ПДВ ТА ІНШІ ПОДАТКИ НА СПОЖИВАННЯ
Податки на споживання як особлива група непрямих податків давно вже використовуються в практиці оподаткування. Але спочатку - до 50-х років - у цю групу входили тільки податок з обороту і податок на продажу. Податок з обороту стягувався на кожній стадії руху товарів від виробника до кінцевого споживача, тобто багато разів. Податок на продажу стягується один раз, зазвичай на стадії торгівлі - оптової або роздрібної, як частка (у%) від вартості товару на кінцевій стадії його реалізації. Міжнародна практика знає приклади використання податку з обороту в кілька звуженому варіанті, коли цим податком обкладали не всі, а лише деякі стадії обороту товарів.
З 50-х років обидва податку з обороту та продажу почали замінюватися ПДВ. Подібна заміна має тривалу передісторію.
Щоправда, протягом століття структура непрямих податків у США (як втім і в інших розвинених країнах) помітно змінилася. Найбільш яскраве зміна до кінця XX ст. -різке зниження значення митних зборів. Як приклад можна назвати податок з обігу в СРСР. Цей податок збирався лише з продукції галузей II підрозділи, що випускають продовольство та інші споживчі товари (текстильна, взуттєва, тютюнова, вино-горілчана промисловість; виняток становили м'ясо, овочі, медикаменти і деякі інші товари). Продукція ж важкої промисловості цим податком, в основному, не обкладалася. Виняток становили ті галузі важкої промисловості, які були пов'язані з випуском певних споживчих товарів (нафтова, газова, автомобільна). Тому деякі вітчизняні економісти вважають, що використовувався в СРСР податок з обороту був, якщо судити за міжнародними стандартами, для більшості оподатковуваних товарів і послуг різновидом податку на продажу, а для деяких видів продукції (алкогольної та тютюнової) - різновидом акцизів. Податок з обороту на початку 1992 р. був замінений помітно великим ПДВ, що приблизно вдові збільшило зростання цін.
Широке поширення податок з обороту отримав в період Першої світової війни для покриття значних фіскальних потреб. Податок викликав серйозні нарікання і підприємців, і споживачів, перш за все із-за багаторазового подорожчання товарів у міру проходження ними послідовних стадій виробництва та обігу і викликаного цим зменшення споживання відповідних товарів. Крім того, податок з обороту прямо не залежить від реального внеску кожної стадії виробництва у вартість кінцевого продукту (з-за різної частки матеріальних витрат на окремих стадіях переробки). А це означає, що податок з обороту, крім усього іншого, виявляється залежним від змін числа стадій виробництва і реалізації. Тому після Першої світової війни в більшості країн податок з обороту не використовувався. З початком Другої світової війни зростання військових фіскальних потреб знову змусив багато західних країни або повернутися до цього податку, або використовувати податок на продажу. Щоправда, застосування останнього позбавило державу можливості впливати на всі стадії руху товару від виробника до споживача.
Через збільшених фіскальних потреб у результаті істотного посилення ролі державного регулювання економіки після закінчення Другої світової війни західні країни не відмовилися від податків на споживання. Натомість був обраний інший шлях - податок з обороту і податок на продажу були замінені податком на додану вартість. Теоретично ПДВ являє собою частку (у%) від вартості, доданої на кожній стадії виробництва та обігу (тобто на кожній стадії проходження товару від постачальника вихідної сировини до споживача кінцевої продукції). Для підприємства величина "доданої вартості" являє собою різницю між вартістю реалізованої продукції і вартістю матеріальних цінностей, використаних для виробництва відповідної продукції (за винятком зносу основних фондів). Оподатковуваний база для ПДВ включає зарплату з усіма нарахуваннями, прибуток, процентні платежі, амортизацію і деякі інші витрати загального характеру. Матеріальні ж витрати (за винятком амортизації) сюди не включаються.
Піонером у зміні структури податків на споживання виступила в 1954 р. Франція, яка замінила раніше використовувався податок з обороту на ПДВ. Малося на увазі, що ПДВ, зберігаючи переваги інших податків на споживання, вільний від їх основних недоліків. По-перше, ПДВ, як і податок з обороту, многократен, оскільки стягується на кожній стадії виробництва та обігу і на відміну про податку на продажу дозволяє державі впливати
Непрямі податки: Досвід розвинених країн Таблиця 1. Приклад обчислення ПДВ методом заліку
  Обсяги продукції, тис. дол Підприємство
Перше Друге Третє
1. Продажі (без урахування ПДВ) 400 800 1000
2. Покупки (без урахування ПДВ) 0 400 800
3. ПДВ з продажу (20%) 80 160 200
4. Залік на ПДВ, сплачений при купівлі (20%) 0 80 160
5. Сплачений ПДВ (3 - мінус 4) 80 80 40
на всі стадії. По-друге, оскільки ПДВ накладається лише на додану вартість кожної стадії, він прямо залежить від реального внеску цієї стадії у вартість кінцевого продукту (що дорівнює сумі доданих вартостей усіх стадій обороту виробництва та обігу). У результаті ПДВ не залежить від зміни числа стадій обороту товару від виробника до споживача (тобто від зміни організаційної структури економіки, зазвичай визначає величину матеріальних витрат, а не величину доданої вартості).
У наступні десятиліття ПДВ знайшов застосування в податкових системах більшості розвинених країн, фактично витіснивши податок з обороту і помітно зменшивши значення податку на продажу. Єдиним винятком до сих пір залишаються США. Розглянемо особливості нарахування ПДВ.
При визначенні величини ПДВ в якості бази оподаткування виступає додана вартість, що отримується як різниця між товарною продукцією і вартістю матеріальних цінностей, витрачених на її виробництво. У цьому випадку оподатковуваний база теоретично створює можливість трьох різних методів обчислення ПДВ (при одній і тій же її ставкою). Два з них припускають обчислення ПДВ за попередньо встановленою величиною доданої вартості або її окремих елементів. До цих методів відносяться:
прямий метод - ПДВ обчислюється у вигляді частки (у%) від попередньо розрахованої величини доданої вартості;
адитивний метод. У цьому випадку розрахунок ПДВ ділиться на два етапи: спочатку визначається величина податку за окремими складовими доданої вартості (наприклад, зарплати, прибутку і т.д.) і потім отримані величини складаються.
При прямому методі можливі два варіанти попереднього розрахунку загальної величини доданої вартості: або вирахуванням з товарної продукції вартості витрачених на її виробництво матеріальних цінностей; або складанням окремих елементів доданої вартості (зарплати, прибутку, амортизації тощо).
Через складність розрахунків ці методи на практиці використовуються вкрай рідко.
У більшості країн застосовується третій метод обчислення ПДВ, який має різні назви - метод заліку, непрямий метод вирахування, метод відшкодування. Суть його в наступному: величина ПДВ, нарахованого на вартість матеріальних цінностей, придбаних фірмою для переробки, вираховується з величини ПДВ, нарахованого на реалізовану даною фірмою продукцію. При методі заліку фірма відраховує до бюджету тільки різницю між двома сумами ПДВ. Підприємці подають в податкові органи декларацію, в якій разом з іншою обов'язковою інформацією повідомляють два показники: загальну вартість реалізованої продукції і загальну вартість придбаних товарів та послуг.
Наведемо умовний приклад (див. таблицю 1). Візьмемо три підприємства, що виступають по відношенню один до одного як послідовні стадії виробництва. Перше підприємство продає другу свою продукцію за 400 тис. дол У свою чергу другий підприємство продає свою продукцію третій за 800 тис. дол Третє підприємство продає свою продукцію кінцевим споживачам за 1000 тис. дол Для спрощення припустимо, що всі підприємства виробляють, продають і купують тільки зазначену продукцію, причому кожне наступне повністю використовує продукцію попереднього підприємства в якості предмета праці для створення своєї продукції (що, хоча і не завжди відповідає дійсності, не спотворює картину обчислення ПДВ). Ставка ПДВ передбачається рівний 20%.
Таким чином, три підприємства, що представляють послідовні стадії виробництва, сплачують ПДВ, що дорівнює 80 +80 +40 = 200 тис. дол Важливо відзначити, що загальна величина ПДВ дорівнює величині ПДВ з продажів третьої підприємства, тобто по суті податку на продажу, який це підприємство, будучи кінцевою стадією виробництва, мало б сплатити. У наявності спорідненість цих двох податків, що, зокрема, пояснює їх співіснування в деяких країнах.
Система нарахування ПДВ при використанні методу заліку має ще одну особливість. Обсяг нараховується і відповідно стягується ПДВ (при одній і тій же його ставці) в значній мірі залежить від методу обчислення заліку. На практиці відомі три методи:
- Метод поставки або нарахувань. У цьому випадку обчислення ПДВ і пов'язані з цим податкові зобов'язання для продавця, покупця товарів і послуг (включаючи і виплату податку) відбуваються в момент постачання 'товару або надання послуги. Цей момент визначається або по факту відвантаження товару і надання послуги, або по виписці рахунки-фактури, або по оплаті.
- Метод оплати або касовий метод, коли податкові зобов'язання (включаючи і оплату податку) виникають у момент оплати надійшов товару або наданої послуги.
- Гібридний метод. Тут ПДВ нараховується і стягується з проданої продукції на момент її постачання, а з купується для виробництва продукції - на момент її оплати.
У міжнародній практиці використовуються всі три методи, але найбільше поширення отримує перший метод (поставки або нарахувань). Його переважне використання обумовлюється двома обставинами. По-перше, момент поставки більшою мірою пов'язаний з об'єктом оподаткування ПДВ. Нагадаємо, що таким об'єктом є поточне споживання товарів і послуг, тому що момент поставки тісніше пов'язані зі споживанням, ніж момент оплати. Засновані на постачанні залікове нарахування та сплата ПДВ більше відповідають принципу оподаткування поточного споживання. По-друге, при методі поставок полегшується стягування ПДВ податковими службами, оскільки встановити факт і момент поставки простіше, ніж факт і момент здійснення платежу.
При цьому використання методу поставок в більшості країн ринкової економіки базується на нормальній фінансово-грошової ситуації та відсутності будь-яких перешкод до здійснення оплати в строк.
Поряд з цими доводами існує ще й прихований мотив на користь нарахування та сплати ПДВ за методом поставки. Використання цього методу (а також гібридного методу) дозволяє стабільно одержувати більш високий ПДВ, ніж при методі оплати. Проілюструємо це за допомогою умовного прикладу.
Візьмемо чотири тимчасових періоду обміну між виробниками деревини - і виробниками з неї меблів. Припустимо, що обсяги угод для всіх періодів виражені в єдиних вартісних одиницях (наприклад, в тисячах доларів). Припустимо далі, 10%-ний приріст обсягу угод між кожними періодами обміну; приріст може бути викликаний і реальним збільшенням продукції і зростанням цін на неї або обома чинниками.
Часовий інтервал 1
- Меблеве підприємство купує деревину на суму 1000;
- Це ж підприємство продає меблі споживачам на суму в 1500;
- Одночасно підприємство платить за закупівлі в них деревини в попередній період (у період 0) 909.1 і отримує платежі за меблі, продану в цей же період (період 0), кінцевим споживачам у розмірі 1363.64.
Часовий інтервал 2
- Меблеве підприємство купує деревину на суму 1100;
- Це ж підприємство продає меблі кінцевим споживачам на суму 1650;
- Одночасно підприємство платить за закупівлі деревини в перший період 1000 і отримує за продаж меблів кінцевим споживачам в цей період у розмірі 1500.
Часовий інтервал 3
- Меблеве підприємство купує деревину на суму 1210;
- Це ж підприємство продає меблі кінцевим споживачам на суму 1815;
- Одночасно підприємство платить за закупівлі деревини в другий період 1100 і отримує за продаж меблів кінцевим споживачам у цей період 1650.
Часовий інтервал 4
- Меблеве підприємство купує деревину на суму 1331;
- Це ж меблеве підприємство продає меблі кінцевим споживачам на суму 1996.5;
- Одночасно підприємство платить за закупівлі деревини в третій період 1210і отримує за продаж меблів кінцевим споживачам у цей період 1815.
На основі даних за чотири періоди розрахуємо обсяги ПДВ, які необхідно сплатити в рамках єдиного методу заліку при використанні будь-якого з трьох альтернативних
Таблиця 2. Різні прийоми нарахування ПДВ в рамках методу заліку
Періоди Платежі за продажі Платежі за покупки Чистий ПДВ з моменту оплати Обсяг поставок Обсяг продажів Чистий ПДВ з моменту поставок Чистий ПДВ при гібридному підході
1 1363.64 909.1 90.9 1500 1000 100 118.18
2 1500 1000 100 1650 1100 110 130
3 1650 1100 110 1815 1210 121 143
4 1815 1210 121 1996.5 1331 133.1 157.3
прийомів - оплати, поставок і гібридного. Ставка ПДВ при цьому передбачається рівний 20% (таблиця 2).
При заданих умовах обчислення податку з поставок і гібридний підхід стійко забезпечують більш високі надходження ПДВ, ніж нарахування по оплаті. Отже, при варіюванні прийомів нарахування ПДВ змінюється і величина одержуваного податку. Можливість збільшувати надходження ПДВ лише за допомогою варіювання прийомами його нарахування безсумнівно стала однією з важливих причин настільки швидкого поширення цього податку в міжнародному масштабі.
Розглянемо значення ПДВ у податковій системі окремих країн. У програмі уніфікації оподаткування в рамках ЄС проблеми ПДВ займають одне з центральних місць. Більше того, наявність ПДВ є обов'язковою умовою членства в Союзі. І це не випадково. У ретроспективі деякі провідні країни ЄС, наприклад, Франція, до початку формування Спільного ринку широко використовували непрямі податки. І тому найбільш прийнятним варіантом в поступове зближення оподаткування країн ЄС, - а це вважалося одним із важливих завдань з самого початку інтеграційних процесів у Західній Європі, - розглядалося формування єдиних основ непрямого оподаткування; стосовно податків на споживання найважливіша роль відводилася уніфікації використання ПДВ. < br /> За час західноєвропейської інтеграції уніфікація непрямого оподаткування і особливо ПДВ просунулася досить далеко. У більшості країн ЄС ПДВ є нині єдиним податком на споживання; в деяких країнах одночасно використовується податок на продаж (наприклад, у Німеччині).
Розглянемо ставки цього податку за країною (таблиця 3).
Крім знижених ставок по ПДВ, в країнах ЄС використовуються ще два види пільг з цього податку - звільнення і використання так званої нульової ставки. У першому випадку виробник продає свою продукцію без стягування ПДВ зі своїх споживачів (і відповідно не
сплачує його до бюджету), але в той же час не отримує права на відшкодування ПДВ на матеріальні цінності, закуплені ним для використання в процесі виробництва даної продукції. Інакше кажучи, від ПДВ звільняється лише та частина доданої вартості, яка відноситься до продаваним товарів та послуг, та одночасно виробник повинен сплачувати ПДВ на куплені і використані ним сировину та матеріали. Іншими словами, це звільнення має частковий характер.
Третій вид пільг - нульова ставка - повністю звільняє виробника від ПДВ. Одночасно виробник отримує право на відшкодування ПДВ, сплаченого ним при закупівлі сировини і матеріалів.
Таблиця 3 показує широке поширення в країнах ЄС пільг у вигляді зниженої ставки. Нульова ставка використовується в таких країнах ЄС, як Великобританія, Італія, Бельгія, Швеція, Фінляндія, Ірландія.
У цілому дані таблиці свідчать про наявність достатньо високих ставок ПДВ в країнах ЄС. У деяких з них (наприклад, у Швеції, Фінляндії, Данії) ці ставки перевищують максимальні ставки, що рекомендуються керівними органами ЄС (14-20% по основних групах товарів, за дозвіл використовувати більш низькі ст?? вки для деяких соціально-значимих груп). Це свідчить про незавершеність процесу уніфікації оподаткування в країнах ЄС навіть у сфері непрямого оподаткування (за прямим оподаткуванню міждержавні відмінності ще більше).
Що стосується західноєвропейських країн, що не входять в ЄС, то ставки ПДВ у них досить різні (в Норвегії до 1 січня 1955 22%, в наступний період - 23%; у Швейцарії - 6.5%. Високий рівень ставок ПДВ в країнах ЄС видно з зіставлень з країнами, які обмежують використання непрямих податків взагалі і ПДВ зокрема. Так, наприклад, у США, де
Таблиця 3. Ставки податку на додану вартість в країнах ЄС, 1995 р.

Країни Стандартна ставка (%) Знижена ставка (%) Країни Стандартна ставка (%) Знижена ставка (%)
Австрія 20 10 Італії 19 4; 9; 13
Бельгія 20.5 1; 6; 12 Люксембург 15 3; 6; 12
Данія 25 Нідерланди 17.5 6
Фінляндія 22 6; 12 Португалія 17 5
Франція 18.6 2.1; 5.5 Іспанія 16 4; 7
Німеччина 15 7 Швеція 25 12; 21
Греція 18 4; 8 Великобританія 17.5 8
Ірландія 21 2.5; 12.5
ПДВ не використовується, ставка податку на продаж коливається по штатах від 3 до 8.25%, в Канаді ставка ПДВ становить 7.5-8%, в Японії - 3%.
Необхідно підкреслити, що в останній групі країн велася досить інтенсивна боротьба навколо питання про введення ПДВ. Наприклад, в США вже з 60-х років пропонувалося ввести ПДВ як засіб вирішення гострих фінансово-бюджетних проблем країни (іноді в якості часткової заміни податку на прибуток). Основним аргументом служили посилання на широке використання цього податку в країнах ЄС, що ставить зовнішню торгівлю цих країн в більш вигідне становище порівняно з США. Супротивники введення ПДВ посилалися на небезпеку посилення інфляції та інші негативні наслідки, включаючи зниження платоспроможного попиту населення і зумовлене цим падіння темпів економічного зростання. Вони спиралися на широко розповсюджене в американському суспільстві негативне ставлення до непрямих податків з урахуванням їх відвертого соціально-несправедливого характеру (адже джерелом цих податків служить споживання без урахування рівня доходів окремих верств населення).
У результаті супротивники ПДВ здобули перемогу. У ході податкової реформи, проведеної адміністрацією президента Рейгана в першій половині 80-х років, були значно скорочені такі провідні прямі податки, як податок на прибуток та індивідуальний прибутковий податок, але непряме оподаткування було порушено слабо. Чималий спротив чинився введення ПДВ у Японії. Заперечення стосувалися перш всеоблагаемих ПДВ. -значимі групи товарів-продовольство, медикаменти.
Фіскальну роль сучасних податків на споживання (з вирішальною часткою ПДВ) можна виявити на базі оцінки частки цих податків у загальних податкових надходженнях. В цілому по розвиненим країнам податки на споживання складають близько 28% всіх податкових надходжень. Однак існують великі міждержавні коливання цього показника (нижче 10% у США і Японії і близько 15% в Канаді та Швейцарії, 40-50% у Португалії, Греції, Ісландії, Ірландії). Ми бачимо, що податки на споживання відіграють незначну фіскальну роль у США, Японії, Канаді і Швейцарії (групі країн з потужним громадською думкою проти непрямого оподаткування). В інших країнах ця роль досить вагома, по суті наближаючись до ролі індивідуального прибуткового податку (крім Франції та Греції).

Стаття 1. Загальні положення
Цим Законом вводиться податок на додану вартість. Податок являє собою форму вилучення до бюджету частини доданої вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва і визначається як різниця між вартістю реалізованих товарів, робіт і послуг та вартістю матеріальних витрат, віднесених на витрати виробництва і обігу.

Стаття 2. Платники податку

1. Платниками податку на додану вартість є:
а) підприємства та організації, які відповідно до законодавства Російської Федерації статус юридичних осіб, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність;
б) повні товариства, що реалізують товари (роботи, послуги) від свого імені;
в) індивідуальні (сімейні) приватні підприємства, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність;
г) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи підприємств, що знаходяться на території Російської Федерації і самостійно реалізують товари (роботи, послуги);
д) компанії, фірми, будь-які інші організації, утворені відповідно до законодавства іноземних держав, і міжнародні організації, їх філії та представництва, які здійснюють виробничу чи іншу комерційну діяльність на території Російської Федерації.

Стаття 3. Об'єкти оподаткування
1. Об'єктами оподаткування є:
а) обороти по реалізації на території Російської Федерації товарів, виконаних робіт та наданих послуг;

б) товари, що ввозяться на територію Російської Федерації, відповідно до митних режимів, встановлених митним законодавством Російської Федерації.
2. Відповідно до даного Закону об'єктами оподаткування вважаються обороти по реалізації усіх товарів як власного виробництва, так і придбаних, а також:
а) реалізації товарів (робіт, послуг) усередині підприємства для потреб власного споживання, витрати по яким не відносяться на витрати виробництва і обігу, а також своїм працівникам;

б) обороти по реалізації товарів (робіт, послуг) в обмін на інші товари (роботи, послуги);
в) передачі безоплатно або з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим підприємствам або фізичним особам;

г) обороти з реалізації предметів застави, включаючи їх передачу заставодержателю при невиконанні забезпеченого заставою зобов'язання.

Стаття 4. Оподатковуваний оборот
1. Оподатковуваний оборот визначається на основі вартості реалізованих товарів (робіт, послуг), виходячи із застосовуваних цін і тарифів, без включення до них податку на додану вартість.

В оподатковуваний оборот включаються також будь-які отримуються підприємствами грошові кошти, якщо їх отримання пов'язане з розрахунками по оплаті товарів (робіт, послуг).

Оподатковуваний оборот при виготовленні товарів з давальницької сировини та матеріалів є вартість їх обробки.
Вартість зворотної тари не включається в оподатковуваний оборот, за винятком випадків реалізації тари підприємствами.

2. Для будівельних, будівельно-монтажних і ремонтних підприємств оподатковуваним оборотом є вартість реалізованої будівельної продукції (робіт, послуг).
3. При здійсненні підприємствами посередницьких послуг оподатковуваним оборотом є сума доходу, отримана у вигляді надбавок, винагород і зборів.

У підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування оподатковуваний оборот при реалізації товарів визначається у вигляді різниці між цінами їх реалізації і цінами, за якими вони провадять розрахунки з постачальниками, включаючи суму податку на додану вартість. У такому ж порядку визначається оподатковуваний оборот при аукціонний продаж товарів.
У заготівельних, постачальницько-збутових, оптових та інших підприємств, що займаються продажем та перепродажем товарів, в тому числі за договорами комісії та доручення оподатковуваний оборот визначається на основі вартості товарів, що реалізуються виходячи із застосовуваних цін без включення в них податку на додану вартість.

4. У базу оподаткування з товарів, що ввозяться на територію Російської Федерації, включаються митна вартість товару, митний збір, а з підакцизних товарів - і сума акцизу.
Митна вартість товару визначається відповідно до митного законодавства Російської Федерації.

5. Місцем реалізації робіт (послуг) з метою цього Закону визнається:
а) місце знаходження нерухомого майна, якщо роботи (послуги) пов'язані безпосередньо з цим майном;
б) місце фактичного здійснення робіт (послуг), якщо вони пов'язані з рухомим майном;
в) місце фактичного здійснення послуг, якщо вони опиняються у сфері культури, мистецтва, освіти, фізичної культури чи спорту або в іншій аналогічній сфері діяльності;

г) місце економічної діяльності покупця послуг, якщо покупець цих послуг має місце знаходження в одній державі, а продавець - в іншому.
Положення цього підпункту застосовується до послуг:
з передачі у власність або переуступку патентів, ліцензій, торгових марок, авторських прав або інших аналогічних прав;
консультаційних, юридичних, бухгалтерських, інжинірингових, рекламних, а також послуг з обробки інформації та інших аналогічних послуг;
з надання персоналу;
по здачі в оренду рухомого майна (за винятком транспортних засобів транспортних підприємств);
агента, що залучає від імені основного учасника контракту особу (підприємство або фізична особа) для виконання послуг, передбачених цим підпунктом;

д) місце здійснення економічної діяльності підприємства або фізичної особи, яка виконує ці роботи (надає ці послуги), якщо це не суперечить хоча б одному з підпунктів "а" - "г" цього пункту.
Якщо реалізація робіт (послуг) носить допоміжний характер по відношенню до реалізації інших (основних) товарів (робіт, послуг), місцем такої допоміжної реалізації визнається місце реалізації основних товарів (робіт, послуг).

Стаття 5. Перелік товарів (робіт, послуг), що звільняються від податку

1. Від податку на додану вартість звільняються:

а) товари, що експортуються як власного виробництва, так і придбані, що експортуються роботи і послуги, а також послуги з транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, що експортуються і по транзиту іноземних вантажів через територію Російської Федерації;

б) товари і послуги, призначені для офіційного користування іноземних дипломатичних і прирівняних до них представництв, а також для особистого користування дипломатичного та адміністративно-технічного персоналу (включаючи членів сімей персоналу, які проживають разом з персоналом) цих представництв, у випадках, коли національним законодавством акредитуючої держави встановлена аналогічна пільга щодо російських дипломатичних та прирівняних до них представництв, а також дипломатичного та адміністративно-технічного персоналу (включаючи членів сімей персоналу, які проживають разом з персоналом) цих представництв;

в) послуги міського пасажирського транспорту (крім таксі), а також послуги з перевезень пасажирів у приміському сполученні морським, річковим, залізничним та автомобільним транспортом;
г) квартирна плата;

д) вартість викуповується в порядку приватизації майна державних і муніципальних підприємств, вартість придбаних громадянами житлових приміщень у будинках державного і муніципального житлового фонду (в порядку приватизації) та у будинках, що знаходяться у власності громадських об'єднань (організацій), а також орендна плата за орендні підприємства , утворені на базі державної власності;
е) операції зі страхування та перестрахування, банківські операції, за винятком операцій з інкасації;
ж) операції, пов'язані з обігом валюти, грошей, банкнот, які є законними засобами платежу (крім використовуваних в цілях нумізматики), а також цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів, векселів та інших), за винятком брокерських та інших посередницьких послуг; < br /> з) продаж поштових марок (крім колекційних), маркованих листівок, конвертів, лотерейних квитків;
и) дії, що виконуються уповноваженими на це органами, за які стягується державне мито, всі види ліцензійних, реєстраційних та патентних мит і зборів, а також мита і збори, що стягуються державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами і посадовими особами при наданні підприємствам , установам і організаціям або фізичним особам визначених прав; послуги, що надаються членами колегії адвокатів; платежі за користування надрами, лісові подати, орендна плата за користування лісовим фондом та інші види платежів у бюджет і позабюджетні фонди за користування природними ресурсами;

к) патентно-ліцензійні операції (крім посередницьких), пов'язані з об'єктами промислової власності, а також отримання авторських прав;
л) продукція власного виробництва окремих підприємств громадського харчування (студентських і шкільних їдалень, їдалень інших навчальних закладів, лікарень, дитячих дошкільних установ, а також побутових інших установ і організацій соціально-культурної сфери, що фінансуються з бюджету); послуги в сфері освіти, пов'язані з навчально-виробничим та виховним процесом; послуги з навчання дітей і підлітків у гуртках, секціях, студіях; послуги, що надаються дітям і підліткам з використанням спортивних споруд; послуги з утримання дітей в дошкільних установах і догляду за хворими та людьми похилого віку; послуги позавідомчої охорони Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації;

м) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, що виконуються за рахунок бюджету, а також коштів Російського фонду фундаментальних досліджень, Російського фонду технологічного розвитку та утворених для цих цілей відповідно до законодавства позабюджетних фондів міністерств, відомств, асоціацій; науково-дослідні і дослідно -конструкторські роботи, що виконуються установами освіти і науки на основі господарських договорів;

н) послуги установ культури і мистецтва, архівної служби, релігійних об'єднань, театрально-видовищні, спортивні, культурно-освітні, розважальні заходи, включаючи відеопоказ, роботи та послуги з виробництва, тиражування і прокату (включаючи реалізацію прав на використання) кінопродукції, яка отримала посвідчення національного фільму;
Порядок і умови видачі посвідчення національного фільму встановлюються відповідно до Федерального закону "Про державну підтримку кінематографії Російської Федерації".
о) обороти казино, ігрових автоматів, виграші за ставками на іподромах;
п) ритуальні послуги похоронних бюро, цвинтарів і крематоріїв, проведення обрядів та церемоній релігійними організаціями;

р) обороти по реалізації конфіскованих, безхазяйне цінностей, скарбів і скуплених цінностей, а також цінностей, що перейшли по праву спадкування державі;

с) обороти по реалізації для подальшої переробки та аффінірованія руди, концентратів та інших промислових продуктів, що містять дорогоцінні метали, брухту і відходів дорогоцінних металів; обороти по реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння до Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, Центральному банку Російської Федерації та спеціально уповноваженим комерційним банкам; обороти по реалізації дорогоцінних каменів у сировині для обробки підприємствам незалежно від форм власності для подальшого продажу на експорт; обороти по реалізації дорогоцінних каменів у сировині і огранених зовнішньоекономічним організаціям, Центральному банку Російської Федерації та спеціально уповноваженим комерційним банкам Обороти з реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння Російської Федерації зовнішньоекономічним організаціям, Центральному банку Російської Федерації та спеціально уповноваженим комерційним банкам, а також обороти Центрального банку Російської Федерації та спеціально уповноважених комерційних банків з реалізації дорогоцінних металів у зливках за умови, що ці злитки залишаються в одному з сертифікованих сховищ (Державне сховище цінностей, сховище Центрального банку Російської Федерації або сховища спеціально уповноважених комерційних банків);

т) вартість житлових будинків, дитячих садків, клубів, санаторіїв та інших об'єктів соціально-культурного та житлово-комунального призначення, а також доріг, електричних мереж, підстанцій, газових мереж, водозабірних споруд та інших подібних об'єктів, що передаються безвозмез?? але органам державної влади (або за їх рішенням спеціалізованим підприємствам, які здійснюють використання або експлуатацію зазначених об'єктів за їх призначенням) та органам місцевого самоврядування, а також передаються безоплатно підприємствам, організаціям і установам органами державної влади та органами місцевого самоврядування; вартість робіт з будівництва житлових будинків, вироблених із залученням коштів бюджетів всіх рівнів та цільових позабюджетних фондів, за умови, що ці кошти становлять не менше 40 відсотків від вартості цих робіт; роботи, вироблені в період реалізації цільових соціально-економічних програм (проектів) житлового будівництва, з будівництва об'єктів житлового, соціально-культурного та побутового призначення, інфраструктури, домобудівних комбінатів і технологічних ліній, надання послуг іноземними та російськими фірмами консультаційними, постачання матеріалів і обладнання, створення, будівництва та утримання центрів професійної перепідготовки військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які здійснюються за рахунок позик, кредитів та безоплатної фінансової допомоги, що надаються міжнародними організаціями та урядами іноземних держав, іноземними юридичними і фізичними особами згідно з міжурядовими та міждержавними угодами, а також угодами, підписаними за дорученням Уряду Російської Федерації уповноваженими ним органами державного управління; вартість об'єктів державної і муніципальної власності, що передаються безоплатно органам державної влади та управління, а також вартість будинків, будівель та споруд, що передаються безоплатно одними профспілковими організаціями іншим профспілковим організаціям;

у) платні медичні послуги для населення, лікарські засоби, вироби медичного призначення, протезно-ортопедичні вироби та медична техніка, а також путівки (курсівки) у санаторно-курортні та оздоровчі заклади, установи відпочинку, туристичні та екскурсійні путівки (за винятком комісійної і агентського винагород, отриманих турагентом від продажу туристичних та екскурсійних путівок), технічні засоби, включаючи Автомототранспорт, які не можуть бути використані інакше, як для профілактики інвалідності та реабілітації інвалідів;

ф) товари (за винятком підакцизних, мінеральної сировини та корисних копалин, а також інших товарів за переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням загальноросійських громадських організацій інвалідів), роботи, послуги, що виробляються і реалізуються лікувально-виробничими (трудовими) майстернями при протитуберкульозних, психіатричних і психоневрологічних установах і при установах соціального захисту та соціальної реабілітації населення, громадськими організаціями інвалідів;
х) товари (за винятком підакцизних, мінеральної сировини і поле