Академія державної служби

При Президентові Російської Федерації

Північно-Західна академія державної служби

КАРЕЛЬСЬКА ФІЛІЯ в м. Петрозаводську

Назва предмету: Фінансове право

реферат

Податкове право

студентки 5 курсу группи______________________ спеціальності юриспруденція на базі вищої освіти

Кірєєва І.Г .

Науковий керівник викладач кафедри правових дисциплін КФ СЗАГС

Козодаев В.М.

Дата сдачі____________________

Оценка_______________________ < p> Підпис руководітеля__________

Петрозаводськ 2005

Зміст

Введення. 3
Глава I. Податкові теорії XVII-XIX ст. Класична теорія. 6
Глава II. Наукові концепції оподаткування XX століття. Кейнсіанство інеокласицизм. 14
Висновок. 19
Список використаних джерел та літератури. 21

Введення.

Основні положення про податки закріплені в Конституції. Відповіднодо статті 57 Конституції Російської Федерації, «кожен зобов'язаний платитизаконно встановлені податки і збори. Закони, які встановлюють нові податкиабо погіршують положення платників податків, зворотної сили не мають »[1].
Поняття податку міститься і в Податковому Кодексі, де вказується що податок
- Це обов'язковий, індивідуально безоплатний платіж, що стягується зорганізацій та фізичних осіб у формі відчуження належали їм на правівласності, господарського відання або оперативного управління грошовихкоштів, з метою фінансового забезпечення діяльності, держави імуніципальних утворень [2].

Податкове право являє собою галузь правової системи, якарегулює суспільні відносини у сфері оподаткування, тобтовідносини у зв'язку зі збиранням податків та інших обов'язковихплатежів, організацією та функціонуванням системи органів податковогорегулювання та податкового контролю на всіх рівнях державної владита місцевого самоврядування [3].

У даній роботі ми розглянемо основні податкові теорії, якіроз'яснюють сутність оподаткування та виділяють його принципи.

Існують різні погляди на проблему періодизації розвитку науковоїтеорії оподаткування. Так, О.Н. Горбунова виділяє три основних періоди врозвитку оподаткування, кожен з яких характеризується своїмиознаками й особливостями.

Перший період характеризується становленням оподаткування у стародавньомусвіті і в середні віки. Вона зазначає, що виникнення податків відбуваєтьсяодночасно з появою перших держав, коли діють товарно -грошові відносини, формується державний апарат управління іпримусу, на утримання якого потрібні кошти [4]. У середні віки вєвропейських державах були відсутні розвиті податкові системи, податкимали разовий характер. Розвиток державності диктувала об'єктивнунеобхідність посилення державного апарату, що зумовиловиникнення податкових систем, що прийшли на зміну разовим, безсистемнимплатежах.

Наприкінці XVII - початку XVIII століть настає другий період розвиткуоподаткування, коли податки ставали провідним джерелом доходної частинибюджету. Демократичні перетворення в європейських державах тогочасу наклали відбиток і на порядок встановлення і стягнення податків.
Тоді і починає формуватися наукова теорія оподатковування,основоположником якої став Адам Сміт - засновник класичної школи. Усвоїй роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» вінвперше сформулював принципи оподатковування, дав визначення податковимплатежах, вказав їх місце у фінансовій системі держави [5]. Він обгрунтуваввисновок про те, що податки для платника є показник волі, а нерабства.

Нарешті, третій період, що відзначається О.Н. Горбунової, починається зпочатку XX століття і характеризується подальшим вдосконаленням податковихсистем. Тут з'являються такі наукові течії як кейнсіанство,основоположником якого став Джон Кейнс, і неокласицизм з Альфредом
Маршаллом, Мілтоном Фрідменом та їх послідовниками. Сучасні вченівважають, що до цих пір не створено ідеальної податкової системи.
Численні податкові реформи в більшості країн свідчать проподальшому процесі розвитку податків і податкових систем в цілому.

Автор даного реферату пропонує простежити, як розвивалася науковатеорія оподаткування. Для здійснення цієї мети найбільш зручноюпредставляється періодизація, запропонована О.Н. Горбунової. Для зручностівикладу можна об'єднати перші два періоди, що виділяються О.Н. Горбунової впершому розділі нашої роботи - Податкові теорії XVII-XIX ст. Класичнашкола. А третій період, відповідно, - у другому розділі - Науковіконцепції оподаткування XX століття. Кейнсіанство і неокласицизм.

З назви розділів можна визначити і завдання автора - це дослідженнянаукових концепцій починаючи з XVII століття, докладніше зупинимося на теорії
Адама Сміта (класична школа), оскільки принципи виведені ним лягли воснову сучасного оподаткування. А так ж розглянемо розвиток теоріїоподаткування c XX століття - де основними школами були неокласична ікейнсіанство.

Для вирішення поставлених завдань автор користувався головним чиномпрацею М. Блауг «Економічна думка в ретроспективі», де освяченіосновні погляди представників різних напрямів, С.А. Бартенева
«Економічні теорії та школи», Я.С. Ядгарова «Історія економічнихнавчань »та інші. З навчальних посібник особливо хотілося б виділити «Податкита податкове право »під редакцією А. В. Бризгаліна, а так само« Основиподаткового права »за редакцією С. Г. Пепеляева. У цілому, літературиприсвяченій науковим поглядам класичної школи досить багато, в тойчас як пошук матеріалу про неокласичної школі викликала деякітруднощі.

Глава I. Податкові теорії XVII-XIX ст. Класична теорія.

Податкові теорії мають на увазі певну систему наукових знань просуті і значення податків, то є різні варіанти моделейоподаткування в державі в залежності від визнання за податками тогочи іншого призначення [6]. Потреба встановити теоретичні основиподаткових відносин зумовлена об'єктивними причинами. Це пов'язано з тим,що практика оподаткування випереджала фінансову науку, яка непідготувала громадську думку щодо справедливості справлянняподатків, тому існувала необхідність теоретичного обгрунтуванняподатків.

Можна виділити кілька етапів формування уявлень про природуоподаткування. На перших етапах податок виступав в основному якекономічна категорія і лише на останньому етапі податок став отримуватиправовий зміст.

Однією з первинних форм оподаткування виступала данина з переможеногонароду. Перший прообраз податків - податок на переможених [7]. У Древньому Єгиптіта інших Східних деспотіях податки стягувалася в якості орендної плати закористування землею, що належала главі держави. У ранніх феодальнихдержавах податок розглядався як дарів главі держави. УНадалі він став розглядатися як допомога населення своїй державі.

Повноцінне теоретичне обгрунтування оподаткування не маєглибоких історичних коренів. До XVII століття всі уявлення про податкимали випадковий і безсистемний характер, що не дозволяє відносити їх досерйозним теоретичним робіт в даній області. Заміна тимчасових інадзвичайних податків на регулярні та загальні платежі викликало їх неприйняттянаселенням. Дана обставина вимагає від фінансової наукитеоретичного обгрунтування такого явища як податки.

Основні податкові теорії стали формуватися в якості науковихконцепцій, починаючи з XVII століття, і як звід найважливіших принципів і положеньотримали в буржуазній науці найменування «загальна теорія податків». Взагаліпід податковими теоріями слід розуміти ту чи іншу систему наукових знаньпро сутність та значення податків, їх місці, ролі значенні в економічній ісоціально-політичному житті суспільства. Іншими словами, податкові теоріїявляють собою різні моделі побудови податкової систем державив залежності від визнання за податками того чи іншого призначення [8].

У більш широкому сенсі податкові теорії являють собою будь-якінауково-узагальнені розробки (загальні теорії податків), у тому числі і поокремих питань оподаткування (приватні теорії податків). До приватнихподатковим теорій відносяться вчення про співвідношення різних видів податків,числі податків, їх якісний склад, ставкою оподаткування і так далі.

Таким чином, якщо напрями загальної теорії податків визначаютьпризначення оподаткування в цілому, то приватні обгрунтовують, які видиподатків необхідно встановити, яким має бути їх якісний склад ітак далі. Ми розглянемо загальні теорії податків.

Однією з перших загальних податкових теорій є теорія обміну,яка грунтується на безкоштовне характері оподаткування [9]. Сутьтеорії полягає в тому, що через податок громадяни купують у державипослуги з охорони від нападу ззовні, підтримки порядку і так далі.
Однак дана теорія була застосована тільки в умовах середніх віків, колиза мита і збори купувалися військова та юридичний захист, як ніби міжкоролем і підданими дійсно укладався договір. У таких умовахтеорія обміну була формальним відображенням існуючих відносин.

В епоху просвітництва з'явилася різновид теорії обміну --атомістична теорія. Її представниками виступали французькіпросвітителі Себастьен Ле Претр де Вобана (1633 - 1707) - теорія
«Суспільного договору» - і Шарль Луї Монтеск'є (1689-1755) - теорія
«Публічного договору». Дана теорія визнавала, що податок є результатдоговору між громадянами і державою, згідно з яким підданийвносить державі плату за охорону, захист та інші послуги [10]. Ніхто неможе відмовитися від податків, також як і користування послугами,наданими державою. Разом з тим, в кінцевому рахунку, цей обмінвигідний, тому що саме неспроможне уряд дешевше і краще охороняєпідданих, ніж, якщо б кожен з них захищав себе самостійно. Іншимисловами, податок виступав платою суспільства за вигоди і світ громадян. Саметаких позицій дотримувалися також англійський філософ Гоббс, французькамислитель Вольтер і Оноре Мірабо.

Швейцарський економіст Жан Сімонд де Сісмонді (1773 - 1842) у своїйроботі «Нові початку політичної економії» сформулював теорію податку яктеорію насолоди, згідно з якою податки є ціна, уплачіваемагромадянином за одержувані ним від суспільства насолоди [11]. За допомогою податківгромадянин купує не що інше, як насолода від громадського порядку,правосуддя, забезпечення захисту особи і власності. Таким чином,
Сісмонді в обгрунтуванні своєї теорії поклав теорію обміну в сучасному йомуваріанті.

У цей же період складається теорія податку як страхової премії,представниками якої виступали французький державної діяч
Адольф Т'єр (1797 - 1877) і англійський економіст Джон Рамсей Мак-Куллох
(1789 - 1864). На їхню думку, податки - це страховий платіж, якийсплачується підданими державі на випадок настання якого-небудьризику [12]. Платники податків, будучи комерсантами, залежно від своїхдоходів страхують свою власність від війни, пожежі, крадіжки і так далі.
Однак, на відміну від істинного страхування, податки сплачуються не длятого, щоб при настанні страхового випадку отримати суму відшкодування, ащоб профінансувати витрати уряду щодо забезпечення оборони іправопорядку. Таким чином, ідея страхування, яка лежить в основірозглянутої теорії, може бути визнана тільки в тому випадку, колидержава бере на себе зобов'язання здійснювати страхові виплатигромадянам у разі настання ризику.

Класична теорія податків (теорія податкового нейтралітету) маєбільш високий теоретичний рівень і зв'язується з науковою діяльністюанглійських економістів Адама Сміта (1723 -1790) і Давида Рікардо (1772 -
1823) та їх послідовників. Прихильники цієї теорії розглядали податки якодин з видів державних доходів, які повинні покривати витрати поутримання уряду [13]. При цьому будь-яка інша роль (регулюванняекономіки, страховий платіж, плата за послуги) податках не відводилася.

Дана позиція грунтується на теорії ринкової економіки, якурозробив А. Сміт.потреб досягається шляхом надання економічної свободи,свободи діяльності суб'єктів. Сміт виступав проти централізованогоуправління економікою, які проголосили соціалісти. Чи не приділяючи увагидоказам, він вважав апріорі, що децентралізація дозволяєзабезпечити максимальне задоволення.

Незважаючи на те, що ринкова економіка не підлягає управління будь -або колективною волею, вона підкоряється суворим правилам поведінки. Усвоїй роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» Смітдокладно аналізує ці правила, наприклад, прагнення вільноїконкуренції прирівняти ціну до витрат виробництва, що оптимізуєрозподіл ресурсів усередині галузей [14]. А. Сміт також вважав, щоуряд повинен забезпечувати розвиток ринкової економіки, охороняючиправо власності. Для виконання даної функції державі необхіднівідповідні кошти. Оскільки в умовах ринку частка прямих доходівдержави істотно зменшується, основним джерелом покриття зазначенихвидів вище витрат повинні стати надходження від податків. Що стосуєтьсявитрат по фінансуванню інших витрат (будівництво і утримання доріг,утримання судових установ та інше), то вони повинні покриватися за рахунокмит і зборів, що сплачуються зацікавленими особами. При цьому вважалося,що оскільки податки носять безоплатний характер, мита і збори неповинні розглядатися як податки.

Згідно Адаму Сміту, родовими ознаками податкової системи виступавзаконний, легальний порядок платежів і господарська самостійністьплатника [15]. Ці характеристики лежать в основі визначення коласуб'єктів податкових правовідносин. Основним гарантом свободи, умовоюіснування податку як демократичного інституту виступає правовласності. Право власності виступало умовою і наслідком особистоїнезалежності особи.

Принцип законності, легальності носить підлеглу роль по відношенню допринципом господарської самостійності (особистої незалежності) суб'єкта.
Сміт оцінює принцип законності податку (його реальний вихід --визначеність терміну сплати, способу платежу, суми не з точки зоругарантії бюджетних надходжень, а з позиції забезпечення незалежності,самостійності платника. Там, де цього немає, кожна особа, обкладаєтьсяданим податком, віддається більшою чи меншою мірою у владу збирачаподатків, який може обтяжувати податок для будь-якого неугодного йомуплатника або вимагати для себе загрозою такого звернення подарунок абохабар [16]. Точна визначеність того, що кожна особа повинна платити, впитанні податкового обкладення представляється справою такого важливого значення,що досить значна ступінь нерівномірності становить набагато меншезло, ніж мала ступінь невизначеності [17].

Цим же правилом Сміт керується і при розробці іншихвимог до податкової практики: вимоги зручних і необтяжливих дляплатника термінів та способів сплати податків (кожен податок має стягуватисяв такий час і таким способом, які найбільш зручні для платника),вимоги дешевизну стягування податків (у касу держави має надходитисума, співмірне тієї, яка зменшується з кишені платника податків),рівномірність податку (громадяни зобов'язані брати участь у покритті витратдержави по своїх коштів, тим доходам, який отримує коженпід охороною держави) [18]. Виконання цих вимог уявлялося
Сміту не менш важливим критерієм віднесення податку до завоювань новогочасу. Наприклад, досліджуючи перші історичну форму будинкового податку --подомную подати - А. Сміт зауважує: «Для того щоб засвідчити, скількивогнищ в будинку, складальникові податків треба було оглянути кімнати в ньому, ценеприємне відвідування зробило податок нестерпним »[19]. Тож невдовзі післяреволюції він був скасований як «клеймо рабства». Узагальнено кажучи, правіла,вироблені А. Смітом, вводять податкову практику в певне русло,обмежує свавілля уряду, спрямовують на створення взаємних праві обов'язків громадян і держави.

Ще один важливий висновок робить Сміт: «принцип господарськоїсамостійності платника податку найкращим чином реалізується вдержавах з демократичним чином правління. Саме в такихдержавах створюється можливість при стягненні податків уникатиретельного розслідування обставин приватних осіб ». Сам термін «стягнення»стосовно податкової практики цих держав не зовсім точний, бо «вневеликий республіці, де населення ставиться з повною довірою до своїхчиновникам, де воно переконане в необхідності податку для існуваннядержави і впевнено, що він буде сумлінно вжито на цю метуподатки сплачуються без примусу, добровільно і добросовісно »[20]. У приклад
А. Сміт приводить сучасні йому Гамбург, Базель, Цюріх, кантон
Унтервальден в Швейцарії, Голландії часів Вільгельма I Оранського.

Отже, відповідно до Адаму Сміту, суб'єктом сплати податку виступає особистонезалежний громадянин, що володіє певною власністю і одержуєдохід у результаті самостійної господарської діяльності. Обов'язокплатника податків сплатити податок у визначений термін і у встановленомурозмірі супроводжується його правом знати суму податку та дату платежу,які стабільно закріплюються законом. Крім того, платник податку маєправо на такий процес стягування податків, який не порушував би його основнихполітичних прав і не засмучував б господарської діяльності. Однак напитання що і як може гарантувати платнику податку дотримання його праввідповіді у Сміта немає. Він приділив більше уваги економічному аналізуподатків, ніж правовому, хоча не можна благати значення висновків правовогохарактеру, зроблених ним.

Класична теорія має високу наукову цінність і полягає вобгрунтуванні економічної природи податку, яка вперше досліджується
Смітом. Сміт не дає власного визначення податку, однак особливезначення мають розроблені ним класичні принципи побудови податковоїполітики [21]:

-принцип справедливості, що означає, що піддані держави повиннійого підтримувати відповідно доходу, яким вони користуються підпокровительством і захистом держави;

-принцип визначеності, що вимагає щоб податок був мимовільним, аточно певним по терміну, суму і способу платежу;

-принцип зручності сплати, який передбачає, що кожен податок повиненстягуватися в той час і таким способом, які представляли найбільшізручності для платника;

-принцип економії, що полягає в скороченні витрат справляння податкуі в раціоналізації системи оподаткування.

Дотримання цих принципів робить податки, за словами Сміта, ознакоюНЕ рабства, а свободи.

Вважається, що сьогодні класична теорія абсолютно не спроможна,оскільки в даний момент неможливо вилучати шляхом податків чвертьнаціонального продукту без того, щоб це не мало серйозних економічнихнаслідків. Стягнення податків зменшує купівельну спроможність громадяні знижує інвестиційні можливості підприємців, непрямі податкипідвищують ціни на товар і впливають на споживання, а це вже саме пособі впливає на багато економічні процеси в суспільстві.

Глава II. Наукові концепції оподаткування XX століття. Кейнсіанство і неокласицизм.

На початку XX століття з'явилися нові податкові теорії. В даний часможна виділити два основних напрямки економічної думки - кейнсіанськеі неокласичний. Протилежністю класицизму виступає кейнсіанськатеорія, яка заснована на розробках англійських економістів Джона
Мейнарда Кейнса (1883 - 1946) та його послідовників. Центральна думка цієїтеорії полягає в тому, що податки є головним важелем регулюванняекономіки і виступають одним із її складових успішного розвитку [22].

Кейнсіанська теорія відображає елементи аналізу загального функціонуванняекономіки, обгрунтовує важливі макроекономічні напрямкидержавного регулювання. Дана теорія доводить необхідністьстворення "ефективного попиту" як умови для забезпечення реалізаціївиробленої продукції за допомогою впливу різних методівдержавного регулювання [23]. Чималу роль у забезпеченні припливуінвестицій має відіграти держава з її не тільки кредитно-грошової, алеі бюджетною політикою, що здійснює своє керівне вплив насхильність до споживання шляхом відповідної системи податків, не виключаючивсякого роду компромісів і способів співпраці державної владиз приватною ініціативою.

Джон Кейнс був прихильником прогресивності в оподаткуванні,оскільки вважав, що прогресивна податкова система стимулює прийняттяризику виробником щодо капітальних вкладень. На думку Джона
Кейнса, викладеного ним у книзі «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей»,економічне зростання залежить від достатніх грошових заощаджень тільки вумовах повної зайнятості [24]. Однак повної зайнятості практичнонеможливо досягти. У цих умовах великі заощадження заважаютьекономічному зростанню, оскільки вони не вкладаються у виробництво іявляють собою пасивний джерело доходу. Щоб усунути негативнінаслідки, зайві заощадження слідують вилучати за допомогою податків.

В умовах науково-технічного підйому, все більш частого проявикризових явищ кейнсіанська теорія втручання держави по лініїдосягнення "ефективного попиту" перестала відповідати вимогамекономічного розвитку.

Кейнсіанська система регулювання була підірвана за наступнимипричин. По-перше, коли інфляція стала набувати хронічний характерчерез зміни в умовах виробництва, а не реалізації, стало необхіднимтаке втручання, яке поліпшило б пропозиція ресурсів, а не попитна них [25]. По-друге, з розвитком економічної інтеграції сталосяпідвищення залежності кожної країни від зовнішніх ринків. Стимулювання жпопиту державою часто чинило позитивний вплив наіноземні інвестиції. Тому на зміну кейнсіанської концепції
"Ефективного попиту" прийшла неокласична теорія "ефективногопропозиції "[26].

Неокласична теорія, одним із засновників якої вважається
Альфред Маршалл, грунтується на переваги вільної конкуренції іприродності, стійкості економічних, зокрема виробничих,процесів. Різниця в цих основних концепціях полягає в неоднаковепідході до методів державного регулювання. Згідно неокласичномунапрямку зовнішні коригувальні заходи повинні бути спрямовані лише на те,щоб усунути перешкоди, що заважають дії законів вільноїконкуренції, тому державне втручання не повинно обмежуватиринок з його природними саморегулюючих законами, здатними без будь -якої допомоги ззовні досягти економічної рівноваги. У цьому полягаєвідміну неокласичної теорії від кейнсіанської концепції, яка стверджує, щодинамічна рівновага нестійка, і робить висновки про необхідністьпрямого втручання держави в економічні процеси.

Маршалл, який побудував неокласичну модель, відводив державі лишенепряму роль у регулюванні економічних процесів, вважаючи державудестабілізуючим фактором з безмежним зростанням його витрат. Віддаючиперевагу лише кредитно-грошової політики Центрального банку, невраховуючи бюджетної та податкової політики, неоклассіцісти вважають, що такимчином буде створено ефективний механізм перерозподілу доходу,що забезпечує повну зайнятість і стійке зростання національного багатства.

У неокласичної теорії, у свою чергу, широкий розвиток отрималидва напрямки: теорія економіки пропозиції і монетаризм.

Теорія економіки пропозиції, сформульована на початку вісімдесятихроків американськими вченими М. Бернсом, Г. Стайн і А. Леффером, більшоюмірою, ніж кейнсіанська теорія, розглядає податки в якості одного зфакторів економічного розвитку та регулювання [27]. Дана теорія виходитьз того, що високе оподаткування негативно впливає напідприємницьку та інвестиційну активність, що в кінцевому підсумкупризводить до зменшення податкових платежів. Як наслідок, пропонуєтьсязнизити ставки оподатковування і надати корпораціям всі можливіпільги. Таким чином, зниження податкового тягаря, на думку авторівтеорії, приводить до бурхливого економічного зростання.

Інший важливий аспект теорії - обов'язкове скорочення державнихвитрат [28]. Адже головний постулат теорії - твердження, що кращийрегулятор ринку - сам ринок, а державне регулювання і високіподатки лише заважають його нормальному функціонуванню. Загальний законформування рівня податкових ставок говорить: широка податкова базадозволяє мати відносно невеликі ставки оподаткування і, навпаки,досить вузька податкова база окремих видів податків обов'язковопередбачає їх високі ставки. Очевидно, що високі та низькі ставкиподатків надають різний вплив на господарські процеси і діловуактивність підприємців, викликають різну реакцію по відношенню доінвестиційним процесам. Дійсно, об'єктивно існує оптимальначастка вилучення прибутку до бюджету. Але, щоб її знайти, необхідно провестидослідження активності підприємств у разі застосування тих чи іншихпроцентних ставок. Їх рівень, однак, не повинен бути мінімальний, інакше небудуть дотримані вимоги бюджету та поставлено під загрозу нормальнефункціонування суспільного господарства, а самі податки перестанутьвиконувати функції економічного регулятора [29].

Податкова теорія монетаризму, висунута в п'ятдесятих роках XX століттяамериканським економістом професором економіки Чиказького університету
Мілтоном Фрідменом, прихильником ідеї вільного ринку, грунтувалася накомерційної теорії грошей [30]. Він пропонує обмежити роль державитільки тією діяльністю, яку, крім нього, ніхто не може здійснити:регулювання грошей в обігу. У той же час з теорії монетаризму однимз основних засобів регулювання економіки є зміна грошовоїмаси і процентних банківських ставок, робиться також ставка і на зниженняподатків.

При цьому податкам відводиться не така важлива роль як у кейнсіанськоїекономічної концепції. У даному випадку податки поряд з іншими механізмамивпливають на грошові звернення. Так як держава з кожним рокомзбільшує свої витрати, що тягнуть додаткове зростання інфляції, його не можнадопускати до створення багатства суспільства, регулювання обсягіввиробництва, зайнятості і цін. Однак воно може допомогти в регулюваннігрошової маси - вилучивши зайву кількість грошей з обігу, якщо не здопомогою позик, так за допомогою податків. Таким чином, поєднання зниженняподатків з маніпулюванням грошовою масою і процентною ставкою дозволяєстворити стабільність функціонування механізму не тільки державного,а й приватного підприємства.

У теорії монетаризму і кейнсіанській теорії податки зменшуютьнесприятливі фактори розвитку економіки. Однак якщо в першому випадкуцим фактором є зайві гроші, то в другому - зайві заощадження.

На початку XIX століття з'явилася теорія жертви - одна з перших теорій,які містили ідею примусового характеру податку та обумовлювали йогоприроду як жертви. Представниками цієї теорії є Н. Канар, Б.Г.
Мільгаузен, К. Ееберг та інші [31]. Так, російський економіст Н.І. Тургенєв,досліджуючи природу податків, вважав їх пожертвами на загальну користь.

Основна ідея неокласичних теорій полягає в пошуках методівзниження інфляції і надання більшої кількості податкових пільгкорпораціям і тієї частини населення, яка формує споживчий попитна ринку. Незважаючи на популярність і практичне використання прийомівнеокласичного напряму, повної заміни кейнсіанських методіврегулювання економіки не відбулося.

Висновок.

Механізм оподаткування приводиться в дію за допомогою правовихнорм, сукупність яких іменується податковим правом. Значення податковогоправа обумовлено значенням податків для життя суспільства і держави. Уцій чи іншій мірі, прямо чи опосередковано, норми податкового права зачіпаютьінтереси кожної людини, кожної організації.

Еволюція різних податкових теорій відбувалася одночасно зрозвитком різних напрямків економічної думки. Концептуальні моделіподаткових систем змінюються в залежності від економічної політикидержави. Формування основних податкових теорій в якості науковихконцепцій відбувається з XVII століття. Саме в цей період вони сталиіменуватися як загальна теорія податків, основні напрями якоїскладалися під безпосереднім впливом економічного розвиткусуспільства.
Однак у XVIII столітті сформувалося уявлення про те, що податок має нетільки економічне, але і правовий зміст. Саме в цей період податокстав розглядатися як юридичний обов'язок громадян переддержавою.

Довгий час пануючим було лише класичне уявлення проролі податків в економіці. Адамом Смітом вперше було створено вчення проеволюції державних фінансів і податковій системі. Він визначив її якбільш-менш упорядковане та систематичне вилучення частини доходівсамостійно господарюючих суб'єктів і висунув чотири принципиоподаткування: рівномірність, визначеність, зручність сплати тадешевизна.

Податки відігравали роль джерел доходу бюджету держави, і полемікавелася навколо принципів справедливості їх стягнення (рівномірного абопрогресивного) і частини вилучення, обумовленого фіскальної потребою. Алез ускладненням економічних відносин у суспільстві, дій об'єктивнихциклічних процесів виникла потреба в коригуванні класичногонавчання, виділення ролі держави, його впливу на економічні процеси,а також регулювання соціально-економічних кордонів оподаткування.

Кейнсіанська школа робить упор на попит, який вважаєтьсявизначальним у регулюванні ринкової економіки. Тому введення податківповинно вести до падіння попиту, а скорочення - стимулювати попит. Згідноцієї теорії податки - вбудований механізм гнучкості в економічній системі.
Неокласична школа пропонує поєднувати зниження податків зманіпулюванням грошовою масою і процентною ставкою дозволяє створитистабільність функціонування механізму не лише державного, а йприватного підприємства.

Правила та принципи оподаткування вироблені класичним,неокласичному і кейнсіанским напрямками, вводять податкову практику впевне русло, що обмежує свавілля уряду, спрямоване настворення взаємних прав і обов'язків громадян і держави. Таким чином,принципи оподаткування - це напрямок пошуків компромісів міжпротилежними інтересами платників податків (зберегти заощадження) ідержави (сформувати бюджет).

Процес теоретичного обгрунтування природи податку та оптимальних межоподаткування минуло багато часу, що не має завершення. Уданий час не існує якої-небудь однієї істинно вірною теоріїекономічного регулювання. У багатьох зарубіжних країнах урядияких застосовують методи регулювання на практиці існуєваріаціями, теорія економіки пропозиції і монетаризм.

Список використаних джерел та літератури.

Конституція Російської Федерації. [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.constitution.ru
Податковий Кодекс Російської Федерації від 31.07.1998 № 146 - ФЗ в ред. від
29.07.2004 № 95 - ФЗ. [Електронний ресурс] - Режим доступу:http:www.akdi.ru/PRAVO/kodeks/text_nk.htm # g1
Бартенев С.А. Економічні теорії та школи (історія і сучасність): Курслекцій/С.А. Бартенев. М.: Изд-во БЕК, 1996. - 352с.
Блауг М. Економічна думка в ретроспективі/М. Блауг. - 4-е изд. - М.:
Справа ЛТД, 1994. - 720с.
Гуреєв В.І. Податкове право/В.И. Гуреєв. - М.: Економіка, 1995. - 253с.
Левина Л. Основи економічної теорії та економічних навчань/Л.
Левіна// Російський економічний журнал. - 1995. - № 4. - С. 90-101.
?? амберт Ян. Принципи оподаткування - повернення до А. Сміту/Я.
Ламберт// Економіка сільського господарства Росії. - 1994. - № 3. - С. 32.
Податки та податкове право: Учебное пособие/Под ред. А. В. Бризгаліна. - М.:
Аналітика-Прес, 1997. - 600 с.
Податкове право: Навчальний посібник/С.Г.Пепеляев, Р. І. Ахметшин, М. Ф. Івлієв;
Под ред. С.Г. Пепеляева .- М.: ИД ФБК-Пресс, 2000 .- 608 с.
Податкове право России: Учебник для вузов/Г.А. Тосунян, Н.С. Бондар; Підред. Ю.А. Крохин. М.: Изд-во норма, 2003. - 656 с.
Основи податкового права: Навчально-методичний посібник/За ред. С.Г.
Пепеляева. - М.: Инвест Фонд, 1995. - 496 с.
Основи правових знань: Навчальний посібник для вузів/Е.Г. Гаврилов, В.І.
Гуреєв, І.Ф. Зайцев; Под ред. З.Г. Криловою. - М.: Економіка, 1996. - 367с.
Петрова Г.В. Податкове право: Учебник для вузов/Г.В.Петрова. - М.: Изд-вогрупа Инфра * М-Норма, 1997.-271 с.
Раско Н.В. Державні фінанси/Н.В. Раско// Вісник Санкт-
Петербурзького університету. Серія 5. Економіка. - 1996. - № 1. - С. 77-87.
Фінансове право: Учебник для вузов/Под ред. О.Н. Горбунової. - 2-е изд.,доп. М.: 2000. - 495с.
Хейлбронер Р., Туроу Л. Економіка для всіх/Р. Хейлбронер, Л. Туроу; Пер. зангл. В.П. Бусигіна. -Новосибирск: Екор, 1994. -315с.
Химичева Н.І. Податкове право: Навчальний посібник/Н.І.Хімічева. - М.: Изд-во
БЕК, 1997. - 336с.
Черковец В.Н. Всесвітня економічна думка в просторі і в часі/
В.Н. Черковец// Вісник Московського Університету. Серія 6. Економіка. -
1997. - № 4. - С. 3-29.
Ядгаров Я.С. Історія економічних вчень/Я.С. Ядгаров. - М.: Инфра-М,
1998. - 288с.
-----------------------< br>[1] Конституція РФ. [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.constitution.ru
[2] Податковий Кодекс РФ від 31.07.1998 № 146 - ФЗ в ред. від 29.07.2004 № 95 -
ФЗ. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http:www.akdi.ru/PRAVO/kodeks/text_nk.htm # g1
[3] Петрова Г.В. Податкове право. - М., 1997 .- С.7.

[4] Фінансове право: Учебник для вузов/Под ред. О.Н. Горбунової .- М.,
2000. - С. 276.

[5] Там же. - С. 276.
[6] Податкове право России: Учебник для вузов/Под ред. Ю.А. Крохин. М.,
2003. - С. 19.
2 Податки та податкове право: Учебное пособие/Под ред. А. В. Бризгаліна. - М.,
1997. - С.32.

[7] Податки та податкове право: Учебное пособие/Под ред. А. В. Бризгаліна. -
М., 1997. - С.33.
[8] Там же. - С. 33.
[9] Податки та податкове право: Учебное пособие/Под ред. А. В. Бризгаліна. -
М., 1997. - С.34.
2 Там же. - С. 34.

[10] Там же. - С. 35.
[11] Податкове право России: Учебник для вузов/Под ред. Ю.А. Крохин.
М., 2003. - С.20.

[12] Там же. - С.21.
[13] Основи правових знань: Навчальний посібник для вузів/З.Г. Крилова. - М.,
1996. - С. 21.
2 Блауг М. Економічна думка в ретроспективі/М. Блауг .- М., 1994. - С.
335.
3 Там же. - С. 335.11

[14] Блауг М. Економічна думка в ретроспективі/М. Блауг .- М., 1994. -
С. 336.
2 Там же. - С. 337.
3 Там же. - С. 337.

[15] Ламберт Ян. Принципи оподаткування - повернення до
А. Сміту// Економіка сільського господарства Росії. - 1994. - № 3. - С. 32.

[16] Ядгаров Я.С. Історія економічних вчень/Я.С. Ядгаров. - М., 1998. -
С. 56.
2 Там же. - С. 56.
3 Блауг М. Економічна думка в ретроспективі/М. Блауг .- М., 1994. - С.
388.

[17] Черковец В.Н. Всесвітня економічна думка в просторів