауникнути податків включає в себе використання всіхпереваг, що містяться в положеннях податковогозаконодавства, для скорочення чиїх-яких податковихзобов'язань.

Уникнення податків - використання можливості всіх лазівок в податковій структурі (результат значної ерозіїподаткової бази) - швидко збільшилося в останні роки.

Вододіл між уникненням податків і ухиленням відних, як ми вже зазначили, не завжди легко визначимо.
Більшість податкових укриттів мало форму партнерства. Допочатку 90-х рр.. прагнення уникнути сплати податківнабуло широкого розповсюдження: більшість партнерськихкомпаній у країні показали великі сукупні збитки.

Справді, існує ринок діяльності,спрямований на вишукування лазівок в податковомузаконодавстві, так само як і ринки предметівширокого вжитку. Попит на таку діяльність залежитьвід того, скільки кожен зможе зберегти. Це в своючергу залежить від декількох факторів, найбільш важливим з яких - гранична податкова ставка. Оскільки межаміж уникненням податків і ухиленням від них часторозпливчаста, політика контрольних органів з перевіркизвітності (і штрафи, накладені на тих, хто використовуєзаборонені укриття податків) - інша важлива складовапопиту на укриття податку. Пропозиція податкових укриттів всвою чергу залежить від лазівок, вбудованих в податковезаконодавство.

Широка популярність, отримана діяльністю зуникнення податків, безсумнівно, сприяла створеннюгромадської думки, що податкова система не працювала, а податкові органи покликані контролювати надходження вдержавний бюджет, не справляються з поставленим наних завданням. Насправді обставини склалися такимчином, що, певні підприємства не сплачуючиподаткові зобов'язання, що безпосередньо порушують закон, аінші зменшують податкову ставку шляхом уникнення податківне виходячи з рамок закону. Погоня за таким уникненнямподатків являє собою замкнутий шлях, тому що яктільки контролюючі органи будуть припиняти певнішляхи обходу, то одночасно з'являться інші. І цічинники ще раз підтверджують цікавість даної теми.

Якщо проаналізувати інформацію про стягнення податків іінших платежів на 1998 рік, то на підставі звітівтериторіальних податкових інспекцій було встановлено, що вПротягом першого півріччя 1998 року економічні агентиреспубліки перерахували до бюджету податки та інші платежіна суму 1019,3 млн. лей, що становить 59,9% віднеобхідної суми стягнення. У порівнянні з тим жеперіодом 1997 стягнення до консолідованого бюджетузменшилися на 38,5 млн. лей [4].

Протягом першого півріччя 1998 року булиздійснено перевірки щодо дотримання податковогозаконодавства, правильного обчислення і своєчасногоперерахування до бюджету податків та інших платежів у 7914юридичних осіб та фізичних осіб з 275416, прийнятих наоблік. Порушення податкового законодавства було виявлено у
4699 або 59,3% з числа тих, які були підданіконтролю.

Протягом першого півріччя 1998 року податковимиінспекціями було виявлено випадки порушення податковогозаконодавства, в результаті яких були виявлені випадки порушення податкового законодавства, в результаті яких були донараховані податки і зміненоіменні фінансові санкціїна суму 99.3 млн. лей. Як свідчить джерело "упроцесі здійснення податкових та спеціальних перевірокінспектора аналізують фінансовий стан економічнихагентів - боржників, виявляють причини невиконаннязобов'язань перед державою, вживають заходів щодополіпшення положень розрахунку з соціальним фондом "[5]. Тільки здається, що рішення з вирішення проблем неплатежів вдержавну скарбницю потрібно вирішувати не на місцевомурівні, а шляхом узагальнення практики такого роду прийти доприйняття змін до необхідні правові акти, щобсприяти підняттю рівня податкових та іншихнадходжень.

На підставі всього вище викладеного ми б все - такихотіли зупинитися на проблемі уникнення податків шляхами,що не суперечать податковому законодавству, тому яквидно з статистики вони займають далеко не останнємісце в утраті недоотримань до державного бюджету.

Ця проблема актуальна і доцільна на данийперіод як ніколи, з тієї причини, що при дослідженніподаткового законодавства і при виявленні лазівок іпрогалин можна буде своевремменоо прореогіроватіь, іусунути дані неточності у законодавстві. Цепризведе до більш правомірному застосування і розуміння нормрегулюють податкові правовідносини.

2. Легалізація грошових коштів.

Останнім часом з усією гостротою на передній планвиходить проблема нелегального капіталу - проблема, що маєекономічні, соціально - політичні, а також правовіаспекти.

За роки економічної реформи в РМ сформувавсясоціальна верства власників дрібної, середньої і великоїприватної власності. Тим часом тільки частина власностіцих власників визнана офіційно, враховується іконтролюється державою (далі - легальна приватнавласність, або легальний капітал), знаходиться підзахистом, а у разі залучення до підприємницькоїдіяльність лише вона підлягає обкладенню відповіднимиподатками.

Інша частина власності (далі - нелегальнаприватна власність, або нелегальний капітал), існуєпоза увагою суспільства і держави, не контролюється державою і спрямована на задоволення інтересіввласників вказаної власності.

Капітал, вилучений з офіційного обороту, абопереміщується у сферу тіньового обігу, або ховається взасіки, або емігрує за кордон. У першому випадку вінперестає приносити дохід скарбниці. У другому - до того жзвужує можливості суспільного відтворення, а вразі еміграції перетворений у фактор, що негативно впливає на приплив іноземних інвестицій в економіку РМ. [6]

Нелегальна приватна власність, або нелегальнийкапітал, перебуваючи поза сферою дії закону, схильнийзагрозам, як з боку кримінальних структур, так і збоку держави.

Цей процес обумовлений рядом причин, але також слід підкреслити, що в перехідні періоди в РМ відбуласязміна економічної, соціальної і політичної системи. Те, що в недалекому минулому мало негативний зміст аботрактувалося державою як злочинне діяння, нині вряді випадків інтерпретують як позитивне і заохочуютьна найвищому рівні. Це є результатомкоординально протилежної програмою і зміноюдержавного ладу як такого. Прикладами в даномувипадку можуть служити такі поняття, як "приватнавласність "," валютні операції "та ін Так, тепернайважливішим показником ефективності господарювання служить невиконання народногосподарського плану за всяку ціну, амаксимальний прибуток, найбільша прибутковість, щовидається більш прийнятним для розвитку, якекономічної сфери, так і держави в цілому. У той жечас соціо - психологічне мислення, менталітет, правовасвідомість населення (у тому числі і державнихчиновників) не був готовий до координально змін,підтвердженням цього може служити той аргумент, щонаселення взагалі тривалий час не знало, що такеподатковий тягар. З цієї причини і державніоргани, ведучи податкову політику не враховуючи інтересиплатників податку, і введу того, що наша республікаперебуває в затяжній економічній кризі, встановиликілька завищені ставки податків, що неминуче призвелодо того, що на практиці платник податку став приховуватисвої дохо?? и.

У разі офіційного виявлення нелегального капіталуйого власник повинен переконувати відповідні державні органи і суспільство в законності його придбання, щонайчастіше не так уже й просто. У той же час злочинніелементи мають можливість шантажувати власника цієї неврахованої державою власності, погрожувати їм, тобтозайматися здирництвом.

Для вирішення даної проблеми: суть, якої полягає унеобхідності залучення неврахованого капіталу до офіційногоцивільний оборот, є кілька шляхів:

- визначити структуру нелегального капіталу,що належить громадянам, що в принципі є завданнямнездійсненна з тієї причини, що даний капітал дужедобре захований від "громадського ока";визначити походження, генезис цього капіталу з позиціїзаконності його джерел. А що робити, якщо капітал упринципі зароблено законним шляхом, але в той же час непотрапив під оподаткування?

Дану проблему я б і хотів висвітлити у своїйроботі, ставлячи перед собою мету, розгляд самихзаконних способів ухилення від оподаткування з бокудержавних органів.

За своєю структурою нелегальний капітал слідподіляти на наступні види:капітал, залучений до сфери діяльності, забороненізаконом;капітал, що функціонує в інших сферах діяльності.

Капітал, залучений сьогодні в заборонені закономсфери діяльності (у наркобізнес, торгівлю зброєю, рекет,виробництво і збут фальсифікованих товарів тощо),незалежно від характеру свого генезису злочинний івиключається з області мого подальшого розгляду вмоєї курсової роботи. Тим самим, концентруючи все своєувагу на капіталі не носить на собі злочинніелементи.

З'ясування характеру джерела походження нелегальногокапіталу, який функціонує в сферах діяльності, незаборонених законом, на предмет законності даногоджерела має для нас принципове значення. Якпоказують факти, нелегальний капітал з точки зорузаконності джерела його походження, складається з двохчастин:

Перша - капітал, утворений в результаті злочинноїдіяльності його власника в минулому.

Друга - капітал, створений в процесі діяльності,яка не підпадала під дію кримінального,цивільного, а зокрема податкового законодавстватого періоду діяльності, хоча навіть сьогодні визнатидану діяльність не можна назвати злочинною.

Якщо врахувати те правове становище і політичнуситуацію на початку 90-х, то можливості для здійсненняподібного роду діяльності в основному виникли внаслідокнерозвиненості, недосконалості законодавства на певний момент, особливо якщо звернути увагу на системуоподаткування.

Потрібно відзначити, що часом саме законодавство,встановлює такі правила для обліку та звіту капіталу,його пересувань, що негайно відбивається на переховуваннікапіталу. Наприклад: якщо торкнутися проблеми перекладукапіталу за кордон.інформацію про перекази грошових коштів за кордоннадають не фінансові установи, а самігосподарюючі суб'єкти, причому в той же термін післяфактичного переказу і про тих же розмірах переведенихсум, які були встановлені раніше [7].
Це правило встановлено як би відповідно доправилом про конфіденційність інформації і про банківськутаємниці, хоча податкові органи правомочні, здійснюватиконтроль над пересуванням коштів по засобомтакого елемента, як фіскальний код.

2. хоча прямо не встановлені санкції занеподання даного роду інформації, державнаподаткова служба рекомендує надавати дані відомості,хоча і у вільній формі, але з відображенням наступнихположень:

А) найменування податкового органу, якомунадається інформація;

Б) найменування платника та його юридичну адресу,номер фіскального коду, а також найменування та номербанківського рахунку, з яким проведено перерахуваннякоштів;

В) найменування та фіскальний код фінансової установи, в якому відкрито рахунок, з якого зроблений грошовийпереклад;

Г) найменування бенефіціара та його юридична адреса,номер його банківського рахунку та найменування обслуговуючогойого банку;

Д) найменування, номер і дата розрахункового документа, назгідно з яким проведено перерахування грошовихкоштів, а також сума і дата перекладу;

Е) призначення платежу (номер і дата договору абоіншого документа, що підтверджує прі1м товару, виконанняробіт, надання послуг, інші платежі або попереднюоплату) [8].

Надані відомості повинні бути підписанікерівником і головним бухгалтером підприємства.
Вся ця купа документів повинна бути надана тоді,коли насправді дану інформацію повинні збиратисамі податкові органи. І все це при тому, що данаінформація повинна бути надана тоді, коли сумапереказу перевищує 50 000 лей (або еквівалент цієї сумив будь-якій іноземній валюті) або про перерахування протягом
90 днів загальної суми, що перевищує 100 000 лей (або їїеквівалент).
Так, просто дана сума буде розбита на кілька частині переправлена на той самий рахунок, без жодного звіту підтим приводом, що дані кошти пішли нарізні цілі.

Взагалі наше національне законодавство передбачає деякі обмеження для відкриття рахунків за кордоном.

Юридична особа-резидент може відкрити рахунок у банкуза кордоном лише за наявності дозволу національногобанку Молдови, який видається на підставі рішенняадміністративної ради національного банку Молдови.

Як встановлено в інструкції "з відкриття, ведення тазакриття рахунків юридичних осіб-резидентів в банках закордоном "національного банку: даний порядок обов'язковий длявсіх юридичних осіб-резидентів, за виняткомуповноважених банків, які мають генеральну ліцензію наздійснення операцій в іноземній валюті або отримали дозвіл Національного банку Молдови на відкриття рахункув країнах СНД і балтійських державах [9].

Але для отримання дозволу (зверніть увагу, щотільки на дозвіл) необхідно надати купудокументів, а також мотивувати необхідність у наявностірахунку в закордонному банку. І після всього цього вам можутьще, і відхилити у вашому проханні.

Тоді можна просто отримати кошти готівкою івивести їх за кордон, і покласти на рахунок у банку,виступаючи не як юридична особа, а як приватна, і вданому випадку буде мати місце банківська таємниця.

А на наш погляд, необхідно створити в РМ такусистему, при якій юридичні особи просто не бажали б переводити свої грошові кошти за кордон; забезпечитибезпечну грошову систему відносин як міжплатниками податків між собою, так і міжплатниками податків та контролюючими органами, не віддавати нікому не потрібної тяганини з наданням необхіднихдокументів, а спростити способи реєстрації та звітності,що б не виникало бажання у платників податків шляхомобходу законів, уникати податків. Але поки така ситуація має місце бути, то ми йдемо далі.

3. Способи уникнення податків.

Широко поширене переконання, що, багаті людиможуть уникнути більшої частини податків, використовуючипереваги лазівок в податковому законодавстві. Багато хто з цих лазівок виникають через існування спеціальнихположень, що регулюють податкові ставки, за якимиобкладаються різні види доходів від капіталу. Хоча однимз головних мотивів податкового кодексу от24 квітня 1997
- Було латання цих дірок, наскільки успішна ця спроба,залишається з'ясувати.

Незважаючи на те, що податкове законодавствозмінюється, існує постійна дуель між законодавцями і юристами з питань оподаткування, останні створюютьнові лазівки майже так само швидко, як перший усуваютьстарі або намагаються це зробити. Прикладом може послужититі протиріччя, які є між податковим кодексом,законом про бюджет на рік і національними стандартамибухгалтерського обліку.

З точки зору державної політики зрозуміти самусистему податкових лазівок необхідно з двох причин.
Загальний вплив податкового законодавства залежить яквід спеціальних юридичних положень, так і від загальноїситуації. Якщо лазівки забезпечують спосіб, за допомогоюякого люди можуть уникнути сплати податків, то навряд чищо зміниться, якщо ми введемо прогресивну структуруоподаткування. Спотворення в структурах інвестування ізаощаджень, викликані цими спеціальними положеннями, можутьбути більш значними, ніж викривлення у рівняхзаощаджень та інвестицій, викликані єдиним оподаткуваннямкапіталу.

Однак можуть існувати розбіжності з питання проте, що є лазівкою. Лазівка - це положення вподатковому законодавстві, яке дозволяєплатнику податків уникнути сплати податків. Розглянемо,наприклад положення, яке було введено, скажімо длязаохочення експансії комунікаційних зв'язків. Чи слід це розглядати, як лазівку - адже вона скорочує податки вцій галузі - або як податкові витрати? Ті, хто вважаєневиправданими ці спеціальні положення, будуть їх зватилазівками; ті ж, хто розглядає їх як важливого стимулюючого засобу, назвуть їх податковими витратами,але сприйняття лазівок різними людьми сприймається по -різному. Існують деякі лазівки, які не навмисне внесені до податкового законодавства. Деякі з нихвстановлюються в "процесі технічних уточнень", якіприймаються протягом року у виконання закону про бюджетна рік, або шляхом прийняття різних додатків ізмін до вже існуючих нормативних актів що регулюють податкові правовідносини.

Для більш повного висвітлення даного питання необхіднокласифікувати способи уникнення податків на:

А. У світовій практиці;

Б. У республіці Молдова.

А. Способи уникнення податків у світовій практиці.

В американській доктрині виділяються три основні способи уникнення податків: переміщення доходів, відстрочення сплатиподатків та арбітраж серед різних ставок, за якимиобкладаються податком доходи від капіталу. У наступних трьохрозділах послідовно обговорюються ці питання.

Відстрочення сплати податків

Якщо у вас дохід знаходиться у вільно конвертованійвалюті, допустимо в доларах США, то сьогодні долар коштуєдорожче за долар в обізнаній році. Відповідно, якщо хтосьІснуєкілька основних методів такої відстрочки.

Бухгалтерські хитрощі. Є багато способів бухгалтерськихвідстрочити констатацію отримання доходу. Наприклад, один зшляхів відтягнути сплату податку на прибуток від приростукапіталу при продажу активу полягає в відстрочення датиздійснення угоди. Коли окрема особа купує будинок абобудь-який інший великий актив, продавець часто позичаєпокупець деяку суму грошей для оплати частинивартості покупки, яку останній оплачує протягомдекількох років. Коли ж фактично відбувається продажактиву і, отже, коли продавець повинен платитиподаток на прибуток від приросту капіталу? Чи відбувається цетоді, коли покупець вже "контролює" актив, або жтоді, коли він остаточно виплатив всю позику? Відповідьзалежить, принаймні частково, від того, як виздійснюєте продаж. Якщо об'єкт продажу не переходить уруки покупця до тих пір, поки їм не отримані всіфонди, тоді останні виплати можуть бути розглянутірадше як частину купівельної ціни, ніж боргові платежі. Уцьому випадку продавець має можливість відкласти сплатуподатку на прибуток від приросту капіталу, (такі угодиназиваються покупкою в розстрочку) [10].

Прибуток на приріст капіталу

Прибуток від приросту ринкової вартості активу, як мивже спостерігали, обкладається податком тільки після реалізації,яка має місце тільки після продажу активу. Якщохтось купує актив, вартість якого зростає, то вінможе відстрочити сплату податків, не продаючи цей актив.
Якщо він захоче продати частину активу з метою покупки,скажімо, споживчих товарів, можливо, буде кращезанять, використовуючи актив як заставу. Цей методмає переваги і надалі: якщо хтось відкладає продаж аж до своєї смерті, в цьому випадку несплачується ніякої податок на прибуток від приросту капіталу
(навіть спадкоємцями) [11].

Податковий арбітраж

Арбітраж має на увазі використання переваги різниців ціні на один і той же товар у випадку, коли товарпродається. Якщо золото продається за ціною 300 у. Е. заунцію у Нью-Йорку і 375 у. Е. в Цюріху, а вартістьморського перевезення золота між цими містами 20 у. Е.,хто - небудь може купити золото в нью - йорке іпереправити його в Цюріху з метою отримання гарантованоїприбутку. Податковий арбітраж включає в себе використанняпереваг різних податкових ставок, якими обкладаютьсярізні види доходів або окремі індивідууми.

Загалом, кажучи термін "арбітраж" відноситься доситуацій, де є гарантована виручка, тобто де немає ризику. Хоча теоретично податкове законодавствозабезпечує безліч можливостей для без ризиковогоподаткового арбітражу, на практиці більшість дій зуникнення податків передбачає певний ризик. Частковоце відбувається відповідно до загального положення податковогозаконодавства, яке передбачає, що ряд угод,вжиті з метою уникнення податків, не будевинагороджений сприятливим оподаткуванням. Існує багато ситуацій, в яких окремі особи повинні показати, щовони ризикують, щоб отримати пільговий податковий режим. Алеризик, передбачуваний у цьому випадку мінімальний.

Цей термін стосується також до ситуацій, в якихрізні індивідууми стикаються з різними податковимиставками, і ряд без ризикових угод може бутиспланований так, що обидва індивідуума отримують вигоду врезультаті скорочення їх загальних податкових зобов'язань.

Наприклад: фірма № 1, має недостатній дохід, завідношенню, до якого вона змушена списувати прискореніамортизаційні відрахування, продає свої машини фірмі № 2 звеликим доходом.

Фірма № 1 потім бере ці машини в оренду. Банк,який позичав б гроші фірмі № 1 для машин, зараз даєїх фірмі № 2. Насправді нічого не сталося. Угода бажана через те, що фірма № 1 і фірма № 2 платятьрізні податкові ставки. Угода скорочує сумарні податки, які виплачуються двома фірмами разом. Існує шлях, пояким може бути укладений контракт так, що фірмизможуть розділити прибуток між собою (отримана за рахунокдержави) [12].

Податкові укриття

Інвестиційні проекти, розроблені в основному дляскорочення податкових зобов'язань, називаються "податковимиукриттями ". Наприклад, укриття виникає, коли вирахування зодного джерела доходів (наприклад, нафти і газу абонерухомості) можуть бути протиставлені доходу зіншого джерела (наприклад, платні або зарплати). Якми помітили раніше, для того щоб податкове укриття булодійсно, повинен бути порушено економічний мотив,інший, ніж уникнення оподаткування [13].

Існує безліч податкових укриттів, але, мабуть,найвідоміший приклад є пошукові витрати на виявлення основних засобів, як правило акцент уданому випадку робиться на корисні копалини.

Офшорні компанії

Рівень оподаткування зазвичай залежить від статусукомпанії. Дуже важливо чи є те чи інше підприємство резидентом чи ні. Резидентом звичайно (у світовій практиці)визнається та компанія, яка створена і зареєстрованавідповідно до законодавства даної країни,нерезидентній визнається іноземна компанія,зареєстрована за межами юрисдикції тієї держави,на території якого воно знаходиться. Як резидентні, так і нерезидентні компанії сплачують податки на всі доходи, отримані в країні свого місцезнаходження.

Більшість резидентних фірм має більш широкіпільги, ніж нерезидентні. Нерезидентні компанії користуються податковими пільгами лише в тому випадку, якщо міждержавою місцезнаходження її філією і державою,де вона зареєстрована, підписано угоду про взаємненадання податкових пільг. З метою уникненняоподаткування нерезидентом компанією може вважатисякомпанія, зареєстрована в даній юрисдикції, однак,що функціонує за її межами [14].

Офшорна компанія - цей термін, що характеризує особливийорганізаційно - юридичний статус підприємства, кото?? ийзабезпечує йому максимальне зниження податкових втрат.
Такий статус звичайно пов'язаний з вимогою проведенняділових операцій за межами юрисдикції, де данаофшорна компанія офіційно зареєстрована. Тільки вцьому випадку офшорна компанія звільняється від усіх абобільшості податків материнської юрисдикції [15].

Законодавство, як правило, наказує, щобуправління офшорною компанією, включаючи установу їїфункціонуючого офісу, також здійснювалося поза територієюреєстрації. Тобто офшорна компанія, в більшостівипадків, не може бути резидентом своєї офшорноїюрисдикції. Звідси походить і термін офшор що означаєдіяльність "за берегами", що для Великої Британії, девперше був ужитий, означає водночас і "закордоном ".

Головні особливості офшорної компанії пов'язані з їїнерезидентним статусом. Це означає, що центр управління таконтролю офшорної фірми знаходиться за кордоном. Для їїфункціонування достатня наявність формальних атрибутівкомпанії - власників, директорів, статуту, банківського рахунку, комплексу реєстраційних документів.

Законодавство офшорних юрисдикцій зазвичайнаказує, щоб на її території знаходивсязареєстрований офіс і секретар компанії.
Зареєстрований офіс не є функціональним офісом.
Як правило, це просто адреса, за якою влади абоінші особи можуть вступати в контакт з представникамиофшорних компаній.

Конфіденційність володіння офшорною фірмоюзабезпечується інститутом номінальних власників іномінальних детекторів. У реєстраційних документахвказуються прізвище не реальних власників, а номінальнихосіб. Послуги номінальних власників забезпечуютьсясекретарської компанії, які спеціалізуються накомплексі послуг з реєстрації офшорних компаній.

Реєстрація офшорних компаній можлива, а юрисдикціях,які налаштовує законодавчою базою, яка визначаєстатус офшорних компаній. Як правило, це невеликідержави, колоніальні володіння та інші території зособливим державно - правовим становищем. Законодавствобагатьох країн Європи містять норми, що дозволяють здійснюватиділові операції офшорного типу.

Спеціальні офшорні території - "податкові гавані"прагнуть надати офшорним інвесторам новіможливості та пільги. У цій сфері відчувається гостраконкуренція за залучення капіталів, тому що, якправило, ці країни не мають необхіднихможливостями і певними ресурсами, щобсамостійно, без активного залучення іноземногокапіталу прогресувати в економічному розвитку.

Найпростіша схема офшорних фірм грунтується нанайбільш універсальному принципі податкового законодавства,відповідно, до якого обов'язковому оподаткуваннюпідлягають ті доходи, джерело яких знаходиться натериторії даної держави. У тих випадках, колиджерело доходу знаходиться за кордоном або локалізовананедостатньо виразно, він може виключати