Курсова робота курс - Системи оподаткування

Київський національний економічний університет здавалася 1998 р

Викладач - Лузік оцінка - добре

1. ПОДАТКИ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО

ПІДПРИЄМНИЦТВА

ВСТУП

Коли розпалася система тотального планового господарювання й загальногоодержавлювання економіки, природньо, виникло питання про потрібність,ступінь і кордонах її регулювання. Серед економістів виникли прихильникивільних, нічим не стримування ринкових відносин, які вважали, що риноквідрегулює все сам, збалансування господарства виникне саме по собі. Алецей шлях виявився хибним.

Відсутність власного досвіду державного втручання в ринкову економікупримушує нас звернутися до досвіду сусідніх країн. Нескладно побачити, щоринково орієнтовані економіка й вільний ринок мають мало спільностей міжсобою. Більш того, стан річей такий, що саме поняття "вільний ринок" дляостанньої чверті ХХ сторіччя можна назвати відмерлім. Втручання держави векономічні відносини мало місце практично при усіх способах виробництва.
Його чітко можна було побачити тоді, коли митні збори почаливстановлюватися не тільки з фіскальною метою, але й з метою захистуінтересів вітчизняного виробника, коли уряди почали проводитипротекціоністську митну політику. В початкові періоди розвиткупромисловості Англія, США, Японія та інші країни широко користувалисьполітикою протекціонізма, в першу чергу, щоб захистити найбільш слабкігалузі.

Найбільш активне втручання держави в економіку відноситься до періоду
Першої світової війни. Саме тоді почали засновувати військовіпідприємства за рахунок державного бюджету, здійснюватись контроль завиробництвом й використанням, було взято під державний контрольрозподілення дефіцитної сировини. Значно виросла державна власність у
Великобританії і Німеччини.

Після війни багато з цих мір були припинені як міроприємства вимушеногопорядку. Але загально економічна криза 1929 - 1933 рр.. Знову примусилаповернутися до використання фінансових і економічних ресурсів держави дляпідтримки господарського життя.

Ще більш зросла роль держави в час Другої світової війни. Угітлеровській Німеччині були створені військові акціонерні товариства,котрі потім перетворилися на імперські господарські групи, які об'єднувалипід державним контролем цілі галузі виробництва. В США створився комітет покеруванню промисловістю, котрий розподіляв сировину і продукцію, визначав внеобхідних випадках виробничу програму підприємств і фірм.

Після війни міроприємство по державному регулюванню економікипродовжувалися і стали більш постійними. Після війни відбудова іреконструкція найбільш капіталовмістніх галузей західноєвропейськоїпромисловості були здійснені шляхом вкладення державних коштів.

Частіше за все в державній владі залишаються військова промисловість,атомна промисловість, комплексні підприємства, наприкладгідроелектроспоруді, котрі одночасно вирішують проблеми електроенергії,водопостачання, судноплавства, установи, пов'язані з розвиткомфундаментальної науки, вивченням космосу і т.д. Досить часто в рукахдержави залишаються сировинні галузі: вугільна, металургія іінфраструктура, транспорт, зв'язок.

За допомогою держави відбувається міжгалузевий переплив капіталу врозмірах, які неможливі для вільних ринкових відносин.

Ріст державної участі не є головною метою. Це лише засіб, інструментдля проведення економічної політики на конкретному історичному етапі. Українах з ринково орієнтованою економікою неодноразово проводиласьприватизація, тобто передача державних підприємств приватним компаніям.

Державне регулювання економіки привело до подавлення циклічногорозвитку, перед за все модифікації кризисів перевиробництва. В усякомуБільше вХХ сторіччі не повторювалася.

Здійснюючи вплив на економіку, держава, як правило, ставить наступніосновні цілі:

. досягнення постійного стійкого економічного росту;

. забезпечнення стабільності цін на основні товари і послуги;

. забезпечення повної зайнятості працездатного населення;

. забезпечення визначеного мінімального рівня доходів населення;

. створення системи соціальної захищеністю громадян, в першу чергу пенсіонерів, інвалідів, багатодітних;

. рівновага в зовнішньоекономічної діяльності.

Досягнуто ціх цілей одночасно практично неможливе. Знайти збалансованеспіввідношення - це й є головне в економічній політиці держави.

Головний інструмент державного регулювання є податкова політика іфінансовий вплив на приватне підприємництво.

Крім того, зараз розвивається економічне програмування. Воно містить всобі постановку господарчих завдань і відпрацювання заходів для їх рішення.
Головна мета при цьому - координація державних міропріемств: регулюванняінвестицій, розподіл бюджету, керування грошовим ринком через змінувідсоткової ставки і правил кредитування, політика в області заробітноїплатні і соціальних дотацій і т.д. економічне програмування призводить доподальшого зростання ролі держави. Помітна переорієнтація національноїекономіки неможлива без втручання держави в інвестиційну політику.

За допомогою економічних важілів, які придатні ринковому господарству:податків, кредитування, інвестування, держава змушує приймати бажаніваріанти господарчої діяльності, які задовольняють суспільні потреби.

В даній роботі ми розглядаємо податки, як інструмент регулювання. Крімчисто фіскальної функції, система податків і зборів є механізмомекономічного впливу на суспільне виробництво, його структуру і динаміку,розміщення, прискорення НТП, податками можна стимулювати, чи навпаки,обмежувати ділову активність, а згодом і розвиток тих чи інших.

Мета даної роботи - роздивитися роль податків в виході з сьогоднішньоїкризи. Завдання роботи - роздивитися роль податків в системі фінансовоїпідтримки малого бізнесу, а також податкове стимулювання інвестування в
України.

1. ПОДАТКИ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА необхідність існування МП

Важливою умовою функціонування ринкової економіки, як переконуютьсвітовий досвід і практика господарювання, є наявність і взаємодія великих,середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення.

Створення малих підприємств в Україні має ряд переваг у порівнянні звеликими підприємствами, а саме:

. малий бізнес активізує структурну перебудову економіки. Мається на увазі, що переважна частина внутрішнього валового продукту виробляється на малих і середніх підприємствах;

. за рахунок малого бізнесу створюються додаткові робочі місця як для виробника, так і для споживача, він дає широку свободу ринкового вибору;

. підприємства малого бізнесу оперативно реагують на зміну споживчого попиту, тобто малі підприємства з мінімальними витратами можуть перейти на випуск продукції, яка має попит;

. малий бізнес дає можливість подолати галузевий монополізм виробництва, оскільки монополія призводить до зростання цін;

. малі підприємства забезпечують конкуренцію на ринку, допомагають наповнити ринок товарами й послугами, які мають попит, забезпечити швидку окупність витрат, своєчасне реагування на зміну попиту й інші переваги.

Мале підприємство - це атрибут, невід'ємна складова будь -якоїгосподарської системи, без чого економіка і суспільство в цілому не можутьне тільки розвиватися, а й існувати. У секторі малого підприємництвастворюється й функціонує значна частка національних ресурсів, що єживильного середовища для середнього та великого підприємництва.

Сьогодні важко знайти уряд, який би не проводив політики сприяння малимпідприємствам, що вважаються запорукою стабільності у суспільстві. Віддаютьналежне малому підприємництву і в політиці виведення суспільства зекономічної кризи. Світовий досвід переконливо демонструє можливостісамовідродження, закладені у малому підприємництві. Акумулюючи залишкиресурсів, використовуючи наявну матеріальну базу, воно практично миттєвопочинає виробництво, поповнюючи збіднілій ринок, забезпечуючи додатковимидоходами значну частину населення і розширюючи кількість нових робочихмісць.

Роль і можливості малого підприємництва підтверджує досвід промисловерозвинутих країн, таких, як США, Італія, Японія, Великобританія, Німеччина,
Франція, в економіці яких за низкою показників йому належить значне, ачасом і провідне місце. На малий бізнес у цих країнах припадає до 90-95%усіх підприємств, 50-60% виробництва валового національного продукту, він єроботодавцем для більш ніж 50% працездатного населення. (

Сектор малого підприємництва в Україні ще не відіграє тієї ролі внаціональній економіці, як в економічно розвинених країнах, а економічніреформи, які проводяться в Україні щодо розвитку малого бізнесу, мають рядхиб, зокрема:

. державою встановлений високий рівень фіскального стягнення податків із доходів малих підприємств, у результаті чого зникають стимули до збільшення обсягу виробництва, різко обмежується платоспроможній попит малих підприємств;

. спроба уряду забезпечити перехід до ринку адміністративними методами, тобто зверху;

. відсутність цілеспрямованої державної політики щодо підтримки малого бізнесу;

. практично відсутні джерела формування первісного капіталу для створення масових малих підприємств.

На сьогоднішній день кількість малих підприємств на 1000 осібнаселення в Україні дорівнює лише 2 .* Цей показник у 22,5 разу менший, ніжу країнах ЄС і майже у 37 разів менший, ніж у США. Частка зайнятих у маломупідприємництві України за 1996 р.. становила 5,7% працюючого населення. *
Водночас частка працівників малих і середніх підприємств у загальнійкількості зайнятих у країнах ЄС становила 72%, в Японії - 78%, США - 54%,
Росії - 9,6 %.(

Частка малого підприємництва України у валовому внутрішньому продукті у
8-13 разів менша, ніж у згаданих країнах і дорівнює 5,7% .* дійовим важелемрегулювання діяльності малих підприємств у промислово розвинутих країнах єподаткова політика, з допомогою якої досить ефективно розв'язують проблемицілеспрямованого розвитку підприємництва. податк. стимулювання розвитку МП на У.

Формування малого підприємництва в Україні відбувалося шляхомсамоініціатіві й самоорганізації суб'єктів підприємництва в межах новогозаконодавства, а також комерціалізації та приватизації державнихпідприємств. Приватизація уможливила формування жіттєздатнішіхпідприємницьких структур, що грунтуються на значному потенціалі попередніхзв'язків, досвіду, ресурсів, ринків. У результаті приватизації за триостанніх роки створено майже 39 тис.. суб'єктів малого підприємництва.

Абсолютне й відносне зростання як кількості, так і обсягів виробництвамалого підприємництва на тлі загального спаду виробництва й кризового станубагатьох підприємств свідчить про значний його потенціал. Водночас, якважлива складова частина народного господарства мале підприємство ще нестало суттєвим фактором його перебудови, не актівізувало виробничої таінноваційної діяльності, не відбувся його перехід від стартового періоду доетапу розвитку.

При абсолютному зростання останнім часом кількості малих підприємств,сповільнюються темпи їх створення. Зменшується і частка діючих малихпідприємств із числа зареєстрованих. При цьому мале підприємництворозвивається переважно у сферах торгівля, громадського харчування,матеріально - технічного забезпечення, збуту, заготівлі. Більшість малихпідприємств, зареєстрованих як промислові, основні доходи одержують відторгово - посередницької діяльності.

Торгівельні підприємства одержують понад 40% балансових прибутків усіхмалих підприємств, промислові - 20, будівельні - 15 .* Якщо в цілому векономіці частка малих підприємств у балансовому прибутку становить 9%,то в торгівлі - 72, у промисловості - лише 4.

Що стосується діяльності виробничих малих підприємств і їх внеску вобсяги промислової продукції України, то за останні 6 років простежуєтьсязростання як абсолютних обсягів виробництва, так і їх питомої ваги поряд іззагальним падінням виробництва в державі. Разом із тим питома вагапромислових милих підприємств у загальній їх кількості з останні рокизменшується (1992 р. - 20,8%, 1995 р.. - 14,3%, 1996 р.. - 13,7%).
Податкова система - одна з найважливіших важелів державного регулюванняекономіка, основний фактор впливу на підприємницьку активність таінвестиційний клімат. Бюджет держави здебільшого формується із надходженьвід податків, і чим ширша база оподаткування, тим надійніша можливістьпоповнення та збільшення держбюджету. Таким чином, оптимізація системиоподаткування передбачає, з одного баку, стимулювання ділової активностіпідприємців, з другого - наявність достатньо простої, ефективної та сувороїсистеми стягнення податків.

загальновизнані вади сучасної вітчизняної податкової системи впиваютьсяна оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Однак цій сфері властивідеякі особливості, зумовлені специфікою малого бізнесу. Проведенідослідження свідчать, що ці моменти загострюють і без того нелегкестановище малих підприємств.

Щоб отримати реальну, об'єктивну картину стану справ у галузіоподаткування суб'єктів малого підприємництва, варто зосередити увагу натаких основних аспектах:

. загальна орієнтація податкового законодавства і його основні вади, вплив системи оподаткування на підприємницьку діяльність;

. особливості оподаткування суб'єктів малого підприємництва, з урахуванням наявності й ефективності податкових пільг для них.

Чинна система оподаткування має суто фіскальний характер і спрямованана максимальне вилучення коштів підприємств, що фактично порозбавляєпідприємців прибутку - головної мотивації їхньої діяльності.

Необхідність розв'язання невідкладних бюджетних проблем превалює надзавданням щодо забезпечення економічного зростання, зміцнення фінансовогостановища підприємств і перешкоджає розширенню податкової бази наперспективу.

Шляхи виходу з данної ситуації

Високі ставки податку на прибуток і ПДВ справляють антістімулюючійвплив на підприємницьку діяльність, інвестиційні процеси. За аналітичнимиданими, сукупні стягнення до бюджетів усіх рівнів у вигляді податків таобов'язкових платежів сягали 90% балансового прибутку підприємницькихструктур, а в деяких випадках перевищують і 100%. У результаті до бюджетуперераховується не тільки прибуток, а й частина функціонуючого капіталупідприємства, і передусім обігового.

Така податкова політика зв'язує можливості накопичення коштів, якімогли б бути інвестованімі у розвиток виробничої бази, і призводить абодо банкрутства підприємств, або до переорієнтації на галузі із швидшимоборотом капіталу, або до переходу у тіньову економіку.

Не випадково вади податкової системи відзначаються у переважнійбільшості соціологічних досліджень, як основний фактор, що обмежуєпідприємницьку діяльність.

У Японії для підприємств із капіталом не більш як 100 млн. єнзастосовуються знижені ставки: з річним доходом до 8 млн. єн ставкастановить 28%, понад цю суму - 37 %.*

кооперативні організації оподатковуються у розмірі 27%. Малі й середніпідприємства користуються податковими пільгами у вигляді зниження ставок ізмісцевих податків. Якщо річний оборот підприємства не більший, ніж 3,5 млн.єн, діє ставка 6%; від 3,5 млн. до 7 млн. - 9%; понад 7 млн. - 12%.

У Японії для індивідуальних виробників встановлений мінімум річногодоходу, який не оподатковується, - 100 тис.. єн. Передбачені також пільгизгідно з нормами утворення резервного фонду на покриття збитків, пов'язанихіз безнадійними боргами. Підприємствам із капіталом не більш як 100 млн. єндозволяється збільшити на 16% вище від нормативного ліміту суму резерву,який не оподатковується.

Широко запроваджуються методи нарахування прискореної амортизації. Зметою сприяння технічному прогресу в Японії податковим законодавствомвстановлено особливий порядок нарахування амортизації й податкові пільги,які застосовуються до певних видів основних засобів. Діє особлива системабухгалтерського обліку з нормами прискореної амортизації до малихпідприємств із капіталом не більш як 100 млн. єн.

Прогресивна оподаткування прибутку спостерігається і в США: до 25 тис..дол. - 15%; 25-ЗО тис.. дол. - 18%; 50-75 тис.. дол. - 30% 75-100 тис.. дол. -
40%.

У Німеччині існують знижені ставки податку на додану вартість іприбуткового податку. Починаючи з 1990 р., Якщо оборот підприємства вбазовому році не перевищував 25 тис.. марок, а в поточному - 100 тис.. марок,воно повністю звільняється від податку на додану вартість. Законом проподатки на корпорації передбачено, що малі підприємства мають право нанеоподатковуваний мінімум у розмірі 5 тис.. марок, який вираховується зоб'єкта оподаткування доходу. Якщо річний дохід підприємства перевищує 10тис.. марок, неоподатковуваний мінімум скорочується на половину сумиперевищення.

У Данії широко використовуються непільгові податкові ставки, вилученнярізних сум із загальної суми оподатковуваного доходу. Малі підприємствавилучають із оподатковуваного доходу всі боргові платежі (процент іпогашення основного боргу), амортизаційні відрахування на машини,устаткування і споруди. У разі, якщо підприємство зазнає збитків, вонозвільняється від сплати податків наступного року.

У Франції створені малі підприємства на три роки звільняються відсплати податків. Для стимулювання впровадження малими підприємствамиенергодіючіх технологій податкові ставки на їх інвестиції зменшені на 40 -
50%. Передбачається також можливість відстрочки сплати ряду податків притимчасових фінансових труднощах.

У Великобританії для малих і середніх підприємств передбачено зниженіставки прибуткового податку. При стандартній ставці 35% ставка для малихпідприємств становить 27%.

Є і така пільга, як створення резерву, що не оподатковується податкомна прибуток. Наприклад, у Німеччині це дозволено в таких галузях, якторгівля, промисловість, сектор вільних професій, а також у сферідіяльності, пов'язаній зі здавання майна в оренду. Резерв може максимальностановити до 20%, але не більш як 50 тис.. марок від прибутку.

У Німеччині існують спеціальні норми амортизаційних відрахувань, якізастосовуються до всіх інвестицій, спрямованих на створення нових робочихмісць, охорону навколишнього середовища, випуск технічно передовоїпродукції, експортних поставок. Вкладені кошти списуються протягом трьохроків, перший рік амортизується на 50% вкладеного капіталу, другий - на
30%, третій - на 20%.

Пільговий режим амортизаційних списань дає змогу малим підприємствам
Німеччини здійснювати інноваційний процес, модернізацію виробництва. Начастку амортизаційних списань припадає близько 66% усіх капіталовкладень,на реінвестіцію доходів - 27%, а на зовнішні джерела фінансування - 7%.

Система податкових пільг у різних країнах неоднакова, та загалом можнавиділити:

1) пільги податку на прибуток підприємств у розмірі часткикапіталовкладень у нове устаткування, будівництво. Наприклад, у зв'язку звисокою капіталомісткістю малих підприємств обробної промисловості вонизвільняються від сплати податку на суму доходу, яка витрачається напридбання нового устаткування.

За оцінкою спеціалістів, близько 10% вартості засобів виробництвавідшкодовує держава;

2) не оподатковуються створені за рахунок прибутку фонди спеціальногопризначення,

3) оподаткування прибутку за зниженими податковими ставками;

4) диференційований підхід до оподаткування податку на прибуток,податку на додану вартість, прибуткового податку;

5) створення неоподатковуваного податком резерву;

6) застосування механізму нарахування прискореної амортизації. Системадержавного регулювання малого підприємництва в Україні лише формується, осьчому нині дуже важливо закласти в її основу правильні орієнтири, спрямуватидіяльність різних рівнів державної влади на максимальне використанняпотенціалу малого бізнесу.

Прийнята в січні 1997 р. Програма розвитку малого підприємництва в
Україні на 1997-1998 роки та відповідні регіональні програми покликаністати реальним інструментом держави щодо підвищення ефективності діяльностісектору малого підприємництва. Але на сьогодні державна політика підтримкималого підприємництва лише продекларована, відсутній дійовий механізм їїреалізації. сьогоднішня Ситуація на Україні

В Україні вже давно діє ефект "кривої Лафера" і саме в частиніпідвищення податкових ставок понад 45 - 50%, коли обсяги податковихнадходжень до бюджету замість зростання починають різко знижуватися:підприємці перестають сплачувати податки, що зрештою призводить доскорочення податкової бази.

Антістімлююча роль вітчизняного оподаткування полягає не тільки укількості сплачених податків і зборів, їх розмірів і ставок, а й убезпрецедентній практиці постійного внесення змін у податковезаконодавство, нечіткості викладу інструктівного матеріалу, у складнощамиоскарження дій податкових органів.

Постійне коригування податкового законодавства змінює порядокрозрахунку окремих показників, вводить нові, ускладнені форми звітності,встановлює інші терміни та процедури сплати податків. Трапляються випадки,коли зміни, введені різними нормативними актами, стосуються минулих часів ісуттєво ламають довгострокову стратегію діяльності підприємства. Упідприємця формується враження, що податкова система в Україні існує лишедля того, щоб позбавити його бажання бути порядним платником податків,постійно попадати "на гачок" контролюючих органів через неминучі помилки.

Свідченням неефективної діяльності органів державної влади у сферірозвитку підприємництва в Україні є насамперед зниження темпів зростаннякількості діючих малих підприємств, посилення процесу тінізації суб'єктівмалого підприємництва. При абсолютному зростанні кількості малихпідприємств в останні роки сповільнюються темпи їх створення. Якщо у 1993р. кількість діючих малих підприємств порівняно з попереднім роком зрослана 50%, то у 1994 р. - Лише на 6%, у 1995 р. - На 14%, у 1996 р. - На 2%.

Статистичні дані свідчать про зменшення чисельності працюючих у маломубізнесі: у 1993 р. - 1038,2 тис.. осіб, у 1994 р. - 986,4 тис.. осіб, у 1995р. -1042,4 Тис.. осіб, у 1996 р. - 1115,1 тис.. осіб, на 01.07.1997 р.. -
1063,9 тис.. осіб. (

За даними Міністерства внутрішніх справ України, чесно сплачуютьподатки державі лише близько 10% комерційних підприємницьких структур.
Напівзаконну діяльність підприємців змушує вести, з одного боку, надмірнийподатковий тягар, із другого - бажання вижити у складних умовах перехідногоперіоду.

Одним із основних напрямків фінансової підтримки, що сприяють розвиткумалого бізнесу, є система пільгового оподаткування, але у вітчизняномуподатковому законодавстві зовсім не використовуються пільги, орієнтованісаме на розвиток та заохочення малого підприємництва. За весь переіодринкового законотворення в Україні тільки в Законі "Про оподаткуваннядоходів підприємств та організацій "від 21.02.92 року знайшлося місце дляпільг щодо оподаткування малих підприємств, які були частково обмежені
Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на прибуток підприємств іорганізацій "вже в грудні цього ж року. Але фіскальна державна політиканівелювала такий механізм заохочення розвитку малого бізнесу, вилучившизгодом цю пільгу повністю в наступних податкових законах.

У результаті такої податкової політики в 1994 році відбулося різкезниження темпів зростання кількості малих підприємств в Україні. При цьомузагальна кількість підприємств у даному секторі економіки ще дуже незначнай не відповідає загальновізнаній у світі практиці.

З одного боку, держава здійснює фінансову підтримку малих підприємствза рахунок бюджетних коштів, із другого - робить жорсткішою системуоподаткування в цілому, що зменшує власні засоби розвитку тих же малихпідприємств. Така суперечливість державної політики викликає протидію малихпідприємств. Скажімо, в інтересах мінімізації оподаткування вони прагнутьзанизити показники прибутку у звітних документах. Це обмежує можливостізалучення зовнішніх джерел капіталу, оскільки, за офіційними даними,проекти, подані банкам та іншим інвесторам для фінансування, свідомонеокупні.

У проекті Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва"передбачені випадки, коли у податкове законодавство внесено зміни, якіпогіршили умови для суб'єктів малого підприємництва. Із них протягомнаступних років стягується податок у відповідності із законодавством, якедіяло на момент їх державної реєстрації.

Державну політику стимулювання малого підприємництва необхіднопроводити з урахуванням пріоритетних напрямків сфери виробництва. Убагатьох розвинутих країнах податки на прибуток підприємця, який займаєтьсявиробничою діяльністю, становлять не більш як 20-30% його прибутку і прицьому суворо диференційовані залежно від виробництва продукції. Податки накомерційне посередництво у 2-3 рази вищі - такий механізм стимулюєперетікання капіталу у виробництво.

Що можна зробити на Україні

В Україні податкова система однакова як для виробників, так і дляпосередників, тому відбувається перетікання капіталу малого бізнесу звиробництва у сферу обігу, що створює можливість для швидкого збагачення.
Як наслідок, формування нового прошарку власників-підприємців відбуваєтьсяна основі перерозподілу доходів і власності, а не збільшення суспільногопродукту як результату підприємницької діяльності.

Для зміцнення фінансового та майнового становища суб'єктів малогопідприємництва в порядку, встановленому законодавством, пропонуєтьсязастосовувати пільгове оподаткування 50% від ставки податку частиниприбутку, яка спрямовується на реконструкцію, модернізацію, технічнепереоснащення та будівництво.

Прибуток, що підлягає оподаткуванню, зменшується на 20% на тихпідприємствах, які застосовують працю пенсіонерів за віком та інвалідів,якщо їхня чисельність становить не менш як 40% загальної чисельності.

Як підтверджує світовий досвід, малий бізнес має велику здатність донововведень. Свобода пошуку, заохочення ініціативи, відсутністьбюрократизму при розгляді оперативних питань, готовність до ризику, швидкаапробація висунутих оригінальних пропозицій - далеко не повний перелік рис,які вирізняють науково-технічну діяльність малих підприємств і заслуговуютьна пільгове оподаткування й збільшення податкового періоду. Крім того, цедопоможе зберегти наявний науковий потенціал, який може реалізуватися втаких економічних формах.

У систему оподаткування необхідно закласти інвестиційні стимули тапільги для інвесторів і кредиторів, які вкладають кошти у розвиток малогопідприємництва.

Системою оподаткування необхідно передбачити пільги для малихпідприємств, які освоюють нові, віддалені райони, використовуютьнетрадиційні джерела енергії, застосовують сучасні форми організації праці.

Слід звернути увагу на розповсюджені за кордоном форми пільговогооподаткування, як уведення диференційованих (прогресивних) ставок податківзалежно від величини податкової бази, встановлення неоподатковуваногомінімуму прибутку, доходу. Введення подібних пільг різко підвищило бефективність державної підтримки малого підприємництва.

Варто було б звільнити новостворенні малі підприємства і від сплатиобов'язкових платежів до фонду зайнятість. Пропонується також встановитиподаткові канікули для малих підприємств терміном не 5 років ізпрогресивним підвищенням протягом цього періоду та виходу на нормальнийрівень по його закінчення.

Податковий механізм належить до економічних важелів довгочасної дії,які не відразу дають ефект. Тому необхідно мати цілісну стратегіюреформування податкової системи, щоб забезпечити ефективністьоподаткування.

2. ПОДАТКОВА СТИМУЛЮВАННЯ ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Податкова система України будується шляхом проб і помилок і на сьогодніне має під собою науково розвиненого економічного підгрунтя. За рокинезалежності нашої держави створено нібито всі ознаки цивілізованоїподаткові системи: потужну податкову адміністрацію, систему податковихставок, яка за загальними ознаками відповідає світовій практиці, створенозаконодавчу базу оподаткування.

Податкове законодавство в Україні найрухоміше серед усіх галузейзаконодавства, що свідчить про необхідність вироблення науковогообгрунтування дій законодавців для врахування регулюючої функції податків.
На жаль, у процесі творення податкових законів переважають очікуваннянайскорішого економічного ефекту шляхом виконання податками своєїфіскальної функції та ігнорування необхідності координації дій у сферіоподаткування з економічною політикою держави в цілому. Податковий тиск напідприємства виробничої сфери, що дедалі зростає, руйнує стимули до праці,робить неможливим процес виробництва товарів і послуг. У промисловостікожне друге підприємство збиткове, у сільському господарстві кількістьзбиткових колективів становить 87,4%.

Не припинилося скорочення виробництва. Так, у січні - лютому 1998р.порівняно з відповідним періодом 1997 р.. відбулося зниження обсягівпродукції в електроенергетиці - на 2,3%, у машинобудуванні й металообробці
- На 3,9%, у харчовій промисловості - на 6,5 %.(

Кредиторська заборгованість підприємств зросла до 9866,3 млн. грн.

Украй нагальною є проблема зменшення податкового тиску на підприємстваприватного сектора, потрібне також посилення контролю над досі щедержавними підприємствами з метою підвищення ефективності виробництва йкращого реагування на попит. У разі неможливості отримання прибуткудержавними підприємствами в майбутньому слід застосовувати процедурубанкрутства.

Головні фактори, які впливають на вади в розвитку промисловості,сільгосподарства та інших галузей економіки, це:

. зростання матеріаломісткості, енергомісткості виробництва;

. низько продуктивність праці;

. застарілі технології;

. зношеність виробничих потужностей.

Зв'язок цих факторів із податковою системою проглядається лише в томуплані, що у господарських структур має залишатися певна кількістьфінансових ресурсів, яка б давала можливість здійснювати структурнуперебудову економіки, впровадження інноваційних проектів і, в кінцевомупідсумку, забезпечувала випуск конкурентоспроможної продукції, що маєпопит.

У ринковій економіці малий і середній бізнес є провідним сектором, якийвизначає темпи економічного зростання, структуру і якість внутрішньоговалового продукту. Однією з найважливіших проблем для малого бізнесу єпроблема його фінансування. Оскільки на початку існування підприємстватакого типу самофінансування його є дуже важким, постає питання проотримання кредиту на вигідних умовах. Щодо фінансування українськимибанками малих підприємств, то тут не спостерігається високої діловоїактивності. Дуже важливу роль у фінансуванні малого бізнесу в Українівідіграє іноземне інвестування. Для активізації залучення іноземнихінвесторів необхідні принципові зміни в інвестиційному кліматі: щоб Українарозв'язала нарешті свої макроекономічні проблеми. По-друге, перепоною євідсутність у сьогоднішньому законодавстві України стимулів і гарантій длявиробничих інвестицій, які внаслідок своєї природи мають характердовгострокового кредиту. По-третє, у нас бракує досвіду роботи зміжнародними фінансовими інститутами, західними банками. У цій ситуаціїможна мількі порадити розвивати міжнародні зв'язки. Уже сьогодні стаєочевидним, що, спираючись тільки на власні фінансові можливості, домогтисядокорінного перелому в досягненні стабільного економічного зростання в
Україні досить проблематично. тому актуальним є завдання створеннясприятливого середовища для іноземних інвестицій і, зокрема, на податковомурегулюванні привабливості інвестування в економіку України.

Прямі іноземні інвестиції в Україну на початок 1998 р.. становили 2,2млрд. дол., що в розрахунку на душу населення відповідає 43 дол. проти 15дол. у 1995р. Для порівняння з іншими країнами зазначимо, що на кінець
1995р в Угорщині інвестиції становили 1000 діл. на душу населення, у Чехії
- 400 дол., У Естонії - 320 дол., У Польші - 140 дол. (

Міжнародний порівняльний аналіз свідчить, що Україна не належить додержав, яким іноземні інвестори надають перевагу. Затяжна економічна кризаостанніх років, численні зволікання й суперечності у проведенні реформ,непрогнозовані зміни в оподаткуванні та багато інших факторів пояснюють,чому Україна має такий поганий вигляд у міжнародному кредитному рейтингу.
Іноземні інвестори при визначенні пріоритетів інвестування розглядають іцей важливий фактор.

Українська економіка приєдналася до конкурентної боротьби за капіталразом з іншими 200 країнами, зокрема 20 країнами східної Європи й СНД.
Наприклад, завчасно створені пільгові умови для іноземного інвестуванняразом із стабільною макроекономічною політикою допомогли залучити в
Угорщину не менш як третину всіх прямих інвестицій, зроблених у всі країни
Східної Європи й СНД, і досягти позитивного зростання ВВП починаючи з
1994р. Прямі іноземні інвестиції мають позитивний вплив на розвантаженнябалансу поточних операцій і сприяють технологічному оновленню основнихфондів країни - реципієнта.

На нашу думку, несвоєчасно, без урахування нинішньої економічноїситуації було скасовано пільги для спільних підприємств в Україні. Їх сліднегайно поновити доти, доки в економіці України відбудуться суттєві зміни вбік збільшення реального ВВП, впровадження інституту власності на земельнуділянку для іноземних інвесторів замість довгострокової оренди. Водноразнеобхідно створювати спеціальні умови для іноземного інвестування саме в тігалузі економіки, де високий експортний потенціал.

Уряд України повинен однозначно заявити про бажання мати прямі іноземніінвестиції для економіки держави, про політику сприяння іноземнимінвестиціям і постійно турбуватися про підвищення іміджу України наміжнародному ринку капіталів. Необхідні рішучі заходи, які б, крім наданняпільг іноземним інвесторам, зробили чинну податкову систему еластічнішою,націленою на створення сприятливих умов для економічного зростання.

Щоб досягти поставленої мети слід здійснити заходи, які б включали:

. використання іноземних кредитів, що надаються під гарантії уряду тільки на розвиток високотехнологічного виробництва, придбання новітніх технологій, нарощування експорту товарів і послуг;

. широке застосування методів прискореної амортизації передусім для стимулювання виробництва інноваційного продукту, використання амортизації тільки на цілі розвитку виробництва;

. розміщення державних замовлень високотехнологічної продукції через механізм фінансового лізингу;

. удосконалення інструментів залучення в інвестиційну сферу особистих накопичень населення, зокрема розміщення на фондовому ринку спеціального випуску державних цінних паперів під фінансування окремих інноваційних програм;

. розробку короткострокових регіональних програм інноваційно - інвестиційної діяльності;

. забезпечення фінансової підтримки малого бізнесу шляхом розробки й виконання цільових програм розвитку малого підприємництва у сфері виробництва товарів і надання послуг із використанням іноземних кредитних ліній та міжнародної технічної допомоги;

. надання експортерам вісокотехнічної продукції знижок на чинні ставки податку на прибуток залежно від зростання експортної продукції;

. проведення політики пільгового оподаткування інноваційної продукції;

. надання податкових пільг під великі іноземні кредити, що спрямовуються в інвестиційні проекти, передбачені державними програмами.

Усі ці заходи сприятимуть поліпшенню економі