Державний комітет Російської Федерації з вищої освіти

Казанський інститут економіки, управління та права

Допустити до захисту

Зав. кафедрою

_______________________ підпис, ініціали,фаіілія

"_____"________ 2000р.

Дипломна робота

Автор

підпис, ініціали, прізвище

Група

Керівник підпис, дата, ініціали, прізвище

Набережні Човни 2000

Зміст

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 3
1. Податковий кодекс РФ як основний законодавчий акт російськогооподаткування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... .5
1.1. «Вступний закон» ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... 6
1.2. Загальні визначення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... .... ... ... 11
1.3. Поняття податкового навантаження ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... .14
1.4. Податок на прибуток ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... .... 17
1.5. Податок на майно ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... .25
1.5.1. Загальна характеристика податку на майно підприємств ... ... .... ... ... .. 25
1.5.2. Платники та ставки податку ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... .. ... .... ... ... ... .. 28
1.5.3. Об `єкт оподаткування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... .. ... ... .. ... ... .. 29

4. Зміни з податку на майно, пропоновані проектомподаткового кодексу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... 34
2. Розрахунок податку на прибуток та податкового навантаження підприємства на
ТОВ «Авангардстройматеріали» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... 39
2.1. Розрахунок середньорічної вартості майна ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... 46
2.2. Податок на нерухомість - досвід Новгородської і Тверської області ... ... ... 52
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 57
Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 61
Програми ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 63

Введення

Становлення запровадженої з 1992 принципово нової для
Росії податкової системи проходило в жорстких умовахполітичних, економічних і структурних перетворень за відсутностінаступності у галузі податкового права. За роки функціонуванняподаткової системи було внесено значну кількість різнихзмін до податкового законодавства, з метою його приведення увідповідність з протікають у житті суспільства процесами.

що відбуваються в Росії зміни в галузі політики іекономіки, зміна правових та бюджетних відносин між рівнями ігілками влади, процес інтеграції російської економіки в світову,вимагають проведення адекватної податкової політики іефективної, справедливої і стабільної податкової системи. Необхідність зміни чинного податкового законодавства диктується і йогокрайнім недосконалістю, виражається, зокрема, у відсутності єдиноїзаконодавчої і нормативної бази оподаткування, численностінормативних документів та частому невідповідність законів та підзаконнихактів, що регулюють податкові відносини. А також законів, які відносяться доіншим галузям права, але вторгаються в питання регулюванняподаткових відносин, існування правових прогалин і відсутністьдостатніх правових гарантій для учасників податкових відносин.

Щоб розкрити тему дипломної роботи не можна обійти стороноюнедосконалість податкової системи. Тому в теоретичній частинірозглядається будова податкової системи. Де особливу значимістьнабуває Податковий кодекс Російської Федерації - систематизований законодавчий акт, покликаний забезпечити комплексний підхід довирішення нагальних проблем податкового права. Він виступає, як інструментреалізації основних завдань в галузі податкової політики. У Податковому кодексі
Російської Федерації діючі норми та положення, які регулюютьпроцес оподаткування, переробляються відповідно до обранихпріоритетами та напрямками розвитку податкової системи, наводяться вупорядковану, єдину, логічно цілісну і узгоджену систему.

Так само в теоретичній частині вважаю за необхідне навести основнівизначення слів, які будуть неодноразово зустрічатися в дипломноїроботі.

Особлива увага приділяється податковому навантаженні, податку на прибуток.
Розкриваються основні характеристики податку на майно підприємств,дається опис платників податку, порядку його обчислення, ставок,порядку і термінів сплати. А так само зміни податку на майно,передбачені проектом Податкового кодексу. Таким чином, ця частина носитьяк теоретичний, так і частково методичний характер.

У практичній частині наведено розрахунок податку на прибуток з урахуванням ібез урахування пільг на прикладі ТОВ «Авангардстройматеріали». Приведенокілька прикладів розрахунків середньорічної вартості підприємств.

Так як податок на майно є основним податком суб'єктів
Російської Федерації, то поряд з податком на прибуток, податком надодану вартість та іншими видами податків, що забезпечують основнінадходження до бюджетів різних рівнів, у практичній частині висвітленодосвід майнового оподаткування отриманий під час експерименту в
Новгородської і Тверської області.

Для наочності в роботі використовуються приклади для ілюстрації порядкурозрахунку бази оподаткування з податку на майно підприємств,визначення середньорічної вартості майна для цілей оподаткування прирізних ситуаціях. Також в роботі приведені два малюнки, три таблиці іп'ять додатків.

1. Податковий кодекс РФ як основний законодавчий акт російського оподаткування

Історія російського Податкового кодексу тягнеться з 1994 року, коли буловирішено готувати кодифікований законодавчий акт замість діючоїзаплутаною і суперечливою системи.

Проект готувався урядом РФ під керівництвом С. Шаталова, в тойчас - заступника Міністра Фінансів РФ.

У 1997 році проект був внесений у Державну Думу і навіть прийнятий упершому читанні, однак до листопада стало зрозуміло, що подальший розглядпроекту повністю зупинить роботу над бюджетом 1998 року. Президент РФ,слідуючи домовленості з керівниками обох палат Федеральних Зборів,відкликав проект Податкового кодексу на доопрацювання. Доопрацюванняурядового варіанту Кодексу велася під керівництвом новогозаступника Міністра Фінансів М. Моторина.

У січні 1998р. Урядовий проект знову був представлений в
Державну Думу. Одночасно з ним розглядалися і альтернативніпроекти, представлені депутатськими фракціями (КПРФ, ЛДПР), громадськимиоб'єднаннями ( "Податки Росії", Асоціація "Черноземье"), окремимидепутатами (І. Грачов, В. Машинський). В результаті 23 квітня в першійчитанні було, все ж таки прийнятий урядовий варіант. Робота над проектомтривала в спеціально створеної комісії Державної Думи, якарекомендувала розділити розгляд його двох частин: Першою (загальної) частини,яка описує принципи оподаткування та встановлює основивзаємин платників податків і податкових органів, і Другий
(спеціальної) частини, присвяченої окремих податках.

Перша частина Кодексу була істотно перероблена в Бюджетномукомітеті Державної Думи і прийнята у другому читанні 23 червня. 16 липнявідбулося третє, останнє читання законопроекту, і 31 липня він бувпідписаний Президентом. Перша частина Кодексу введена в дію з 1 січня
1999 року.

Друга частина Кодексу продовжує обговорюватися в Державній Думіспеціально створеними робочими групами по окремих податках за участюпредставників Уряду і незалежних експертів. В даний часрозглядається два варіанти розвитку подій: або, як і колись, будепроводиться коригування діючих у даний час податкових законів,або окремі положення другої частини Податкового кодексу будуть вводитися вдію самостійними законами.

1.1. «Вступний закон» [1]

Прийняття великих законодавчих актів, до яких належить і частинаперший Податкового кодексу, вимагає видання окремих законів, що регулюютьособливості порядку введення їх у дію. Так прийняття Федеральногозакону від 31.07.98 N 146-ФЗ "Податковий кодекс Російської Федерації (частинаперший) "(далі частина перша Кодексу) зажадало видання також
Федерального закону від 31.06.98 N 147-ФЗ "Про введення в дію частиниперший Податкового кодексу Російської Федерації "(далі Вступний закон). Роль
Введеного закону полягає у вирішенні чотирьох питань: по-перше, їмвстановлюється загальна дата введення в дію частини першої Кодексу, по -друге, для окремих положень визначаються інші дати набрання нимисилу, по-третє, Вступний закон визначає коло актів та окремих норм,відміняються у зв'язку з введенням частини першої Кодексу, і по-четверте,містить роз'яснення з окремих питань, які неминуче повиннівиникнути у зв'язку з введенням частини першої Кодексу. [12]

вступного законом треба приділити особливу увагу, оскільки в подальшомуюристам, бухгалтерам, аудиторам доведеться постійно звертатися до данихположенням з тим, щоб правильно визначити які норми поширюютьсяна відносини, що виникли в той чи інший час.

I. Відповідно до ст.1 введеного закону частина перша Кодексувводиться в дію з 01.01.1999 р.

II. Одночасно з вищезгаданого загального правила передбачено низкувинятків, то є для деяких норм частини першої Кодексу встановленіінші строки введення їх в дію.

1) Окремі положення набирають чинності лише з моменту введення вдію частини другої Податкового кодексу, наприклад статті 12,13,14,15 частиниперший Кодексу, які встановлюють систему податків і зборів в Російській
Федерації, це пов'язано тим, що основні елементи податків і зборів будутьоконкретізіровани тільки в другій частині Кодексу.

2) Абзац 2 п.1 ст.47 вводиться в дію з 01.01.2000 року. У данійнормі міститься положення про те, що стягнення податку за рахунок майназдійснюється шляхом направлення відповідної постанови податковогооргану судового пристава для виконання в порядку, передбаченому ФЗ від
21.07.97 N 119-ФЗ "Про виконавче провадження". Настільки пізня датанабуття чинності цієї норми обумовлена тим, що в даний часслужба судових приставів знаходиться ще в процесі формування.

III. Відповідно до Вступний законом втрачають чинність повністю або вчастини з 01.01.1999 р. такі нормативні акти:

1) Закон РФ від 20.12.91 N 2071-1 "Про інвестиційний податковий кредит"разом з Постановою Верховної Ради Української РСР від 20.12.1991 про порядок йоговведення в дію. Це пов'язано з тим, що в гл.9 частини першої Кодексу
"Зміна строку сплати податків та зборів" у ст.ст. 66 та 67 вводяться новінорми, що регулюють надання інвестиційного податкового кредиту.
Більш докладно про новелах, передбачених частиною першою Кодексу Ви дізнаєтесяз наступних наших коментарів.

2) Закон РФ від 27.12.91 N 2118-1 "Про основи податкової системи в
Й Російської Федерації ", за винятком п.2 ст.18 та ст.ст. 19,20,21. Уданих статтях Закону РФ N 2118-1 встановлено перелік федеральних податків
(ст.19), податків суб'єктів Федерації (ст.20), місцевих податків (ст.21).
Залишення в силі даних статей викликано тим, що аналогічні норми частиниперший Кодексу (ст.ст. 12,13,14,15), що встановлюють систему податків ізборів у РФ, будуть введені в дію не з 01.01.99, а тільки з моментувведення в дію частини другої Кодексу (ст.3 введеного закону). Тому дотого часу слід керуватися положеннями Закону РФ "Про основиподаткової системи в РФ ". Також встановлено, що до введення в діюст.ст. 13,14 і 15 частини першої Кодексу, податки, збори, мита та іншіплатежі, не встановлені у ст.ст. 19,20,21 Закону РФ "Про основи податковоїсистеми в РФ ", не стягуються.

3) Абзаци 3-9 п.1 ст.4 Закону РФ від 06.12.91 N 1992-1" Про податок надодану вартість ". Дані положення, що містять правила про порядоквизначення оподатковуваного обороту по ПДВ при реалізації продукції
(робіт, послуг) за ціною не вище фактичної собівартості, з 01.01.99втратили чинність. Оскільки для цілей оподаткування ціна товару будевизначатися тепер незалежно від його фактичної собівартості
(термін "собівартість" взагалі не вживається в частині першій Кодексу), атільки виходячи з ціни, зазначеної в угоді.

4) Пункт 5 ст.2 Закону РФ від 21.12.91 N 2116-1 "Про податок на прибутокпідприємств і організацій ". У цьому пункті також міститися положення,визначають базу оподаткування при реалізації продукції (робіт, послуг)за ціною не вище фактичної собівартості, але стосовно до податку наприбуток підприємств і організацій. Дані положення також припиняють своєдію з 01.01.99.

Додаткові роз'яснення: а) Всі інші нормативні акти, що не увійшли до переліку втратилисилу, повинні бути приведені у відповідність до частини першої Кодексу, а дотих пір діють у частині що не суперечить їй.

Можна навести такий приклад. Як відомо відповідно до п.9ст.7 Закону РРФСР від 21.03.91 N 943-1 (ред.16.11.97) "Про державнуподаткову службу РРФСР "податкові органи мають право стягувати в безспірномупорядку з підприємств і організацій податкової недоїмки. На підставіданої норми в даний час склалася практика стягнення податковимиорганами в безспірному порядку недоїмок з податків в результаті такзваної безперечною кваліфікації угод. Щоб була більш зрозуміла сутьпроблеми наведу приклад.

Між платником податків і третьою особою (фізичною особою) укладенодоговір купівлі-продажу. Природно такий договір не породжує обов'язкисплати внесків до Пенсійного фонду РФ з доходів фізичних осіб. Але якщо врезультаті перевірки податкові органи порахують, що насправді підвидом договору купівлі-продажу був укладений договір підряду (замовник повиненперерахувати до Пенсійного фонду РФ страхові внески із суми, сплаченоїфізичній особі (підряднику) за таким договором), то вони мають правоперекваліфікувати дану угоду і провести безспірне стягненнянедоїмки.

Відповідно ж до п.1 ст.45 частини першої Кодексу стягнення податку зорганізації не може бути здійснено у безспірному порядку, якщозобов'язання про сплату податку засноване на зміні податковим органомюридичної кваліфікації угод, укладених платниками податків з третімиособами.

Таким чином з моменту введення в дію частини першої Кодексуположення п.9 ст.7 Закону Української РСР "Про державну податкову службу РРФСР"будуть застосовуватися в частині, що не суперечить п.1 ст.45 Податкового кодексу,до приведення їх у відповідність. б) У тих випадках, коли частини першої Кодексу передбачається, щоте чи інше питання має регулюватися тільки федеральним законом, то дойого прийняття діють видані до введення в дію частини першої Кодексунормативні акти Президента та Уряду РФ. в) Деякі положення частини першої Кодексу містять посилання на розділище не прийнятої другої частини Податкового кодексу. Так п.14 ст.40 відсилає дотакий чолі другої частини Кодексу, як "Податок на прибуток (дохід)організацій ". Статті 41 і 42 частини першої Кодексу містять посилання до глав
- "Прибутковий податок з фізичних осіб", "Податок на прибуток (дохід)організацій "," Податок на доходи від капіталу ". Відповідно до ст.4
Введеного закону до прийняття другої частини Кодексу, яка буде міститивказані голови, дані посилання прирівнюються до посилань на діючізакони про конкретні податки. г) Відповідно до ст.9 введеного закону, ті філії тапредставництва російських юридичних осіб, які єплатниками податків деяких видів податків, самостійно перераховуютьподатки та збори, що підлягають сплаті на 01.01.1999. Якщо ж у філії абопредставництва російського юридичної особи на 01.01.1999 залишитьсяневиконані обов'язки з податкових платежів, то вони з 01.01.1999переходять до юридичних осіб, який створив їх.

І нарешті в частині першій Кодексу чітко визначено, що слідвважати моментом сплати податку - момент пред'явлення в банк доручення насплату відповідного податку (п.2 ст.45). До теперішнього часу склаласяпрактика, за якою моментом виконання обов'язків зі сплати податкубув момент надходження коштів до бюджету. Які це завдавало незручностіплатникам податків, особливо при труднощі з розрахунками через банки,пояснювати не треба. [14. 17]

1.2. Загальні визначення

Податки - обов'язкові та безеквівалентние платежі, що сплачуютьсяплатниками податків до бюджету відповідного рівня і державніпозабюджетні фонди на підставі федеральних законів про податки і актахзаконодавчих органів суб'єктів Російської Федерації, а також за рішенняморганом місцевого самоврядування відповідно до їх компетентністю.
Податкова система - сукупність передбачивши?? них податків та обов'язковихплатежів, що стягуються в державі, а також принципів, форм і методіввстановлення, зміни, скасування, сплати, стягування, контролю.

Податкова система базується на відповідних законодавчих актахдержави, якими встановлюються конкретні методи побудови істягування податків, тобто визначаються елементи податку.

До них відносяться: а) суб'єкт податку чи платник податків - особа, на яку законом покладено обов'язок сплачувати податок. Однак через механізм цін податковий тягар може перекладатися на іншу особу; розглядають і б) носій податку - особа, що фактично сплачує податок; в) об'єкт податку - доход чи майно, з якого нараховується податок

(заробітна плата, цінні папери, прибуток, нерухоме майно, товари і т.д.); г) джерело податку - доход, за рахунок якого сплачується податок; д) ставка податку - важливий елемент податку, що визначає величину податку на одиницю обкладання (грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т.д.). [16. 49]

Розрізняють, тверді, пропорційні, прогресивні і регресивніподаткові ставки.

1. Тверді ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницюобкладання, незалежно від розмірів доходу (наприклад, на тонну нафти абогазу).

2. Пропорційні - діють в однаковому процентному відношенні дооб'єкта податку без обліку диференціації його величини (наприклад,що діяв у СРСР до 1 липня 1990 р. податок на заробітну плату в розмірі
13%).

3. Прогресивні - середня ставка прогресивного податку підвищується вміру зростання доходу. При прогресивній ставці оподатковуванняплатник податків виплачує не тільки велику абсолютну суму доходу, алеі більшу його частку.

4. Регресивні - середня ставка регресивного податку знижується вміру зростання доходу. Регресивний податок може приносити більшу абсолютнусуму, а може і не приводити до зростання абсолютної величини податку призбільшення доходів.

Загалом видно, що прогресивні податки - це ті податки, тягаряких найбільше сильно давить на осіб з великими доходами, регресивніподатки найбільш важко вдаряють по фізичним і юридичним особам,що володіють незначними доходами. [17. 44]

За платоспроможності податки класифікують на прямі і непрямі.

Прямі податки прямо стягуються із суб'єкта податку (прибутковий податок знаселення, прибутковий податок з підприємств, корпорацій, організацій, податкидо фонду соціального страхування і т.д.). Прямі податки прямо пропорційніплатоспроможності.

Непрямі податки - це податки на певні товари та послуги.
Непрямі податки стягуються через надбавку до ціни. Види непрямих податків:податок на додану вартість (охоплює широкий діапазон продукції),акцизи (обкладається відносно невеликий перелік обраних товарів),митні збори.

Податки можуть стягуватися наступним чином:

1) кадастровий - (від слова кадастр - таблиця, довідник) колиоб'єкт податку диференційований на групи за певною ознакою.
Перелік цих груп і їх ознаки заносяться у спеціальні довідники.
Для кожної групи встановлена індивідуальна ставка податку. Такий методхарактерний тим, що величина податку не залежить від прибутковості об'єкта.
Прикладом такого податку може служити податок на власників транспортнихкоштів. Він стягується за встановленою ставкою від потужності транспортногокошти, не залежно від того, використовується цей транспортний засіб чипростоює.

2) на основі декларації Декларація - документ, в якомуплатник податку приводить розрахунок доходу та податку з нього. Характерноюрисою такого методу є те, що сплата податку здійснюється післяотримання доходу та особою які отримують дохід. Прикладом може служити податокна прибуток.

3) у джерела Цей податок вноситься особою виплачує дохід.
Поетомy оплата податку здійснюється до отримання доходу, причому одержувачдоходу отримує його зменшеним на суму податку. Наприклад прибутковийподаток з фізичних осіб. Цей податок сплачується підприємством абоорганізацією, на якій працює фізична особа. Тобто до виплати,наприклад, заробітної плати з неї віднімається сума податку і перераховується добюджет. Решта суми виплачується працівнику.

Існують два види податкової системи: шедyлярная і глобальна.

У шедyлярной податковій системі весь дохід, що отримуєтьсяплатником податку, ділиться на частини - шедyли. Кожна з цих частиноподатковується особливим чином. Для різних шедyл можуть бути встановленірізні ставки, пільги та інші елементи податку, перераховані вище.

У глобальній податковій системі всі доходи фізичних та юридичнихосіб обкладаються однаково. Така система полегшує розрахунок податків іспрощує планування фінансового результату для підприємців.
Глобальна податкова система широко застосовується в Західних державах.

[14. 37-38]

1.3. Податкове навантаження

Один з найважливіших аспектів функціонування російської податковоїсистеми - це проблема податкового навантаження та її впливу на господарськуактивність підприємства. І головним завданням всіх податкових реформ служитьзниження податкового навантаження за умови компенсації випадають доходів, алене визначені ні часові, ні нормативні рамки цього процесу.

Потребує уточнення і саме поняття «податкове навантаження». Одне здумок полягає в тому, що це комплексна характеристика, якавключає:
. кількість податків та інших обов'язкових платежів;
. структуру податків;
. механізм справляння податків;
. показник податкового навантаження на підприємство.

При оцінці кількості податкових платежів необхідно відзначити, що вНині їх налічується більше 100. Реальна кількість податків,перерахованих в проекті Податкового кодексу наближається до 50. Але такожрозглядається перспектива подальшого звуження кола податків до 10: 8федеральних, 1 регіонального та місцевого 1.

Для характеристики податкового навантаження має значення не тількикількість, а й структура податків, що сплачуються. Найбільш «важкими»є податкові платежі, що обчислюються незалежно від отриманого доходу ілише частково перекладати на кінцевого споживача. Це податкисплачуються, як відрахування від обороту і майнові податки. У проекті
Податкового кодексу деякі з цих податків припиняють своє існування
(податки зараховуються в дорожні фонди, збір на потреби освітніхустанов тощо), але різко зростає роль ще більш важких
«Майнових» податків.

Податкове навантаження на підприємство значною мірою визначаєтьсясамим механізмом стягування податків. Так в умовах безперервногоплатіжної кризи в РФ дуже болючим виявився перехід до міжнародноїпрактиці визначення реалізованої продукції за фактом її відвантаженняпокупцеві. Ця практика, безсумнівно, посилює податковий режим.

Але всі дискусії про податкове навантаження на підприємства залишатьсябезпредметним до тих пір, поки не буде досягнуто згоди в питанні прометодиці розрахунку зведеного показника, що характеризує цю навантаження.
Існує кілька методик розрахунку податкового навантаження для підприємства.
Одна з найбільш поширених передбачає використання формули (1):

(1)

де НН - податкове навантаження (%),

СН - сума податків, що сплачуються підприємством,

Вр - виручка від реалізації продукції (робіт) та надання послуг.

Також для окремого платника показник податкового навантаження можебути обчислений за формулою:

(2)

де НН - податкове навантаження (%),

СН - сума податків, сплачуваних підприємством,

СІ - сума джерел коштів для сплати податків.

До переліку податків, що сплачуються входять всі без винятку податки іобов'язкові платежі підприємства до бюджету і в позабюджетні фонди. Інодіпропонують виключити з розрахунку податкового навантаження такі платежі як ПДВ,акцизи, відрахування в позабюджетні соціальні фонди. Аргументом тутслужить характеристика цих податків як транзитних, нейтральних дляпідприємства. Але абсолютно нейтральних для підприємства податків просто неіснує: вони реально сплачуються за рахунок поточних грошових надходжень,а ступінь їх «перелагаемості» непостійна і здійснюється не в повномуобсязі. Ця «перелагаемость», як відомо, залежить від еластичності попитуна відповідну продукцію. За стійкого рівні цін і високих ставкахнепрямого оподаткування їх подальше підвищення призведе до істотнихвтрат доходів у товаровиробників.

Розглядаючи склад джерел коштів для сплати податків (СІ),необхідно, перш за все, відзначити їх можлива розбіжність зоподатковуваного базою (наприклад, з майнових податків). Джереломсплати може бути тільки дохід підприємства в його різних формах, асаме:

. виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) - для ПДВ і акцизів;

. собівартість продукції з наступним покриттям витрат з виручки від реалізації - для земельного та соціального податків;

. прибуток підприємства в процесі її формування - для податку на майно і податків з обороту;

. прибуток підприємства в процесі його розподілу - для податку на прибуток;

. чистий прибуток підприємства - для економічних санкцій, що вносяться до бюджету, деяких місцевих податків і ліцензійних зборів.

Окремі показники податкового навантаження для окремих податківдоцільно розраховувати за названими групами податків до відповідногоджерела коштів за формулою (2).

Для розрахунку загального показника податкового навантаження для всіх податковихплатежів слід застосовувати формулу (1). Цей показник не тільки підсумовуєдоходи підприємства, але й можна порівняти з валовим внутрішнім продуктом країни,на основі якого визначається загальне податкове навантаження. [3. 85]

1.4. Податок на прибуток

Одним з головних дохідних джерел федерального бюджету, а такожрегіональних і місцевих бюджетів є податок на прибуток підприємств іорганізацій. За п'ять з половиною років роль і значення його кількамінялися, але незалежно від цього він входив і продовжує бути одним з двохосновних податків.

Податок на прибуток підприємств служить інструментом перерозподілунаціонального доходу і є одним з головних дохідних джерелфедерального бюджету, а також регіональних і місцевих бюджетів. Якщорозглядати структуру доходів бюджету російської федерації, то будевидно, що частка податку на прибуток за величиною поступається лише частці податку надодану вартість (см.ріс.1). [7. 42]

Рис. 1. Розподіл між податками по відповідній частці доходів бюджету РФ у 1996 році.

До введення з дію частини другу Податкового Кодексу Російської
Федерації податок регламентується Законом України "Про податок на прибутокпідприємств і організацій "від 1 січня 1992 Податок є прямим, йогосума залежить від кінцевого фінансового результату підприємства -платника податків. А платники - всі підприємства та організації, у томучислі й бюджетні, які є юридичними особами за законодавством РФ,включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, міжнародні об'єднанняі організації, що здійснюють підприємницьку діяльність, філії таінші аналогічні підрозділи, які мають окремий баланс і розрахунковийрахунок, іноземні фірми, що здійснюють підприємницьку діяльність натериторії Росії.

З 1994 р. платниками податку на прибуток стали комерційні банки таінші кредитні установи, на діяльність яких два попередні рокипоширювався Закон РФ "Про податок на доходи банків".

Об'єктом оподаткування є валовий прибуток, зменшена (абозбільшена) відповідно до положень Закону "Про податок на прибутокпідприємств і організацій ". Валовий прибуток являє собою сумуприбутку (збитку) від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів,іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій,зменшених на суму витрат по цих операціях. Прибуток від реалізаціїпродукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою без податкуна додану вартість і акцизів і витратами на виробництво іреалізацію, що включаються в собівартість продукції. Перелік витрат,включаються в собівартість, встановлений Положенням про склад витрат повиробництва та реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються всобівартість продукції (робіт, послуг), і про порядок формування фінансовихрезультатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку [2].

У собівартість продукції (робіт, послуг) включаються:

• витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт,послуг), обумовлені технологією виробництва;

• витрати, пов'язані з використанням природної сировини, земель,деревини, води і т. д.;

• витрати на підготовку і освоєння виробництва;

• витрати некапітальної характеру, пов'язані з удосконаленнямтехнології та організації виробництва, з поліпшенням якості продукції;

• витрати на проведення дослідно-експериментальних робіт,винахідницької та раціоналізаторської роботи;

• витрати по обслуговуванню виробничого процесу.

Сюди входять витрати із забезпечення виробництва сировиною, матеріалами,паливом, енергією, інструментами тощо, з підтримання в робочому станіосновних виробничих фондів - технічний огляд, ремонт, зазабезпечення виконання санітарно-гігієнічних вимог, нормальнихумов праці та техніки безпеки;

• поточні витрати, пов'язані з експлуатацією фондів природоохоронногопризначення: очисних споруд, фільтрів, золоуловітелей, витрати поочищення стічних вод, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів,інші види поточних природоохоронних витрат. Особливо треба сказати про платежіза викиди або скиди забруднюючих речовин у природне середовище. За граничнодопустимі викиди платежі здійснюються за рахунок собівартості продукції,а за їх перевищення - за рахунок прибутку, що залишається після сплати податків;

• витрати, пов'язані з управлінням виробництвом. Сюди відноситьсяутримання апарату управління, включаючи матеріально-технічне ітранспортне обслуговування його діяльності, а також зміст іобслуговування технічних засобів управління; обчислювальних центрів, вузлівзв'язку, засобів сигналізації і т. д., витрати на відрядження, оплатаінформаційних, консультаційних та аудиторських послуг, послуг сторонніхорганізацій з управління виробництвом, якщо штатним розписом непередбачено будь-яких функціональні служби, представницькі витрати.
До складу собівартості з числа витрат на управління не можна включативитрати, пов'язані з ревізією фінансово-господарської та комерційноїдіяльності підприємства, що проводиться за ініціативою одного з учасників абовласників цього підприємства. Не включаються також витрати по створенню іудосконалення систем і засобів управління, це лягає на власнуприбуток;

• витрати, пов'язані з підготовкою та перепідготовку кадрів;

• витрати по транспортуванню робітників до місця роботи і назад внапрямках, де відсутня транспорт загального користування;

• виплати, передбачені законодавством про працю;

• відрахування на державне соціальне страхування, пенсійнезабезпечення, в державний фонд зайнятості, у фонд обов'язковогомедичного страхування, в спеціальні галузеві і міжгалузевіпозабюджетні фонди;

• платежі за кредитами банків у межах ставки, встановленоїзаконодавством. Платежі за кредитами понад ці ставок відносяться нафінансові результати;

• оплата послуг кредитних установ з видачі працівникам заробітноїплати, здійснення торговельно-комісійних (факторингових) операцій;

• витрати, пов'язані зі збутом продукції: упаковка, зберігання,навантаження, транспортування, реклама в межах встановлених норм, участь увиставках, ярмарках і т. д.;

• витрати на відтворення основних виробничих фондів,включаються в собівартість продукції у формі амортизаційних відрахувань наповне відновлення;

• знос по нематеріальних активів;

• податки, збори, платежі та інші обов'язкові відрахування,вироблені відповідно до встановленого законодавством порядку.

Крім деяких видів витрат, зазначених вище, не підлягають включеннюв собівартість продукції (робіт, послуг) витрати, не пов'язанібезпосередньо з виробництвом продукції. Це роботи з благоустроютериторії, надання допомоги сільському господарству, будує?? льству,обладнання та утримання культурно-побутових об'єктів, надання допомоги абоучасті в діяльності інших підприємств і організацій. [6.112]

За п'ять років ставка податку на прибуток підприємств і організаційкілька разів зазнавала змін. Спочатку при прийняттівідповідного Закону вона була встановлена в розмірі 32%, а дляпосередницької діяльності - 45%. Так вона функціонувала в 1992-1993 рр..
Нагадаю, що кредитні установи сплачували замість податку на прибуток податок надоходи банків. У 1994 р. і ставки, і механізм стягнення податку на прибутокзазнали змін. Податок на доходи банків було скасовано і кредитніустанови стали вносити до бюджету податок на прибуток. Цей податок як бироздвоївся і став складатися з двох частин: федеральної і регіональної. Буловстановлено, що 13% прибутку будь-якого підприємства незалежно від формивласності і підпорядкування надходить у федеральний бюджет. Регіональнівлади можуть встановити податок ще в межах 25%. Якщо вони не приймутьрішення, то податок на прибуток у регіональні та місцеві бюджети стягується заставкою 22%. Таким чином для підприємства даний податок підвищився з 32% в
1993 р. до 35-38% в 1994 р. Наступного року відбулися нові уточнення.
Тепер законодавчі органи суб'єктів Федерації можуть встановлюватиставку податку на прибуток не вище 22%. Практично повсюдно в Російській
Федерації загальна ставка податку складає в даний час 35% (13 +22).
Більш високі ставки застосовуються до банків, бірж, брокерських контор іприбутку від посередницької діяльності. Для них ставка регіонального податкуможе бути встановлено до 30%, а загальна ставка-до 43%. Частина друга
Податкового Кодексу РФ передбачає ставку податку на прибуток у розмірі
30%:

«Податкова ставка встановлюється, якщо інше не передбачено іншимичастинами цієї статті, у розмірі 30 відсотків, у тому числі ставка податкуна прибуток (доход), зараховується у федеральний бюджет становить 11відсотків, а до бюджетів суб'єктів Російської Федерації - не більш як 19відсотків.

За доходами іноземних організацій:

1) від джерел у Російській Федерації, якщо такі доходи не пов'язані з діяльністю у Російській Федерації через постійне представництво, до яких застосовується частина перша цієї статті , крім доходів від фрахту, податкова ставка встановлюється в розмірі 20 відсотків. Положення цієї частини не поширюються на доходи у вигляді відсотків або дивідендів (стаття 60 цього

Кодексу), які підлягають оподаткуванню в порядку, передбаченому главою 31 цього Кодексу;

2) від використання, утримання або здачі в оренду (фрахту) судів, літаків або інших транспортних засобів або контейнерів (включаючи трейлери і допоміжне обладнання, необхідне для транспортування) у зв'язку із здійсненням міжнародних перевезень, податкова ставка встановлюється в розмірі 15 відсотків. »[3]

Окремі види прибутку, одержуваної юридичними особами, обкладаютьсяособливо. Так, прибуток від дивідендів, отриманих по акціях, облігаціях і іншимцінних паперів