Міжнародна академія бізнесу та банківської справи

Факультет управління та фінансів

Реферат

«ОСНОВНІ ЦІЛІ ОПОДАТКУВАННЯ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. ЕФЕКТИВНІСТЬ

ОПОДАТКУВАННЯ ЯК СТУПІНЬ досяжний ИЯ ЦІЛІ »

Суров В.А

СТУДЕНТА V КУРСУ

(СПЕЦІАЛЬНОСТІ 060400

"ФІНАНСИ І КРЕДИТ")

Тольятті 2000

ЗМІСТ

1. Вступ 3

2. Мета оподаткування 4

3. Функції податків 5

3.1. Фіскальна функція податків 5
3.2. Соціальна функція податків 5
3.3. Регулююча функція податків 6

4. Ефективність оподаткування 9

5. Висновок 11

6. Література 12

Введення

Перехід на ринкові засади господарювання зажадав використанняекономічних методів керівництва суспільним виробництвом, анеефективність застосовувалися раніше форм мобілізації частини чистого доходупідприємств у бюджет зумовила докорінну зміну системи дохіднихнадходжень - вона стала будуватися на базі податкових платежів,взаємовідносини підприємств з бюджетом були переведені на правову основу,регульовану законом.

Розвиток і зміна форм державного устрою завждисупроводжується перебудовою податкової системи. У сучасномуцивілізованому суспільстві податки - основна форма доходів держави. Крімцієї суто фінансової функції податковий механізм використовується дляекономічного впливу держави на суспільне виробництво, йогодинаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.

Мета оподаткування

Економічна сутність податків була вперше досліджена в роботах
Давида Рікардо. "Податки, - писав він, - складають ту частку продукту і працікраїни, яка надходить у розпорядження уряду, вони завждисплачуються, в кінцевому рахунку, з капіталу або з доходу країни "[1].

Певний внесок у теорію податків зробили вчені-економісти в
Росії. Так, на думку М. Тургенєва, "податки суть кошти до досягненняцілі суспільства або держави, тобто тієї мети, яку люди собіприпускають при з'єднанні своєму в суспільство, або при складаннідержав. На цьому грунтується і право уряду вимагати від податківнароду "[2]. А. Трівус вважав, що "податок являє собою примусовевилучення від платника певної кількості матеріальних благ безвідповідного еквівалента. Звичайно, в деякому відношенні, еквівалентомє ті послуги, які надає платнику державнавладу "[3]. А. Соколов стверджував, що "під податком потрібно розумітипримусовий збір, що стягується державною владою з окремихгосподарських осіб або господарств для покриття нею витрат або для досягненнябудь-яких завдань економічної політики, без надання платникамйого спеціального еквівалента "[4].

На думку О. Соколова, податки, як фінансовий інструмент державизабезпечують: збирання грошових сум з населення, регулювання грошовихдоходів та приватно-господарського накопичення, перерозподіл отриманихдоходів або прибутку, примусове накопичення коштів, рівновага міжпопитом і пропозицією.

Розглядаючи перераховані функції, неважко помітити, що перша зних потребує уточнення, оскільки податки стягуються не тільки зфізичних, а й з юридичних осіб. Що ж до останньої з названихфункцій, то, швидше за все, її краще виконує ціна, а дія податкуопосередковано, як однієї зі складових ціни.

Функції податків

Соціально-економічна сутність, внутрішній зміст податківпроявляється через їх функції.

Функція податку - це прояв його сутності в дії, спосібвираження його властивостей. Функція показує, яким чином реалізуєтьсясуспільне призначення даної економічної категорії як інструментавартісного розподілу і перерозподілу доходів.

Податки виконують три найважливіші функції: фіскальну, соціальну тарегулюючу.

1 Фіскальна функція податків

За допомогою фіскальної функції реалізується головне суспільнепризначення податків - формування фінансових ресурсів держави,акумулюються в бюджетній системі та позабюджетних фондах і необхідних дляздійснення власних функцій (оборонних, соціальних, природоохоронних таін.)

В усіх державах, при всіх суспільних формаціях податки, в першучергу виконували фіскальну функцію, тобто забезпечували фінансуваннясуспільних витрат, у першу чергу витрат держави. Іншіджерела фінансування бюджетних доходів не йдуть ні в яке порівняння зподатковими платежами. Перша в історичному плані і найважливіша насьогоднішній день фіскальна функція податків настільки очевидна, що про неїнавряд чи варто писати докладніше. Слід лише зазначити, що фіскальнафункція податків переважає на шкоду двом іншим функцій у що розвиваютьсякраїнах, а так само в розвинених країнах у період економічних і військово -політичних потрясінь.

2 Соціальна функція податків

Соціальна функція виражається в підтримці соціальної рівновагишляхом зміни співвідношення між доходами окремих соціальних груп зметою згладжування нерівності між ними.

Як вже зазначалося, податки відіграють важливу роль у соціально -політичного життя людства. Спеціальні розділи за ним містяться впартійних і урядових програмах, про них сперечаються на засіданняхпарламентів, ведуть міждержавні переговори, пишуть наукові праці, їхобговорюють на міжнародних форумах. Зазвичай податки обіцяють знизити під часпередвиборчих кампаній і часто підвищують між виборами.

Поряд з розподілом власності, доходами та цінами податкиє центральною лінією соціальної боротьби в країнах з ринковоюекономікою. За результатами соціологічних опитувань більшість громадянвважають, що вони платять дуже високі податки, що інші соціальнігрупи платять занадто низькі податки і що держава витрачає занадтомало коштів на забезпечення їх матеріального добробуту і занадто багатовіддає іншим.

Принцип стягнення податків в залежності від здатностіплатника податків породив систему прогресивного оподаткування: чим вищедохід, тим непропорційно велика частина його вилучається у вигляді податку.
Принцип пропорційного оподаткування передбачає однакову часткуподатку в доходах незалежно від їх величини. Регресивні ставки податкуозначають зменшення частки податку в доході в міру зростання доходу.

На практиці зустрічаються всі три принципи стягування податків, соціальнінаслідки яких бувають абсолютно протилежними.

Податки на корпорації і на особисті доходи найчастіше розраховуються запрогресивною шкалою, тобто на перший погляд відповідають принципу соціальноїсправедливості. Однак саме ці податки зазвичай є предметомполітичної боротьби. Партії і профспілки лівої орієнтації в багатьох країнахвважають, що шкала прогресії податків по відношенню до високих доходівнедостатньо крута, що найбільш забезпечені верстви населення і фірми,які отримують надприбутки, повинні ще більше платити до бюджету.

Соціальні внески та податки на власність носять пропорційнийхарактер. Найбільш соціально несправедливими є непрямі податки, тобтоподаток на додану вартість, акцизи і митні збори, так як вониперекладаються через ціни на спожиті товари та послуги в однаковійступеня для осіб з високими і низькими доходами, поглинаючи щодо більшвисоку частку доходів низькооплачуваних верств.

У міру ускладнення соціальних відносин, їх загострення в періодикриз, революційних ситуацій, після Першої та Другої світових воєн, вНаприкінці 60-х рр.. податкові системи розвинених країн все більшою міроюорієнтувалися на виконання соціальних функцій. Особливо сильневплив на соціальну орієнтацію податків мала конфронтаціякапіталістичної і соціалістичної систем і знаходження при владі в багатьохкраїнах соціал-демократичних урядів. Однак загибель соціалізму яксвітової системи і тривала депресія в Північній Америці та Західній
Європі, що породила масове безробіття, послабили тиск групорганізованих інтересів робітників і службовців (профспілок), об'єднаньселян, осіб вільних професій, студентів, пенсіонерів на державу вметою розширення соціальних гарантій, зниження податків з заробітної плати.

Соціально орієнтовані податки поширюються на багатодітнісім'ї, сім'ї, де є інваліди та ветерани, переселенців з-за кордону насвою історичну батьківщину. Знижені податки платять селяни, ремісники,дрібні та середні підприємці, особливо вперше починають свою справу.
Такі податки носять не тільки соціальний, але і регулюючий характер.
Соціальну і в той же час регулюючу спрямованість носить зменшенняподаткової бази для сімей, в яких хто-небудь навчається у вищому навчальномузакладі або на курсах підвищення кваліфікації, в яких частина доходівйде на будівництво, придбання, реконструкцію житла або заміського будинку.
Соціальна спрямованість дозволеного зменшення податкової бази і ставокочевидна, хоча скористатися цим можуть тільки відносно забезпеченіверстви населення. Але й регулююча функція тут у наявності. Пожвавлення житловогобудівництва створює додатковий попит на будівельні матеріали,машини та послуги, санітарне та електричне обладнання, сприяєзростання зайнятості, а пізніше веде до збільшення попиту на меблі, технічнітовари тривалого користування, побутову електроніку, посуд, білизна і т. п.

Встановлення соціально орієнтованих податків (зменшення податковогобази, ставок) веде до скорочення надходження податків до бюджету і, по суті,рівнозначно соціальних видатків бюджету, За допомогою соціальноорієнтованих податків, як і за допомогою соціальних виплат, державаздійснює перерозподіл чистого національного продукту з метоюзміцнення соціальної стабільності суспільного ладу.

3 Регулююча функція податків

З тих пір, як держава вважало за необхідне брати активну участьв організації господарського життя в країні, у функції з'явилосярегулює властивість, що здійснюється через податковий механізм.
Регулююча функція податків полягає у встановленні і зміні системиоподаткування; визначенні податкових ставок, їх диференціації,надання податкових пільг - звільнення від податків частини прибутків ікапіталу з умовою їх цільового використання відповідно до завданьдержавної економічної політики.

Ця функція полягає в тому, що через систему диференційованихподаткових ставок і пільг можна впливати на процес суспільноговідтворення: стимулювати розвиток окремих галузей, розширювати таскорочувати платоспроможний попит населення і т.д.

Важливу регулюючу роль відіграє сама система оподаткування,застосовувана урядом.

Основні напрямки впливу фінансово-бюджетного механізмудержави на процес розширеного відтворення наступні:

. бюджетне субсидування, наприклад, на закупівлі лишків сільськогосподарської продукції, на підтримку роздрібних цін;

. державні інвестиції в економіку;

. пряме субсидування підприємств у вигляді дотації або поворотних позик;

. введення при необхідності грошово-кредитних обмежень;

. ліцензування;

. законодавство про приватної торгівлі: стандартизація продукції, державний арбітраж, антитрестівського законодавства;

. фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

. податкова політика

Крім цього, в період криз надвиробництва держава проводитьрестрикційних політику, суть якої - в обмеженні випуску товарів
Одночасно держава бере на себе організацію громадських робіт,надання субсидій та дешевого кредиту, збільшує закупівлі.

У сучасний період розвивається економічне програмування. Воноприпускає постановку господарських завдань та вироблення системи заходів для їхрішенням. Основна мета при цьому - координація державних заходів:регулювання інвестицій, розподіл кредиту, визначення спрямованостібюджету, керування грошовим ринком за допомогою змін процентної ставкиі правил кредитування, політика в галузі заробітної плати та соціальнихпотреб і т.д. Економічне програмування призводить до подальшого підвищенняролі держави. Скільки-небудь помітна переорієнтація національноїекономіки в заданому напрямку неможлива без втручання держави вінвестиційну політику.

диктуються урядом умови фінансових привілеїв дозволяють йомуорієнтувати розвиток окремих галузей господарства відповідно донеобхідністю вирішення поставлених першочергових завдань. Першим етапомекономічного програмування є прогнозування, тобто отриманняоб'єктивної оцінки майбутнього розвитку економіки без спроб впливатина нього.

У регулювання економіки активно залучаються місцеві органиуправління. Місцеві органи управління зацікавлені в залученні на своютериторію приватних капіталів і готові надавати інвесторам непрямудопомогу. Сюди відносяться знижки з продажної ціни чи орендної плати прикупівлі або наймання земельних ділянок і будівель, забезпечення позик, участьу гарантійних фондах, створення промислових зон. Території і будинки впромислових зонах найчастіше надаються підприємствам на сприятливихфінансових умовах. Нерідко за муніципальний рахунок здійснюєтьсябудівництво спеціальних виробничих приміщень, що дозволяють розвинутинові види господарської діяльності. І звичайно, до стимулюючих заходіввідноситься постійне або тимчасове звільнення від місцевих податків

Державними і муніципальною владою здійснюється значначастина капітальних вкладень в економічну інфраструктуру. Ці вкладення нерозраховані на отримання прибутку, але непрямим шляхом забезпечують підвищенняприбули приватному капіталу. Перш за все, це витрати на будівництво іутримання транспортних комунікацій, ліній зв'язку, систем промисловоговодопостачання, очисних споруд, на підготовку земельних ділянок допромислової забудови і т.д.

У ряді країн практикується стимулювання інвестицій у визначенірегіони, наприклад, вкладення на територіях, що знаходяться на околицяхміст. В економічно відсталих районах стимулюються капітальні вкладенняна реконструкцію і модернізацію виробництва. У деяких випадкахвиплачується надбавка до інвестицій, що не підлягає оподаткуванню. Цянадбавка може доходити до 10% загального обсягу капіталовкладень.

Для пожвавлення економічної діяльності використовуються такі формифінансового впливу, як субсидування капітальних вкладень упромисловість, субсидування цін у вигляді пільгових тарифів наелектроенергію і воду для окремих районів, пільгові умови кредитування
- Позики під низький відсоток, довгострокові позики, дотації по кредитах

Фінансове вплив на розвиток економіки може бути не тількистимулюючим, але і стримуючим. Ця необхідність виникає насампереддля регулювання розвитку районів з високою концентрацією виробництва інаселення. Надмірна концентрація населення і господарської активностіведе до загострення проблем навколишнього природного середовища, народонаселення,ресурсообеспечения та ін

В основі стримуючих заходів з боку держави і місцевих органівуправління лежить додаткове оподаткування або ліцензуванняпідприємницької діяльності.

Підвищення податків у тій чи іншій формі виявляється найбільшефективним і надійним засобом, коли потрібно стримати занадто "гарячу"кон'юнктуру. Ще один метод - скасування податкових пільг.

Ефективність оподаткування

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами,складаються у держави з юридичними та фізичними особами. Цігрошові відносини об'єктивно обумовлені та мають специфічне призначення
- Мобілізацію грошових коштів у розпорядження держави. Тому податокможе розглядатися в якості економічної категорії з притаманними їйдвома функціями: фіскальної, соціальної та економічної. За допомогою першогоформується бюджетний фонд; використовуючи друга держава підтримуєсоціальний спокій в країні; реалізуючи третє, держава впливає навиробництво, стимулюючи або стримуючи його розвиток, посилюючи абопослаблюючинакопичення капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попитнаселення.

Заслуговує на увагу позиція В. Твердохлебова з питання основнихпринципів побудови податкової системи і критичний аналіз цієї позиції,викладений А. Соколовим в його праці "Теорія податків".

"Розвиток продуктивних сил, - пише Твердохлєбов, - ось тойвищий принцип оподаткування, який повинен лягти в основу будь-якої податковийсистеми і з точки зору якого наука має право оцінювати ці системи,н втручаючись в область етики і зберігаючи свій політичний нейтралітет "[5].

Розвиток продуктивних сил виражається насамперед в зростанні чистогонаціонального продукту і його збільшення на душу населення. У зв'язку з цим,на думку О. Соколова, принцип податкової політики, що висувається
Твердохлебова, можна сформулювати так: "податки повинні сприяти або,по крайней мере, не протидіяти абсолютним чи відносним ростучистого національного продукту "[6].
Розглянемо, до чого ж призвела політика держави в управлінні економікою:
. Зниження ВВП з 1990 року склало більше 40%.
. У найближчому майбутньому доходи федерального бюджету не перевищать 13-14% ВВП.

Ще 1,5-2% ВВП - можливі запозичення на зовнішніх ринках. Всього, таким чином, ресурси бюджету досягають 14-16% ВВП. У той же час повні виплати за зовнішнім боргом повинні скласти в 2001-2005 роках 6-10% ВВП

(12-17 млрд. доларів щорічно). Таким чином, на непроцентні витрати залишається не більше 8-10% ВВП, у той час як мінімальна потреба в непроцентних витрат федерального бюджету, що визначається сьогоднішніми розмірами бюджетної мережі, становлять не менше 11-12% ВВП.
. Оборотні кошти підприємств практично рівні 0, як наслідок збільшення негрошового обороту. Частка бартеру з 1992 року збільшилася в 9 разів і у 1999 році становить 45% від продажів.
. Вибухнув страшний криза неплатежів. Тут роль держави більш ніж пряма. Кожен карбованець, не виплачений державою за своїми зобов'язаннями, тягне за собою ланцюжок не платежів у сім рублів.
. Вивіз капіталу з країни є одним з ключових факторів, що визначають, чи можуть конвертуватися заощадження в інвестиції. Про які інвестиції може йти мова, якщо частка вивозу капіталу за кордон в 1999 році досягла 7% ВВП (25% від валових заощаджень), що становить 13-14 мільярдів доларів.
. Держава ніколи не забезпечувало збереження заощаджень населення, без достатньо високого рівня яких соціально-економічне процвітання просто неможливо. Держава не тільки "кидало" вкладників в 1992-м і

1998 роках, вона до того ж не забезпечувало ні протидії створенню фінансових пірамід, ні збереження капіталів збанкрутілих фінансових інститутів, перш за все банків. У 1999 році держава прийняттям бюджету фактично зняло з себе відповідальність і за науку, культуру, освіту та охорону здоров'я, тобто за ті інститути суспільства, які забезпечують його стратегічний розвиток.

Висновок

В укладанні я ще раз хотів би повернутися до сутності податку. Податок --це публічний договір між державою та платником податківпередбачає, що платник податків в замін сплачених податків отримуєнегрошовий еквівалент у вигляді забезпечення соціальних потреб, розвиненихінфраструктур (суди, дороги, телекомунікації і т.д.), забезпеченнябезпеки життя і діяльності. На практиці державапродемонструвало нездатність виконувати свою частину цього договору.

Прості громадяни відреагували на повну неможливість довірятипартнеру-державі створенням народного офшору. Зв'язок з державоюпідтримується за рахунок встановлених ним надвисоких тарифів наелектроенергію, транспорт, зв'язок. Тобто держава робить вигляд, щозбирає податки, налягаючи на точки, де легше зібрати гроші навіть ціноюзаборонних для виробництва умов. Народ робить вигляд, що податкиплатить, розуміючи, що прибуток стала привілеєм, яка залежить не відхорошої роботи, а від того, як ти домовишся з чиновником. Крилатафраза, народжена в надрах російського бізнесу останніх років: "Скільки удержави ні кради, свого все одно не повернеш ".

Література

1. Черник Д. Г. Податки, Навчальний посібник - М.: Фінанси і статистика, 1995р.

2. Основи податкового права. Навчально-методичний посібник./Под. Ред.

С. Г. Пепеляева - М.: Инвест Фонд, 1995.

3. Грачева Е.Ю., Соколова Е. Д. Податкове право: Питання та відповіді. - М.:

Новий Юрист, 1998.

4. Податки в Росії, Збірник нормативних документів , М. Юридична література, 1994.

5. Податковий кодекс Російської Федерації. Частина перша: постатейний коментар/Под ред. В. І. злам. М.: "Статус", 1998.

6. Сміт А. Дослідження про природу і причини багатства народів. - М.:

Соцекгіз, 1935.

7. Чому ми бідні.// Експерт № 1 -- 2, 2000 рік.

8. Економічна експансія: як не проїсти удачу// Експерт № 1-2, 2000 рік.
-----------------------

[1] Рикардо Д. Початок політичної економії і податного оподаткування. -
М., 1935. - С.100

[2] Тургенєв Н. Досвід теорії податків. - М., 1937. - С.11.

[3] Трівус А. Податки як знаряддя економічної політики. - Баку, 1925.
- С.32.

[4] Соколов А. Теорія податків. М., 1928. - С.11.

[5] В. Твердохлєбов Фінансові нариси. - М., 1916. - С.49.

[6] Соколов А. Теорія податків. - М., 1928. - С.65.