ПЛАН КОНТРОЛЬНОЙЇРАБОТИ
1. Основні обов'язки платників податків 3
2. Класифікація податкових ставок 5
3. Порядок розрахунку і сплати акцизного збору 7
4. Поняття «подвійне оподаткування» 8
5. Завдання 11
6. Література 12
1. ОСНОВНІ ОБОВ'ЯЗКИ
ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ
Обов'язки платника податків установлюються тільки сукупністю елементів закону про податок. Можна виділити істотні і факультативні елементи закону про податок.
Істотними елементами закону про податок є ті елементи, без яких податкове зобов'язання і порядок його виконання не можуть вважатися визначеними. До них відносяться: платник податків (суб'єкт податку), об'єкт податку, предмет податку, масштаб податку, метод обліку податкової бази, податковий період, одиниця оподатковування, податкова ставка і метод оподаткування, порядок обчислення податку, звітний період, терміни сплати податку, способи і порядок сплати податку.
Факультативними елементами закону про податок можуть вважатися ті, відсутність яких не впливає на ступінь визначеності податкового зобов'язання, однак істотно знижує гарантії належного виконання цього зобов'язання. До них відносяться: порядок утримання і повернення неправильно утриманих сум податку, відповідальність за податкові правовідносини, податкові пільги.
Встановити елемент закону про податок - значить прийняти (затвердити, узаконити) що-небудь у якості однієї з підстав виникнення податкового зобов'язання або способу його виконання. Визначити елемент закону про податок - значить описати фактичну сторону елемента, виділити його з інших подібних явищ (предметів, обставин) на основі яких-небудь ознак, даних.
Суб'єкт оподатковування - це особа, на якій лежить юридичний обов'язок сплатити податок за рахунок власних коштів.
З поняттям "суб'єкт оподатковування" тісно зв'язане поняття "носій податку" - особа, яка несе тягар оподатковування в підсумку.
Податок сплачується за рахунок власних коштів суб'єкта оподаткування. Однак, від імені платника податків податок може бути сплачений і іншими особами (представником).
Платники податків зобов'язані:
* Сплачувати законно встановлені податки;
* Встати на облік в органах Державної податкової служби України;
* Вести в установленому порядку бухгалтерський облік і вносити виправлення в звітність;
* Надавати до податкового органу за місцем обліку у встановленому порядку податкові декларації по тим податкам, що вони зобов'язані сплачувати;
* Надавати податковим органам і їх посадовим особам документи, необхідні для обчислення і сплати податків;
* Виконувати законні вимоги податкового органу про усунення виявлених порушень законодавства про податки і збори, а також не перешкоджати законній діяльності посадових осіб податкових органів при виконанні ними своїх службових обов'язків;
* Надавати податковому органу необхідну інформацію і документи у випадках і порядку, передбаченому Законом України;
* Протягом установленого терміну забезпечувати схоронність даних бухгалтерського обліку та інших документів, необхідних для обчислення і сплати податків, а також документів, що підтверджують отримані доходи (для організацій - також і зроблені витрати) і сплачені (утримані) податки;
* Нести інші обов'язки, передбачені законодавством про податки і збори.
Платники податків - організації й індивідуальні підприємці - крім обов'язків, передбачених ст.9 Закону України від 2 лютого 1994 року, зобов'язані повідомляти в податковий орган за місцем обліку:
* Про відкриття або закриття рахунків;
* Про всі випадки участі в українських і іноземних організаціях;
* Про усі відособлені підрозділи, створених на території України, - в 20-денний термін після включення до ЄДРПОУ України;
* Про припинення своєї діяльності, оголошення неспроможності (банкрутстві), ліквідації чи реорганізації - у термін не пізніше трьох днів з дня прийняття такого рішення;
* Про зміну свого місця знаходження.
2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПОДАТКОВИХ СТАВОК
Податкова система базується на відповідних законодавчих актах держави, якими встановлюються конкретні методи побудови і стягування податків, тобто визначаються елементи податку.
До них відносяться:
а) суб'єкт податку чи платник податків - особа, на яку законом покладено обов'язок сплачувати податок. Однак через механізм цін податковий тягар може перекладатися на іншу особу; розглядають і
б) носій податку - особа, що фактично сплачує податок;
в) об'єкт податку - доход чи майно, з якого нараховується податок (заробітна плата, цінні папери, прибуток, нерухоме майно, товари і т.д.);
г) джерело податку - доход, за рахунок якого сплачується податок;
д) ставка податку - важливий елемент податку, що визначає величину податку на одиницю обкладання (грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т.д.).
Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю обкладання. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. При універсальному - установлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому - декілька. Диференціація ставок може відбуватися в двох напрямках. Перший - у розрізі платників, коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені і підвищені ставки для окремих платників. Другий - у розрізі різних характеристик і оцінок об'єкта оподаткування. Мета встановлення як єдиних, так і диференційованих ставок одна - створення або однакових, або різних умов оподаткування для всіх платників.
Розрізняють фіксовані, пропорційні, прогресивні і регресивні податкові ставки.
1. Фіксовані ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання, незалежно від розмірів доходу (наприклад, на тонну нафти чи газу).
2. Пропорційні - діють в однаковому процентному відношенні до об'єкта податку без обліку диференціації його величини (наприклад, що діяв у СРСР до 1 липня 1990 р. податок на заробітну плату в розмірі 13%).
3. Прогресивні - середня ставка прогресивного податку підвищується в міру зростання доходу. При прогресивній ставці оподатковування платник податків виплачує не тільки велику абсолютну суму доходу, але і більшу його частку.
4. Регресивні - середня ставка регресивного податку знижується в міру росту доходу. Регресивний податок може приносити більшу абсолютну суму, а може і не приводити до зростання абсолютної величини податку при збільшенні доходів.
Загалом видно, що прогресивні податки - це ті податки, тягар яких найбільше сильно давить на осіб з великими доходами, регресивні податки найбільше важко вдаряють по фізичним і юридичним особам, які мають незначними доходами.
3. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ І СПЛАТИ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ
Акцизний збір - це непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні і монопольні товари та включається в їх ціну.
Платниками податків у бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники або імпортери підакцизних товарів.
Об'єктами оподаткування є:
1) оборот по реалізації зроблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом від реалізації є продаж, обмін на інші товари, безкоштовна передача. В оподатковуваний обіг включається реалізація товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для власних працівників;
2) обороти по реалізації конфіскованого і безхазяйного або закладеного майна;
3) митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту, в порядку товарообмінних операцій, отриманих без оплати;
Платниками акцизного збору в бюджет є кілька видів суб'єктів підприємницької діяльності:
1) Підприємства, організації, установи як юридичні особи, які перебувають на території України та мають рахунки в банках.
2) Міжнародні об'єднання, включаючи міжнародні неурядові організації, іноземні юридичні особи та громадяни, які мають розрахункові рахунки в банках України.
3) Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.
Акцизний збір обчислюється за ставками, які визначаються в двох варіантах:
* У фіксованих ставках (сумах) на одиницю реалізованих, завезених, переданих товарів;
* У відсотках з обороту з реалізації (передачі) товарів.
Фіксовані ставки акцизного збору встановлені в євро на одиницю реалізованих товарів.
Строки сплати акцизного збору в бюджет залежать від виду підакцизних товарів, суми податку, виду діяльності господарюючого суб'єкта.
Негативний вплив податку "акцизний збір" на фінансово-господарську діяльність підприємств має місце тоді, коли встановлення непрямих податків тягне за собою підвищення цін, обмежує обсяг виробництва і реалізації товарів, приводить до нагромадження нереалізованих товарів.
Стягування акцизного збору припускає вирішення фінансових проблем держави за рахунок забезпечених верств населення. Воно пом'якшує регресивність податків на споживання в цілому. Перелік товарів, по яких стягується цей податок, в основному відповідає цій меті. Виключення складають алкогольні і тютюнові вироби. Включення їх в об'єкт оподаткування акцизним збором обумовлено насамперед дуже високою рентабельністю цих товарів. При відсутності податку їх виробники одержували б надвисокі доходи.
4. ТЕРМІН «ПОДВІЙНЕ ОПОДАТКУВАННЯ»
У випадку ведення міжнародної торгівлі уряди обох торгуючих сторін можуть побажати стягувати податок з доходів від цієї торгівлі.
Міжнародне подвійне оподаткування - це оподаткування одного й того самого об'єкта (доходу, майна, угоди і т.д.) в один і той самий період часу аналогічними видами податків у двох, або більш країнах.
Потенційний подвійне оподатковування виникає тому, що одна країна претендує на право оподатковування на підставі факту проживання (або громадянства) платника податків, а інша - на підставі місця одержання доходу. Подвійне оподатковування може також виникати, коли обидві країни стверджують, що платник податків є їхнім резидентом, або коли кожна з двох країн стверджує, що доход отриманий саме в ній.
Стаття 18, яка регулює усунення подвійного оподаткування, зараховує суму доходу, отриману за кордоном у загальну суму доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні, і зараховується при визначенні розміру податку. При цьому розмір розрахований сум не може перевищувати суму податку, що підлягає до сплати в Україні. При цьому обов'язково письмове підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави щодо факту сплати податку та наявності міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податку.
Питання подвійного оподатковування виникає в декількох випадках:
1. При оподаткуванні доходів, одержуваних нерезидентами за кордоном. У даній ситуації вирішення протиріччя можливо в рамках спеціальних міжнародних угод, відповідно до яких оподатковування відбувається в одній з держав. Або регулюється в рамках національного законодавства. Суми податків на прибуток або доходи, отримані за межами території, зараховуються при сплаті ними податків із прибутку або доходу в Україні.
2. При змішаному порядку сплати податку. Подібна ситуація виникає при оподатковуванні осіб, які сплачують податок і подають декларацію про доходи в різних місцях.
3. При оподаткуванні розподіленою частини прибутку підприємств. Проблема полягає в тому, що прибуток, що підлягає розподілу, обкладається податком два рази: перший - при нарахуванні податку на прибуток (доход) підприємства; друге - при оподаткуванні дивідендів. Такий механізм підриває стимули до зростання прибутку або його розподіленої частини. У даному випадку можливе використання різних ставок для розподіленого і нерозподіленого прибутку, повне або часткове звільнення від оподатковування дивідендів або розподіленого прибутку.
5. ЗАВДАННЯ
Визначити суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, або суму бюджетного відшкодування, при наступних умовах:
1) відвантажено продукції за контрактом № 1 на суму 5000 грн. (з ПДВ) з оплатою в звітному кварталі;
2) перераховано постачальнику за отриману в звітному кварталі продукцію 1200 грн. (з ПДВ);
3) отримано передоплату за експортним контрактом - 7000 грн;
4) відвантажено продукції за бартерним контрактом на суму 200 тис. грн. Зустрічна поставка у звітному кварталі 180 тис. грн.
Рішення:
ПДВ = ПДВ - ПДВ
в бюджет отриманий сплачений
ПДВ = грн.
отриманий
ПДВ = грн.
сплачений
ПДВ = грн.
до бюджету
Відповідь: сума бюджетного відшкодування складає 3966,67 грн.
6. ЛІТЕРАТУРА
1. Кучерявенко Н.П. Основи податкового права. - Харків, Вид. Константа, 1996г.
2. В. М. Федосов, В. Ш. Опарін, В.О. П'ятаченко та ін. "Податкова система України". Підручник, К.-1994.
3. В. В. Буряковская, Б. Я. Кармазин, С. В. Каламбед "Налоги", Пороги Днепропетровск-1998.
4. С. Терехін "Фіскальна політика України: під тягарем пережитків планової економіки»// журнал «Фінансові ризики», 1996, № 3.
5. В. М. Опарін "Фінансова сістема, теоретичні засади та практичні аспекти її розбудови в Україні", журнал "Фінанси України" № 9, 1998р.
6. Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И., Калина А.В. Податкова система України: Учеб. Посібник. - К.: МАУП, 2000.
7. Дернберг Р.Л. Міжнародне оподаткування. - М.: ЮНИТИ Будапешт: COLPI, 1997.
10
+2