ВСТУП

Необхідність введення з 1992 року нової податкової системи Росії булавикликана реформуванням економіки. Економічні реформи були націлені наліберальну модель ринку, яка передбачала максимальну свободупідприємництва, несла монетарний характер і мала найбільшувплив на макроекономічні процеси. Лібералізація цін і господарськоїдіяльності, оплати праці, прискорена приватизація державнихпідприємств багато в чому не дали очікуваних результатів. Ринковіперетворення з 1992 року характеризувалися поряд з посиленнямпідприємницької активності також і скороченням інвестицій, спадомвиробництва, зниженням рівня життя більшої частини населення, розпадомфінансової системи, інфляцією. І лише з 1997 року в економіці спостерігаєтьсяряд позитивних процесів: уповільнення спаду виробництва, в окремихвипадках його зупинка, серйозне уповільнення темпів інфляції, розкид міждоходами найбагатших і низькооплачуваних категорій дещо зменшився.

Але є відмінності між характером податкової системи, яка сталастворюватися за західними зразками, і властивостями російської економіки,зберегла основні недоліки колишньої системи господарювання іпороджені нею структурні деформації. Якими є високаресурсомісткість і низька конкурентоспроможність продукції, паливно-сировиннаорієнтація і технологічна відсталість суспільного виробництва, і т.д.
Починаючи з 1992 року до податкового законодавства вноситься стільки зміні доповнень, що платники податків просто збилися з рахунку. Як показуєжиття, ці зміни явно не відповідають інтересам платників податків.
Викликані труднощі зі збором податків говорять про те, що чиннаподаткова система не відповідає структурі реальних доходів в економіці.
Навіщо класти основний тягар на нерентабельні або збиткові видидіяльності, тим самим лише збільшуючи недобір надходжень до бюджету ухронічному порядку. Адже існують інші види діяльності, деутворюються надприбутки, які зараз практично не обкладаються податками.
Наприклад, в спекулятивних операціях з грошовими ресурсами та ціннимипаперами протягом останніх років перерозподілялися до 14% щорічного ВВПкраїни, що еквівалентно половині фонду накопичення в економіці. Ця жтенденція характерна і для експортних операцій, пов'язаних з природнимиресурсами, частина доходів від яких осідає на банківських рахунках закордоном.

Посилаючись на світовий досвід, можна сказати, що країна має потребу встабільному податковому законодавстві. Потрібна свого роду податковаконституція - стабільна, продумана, з гарантованими умовами,ставками, тарифами. Але її прийняття - не одноразовий акт, а підсумок,завершення податкової реформи, коли окремі елементи проходять перевірку напрактиці, коригуються з урахуванням досвіду і лише потім стають елементомцілісної системи. Не можна одним стрибком перескочити від однієї системи доінший.

ПОДАТКОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Загальні принципи побудови податкової системи, податки, збори, мита таінші обов'язкові платежі визначає Закон «Про основи податкової системи
Російської Федерації ». До поняття «інші платежі» відносяться обов'язковівнески в державні позабюджетні фонди.

Уряд РФ бере участь у координації податкової політики з
Білорусією, Узбекистаном, Вірменією, Грузією, Таджикистаном, Молдовою та
Україною. Податкові органи країн надають одна одній сприяння поконкретними напрямами:
- запобігання і уникнення порушень податкового законодавства;
- надання інформації щодо дотримання податкового законодавства платниками податків;
- надання інформації про національних податкових системах і поточних змін у них;
- обмін інформацією про факт реєстрації платників податків;
- надання даних про доходи платників податків-нерезидентів, сплачених сум податків;
- укладають міжнародні податкові угоди про уникнення подвійного оподаткування;
- по ряду інших.

Законом «Про основи податкової системи Російської Федерації »введенатрирівнева система оподаткування. Перший рівень - це федеральніподатки Росії. Другий рівень - податки республік у складі РФ і податкикраїв, областей, автономної області, автономних округів - регіональніподатки. Третій рівень - місцеві податки. Міські Думи міст Москви і
Санкт-Петербурга мають повноваження на встановлення як регіональних, так імісцевих податків.

Така система дає можливість кожному органу самостійноформувати дохідну частину бюджету, виходячи з власних податків,відрахувань від податків, що надходять з вищестоящого бюджету (регулюючихподатків), неподаткових надходжень від різних видів господарськоїдіяльності (орендна плата, продаж нерухомості, зовнішньоекономічнадіяльність тощо) і позик.

Три рівня оподаткування - це звичайна світова практика, прийнята вбільшості держав. У США функціонують федеральні податки, податкиштатів і місцеві податки; в Німеччині - федеральні, податки земель імуніципальні; у Франції - загальнодержавні, податки провінцій і місцевіі т.д.

Податкова система будь-якої країни виконує дві основні функції.

1. Фіскальна функція, пов'язана з формуванням дохідної частини державного бюджету. Саме фіскальна функція податкової системи забезпечує перерозподіл національного доходу і створює умови для ефективного державного управління.
2. Регулююча функція, за допомогою якої держава надає прямий вплив на процеси виробництва та обігу, стимулюючи або стримуючи їх темпи, посилюючи або послаблюючи накопичення капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення.

Виходячи з цих функцій, можна виділити велику групу що регулюютьподатків. Але не можна погодитися з думкою деяких юристів, що регулюютьподатки мають тенденцію до самознищення на тій підставі, що шляхомекономічного впливу на діяльність платника податків вони нібитоспонукають його відмовитися від неї і, отже, скорочують кількістьплатників і знижують доходи бюджету. З чого деякі дослідникироблять висновок про те, що раз регулюють податки не мають фінансової мети,то вони взагалі не є податками в строгому сенсі цього слова. У цихміркуваннях відсутній економічний сенс, адже капітал в першу чергуспрямовується не в ті види діяльності, для яких низькі ставки податків, атуди, де висока норма прибутку. І лише за рівних рівнях прибутковостірізних видів діяльності буде розглядатися питання можливого зниженняоподаткування. На підставі того, що існуюча ставка податку надоходи від казино і грального бізнесу 90%, проте, не спостерігається
«Самознищення» цього бізнесу.

Податки мають дві властивості:
1. обов'язковість, тобто вилучення державою певної частини доходів платника податку у вигляді обов'язкового внеску;
2. безеквівалентность, тобто сплата податків платником податків не супроводжується прямим зустрічним виконанням з боку держави будь-яких зобов'язань.

Збір - це завжди цільовий платіж, що є платою державіза надані послуги платнику податків (ліцензійний збір, реєстраційнийзбір, збір за використання державної або місцевої символіки тощо).

По методу встановлення податки поділяють на прямі і непрямі.

Прямі податки - податок на прибуток, ресурсні платежі, податки на майно
- Це податки з об'єктів, володіння і користування якими служить підставоюдля обкладення. Ці податки платить сам платник податків зі свого прибутку
(доходу) незалежно від статусу його особи.

Непрямі податки - це податки, які випливають з господарських актів іоборотів, фінансових операцій - це податок на додану вартість, акцизи,митні збори, податок на операції з цінними паперами. Ці податки сплачуєспоживач продукції, що випускається і продається на ринку товарів, робіт іпослуг.

З метою оподаткування товаром вважається:
- продукція (предмет, виріб), у тому числі виробничо-технічного призначення;
- будівлі, споруди та інші види нерухомого майна;
- електро-і теплоенергія, газ, вода.

виконаною роботою вважаються:
- обсяги виконаних будівельно-монтажних робіт;
- ремонтних робіт;
- науково-дослідних робіт;
- технологічних робіт;
- проектно-вишукувальних робіт;
- реставраційних робіт;
- інших робіт.

надані послуги вважаються:
- послуги пасажирського та вантажного транспорту, включаючи транспортування

(передачу) газу, нафти, нафтопродуктів, електричної та теплової енергії, послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, зберігання;
- послуги по здачі в оренду майна і об'єктів нерухомості, у тому числі з лізингу;
- послуги зв'язку, побутові житлово-комунальні послуги;
- послуги фізичної культури і спорту;
- послуги по виконанню замовлень підприємствами торгівлі;
- рекламні послуги;
- інноваційні послуги , послуги з обробки даних та інформаційного забезпечення;
- інші платні послуги, крім здачі в оренду землі.

юридична або фізична особа, яка сплачує податки, --платник податків - підлягає обов'язковій постановці на облік в органах
Державної податкової служби РФ; при цьому банки та кредитні установивідкривають розрахункові та інші рахунки платникам податків лише при пред'явленніними документів про постановку на облік в податковому органі. Це потрібно для того,щоб потім у п'ятиденний термін банк міг повідомити податкової інспекціїрозрахунковий рахунок клієнта і тим самим поставити під податковий контроль всіоперації по розрахунковому рахунку для обліку його майбутніх доходів і витрат.

З метою визначення обов'язків платника податків законодавчих актіввстановлюють і визначають:
- платника податків (суб'єкт податку);
- об'єкт і джерело податку;
- одиницю оподаткування (в яких одиницях виміру він обчислюється та стягується);
- податкову ставку (норму оподаткування) ;
- строки сплати податку;
- бюджет або позабюджетний фонд, до якого зараховується податок.

Об'єктами оподаткування є:
- доходи (прибуток) від економічної діяльності;
-- вартість певних товарів;
- окремі види діяльності платників податків;
- операції з цінними паперами;
- користування природними ресурсами;
- майно (рухоме і нерухоме) юридичних і фізичних осіб;
- передача майна;
- додана вартість продукції, робіт і послуг та інші об'єкти.

Важливо: один і той самий об'єкт оподаткування може обкладатися податкомодного виду тільки один раз за визначений законом період оподаткування.

Обов'язки платника податків:
1. Своєчасно та в повному обсязі сплачувати податки.
2. Вести бухгалтерський облік та фінансову документацію, забезпечуючи їх збереження не менше п'яти років.
3. Представляти податковим органам необхідні для обчислення і сплати податків документи та відомості.
4. Вносити виправлення в бухгалтерську звітність в розмірі суми прихованого або заниженого доходу, виявленого податковою інспекцією.
5. У разі незгоди з фактами, викладеними в акті перевірки, проведеної податковими органами, представити письмові пояснення причин відмови підписати акт цієї перевірки.
6. Виконувати всі вимоги податкових органів про усунення порушень законів про податки, виявлених в ході перевірок.
7. При ліквідації або реорганізації юридичної особи повідомляти податковій інспекції про це у десятиденний термін.

Обов'язок фізичної особи зі сплати податку припиняється з виплатоюданого податку або скасуванням податку, а також зі смертю платника податків занеможливості здійснити оплату без його особистої участі. Обов'язокюридичної особи зі сплати податку припиняється сплатою ним податку абоскасуванням податку. Неможливість сплати податку є підставою длявизнання в установленому порядку цієї юридичної особи банкрутом (прице обов'язки по сплаті податків при ліквідації підприємства лягають наліквідаційну комісію).

За податками можуть встановлюватися в законодавчому порядку певніпільги:
- неоподатковуваний мінімум об'єкта оподаткування (тобто до певної суми зазначений податок не стягується: наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб не стягується з суми, що не перевищує мінімальну заробітну плату на момент стягнення податку);
-- вилучення з оподатковуваної бази елементів об'єкта оподаткування

(певна частина або тверда сума віднімається від загальної суми, що підлягає оподаткуванню);
- звільнення від сплати цього виду податку окремих осіб або категорій платників податків;
- зниження податкових ставок;
- вирахування з податкового платежу за розрахунковий період;
- відстрочення справляння податків (податковий кредит);
- інші податкові пільги.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРИНЦИПИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

За допомогою організаційних принципів на практиці здійснюєтьсяпобудова і структурна взаємодія, реальне функціонуваннянаціональної податкової системи. Крім того, організаційні принципиподаткової системи обумовлюють основні напрямки її розвитку іуправління. Саме від їхнього змісту беруть свої витоки багато базовіположення російських фінансів взагалі й оподаткування зокрема. Томуїх недооцінка або недостатня опрацювання на теоретичному рівнінеминуче викличуть проблеми у всій системі.

В даний час основні організаційні принципи російськоїподаткової системи закріплені переважно в Конституції Росії і в
Закон про основи податкової системи. Хотілося б відзначити наступніорганізаційні принципи, характерні на сьогоднішній момент для податковоїсистеми РФ.

Принцип єдності податкової системи. Єдність фінансової політики,включаючи податкову, і єдність податкової системи закріплені в ряді статей
Конституції РФ і, перш за все, у пп. «Б» ст. 114, згідно з яким
Уряд РФ забезпечує проведення єдиної фінансової, кредитної тагрошової політики. Це положення розвиває одну з основ конституційноголаду Росії - принцип єдності економічного простору (ст. 8
Конституції), що означає в тому числі, що на території РФ не допускаєтьсявстановлення митних кордонів, зборів та будь-яких інших перешкод длявільного переміщення товарів, робіт, послуг і фінансових засобів (ст. 74
Конституції).

Крім того, цей принцип забезпечується єдиною системою федеральнихподаткових органів. Саме тому згідно з Конституцією РФ не допускаєтьсявстановлення податків, що порушує єдність економічного просторукраїни, тобто неприпустиме введення регіональних податків, яке можеобмежувати вільне переміщення товарів, робіт, послуг і фінансовихкоштів у межах єдиного економічного простору. Також неприпустимозапровадження регіональних податків, яке може дозволити формувати бюджетиодних територій за рахунок податкових доходів інших або переносити сплатуподатків на платників податків інших територій.

Принцип рухомості (еластичності). Податок і деякі податковімеханізми можуть бути оперативно змінені в бік зменшення абозбільшення податкового тягаря у відповідності з об'єктивними потребами іможливостями держави.

Цей принцип характерний не тільки для російської податкової системи,переживає своє становлення (з 1992 р. у Законі про податок на доданувартість було внесено 16 змін і доповнень, в Законі про податок наприбуток - 14, у Законі про податок на майно - 8, до Закону про акцизи - 5),але і для усталених і сформованих податкових систем (у 1992 р. в
Німеччини в законодавство з прибуткового податку була внесена 125поправок).

Крім того, рухливість оподаткування проявляється в регулярномузаповнення правових прогалин у податковому законодавстві. У своємубільшості рухливість виступає в якості заходів держави протиактивних дій частини платників податків з ухилення від сплати податків.
Рухливість означає в той же час поступове внутрішній розвитокподаткової системи.

Реалізація даного принципу в нашій системі має серйознінедоліки. На думку багатьох закордонних експертів, часті інепередбачувані зміни податкового законодавства є однією зсамих серйозних причин, через які іноземні інвестори відмовляютьсяпрацювати в Росії.

Принцип стабільності. Згідно з принципу стабільності податковасистема повинна діяти протягом ряду років аж до податкової реформи.
Запровадження податкової реформи повинно проводитися тільки у винятковихвипадках і тільки в строго визначеному порядку. У багатьох зарубіжнихкраїнах уже давно склалася нормотворча практика, відповідно до якоїбудь-які зміни і доповнення, внесені до податкових законів, можуть вступати вчинності тільки з початку фінансового року. Саме таке правило передбачалосяввести в податкову систему РФ наприкінці 1994 р.

Цей принцип обумовлений не тільки інтересами платника податків. Аджезміна податкової системи призводить до скорочення податкових надходжень добюджет, а для відновлення рівноваги необхідний ряд років.

Принцип множинності податків. Суть принципу в тому, що податковасистема повинна являти собою комбінацію різних податків іоподатковуваних об'єктів і відповідати вимогу перерозподілу податківпо платникам. А також неприпустимість формування «бюджету одногоподатку », тому що при несподіваному зміні економічної або політичноїситуації дохідна частина його може елементарно не скластися.

Множинність податків дозволяє створити передумови для проведеннягнучкої податкової політики, в більшій мірі вловити платоспроможністьплатників податків, зробити податковий тягар менш помітним і т.д.

Останнім часом у країнах Західної Європи, США та Росії широкообговорюється питання про заміну безлічі податків єдиним податком. Ця ідея ненова, але поки вона не знайшла визнання і підтримки ні в одній державісвіту.

Протягом більше чотирьох з половиною років зазначені організаційніпринципи вітчизняної податкової системи піддавалися тим чи іншимвипробувань, але змогли довести свою життєздатність.

НЕДОЛІКИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

Існуюче податкове законодавство не без вад. До їїнедоліків в першу чергу відносяться:
V відсутність єдиної законодавчої і нормативної бази оподаткування, численність нормативних документів, невідповідність законів і директивних документів, прийнятих на їх основі;
V правові прогалини, відсутність достатніх правових гарантій для учасників податкових відносин; < br> V велике число всіх федеральних, регіональних та місцевих податків (близько

150);
V складний механізм обчислення і сплати податків, велика кількість пільг, що відкриває «лазівки» для приховування об'єктів оподаткування та несплати податків;
V недостатня правова інформованість платників податків.

До числа недоліків нашої системи можна віднести також те, що вона поганопов'язана з розвитком економіки взагалі і діяльністю підприємств взокрема. Складається враження, що податкова система розвивається самапо собі, а підприємства, відчуваючи її надмірний тиск, самі по собі.
Більшість суб'єктів економіки стоять на межі збитковості і банкрутства. Іу зв'язку з цим вони зацікавлені в отриманні мінімальної прибутку, щобуникнути високого оподаткування. У даному положенні економіка стаєяк ніколи витратною, чому також сприяє відсутність конкуренції привільному ціноутворенні. Потрібно зробити так, щоб податки стимулювалидіяльність підприємств, а не навпаки.

За міжнародними стандартами оптимальною часткою вилучень з прибуткувважається 1/3. А вилучення, що становлять більше 50% прибутку, руйнуютьвсілякі виробничі стимули. У Росії ж вони складають пооцінками підприємців - 80-90% (за більш обережними оцінками - 64%). Такачастка вилучень призвела до того, що підприємства стали відраховувати на капітальнівкладення близько 10-15% прибутку (до 1992 р. направляли не менше 70%). Урезультаті такої податкової політики потрібні великі інвестиції ввиробництво.

Як показує досвід інших країн, податки, досягши певної точкизростання, мають знижуватися, інакше у платників податків пропадає стимул довиробничої діяльності і виникає бажання приховати свої доходи. І меніздається, що ставки наших податків вже давно досягли своєї критичноїточки, а тому нині необхідно знайти оптимальний рівень вилучень.

Тобто назріла необхідність податкової реформи.

ПОДАТКОВА РЕФОРМА

На процес реформування склалися дві різні точки зору. Одніекономісти пропонують кардинальна зміна старої податкової системи тастворення нової, інші ж вважають, що потрібно еволюційне перетвореннящо склалася трирівневої системи шляхом усунення наявних недоліків,ліквідації різних перекосів.

Перший шлях не зовсім бажаний. Адже діючі зараз податки (ПДВ,податок на прибуток, прибутковий податок з фізичних осіб, митні збори)формують значну частину бюджету. Світовий досвід говорить про те, щоданий набір податків надійний і стабільний, а різкі зміни в структуріподаткової системи призводять до дестабілізації економічної ситуації. Астабільність податкової системи важлива передумова залучення в країнуіноземних інвестицій.

Податкова політика країни органічно взаємопов'язана з її економічнимрозвитком. Податки відіграють вирішальну роль у розподілі і перерозподілівнутрішнього валового продукту і національного доходу суспільства. Так, уструктурі ВВП податки, що контролюються державною податковою службою РФ,склали в 1994 і 1995 рр.. відповідно 22% і 21,5% (див. Додаток).

Загальна стратегія вдосконалення податкового законодавства з 1996р. визначена Указом Президента РФ від 8 травня 1996 р. «Про основнінапрямках податкової реформи в Російській Федерації та заходи щодо зміцненняподаткової та платіжної дисципліни ».

Основні напрями податкової реформи:
- побудову стабільної податкової системи, що забезпечує єдність, несуперечність і незмінність протягом фінансового року системи податків і платежів;
- скорочення кількості податків шляхом їх укрупнення і скасування деяких податків, які не завдавали значних надходжень;
- полегшення податкового тягаря виробників продукції (робіт і послуг) та недопущення подвійного оподаткування шляхом чіткого визначення бази оподаткування;
- розвиток податкового федералізму, в тому числі встановлення мінімальних значень часткою надходження доходів від кожного податку до бюджетів різних рівнів;
- скорочення пільг і виключень із загального режиму оподаткування;
- збільшення частки екологічних податків та штрафів.

Більш далекі плани пов'язані з прийняттям після доопрацювання Податковогокодексу. Він повинен з'явитися всеосяжним документом, повністювизначають ставлення держави та платників податків, функції іповноваження федеральних і регіональних органів державної влади звстановлення і стягнення податків і зборів. Заодно він повинен усунутинедоліки існуючої податкової системи, зберігши все те раціональне,що в ній міститься, накопичений позитивний досвід. Податковим кодексомбуде створена єдина законодавча і нормативна база оподаткування.

Уточнений проект Податкового кодексу складається з двох частин - загальної таспеціальною.

Загальна частина складається з восьми розділів, де закладає правовийфундамент податкових відносин і визначає основи процесу оподаткування.
За тематикою Загальна частина близько стикається з нині чинним Законом «Прооснови податкової системи в Російській Федерації », вона ширше по колурегульованих питань і повинна замінити його після введення Кодексу.

Спеціальна частина складається з чотирьох розділів, три з яких -
«Федеральні податки», присвячена конкретному порядку оподаткування по всіхфедеральних податків і зборів, «Регіональні податки» і «Місцеві податки»відповідно розкривають принципи оподаткування у регіональних імісцевих податків, які будуть конкретно встановлюватися відповіднимипредставницькими органами влади. При цьому передбачається, що всіфедеральні, регіональні та місцеві податки і збори є елементамиєдиної податкової системи, яка впливає на функціонування і розвиток економіки
РФ.

У спеціальну частина уточненого проекту включено розділ «Спеціальніподаткові режими », яким встановлюється можливість застосування особливихпорядків оподаткування для підприємств малого бізнесу, що перейшли наспрощену систему оподаткування, механізму єдиного податкового платежу вформі «поставлений податку» для підприємств роздрібної торгівлі, що не маютьторгових площ, сфери обслуговування населення, перекладусільськогосподарських підприємств на сплату єдиного податкусільгоспвиробників.

Новий варіант Податкового кодексу усуває суперечності з Цивільнимкодексом та іншими законами. Більш чітко прописує всі взаємовідносиниплатника податків і податкових органів, всі процедури, права і порядокприйняття рішень, а також суттєво знижує податковий тягар, приблизно на
3% від ВВП.

Міністр фінансів РФ Задорнов зазначив на прес-конференції,що відбулася в березні цього року, що подальша затримка податкової реформинеприпустима. Практика показує, що якщо до середини року податковізміни не прийняті у вигляді закону, то вони відходять в сторону, тому що впарламенті починається робота над бюджетом. Крім того, 1999 рік - рікпарламентських виборів, а 2000 - президентських. Таким чином, складаєтьсяситуація, при якій у випадку не прийняття Кодексу податкова реформа можебути відсунута на два - два з половиною роки. Так, що є надія наприйняття Податкового кодексу до середини року і вступ в силу з січня
1999 Цього чекають всі підприємства і всі інвестори, вітчизняні тазарубіжні.

ОСНОВНІ ПОДАТКИ, які формують бюджет

При всьому різноманітті трирівневої податкової системи Російської
Федерації два податки - на додану вартість та на прибуток забезпечуютьосновну масу доходів бюджету (див. Додаток).

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

З 1992 року в Росії одним з основних федеральних податків став податокна додану вартість (ПДВ). Він посідає перше місце серед податковихнадходжень до доходної частини федерального бюджету РФ (приблизно 45%), щоскладає більше 36% всіх його доходів.

ПДВ є формою вилучення в бюджет частини доданоївартості, створюваної на всіх стадіях виробництва і обігу

Він визначається як різниця між вартістю реалізованої продукції
(товарів, робіт і послуг) і вартістю матеріальних витрат, що відносяться навитрати виробництва і обігу.

При ввезенні товарів на територію РФ їх обкладання податком на доданувартість проводиться відповідно до митного законодавства РФ.

Усі законодавчі особливості нарахування, пільгування і стягнення
ПДВ зафіксовані в Законі РФ «Про податок на додану вартість» від
06.12.1991 р. «1991-1 із змінами та доповненнями від 17.03.97 р. № 54-ФЗ.

Платники податку. Платниками податку є:

- організації незалежно від форм власності та відомчої належності, які відповідно до законодавства РФ статус юридичних осіб та здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність;
- підприємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність;
- індивідуальні (сімейні) приватні підприємства, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність;
- філії, відділення та інші відокремлені підрозділи організацій

(підприємств), що знаходяться на території РФ, самостійно реалізують товари (роботи і послуги);
- міжнародні об'єднання та іноземні юридичні особи, які здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність на території РФ.

Таким чином, податок сплачують підприємства та організації будь-якихорганізаційно-правових форм, передбачених Цивільним Кодексом РФ,крім фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність безутворення юридичної особи.

оподатковуваний оборот. Оподатковуваний оборот визначається на основівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) виходячи з:
- вільних (ринкових) цін і тарифів, без включення до них ПДВ;
- державних регульованих оптових цін і тарифів, без включення до них

ПДВ;
- державних регульованих роздрібних цін і тарифів, що включають у себе

ПДВ.

У оподатковуваний оборот включаються також будь-які отримувані організаціями
(підприємствами) грошові кошти, якщо їх отримання пов'язане з розрахунками заоплаті товарів (робіт і послуг), у тому числі суми авансових та інших платежів,що надійшли в рахунок майбутніх поставок товарів чи виконання робіт
(послуг) на рахунки в установи банків, або до каси, і суми, отримані впорядку часткової оплати по розрахунковим документам за реалізовані товари
(роботи, послуги).

До оподатковуваним оборотами відносяться також:
- обороти по реалізації товарів (робіт, послуг) усередині організації

(підприємства) для власного споживання, витрати по яким не відносяться на витрати виробництва і обігу, а також своїм працівникам;
- обороти по реалізації товарів (робіт, послуг) в обмін на інші товари

(роботи, послуги);
- обороти передачі безплатно або з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим організаціям (підприємствам) чи фізичним особам, включаючи працівників підприємства;
- обороти з реалізації предметів застави, включаючи їх передачу заставодержателю при невиконанні забезпеченого заставного зобов'язання.

оподатковуваного обороту при виготовленні товарів з давальницької сировиниє вартість їх обробки.

У підприємств роздрібної торгівлі та організацій громадського харчуванняоподатковуваний оборот при реалізації товарів визначається у вигляді різниці міжцінами їх реалізації і цінами, за якими вони провадять розрахунки зпостачальниками, включаючи суму податку на додану вартість. Такожвизначається оподатковуваний оборот при аукціонний продаж товарів.

При обчисленні оподатковуваного обороту по товарах, з яких справляютьсяакцизи, в нього включається сума акцизів, а по імпортованих товарах --митна вартість, мито.

Для розрахунку ПДВ з загального обсягу реалізації продукції віднімаєтьсявартість закупівель у постачальників. Сума податку визначається як різницяміж сумами податку, отриманими від покупців за реалізовану продукцію
(товари, послуги), і сумами податку, сплаченими постачальниками за матеріальніресурси та послуги, вартість яких відноситься на витрати виробництва.
Така база оподаткування досить стабільна.

З вищезазначеного видно, що ПДВ є непрямим податком наспоживання. Він стягується в той момент, коли відбувається акт купівлі -продажу, до тих пір, поки продукція (роботи, послуги) не дійде до кінцевогоспоживача. У результаті досягається поєднання оподаткування на всіх стадіяхвиробництва та поводження з реальною участю кожного з ланок у сплатіподатку. Технічно механізм справляння податку зручний і забезпечує швидкенадходження податку до бюджету.

Пільги з ПДВ. Від податку звільнено:

- товари, що експортуються;
- послуги пасажирського транспорту (крім таксі);
- квартплата;
- деякі фінансові операції;
- послуги в сфері освіти;
- науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, що фінансуються з бюджету;
- послуги закладів культури;
- платні медичні послуги;
- продукція сільськогосподарських підприємств, що реалізується в рахунок натуральної оплати праці;
- товари (за винятком деяких), що виробляються і реалізуються підприємствами, в яких інваліди становлять не менше 50% загальної кількості працівників;
- вироби народного і художнього промислів;
- деякі види товарів, що ввозяться на територію РФ; < br> - особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;
- інше.

Ставка податку. Ставка податку з моменту введення в 1992 р. змінюваласязміни. Спочатку податок був встановлений в розмірі 28%. Але в умовахвідсутність на ринку достатньої товарної маси, лібералізації цін, початокякої збіглося за часом із введенням даного податку, і розвиваєтьсяінфляцією ставка виявилося досить високою.

У 1995 р. встановлений розмір ставки 20%, а по продовольчихтоварах і основним виробів дитячого асортименту -10%.

Зниження ставки ПДВ у Росії спричинило ускладнення в торговихвідносинах з іншими країнами СНД. Раніше ставка податку була єдиною (28%), іось виникла можливість користуватися різницею ставок, що ставилоросійських підприємців у невигідні умови. Тому булочергову зміну закону про ПДВ, що регулює торгівлю з країнами СНД.
При взаємних розрахунках?? боюдно застосовується податкова ставка тієї країни, девона вища.

Податок на додану вартість передбачалося повністю направляти вфедеральний бюджет. Однак довелося ухвалити рішення про його частковоїпередачу регіонам. Наприклад, бюджет м. Москви став отримувати спочатку 17%,потім 20% і, нарешті, 25% загальної суми надходжень. До того ж світовий досвідговорить про те, що непрямий податок на споживання (ПДВ або податок з продажу)найчастіше є регіональним податком. У нас він фактично перетворився нарегулюючий джерело доходів.

Податок, вперше розроблений в середині 50-х років у Франції,досить міцно зміцнився в світі. На сьогоднішній день його використовують більш
40 країн. Одними з останніх ввели в себе ПДВ Росія і
Швейцарія. У проекті Податкового кодексу РФ він залишений в числі головнихфедеральних податків.

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК

Податок на прибуток займає друге - після ПДВ місце серед податковихнадходжень до доходної частини федерального бюджету РФ (близько 20%) іскладає близько 16% всіх його доходів.

На відміну від ПДВ цей податок є прямим, тобто його остаточнасума цілком і повністю залежить від кінцевого фінансового результату іплатить його той, хто отримав прибуток. Податок має регулює значення, такяк система пільг по ньому стимулює підприємницьку активність.

Питання про оподаткування підприємства варто починати з відповіді напитання про те, які кошти, отримані підприємством при його створенні і впроцесі здійснення фінансово-господарської діяльності як у грошовій,так і в матеріально-речовій формі, слід вважати доходами,такими, що підлягають обкладенню податком на прибуток.

Для цих цілей підприємства поділяються на дві основні групи:
1. що здійснюють діяльність з метою отримання прибутку (доходу);
2. не переслідує мети отримання доходу.

До першої групи належать практично всі підприємства, створені дляздійснення підприємницької діяльності.

До другої групи підприємств відносять бюджетні організації, тобтопідприємства, витрати яких, пов'язані зі здійсненням основноїдіяльності, повністю або частково покриваються з бюджетів всіх рівнів.
А також некомерційні організації (громадські організації та фонди,концерни, об'єднання та спілки підприємств, міжнародні некомерційніорганізації та фонди), діяльність яких, відповідно до умов, визначенихв їх статутах, фінансується головним чином засновниками.

До складу доходів підприємств, що відносяться до другої групи, невключаються кошти, отримані як у грошовій, так і в матеріально -речовій формі в результаті цільових відрахувань на утримання такихпідприємств і організацій (так звані спонсорські внески), членськівступні внески, часткові (пайові та цільові) вклади учасників цихпідприємств.

До цієї ж групи засобів належать «гранти», які слід розумітияк цільові кошти, що надаються безоплатно іноземнимиблагодійними організаціями, що надаються для проведення науково