Прибутковий податок

ВСТУП

Держава відображає інтереси суспільства в різних сферахжиттєдіяльності, розробляє і здійснює відповідну політику - економічну,соціальну, екологічну, демографічну тощо. При цьому, в якості засобіввзаємодії об'єкта і суб'єкта державного регулювання соціально-економічнихпроцесів застосовуються фінансово-бюджетний, кредитний, і ціновий механізм.

Фінансово-бюджетна система містить відносини з приводу формування івикористання фінансів держави - бюджету і позабюджетного фонду. Важливоюартерією фінансово-бюджетної системи є податки.

Податки у тій формі, з якою ми зустрічаємся у сучасних умовах,склалися відносно недавно, хоча основні елементи механізма оподаткуваннязародилися ще у давнині. Для людини немає більш гнітючої процедури ніжплатити їх. Високі податки - це завжди неминучі злидні, занепадгосподарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високіподатки, не може бути мови про свободу і людську гідність, творчу працю ізабезпечене майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальнихконфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цівілізацій.

Водночас запровадження податків мало надзвичайно важливе прогресивнезначення для розвитку людського суспільства. Мобілізуючі через податкизначні ресурси в своє розпорядження, державні структури забезпечувализахист своєї держави, розвивали виробництво, поліпшувалі матеріальнестановище громадян, суттєво впливали на стан і розвиток науки, культури,міждержавних зв'язків.

В будь-якій державі громадяни зобов'язані віддавіті частину своїхдоходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм методів передаванняцих коштів свідчить про рівень розвитку держави. Проте не слід забувати, щоподатки є й дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави. Без науковоїконцепції податкової політики вони можуть перетворитися на гальмоекономічного розвитку держави. Тому досить важливо, щоб кожна країна маларозумну, досконалу та ефективну податкову політику.

Україна на сучасному етапі переходу від планового державногоуправління народним господарством до ринкових відносин повиннавикористовувати механізм оподаткування для стимулювання розвиткувиробництва та збільшення ВНП.

Сучасні країни з розвиненими ринковими відносинами мають вагомучастку податкових надходжень в бюджети з ВНП. На початку 90-х років вонастановила у США - 30%, Японії - 31%, Англії - 37%, Канада - 37%, німетчини
- 38%.

Найменші маштаби перерозподілу дежавю ВНП в США та Японії зумовленнівикористанням податкової політики, як засобу створення умов, сприятливихдля діяльності промислових компаній, що потребують низького рівняподаткового тягара в країні. Податкова система в умовах низького рівнядоходів юридичних і фізичних осіб, недосконалості фіскального законодавствазабезпечується шляхом надмірного оподаткування, як юридичних так і фізичнихосіб, що одночасно руйнує стимули економічної діяльності, змушуєтоваровиробника уникати оподаткування. Біля третини підприємців Українизнаходяться у сфері так званої "тіньової економіки".

Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвинутих країнє їх структура співвідношення прямих та непрямих податків. Так у США,
Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки; у Франції - непрямі
(56,6% податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонд соціальногострахування). Німетчина, Італія мають досить урівноважену структуруподатків (частка непрямих податків у Німетчіні - 42,2%, в Італії - 48,9 %).

Співвідношення прямих і непрямих податків в Україні протягом 1991-1995рр.. змінювалось на користь прямих податків.

Пряме оподаткування в Україні базується на двох основних видахподатків: податку на прибуток підприємств і прибуткового податку згромадян. Причому, частка прибутку з підприємств в доходах бюджету втричі
(1995р.), майже в шестеро (1993р.) перевищує частку податку з громадян
(тоді як останній у розвинутих країнах переважає). Це зумовлено низькимрівнем заробітної плати. Так, якщо в розвинутих країнах частка оплати праціу ВНП в 1992р. становила 60,6% у США, 56,4% в Японії, 54,5% у Німеччині, тов Україні лише 38,47% - 1993р., 39,67% - 1994р. що і зумовило низькийрівень прибуткового податку з громадян у доходах бюджету.

Центральною ланкою сучасної податкової системи є прибутковеоподаткування особистих доходів. Це викликане не тільки тим, що всісуспільні відношення так чи інакше замикаються на людину, робітника, але ітим, що тажкість особистого прибуткового податку задає рівень обкладанняіншими податками.

Актуальність тематики особового прибуткового оподаткуванняпідсилюється тривалим застоєм у галузі теорії і практики оподаткування внашій країні. Протягом багатьох років проблеми удосконалення системиподатків з населення знаходяться якби в затінку. Вирішувалися окреміпитання, але вся система не змінювалась. Коли в 60-ті роки було проголошенолінію на поступову відміну всіх податків в СРСР, це було сприйнято всіма якпрогресивний крок в розвитку відчізняної економіки і наклало свій відбитокна відношення до податків. Вважається, що заробітна плата практично єдинеджерело доходів громадян, тому, регулюючи її розмір, можна поступововідмовитися від податків. Сьогодні зрозуміло помилковість цієї крапки зору.
Припинилися наукові дослідження в даній області. Розгублено податковийапарат. Податкове законодавство відстало від життя і тих процесів, щовідбулися в суспільстві.

Стало очевидним, що система оподаткування населення потребуєудосконалення і зниження податків (але не відміна) повинно чинитися по мірінакопічування суспільного багатства; податки повинні на ряду з іншимиекономічними важелями попереджати винекнення прихованих доходів.

Сьогодні головне завдання - створити систему оподаткування громадян,повністю відповідаючу ринковим відносинам. Україна тільки приступає допобудови податкових відносин і реалізації нової для нас концепціїоподаткування. Цим викликаний інтерес до данної теми.

Метою курсової роботи є розглядання прибуткового податку громадян тазанходження шляхів удосконалення системи стягнення прибуткового податку згромадян.

Завданням даної курсової роботи є: розглянути основні елементи прибуткового податку з громадян;

порівняти та проаналізувати ставки прибуткового податку Укра-їни з іншими країнами світу; уточнити пільги щодо прибуткового податку; з'ясувати порядок сплати даного податку до бюджету;знайти шляхи вдосконалення стягнення прибуткового податку з громадян.

Розділ 1. Становлення системи прибуткового оподаткування громадян в Україні

До кінця 80-х років прибутковий податок з громадян справлявся засистемою, яка склалася ще в 40 - х роках. Податки і збори з населення на тойчас включали прибутковий податок з громадян, податок з холостяків, самотніхі малозабезпечених громадян СРСР, сільськогосподарський податок, податок звласників будівель, податок з власників транспортних засобів, земельнийподаток та ін.

У 1989 p. в загальному сукупному доході населення податки і зборисклали 8,3% або близько 12 крб. в місяць на чоловіка За рахунок податків знаселення формувалося більше 10% всіх доходів бюджету. Питома вагаприбуткового податку з населення становила до 7%.

До 1990 року прибутковий податок із громадян справлявся закомбінованою шкалою ставок. Для доходів, отриманих за місцем основноїроботідотановлювався неоподаткований мінімум (спочатку 70, потім 80, згодом
100 крб.). При місячному заробітку від 71 до 90 крб. ставки коливалися від
25 коп. до 7 крб. 12 коп. із заробітку від 91 до 100 крб. податок становив
7 крб. 12 коп. плюс 12% суми, що перевищувала 90 крб.; від 101 крб. і вище
- 8 крб. 20 коп. плюс 13% суми, що перевищувала 100 крб. Такі ставки буливстановлені для робітників та службовців і хоч офіційно ставкаоподаткування візнічалась як пропорцфйна-13%, насправді існуваларегресивний - прогресивна шкала.

Так, з одного карбованця, який перевищував неоподатковуваний мінімум,утримувалося 25 коп. Потім вона поступово знижувалася до 12% іпідвищувалася до 13%.

Оподаткування доходів громадян від трудової діяльності, одержаних НЕза місцем основної роботи, здійснювалося за спеціальною шкалою прогресивнихставок. На основі комбініції цих двох шкал, але в річному обчисленні,оподатковувалися авторські гонорари й винагороди, а також доходи відкустарно-ремісничих промислів, що не перевищували 3000 крб. на рік.

З 1990 року була введена регресивний-прогресивна шкала ставок податку,коли із суми доходів від 100 до 150 крб. податок дорівнював 29 коп. зкожного акрбованця, тобто 29%, а щодо доходу, який перевищував 150 крб.,застосовувалася прогресивна шкала з розміром ставок 13,15, 20, ЗО, 40, 50 і
60% залежно від величини доходу. Поділ платників на категорії зберігся,однак дещо змінився - крім двох перших виділяються особи, що займаютьсяіндивідуальною трудовою діяльністю. Зберігся і рівень оподаткування.

Із середини 1991 року в Україні була прийнята власна системаприбуткового оподаткування населення. Вона мала дві характерні відмінностівід попередньої. По-перше, замість неоподатковуваного мінімуму (розмірудоходу, в межах якого податок не стягується) виділявся неоподатковуванийдохід (сума, яка при оподаткуванні вираховується із загального доходу). За -друге, були встановлені єдині умови та ставки податку для всіх категорій.
Виділення категорій пов "язували тільки з різними умовами формування їхдоходів, атому і різними способами обчислення.

Характерною рисою розвитку системи прибуткового оподаткування в
Україні в 90-х роках була постійна зміна інтервалів та ставок прогресивногоопопдаткування. У 1991 році ставки було встановлено в розмірі 13, ЗО, 35,
40, 45 і 50%. З січня 1992 року розміри ставок прибуткового податкузмінювалися п'ять разів.д) доходи від підприємницької діяльності, а також інші доходи громадян.

Якщо людина отримувала доходи за основним місцем роботи, то податок неперевищував ЗО відсотків суми доходу, а при заробітній платі, щодорівнювала 10 Н.М. на місяць, він становив 11,3%. Найбільше на Йой часоподатковувалися суми винагород, що виплачуються спадкоємцям авторівповторно - від 60 до 90 відсотків від суми доходу.

З 1 січня 1993 року Декретом КМУ "Про прибутковий податок з громадян",була введена нова система оподаткування доходів всіх осіб, які постійнопроживають в Україні (раніше деякі категорії громадян повністю звільнялисявід сплати прибуткового податку).

Місячні доходи більшості громадян України в 1993 - 1994 роках неперевищували п'яти мінімальних доходів. Доход розміром 30 НМДГ визначавмежу між низькими і високими доходами громадян.

Для доходів громадян, одержаних не за місцем основної роботи буланастановлена ставка податку в розмірі 20 відсотків. В подальшому розмірподатку для цієї категорії платників не змінювався.

З 1 червня 1993 року розмір мінімальної заробітної плати і мінімумдоходів громадян, що не обкладається прибутковим податком
(неоподатковуваний мінімум), почали розрізнятися. Прстановою ВР України від
1 червня 1993 року № 3243 - ХП мінімальна зарплата була встановлена урозмірі 6900 карбованців на місяць. Мінімальний доход був збільшений додвох мінімальних заробітних плат і склав 13400 крб. ($ 4 по курсу НБУ).
Крім того була змінена шкала податкових ставок і інтервалів доходів, дояких ці ставки прімінялісь: максимальна ставка була збільшена до 60% істала прімінятіся до доходів, які перевищували 200 мінімальних доходів.
Щодо громадян, які отримують менше ЗО Н.М. на місяць, це була найбільшвигідна шкала оподаткування.

Слід зауважити, що ні в червні 1993 року, ні при подальших змінахставок оподаткування, зміни до ст. 7 Декрету КМУ "Про прибутковий податок згромадян "не вносилися.

Подальше зростання цін призвело до підвищення неоподатковуваногоподатком мінімального доходу з 1 вересня 1993 року до 40 тис.. крб. ($ 6,7за курсом НБУ). Постановою ВР України від 27 серпня 1993 року Mb 3415 - ХПмінімальна зарплата була встановлена у розмірі 20 тис.. крб., а мінімальнапенсія за віком - 40 тис.. крб. на місяць. 1 грудня 1993 року рівеньмінімальної зарплати сягнув позначки 60 тис.. крб. і залишався таким доберезня 1996 року. Розмір неоподатковуваного мінімуму за цей часнеодноразово змінювався. С 1 грудня 1993 року мінімальнй дохід бувзбільшений до 120 тис.. крб. ($ 9,5 по курсу НБУ і $ 4 по курсу наявногодолара). При цьому змінилася не лише величина неоподатковуваного доходу, ай відбулися радикальні зміни "ідеології" оподаткування доходів громадян:була різко підвищена максимальна податкова ставка (з 60 до 90 %).

Розділ 2. Роль прибуткового податку у формуванні доходів бюджету

На шляху переходу нашої країни до ринкових відносин особливоактуальною є проблема своєчасного забезпечення грошовими ресурсами доходноїчастини державного бюджету.

Прибутковий податок з громадян є одним із елементів поповненнядержавного бюджету (Додаток 1). Оподаткування доходів фізичних осіб єскладовою частиною фінансового механізму держави. У результатіперерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізуютьсяекономічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а зіншого - формується фінансова база держави. Прибутковий податок являєтьсяодним із головних джерел наджодження до бюджету в єкономічно розвиненихкраїнах. Так, якщо частка прибуткового податку в доходах бюджету в 90-хроках вСША складало більше 35%, в Англії - біля 30%, тов Україні - лише
15%, що майже в тричі менше ніж в країнах з розвинутою економікою (Додаток
2).

Прибутковий податок з громадян у доходній частині бюджету повинензростати при зростанні ВВП та частки оплати праці в ресурсах йогоформування (Додаток 3).

За даними таблиці частка прибуткового податку у валовому внутрішньомупродукті в динаміці зростає. Найвищим значенням даного показника було в
1997 і 1998 рр.. (3,6% і 3,5% відповідно), зростання надходжень відприбуткового податку за останні два роки пов'язують з віднесенням даногоподатку до місцевих бюджетів. Має значення еластичність прибутковогоподатку, яка визначає залежність зміни величини надходжень по даномуподатку від зміни ВВП. Розрахунок еластичності прибуткового податкупровадиться за такою формулою:

Е = (Пt - Пб)/(Пt + Пб)/2

(ВВПt - ВВПб)/(ВВПt + ВВПб)/2,

Де:

Е - еластичність прибуткового податку;

Пt - Пб - приріст прибуткового податку за період t;

ВВПt - ВВПб-приріст ВВП за перод t;

(Пt + Пб)/2 - середній рівень ВВП за перід t; б - базисний період; t - аналізований період.

Таблиця 2.1
Динаміка коефіцієнта еластичності прибуткового податку за період з 1985 по
1998 роки.

| Роки | Валовий | Прибутковий | Коефіцієнт |
| | Внутрішній | податок з | еластичності |
| | Продукт | громадян | прибуткового |
| | | | Податку |
| Млн. крб. |
| 1985 | 128,3 | 2,2 | - |
| 1990 | 164,8 | 3,4 | 1,72 |
| 1991 | 299,4 | 9,3 | 1,60 |
| МЛРД. крб. |
| 1992 | 5032,7 | 143,0 | 1,00 |
| 1993 | 148273,0 | 2883,4 | 0,97 |
| 1994 | 1203769,0 | 33995,0 | 1,10 |
| Млн. грн. |
| 1995 | 54516,0 | 1595,3 | 1,01 |
| 1996 | 81519,0 | 2593,1 | 1,20 |
| 1997 | 92484,0 | 3293,4 | 1,90 |
| 1998 | 103649,6 | 3600,0 | 0,78 |

Якщо коефіцієнт податку дорівнює 1, то це означає, що прибутковийподаток і ВВП зросли на один і той же рівень, тобтоо рівень оподаткуванняпрірощеної частини ВВП залишається не змінним. Якщо коефіцієнт меншеоподаткування знижується. Якщо коефіцієнт еластичності більше одиниці --приріст податкових надходжень випереджає приріст ВВП.

Як видно з таблиці, приріст оподаткування був меншим приросту ВВП у
1993 році та 1998 році. У 1992 році рівень приросту ВВП дорівнює рівнюприросту податку. Приріст податкових надходжень значно випереджає приріст
ВВП у 1997 році. Цим зумовлена специфіка податкового навантаження на доходигромадян України.

Слід пам'ятати, що на початковому етапі перехідного періодуприбутковий податок не є важливим джерелом податкових надходжень. На шляхупереходу до ринкових відносин дохід на душу населення не значний іекономіка може пристосовуватися до перехідних умов за рахунок подальшогоскорочення доходів громадян до відновлення економічного росту. Так якприбутковий податок є еластичним джерелом доходів бюджету, в подібніперіоди частка надходжень від нього в загальній сумі повинна падати. Протез часом вона в загальній сумі податкових надходжень буде зростати по мірівідновлення економічного росту із-за еластичної природи даного податку.
Крім того, головним джерелом прибуткового податку в перехідний період єутримання із заробітної плати і вимагається певний період часу для того,щоб утримання з інших джерел прибуткового податку(проценти, дивіденди,дохід від малого бізнесу) стали ефективним податковим інструментом.

З вищезазначених причин можна зробити висновок, що в період переходудо ринкових відносин прибутковий податок з громадян не відіграє головноїролі у формуванні доходів бюджету (12-15%). Хоча не можна не наголосити, щоу деяких бюджетах місцевих рад України питома вага прибуткового податкускладає значну частку і коливається в межах від 25-60%. Це зумовлено тим,що в цих містах рівень заробітної плати вищий, ніж в інших.

Україна та інші держави з перехідною економікою повинні все це братидо уваги та пристосовуватися до нових податкових концепцій.

Розділ 3. Основні елементи сучасної системи прибуткового оподаткування громадян

3.1. Суб'єкти та об'єкти оподаткування

Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україніє фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси,національності, сімейного, соціального й майнового стану, приналежності догромадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії. Цегромадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства - як ті, щопостійно проживають (у цілому не менше, ніж 183 дні у календарному році),так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне проживання в
Україні, є сукупний оподаткований дохід за календарний рік (що складаєтьсяз місячних сукупних оподаткованих доходів), одержаний з різних джерел як натериторії України, так і за її межами.

До складу сукупного оподаткованого доходу, одержаного за місцемосновної роботи входять: доходи за виконання трудових обов'язків;доходи, одержані від надання матеріальних і соціальних благ;доходи, одержані внаслідок розподілу прибутку й майна.
Доходи за виконання трудових обов'язків, зокрема, включають:заробітну плату, що нарахована за виконану роботу незалежно від форм ісистем оплати праці;авторський гонорар, винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторськіпропозиції;вартість продукції, що видається в порядку натуральної опплаті праці;надбавки та доплати до тарифних ставок і посадових окладів;опплату щорічних і додаткових відпусток, грошові компенсації заневикористану відпустку;одноразові заохочення та винагороди за підсумками роботи протягом року, завислугу років і стаж роботи; вінагорсуми стипендій студентів віщііх і середніх навчальних закладів, аспірантів,ординаторів;

Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місцяпроживання в Україні, є дохід, одержаний з джерел в Україні.

опадаткування підлягають доходи громадян, одержані ними відпідприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктівпідприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі засумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснених на основідоговорів цивільно-правового характеру, доходи фізичних осіб - суб'єктівпідприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи
(служби навчання) одержують доходи від здійсненя підприємницькоїдіяльності.

оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягомкалендарного року від здійсненя підприємницької діяльності без створенняюридичної особи, а також інші доходи громадян не зазначені як об'єктівоподаткування раніше.

оподаткований доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різницяміж валовим доходом (виручкою в грошовій та натуральній формі) ідокументально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними зодержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтвердженимидокументально, то вони враховуються податковими органами при проведенніостаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу,визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженнямз мінистерством економіки України та Державними комітетами України посприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів,належать витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг)за переліком, визначеним Головною державною податковою інспекцією України.

оподатковуваний дохід іноземних громадян та осіб без громадянства
(надалі - іноземні громадяни), які мають постійне місце проживання в
Україні, визначається в тому ж порядку, що й оподатковуваний дохід громадян
України до оподатковуваного доходу іноземних громадян включаються: суми, надбавок, віплачювальніх у зв'язку з проживанням в Україні;суми, віплачювальні для компенсації витрат на навчання дітей у школі,харчування, поїздки членів сімей платника у відпустку та інші аналогічніцілі.
До оподатковуваного доходу іноземних громадян не включаються:суми, які відраховуються наймачем іноземних громадян до фондів державногосоціального страхування і пенсійного забезпечення;суми компенсації витрат за наймання житлового приміщення і на утриманняавтомобіля для службових потреб;суми витрат на відрядження.
Суми, виплачені підприємствами і установами у вигляді компенсаціївитрат на відрядження технічним спеціалістам із числа іноземних громадян узв'язку з їх роботою в Україні, не включаються до оподатковуваного доходуіноземних громадян, якщо виплати цих сум передбачено відповіднимзовнішньоекономічним контрактом.

Доходи, одержані внатуральній формі, зараховуються до сукупногооподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами.

Сплата податку з доходів, одержаних в іноземній валюті, провадиться вукраїнських карбованцях. Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховую -ться в українські карбованці за курсом, що встановлюється Національнимбанком України на дату одержання доходу.

3.2 Нинішня шкала ставок та порівняльна характеристика з іншими країнами світу

Для всіх платників чинним законодавством передбачена єдина шкаластавок за яким оподатковується сукупний річний доход виходячи зсередньомісячного доходу (Додаток 4).

За вказаними ставками протягом року оподатковується також сукупнийдоход який отримують громадяни кожного місяця за місцем основної роботи.

Якщо до складу сукупного доходу (місячного чи річного) входятьдоходи, одержувані громадянином - засновниками й учасниками підприємств увигляді дивідентів за акціями або в наслідок прибутку (доходу) цихпідприємств та інших корпоративних прав податок і сум цих доходів нестягується.

Наведені ставки податку збільшуються удвічі, але не більше ніж до
70%, при оподаткуванні сум авторських нагород, що виплачуються спадкоємцямповторно (неодноразово).

Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботий тими, хто не має постійного місця проживання в Україні, податокнараховується до джерел виплати за ставкою 20%.

Якщо доходи одержані в іноземній валюті, то податок нараховується ускладі сукупного оподатковуваного доходу за вказаними вище ставками,зменшінімі на 50%.

Таким чином ставки прибуткового податку диференційовано за трьомаознаками: розмір доходу; вид і характер доходу; вид валюти (національної або іноземної), в якій отримано дохід.

Залежно від розміру доходу ставки податку прогресивні, побудованіступінчастім методом із відносно помірним діапазоном диференціації-від 0 до
50% оподаткованого доходу.

Залежно від виду і характеру отриманого доходу диференціація обмеженаї зумовлена лише необхідністю стимулювати вкладення грошей у цінні папери,а також регулювати деякі категорії платників, зокрема спадкоємців авторівтворів науки, літератури і мистецтва, відкриттів, винаходів та промисловихзразків.

Якщо розглядати шкалу прибуткового оподаткування населення з оглядуна формування ринкових відносин, то висновок тут однозначний: вона цілкомсуперечить завданням економічних реформ. Для формування ринкової економікинеобхідно створити власника.

Але при таких ставках оподаткування на законних підставах це простонеможливо. Податок поглинає ту частину доходів, що могла б спрямовуватисяна нагромадження, тобто фактично протидіє формуванню власності. Тому йподібний підхід до прибуткового оподаткування населення можна беззастережновизначити як негативний і безперспективний.

Характеризуючи еволюцію податкових систем розвинених країн світу,слід зазначити, що протягом останніх 30 років спостерігається тенденціязростання частки особистого прибуткового податку в усіх країнах. Ця частка,наприклад в США, складає понад 30%, що майже у 6 разів більше, ніж в
Україні.

Таблиця 3.1

В США прибутковий податок стягують з індивідуального сукупногодоходу. Він складає різницю між валовим доходом та сумою законодавчо -дозволених вирахувань. В склад останніх входить неоподаткований мінімум (2
000 $) на кожного платника та всіх членів його сім'ї, знижка в сумі 3000 $,чи витрати на ділові зустрічі, внески до благодійного фонду, витрати длядогляду за дітьми та людьми похилого віку, місцеві податки, частина витратна медичне обслуговування та ін. Податок на доход стягується за двомаосновними ставками: 15 та 28% та додатковій 33%. Індивідуальнийприбутковий податок стягується з річного доходу на основі деклаарації, якузаповвнюють самостійно. З 1985 р. в США кожен рік індексують неоподатковіймінімум доходу з урахуванням інфляції в державі.
Передбачена індексація податка по відношенню до темпів інфляції. Однакподаткова реформа 1986 року не вирішила усіх проблем. Так, наприклад,розташовуючи гроші у облігації штатів та місцеві органи самоврядування,доходи від яких не обкладаються податком, тим самим можна звести податковуставку до 0. Збереглася проблема скріття податку.

Однак передбачене законом "Про податкову реформу 1986 р.." [3]зменшення ставок все ж, на думку спеціалістів, сприяє зниженню ухілів відоподаткування.

Оподаткування в Австрії передбачає прибутковий податок для доходу відтаких видів діяльності: сільського і лісного господарства, самостійноїіндівідуальноі діяльності, промдіяльності, найманої праці, вкладеногокапіталу та ін.Максімальна податкова ставка в розмірі 50% використовуєтьсяпри річному доході в розмірі 5 млн. шілінгів.Прі сплаті ЗП чи винагороди,сума прибуткового податку утримується роботодавцем. При сплаті дивідендівподаток утримує фірма. Доходи, які не увійшли в перші дві форми вказуютьсякожного року в декларації.

Прибутковий податок (на заробітну плату) є найбільшим загальнимподатком у ФРН. Прибутковий податок сплачується фізичними особами, аподаток на заробітну плату щомісячно вноситься роботодавцями на основіотриманих від своїх робітників податкових карток, які видаються за місцемпроживання. При визначенні загальної суми доходу, з якого стягують податки,враховуються пільги, обумовлені віком, сімейним станом, внеском на охоронуздоров'я, страхуванням, пенсією. При річному доході до 5600 DM податок нестягується, від 5600 до 8100 DM - його ставка дорівнює 19%, при більшомудоході вона поступово збільшується і при перевищенні 120 000DM досягаємаксимального рівня - 53%. Доходи одержані за місцем основної роботи
(служби, навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ іорганізацій усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницькоїдіяльності, з якими громадянин має трудові ввідносіні, за умовиобов'язкового ведення в цьому місці трудової книжки і проваженнявідрахувань до фонду соціального страхування. Таким чином, порівняльнийаналіз ставок оподаткування України з світовим досвідом оподаткуваннярозвинених країн слідчіть про більш високі ставки прибуткового податку згромадян в Україні.

Це дуже посилює податковий тягар на "добросовісного" суб'єктаоподаткування (сплачує податки ще й за "тіньовіка"), що в умовахекономічної кризи призводить до руйнації виробництва.

Розділ 4. Пільги щодо прибуткового податку з громадян

Пільги виражають двоістій характер, який проявляється в тому, щозастосування пільгового оподаткування, з одного боку, є одним із заходів позабезпеченню соціального захисту населення, та з іншого боку, ззастосуванням пільгових ставок державний бюджет втрачає частину своіхдоходів, які могли б стати новим засобом для фінансування як економікивцілому, так і фінансування соціальних програм та соціального забезпеченнянаселення. Хоча пільги є для держави незібранімі коштами, надходження добюджету, та вони ж використовуються на споживання чи забезпечення своіхпотреб, що повертається вітчизняним підприємствам в якості додатковихоборотних коштів та виручки, що як відомо, збільшує надходження добюджету, але вже якості інших податків.

4.1 Пільги як засіб соціального захисту населення

Оподаткування відноситься до тієї сфери суспільного життя, щобезпосердньо стосується інтересів всіх ікожного. Центральною ланкоюсучасної податкової системи є прибуткове оподаткування особистих доходів.
Це викликане не тільки тим, що всі суспільні відношення так чи інакшезамикаються на людину, робітника, але і тим, що тяжкість прибутковогоподатку задає рівень обкладання іншими податками.

З метою зниження потакового тиску та дотримання вимог соціальноїсправедливості в ДКМУ''Про прибутковий податок з громадян''було включеноряд пільг для малозабезпечених верств населення. Але, починаючи з1992 рокуна Україні істотно зменьшилася система пільг, а саме пільгові ставки, а длядеяких категорій зовсім відмінили пільги. Зокрема, не звільняються відсплати податку студенти вузів, що досить вдарило по кишенях біднихстудентів, матері-героїні та інші. Все таки податкова система повиннавідповідати вимогам суспільства в плані соціальної справедливості -забезпечувати підтримку малозабезпечених верств населення (студентів таінших).

З дотриманням вимог соціальної справедливості у проекті податкового
Кодексу спеціалісти пропонують зменьшення суми розміру податку.

1 Сума податку, нарахованого в звітному місяці, зменшується на суму податкових соціальних пільг в розмірах: а) 10% однієї мінімальної заробітної плати у фізичної особи - платника податку, у разі коли місячний доход не перевищує 540 гривень; б) додатково до пільги а) 10% однієї мінімальної заробітної плати у фізичної особи; в) додатково до пільги а) 5% однієї мінімальної заробітної плати кожного з батьків на кожну дитину вікомі до 16 років; г ) додатково до пільги а) 10% однієї мінімальної заробітної плати у фізичної особи, яка утримує дитину-інваліда; д) 20% однієї мінімальної заробітної плати у фізичної особи, яка є: віднесена до 1 і 2 категорії осіб, постраждалих від ЧАЕС; особа , яка має особливі заслуги перед Батківщіною; інвалідом війни, або інвалідом 1 і 2 груп з інших причин;

Пільга, передбачена пунктами б - г частини (1) зберігається до кінця року в якому діти досягли 16-річного віку, а в разі смерті дітей - протягом наступних 12 місяців. Зменшення оподатковуваного доходу починає провадитися з місяця народження дитини.

2.Зазначені в пункті д частини 1 платники податку, які мають право на зменшення суми нарахованого податку на суму податкових соціальних пільг з двох і більше підстав, установлених пунктами а - г та абзацами підпункту д частини 1, можуть використати таке зменшення на підставі, що передбачає найбільший розмір виключення із суми нарахованого податку.

3.Податкові соціальні пільги, встановлені частиною 1, застосовуються під час визначення суми податкових зобов 'язань фізичної особи з основних доходів, а також під час остаточного розрахунку суми податку із-за декларовоного сукупного податкованого мінімуму доходу за підсумками звітного року.

Як бачимо, у проекті податкового Кодексу в порівнянні з нині діючимисоціальними пільгами значно зменшується як кількість громадян, якимнадаються пільги, так і розмір соціальних пільг. Це говорить про те, щодержава намагається таким чином збільшити надходження до бюджету. Але неслід забувати, що деякі категорії населення дійсно потребюують допомоги, івідміна або зменшення суми податкових пільг можуть ще більше пог?? ршітіматеріальний стан таких людей. Щоб уникнути злиднів, зубожіння громадяндержава повинна дуже обережно розглядати податкові соціальні пільги інадати їх тим, хто дійсно потребує та у такому обсязі, який би забезпечивнорпмальній рівень життя.

4.2 Пільги як причина зменшення надходження до бюджету.

Проблема податкової політики держави на сучасному етапі полягає воптимізації величини фінансових ресурсів, котрі мобілізуються до доходівбюджетів різних рівнів і тих грошових засобів, які залишаються врозпорядженні фізичних осіб й можуть бути спрямовані на формуванняфінансового капіталу, але найчастіше використовуються для поточногоспоживання. В Україні реальні доходи фізичних осіб в абсолютній масі невідповідають потребам і цілям ринкової економіки (Додаток 5). Треба значнезбільшення доходів абсолютної більшості працюючих громадян країни.

Стимулювати ті чи інші напрямки за допомогою податкових пільг требадуже обережно оскільки досвід надання пільг з оподаткування в Україні,свідчить що податкові пільги найчастіше допомагають ухилятися відоподаткування, що в свою чергу призводить до зменшення доходів до бюджетіврізних рівнів.

Для збільшення грошових надходжень до бюджету необхідно переглянутинині діючі пільги.

Першим кроком для вирішення цього питання необхідне скорочення пільг,що нині надається нечисленний, порівняно з іншими категоріями платників
(лауреатам премій, у тому числі і державних, переможцями (призерам)конкурсів, змагань та ін.) або ж, які розрізняються за галузевою чипрофесійною ознакою (працівників сільського господарства, атомноїенергетики, прокуратури, органів внутрішніх справ, військовослужбовцям,суддям).

До сукупного річного оподатковуваного доходу необхідно включитистатті, які раніше не включалися, а саме:
1. Суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми, які інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва;
2. Суми, що перераховуються за заявами громадян у відділення благодійних та економічних фондів, а також підприємствам, організаціям і установам культури, освіти охорони здоров `я, науки і соціального забезпечення, які фінансуються з бюджету, в межах дванадцяти мінімальних заробітних плат на рік;
3. Суми отримані працівниками на відшкодування шкоди у випадку ушкодження здоров `я або заподіяного каліцтва, пов` язаних з виконанням трудових обов `язків, а також у зв` язку з втратою годувальника;
4. Суми доходів громадян, що виконують сільськогосподарські або будівельні роботи в сільській місцевості тимчасово або сезонно, а також членів студентських будівельних загонів, які споруджують об `єкти у сільській місцевості;
5. Суми дивідендів, що були оподатковані податком на дивіденди під час їх виплати відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств.

Також пропонуємо скоротити пільгову ставку для осіб, які маютьособливі заслуги перед Батьківщиною. Нині дана категорія платниківприбуткового податку має пільги в розмірі 15 неоподат