Динаміка чисельності та ареалу чорного лелеки в Європі h2>
В.Н. Грищенко p>
Канівський заповідник, м. Канів p>
Чорний
лелека (Ciconia nigra), очевидно, ніколи не був численним видом, але ареал
його досить великий. Він тягнеться широкою смугою від Піренеїв і Скандинавії до
Примор'я і Північно-Східного Китаю, на південь доходить до Малої Азії, Перської
затоки і Гімалаїв (Спангенберг, 1951; Cramp, 1977; Смогоржевській, 1979).
Тенденція до скорочення чисельності почала проявлятися місцями ще в середні
століття. Так, у Швейцарії цей вид гніздився за часів К. Гесснера, але потім
зник. У середині минулого століття швидке падіння чисельності і звуження
гніздового ареалу починає проявлятися в Німеччині. С 1840 чорний лелека
перестав гніздитися в Вюртемберзі, з 1884 р. - у Рейнланд, з 1890 р. - у
Баварії і Брауншвейгу (Bauer, 1952; Bauer, Glutz von Blotzheim, 1966). У
середині XIX ст. він був ще звичайний в горах Гарца, але до 1900 р. зник там
повністю (Heyder, 1968). У другій половині цього століття скорочення
чисельності наголошується в Бранденбурзі, Нижньої Саксонії і в багатьох інших
місцях (Boettcher-Streim, 1992). У Саксонії-Ангальт в 1876-1902 рр.. було
відомо 20 гніздових ділянок. До 1920 р. їх число скоротилося до 5-11
(Dornbusch, 1994). Згодом вид там перестав гніздитися зовсім. У Польщі
після 1850 чисельність чорного лелеки безперервно знижувалася до початку XX ст.
Майже 70%, що залишилася, популяції мешкали на півночі і сході країни (Bednorz,
1974, Profus, 1993). Те ж сталося і в Чехії. Поширений раніше на всій
її території чорний лелека до початку XX ст. зберігся тільки на півдні Моравії
(Boettcher-Streim, 1992). У Болгарії чисельність безперервно знижувалася з
середини минулого століття зростати початку вона лише протягом останніх 30
років (Nankinov, 1993). p>
В
першого десятиліття XX ст. скорочення чисельності триває. На сході
Гольштейну ще в 1909 р. було 11 гнізд, але після 1910 більшість їх птиці
залишили (Bauer, Glutz von Blotzheim, 1966). У Нижній Саксонії на початку століття
налічувалося близько 20 гнізд. До 1910 р. їх залишилося всього 10, а в 1929-1934 рр..
останні 3 пари гніздилися тільки в лісах люнебурзської пустирі (Makowski,
1974). p>
До
1930 західна межа ареалу проходила через Західну Угорщину, Словаччину,
Сілезію, Бранденбург, Мекленбург (Bauer, Glutz von Blotzheim, 1966; Sackl,
1985). p>
Але
десь на початку нашого століття наступив і перелом. Підйом чисельності почався
перш за все у Східній Прусії (принаймні звідти надійшли перші
достовірні дані). Кількість гнізд чорного лелеки зросла з 40 в 1914 р. до
140 в 1935 р. (Bauer, Glutz von Blotzheim, 1966). Постійне зростання чисельності
відзначався в 1919-1939 рр.. у Польщі (Bednorz, 1974). Очевидно, ця територія --
колишня Східна Пруссія і Північно-Схід Польщі - і стала своєрідним
епіцентром, з якого почалося відновлення популяції чорного лелеки по всій
Європі. Зростання чисельності відзначався також у 1918-1933 рр.. в Латвії (Strazds,
1993b). P>
З
1930-х рр.. межа гніздового ареалу чорного лелеки починає просуватися на
захід (мал.). У 1931 і 1938 рр.. були виявлені перші гнізда на сході
Австрії (Sackl, 1993a, 1993b). З 1945 р. почалося повторне заселення Богемії і
Моравії (Vondr