ЗМІСТ.
ВСТУП. 03
Основна частина ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 06
1. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА І ПОРЯДОК УПРАВЛІННЯ
ПОДАТКОВИМИ ОРГАНАМИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 06
1.1. Загальні принципи і порядок управління роботою податкових органів ... ... ... ... 06
1.2. Організаційні типи і функції податкових органів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 08
1.3. Організаційна структура управління податковими органами ... ... ... ... ... ... .10
1.4. Особливості організаційної структури податкових органів ... ... ... ... ... ... ... 11
1.5. Міжнародне співробітництво у сфері вдосконалення податкового адміністрування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .12
2. Прінцип І ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ МІСЦЕВИХ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 14
2.1. Організація роботи та ведення звітності на рівні низових податкових органів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 14
2.2. Організація роботи з виявлення осіб, які ухиляються від подачі податкових декларацій, і щодо стягнення недоїмки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 20
2.3. Організація роботи зі стягнення недоїмки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 28
2.4. Удосконалення роботи податкових органів у сфері управління розрахунків з податків ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .31
3. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ПО БОРОТЬБІ З Ухилення від податків ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .34
3.1. Основи правової кваліфікації податкових правопорушень ... ... ... ... ... ... ... 34
3.2. Використання іноземних фірм з метою оптимізації податкових платежів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 35
3.3. Протидія податковим правопорушенням у Росії. ... ... ... ... ... ... ... ... .. 36
4. Вдосконалювання податкового адміністрування У РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 43
5. КОНТРОЛЬ І РЕГУЛЮВАННЯ В СИСТЕМІ ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 49
5.1. Контроль в системі податкового адміністрування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 49
5.2. Регулювання в системі податкового адміністрування ... ... ... ... ... ... .... ... .50
ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 53
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 55
ВСТУП.
У сучасній Росії проблеми вдосконалення податкової системи набули особливої актуальності. Відносне благополуччя зі збором податкових платежів (багато в чому пов'язане із зростанням світових цін на нафту) не повинно породжувати ілюзій щодо досягнутого рівня ефективності проведеної податкової політики, так само як і введення Податкового кодексу РФ не дозволяє зняти з порядку денного питання про необхідність подальшого реформування податкової системи.
У податковій сфері залишається ще безліч невирішених проблем. На думку ряду дослідників, податкова система Росії ще дуже слабо пристосована до реалій російської дійсності, далека від відповідності критеріям ефективності і справедливості, мало сприяє розвитку та економічному зростанню, вкрай ускладнена, громіздка і перенасичена як числом керуючих і контролюючих органів, так і різноманітними (і нерідко суперечать один одному) нормативними документами і «роз'яснювальними» листами та інструкціями.
Для підвищення ефективності податкової системи в цілому, в тому числі її окремих ланок, треба розглянути три рівні вирішення поставленого завдання.
Перший рівень охоплює питання оптимізації загальної податкової політики держави - з пропозицією зразкової моделі стабільною і довготривалою податкової доктрини для Росії.
Другий рівень визначає підходи до оптимізації загальної структури податкових платежів в країні - в залежності від виду і «ваги» окремих податків, їх вплив на ті чи інші соціальні та економічні процеси, усунення що виникають між ними правових та фіскальних проблем і не состиковок і, нарешті, в руслі давно очікуваних змін у бік радикального спрощення і скорочення застосовуваних податкових норм та режимів.
Третій рівень охоплює безпосередньо роботу податкових органів у розрізі управління податковим процесом в цілому, внутрішньосистемного податкового адміністрування, взаємодії з суміжними і що співпрацюють з державними органами та платниками податків.
Всі ці рівні управління податковими відносинами тісно пов'язані між собою. І дійсно, неможливо, ставити завдання підвищення ефективності роботи податкових органів, якщо, наприклад, неправильно вибрані цілі податкової політики (у цьому випадку чим успішніше працюють податкові органи, тим більшої шкоди зазнає країна від їхньої діяльності). Якщо недостатньо узгоджені між собою застосовуються форми податків і режими оподаткування, то зусилля податкових органів по збору одного виду податку можуть або заважати росту зборів іншого податку, або заганяти платника податків в такі податкові пастки, з яких у нього не буде можливості вибратися, не порушуючи податкових правил . Якщо вибрані надмірно обтяжливі методи справляння податку, запропоновані без необхідності об'ємні форми податкового обліку та звітності, то може знадобитися застосування необгрунтовано жорстких інструментів податкового контролю, і т.д.
У всіх цих випадках податкові органи можуть виявитися (і реально виявляються) в ролі заручників раніше прийнятих (іншими органами і на інших рівнях) рішень, їх цілком законні і обгрунтовані (в іншій ситуації) дії можуть викликати несподівану реакцію платників податків, звичайні в податковій роботі конфлікти з платниками податків беруть нецивілізовано різкі і тяжкі форми.
Слід підкреслити, що в зарубіжних країнах податкове справа вже давно є самостійною галуззю, в ній зайнято сотні тисяч висококваліфікованих фахівців, з боку як держави, так і платників податків, на її утримання і розвиток витрачаються кошти, які можна порівняти з витратами, наприклад, на сільське господарство або науку. Податкове законодавство перетворилося на один з найбільш великих секторів права, податкові спори займають помітне місце в діяльності цивільних і кримінальних судів, вивченням та регулюванням міжнародних податкових відносин активно займаються такі авторитетні міжнародні організації, як ООН, ГАТТ/СОТ, МВФ, ОЕСР, Євросоюз і др .
Разом з тим з питань вдосконалення податкової системи, податкового процесу та податкового адміністрування в країнах Заходу ведуться великі дослідження, організуються дискусії та круглі столи за участю провідних дослідників, юристів-практиків, аудиторів і консультантів, чільних посадовців фінансових і податкових органів. На рівні урядів та міжнародних організацій утворено спеціальні робочі групи і постійні семінари, в завдання яких входить підготовка конкретних рекомендацій щодо вдосконалення роботи податкових органів; видається велика кількість робіт з даної тематики.
Всі учасники таких дискусій одностайно визнають наявність безлічі недоліків в існуючій системі оподаткування, таких як ускладненість податкових процедур, множинність податкових режимів, велика кількість податкових пільг і спеціальних норм, що вимагають особливого контролю податкових органів за їх застосуванням платниками податків, особлива система податкового обліку, що вимагає від платників податків перерахунку даних бухгалтерської звітності для цілей обчислення податкових платежів, і т.д. В останні роки в ряді країн обговорюється можливість проведення радикальних податкових реформ, які покликані усунути найбільш серйозні з перерахованих вище недоліків.
У Росії поки що відсутні комплексні наукові дослідження, в яких питання управління податковою системою розглядалися б у критичному ключі, з точки зору оцінки наявного в розвинених країнах досвіду та можливості його адаптованого використання в російських умовах.
Податкове справу як галузь включає ряд напрямків, сторін або видів діяльності, що поширюються на сфери політики, економіки, права, соціальних послуг, міжнародних відносин, і т.д. Але, перш за все податкове справу розглядає структурно-організаційні основи, які складають податковий процес і податкове адміністрування.
Під податковим процесом розуміється послідовна сукупність дій податкових органів, податкових агентів, платників податків або їхніх представників у зв'язку з реалізацією прав та/або виконанням обов'язків, передбачених податковим законодавством з метою збору та перерахування податкових доходів до державної скарбниці. Податковий процес складається з окремих етапів, основними з яких є: облік та реєстрація платників податків, об'єктів оподаткування; складання, подання та перевірка податкової звітності; збір і перерахування податків у скарбницю (спеціальні фонди), вирішення податкових спорів, і регулюється податковим правом, яке включає в собі власне податкове законодавство (закони про податки), а також суміжні розділи державного, цивільного, акціонерного, сімейного і т.д. права, які застосовуються у зв'язку зі стягненням податків або при вирішенні конфліктів між податковими органами та платниками податків.
Податкове право формується на основі проводиться урядом податкової політики, що включає цілі (поточні або середньострокові, довгострокові), засоби (інструменти) та методи. Цілеспрямована, послідовно проводиться державною владою протягом довготривалого історичного періоду податкова політика об'єктивно може бути виражена у вигляді податкової доктрини конкретної держави (сформульованої у вигляді декларації, особливого розділу в законодавстві або у вигляді окремих принципів і норм податкової політики та податкового права).
Податкове адміністрування - встановлена законом, практикою або звичаями система управління податковим процесом з боку держави та її органів.
Під податковим адмініструванням також розуміється динамічна система, що розвивається управління податковими відносинами, що координує діяльність податкових органів в умовах ринкової економіки.
 Основними елементами податкового адміністрування є: структура та ієрархія податкових органів, права та обов'язки податкових органів, порядок збору, обробки та перевірки податкової звітності; надання податкових пільг та застосування податкових санкцій; ведення та узагальнення податкової статистики; регулювання податкових відносин з іншими країнами.
Податкове адміністрування може проводитися як за допомогою методів силового (адміністративного) примусу - погроз застосування штрафів, арешту банківських рахунків, іншого майна платника податків, обмеження його дій, свободи пересування і т.д., так і шляхом укладання угод з платниками податків з тих чи інших питань (ведення звітності, використання податкових пільг, сплати податку тощо).
Останнім часом все більш популярним методом податкового адміністрування стає метод регулювання альтернатив - надання платникам податків свободи вибору між дозволеними законом різними варіантами юридичної форми ведення його діяльності, порядку ведення і складання обліку і звітності, способу виконання зобов'язання зі сплати податку, застосуванням і розподілом податкових пільг і тощо. У деяких країнах декларується перехід в податковому адмініструванні від переважно примусових, силових методів до відносин співробітництва (дружнього партнерства) з платниками податків.
Нарешті, особливою сферою податкового адміністрування є міжнародне співробітництво податкових органів різних країн у різних формах - від разових або періодичних консультацій і взаємного обміну інформацією про зміни податкового законодавства до укладення довгострокових податкових угод і переходу до повномасштабної податкової гармонізації. Останнє особливо характерно для ЄЕС та країн - членів ОЕСР.
 1. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА І ПОРЯДОК УПРАВЛІННЯ
ПОДАТКОВИМИ ОРГАНАМИ.
1.1. Загальні принципи і порядок управління роботою податкових органів.
Діяльність податкових органів у сфері податкового адміністрування націлена на забезпечення повного і своєчасного збору податків і зборів відповідно до законодавства та за умови правильного застосування правових положень, які визначають режим стимулювання та заохочення законослухняних платників податків і необхідного контролю та покарання щодо порушників податкових законів. Звідси можна зробити висновок про те, що податкове адміністрування в строгому сенсі слова є інструмент, який, в кінцевому підсумку, визначає успіх або неуспіх загальної бюджетно-податкової та економічної політики країни.
У широкому розумінні податкове адміністрування - це система управління державою податковими відносинами у дії. Підвищення ролі держави в управлінні економічними і соціальними процесами зумовлює значущість збору податків не тільки як способу забезпечення владних структур необхідними коштами, а й як елемента системи державного впливу на економіку.
У держави в особі суб'єктів податкового контролю виникають податкові відносини із суб'єктами оподаткування - юридичними та фізичними особами, на яких лежить обов'язок сплати податків. Виникненню податкових відносин передує система заходів (управлінських, правових), які застосовуються суб'єктами податкового контролю, що забезпечують передумови для здійснення контрольних функцій.
Перехід від адміністративно-командної економіки до ринку надає управління податковою системою глибокий економічний зміст і пред'являє до нього абсолютно нові вимоги. У зв'язку з цим система оподаткування набуває нових, наприклад, індикативні властивості. Недонадходження податків може сигналізувати про те, що: чинні податкові норми перестали відповідати відтворювальним потребам і їх слід піддавати ревізії; податкові органи втратили здатність відслідковувати тенденцію податкових надходжень і перекривати можливість відходу від податків; посилилися міжнародні інтеграційні процеси і виникла необхідність освоєння податковою службою особливостей закордонного податкового законодавства, а також міжнародних правил укладення договорів про уникнення подвійного оподаткування. Такого роду сигнали свідчать про необхідність перегляду методів управління податковим процесом.
Аналіз управлінських дій податкових органів може виявити недоліки тактичного властивості, усунути які можливо в оперативному порядку, тобто без зміни економіко-правових основ оподаткування. У такому випадку приймаються урядові рішення про перегляд методів податкового управління. Наука і практика можуть виявити і потребу в істотній зміні структур і функцій податкових органів, напрямів податкової політики і методичних основ податкового процесу, що обумовлює прийняття кардинальних заходів, аж до проведення чергового етапу податкової реформи.
Податкове адміністрування - найважливіша сфера науково-практичних досліджень і методичних дій, які є частиною загальної теорії та практики управління. Воно грунтується також на фундаментальних знаннях політичних, економічних, юридичних та інших наук, збагаченої сучасної вітчизняної та світової практики. Це - сукупність методів, прийом і засобів інформаційного забезпечення, за допомогою яких органи влади і управління (у тому числі й податкові органи всіх рівнів) надають функціонуванню податкового механізму заданий законом напрямок і координують податкові дії при суттєві зміни в економіці і політиці.
Таким чином, податкове адміністрування - це, по-перше, система органів управління (законодавчі та адміністративні податкові органи). У коло їхніх обов'язків входить процедурне забезпечення прийнятої податкової політики на черговий плановий період. Крім того, вони повинні складати звіти про виконання бюджету, піддавати їх всебічного аналізу. По-друге, це сукупність норм і правил, що регламентують податковий процес і конкретну податкову політику, а також визначають міри відповідальності за порушення податкового законодавства.
Податкове адміністрування - найбільш соціально виражена сфера управлінських дій. Недоліки податкового адміністрування призводять до різкого зниження надходжень податків до бюджету, збільшують імовірність податкових правопорушень, порушують баланс у міжбюджетних відносинах регіонів з федеральним центром і в остаточному підсумку нагнітають соціальну напруженість, у той час як успішне податкове адміністрування забезпечує сприятливі зміни в економіці, наприклад, сприяє поліпшенню інвестиційного клімату.
1.2. Організаційні типи і функції податкових органів.
Для реалізації максимального податкового потенціалу країни податкові органи повинні не тільки суворо контролювати виконання податкового законодавства, а й ефективно виконувати функції адміністрування, до яких належить і внутрішня організація податкових органів, необхідна для виконання покладеної на них відповідальності. Тип організації буде залежати від того, яка організаційна схема видається податковим органам найбільш зручною для виконання їх різних функцій.
Практика показує, що в багатьох країнах органи управління податковим процесом були створені у відповідь на проблеми, які виникли в результаті розвитку податкових систем. Наприклад, введення, а потім значне удосконалення прибуткових податків, розвиток податків з продажу і ПДВ, систем податкових пільг, нових схем боротьби з ухиленням від сплати податків, необхідність адекватного інформування платників податків і навчання персоналу - з усім цим доводилося так чи інакше стикатися податковим органам, і не завжди необхідні заходи приймалися своєчасно.
Типи організаційних систем.
Адміністрування податків може бути організовано за функціональним принципом або за принципом спеціалізації - за видами податків.
При функціональному типі організації роботи податкових органів розрізняються так звані нормативні функції, які звичайно існують на загальнонаціональному рівні, і оперативні функції, до яких належать функції, безпосередньо пов'язані з платниками податків. При спеціалізованому підході у системі податкових органів виділяються окремі підрозділи, які займаються окремими видами податків.
Можуть існувати і комбіновані типи організаційних структур податкових органів, тобто що мають в основному функціональну структуру, але з виділенням деяких функціональних підрозділів.
Функції податкового адміністрування зазвичай поділяються на нормативні та оперативні, а також на основні та допоміжні.
Нормативні функції відповідають першому завданні податкового адміністрування, а саме - інтерпретація і застосування податкового законодавства та нормативних актів. Ці функції здійснюються в рамках діяльності, пов'язані із застосуванням законів та інших правових актів і забезпечують виконання оперативних функцій шляхом розробки та впровадження необхідних методів і адміністративних процедур, які повинні гарантувати найвищу ефективність оперативної системи. Оперативна система закладає основу для реалізації решти першого завдання податкового адміністрування, тобто для максимізації податкових надходжень при мінімальних витратах.
Оперативні функції в основному відносяться до діяльності, пов'язаної зі збором податків. У них поєднуються обидві раніше вказані завдання адміністрування податків, оскільки оперативні функції сприяють встановленню тісної взаємодії між податковими органами та платниками податків і від них залежить добровільне виконання платниками податків їх обов'язків по сплаті податків.
Основні функції включають облік і реєстрацію платників податків, поточний податковий контроль і податкові перевірки. За допомогою функції обліку та реєстрації платників податків ведеться постійний і правильний облік (виявлення) всіх платників податків, які зареєструвалися належним чином (чи ухилилися від реєстрації). Ця функція - основа взаємин між податковими органами та платниками податків.
Функція поточного податкового контролю визначає чітко, в установленому порядку і з урахуванням актуалізації відомостей всі податкові зобов'язання платника податків (продекларовані або нараховані податки, грошові штрафи, пені і т.д.) і податкові заліки в результаті здійснених платником податків платежів або отриманих знижок. Головна мета такого контролю - це можливість визначати правильно і точно факти неподання податкової декларації або наявності податкової недоїмки.
Податкова перевірка об'єднує всі види діяльності, спрямовані на перевірку правильності заповнення податкових декларацій платником податків або на визначення сум податків, прихованих від оподаткування, в результаті проведення перевірки або розслідування за місцем проживання платника податку або третьої особи, або в податковій інспекції.
Допоміжні функції складають основу для виконання основних функцій:
Правова функція - одна з провідних допоміжних функцій податкового адміністрування. Вона забезпечує правильне застосування нормативних актів податкових як податковими органами, так і платниками податків. У рамках цієї функції здійснюються такі види діяльності, як відповіді на запитання та скарги платників податків, допомога всім податковим органам, а також участь в проектах зі зміни податкового законодавства.
Управління кадрами - ключова функція будь-якої організації - надзвичайно важлива і для податкового адміністрування, особливо щодо навчання та перепідготовки працівників податкових органів.
Функція інформування платником податків. Для забезпечення високого рівня виконання податкового законодавства платниками податків податкові органи повинні мати відповідні відділи або підрозділи, відповідальні за розповсюдження нормативних податкових документів і надання допомоги платникам податків у правильному виконанні їх податкових зобов'язань.
Організаційно-адміністративна функція. Її здійснюють служби внутрішнього бухгалтерського обліку та адміністративні служби, що відповідають за матеріально-технічне постачання та експлуатацію робочого обладнання.
Внутрішнє інформаційне забезпечення. Інформаційні системи являють собою базовий елемент, що забезпечує основу для існування найважливіших функцій податкових органів і прийняття рішень на всіх рівнях. Будь-який орган податкової служби працює зі значною кількістю платників податків, що припускає наявність великого обсягу документів, обробка яких вручну неефективна. Для розробки інформаційної системи, зокрема, необхідно мати базу даних як основу для здійснення функції контролю за платниками податків (наприклад, для аналізу попередніх даних з податкових декларацій, відомостей з інших джерел, даних щодо своєчасного виконання податкових зобов'язань і т.д.). < br /> 1.3. Організаційна структура управління податковими органами.
З точки зору податкового адміністрування різні країни мають різні потреби і знаходяться на різних рівнях розвитку. Першу групу утворюють країни зі складною організаційною структурою податкових органів - такі, як США, Німеччина, Великобританія, Японія, Франція, Італія, Канада та ін
Другу групу складають країни, що мають відносно компактні структури податкових органів - наприклад, Австралія, Бельгія, Данія, Португалія, Фінляндія, Швеція, Швейцарія та ін
До третьої групи входять в основному країни з відносно малим числом платників податків у порівнянні з першими двома групами, кадровий склад податкових органів у них може складати до 2-х тисяч співробітників. Це такі країни, як Кіпр, Мальта, Люксембург та ін
Особливості побудови організаційних структур податкових органів у різних країнах світу полягають у наступному.
По-перше, податкові органи можуть мати єдину загальнодержавну структуру (Німеччина, Франція, Швеція) або складатися з різних ланок, відповідних рівнях державного управління (США, Швейцарія).
По-друге, податкові органи можуть входити в загальну систему управління фінансовими справами держави або діяти на відносно автономної основі. Наприклад, у Німеччині податкові органи діють на правах підрозділів міністерства фінансів, а у Великобританії та Швеції - як самостійні державні агентства, в оперативному порядку діючі незалежно від міністерства фінансів. У США міністерство фінансів так таке взагалі відсутня: бюджет складає спеціальне управління при президенті, а його виконанням за видатками займається Федеральне казначейство, і за доходами (збором податків) - СВД.
По-третє, розрізняється традиційне побудова системи податкових органів - за окремими видами податків (непрямі податки, прибуткові податки, митні збори, оподаткування нерухомого майна і т.д.) і комбіноване. Наприклад, у Великобританії та Швеції збором всіх непрямих податків і митних зборів займається єдине податкове відомство. При цьому в деяких країнах простежується тенденція до об'єднання всієї роботи по збору всіх видів податків в рамках єдиної податкової структури.
По-четверте, останнім часом відзначається рух від традиційного ієрархічної побудови системи податкових органів (низова ланка, районне ланка, регіональне ланка, центральні органи управління) до двухзвенний або навіть однозвенной структурі. Так, у США вся робота з обробки податкової інформації та з контролю за надходженням всіх федеральних податків концентрується в семи укріплених комп'ютеризованих центрах, кожен з яких охоплює територію декількох штатів. Застосування такої технології для малих і навіть середніх країн може дати можливість об'єднання всієї роботи по податках в єдиному (територіально та організаційно) податковому центрі.
Можна виділити і таку особливість організації податкового процесу в сучасних розвинених країнах, як передача деяких функцій податкових органів приватним структурам. Крім таких вже закріпилися в широкій практиці дій, як збір податків через залучення послуг приватних банків (утримання податку при переказі доходів за кордон, сплата ПДВ і т.д.) і використання контрольної роботи незалежних аудиторів (перевіряючих правильність обчислення прибутку банків, страхових компаній і акціонерних товариств). Слід відзначити також залучення послуг приватних фірм для розробки комп'ютерного забезпечення роботи податкових органів, обробки великих масивів даних, в окремих областях контрольної роботи, і т.д.
1.4. Особливості організаційної структури податкових органів.
З точки зору конституційного устрою розрізняють федеративні та унітарні держави (монархії). У федеративних державах система податкових органів складається з декількох ланок - центрально ланки, яка займається збором федеральних податків, і податкових органів регіонального рівня (земель, штатів, провінцій, губерній і т.д.). До таких країн належать США, Росія, Німеччина, Австралія, Швейцарія, Швеція та ін У цих країнах єдність податкової системи забезпечується за рахунок встановлення єдиних основ законодавства, єдиної податкової системи та методичного керівництва всієї податкової системи центрального ланки податкової системи.
В унітарних державах управління податкової роботою жорстко централізовано, всі ланки податкових органів керуються з єдиного центру, єдність податкового законодавства іноді доведено до прийняття загальнодержавного податкового кодексу. До таких країн належать Франція, Італія, Великобританія.
За місцем податкових органів у фінансово-бюджетній країни можна виділити, з одного боку, Німеччину, в якій всім бюджетним процесом, податковою політикою і збором податків в цілому управляє федеративний міністерство фінансів, з іншого боку, США, де податкова служба діє як самостійне відомство.
Ступінь і форми участі податкових органів у розробці податкового законодавства в різних країнах помітно різниться. В одних країнах їх функції обмежені збором податків і наданням консультацій і рекомендацій
державним відомствам, відповідальним за визначення економічної та бюджетно-податкової політики. В інших країнах, таких як Канада, Колумбія, Бразилія, Мексика, Уругвай, Венесуела та ін, податкові органи можуть безпосередньо брати участь у процесі підготовки та прийняття рішень щодо зміни податкового законодавства і мають у своїй структурі відповідні підрозділи.
З точки вибору пріоритетів в податковій роботі можна виділити Великобританію, де структура податкових органів побудована за принципом виділення видів податків (існують два напрямки - за прямими (прибутковим) та непрямими податками), і США, де організація податкових органів підпорядкована етапах податкового процесу. Перший підхід зазвичай називають спеціалізованим, а другий - функціональним. При другому підході, що отримав широке поширення в останні роки, робота податкових органів жорстко націлена на кінцевий результат - правильний і ефективний збір податків.
1.5. Міжнародне співробітництво у сфері вдосконалення податкового адміністрування.
Серед основних центрів, що займаються розробкою основ, принципів і просуванням нових ідей у сфері вдосконалення податкової роботи та податкового адміністрування можна виділити відповідні органи ОЕСР і ЄС. Перші координують дослідження і розробки в сфері міжнародних податкових відносин (типові моделі податкових угод, розробка основ трансфертного ціноутворення і т.д.), друга безпосередньо координують уніфікацію податкового законодавства в країнах - членах цієї організації (найбільш помітний успіх - впровадження єдиної моделі ПДВ).
Серед інших органів можна виділити Панамериканський центр податкових служб (СІАТ), в завдання яких входить, як зазначено в його плані розвитку, «здатність проведення науково-дослідних робіт в області податкових систем і податкового адміністрування, а також стимулювати поширення необхідної інформації серед країн - учасниць , використовуючи для цих цілей з'їзди, тематичні конференції, семінари, публікації та інші відповідні засоби ».
Зокрема, з цією метою виконавчий Секретаріат СІАТ підготував ряд тематичних і функціональних оглядів, у тому числі звіт під назвою «Організація податкового адміністрування в країнах - членах СІАТ».
На першому з'їзді СІАТ, який відбувся в Панамі в 1967 році, відомий експерт в області податків і державних фінансів А. Шоупом зазначив, що «ключем всякої фіскальної політики є адміністрування податків». Інший великий спеціаліст Ф. Кинтана тоді ж заявив, що без постійної реорганізації системи бюджетних і податкових органів, без щоденного вдосконалення методів управління податками буде дуже складно зробити податкову реформу конструктивною і економічно ефективною і доцільною.
На конференції СІАТ в Мадриді в 2002 році К. Сільванія назвав 1980-ті роки «проривним десятиріччям, в якому багато країн зробили якісні найважливіші кроки в області вдосконалення своїх систем податкового адміністрування».
Особливий інтерес у становленні сучасних систем податкового адміністрування представляє досвід деяких країн американського континенту. У цих країнах структура податкових органів була сформована пізніше більшості розвинених країн, і тому ці країни максимально прагнуть застосовувати все корисне і ефективне, що зарекомендувало себе в практиці інших країн.
Податкові органи багатьох країн активно проводять модернізацію своєї роботи, зокрема, за рахунок використання сучасних технологій, автоматизованих та інформаційних систем, з метою підвищення рівня контролю за платниками податків та надання їм сприяння.
Електронна обробка даних, яка є технологічною основою здійснення всіх адміністративних процедур, іноді проводиться структурами поза податкової адміністрації. У деяких країнах такі центри обробки даних знаходяться у веденні міністерства фінансів або казначейства, але частіше за все обробка даних податкової звітності відбувається в рамках податкових органів.
Багато країн докладають значних зусиль з модернізації управління персоналом і поліпшення процесу підготовки кадрів. У деяких випадках навчання персоналу проводиться підрозділи?? ми в структурі податкової адміністрації, а також за її межами (зазвичай при міністерстві фінансів).
Правове забезпечення податкової роботи може бути частиною організаційної структури податкових органів, які можуть користуватися певною автономією, тобто правовою підтримкою юридичного підрозділу Міністерства фінансів.
Правова допомога на оперативному рівні здійснюється органами податкового адміністрування на місцевому та регіональному рівнях, а при скарг (апеляцій) - так званими Радами платників податків, які безпосередньо підпорядковуються Міністерству фінансів.
2. Прінцип І ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ
МІСЦЕВИХ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ.
2.1. Організація роботи та ведення звітності на рівні низових податкових органів.
Методи управління інформаційними потоками.
У роботі з управління інформаційними потоками можуть використовуватися різні методи: традиційний метод - коли збір, обробка й аналіз інформації з різних видів податків ведеться окремо, на рівні територіальних (місцевих) податкових органів; суб'єктивно-функціональний метод - коли звітність за всіма видами податків збирається і аналізується по платникам податків, а працівники місцевих податкових органів спеціалізуються по окремих етапах податкового процесу (прийом та первинна обробка податкової звітності, зведення звітності, отриманої від платників податків, з даними, отриманими з інших джерел, виявлення і перевірка сумнівних платників податків, робота з нарахування і стягнення податкової недоїмки, виявлення податкових порушень і переслідування винуватців таких порушень); метод централізованої роботи з податковою інформацією - коли робота з податковою інформацією концентрується в інформаційних центрах, що охоплюють великі регіони.
У сучасних умовах в більшості розвинених країн податкові органи активно використовують нові інформаційні технології, що дозволяє віддати перевагу саме останньому методу. Проте впровадження цього методу в широких масштабах заважає необхідність виділення великих асигнувань на перебудову роботи податкових органів, а також певне суспільне протидія, засноване на побоюваннях переростання сучасної держави в тоталітарну структуру, яка використовує ці технології для контролю за життям і діяльністю громадян.
Організація роботи місцевої податкової інспекції.
В основу розглянутої нижче традиційної організації збору податків покладено територіальна ознака. У кожному регіоні створюються свої підрозділи (управління) зі збору податків, яким, у свою чергу, підпорядковуються місцеві податкові відділи (інспекції). Головне управління по збору податків видає інструкції, здійснює керівництво і контролює роботу підлеглих йому служб.
Стандартна структура управління (інспекції) зі збору податків включає наступні основні відділи.
Відділ обліку та обробки документів. Стягнення недоїмки або отримання відомостей про доходи починається з оформлення повідомленням про вру