1. Економічна суть податку на прибуток підприємства та його роль у формуванні доходної частини бюджету.
Кожна держава для виконання своїх функцій повинна мати відповіднікошти, які концентруються в державному бюджеті та інших централізованихфондах. Джерелами формування цих коштів можуть бути, по-перше, власнідоході держави, які вона одержує від виробничої та інших форм діяльностіабо у вигляді надходжень платежів за ресурси, що згідно з діючимзаконодавством належать державі; по-друге, податки, які сплачують юридичніта фізичні особи із своїх доходів.
Співвідношення між цими джерелами визначається рівнем розвиткудержавної та приватної власності. За умов, коли домінуюче становище усуспільстві займала державна власність, основу формування доходів бюджетустановили доходи державного сектора.
Перехід до ринкових відносин насамперед передбачає зміну форм івідносин власності в напрямі розвитку її приватної та колективної форм. Цеозначає і втрату державою значної частини власних доходів. Оскількибезпосередньо вилучити доходи у власника, держава вже не може, вона повинназаконодавче регламентувати процес формування доходів держави. Основнимметодом формування доходів держави за провідної ролі приватної таколективної форм власності є податок, що й визначає її місце у ринковійекономіці. Встановлення державою податків - це форма прояву її державногосуверенітету і здійснення належних їй функцій владності. Адже податки - цене тільки метод формування бюджету, а і інструмент впливу на різні сторонидіяльності їх платників. Основними передумовами виникнення податків були:
. перехід від натурального господарства до грошового;
. зародження та формування держави.
Е. Селігман періодізував історичний процес розвитку податковихплатежів, ілюструючи його етімологічнім значенням змісту податків. Тому втерміні, який означає податок, він нараховує сім стадій:
1. На цій стадії панує ідея дару. Індівідуум робить подарунок державі, що відображається в середньовіковому латинському терміні donum і в англійському benevolence.
2. Друга стадія пов'язує податок з прохання державою народа про підтримку, що відображається в латинському германському терміні bede.
3. В третій стадії закріплюється ідея допомоги, яку народ надає державі, англійське aid.
4. На четвертій стадії розвитку з'являється ідея про жертву, яку приносить громадянин в інтересах держави. Це видно з старофранцузького gabelle, німецького abgabe.
5. На п'ятій стадії у платника починає розвиватися почуття обов'язку, зобов'язання. Англійське duty спочатку вживалось для позначення податків на ввіз і іноді на дохід.
6. Тільки на шостій стадії зустрічається ідея примусу з боку держави.
Це видно в англійському inposition.
7. На останній стадії виникає ідея певної частки чи окладу, які встановленні урядом та не залежать від волі платника. Це англійською термін tax (taxare - визначати, оцінювати).
Щоб все-таки з'ясувати, що являє собою податок потрібно визначити йогопринципові ознаки:
. Це вид платежу, який вноситься юридичними та фізичними особами.
. Платіж, який регулюється актом компетентного органу державної влади.
. Сума, яка стягується за допомогою податкового механізму, вноситься до бюджету (державного або місцевого), або до державного цільового фонду.
. Перераховані в бюджет суми не мають цільового призначення. Надходячи до бюджету, фактично втрачається важливість від якого суб'єкта вони надійшли і на які цілі вони будуть використані.
. Податкові платежі перераховуються в бюджет безвідплатно і безумовно, незалежно від отримання будь-яких послуг чи благ зі сторони держави.
. Податок вноситься періодично, в чітко встановлені законом строки.
. Має обов'язковий характер. За ухилення від сплати передбачається відповідальність, можливість примусового виконання платежу.
Отже, податок - це встановлений вищим органом державної законодавчоївлади обов'язковий платіж, що сплачується юридичними та фізичними особамидо бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду в розмірахі рядках, що визначаються законами про оподаткування.
Виділяють різні класифікації податків в залежності від їх характернихознак:
1. В залежності від об'єкта оподаткування податки поділяються на:
- податки на майно (податок з власників транспортних засобів);
- податки на доходи (прибутковий податок з громадян).
2. За методом стягнення є такі податки:
- прямі це платежі, які встановлюються на доходи і майно фізичних та юридичних осіб, котрі безпосередньо здійснюють їх сплату.
- непрямі це податки, закладені в ціні реалізованого товару чи наданої послуги. Ці податки сплачуються споживачем.
3. В залежності від органу, який стягує податок і розпоряджається цими коштами податки поділяються на:
- загальнодержавні - ті, які встановлюються і стягуються центральними органами державної влади і управління, і які надходять, в основному до державного бюджету.
- місцеві це платежі, які встановлюються органами місцевого самоуправління та надходять до місцевих бюджетів.
4. В залежності від порядку використання поділяються на:
- загальні податки - позбавлені індивідуальності платежу, які надходять в державний бюджет і використовуються на загальнодержавні цілі.
- спеціальні (цільові) податки - надходять до бюджетів різних рівнів і використовуються для певних цілей.
5. В залежності від платника існують:
- податки, які сплачуються фізичними особами,
- податки, які сплачуються юридичними особами,
- податки, які сплачуються і фізичними і юридичними особами.
6. За формою стягнення є такі види податків:
- грошові податки,
- натуральні податки (на даний момент в Україні не існує).
Розрізняють дві основні функції податків: фіскальну і регулююча.
Фіскальна функція полягає в тому, що податки мають забезпечити гарантованей стабільне надходження доходів у бюджет. Суть регулюючої становитьвикористання податків з метою впливу на різні сторони соціально -економічного розвитку суспільства. Фіскальна і регулююча функції податківдіють взаємопов'язано, їх не можна протиставити одна одній. Не можна такожподіляти податки на чисто фіскальні чи регулюючі, бо без фіскальної дії неможе бути й регулюючої.
Оскільки навряд чи можливо, щоб в одному податку повністюреалізовувалісь обидві функції, система доходів бюджету насамперед повиннавключати такі, які забезпечували б сталу фінансову базу держави. Без такихподатків держава не може гарантувати безперебійне фінансування своїхвидатків.
Кількість податків, на які покладаються насамперед регулюючі функції,повинна бути досить значною. Це пояснюється дуже просто: неможливо задопомогою одного чи двох податків впливати на всі сторони господарськоїдіяльності підприємств, на всі сфери суспільно-економічного життя.
Наскільки різноманітне наше життя, настільки ж різноманітною повинна бутисистема фінансових інструментів.
2. Пряме оподаткування та його роль у формуванні доходної частини бюджету.
Прямий податок - це обов'язковий платіж, котрий стягується державоюбезпосередньо з доходів і майна фізичних та юридичних осіб. Прямий податокподіляється на реальний та особистий. До реальних відносять:
. на землю,
. промисловий,
. на цінні папери.
Особисті податки включають:
. прибутковий податок з громадян,
. податок на прибуток підприємств та організацій,
. податок на доходи від грошових капіталів,
. податок на приріст капіталу,
. податок на зверхпрібуток,
. податок з успадкування.
Прямі податки мають суттєве значення у податковій системі України.
Найрозвінутішою є система прибуткового оподаткування. Земельне та майновеоподаткування як за своєю бюджетною ролю, так і за впливом на платниківподатків поки що недостатньо вагомі. В умовах переходу від планової доринкової економіки ще не встигла сформуватися досить сильна податковаслужба, котра могла б надійно і всебічно контролювати доходи підприємств ігромадян. Невизначеність законодавства й відсутність повноцінногоподаткового апарату значно ускладнюють контроль за доходами, особливо відпідприємницької діяльності. В цих умовах майнове і земельне оподаткуванняможе відіграти врівноважуючу роль у системі прямого оподаткування.
Важливим елементом системи прямих податків є прибуткове оподаткування.
Залежно від платників податку прибуткове оподаткування класифікується надва види:
. оподаткування фізичних осіб (прибутковий податок з громадян, податок на землю, податок на майно);
. оподаткування юридичних осіб (податок на прибуток підприємств та організацій, податок на землю, податок на майно);
Кожен з указаних видів передбачає різні умови справляння податку. Цепояснюється тим, що доходи юридичних і фізичних осіб, маючи однаковуекономічну природу - добавлену вартість, розрізняються за характеромвикористання, виконуючи різні функції. Доходи підприємств маютьпродуктівнішій характер. Вони спрямовуються переважно на розвитоквиробництва, тоді як основна частина доходів громадян використовуєтьсяпередусім на особисте споживання. Тому виходячи з функцій доходівпідприємств, податкове навантаження при оподаткуванні цих доходів повиннобути меншим, ніж при оподаткуванні доходів громадян. Фіскальній функціїподатку на прибуток юридичних осіб слід надавати другорядного значення. Цюфункцію більшою мірою мають виконувати інші податки, зокрема особистийприбутковий податок з громадян. Такий підхід зумовлює й відповіднуструктуру доходів бюджету, за якою питома вага особистого прибутковогоподатку з громадян більша, ніж податку на прибуток. Саме така структура ісклалась в країнах з розвинутою ринковою економікою. В Україніспостерігається протилежна ситуація. Порівняно з прибутковим податком ізгромадян податок на прибуток має у доходах бюджету України більшу питомувагу. Крім того, слід звернути увагу, що частка податку на прибуток убюджетних надходженнях має тенденцію до збільшення, а прибуткового податкуз громадян, навпаки, - до зменшення.
Таке співвідношення двох видів прибуткового оподаткування зумовленікількома причинами. Протягом багатьох років платежі в бюджет із прибуткупідприємств завжди мали високу питому вагу в доходах держави і значноперевищували надходження від прибуткового податку з громадян. Різко змінититаке співвідношення за декілька років просто неможливо. Крім того, об'єктоподаткування податком на прибуток підприємств набагато більший, ніжприбутковий податок із громадян, що також впливає на загальний розмір цихдвох видів податків і забезпечує перевищення частки податку на прибутокпідприємств над часткою прибуткового податок з громадян у доходах бюджету.
відразу спостерігається й інша тенденція: різке зменшення часткиплатежів у бюджет із доходів господарюючих суб'єктів. Особливо різкезменшення частки платежів у бюджет із прибутку спостерігалось в 1992 та
1993 роки. Це зумовлено системою податкових пільг та практикою наданняпідприємцям податкового кредиту у формі відстрочки здійснення платежів убюджет.
Надходження до бюджету від податку на прибуток підприємств подані у
Таблиці N 1 [1].
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України" Прооподаткування прибутку підприємств "у структурі доходів зведеногобюджету суттєво знижується частка податку на прибуток підприємств: із 5,7млрд. грн. фактично в 1997 до 2,3 млрд. грн. у бюджет 1998 р. Це зумовленонасамперед уведенням нового порядку визначення оподатковуваного прибутку якрізниця між валовим доходом і валовими витратами, включенням до останніхвитрат на утримання соціальної сфери. Водночас підприємства отримуютьсуттєві додаткові кошти на розвиток власного виробництва у виглядіамортизаційних витрат.
Втрати цих бюджетів від уведення нового порядку нарахування амортизаціїмогли стати досить відчутними тому, Кабінет Міністрів запропонував, а
Верховна Рада погодилась здійснити поступовий перехід до застосування новихнорм амортизації шляхом уведення в 1998 році знижувальних коефіцієнта 0,7
, Що певною мірою збільшить базу для нарахувань податку і змогумобілізувати до місцевих бюджетів 2,3 млрд. грн.
Податки з населення - це економічні відносини в грошовій формі, яківиникають між державою і населенням із приводу примусового обов'язковоговилучення частини доходу для створення централізованого грошового фондудержави.
Прибуткове оподаткування доходів громадян може здійснюватися запропорційними і прогресивними (регресивний) ставками. Прогресія (регресія)буває прямою і ступінчастою. При прямій прогресії (регресії) ставкизбільшуються (зменшуються) із зростанням доходу, і податок за цими ставкаминараховується пропорційно розміру доходу. Як правило, в системіприбуткового оподаткування громадян при побудові шкали ставоквикористовується ступінчастій метод. Суть його полягає в тому, що дохідрозбивається на частки, для кожної з яких установлюється своя ставкаподатку. При прогресивній шкалі кожна наступна частка доходуоподатковується за більшою, а при регресівній - за меншою ставкою, ніжпопередня. Шкала ставок, яка включає інтервали доходів
для встановлених ставок, може будуватися в абсолютних і відноснихвеличинах. Прибуткове оподаткування доходів громадян подано структурно -логічною схемою (додаток 4).
Надходження до державного бюджету за рахунок оподаткування доходівгромадян наведено у Таблиці N 1.
На підставі чинного законодавства та відповідно до прогнозу обсягуфонду оплати праці до бюджету за 1998 рік має надійти прибуткового податкуз громадян на суму понад 3,5 млрд. грн., що на 68 млн. грн. більше, ніж у
1997 р. Це зумовлено збільшенням на 3,3% фонду оплати праці робітників,службовців, малих підприємств.
Плату за землю (додаток 5) введено з метою раціонального використаннята охорони земель, підвищення родючості грунтів, вирівнювання соціально -економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансуваннявитрат на ведення земельного кадастру, проведення землеустрою тамоніторингу земель, а також розвитку інфраструктури населених пунктів.
Об'єкт плати за землю - земельна ділянка, яка перебуває у власності,користуванні, в тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю є власник землі та землекористувачам, у томучислі орендар.
Плата за землю справляється у двох формах:
. земельний податок;
. орендна плата.
Надходження плати за землю на 1998 р.. визначено в сумі 1млрд. 15 млн.грн. виходячи з загальної площі землі 40,4 млн. га., що перебуває уземельному користуванні. До завершення проведення Кабінетом Міністрівгрошової оцінки земель застосовувались ставки земельного податку, які буливстановлені Законом України "Про Державний бюджет України на 1997 р. .".
До майнових податків, які справляються в Україні та які тількипередбачається ввести, належать: податок на майно підприємств, податок нанерухоме майно громадян, податок із власників транспортних засобів та іншихсамохідних машин і механізмів. Як свідчить назва цих податків, об'єктомоподаткування тут є майно, що перебуває у власності юридичних осіб тагромадян, при цьому перший податок справлятіметься виключно з юридичнихосіб, другий - з фізичних осіб (громадян), третій стягується і з юридичних,і з фізичних осіб.
Джерелами сплати цих податків є особистий дохід громадян або доход
(прибуток) підприємств. Податки цієї групи поповнюють доходну базу бюджетівусіх рівнів. Так, податок із власників транспортних засобів надходить добюджетів Республіки Крим, областей та міст Києва та Севастополя. Податок нанерухоме майно громадян має надходити виключно до бюджетів місцевогосамоврядування. Податок на майно підприємств розподілятіметься міждержавним бюджетом, бюджетами Республіки Крим, областей, міст Києва та
Севастополя у порядку, що визначається в Законі України про державнийбюджет України на відповідний рік.
Податок на майно підприємств (додаток 6). Платниками передбачуваногоподатку на майно підприємств є виключно юридичні особи, що розташовані натериторії України та здійснюють підприємницьку діяльність в Україні, асаме:
. юридичні особи, створені згідно із законодавством України, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, а також банки та інші кредитні установи (крім Національного банку України);
. філії, відділення та інші відособлені підрозділи вказаних суб'єктів підприємницької діяль?? ості, що мають окремий баланс і рахунок в установах банків;
. міжнародні неурядові організації й міжнародні об'єднання, що здійснюють підприємницьку діяльність в Україні;
. постійні представництва та інші відособлені підрозділи іноземних юридичних осіб, що розташовані на території України,
Об'єктом оподаткування є майно підприємства у вартісному виразі, якеперебуває на балансі цього підприємства і являє собою сукупність основнихзасобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва, устаткування,виробничих запасів, тварин на вирощуванні та відгодівлі, малоцінних ішвидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, готової продукції ітоварів.
Податок на нерухоме майно громадян (додаток 6). Платники податку нанерухоме майно громадян - виключно фізичні особи (громадяни). При цьомугромадяни, які постійно проживають на території України (незалежно відїхнього громадянства), виступають платниками податку на нерухоме майно, щоперебуває в їх власності й розташоване як на території України, так і за їїмежами. Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства,які постійно проживають поза межами України, є платниками податку нанерухоме майно, яке перебуває в їх власності, тільки в тому випадку, якщовоно знаходиться на території України.
Об'єктом оподаткування є нерухоме майно, що перебуває у власностігромадян: житлові будинки, квартири, дачні (садові) будинки, гаражі, атакож інші приміщення та споруди.
Податок з власників транспортних засобів (додаток 7). Платникамиподатку з власників транспортних засобів та. інших самохідних машин імеханізмів є як юридичні, так і фізичні особи, у власності яких єтранспортні засоби.
Ставки податку встановлюються в частинах мінімальної заробітної платизалежно від виду транспортного засобу та його вантажопідйомності. Дляобчислення податку необхідно ставку помножити на показники потужностідвигуна, які виражаються в кінських силах або в кіловатах потужності.
Юридичні особи, які за станом на 1 січня 1994 р.. мають транспортнізасоби іноземного виробництва, придбані за вільно конвертованою валютою,сплачують податок за підвищеними ставками.
Контроль за сплатою податку з власників транспортних засобів здійснюютьяк податкові інспекції, так і державні автомобільні інспекції. Зокрема,технічний огляд автомобілів, які проводять автомобільні інспекції, нездійснюється без пред'явлення розрахункових документів про сплату податку звласників транспортних засобів. Податкові інспекції мають можливістьпроконтролювати сплату цього податку тільки в юридичних осіб, причомуконтроль може здійснюватися у два етапи: Камеральна перевірка тадокументальна. Камеральна провадиться перевірка в податковому органі, кудиплатники мають подавати разом з іншими формами звітності і розрахунокподатку з власників транспортних засобів. У цьому розрахунку платникнаводить такі дані: марки автомобілів, що перебувають на балансіпідприємства, та їх кількість, потужність двигунів, на основі яких іобчислюється сума податку, належна до сплати в бюджет. Документальнаперевірка правильності сплати цього податку проводиться податковимінспектором безпосередньо на підприємстві разом із перевіркою правильностіта своєчасності сплати інших податків. Для перевірки використовуються книгичи картки обліку основних засобів та технічні паспорти відповіднихтранспортних засобів.
Контроль за сплатою податку з фізичних осіб здійснюється лишедержавними автомобільними інспекціями під час технічного оглядуавтомобілів, що перебувають у приватній власності, а тому у відповіднихплатників з'являється можливість ухилення від сплати цього податку, якщовони своєчасно не здійснюють технічного огляду свого автомобіля.
У процесі реформування податкової політики є дуже важливим визначенняподальших напрямків розвитку прямого і непрямого оподаткування, слідвраховувати переваги і недоліки, які мають місце при справлянні цихподатків.
Переваги прямого оподаткування:
. дають змогу встановити пряму залежність між доходами платника і його платежами в бюджет,
. пряме оподаткування є важливим фінансовим інструментом регулювання економічних процесів (інвестицій, нагромадження капіталу, сукупного попиту, ділової активності),
. соціальні переваги - пряме оподаткування сприяє розподілу податкового тиску таким чином, що більші податкові витрати припадають на тих членів суспільства, які мають більші доходи.
Існують певні недоліки:
. організаційного характеру - пряма форма оподаткування потребує складного механізму їх стягнення і обліку,
. бюджетного характеру - полягає у тому, що прямі податки не можуть забезпечити стабільні надходження до бюджету,
. контрольного характеру - складний механізм стягнення податку потребує розширення податкового апарату і розробки сучасних методів обліку і контролю.
2. Механізм функціонування податку на прибутку підприємства.
Дослідження основ прибуткового оподаткування підприємств потребуєвизначення поняття доход підприємства. З позицій оподаткування слідрозрізняти валовий і чистий доход підприємства. Валовий дохід відображаєновостворену вартість і включає заробітну плату і чистий доход. Вінвизначається як різниця між виручкою від реалізації й матеріальними тапрірівнянімі до них витратами. Визначення чистого доходу складніше, бовизначається як рівнем матеріальних і прирівняних до них витрат, так іспіввідношенням двох складових валового доходу. На рівні підприємств чистийдоход має форму прибутку.
Існування двох показників доходу - валового та чистого - породжуєпроблему визначення об'єкта оподаткування. Вирішальним чинником виділенняоб'єкта оподаткування є відносини власності. З позицій прав власності всіхплатників умовно можна поділити на дві групи. Першу складають платники, якіодночасно є суб'єктами власності й трудової діяльності. Прикладом можутьслужити колективні підприємства, партнерства. Специфіка цих суб'єктівгосподарювання полягає в тому, що отриманий ними валовий доход тількиумовно можна розділити на заробітну плату й прибуток. Тому й об'єктомоподаткування в даному випадку краще встановити валовий доход.
Другу групу складають платники, в яких має місце чіткий розподілвалового доходу на заробітну плату й прибуток. Реальність такого розподілупов'язана з тим, що суб'єкти власності і суб'єкти праці не збігаються.
Такими є державні та приватні підприємства. В цьому випадку об'єктамиоподаткування повинні бути окремо заробітна плата й прибуток. Саме такийпідхід покладений в основу системи прибуткового оподаткування юридичних іфізичних осіб у країнах із розвинутою ринковою економікою.
Слід звернути увагу на те, що об'єктом оподаткування може бути такожвиручка від реалізації продукції, робіт, послуг. Однак це вже не належитьдо сфери прибуткового оподаткування. Надходження виручки від реалізації щене означає отримання доходу, оскільки вона вся може бути спрямована напокриття проведених витрат. Більше того, затрати можуть перевищувати сумувиручки від реалізації, тобто підприємство взагалі понесе збитки. Цявиручка - джерело доходу, а не дохід. Вона може бути об'єктом тількинепрямого, а не прибуткового оподаткування.
В Україні система прибуткового оподаткування підприємствхарактеризується частою зміною об'єкта оподаткування. Так, у 1991 роціподаток справлявся з прибутку, в 1992 - з доходу, в 1993 - спочатку зприбутку, а потім (з II кварталу цього року) - знову з доходу. В 1994 роціоб'єктом оподаткування залишався доход, а в 1995 знову здійснено перехід дооподаткування прибутку. В Україні відносини власності ще не набули такогорівня розвитку, щоб можна було чітко визначити об'єкт оподаткування,виходячи з розглянутого вище підходу.
Перехід до оподаткування доходу викликаний тим, що внаслідокроздержавлення й приватизації власності, розвитку економічної самостійностіі самофінансування суб'єктом управління підприємств (однак поки що нереальним власником) фактично став трудовий колектив. Оскільки нормуваннязаробітної плати з боку держави скасоване, відбувається розмивання чіткихмеж між фондом оплати праці й прибутком. Заінтересованість трудовихколективів у збільшенні насамперед заробітної плати викликає прагнення дозниження частки прибутку в доході підприємства. Таким чином, у випадкуоподаткування прибутку розвиток такої тенденції може призвести до різкогозменшення величини об'єкта оподаткування, а значить, з одного боку, допадіння надходжень до бюджету, а з іншого - до втрати джерела фінансуванняінвестицій.
Регулювання пропорцій між фондом оплати праці й прибутком --найважливіша сфера економічних відносин. В економіці розвинутих зарубіжнихкраїн оптимальність співвідношення споживання та нагромадження досягаєтьсячерез боротьбу інтересів найманого робітника і власника. Тому з бокудержави не потрібні спеціальні важелі, які підтримували б дані пропорції напідприємствах, хоча опосередковано це досягається через різні ставкиоподаткування доходів фізичних і юридичних осіб.
В Україні оподаткування валового доходу підприємств було зумовленеособливостями її економічного розвитку в сучасних умовах. Світовий досвідпоказує, що при встановленні більш чітких відносин власності об'єктомоподаткування стає прибуток.
Система прибуткового оподаткування доходів підприємств характеризуєтьсянаведеною структурно-логічною схемою (додаток 1), з якої видно, що технічносправляння податку на прибуток і податку з доходів принципово невідрізняється. Неоднаковий тільки порядок обчислення об'єкта оподаткування.
Платники і ставки податку.
Визначення платників податку в системі прибуткового оподаткуванняюридичних осіб здійснюється виходячи з принципу загальності. Суть йогополягає в тому, що незалежно від об'єкта оподаткування - доходу чи прибутку
- Сплачувати податок мають усі юридичні особи, які здійснюють господарськупідприємницьку та іншу комерційну діяльність і отримують від неї доходи. Узв'язку з цим відповідно до законодавства України платниками податку наприбуток є:
1. З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності,бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, якіздійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території
України, так і за її межами.
2. З числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені убудь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їхпоходження з України, за винятком установ та організацій, що маютьдипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами Україниабо законом.
Іноземним юридичним особам необхідно зареєструватися у встановленомупорядку за місцезнаходженням постійного представництва. Реєстрація повиннабути здійснена протягом місяця після початку або за місяць до закінченнягосподарської діяльності. Відсутність реєстрації іноземної юридичної особи,яка здійснює діяльність в Україні через постійне представництво,розглядається як приховування прибутку (доходу), що підлягає оподаткуванню.
Якщо підприємство повністю належить іноземному інвестору-громадянину,то при оподаткуванні доходи цього підприємства розглядаються як доходигромадянина-власника й оподатковуються відповідно до законодавства Українипро оподаткування громадян.
3. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платниківподатку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на територіїіншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодосплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетівтериторіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджетутериторіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідноз нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого добюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.
Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний
(податковий) період визначається розрахунково виходячи іззагальної суми податку, нарахованого платником податку,розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій таамортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такогоплатника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, узагальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цьогоплатника податку.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеному цимпідпунктом, здійснюється платником податку самостійно до початку звітного року, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженнямтакого платника податку та його філій. Зміна порядку сплати податкупротягом звітного року не дозволяється. При цьому філії надаютьподатковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податковихзобов'язань щодо сплати консолідованого податку у порядку, визначеномуцим підпунктом.
4. Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи зджерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.
5. Платниками податку на прибуток, одержаний відгосподарської діяльності залізничного транспорту, є управліннязалізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарськоїдіяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом
Міністрів України.
6. Національний банк України та його установи (крімгоспрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку)сплачують до Державного бюджету України суму перевищення валових доходівконсолідованого балансу над валовими витратами та частиною валових витратроків, що передують звітному (у разі коли вони не відшкодовані валовимидоходами таких років) після закінчення фінансового року. У разіперевищення за підсумками року затверджених видатків Національного банку
України над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок
Державного бюджету України.
складнішим є питання про ставки податку. При визначенні цього елементав системі прибуткового оподаткування юридичних осіб необхідно виходити зтого, що, з одного боку, розмір ставки повинен забезпечувати певний рівеньдоходів бюджету й задовольняти таким чином державні інтереси, а з іншого --не перешкоджати інтересам господарюючих суб'єктів і не гальмувати тим самимрозвиток виробництва. Одночасно необхідно вирішити питання, якими маютьбути ставки податку: єдиними чи диференційованими, і якщодиференційованими, то за якими ознаками? Як правило, ставки податку наприбуток (доход) діференціюються залежно від: розміру доходу; увазідіяльності, від якої одержано дохід.
Можливий і комбінований варіант, коли обидва критерії застосовуютьсяразом.
Розмір ставки податку залежить також від об'єкта оподаткування. Якщо зарахунок прибуткового оподаткування юридичних осіб необхідно забезпечитипевний рівень доходів бюджету, то при оподаткуванні валового доходузастосовується нижча ставка податку, ніж при оподаткуванні прибутку. Цепояснюється тим, що валовий доход являє собою ширший об'єкт оподаткування,оскільки разом із прибутком включає фонд оплати праці.
Згідно з Законом України "Про оподаткування доходів підприємств іорганізацій''існують такі ставки податку:
1. Доходи підприємств, за винятком вказаних у пунктах 2 - 8, 10цієї статті, обчислені відповідно до статей 2 і 3 цього Закону,оподатковуються за ставкою 22 проценти.
2. Доходи спільних підприємств, створених на території Україниз участю іноземних інвесторів у сфері промисловості, сільськогогосподарства, якщо частка іноземного учасника у статутному фондіперевищує 30 процентів, а також підприємств, які повністю належатьіноземним інвесторам, оподатковуються за ставкою, передбаченоюпунктом 1 цієї статті із зниженням на три одиниці.
Філіали (відділення, представництва підприємств з іноземнимиінвестиціями), а також створені ними дочірні підприємстваоподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 1 цієї статті.
3. Доходи дослідних заводів, частка дослідної продукції якихстановить не менше 80 процентів, а також підприємств іорганізацій агропромислового комплексу по обслуговуваннюсільськогосподарського виробництва оподатковуються у розмірі 50процентів від ставки податку, передбаченої пунктом 1 статті 4.
4. Доходи (включаючи доходи від оренди та інших видіввикористання (від казино, відеосалонів, відеопоказу (незалежно відспособу показу), прокату відео-і аудіокасет і запису на них,гральних автоматів з грошовим виграшем, а також доходи відпроведення масових концертно-видовищних заходів на відкритихмайданчиках, стадіонах, у палацах спорту, інших приміщеннях,кількість місць в яких перевищує дві тисячі, підлягаютьоподаткуванню за ставкою 70 процентів.
Установлений цим пунктом порядок оподаткування не поширюєтьсяна доходи, одержані підприємствами - відеовіробнікамі, що євласниками відеопродукції, від відеосалонів, відеопоказу, прокатувідеокасет і запису на них, а також на доходи від проведенняконцертно-видовищних заходів фізкультурно-спортивнимиорганізаціями в частині доходу, яка відноситься на результати їхдіяльності. Доходи, одержані вказаними підприємствами таорганізаціями, оподатковуються на загальних підставах.
5. Доходи підприємств від посередницької діяльності,одержувані від робіт (послуг), виконаних за договором підрядутимчасовими творчими колективами чи громадянами, оподатковуютьсяза ставкою 65 процентів.
6. Доходи від посередницької діяльності (аукціонно - біржової,торговельно-закупівельної та іншої), а також участь у розрахункахпри виконанні угод та додаткові доходи підприємств від продажу нааукціоні товарів, продукції, майна оподатковуються за ставкою 75процентів.
7. Доходи, одержані підприємствами (за винятком іноземнихюридичних осіб) від належних їм акцій, облігацій та інших ціннихпаперів, а також доходи українського учасника, одержані відпайової участі у спільних та у створенні інших підприємств,підлягають оподаткуванню за ставкою 15 процентів.
8. Доходи іноземних учасників, що утворюються в результатірозподілу доходу спільних підприємств, при переказуванні за кордонпідлягають оподаткуванню за ставкою 15 процентів, якщо інше невстановлено міжнародною угодою України щодо податкових питань.
Сума податку при переказуванні доходів за кордон сплачується увалюті переказу.
9. Зазначені у пунктах 7 і 8 цієї статті податки справляютьсяу джерела доходу. Відповідальність за утримання і перерахуванняподатків до бюджету несе підприємство, що виплачує дохід, а такожіноземний учасник спільного підприємства.
Доходи, одержані підприємствами від належних їм акцій,облігацій і цінних паперів, випущених підприємствами, щознаходяться за межами України, а також доходи від пайової участі успільних підприємствах, створених на території інших держав зучастю підприємств України, оподатковуються за місцезнаходженнямплатника, якщо вказані доходи не оподатковуються у джереластворення доходів.
10. Іноземні юридичні особи, які одержують доходи, непов'язані з діяльністю в Україні, сплачують податки з доходів віддивідендів (процентів), авторських прав і ліцензій, фрахту,орендних платежів та з інших доходів, джерело яких знаходиться в
Україні і які не пов'язані із здійсненням діяльності в Україні
через постійне представництво, за ставкою 15 процентів (крімдоходу від фрахту), якщо інше не встановлено міжнародною угодою
України з податков
