Гармонізація податкових систем країн-членів Європейського союзу
Одним з найважливіших факторів, що дозволяють говорити про становлення справді єдиної Європи, є гармонізація податкових систем країн-членів Європейського союзу (ЄС). Цьому процесу приділяється особлива увага, оскільки тільки при його успішної реалізації можна говорити про створення єдиного ринку товарів, послуг, капіталу та робочої сили.
З огляду на прагнення нашої країни до вступу в Європейський Союз (на перших порах хоча б на правах асоційованого члена), для Російської Федерації дана проблема також представляє істотний інтерес. Важливість відповідності російської податкової системи вимогам, які висуваються в рамках ЄС, була підкреслена заступником міністра фінансів РФ С. Шаталова ( "Економіка і життя", N 23 1995 р., с. 1).
Крім того, соціально орієнтована, регульована (зрозуміло, в розумних межах) ринкова економіка, яка існує в даний час в країнах ЄС, важливою складовою частиною має відповідну податкову систему, без створення якої її побудова навряд чи можливо.
Нарешті, необхідно врахувати серйозність декларованих Мінфіном комерційних перетворювати існуючу зараз в РФ податкову систему в напрямі створення більш сприятливих умов для інтеграції російської економіки в світову (і як її частина - європейську). Таким чином, маючи інформацію про розвиток податкових систем держав-членів ЄС, можна отримати уявлення про те, якими шляхами розвиватиметься російську (а також, можливо, країн СНД) податкова система.
При проведенні спільної політики в сфері оподаткування в рамках ЄС, з одного боку, розуміється важливе значення максимально можливому ступені уніфікації в цій галузі, з іншого - вимога врахування інтересів країн-членів Союзу, часто прямо протилежних. Це призводить до того, що, як правило, спочатку приймається на рівні декларації принципове рішення, як має бути в майбутньому вирішене те чи інше питання, потім починає проводитися тривала і поступова робота з гармонізації національного податкового законодавства. Тому одночасно з основними нормами існує велика кількість перехідних положень, а також правил, що мають локальне дію для однієї держави або групи держав. У даній статті розглядаються в основному принципові положення.
Початок процесу гармонізації податкових систем європейських держав було покладено в 1951 році, коли було створено Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Відповідно до договору про утворення ЕОУС на кордонах країн-учасників були ліквідовані мита на продукцію чорної металургії та кам'яновугільної промисловості. У відношенні третіх країн став застосовуватися єдиний митний тариф.
Згодом в рамках Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) проводилися активні заходи щодо створення всеосяжного митного союзу, остаточне оформлення якого повинне відбутися 1 січня 1996 року. Мита на внутрішньоєвропейських кордонах буде скасовано повністю на всі види товарів, а відносно країн, що не входять в ЄС, буде проводитися єдина митна політика (обидві заходи на практиці з деякими винятками здійснюються вже зараз). Таке тривале побудова митного союзу пояснюється головним чином тим, що при вступі в ЄЕС і ЄС нових членів (Великобританії, Данії, Ірландії в 1973 р., Греції в 1981 р., Іспанії та Португалії в 1986 р., Швеції, Австрії, Фінляндії в 1995 р.) доводилося йти на певні компроміси, з огляду на сформовані в них положення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до Договору про утворення ЄЕС, що набув чинності в 1958 році, в обов'язковому порядку уніфікації підлягали податок на додану вартість, податки на споживання та інші непрямі податки. Відносно прямих податків також активно проводиться політика їх вирівнювання.
Найбільші успіхи досягнуті в області ПДВ. У 1977 році була прийнята 6-а Директива Ради Міністрів країн ЄЕС, що передбачає повну уніфікацію принципів обчислення ПДВ. Подальший прогрес у цій сфері було досягнуто у зв'язку з набранням чинності 1 листопада 1993 Договору про створення Європейського союзу (так званого "Маастрихтського договору"). Нове регулювання ПДВ було введено завчасно, 1 січня 1993 року. Ця дата вважається моментом утворення єдиного європейського ринку.
Якщо зараз, як і раніше, ПДВ сплачується у країні, де товар продається кінцевому користувачу, і відповідно при його вивезенні для продажу він звільняється від ПДВ країни походження, то починаючи з 1997 року ситуація може помінятися прямо в протилежну сторону. Передбачається, що ПДВ буде стягуватися в країні, де товар був виготовлений, в результаті чого поставки в іншу країну-член ЄС будуть за своїм податкового режиму ідентичні постачання всередині країни, тобто можна говорити про створення дійсно єдиного ринку. Такий порядок вже існує у сфері посилочної торгівлі (по каталогу). У перспективі підприємці зможуть віднімати з належної до сплати суми ПДВ, відповідну складову в ціні поставленого їм з іншої країни-члена ЄС товару, що дорівнює ПДВ, сплаченому в країні походження.
Повністю зняті будь-які обмеження на ввезення з однієї країни в іншу товарів, що набувають кінцевими споживачами в особистих цілях. Раніше ці обмеження поширювалися на підакцизні товари: алкогольні напої, сигарети і так далі. Пов'язано це було, зрозуміло, не з наявністю дефіциту цих товарів в будь-яких країнах, а з тим, що при їх купівлі акциз і ПДВ потрапляли до бюджету держави, на території якого здійснювався продаж. Існує одне серйозне виключення з цього принципу. При покупці нових (з терміном експлуатації менше 3 місяців) автомототранспортних засобів збережений колишній порядок. У цьому випадку, навіть якщо, наприклад, автомобіль або мотоцикл отримується приватною особою, ПДВ сплачується у країні, до якої цей транспортний засіб ввозиться.
Додаткова уніфікація досягається шляхом вирівнювання ставок ПДВ. Розмір стандартної ставки повинен становити не менше 15 відсотків. Дозволено вводити пільгові ставки, але не нижче 5 відсотків. Обмежений коло товарів, що мають важливе соціальне значення, може бути звільнений від ПДВ (дане положення має тимчасовий характер).
Впорядкування піддаються і податки на споживання (акцизи). Деякі з них скасовуються. Так, у ФРН в 1992 році були скасовані акцизи на сіль, чай, цукор. Акциз на каву був збережений виключно на прохання торговців і виробників, що побоювалися, що через його скасування могло відбутися падіння цін і кави втратив би статус елітарного напою.
Додаткові труднощі в процесі об "єднання непрямих податків створює їх неоднакове значення при формуванні бюджетів різних держав ЄС. Так, у Греції непрямі податки складають 70 відсотків податкових надходжень, а в Бельгії - 40.
Піддано змінам і система стягування податків. Міждержавні податкові кордону скасовані. Тепер всі підприємства зареєстровані в єдиному реєстрі платників ПДВ, їм присвоєні окремі ідентифікаційні номери, під якими підприємці передають відомості у фінансові органи про що поставляються ними за межі їхніх країн товари і відповідно придбаних за кордоном (в межах ЄС), таким чином місце здійснення податкового контролю переноситься з міждержавних кордонів безпосередньо на підприємства.
Окремий комплекс проблем становлять платежі, що здійснюються в рамках європейської аграрної політики. У законодавстві більшості країн-членів ЄС закріплено положення про те, що податки можуть переслідувати й інші, крім фіскальних, цілі, тобто використовуватися при здійсненні державного регулювання економіки. Так, при ввезенні сільськогосподарської продукції з третіх країн на територію ЄС у випадку, якщо світові ціни нижчі європейських, імпорт обкладається митом, рівний за своїм розміром цієї різниці. При вивозі власної продукції європейський виробник отримує відповідну компенсацію, що дорівнює різниці між світовою ціною і ціною, за якою він міг би (хоча б теоретично) здійснити продаж на території ЄС. Як правило, європейські ціни вище світових, однак у тих рідкісних випадках, коли це не так, мито стягується при вивозі товару за межі ЄС, а компенсація виплачується при ввезенні. На думку самих європейських фахівців, податкова політика у сфері продажу сільськогосподарських продуктів, незважаючи на високий рівень втручання державних органів у ринкові відносини, вкрай неефективна.
Важливим фактором, що дозволяє говорити про державний характер ЄС, є наявність власного бюджету, що формується в значній мірі не з внесків держав-членів Союзу, а з "європейських" податків. До бюджету ЄС зараховуються, зокрема, сільськогосподарські мита, а також певна частка від ПДВ, що збирається національними фінансовими органами.
На закінчення необхідно ще раз відзначити еволюційний характер всіх змін, які здійснюються у рамках процесу побудови єдиного європейського ринку. На створення митного союзу пішло приблизно 45 років, проте в даний час темпи прискорилися і на створення єдиного простору, де буде стягуватися гармонізований ПДВ, приділяється значно менше часу. У будь-якому випадку про можливі зміни стає відомо завчасно, не менш ніж за 1 рік. Принципові зміни плануються і стають відомими громадськості в довгостроковій (до 5 років) перспективі, що дозволяє суб'єктам підприємницької діяльності здійснювати стратегічне планування.

Коментар. На дану статтю існує посилання -> Основи податкового права. Навчально-методичний посібник. Под ред. С. Г. Пепеляева. - М.: Инвест Фонд, 1995. C. 317.