Вступ.
вихідним положенням для поняття сутності податків є розуміння того, щоподатки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин міждержавою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненнямдержави і виконанням державою суспільно необхідних функцій. За економічнимзмістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податківз метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошовихкоштів, необхідних для виконання державою її функцій.
Централізований фонд грошових коштів держави може бути сформованим якза рахунок податків, так і за рахунок інших надходжень, таких як плата,відрахування, власні доходи держави і неподаткові доходи. Ці поняттянеобхідно розрізняти за допомогою ознак, що характеризують ту чи іншуфінансову категорію. Важливо звернути увагу на різну структуру податковихнадходжень до централізованого фонду грошових коштів держави в країнах зринковою економікою та в країнах з перехідною економікою. У перспективі в
Україні має змінитися структура у бік зростання питомої ваги прямихподатків.
За останні роки Державний бюджет України поповнюється за рахунок новихвидів податків, зборів і платежів та неподаткових надходжень:
- Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин;
- Рентна плата за нафту та природний газ, які видобуваються в Україні;
- Надходження до інноваційного фонду;
- Надходження від реалізації дорогоцінних металів та ін.
Постійні зміни та доповнення податкового законодавства України призводятьдо недоодержання спрогнозованіх показників виробничо-господарськоїдіяльності підприємств та її недосягнення кінцевого результату - прибутку,рентабельності, окупності капіталовкладень та ін. Це створює факторневизначеності підприємств у податковій системі України.
В цій курсовій роботі ми пріділімо особу увагу сутності та функціямподатків, їх видам, а також розглянемо процес обчислення та сплати податківна підприємстві.
1. Техніко-економічна характеристика підприємства.
Повне найменування підприємства: державне відкрите акціонернетовариство «Шахта імені М.І. Калініна »- ДПДХК« Донвугілля ».
Форма власності - державна.
Чисельність працівників - 1757 чоловік (на 01.01.2000 року).
Статутний фонд -- 23216179 грн.
Об'єм виробництва 310 тис.. тонн.
Рік заснування підприємства - 1961 рік
Адреса підприємства: 83017, м. Донецьк, проспект Миру 44. Тел. 90-33 -
62.
Керівник підприємства - Панфілов Юрій Миколайович.
Метою діяльності ДВАТ «Шахта імені М.І. Калініна »є:
1. Задоволення потреб на вугільну продукцію, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;
2. Одержання прибутку, як результату виробничої діяльності, дотримуючись діючого законодавства України;
3. Реалізація соціально-економічних інтересів акціонерів ДВАТ і його працівників.
Предметом діяльності ДВАТ «Шахта імені М.І. Калініна »є:
1. видобуток, переробка і збагачення вугілля, підвищення конкурекнтноспроможності вугільної продукції;
2. ефективне використання вугільних запасів, основних фондів, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;
3. залучення інвестицій і інвестиційна діяльність;
4. упровадження нових технологій, сучасної техніки, засобів автоматизації;
5. капітальний ремонт, реконструкція і будівництво промислових об'єктів;
6. своєчасне матеріально-технічне забезпечення виробництва;
7. своєчасне відновлення очисного фронту;
8. збут і торгівля вугільної продукції;
9. зміст і експлуатація автомобільного транспорту, перевезення вантажів і людей;
10. операції з цінними паперами, здійснення власних фінансових, комерційних, маркетингових, лізингових, експортних, імпортних операцій, зовнішньоекономічна діяльність, а також інша діяльність не заборонена законом.
Види діяльності, що підлягають ліцензуванню, здійснюватися принаявності ліцензії.
Засновником ДВАТ «Шахта імені М.І. Калініна »є Міністерство вугільноїпромисловості України.
Органи керування товариства складаються з:
1. Вищого органа керування Товариства;
2. Наглядацької Ради Товариства;
3. Правління Товариства;
4. Ревізійної комісії Товариства.
Вищим органом Товариства є Загальні збори акціонерів.
Виконавчим органом Товариства, що здійснює керування його потоковедіяльністю, є Правління.
Правління вибирається терміном на один рік і підзвітне у своїйдіяльності Вищому Органу і Наглядацькій раді Товариства, а такожорганізовує виконання їхніх рішень. Воно складається з 11 чоловік:
- голова Правління;
- 1-й заступник голови Правління;
- заступники голови Правління;
- головний бухгалтер Товариства;
- інші члени Правління Товариства.
Засідання Правління проводяться не рідше одного разу на місяць івважаються правомочними, якщо на них присутні? його членів. Рішення
Правління приймаються більшістю голосів (у випадку розподілу голосівнарівно - голос голови Правління є вирішальним).
Позачергове засідання Правління збирається за вимогою голови Правлінняабо 1/3 частини членів Правління.
Перевірка господарської діяльності Суспільства здійснюється ревізійноюкомісією, що затверджується Вищою радою Товариства. Перевіркифінансової діяльності ДВАТ «Шахта ім. М.І, Калініна »здійснюється такождержавною податковою інспекцією, а також аудиторськими службами, контрольно -ревізійним керуванням Міністерства вугільної промисловості України і
ДХК "Донвугілля "».
організаційну структуру керування підприємством можна представити втакий спосіб:
На чолі Шахти знаходитися директор-голова правління. У директора впідпорядкуванні знаходитися: апарат при керівнику (який сприяє прийняттюрішень по окремих питаннях), а також заступники директора по окремихорганізаційно-технічних питаннях. До них відносяться наступні керівники:
- заст. Директора по економічних питаннях;
- головний бухгалтер;
- юрист-консультант;
- начальник штабу цивільної оборони;
- начальник відділу МТЗ;
- головний інженер;
- головний механік ;
- головний енергетик;
- заст. директора по виробничій діяльності;
- заст. директора по реалізації і якості реалізованої продукції;
- помічник директора по комерційній діяльності;
- заст. директора по охороні праці;
- помічник директора з кадрів і побуту;
- начальник автотранспортної ділянки.
Заст. директору по виробничій діяльності Шахти підкоряється:
1. виробнича служба;
2. ділянки по видобутку вугілля;
3. ділянки шахтного транспорту (колісний і конвеєрній);
4. технологічний комплекс поверхні.
У головного інженера Шахти в підпорядкуванні знаходяться:
1. технічна служба;
2. Технологічна служба;
3. Маркшейдерська геологічна служби;
4. Ділянки підготовчих і гірничо-капітальних робіт;
У підпорядкуванні в помічника директора по кадрам і побуту знаходитися:
1. відділ кадрів;
2. лад цех;
3. ділянка господарських робіт;
4. автотранспортна ділянка.
Заст. директора по економічних питаннях керує:
1. планово-економічним відділом;
2. відділом організації праці і заробітної плати.
Економіст по претензійній роботі і договорам, а також начальник відділуматеріально-технічного постачання підкоряються безпосередньо головоюправління - директору шахти ім. М.І. Калініна.
Чисельність працівників по категоріях за листопад 2000 року зазначенав додатку № 1.
Структура шахти ім. М, І. Калініна ДП ДХК «Донвугілля» на 01,04,1999року зазначена в додатку № 2.
Техніко-економічні показники за жовтень 2000 року.
| № | Найменування | За місяць | За рік |
| | | План | Факт |% | +/- | План | Факт |% | +/- |
| | Видобуток | 24000 | 18208 | 75,9 | -5792 | 248000 | 244005 | 98,4 | -3995 |
| | Вугілля | | | | | | | | |
| | Зольність | 30,5 | 31,1 | 102 | 0,60 | 30,5 | 30,3 | 99,3 | -0,20 |
| | Вугілля | | | | | | | | |
| | Видобуток по | | | | | | | | |
| | Ділянках: № 8 | 12800 | 10658 | 83,8 | -2142 | 122300 | 125058 | 102 | 2758 |
| | № 9 | 11200 | 7550 | | -3650 | | | 94,6 | -6753 |
| | | | | 67,4 | | 125700 | 118947 | | |
| | Виїмка вугілля | 9477 | 7090 | 74,8 | -2387 | 88668 | 82741 | 93,3 | -5927 |
| | Реалізація в | 24000 | 19018 | 79,2 | -4982 | 248000 | 241015 | 97,2 | -6985 |
| | Натуральному | | | | | | | | |
| | Вираженні | | | | | | | | |
| | Реалізація в | 1709 | 1605,5 | 93,9 | -103,5 | 17660 | 18824 | 107 | 1164 |
| | Розрахункових | | | | | | | | |
| | Цінах | | | | | | | | |
| | Валова продукція | 1549 | 1227,4 | 79,2 | -321,6 | 16006 | 15561 | 97,2 | -445, |
| | | | | | | | | | 4 |
| | Робітників | 1700 | 1445 | 85 | -255 | 1717 | 1509 | 87,9 | -208 |
| | Вироблення 1 | 799 | 737 | 92,2 | -62 | 8183 | 9000 | 110 | 817 |
| | Трудящого | | | | | | | | |
| | Продуктивність 1 | 14,1 | 12,6 | 89,4 | -1,5 | 14,4 | 16,2 | 113 | 1,80 |
| | Робітника | | | | | | | | |
| | Кількість | 2 | 2 | 100 | | 2 | 2 | 100 | |
| | Очисних забоїв | | | | | | | | |
| | Середня довжина | 514 | 516 | 100, | 2 | 517 | 516 | 99,8 | -1,00 |
| | Забоїв | | | 4 | | | | | |
| | Навантаження на | 462 | 325 | 70,3 | -137 | 490 | 431 | 88,0 | -59,0 |
| | Забоїв | | | | | | | | 0 |
| | Штат на очисних | 392 | 308 | 78,6 | -84,00 | 410 | 339,00 | 82,7 | -71,0 |
| | | | | | | | | | 0 |
| | Штат на | 315 | 298 | 94,6 | -17 | 321 | 313 | 97,5 | -8,00 |
| | Підготовчих | | | | | | | | |
| | На підземному | 217 | 149 | 68,7 | -68,00 | 217 | 154 | 71,0 | -63,0 |
| | Транспорті | | | | | | | | 0 |
| | На ремонті | 158 | 133 | 84,2 | -25 | 151 | 126 | 83,4 | -25,0 |
| | | | | | | | | | 0 |
| | Інші підземні | 313 | 276 | 88,2 | -37,00 | 312 | 295 | 94,6 | -17,0 |
| | | | | | | | | | 0 |
| | На поверхні | 305 | 281 | 92,1 | -24,00 | 306 | 282 | 92,2 | -24,0 |
| | | | | | | | | | 0 |
| | Разом робітників | 1700 | 1445 | 85,0 | -255 | 1717 | 1509 | 87,9 | -208, |
| | | | | | | | | | 0 |
| | Керівники | 179 | 157 | 87,7 | -22 | 180 | 157 | 87,2 | -23,0 |
| | | | | | | | | | 0 |
| | Фахівці | 57 | 62 | 109 | 5,00 | 57,00 | 61,00 | 107 | 4,00 |
| | Службовці | 2 | 2 | 100 | | 2 | 2 | 100 | |
| | Кількість | | 3,00 | | 3,00 | | 90,00 | | 90,00 |
| | Нещасливих | | | | | | | | |
| | Випадків | | | | | | | | |
| | Кількість | | 4,00 | | 4,00 | | 96,00 | | 96,00 |
| | Прогульників | | | | | | | | |
| | Днів прогулів | | 21,00 | | 21,00 | | 267,00 | | 267,0 |
| | Фонд оплати | 723,00 | 567,00 | 78,4 | -156,0 | 7223 | 5950,5 | 82,4 | -1273 |
| | Праці ППП | | | | 0 | | | | |
| | Фонд оплати | 723 | 569,50 | 78,8 | -153,5 | 7223 | 5972,9 | 82,7 | -1250 |
| | Праці усього | | | | 0 | | | | |
| | Середня | 379,1 | 340,3 | 91,2 | -32,80 | 369,3 | 344,2 | 93,2 | -25,1 |
| | Заробітна плата | | | | | | | | |
| | ППП | | | | | | | | |
| | Собівартість 1 | 71,21 | 139,13 | 195, | 67,92 | 87,33 | 111,33 | 127, | 24,00 |
| | Тонни вугілля | | | 4 | | | | 5 | |
| | Прибуток, тис.. | - | -1923 | | -1923 | -3998 | -4499 | | -5015 |
| | Гривень | | | | | | | | |
| | Оптова ціна | 71,21 | 84,42 | 118, | 13,21 | 71,21 | 78,10 | 109, | 6,89 |
| | Реалізованого | | | 6 | | | | 7 | |
| | Вугілля | | | | | | | | |
2. Сутність та види податків
Податок як фінансову і економічну категорію характеризують такіознаки: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільовоговикористання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіхплатників, зміна форми власності. Плата на відміну від податків передбачаєпевну еквівалентність відносин платника з державою. Відрахуванняпередбачають цільове призначення платежів. Власні доходи держави виникаютьу держави як власника засобів виробництва. До неподаткових доходів державивідносять різноманітні платежі, введення яких не має на меті фіскальніінтереси держави, наприклад, фінансові санкції і штрафи, доходи відконфіскованого майна тощо.
Сутність податків як економічної категорії проявляється в їх функціях.
Функції податків випливають із функцій фінансів. Податки безпосередньопов'язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартостівалового внутрішнього продукту від юридичних і фізичних осіб на користьдержави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючитим самим фіскальну функцію. Крім фіскальної податки виконують регулюючафункцію, суть якої полягає у впливі податків на Різи сторони діяльності їхплатників.
Таким чином, через фіскальну функцію системи оподаткуваннязадовольняються загальнонаціональні необхідні потреби, а за допомогоюрегулюючої функції формуються протидії надлишковому фіскальному тиску,тобто створюються спеціальні механізми, які забезпечують баланс економічнихінтересів держави, юридичних та фізичних осіб.
Обидві функції податків дозволяють трансформувати внутрішній потенціалоподаткування із абстрактно спрійманої їх спроможності впливати на якісні ікількісні параметри базису в реальні результати такої дії. Аналітичнаоцінка, досягнутих результатів, співставлення їх з прогнозними іочікуваними в кожний конкретний період часу дозволяють судити про рольвсієї системи оподаткування, окремих груп податків (прямі і непряміподатки, ресурсні або податки на майно, місцеві податки тощо), а такожкожного податку окремо, залежно від функцій податків, що розглядаються.
Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що середекономістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки,і крім вищеназваних називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча,економічна та соціальні функції податків.
В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи системиоподаткування, такі як: суб'єкт, об'єкт, ставка, одиниця оподаткування,джерело сплати і квота.
Суб'єкт або платник податку - це та фізична або юридична особа, якабезпосередньо його сплачує.
Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується.
Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового)об'єкта оподаткування.
Ставка - це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності відобсягу оподаткованих операцій ставки можуть бути універсальні абодиференційовані.
Джерело сплати - це дохід платника, з якого він сплачує податок.
Квота - це частка податку в доходах платника.
Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність тафункції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям іхарактер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують закількома ознаками.
За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються наподатки на доходи, податки на споживання, податки на майно.
Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вониподіляються на загальнодержавні і місцеві, які відповідно встановлюютьсявищими або місцевими органами влади.
За способом стягнення розрізняють два види податків - розкладні іокладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно допотреб в доходах, а потім цю суму розкладаються (розподіляють) по окремихтериторіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачаютьустановлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платникаокремо.
За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Пряміподатки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямозалежить від масштабів об'єкта оподаткування. У свою чергу, прямі податкиподіляються на дві групи:
1) особисті;
2) реальні.
Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника.
Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину тадарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна зазовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, нагрошовий капітал.
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір дляокремого платника прямо не залежить від його доходів.
У світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальнамонополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергускладаються з універсального та специфічних акцизів і мита. Непрямі податкина відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші вфіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу єбільш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них важкоухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Непрямі податки невпливають на процеси нагромадження, але вони регресівні в соціальномуаспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процесиціноутворення.
Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні.
Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вонистягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів.
Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставкамина всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.
Поширення універсальних акцизів зумовлене низкою чинників. Широка базаоподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать відзмін в уподобання споживачів та асортименті реалізованих товарів.
Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністюсплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесівціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється міжусіма групами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як значний вплив наінфляційні процеси і регресівність в соціальному аспекті, виражені вуніверсальних акцизах яскравіше, ніж в інших непрямих податках.
У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок зпродажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок зобороту і податок на додану вартість. Об'єктом оподаткування податку зпродажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий дохідна кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткуванняпроводиться лише один раз, на одній ступені р?? ху товарів.
Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіхступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієїгрупи - кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткуваннявключаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах рухутоварів. Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах рухутоварів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, адодана вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але водночасліквідує його головний недолік - кумулятивний ефект.
Фіскальна монополія - це прибуток держави від реалізаціїмонополізованіх державою товарів. При частковій монополії державамонополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення івиробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. Приповній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво іреалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами.
Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордондержави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. Навідміну від інших непрямих податків стягнення мита має за мету не стількифіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структуриекспорту і імпорту. Залежно від мети введення розрізняють наступні видимита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове,преференційне, зрівняльне.
Необхідно звернути увагу на порівняльну характеристику прямих інепрямих податків. Прямі податки майже не впливають на ціни, але зменшуютьдоходи платників, тим самим впливаючи на обсяги інвестиційного іспоживацького попиту. В той же час вони не змінюють структури попиту, навідміну від деяких видів непрямих податків. Пряма залежність між сумоюпрямих податків і обсягом доходу сприяє збільшенню можливостей для державив регулюванні економічних процесів і вирішенні проблем соціальноїсправедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування. Проте зфіскальної точки зору вони поступаються непрямим в стабільності надходжень,в рівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, в існуванні більшсприятливих умов щодо ухилення від їх сплати.
3. Види податків.
Види податків, зборів (обов'язкових платежів) і порядок зарахування їхдо бюджетів
В Україні стягуються:
- загальнодержавні податки і збори (обов'язкові і платежі);
- місцеві податки і збори (обов'язкові платежі ).
До загальнодержавних належать такі податки і | збори (обов'язкові платежі):
1) податок на додану вартість:
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств;
4) податок на доходи фізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
7) податок на нерухоме майно (нерухомість);
8) плата (податок) за землю;
9) рентні платежі;
10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин імеханізмів;
11) податок на промисел;
12) збір за геологорозвідувальні роботи, здійснені за рахунок державногобюджету;
13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;.
14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;
15) збір до Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення;
16) збір на обов'язкове соціальне страхування;
17) збір на обов'язкове-державне пенсійне страхування;
18) збір до Державного інноваційного фонду;
19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються
Верховною Радою України і стягуються на всій території України.
Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язковихплатежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки
Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається відповіднодо законів України.
Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) Ставки податків (зборів)або їх граничний розмір - станом на 01.07.99 р..
До місцевих податків належать:
1) податок з реклами - не більше 0,1% вартості послуг І розміщенняодноразової реклами, 0,5% вартості послуг за розміщення реклами на тривалийчас;
2) комунальний податок - не більше 10% неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян (17 гри.).
До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
1) готельний збір - не більше 20% добової вартості;
2) збір за паркування автотранспорту - не більше 3% неоподатковуваногомінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1% у відведенихмісцях;
3) ринковий збір - для громадян - не більше 20% мінімальної заробітноїплати, для юридичних осіб - не більше 3-х мінімальних заробітних плат;
4) збір на видачу ордера на квартиру - не більше 30% неоподатковуваногомінімуму доходів громадян; б) курортний збір - не більше 10% неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян;
6) збір за участь у перегонах на іподромі - не більше трьохнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
7) збір за виграш у перегонах на іподромі - не більше 6% від суми виграшу;
8) збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі - небільше 5% від суми плати, визначеної за участь у грі на тоталізаторі наіподромі;
9) збір за право використання місцевої символіки - не більше 0,1% вартостівиготовленої продукції (виконаних робіт, послуг) - для юридичних осіб, небільше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для громадян -підприємців;
10) збір за право проведення кіно-і телезйомок - сума, що не перевищуєфактичні витрати на проведення зазначених заходів;
11) збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу ілотерей - не більше 0,1% вартості до заявлених до місцевих аукціонів,конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея;
12) збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, щопрямує за кордон, - до 0,5% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян --з юридичних осіб і громадян України; від 5 до 50 - юридичні особи ігромадяни інших країн, у т. ч. суб'єкти колишнього СРСР;
13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг
- Не більше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - длясуб'єктів, які здійснюють торгівлю постійно; 1 (один) неоподатковуваниймінімум доходів громадян на день за одноразову торгівлю;
14) збір з власників собак - не більше 10% неоподатковуваного мінімумудоходів громадян щорічно.
Розглянемо основні види податків:
ПДВ. Як зазначалося, податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком, а саме одним із видів універсальних акцизів. ПДВ був запроваджений в Україні в 1992 році, і разом з акцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажів.
Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає тільки товари, але й роботи та послуги, забезпечує надійність стабільність бюджетних надходжень.
Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг мас наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Крім того, відсутнім є кумулятивний ефект в ціноутворенні, коли податок нараховується на податок.
недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін тарегресівність, особливо щодо малозабезпечених верств населення, а такожвідволікання обігових коштів підприємств.
Об'єктом оподаткування ПДВ є додана вартість. Додана вартість є часткоюповної вартості товару чи послуги, це та її частина яка створюється саме нацьому етапі виробництва. Обчислити її обсяг можна двома методами: перший --від повної вартості відрахувати вартість сировини, матеріалів та послугвиробничого характеру; другий - скласти величини заробітної плати,прибутку, непрямих податків і амортизації. Оподаткування доданої вартостістворює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послугна всіх етапах їх виробництва і реалізації.
З 1 жовтня 1997 року в Україні був введений в дію новий Закон щодо ПДВ,який досить суттєво змінив механізм стягнення податку, що діяв раніше.
Розглянемо основні елементи ПДВ.
Платниками податку на додану вартість є як юридичні особи (резидентита нерезиденти, суб'єкти підприємницької діяльності діяльності та особи, щоне є суб'єктами підприємницької діяльності), так і фізичні особи, якізобов'язані здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, щосплачується покупцем, або особи, які ввозять (пересилають) товари на митнутериторію України та отримують від нерезидента роботи (послуги) для їхвикористання або споживання на митній території України.
При цьому особа є платником ПДВ, якщо обсяг здійснюваних неюоподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) досягнувпротягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців 1200неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Така особа зобов'язаназареєструватися як платник податку не пізніше двадцяти календарних днівпісля закінчення місяця, в якому був досягнутий зазначений обсягоподатковуваних операцій. Це положення не розповсюджується на осіб, щоздійснюють на митній території України підприємницьку діяльність зторгівлі за готівкові кошти. Крім того, виключені з числа платників фізичніособи, що здійснюють торгівлю за готівкові кошти на умовах сплати ринковогозбору.
Податок на додану вартість становить 20% бази оподаткування та додастьсядо ціни товарів (робіт, послуг). Крім того, існує нульова ставка ПДВ,введення якої передбачає створення пільгових умов для деяких видів товарів.
Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він включається вціни товарів і сплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не виробникомтоварів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягненняподатку провадиться за диференційованими по окремих групах товарівставками.
Акцизний збір був введений в Україні у 1992 році. Його ціль --збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельнихтоварів непершої необхідності, які споживаються здебільшого населенням зрівнем доходів вище середнього.
Навідміну від податку на додану вартість акцизним зборомоподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи та послуги.
Об'єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів, тоді як
ПДВ нараховується тільки на її частину - додану вартість. Кожна групапідакцизних товарів має визначену ставку, тоді як ПДВ стягується зауніверсальною ставкою. Акцизний збір менше впливає на загальний рівень цінв країні, оскільки перелік підакцизних товарів є досить незначним. З цієїж причини і його фіскальне значення набагато нижче, ніж у ПДВ. Однак вінмає великий вплив на структуру споживання. Адже нерівномірне і доситьзначне підвищення цін при стягненні акцизного збору зменшує обсягспоживання в кількісному виразі. Цю властивість держава використовує,зокрема, для обмеження споживання алкогольних і тютюнових виробів.
Акцизний збір сплачується лише один раз, тоді як ПДВ - на всіх етапах рухутоварів. З точки зору соціальної справедливості акцизний збій має перевагинад ПДВ, оскільки підакцизні товари споживаються, як правило, заможнимиверствами населення, що пом 'якшує регресівність ПДВ, основний тягар якогорозподіляється між широкими верствами населення.
Платниками акцизного збору є всі суб'єкти підприємницьке діяльності, яківиробляють, імпортують або продають підакцизні товари, придбані до 1 січня
1992 року, а також громадяни У країни, іноземні громадяни та особи безгромадянства, які ввозять (пересилають) підакцизні товари на митнутериторію України.
Об'єктом оподаткування акцизним збором для вітчизняних товарів є оборотиз реалізації підакцизних товарів, а також обороти з:
• реалізації товарів для промислової переробки;
• передачі товарів усередині підприємства для потреб власного споживання,а також своїм працівникам;
• реалізації товарів без оплати їх вартості, а також в обмін на іншітовари (роботи, послуги);
• передачі безоплатно або з частковою оплатою товарів іншимпідприємствам, організаціям та фізичним особам;
• з реалізації продукції, виготовленої на давальницьких умовах (ізсировини замовника) та ін.
Об 'єктом оподаткування імпортних товарів є їх митна вартість зурахуванням фактично сплачених сум мита або їх кількісні показники уфізичному вимірі.
Перелік підакцизних товарів, як правило, включає в себе предмети непершоїнеобхідності та вісокорентабельні товари, споживання яких державанамагається обмежити. Так, в Україні оподатковуються:
1.алкогольні і тютюнові вироби;
2. транспортні засоби;
3. нафтопродукти;
4. кава;
5. шоколад;
6. ювелірні;
7. шкіряні та хутрові вироби;
8. тощо.
Існують два види ставок по акішзному збору: у фіксованому виразі наодіцю товарів в кількісному виразі (наприклад, в євро за 1000 кг побензину); у відсотках до оборотів з реалізації товарів. Відповідно існуютьі два різного порядку визначення суми акцизного збору. При цьому слідзвернути увагу, що по вітчизняних підакцизних товарах порядок визначенняакцизного збору дещо видріняється від порядку визначення акцизного збору поімпортних товарах.
Для обчислення акцизного збору по вітчизняних товарах, ставки якихвизначено у відсотках, необхідно визначити оподатковуваний оборот, оскількиставки акцизного збору застосовуються до оподатковуваного обороту, який вжевключає суму акцизного збору.
По імпортних товарах, придбаних за іноземну валюту, і ставки по якихвизначено у відсотках, оподатковуваний оборот визначається виходячи змитної вартості цих товарів з урахуванням фактично сплачених сум мита.
Акцизний збір з товарів, ставки по яких визначені в євро, обчислюєтьсявиходячи з натуральних показників відповідного товару в кількісномувиразі. При цьому по вітчизняних товарах для визначення акцизного зборусума в євро перераховується у валюту України за курсом Національного банку
України на перший день місяця, в якому здійснюється відвантаження товарів.
Податок на прибуток підприємств, який стягується Україні, має дуже значнерозвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП,які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масудоходів бюджету становили надходження від держави підприємств і доситьнезначну - податки з населення, оскільки штучно стрімувався фонд споживанняі збільшувався фонд нагромадження. В нинішніх умовах ймовірним є поступовевис нювання між фондом споживання і фондом нагромадження, наслідком чогостане збільшення бюджетного значення прибуткового податку з громадян ізменшення - податку на прибуток підприємств.
Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має йширокі можливості для регулювання і стимулювання підприємницькоїдіяльності. Цей вплив може здійснюватись як завдяки диференціації ставокоподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг увиробництві пріоритетних товарів. Але в нашій країні можливості щодовикористання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обмежено йоговеликим бюджетним значенням.
Платниками податку на прибуток є:
1. З числа резидентів - суб'єкти і несуб'єкті господарської діяльності, атакож їх філії, які здійснюють діяльність, спрямовануна отримання прибуткуяк на території України, так і за її межами.
2. З числа нерезидентів - фізичні або юридичні особи, якіотрімують доходи з джерелом їх походження з України.
Виключені з числа платників Національний банк України та його установи
(крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку), а такожустанови пенітенціарної системи та їх підпріємстваі, які використовуютьпрацю спецконтингенту.
Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшеннясуми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витратплатника податку і суму амортізаційніхвідрахувань. Тобто, для визначенняоб'єкта оподаткування податку на прибуток спочатку необхідно визначитивідповідно суму скоригованого валового доходу, суму валових витрат і сумуамортизаційних відрахувань. Розглянемо, як вони визначаються.
Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіхвидів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду вгрошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України,її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і заїї межами.
Перелік доходів, що включаються і що не включаються до складу валовогодоходу валового доходу, чітко визначено в законі. Так, наприклад,Скоригований валовий дохід включає:
. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг);
. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операційз надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;
. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;
. Доходи з інших джерел та від позареалізаційніх операцій, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, безоплатно наданих платнику податку товарів (робіт, послуг);
. Суми невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів;
. Тощо.
Не включаються до складу скоригованого валового доходу:
. Суми акцизного збору, податку на додану вартість, отримані
(нараховані) підпрріємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство-отримувач не є платником податку на додану вартість; < br>. суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестіцій у корпорати вні права;
. суми одержаного платником податку емісійного доходу та інші надходження, прямо визначені нормами закону.
Розглянемо наступний елемент - як визначається сума валових витрат.
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - цесума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній абонематеріальнц формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їхподальшого використання у власній господарській діяльності.
У законі наведено перелік витрат, що включаються і що ні включаютьсядо складу валових витрат. При цьому встановлення додаткових обмежень щодовіднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, щозазначені у законі, не дозволяється.
Переліки витрат, що включаються і що не включаються до складу валовихвитрат, є досить великими. Так, до складу виловив витрат включаються:
. суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених законом;
. суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) до неприбуткових організацій, але не більше ніж чотири вісоткі оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;
. суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання;
. суми витрат, пов'язаних з ремонтом основних фондів у межах 5% від балансової ва
