Зміст
ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 3
I. Поняття, основні елементи і види податкового контролю ... ... ... ... ... ... 5
II. Методи і форми податкового контролю ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .10
III. Поняття, основні елементи і види податкового обліку ... ... ... ... ... ... ... 13
3.1. Суб'єкти та об'єкти податкового обліку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 15
3.2. Підстави податкового обліку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 16
IV. Порядок проведення податкового обліку організацій і
фізичних осіб ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 18
4.1. Порядок проведення податкового обліку організацій ... ... ... ... ... ... ... ... 18
4.2. Порядок проведення податкового обліку фізичних осіб ... ... ... ... ... ... .. 21
V. Податкові перевірки: поняття, види і загальні правила
проведення податкових перевірок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 23
5.1. Учасники податкових перевірок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 26
5.2. Об'єкт і предмет податкової перевірки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 26
5.3. Етапи проведення податкових перевірок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .28
5.4. Камеральні податкові перевірки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .28
5.5. Виїзні податкові перевірки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 32
ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 36
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 38
ВСТУП
Правове регулювання податкового контролю має особливе значення в розвинених країнах з приводу збалансованості оподаткування і надходження грошових коштів до бюджетів усіх рівнів.
Така збалансованість можлива лише за безпосередньої участі в даному контролі державних органів та органів місцевого самоврядування займаються безпосередньо податковим контролем і збором податків.
В даний час в Російській Федерації основними органами займаються безпосередньо податковим контролем залишаються: Міністерство з податків та зборів і Федеральна поліція з податків і зборів. Згідно зі статтею 3 Федерального закону «Про податкові органи Російської Федерації» Податкові органи у своїй діяльності керуються Конституцією України, Податковим кодексом Російської Федерації та іншими федеральними законами, цим Законом та іншими законодавчими актами України, нормативними правовими актами Президента України та Уряду Російської Федерації , а також нормативними правовими актами органів державної влади суб'єктів Російської Федерації та органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їх повноважень з питань податків зборів.
Актуальність даної теми полягає в наступному: по-перше, значення тих чи інших зобов'язань платників податків обов'язково, особливо тепер, коли в Російській Федерації значна частина коштів йде не до федерального бюджету Російської Федерації й інші бюджети, а до бюджетів іноземних держав. Все це відображається безпосередньо на самому населенні нашої держави у вигляді невиплат заробітних плат, пенсій, посібників і т.д. По-друге, велике значення відіграє роль державних органів щодо податкового контролю, в обов'язки яких входить збирання грошових коштів з платників податків і контроль за своєчасністю та правильністю сплати податків та інших обов'язкових платежів. Всі ці обов'язки повинні виконуватися виходячи з вищевказаних нормативних актів. Правильне і точне їх дотримання гарантує в нашій країні побудову нормальної і правової системи сплати податкових та інших обов'язкових платежів.
   Для того щоб написати цю курсову роботу ми використовували такі методи:
> Постатейне роз'яснення - це метод, за допомогою якого стаття стає більш зрозумілою для читається, тобто ми даємо як би коментар до цієї статті;
> Підбір інформації - це метод, в основу якого покладено знаходження більш свіжої інформації з приводу будь-якого питання, пов'язаного із застосуванням прикладів в курсовій роботі;
> Дійсність законів і нормативних актів, тобто ми, перевіряємо, діють закони, внесені в них поправки, зміни або взагалі чи діє цей закон, або виданий новий.
Для написання нашої курсової роботи використовувалося досить багато літератури, але основними джерелами написання з'явилися, звичайно ж, такі: Податкової право за редакцією М.В. Кустова - це один з найбільш основне джерело написання курсової роботи. У цьому підручнику досить чітко і докладно викладена глава присвячена податкового контролю. Крім податкового права при написанні курсової роботи був використаний Податковий кодекс РФ в якому закріплені основні положення про податковий контроль в Російській Федерації.
I. Поняття, основні елементи і види податкового контролю
Платник податків, володіючи майном на праві власності чи іншому речовому праві, завжди прагне захистити свій приватний майновий інтерес від податкових вилучень. Природне бажання платника податків зменшити розмір податкових платежів зачіпає майновий інтерес іншого боку податкових правовідносин - держави. У такій ситуації держава, захищаючи публічні інтереси в податкових відносинах, змушена виробити спеціальний механізм взаємодії з кожним конкретним платником податку, який в кінцевому рахунку забезпечив би належну поведінку кожної особи по виконанню ним податкового обов'язку.
Очевидно, що для охорони своїх майнових інтересів у податковій сфері держава повинна, по-перше, створити спеціальний державний орган або органи і наділити їх відповідними владними повноваженнями по відношенню до осіб, зобов'язаним сплачувати податки і збори, по-друге, законодавчим шляхом встановити порядок, форми та методи здійснення діяльності створених органів на поведінку зобов'язаних осіб, що забезпечують в сукупності не тільки належну поведінку платників податків, але і надходження податкових вилучень до відповідного бюджету. При цьому держава шляхом законодавчого регулювання системи взаємин уповноважених органів і платників податків має забезпечити певний баланс публічного і приватного інтересів, з огляду на конституційні обмеження на втручання в економічну діяльність суб'єктів податкових правовідносин в умовах ринкової економіки.
Формуючи особливий організаційно-правовий механізм взаємин з зобов'язаними особами, держава визначає основні елементи цього механізму: суб'єкти, об'єкт, методи, форми, порядок і характер діяльності уповноважених органів. Зазначений механізм являє собою не що інше, як податковий контроль, який здійснюється створеними державою уповноваженими органами, насамперед податковими органами. Таким чином, податковий контроль можна визначити як особливий організаційно-правовий механізм, який являє собою систему взаємопов'язаних елементів, за допомогою якого забезпечується належну поведінку зобов'язаних осіб зі сплати податків і зборів, а також дослідження і встановлення підстав для здійснення примусових податкових вилучень і застосування заходів відповідальності за вчинення податкових правопорушень.
Основними елементами податкового контролю є:
> Суб'єкт податкового контролю (уповноважений контролюючий орган);
> Об'єкт контролю;
> Форми і методи контролю;
> Порядок здійснення податкового контролю;
> Заходи податкового контролю;
> Напрямку податкового контролю;
> Техніка та технологія податкового контролю;
> Категорії посадових осіб (кадри) податкового контролю;
> Періодичність і глибина податкового контролю;
> Та інші.
Весь перерахований комплекс елементів податкового контролю є предметом податкового правового регулювання.
Податковий контроль як особливий організаційно-правовий механізм можна розуміти як у широкому, так і у вузькому сенсі. У широкому розумінні податковий контроль охоплює всі сфери діяльності уповноважених органів, включаючи здійснення податкового обліку, податкових перевірок та інше, а також всі сфери діяльності контрольованих суб'єктів, пов'язані зі сплатою податків і збірок (облік об'єктів оподаткування, дотримання строків і порядку сплати податків і зборів, порядок подання податкової звітності тощо). У вузькому сенсі під податковим контролем розуміється тільки проведення податкових перевірок уповноваженими органами.
Взаємодія держави в особі своїх уповноважених органів з платниками податків, платниками зборів або податковими агентами при здійсненні податкового контролю відбувається в рамках виникаючих при цьому організаційних податкових правовідносин - контрольних податкових правовідносин. При цьому для контрольних податкових правовідносин характерно те, що вони є по суті управлінськими правовідносинами, які в кінцевому підсумку покликані забезпечити належну реалізацію інших суспільних відносин - податкових правовідносин майнового характеру, пов'язаних із здійсненням податкових вилучень. Контрольні податкові правовідносини мають адміністративно-правову природу, тому їм властиві характерні для адміністративно-правових відносин ознаки, такі, як державно-владний характер контрольного податкового правовідносини; обов'язковим суб'єктом подібних правовідносин є уповноважений орган; відповідальність у разі порушення правових норм настає перед державою і т . д.
Як і будь-яке інше правовідношення, контрольне податкове правовідношення містить у своєму складі наступні елементи:
1) суб'єкт;
2) зміст;
3) об'єкт.
Суб'єктів контрольного податкового правовідносини можна розділити на дві основні групи: контролюючі суб'єкти, тобто податкові та інші органи, які уособлюють державу і реалізують його інтереси, з одного боку, і суб'єкти, що піддаються контролю, - контрольовані суб'єкти, що захищають під час контрольних податкових правовідносин свої приватні інтереси, з іншого боку. Контролюючими суб'єктами є податкові та митні органи. Контрольними суб'єктами є платники податків і платники зборів, а також податкові агенти і банки. Особливо, важливо підкреслити що зобов'язана сторона - контрольований суб'єкт знаходиться лише у функціональній залежності від владного суб'єкта - контролюючого органу і організаційно йому не підпорядкована. Оскільки контрольні податкові правовідносини зачіпають інтереси контрольованих суб'єктів, які є не тільки організаціями, а й фізичними особами, здійснення податкового контролю набуває особливу соціальну значимість.
Зміст контрольного податкового правовідносини завжди визначається комплексом прав і обов'язків суб'єктів даного правовідносини. При цьому в контрольному податковому правовідносинах базовим є положення, коли праву уповноваженої сторони перевіряти дотримання своєчасності, правильності і повноти сплати податків і зборів та виконання встановлених податкових обов'язків кореспондує обов'язок іншої сторони - підконтрольного суб'єкта створювати для цього необхідні умови і виконувати вимоги уповноваженого органу. У свою чергу підконтрольний суб'єкт має право вимагати від уповноваженого органу, щоб останній здійснював свою діяльність у рамках своїх законодавчо встановлених повноважень. У даному контексті можна виділити контрольні повноваження контролюючих суб'єктів і кореспондуючі їм права і обов'язки контрольованих суб'єктів.
Як було зазначено вище, контрольні податкові правовідносини є організаційними податковими правовідносинами, безпосередньо спрямованими на забезпечення податкових правовідносин майнового характеру. Реалізація такого контрольного податкового правовідносини здійснюється в строго встановленому Податковим кодексом порядку з одночасним визначенням прав і обов'язків кожної особи, що бере участь у здійсненні окремих контрольних заходів. Таким чином, можна говорити про те, що Податковий кодекс встановлює процесуальну форму здійснення контрольних податкових правовідносин. Традиційно в теорії права об'єктом процесуального правовідносини визнається матеріальне правовідношення, задля забезпечення якого і складається процесуальне правоотношеніе1. Дотримуючись даного положення, можна встановити, що об'єктом контрольного податкового правовідносини є безпосередня діяльність (дії або бездіяльність) перевіряється організації або фізичної особи, пов'язана зі сплатою податків і зборів. Зокрема, уповноваженими органами в ході реалізації заходів податкового контролю встановлюється:
1) правильність ведення зобов'язаними особами бухгалтерського обліку доходів, витрат, об'єктів оподаткування;
2) перевірка правильності обчислення сум податків і зборів;
3) перевірка своєчасності сплати сум податків і зборів;
4) правильність ведення банківських операцій, пов'язаних зі сплатою податків і зборів;
5) виявлення обставин, які сприяють вчиненню порушень податкового законодавства.
 При здійсненні заходів податкового контролю уповноважені органи керуються принципами законності, планування заходів податкового контролю, принципом дотримання податкової таємниці (спеціального режиму доступу до інформації про платників податків, платників зборів і податкових агентів, отриманим посадовими особами уповноважених контрольних органів); принципом послідовності проведення заходів податкового контролю та документального фіксування встановлених фактів, дій і подій; принципом неприпустимість заподіяння шкоди перевіряється організації або фізичній особі при проведенні податкового контролю.
II. Методи і форми податкового контролю
Податковий контроль здійснюється шляхом застосування різних прийомів і способів, а також використання спеціальних процедур. Сукупність прийомів, способів і процедур утворює методи податкового контролю.
При цьому необхідно виділити два рівні методів податкового контролю: загальнонаукові та спеціально-правові методи. Загально-методи, такі, як аналіз і синтез, статистичні методи застосовуються при здійсненні будь-якого виду діяльності, в той час як застосування спеціально-правових методів характерне саме для певних видів діяльності, зокрема таких, як контрольна діяльність. До проведення радикальних економічних реформ 90-х років теоретичної та практичної розробкою методів і форм проведення контролю займалася переважно економічна наука, яка створила теоретичну базу та основи класифікації різних методів здійснення контролю. Багато в чому це пояснюється тим, що контроль за господарською діяльністю раніше здійснювався в рамках відомчих або міжвідомчих відносин організацій з контролюючими органами, в умовах, коли підконтрольна організація діяла у межах встановлених планових завдань і не мала будь-якої суттєвої самостійності у сфері економічної діяльності. Тому вибір того чи іншого методу контролю не призводить до яких-небудь істотних правових наслідків, а юридичне значення мав тільки результат контрольної діяльності. Можливо, це була одна з причин того, що проблем контролю та методів його здійснення було присвячено невелику кількість наукових праць юридичного профілю.
В даний час в умовах розвивається цивільного обороту і повної економічної самостійності господарюючих суб'єктів методи і форми здійснення контрольної діяльності у сфері оподаткування значно трансформувалися, набули юридичної значимість і знайшли закріплення у податковому законодавстві. Сьогодні неправильний вибір тих чи інших форм, прийомів і способів здійснення податкового контролю, а також недотримання регламентованого законодавчими актами порядку здійснення контрольної діяльності може призвести до значних правових наслідків, наприклад до скасування рішень, прийнятих на підставі неправомірно отриманих результатів податкового контролю, до визнання недійсними ненормативних актів контролюючих органів, до стягнення шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій уповноважених осіб, і т.д. Діяльність податкових та інших уповноважених органів вводиться у відповідності з Податковим кодексом в рамках праразі виникнення правової процесуальної форми. Вперше в законодавчій практиці регламентуються інструментарій і форми податкового контролю, визначено поняття та зміст податкових перевірок, їх специфічні особливості стосовно до різних завдань та об'єктам податкового контролю, при цьому всі дії податкових органів мають правову основу.
Здійснення податкового контролю на практиці відбувається в рамках контрольно-процесуальної діяльності відповідних органів, які використовують конкретні правові форми і методи податкового контролю. Закріплення форм і методів здійснення контрольної діяльності на належному законодавчому рівні має важливе значення для регулювання відносин між органами та платниками податків.
Необхідно відзначити, що питання про визначення методів і форм податкового контролю та їх співвідношення продовжує залишатися дискусійним. Так, Податковий кодекс визначив форми проведення податкового контролю, причому деякі з них раніше зазвичай відносили до методів здійснення податкового контролю (наприклад, огляд приміщень і територій) 2.
Форма проведення податкового контролю являє собою зовнішнє вираження практичної реалізації контрольної діяльності податкових органів.
Податковий кодекс встановлює такі форми проведення податкового контролю (ст. 82 НК РФ):
> Податкові перевірки;
> Одержання пояснень платників податків, податкових агентів і платників зборів;
> Перевірки даних обліку та звітності;
> Огляд та обстеження приміщень і територій, що використовуються для отримання доходу (прибутку);
> Інші форми.
Спеціально-правові методи податкового контролю являють собою сукупність способів вивчення об'єкта і предмета податкового контролю. До спеціально-правових методів податкового контролю можна, зокрема, віднести візуальний огляд, арифметичної і формальну перевірку документів, співставлення даних, вибірковий і наскрізної методи перевірки документів і т.д.
Останнім часом в галузі правового регулювання методів і форм контрольної діяльності з'явилася нова правова форма регламентації контролю - стандарти контрольної діяльності. Стандарти контрольної діяльності встановлюють основні єдині принципи проведення контролю та вимоги до проведення контролю відповідними органами. Дуже часто стандарти визначають вимоги до професійної кваліфікації інспекторів, правового та документального забезпечення перевірок, оформлення результатів (доказів), дій контролюючих органов3. Такі стандарти розробляються і застосовуються контрольними органами в багатьох країнах світу. У Росії в даний час найбільш динамічно розвивається «стандартизація» аудиторської деятельності4. На наш погляд, стандартизація діяльності органів, які здійснюють податковий контроль, також була б дуже ефективною для забезпечення однакового застосування норм податкового законодавства.
III. Поняття, основні елементи і види податкового обліку
У Податковому кодексі РФ вперше врегульовані в систематизованому вигляді загальні положення податкового обліку. Податковий облік є тим базисом, на якому починають вибудовуватися відносини між платниками податків і податковими органами, оскільки без постановки на податковий облік, тобто без надання до податкових органів відповідної інформації, податкові органи не мають реальної можливості здійснити щодо такого платника податків заходи податкового контролю і, як наслідок, залучити такого платника податків до відповідальності. Таким чином, здійснення податкового обліку є найважливішим видом діяльності податкових органів. У результаті його здійснення податкові органи отримують інформацію, необхідну для проведення податкових перевірок: юридична адреса, адреса фактичного місця проживання платника податків, відомості про керівників та організаційно-правову форму організації-платника податків та інше.
Податковий облік - це комплекс встановлених податковим законодавством заходів, що здійснюються податковими органами з метою реєстрації всіх платників податків (або податкових агентів) в податкових органах та акумулювання відомостей про платників податків в єдиному державному реєстрі платником податків.
Податковий облік проводиться тільки щодо платників податків (організацій та фізичних осіб) або податкових агентів. Платники зборів не підлягають постановці на податковий облік, оскільки Податковий кодекс не містить норм з обліку платників зборів, і, згідно з п. 3 ст. 1 НК РФ, дію Податкового кодексу в частині здійснення податкового обліку на платників зборів не поширюється.
Філії та відокремлені підрозділи організацій не є самостійними платниками податків або податковими агентами, у зв'язку з чим вони також не підлягають постановці на податковий облік. За місцем знаходження філій та відокремлених підрозділів як платників податків зобов'язані встати на податковий облік організації, до складу яких входять дані філії та відокремлені підрозділи.
Спільними характеристиками здійснення податкового обліку є:
1) податковий облік здійснюється з метою проведення податкового контролю (ст. 83 НК РФ);
2) податковий облік здійснюється податковими органами;
3) податковий облік здійснюється незалежно від наявності обставин, з якими пов'язане виникнення обов'язку щодо сплати того чи іншого податку, тобто податковий облік носить загальнообов'язковий характер для всіх платників податків;
4) податковий облік одного й того ж платника податків може здійснюватися з кількох підстав;
5) НК РФ встановлені основні елементи податкового обліку (підстави, строки, місце і порядок постановки на облік та ін);
6) Податковий облік є основою для ведення єдиного державного реєстру платників податків і здійснення документообігу зі сплати податків і зборів (на всіх документах зі сплати податків і зборів необхідна наявність ідентифікаційного номера платника податків - ІПН);
7) За порушення порядку податкового обліку встановлено відповідальність за податковим законодавством.
При проведенні податкового обліку податкові органи керуються такими принципами:
I. Принцип єдності податкового обліку на всій території Російської Федерації припускає однакове здійснення податкового обліку на всій території РФ, існування єдиного реєстру платників податків на території РФ і присвоєння єдиного платнику податку з усіх видів податків і на всій території РФ ідентифікаційного номера платника податків (ІПН);
II. Принцип множинності податкового обліку, тобто постановка на податковий облік платника податків у різних податкових органах з різних підстав.
III. Принцип «територіальності» податкового обліку припускає, що в більшості випадків взаємовідносини платника податків виникають саме з тим податковим органом, в якому він перебуває на податковому обліку (надання податкової звітності, документів, звернення платника податків про роз'яснення податкового законодавства, проведення податкових перевірок і т.д. ).
IV. Заявний принцип податкового обліку, тобто в переважній більшості випадків податковий облік здійснюється на основі заяв зобов'язаних осіб.
V. Принцип дотримання податкової таємниці щодо відомостей, отриманих податковими органами при постановці на податковий облік (за винятком відомостей про ІПН), тобто встановлення спеціального режиму доступу до інформації про платника податків, отриманим посадовими особами уповноважених контрольних органів.
VI. Принцип загальності податкового обліку передбачає обов'язковість податкового обліку кожного платника податків. Наявність у платника податків податкових пільг не звільняє його від постановки на податковий облік. Відсутність постановки платника податків на податковий облік у встановленому порядку тягне за собою застосування заходів відповідальності.
Податковий облік можна розділити на види в залежності від об'єктів податкового обліку:
> Податковий облік організацій;
> Податковий облік фізичних осіб.
Податковий облік має кілька основних складових елементів:
1. Суб'єкти податкового обліку;
2. Об'єкти податкового обліку;
3. Підстави податкового обліку;
4. Місце постановки на податковий облік;
5. Порядок і терміни постановки на облік, переоблік і зняття з обліку;
6. Порядок ведення Єдиного державного реєстру платників податків.
3.1. Суб'єкти та об'єкти податкового обліку
Суб'єктами податкового обліку є органи, наділені владними повноваженнями щодо здійснення стосовно платників податків податкового обліку та ведення відповідного реєстру, тобто податкові органи (ст. 83, 84 НК РФ).
Митні органи у межах своєї компетенції також, як і податкові органи, що здійснюють податковий контроль за дотриманням податкового законодавства в порядку, встановленому главою 14 НК РФ, яка передбачає здійснення податкового обліку (ст. 83, 84 НК РФ). Однак митні органи не наділені законодавцем повноваженнями з проведення податкового обліку. Здійснення організаціями та фізичними особами зовнішньоекономічної діяльності не є законодавчо встановленим підставою податкового обліку. Облік учасників зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюється митними органами, не буде податковим обліком, і податкові санкції за порушення порядку такого обліку застосовуватися не повинні.
Об'єктом податкового обліку є дії (бездіяльність) організацій і фізичних осіб щодо надання інформації, необхідної для постановки на податковий облік, переобліку або зняття з податкового обліку, а також для формування Єдиного державного реєстру налогоплательщіков5.
3.2. Підстави податкового обліку
Підстави податкового обліку - це юридичні факти, з якими Податковий кодекс пов'язує обов'язок особи здійснити дії з постановки на податковий облік, переобліку або зняття з податкового обліку.
Підставами постановки на податковий облік є:
1) державна реєстрація юридичної особи;
2) державна реєстрація фізичної особи як підприємця без створення юридичної особи;
3) видача фізичним особам ліцензій на право займатися приватною практикою;
4) державна реєстрація фізичної особи за місцем проживання;
5) народження фізичної особи;
6) створення філій, представництв та відокремлених підрозділів організацій;
7) володіння нерухомим майном та транспортними засобами, такими, що підлягають оподаткуванню.
Підставами для переобліку і зняття з податкового обліку є:
1. Зміною юридичної адреси та державна перереєстрація організації;
2. Зміна місця проживання фізичної особи;
3. Ліквідація (банкрутство) організацій;
4. Ліквідація філії та відокремлених підрозділів організації;
5. Ліквідація статусу (банкрутство) підприємця без створення юридичної особи;
6. Відкликання ліцензії на здійснення приватної практикою у фізичної особи;
7. Припинення або втрата права власності на нерухоме майно або транспортні засоби, які підлягають оподаткуванню (відчуження майна, знищення або втрата майна і т.д.).
IV. Порядок проведення податкового обліку організацій і фізичних осіб
Порядок проведення податкового обліку - це встановлена податковим законодавством послідовність дій податкових органів щодо здійснення реєстрації, перереєстрації чи зняття з реєстрації осіб (організацій та фізичних осіб), що підлягають податкового обліку, а також діяльність податкових органів з ведення Єдиного державного реєстру платників податків.
Порядок проведення податкового обліку включає:
1) порядок постановки на податковий облік;
2) порядок податкового переобліку;
3) порядок зняття з податкового обліку.
Порядок проведення податкового обліку включає в себе визначення місця здійснення податкового обліку; строків здійснення податкового обліку; переліку і форм документів, що подаються для податкового обліку; прав, обов'язків і послідовність дій уповноважених органів та осіб (організацій та фізичних осіб), що підлягають податковому обліку. < br /> Згідно з п. 2 ст. 83 НК РФ постановка на облік в податковому органі в якості платника податку організації та індивідуальних підприємців здійснюється незалежно від наявності обставин, з якими законодавство про податки й збори зв'язує виникнення по сплаті конкретного податку. Організації та індивідуальні підприємці (фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а також приватних нотаріусів, приватних детективів і приватних охоронців) зобов'язані стати на облік в податкові органи.
4.1. Порядок проведення податкового обліку організацій
З метою податкового контролю платники податків-організації підлягають постановці на облік в податкових органах:
1) За місцем знаходження організації, тобто за місцем державної реєстрації організації (ст. 11 НК РФ);
2) За місцем знаходження відокремлених підрозділів організацій, тобто за місцем здійснення цією організацією діяльності через своє відокремленої підрозділ;
3) За місцем знаходження належить на праві власності нерухомого майна та транспортних засобів, що підлягають оподаткуванню.
Організація, до складу якої входять відособлені підрозділи, розташовані на території РФ, а також у власності якої знаходяться підлягають оподаткуванню нерухоме майно та транспортні засоби, зобов'язана стати на облік як платника податків у податковому органі як за своїм місцезнаходженням, так і за місцем перебування кожного свого відокремленого підрозділу та місцем знаходження належить їй, нерухомого майна та транспортних засобів. У цьому виявляється принцип множинності податкового обліку.
Організація, до складу якої входять філії, представництва або відокремлені підрозділи, зобов'язана стати на податковий облік за місцем перебування кожного свого відокремленого підрозділу. Заява про поставку на облік організації за місцем знаходження відокремленого підрозділу подається протягом 1 місяця після створення філії, представництва або відокремленого підрозділу. Крім того, п. 2 ст. 23 НК РФ передбачає обов'язок організації-платника податків письмово повідомляти в податковий орган про усі відособлені підрозділи, створених на території РФ, в строк не пізніше 1 місяця з дня їх створення, реорганізації або ліквідації відокремленого підрозділу.
При постановці на облік організації за місцем знаходження свого відокремленого підрозділу, тобто за місцем здійснення діяльності організації через свій відокремлений підрозділ, заява про постановку на облік видається за місцем знаходження філії (представництва) в районний податковий орган одночасно зі свідоцтвом про постановку організації на облік в податковому органі та копіями документів, що підтверджують створення філії (представництва). Відомості, зазначені в заяві (такі, наприклад, як найменування платника податків-організації, найменування філії (представництва) та інші), повинні відповідати документам, що підтверджує створення філії (представництва).
Постановка організації на податковий облік за місцем знаходження її нерухомого майна та транспортних засобів проводиться за наявності двох умов:
> Нерухоме майно та транспортні засоби повинні належати організації на праві власності (п. 1 ст. 83 НК РФ);
> Нерухоме майно та транспортні засоби, що належать організації, повинні бути об'єктами, що підлягають налогообложенію6.
Органи, що здійснюють облік і реєстрацію нерухомого майна та транспортних засобів, що є об'єктом оподаткування, зобов'язані повідомляти про розташованому на підвідомчій їм території нерухоме майно або про транспортні засоби, зареєстрованих у цих органах, та їх власників до податкових органів за місцем свого знаходження протягом 10 днів після реєстрації майна.
Заява організації про постановку на податковий облік за місцем знаходження підлягає оподаткуванню нерухомого майна або транспортних засобів подається до податкового органу за місцем знаходження цього майна протягом 30 днів з дня його реєстрації (п. 5 ст. 83 НК РФ):
> Для нерухомого майна термін обчислюється з дати реєстрації права власності відповідно до Федерального закону від 21 липня 1997 р. № 122-ФЗ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним»;
> Для транспортних засобів строк обчислюється з дати реєстрації транспортних засобів відповідно до Постанови Уряду РФ від 12 серпня 1994 р. № 938 «Про державну реєстрацію автомототранспортних засобів та інших видів самохідної техніки на території РФ» 7.
4.2. Порядок проведення податкового обліку фізичних осіб
Порядок проведення податкового обліку фізичних осіб можна поділити на такі види:
1) Податковий облік індивідуальних підприємців без створення юридичної особи;
2) Податковий облік фізичних осіб, що займаються приватною практикою і які мають відповідну ліцензію, але не підлягають реєстрації як підприємців (приватні нотаріуси, приватні детективи, приватні охоронці);
3) Податковий облік інших фізичних осіб.
За загальним правилом всі фізичні особи-платники податків підлягають постановці на податковий облік:
> За місцем проживання;
> За місцем знаходження що належить фізичним особам на праві власності нерухомого майна та транспортних засобів, що підлягають оподаткуванню.
Місце проживання фізичної особи є місце, де дана фізична особа постійно або переважно прожівает8. В даний час інститут прописки скасований і введена реєстрація фізичних осіб за місцем жітельства9.
Органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання або реєстрацію актів громадянського стану фізичних осіб, зобов'язані повідомляти відповідно про факти реєстрації або про факти народження та смерті фізичних осіб до податкових органів за місцем свого знаходження протягом 10 днів після реєстрації зазначених осіб або фактів. < br /> У разі якщо фізична особа є підприємцем або має ліцензію на заняття приватною практикою, воно підлягає постановці на податковий облік за місцем проживання незалежно від місця здійснення його діяльності, за винятком випадків, передбачених податковим законодавством, або випадків, коли податковий орган самостійно визначає місце постановки на облік.
V. Податкові перевірки: поняття, види і загальні правила проведення податкових перевірок
Податкові перевірки є головною і найбільш ефективною формою здійснення податкового контролю.
Податкова перевірка являє собою сукупність спеціальних прийомів податкового контролю, що застосовуються уповноваженими органами з метою встановлення достовірності та законності відображення об'єктів оподаткування та порядку сплати податків і зборів у документах, звітах, бухгалтерських балансах та інших носіях інформації. У ході податкових перевірок здійснюється всебічне вивчення фінансово-господарських операцій організацій або фізичних осіб з об'єктами оподаткування.
Поведінка податкових перевірок завжди в визна