Анрі Барбюс

І. Анісімов

Барбюс Анрі (Henri Barbusse, 1874 -) - французький письменник. Широка популярність Б. почалася з «Вогню» (Feu). Цей відвертий і нещадний роман з величезною силою прозвучав в атмосфері залитої кров'ю Європи. 1916 «Вогонь» був переведений на безліч яз. і розійшовся в нечуваних тиражах. Відомо високу думку В. І. Леніна про цей роман. У відвертому і страшному «Щоденнику одного взводу» Б. дав перше, справді революційного твір нової французької літератури. «Вогонь» в цьому сенсі є подією виняткової ваги, які розпочинають історію революційної літератури у Франції. У «Вогні» ми зустрічаємося з оголено реалістичними картинами війни. Художник наближає свою творчість до дійсності настільки, що воно стає документальним. Факти слідують за фактами, події нашаровуються на події. Художник, зберігаючи постійно зовнішню неупередженість, веде нас по щаблях військового пекла - чим далі, тим грандіозніше стає картина. Разом з наростанням трагічного напруження розповіді оголюється і основна антимілітаристська тенденція роману, нею насичено увесь твір від початку до кінця. Але саме насичене - тенденція ніде не стала агітаційної фразою, вона залишається весь час внутрішнім змістом роману. Перемога художника в цьому й полягала, - він створив органічне революційний твір. Тривалий період літературної діяльності передував «Вогню». Б. почав зі збірки віршів «плакальниці» (Pleureuses, 1895), книги надзвичайно песимістичною. Похмура розчарована лірика «Плакальниці» наскрізь пройнята незадоволеністю, молодий поет відчуває хворобливий розлад з дійсністю. За віршами пішли романи -- «Прохачів» (Les Suppliants, 1903) і «Пекло» (L'Enfer, 1908). Художник стає на реалістичний шлях. «Пекло» написаний під явним впливом Еміля Золя; по суті крок цей вже визначав майбутнє Б., він стає на шлях мистецтва, заплідненого соціальними устремліннями. У його перших романах дуже багато наївного й непереконливо, але поряд з цим у них є запекла, непохитна рішучість дивитися життя в очі, не відвертатися від найпотворніших її протиріч. Це якість і робить його романи цікавими психологічними документами. Під всю широчінь розвернувся тут мотив, який сам автор називає основним у його творчості - мотив людського страждання. Людське страждання для Б. -- підсумок, до якого він приходить в результаті своїх зосереджених досліджень дійсності. У цьому сумарному і надзвичайно розпливчастому визначенні соціальних суперечностей позначилася безпідставність дрібнобуржуазного художника. Конкретна правда класових протиріч перетворюється на абстрактну «трагедію людського страждання ». Війна 1914-1918 була тим потрясінням, яке допомогло Б. знайти правильний шлях. Поет людського страждання був звернений до справжньої дійсності. Війна не тільки надала йому приголомшливі факти для зображення, а й оголила перед ним соціальну підгрунтя страждання. Вперше він зрозумів, що ті трагічні суперечності, вирішити які він так марно прагнув, мають своє коріння в класових суперечностях суспільства. «Вогонь» був першим революційним справою Б. Раз вступив на революційний шлях, він вже не сходить з нього. У 1923 він стає комуністом. Від «Вогню» до французької компартії, від 1916 до 1923 - цей проміжок заповнений не тільки тим, що Б. поступово звільняється від останніх пережитків буржуазної ідеології, а й тим також, що він з головою поринув у політичну боротьбу. У «Словах борця» (Paroles d'un Combattant) зібрані статті й мови Б. за цей період. Тут можна бачити, з якою пристрастю, з якою непохитною рішучістю захищав він революційні гасла, як полум'яно він агітував за радянську республіку, як гнівно і нещадно викривав капіталістичну дійсність. У 1920 Б. написав маніфест групи Clart