ЗМІСТ
Введення.
Глава I. Сутність оподаткування прибутку на
сучасному етапі.
I.1. Сутність прибутку підприємств і соціально-
економічно передумови оподаткування
прибутку.
I.2.Становленіе і розвиток порядку обчислення і сплати до бюджету податку на прибуток.
I.3. Роль і місце податку на прибуток у податковій системі
Російської Федерації.
Глава II. Аналіз чинного порядку оподаткування прибутку на території м. Урая.
II.1. Аналіз порядку справляння податку на прибуток.
II.2. Аналіз контрольної роботи податкових органів за дотриманням (виконанням) платниками податків законодавства з оподаткування прибутку.
Висновок.
Список використаної літератури.
Додаток.


ВСТУП
Тема оподаткування прибутку в даний час є досить актуальною і визначається наступними вирішальними факторами:
по-перше, саме оподаткування прибутку підприємств, установ, організацій різних форм власності відіграє важливу роль в умовах ринкових відносин у Росії, так як має великий вплив на всю фінансово-господарську діяльність підприємств;
по-друге, податок на прибуток (доходи) підприємств, установ, організацій в системі податків Російської Федерації займають важливе місце, будучи одним з найбільш дохідних податкових джерел.
Однією з головних цілей, поставлених при виконанні даної дипломної роботи, є дослідження впливу різних факторів на оподаткування прибутку, для досягнення якої вважаю за доцільне розкрити соціально-економічні передумови оподаткування прибутку в Росії, дослідити розвиток оподаткування прибутку в умовах становлення ринкової економіки, розкрити його сутність; визначити місце і роль податку на прибуток у системі податків Росії, відобразити проблеми оподаткування прибутку на сучасному етапі і можливі шляхи їх вирішення, провести аналіз чинного порядку оподаткування прибутку на сучасному етапі на території м. Урая.

Глава I. Сутність оподаткування прибутку на
сучасному етапі.

I.1. Сутність прибутку підприємств і соціально-
економічні передумови оподаткування
прибутку.

Прибуток підприємств, організацій, установ в даний час грає величезну роль. Вона є одним з узагальнюючих оціночних показників їх діяльності і виконує такі найважливіші функції:
1) характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, розмір його грошових накопичень;
2) є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, і та частина прибутку, що вилучається державою у формі податку на прибуток, є джерелом фінансування державних витрат.
З середини 80-х років добу перебудови та поступового переходу на нові умови господарювання об'єктивно викликала відродження вітчизняного оподаткування. Вже в кінці 80-х років починається серйозна спроба підвищити податкові ставки на прибуток кооперативів.
14 липня 1990 був прийнятий Закон СРСР «Про податки з підприємств, об'єднань і організацій» - перший уніфікований нормативний акт, що регулював багато податкових правовідносин в країні. В деякій своїй частині цей закон діє до цих пір.
У цей же період податки стають інструментом політичної боротьби. У результаті конфлікту між президентом СРСР М.С. Горбачовим і Головою Верховної Ради Української РСР Б.Н. Єльциним на території Росії вводиться особливий «суверенний» режим оподаткування-Верховної Ради Української РСР приймає Закон «Про порядок застосування Закону СРСР« Про податки з підприємств, об'єднань і організацій », згідно з яким для підприємств, що перебувають під російською, а не союзної, юрисдикцією, встановлювався більш сприятливий податковий режим у вигляді зниження податкових ставок і певних податкових пільг. Дане положення стимулювало компанію з «перепідпорядкування» підприємств і направлення всіх податкових потоків у російський, а не в союзний, бюджет.
«.... У 1990 році в Росії почалася радикальна податкова реформа, яка є складовою частиною загальнодержавної програми переходу до ринкової економіки і забезпечує нормалізацію ринкових відносин ...»[ Стаття «Загальні питання вдосконалення податкової системи та проблеми оподаткування фізичних осіб.» Податковий вісник . Щомісячний журнал № 12 за 1997р.-стор.25.]
Існувала раніше, система планового розподілу прибутку, в період будівництва соціалістичної економіки в Росії, передбачала вилучення до бюджету тієї частини прибутку, що залишалася після формування відповідно до встановлених нормативів різних виробничих фондів.
В умовах ринкової економіки в Росії ця система стає неприйнятною, тому що при сформованому різноманітті різних організаційно-правових форм власності не забезпечуються рівні умови їх господарювання.
Практика здійснення фінансування державних витрат в адміністративному порядку практично стає неможливою і тільки через оподаткування здійснюється формування дохідної частини бюджету.
Крім того, у держави залишається менше можливості впливати на розвиток тих чи інших процесів у суспільстві шляхом прямих приписів, заборон і т.п. Такий вплив все більше здійснюється опосередковано, шляхом оподаткування.
Перехід соціалістичної економіки в ринкову економіку і які відбуваються у зв'язку з цим економічні перетворення, а також ломка політичних відносин і становлення демократичної системи в Росії диктують необхідність податкової реформи.
Серпневі події 1991 року прискорили процес розпаду СРСР і становлення Росії як політично самостійної держави. Молодому Російської держави необхідно було терміново створити свою систему формування дохідної частини бюджету. Саме в цей період була здійснена широкомасштабна комплексна податкова реформа, підготовлені і прийняті основоположні податкові закони.
27 грудня 1991 вийшов у світ Закон РФ № 2118-1 «Про основи податкової системи в Російській Федерації», який передбачає в статті 5 різні об'єкти оподаткування, у тому числі оподаткування доходів (прибутку), регулюється відповідним Законом України від 27.12.91 р. № 2116-1 «Про податок на прибуток підприємств і організацій», згодом багаторазово змінюватися і доповнюватися. У грудні 1991 року податкова система Росії в основному була сформована.
Формування і розподіл прибутку в умовах ринкової економіки в нашій країні передбачає законодавство з оподаткування прибутку підприємств, згідно з яким «... на рівні господарюючого суб'єкта виникає ціла система прибутків: валова (балансова) прибуток, прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства , прибуток по позареалізаційних операціях, чистий прибуток. Крім того, розрізняють прибуток, оподатковуваний податком, і прибуток, не оподатковуваний податком. »[Сучасна економіка. Загальнодоступна навчальний курс. Ростов-на-Дону, видавництво «Фенікс», 1995р.-стр.419]. Причому кожна з прибутків має свій економічний зміст і впливає на податкову базу підприємств.
Оподатковуванню підлягає валова (балансова) прибуток підприємств, що представляє собою суму прибутків від реалізації продукції (робіт, послуг) основних фондів і іншого майна підприємства, прибутку від позареалізаційних операцій, зменшена (збільшена) на суму доходів (витрат), передбачених чинним законодавством.

I.2. Становлення і розвиток порядку обчислення
та сплати до бюджету податку на прибуток.

При прийнятті Закону № 2116-1 от27.12.91 року «Про податок на прибуток підприємств і організацій» до складу платників податків входили:
а) підприємства та організації (в тому числі бюджетні), які є юридичними особами за законодавством Російської Федерації, включаючи створені на території Російської Федерації підприємства з іноземними інвестиціями, міжнародні об'єднання та організації, що здійснюють підприємницьку діяльність;
б) філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, що мають окремий баланс і розрахунковий рахунок. З 01.01.95года платниками податку на прибуток є також кредитні та страхові організації. А при включенні філій та інших відокремлених підрозділів до складу платників податків враховується наявність не тільки розрахункового, а й поточного і кореспондентського рахунків;
в) компанії, фірми, будь-які інші організації, утворені відповідно до законодавства іноземних держав, які здійснюють підприємницьку діяльність в Російській Федерації через постійні представництва (далі-іноземні юридичні особи).
При цьому під постійним представництвом іноземної юридичної особи для цілей оподаткування розуміються: філія, бюро, контора, агентство, будь-яке інше місце здійснення діяльності, пов'язане з розвідкою або розробкою природних ресурсів, проведенням передбачених контрактами робіт з будівництва, установці, монтажу, складанню, налагодженню, обслуговуванню устаткування, наданням послуг, проведенням інших робіт, а також організації та громадяни, уповноважені іноземними юридичними особами здійснювати представницькі функції в Російській Федерації.
З 01.01.96 року до складу платників податків увійшли філії кредитних і страхових організацій, філії (територіальні банки) Ощадного банку Російської Федерації, створені в республіках, краях, областях, містах Москві та Санкт-Петербургу, за винятком інших філій (відділень) Ощадного банку Російської Федерації.
Не є платниками податку:
підприємства будь-яких організаційно-правових форм з прибутку від реалізації виробленої ними сільськогосподарської продукції, а з 01.07.92г .- і охотохозяйственной продукції, причому з 01.07.92 р. з цього переліку підприємств виключили сільськогосподарські підприємства індустріального типу, перелік яких затверджується законодавчими (представницькими) органами суб'єктів Російської Федерації.
Крім того, з 01.01.95 р. дані підприємства звільняються від сплати податку також з прибутку від виробленої та переробленої ним власної сільськогосподарської продукції. Зазначені у цьому пункті підприємства сплачують податок на прибуток, отриманий від інших видів діяльності.

Порядок визначення оподатковуваного прибутку аж ніяк не простий.
Існує законодавчо закріплена система визначення результатів діяльності підприємств при здійсненні різних господарських операцій, що впливають на кінцевий їх фінансовий результат або базу оподаткування підприємств.
Так законодавством закріплено визначення фінансового результату за такими господарськими операціями:
- При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства для цілей оподаткування враховується різниця між продажною ціною і первісною або залишковою вартістю цих фондів і майна, збільшеної на індекс інфляції, обчислений у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;
- По підприємствах, що здійснюють реалізацію продукції (робіт, послуг), за цінами не вище фактичної собівартості, для цілей оподаткування приймається ринкова ціна аналогічну продукцію (роботи, послуги), що склався на момент реалізації, але не нижче фактичної собівартості;
- Суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства Російської Федерації, не включаються до складу витрат від позареалізаційних операцій;
- Та інші господарські операції.
Статтею 25 вищевказаного Закону «Про основи податкової системи в Російській Федерації» передбачено, що Державної податкової служби Російської Федерації за узгодженням з Міністерством фінансів Російської Федерації видаються інструкції та методичні вказівки по застосуванню законодавства про податки.
Так, порядок обчислення і сплати податку на прибуток 1992-1995 роках викладений в Інструкції № 4 від 06.03.92 р. «Про порядок обчислення і сплати до бюджету податку на прибуток підприємств і організацій», а з 1996 року-в аналогічній їй Інструкції № 37 від 10.08.95 р. Ці інструкції поширюються на російських юридичних осіб. Іноземні ж юридичні особи використовували в 1992-1995 роках Інструкції № 20 від 14.05.93 р. «Про оподаткування прибутку і доходів іноземних юридичних осіб», а з 1996 року-аналогічну їй інструкцію № 34 від 16.06.95 р.
У дані інструкції вносилися зміни та доповнення згідно змінюється законодавство. На зміни в оподаткуванні прибутку величезний вплив мають зміни напрямів державної економічної політики в нашій країні.
Розглянемо окремі елементи визначення оподатковуваного прибутку.
Як вже було сказано раніше, оподаткуванню підлягає валовий (балансовий) прибуток підприємств. Формування валового прибутку підприємств показано на ріс.I.2.1.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) Прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства Прибуток по позареалізаційних операцій,


Валова (балансова) прибуток підприємства

Ріс.I.2.1. Формування валового (балансовою) прибутку підприємства.

Формування прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) представлено на ріс.I.2.2.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) = Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) - Податок на додану вартість - Акциз - Витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг)

Ріс.I.2.2. Формування прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг).
Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, при визначенні прибутку виключають з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) сплачені експортні мита (з 01.01.96г.).
Для підприємств, які здійснюють прямий обмін або реалізацію продукції (робіт, послуг) за цінами нижче собівартості під виручкою для цілей оподаткування розуміється сума операції, яка визначається виходячи з ринкових цін.
У собівартість продукції (робіт, послуг) включаються всі фактично здійснені витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Важливо відзначити, що для цілей оподаткування зроблені організацією витрати коригуються з урахуванням затверджених лімітів, норм та нормативів (витрати на відрядження, витрати на рекламу, представницькі витрати і т.д.). Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію. Дані витрати, скориговані з урахуванням затверджених лімітів, норм та нормативів і виключаються з виручки, отриманої від реалізації продукції (робіт, послуг).
Усі витрати підприємства групуються відповідно до їх економічного змісту за елементами (див. Рис. I.2.3.).

Витрати з виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг).


Матеріальні витрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні потреби Амортизація основних фондів Інші витрати
 
Ріс.I.2.3. Склад витрат по виробництву і реалізації продукції.

Перелік витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) встановлюється Положенням про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг) та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку, затвердженим постановою Уряду Російської Федерації від 05.08.92 року № 552 із змінами і доповненнями, затвердженими постановою Уряду Російської Федерації від 01.07.95 року № 661.
Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) включаються в собівартість продукції (работ. послуг) того звітного періоду, до якого вони відносяться, незалежно від часу їх оплати - попередньої або наступної.
Матеріальні витрати включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) в тому періоді, в якому сировина, матеріали, запасні частини, паливно-мастильні матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати були фактично використані при виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг). Такі витрати повинні бути документально підтверджені шляхом складання уівідповідності?? ють посадовою особою підприємства звіту про використання матеріальних ресурсів.
Вартість робіт і послуг виробничого характеру, виконуваних сторонніми підприємствами, виробництвами або господарствами, а також громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, включається у витрати виробництва і звернення в тому періоді, в якому вони виконані. Для цих цілей в актах про виконання робіт (надання послуг) в обов'язковому порядку необхідно відображати календарний період, в якому роботи виконані (надані послуги).
При цьому необхідно врахувати, що для включення у витрати виробництва і обігу вартості робіт і послуг, виконаних громадянами, зареєстрованими в установленому порядку як підприємці, необхідна наявність в укладених між підприємствами та громадянами господарських договорах відомостей про реквізити, свідоцтва про реєстрацію, виданого місцевими органами державного управління, дати видачі свідоцтва та його порядкового номера, найменування органу, що видав свідоцтво, календарного періоду, на який дане свідоцтво видано, виду підприємницької діяльності. У разі невідповідності таких відомостей, а також невідповідність виду діяльності, яким громадянину дозволено займатися без створення юридичної особи, характеру робіт, що є предметом укладеного договору, громадянином вартість виконаних робіт (наданих послуг) не за статтею «Послуги виробничого характера2, а входить до складу витрат на оплату праці.
Витрати на оплату праці персоналу підприємства, зайнятого в основній діяльності, що працює за трудовою угодою (контрактом), сумісництвом, за договорами цивільно-правового характеру, включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) в тому періоді, в якому громадянами були виконані роботи (надані послуги), незалежно від часу фактичної виплати заробітної плати як з об'єктивних (відсутність грошових коштів на розрахунковому рахунку, наявність умов, згідно з яким винагорода виплачується після закінчення виконання робіт), так і суб'єктивних (неможливість виплати заробітної плати через відсутність працівника та ін) причин . Календарний період, в якому заробітна плата повинна бути нарахована. Визначається на підставі даних обліку фактично відпрацьованого часу, який при виконанні робіт за сумісництвом не може перевищувати половини встановленої трудовим законодавством тривалості робочого дня, а за договорами підряду та іншими договорами цивільно-правового характеру-термін дії договору.
Платежі за користування кредитами банків (крім відсотків за відстроченим простроченим позиками) в межах дисконтної ставки Центрального банку РФ, збільшеної на три пункти, підлягають включенню в собівартість продукції (робіт, послуг) рівномірно протягом терміну дії кредитного договору незалежно від встановленого цим договором порядку і термінів виплати позичкового відсотка.
При формуванні даної статтю витрат необхідно врахувати наступне.
Згідно з чинним законодавством банки - це комерційні установи, які є юридичними особами, яким за наявності ліцензії, що видається Центральним банком РФ, надано право залучати від підприємств і громадян грошові кошти і від свого імені розміщувати їх на умовах повернення, платності і терміновості, а також здійснювати інші банківські операції.
Окремі банківські операції за наявності ліцензії Центрального банку РФ можуть виконувати установи, які не є банками, які іменуються іншими кредитними установами.
Підприємства можуть також отримувати грошові кошти у тимчасове користування (позики) від інших підприємств і організацій на умовах платності.
Однак оскільки в собівартість продукції (робіт, послуг) включаються тільки платежі по кредитах банків, а також витрати на оплату відсотків по кредитах постачальників (виконавців робіт, послуг) за придбання товарно-матеріальних цінностей (проведення робіт, надання послуг), не підлягають включенню до витрати виробництва і обігу витрати зі сплати відсотків за користування позиковими коштами, наданими іншими (крім банків) кредитними установами, а також підприємствами і організаціями у вигляді різних позик, позик, тимчасової фінансової допомоги.
Включення в собівартість продукції (робіт, послуг), послуг банків з розрахунково-касового обслуговування, послуг зв'язку і обчислювальних центрів, консультаційних, інформаційних та інших послуг, що надаються сторонніми підприємствами і організаціями і що носять разовий характер, здійснюється, як правило, у момент їх оплати . У випадках, коли, наприклад, консультаційні та інформаційні послуги надаються відповідно до укладених договорів протягом тривалого часу (абонементне обслуговування і т.д.), витрати на їх оплату включаються у витрати виробництва та обігу (на собівартість продукції) рівномірно протягом періоду , на який укладено договір, незалежно від дати їх оплати.
Плата за оренду в разі оренди окремих об'єктів основних виробничих фондів включається до собівартості продукції рівними частками протягом терміну дії договору оренди.
При цьому, якщо орендодавцем є фізична особа, він повинен бути зареєстрований як підприємець, що здійснює діяльність без створення юридичної особи.

При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства для цілей оподаткування враховується різниця між продажною ціною і первісною або залишковою вартістю цих фондів і майна, збільшеної на індекс інфляції, обчислений у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. По основних фондів, матеріальних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, вартість яких погашається шляхом нарахування зносу, приймається залишкова вартість цих фондів і майна.

Формування прибутку від позареалізаційних операцій відображено на рис. I.2.4.

Прибуток від позареалізаційних операцій = Доходи від позареалізаційних операцій - Витрати від позареалізаційних операцій


Ріс.I.2.4. Формування прибутку від позареалізаційних операцій.

Розглянемо склад доходів від позареалізаційних операцій (див. ріс.I.2.5.)
Доходи від позареалізаційних операцій

Доходи, одержувані від пайової участі в діяльності інших підприємств. Доходи з цінних паперів, що належать підприємству. Доходи від здачі майна в оренду.

Отримані штрафи, пені, неустойки. Інші доходи від операцій, не пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції

Ріс.I.2.5. Склад доходів від позареалізаційних операцій.

Склад витрат від позареалізаційних операцій відображено на ріс.I.2.6.

Витрати від позареалізаційних операцій

Витрати на виробництво, що не дало продукції Збитки від зниження дебіторської заборгованості, за якою строк позовної давності минув, та ін Долгов, не реальних для стягнення Судові витрати і арбітражні витрати

Інші витрати з оплати окремих видів податків і зборів, що сплачуються за рахунок фінансових результатів, а також за операціями, пов'язаними з отриманням позареалізаційних доходів

Ріс.I.2.6. Склад витрат від позареалізаційних операцій.

З метою оподаткування валовий прибуток зменшується на суми:
- Доходів у вигляді дивідендів, отриманих по акціях, що належать підприємству-акціонеру і засвідчує право власника цих цінних паперів на участь у розподілі прибутку підприємства-емітента, а також доходів у вигляді процентів, отриманих власниками державних цінних паперів Російської Федерації, державних цінних паперів суб'єктів Російської Федерації і цінних паперів органів місцевого самоврядування;
- Доходів від дольової участі в діяльності інших підприємств, крім доходів, отриманих за межами України;
- Доходів (включаючи доходи від оренди та інших видів використання) казино, інших гральних будинків (місць) та іншого грального бізнесу, відеосалонів (відеопоказ), від прокату відео-та аудіокасет і запису на них, що визначаються у сумі різниці між виручкою та витратами ( включаючи витрати на оплату праці) від цих послуг;
- Прибутку від посередницьких операцій та угод, якщо ставка податку на прибуток, зараховується до бюджету суб'єкта Російської Федерації, відрізняється від встановленої за основним видом діяльності ставки податку на прибуток, зараховується до бюджету суб'єкта Російської Федерації;
- Прибутку від страхової діяльності, якщо ставка податку на прибуток, зараховується до бюджету суб'єкта Російської Федерації, відрізняється від встановленої за основним видом діяльності ставки податку на прибуток, зараховується до бюджету суб'єкта Російської Федерації;
- Прибуток від здійснення окремих банківських операцій та угод, якщо ставка податку на прибуток, зараховується до бюджету суб'єкта Російської Федерації, відрізняється від встановленої за основним видом діяльності ставки податку на прибуток, зараховується до бюджету суб'єкта Російської Федерації;
- Прибуток від реалізації виробленої сільськогосподарської та охотохозяйственной продукції, а також від реалізації виробленої та переробленої на даному підприємстві сільськогосподарської продукції власного виробництва, за винятком прибутку сільськогосподарських підприємств індустріального типу, що визначаються за переліком, який затверджується законодавчим (представницьким) органом суб'єкта Російської Федерації.

При обчисленні оподатковуваної бази банків валовий прибуток зменшується на суму відрахувань на формування резервів під знецінення цінних паперів і на можливі втрати по позиках у порядку, встановленому Центральному банку РФ за погодженням з Міністерством фінансів РФ.
Бюджетні установи та інші некомерційні організації, що мають доходи від підприємницької діяльності, сплачують податок з одержуваної від такої діяльності суми перевищення доходів над витратами.
Об'єднувані підприємствами з метою здійснення спільної діяльності грошові кошти, що залишаються в їхньому розпорядженні після сплати податку, інше майно, а також кошти добровільних пожертвувань і внесків громадян не підлягають обкладенню податком.
При цьому об'єктом оподаткування є прибуток, що отримана в результаті використання зазначених коштів.
Для бірж об'єктом оподаткування є прибуток, отриманий від здачі в оренду та продажу брокерських місць, від здійснюваних на біржі угод купівлі-продажу товарів, цінних паперів, валюти, іншого майна, а також від інших видів підприємницької діяльності.
При визначенні прибутку іноземних юридичних осіб враховуються такі особливості її формування:
а) оподаткуванню підлягає тільки та частина прибутку, що отримана у зв'язку з їх діяльністю у Російській Федерації.
Для цілей оподаткування не враховується отриманий ними прибуток за:
зовнішньоторговельних операціях, що здійснюються виключно від імені даної іноземної юридичної особи та пов'язаних із закупівлею продукції (робіт, послуг) у Російській Федерації;
товарообміну і операціями з експорту в Російську Федерацію продукції (робіт, послуг), за яких юридична особа за законодавством Російської Федерації стає власником продукції (робіт, послуг) до перетину нею державного кордону;
за винятком прибутку, отриманого від продажу продукції з розташованих на території Російської Федерації і належних іноземній юридичній особі чи орендованих ним складів;
б) у випадках, коли діяльність ними здійснюється не тільки в Російській Федерації, а й за її межами, і при цьому не ведеться окремого обліку прибутку, що дозволяє визначити прибуток від діяльності, що здійснюється ними через постійне представництво, сума прибутку може бути визначена на основі розрахунку , узгодженого платником податку з податковим органом, який контролює його платежі до бюджету;
в) у разі, якщо не представляється можливим прямо визначити прибуток, отриманий іноземною юридичною особою від діяльності в Російській Федерації, податковий орган має право розрахувати її на підставі валового доходу або зроблених витрат виходячи з норми рентабельності 25 відсотків.

З 1992 року ставка податку на прибуток становив 32% для підприємств та іноземних юридичних осіб, а для бірж, брокерських контор, а також підприємств-з прибутку від посередницьких операцій та угод-в розмірі 45%.
При цьому до посередницьких операцій та операцій відноситься діяльність підприємства, що виступає в ролі комісіонера або повіреного у договорі комісії або доручення. Відповідно до чинного законодавства за договором доручення повірений зобов'язується вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії за винагороду, за договором комісії комісіонер зобов'язується за дорученням комітента (особи, за дорученням якого здійснюється угода) здійснити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента за винагороду.
З 01.01 .. 94 року податок на прибуток підприємствами і організаціями (в тому числі іноземними юридичними особами) сплачується за ставкою 13% в частині, що зараховуються до федерального бюджету, і не більше 22% - в частині що сплачується до бюджетів суб'єктів Російської Федерації, а для підприємств з прибутку, отриманого від посередницьких операцій та угод, бірж, брокерських контор, банків, інших кредитних організацій і страховиків, - за ставками у розмірі не більше 30%.
Пі цьому регламентується законодавством лише граничний розмір ставки, що підлягає сплаті до бюджетів суб'єктів Російської Федерації, а конкретна ставка визначається представницькими органами цих суб'єктів. Граничний розмір загальної ставки податку для підприємств та організацій (у тому числі іноземних юридичних осіб) становив 35%, а для підприємств з прибутку, отриманого від посередницьких операцій та угод, бірж, брокерських контор, банків, інших кредитних організацій і страховиків-43%.
Таким чином, з 01.01.94г. законодавчо закріплено за представницькими органами суб'єктів Російської Федерації право надавати додаткову пільгу платникам податків у вигляді зниження ставки податку, що підлягає сплаті до їх бюджетів.
Проектом Податкового Кодексу РФ передбачається зниження ставки податку, що належить сплаті у федеральний бюджет до 11%, а до бюджетів суб'єктів Федерації граничний рівень ставки планується знизити до 19%. Загальна ставка податку буде складати не більше 30%.

Для вирішення найбільш важливих завдань, що вирішуються державою в рамках реалізації основних напрямів економічної політики, чинним законодавством встановлена система податкових пільг.
У зв'язку з чим пільгування підприємств з податку на прибуток на сьогоднішній день зазнало істотних змін. Порядок виведення з-під оподаткування прибутку різних підприємств з різних видів діяльності у зв'язку з прийняттям різних соціально-економічних напрямів політики держави розглянуто в Таблиці №

Крім виведення з-під оподаткування прибутків підприємств, платникам податку на прибуток надається також ряд інших пільг.
Оподатковуваний прибуток при обчисленні податку з урахуванням фактично зроблених витратах і витрати за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства зменшується на суми:
а) спрямовані:
* Підприємствами галузей сфери матеріального виробництва на фінансування капітальних вкладень виробничого призначення (у тому числі в порядку пайової участі), а також на погашення кредитів банків, отриманих і використаних на ці цілі, включаючи відсотки за кредитами;
* Підприємствами всіх галузей народного господарства на фінансування житлового будівництва (у тому числі в порядку пайової участі), а також на погашення кредитів банків, отриманих і використаних на ці цілі, включаючи відсотки за кредитами. Ця пільга надається зазначеним підприємствам, що здійснюють відповідно розвиток власної виробничої бази та житлове будівництво, включаючи погашення кредитів банків, отриманих і використаних на ці цілі, за умови повного використання ними сум нарахованого зносу (амортизації) на останню звітну дату (с 01.01.97г.) ;
б) витрат підприємств (відповідно до утвер?? деннимі місцевими органами державної влади нормативами) на утримання що знаходяться на балансі цих підприємств об'єктів і заклад охорони здоров'я, народної освіти, культури і спорту, дитячих дошкільних установ, дитячих таборів відпочинку, будинків для людей похилого віку та інвалідів, житлового фонду, а також витрат на ці цілі при пайову участь підприємств. Витрати підприємств при пайову участь приймаються в межах норм, затверджених місцевими органами державної влади, на території яких знаходяться зазначені об'єкти та установи;
в) внесків на благодійні цілі (включаючи пов'язані з реалізацією програм перекваліфікації офіцерів та соціального захисту воїнів-інтернаціоналістів, які воювали в Афганістані, а також військовослужбовців, звільнених у запас), в екологічні та оздоровчі фонди, громадським організаціям інвалідів, релігійним організаціям (об'єднанням), зареєстрованим у встановленому порядку, а також коштів, перерахованих підприємствам, установам і організаціям охорони здоров'я, народної освіти, соціального забезпечення, культури та спорту, але не більше 2% оподатковуваного прибутку.
Зазначені фонди підприємства, організації та установи, що отримали такі кошти, після закінчення звітного року подають до податкового органу за місцем свого знаходження звіт про надійшли суми та про їх витрачання. У разі використання коштів не за призначенням сума цих коштів стягується у встановленому порядку в доход федерального бюджету.
З 01.07.92г. додатково дана пільга надавалася підприємствам на суму перерахованих внесків на благодійні цілі установам та об "єднань що знаходяться у власності вищевказаних громадських організацій інвалідів, а також загальноросійським громадським об'єднанням, що спеціалізуються на вирішенні проблем національного розвитку та міжнаціональних відносин, у фонди підтримки освіти і творчості, дитячим і молодіжним громадським об'єднанням, природним заповідникам, національним природним і дендрологічним паркам, ботанічним садам.
З 01.01.93г. законодавцем було додатково визначено призначення благодійних внесків в екологічні та оздоровчі фонди, а саме - при зменшенні оподатковуваного прибутку враховуються суми, спрямовані на відновлення об'єктів культурної та природної спадщини. Також законодавцем дозволено зменшувати оподатковуваний прибуток на суми благодійних внесків в установи та організації культури та кінематографії, архівної служби та спорту, асоціаціям, творчим спілкам, гільдії та іншим об'єднанням творчих працівників. Причому ставка віднесення сум внесків на благодійні цілі в зменшення оподатковуваного прибутку збільшена до 3% оподатковуваного прибутку.
Ще слід відзначити, що склад пільги з 01.01.93г. доповнений внесками в чорнобильські благодійні організації, в тому числі міжнародні, і їх фонди-не більше 5% оподатковуваного прибутку.
З 01.01.95г. дана пільга надавалася також по