Сумна історія додо

В.А. Красильников, учитель біології та екології

Давним-давно жив-був дронта ...

Більше 400 років тому, в 1598 р., з'явилося перше непрофесійне опис безкрилої птиці дронта, або додо. Жодних свідчень того, що Дронт (а в сучасних довідниках значиться три їх виду, що відносяться до нині повністю вимерлому сімейства Raphidae загону Голубоподібні - Columbiformes) були відомі європейцям раніше, не збереглося. Перші португальські мореплавці, відвідали острів Маврикій * майже на 100 років раніше голландців - на початку XVI в., - письмових матеріалів про цих птахів не залишили. У всякому разі, у архівах Лісабона згадок про дронта вчені не знайшли. Зате голландці, зорювали простори Індійського океану, прославили дронта на весь світ, зробивши їх місцевою визначною пам'яткою.

Після прибуття на острів Маврикій ескадри з 8 кораблів сам грізний голландська адмірал Якоб Корнелісзоон ван Нек взявся за складання списку і опису всього живого і цікавого, що була зустрінута. У 1601 р. його скупі рядки перевели на латинь, англійська та французька мови. Вчений світ Європи дізнався про незвичайну, навіть дивною, нелітаючих птахів додо.

Будова і поведінка

В щоденнику адмірала ван Нека є такі слова про додо: «... більше наших лебедів, з величезною головою, до половини покритої пір'ям, як би з капюшоном. У цій птиці немає крил. Хвіст складається з декількох м'яких загнутих всередину пір'я попелястого кольору ... »Щодо крил бувалий моряк помилився: вони, звичайно, були, але дуже маленькі.

Вважають, що доросла птиця важила 20-25 кг. Індики, для порівняння, важать 12-16 кг. Та й лапи дронта з чотирма пальцями нагадують індюшачий. Але на голові нашого героя немає ні гребінця, ні чубчика, шия довша, і ростом він вище індика -- близько 1 м. Відвідавши в 1693-1696 рр.. Маскаренскіе острова мандрівник Франсуа Лега залишив такий опис: «... Вони лише б'ються крилами і махають, скликаючи один одного. Помахи ці швидкі і слідують один за іншими двадцять або тридцять разів протягом 4-5 хв; руху крил створюють шум, що нагадує звук, що видається боривітер. Його чути на відстані більше 200 м. Кістяк крила жорсткіший в зовнішній частині і утворює під пір'ям птиці маленький круглий наріст, що нагадує мушкетною кулю, який разом із дзьобом - головний засіб захисту. В лісі їх дуже важко зловити, але на відкритій місцевості це не складає особливих труднощів, так як людина бігає куди швидше. До них досить легко підібратися. Зустрічаються самці, які важать до 45 фунтів ». Правда, це опис дронта з іншого острова - Родрігес. Але в усіх трьох видів було багато спільного, наприклад, будову дзьоба.

Дронт володіли зігнутим, майже орлиним (з огляду на розміри) дзьобом і неоперене шкірою навколо нього і очей. Ці ознаки змусили деяких учених висловити припущення про приналежність дронта до хижим птахам. Наприклад, до грифам, живиться падаллю і також мають голу неоперене шкіру на голові.

З іншого боку, зігнутим дзьобом володіють і птахи, які поїдають равликів і фініки. Плоди пальми латання, а також нирки та листя, ймовірно, служили єдиною їжею для дронта. У світі відомо три види латання (рід Latania), і всі вони зустрічаються тільки на Маскаренскіх островах. З цього приводу той же Франсуа Лега писав: «Так як у нас було багато більш їстівних речей, риби і м'яса, фруктів і так далі, ми залишили фініки ? чений А.С. Оудеманс у своїй книзі про додо дав більш обгрунтоване пояснення слову «дронта». У среднеголландском мові дієслово «дронта» в старі часи означав «брезклий», «роздутий», «пихатий» або «чванливих». Це цілком відповідало зовнішньому вигляду птиці, деякі особи якої, за свідченням сучасників, чи не везли черево по землі. І схожа вона була аж ніяк не на лебедя або голуба, а на бройлерного курчати, роздутого до розмірів індика. У сучасному ж голландською мовою слово «дронта» вважається непристойним.

Систематика, або «Чий ти, дронта?»

Спочатку дронта віднесли до роду курячих (Gallus). З цим будь-який, хто вперше бачить гігантських нелітаючих птахів, цілком може погодитися. Потім дронта порахували різновидом лебедя, що втратила крила. Карл Лінней в 1758 р. в 10-му виданні «Системи природи» відніс додо до роду страусів (Struthio) перш за все тому, що він не літав. Були вчені, що належали нашого героя через оголеною голови і вигнутого дзьоба до грифам. Вивчаючи череп дронта, завезеного до Європи в XVII ст. данський вчений Рейнхардт відзначив його близькість до голубиним. Його підтримав і англійський учений Стрикленд, що називав дронта «колосальним короткокрилим, плодоядним голубом ».

За сучасної класифікації сімейство дронтових (Raphidae) включає наступні три виду.

1. Додо, або маврикійські дронта, або сірий дронта (Raphus cuculatus Linnaeus). Синонім - Didus ineptus. Мешкали на о. Маврикій (група Маскаренскіх островів у Індійському океані).

2. Родрігесскій дронта, або птах-пустельник (Pezophaps solitaria Gmelin). Синонім -- Didus solitarius. Мешкали на о. Родрігес. Винищені в другій половині XVIII в.

3. Реюньонскій дронта, або білий дронта, або «хохлохвостка» (Raphus solitarius Selys). Синоніми - R.epterornis, Rezophaps borbonica, Victoriornis imperialis. Мешкали на острові Реюньйон. Деякі фахівці сумніваються в існуванні цього виду, тому що він відомий тільки за описом і малюнках. Був схожий на маврикійські дронта, але світліше, майже білого забарвлення.

Загальноприйнято вважати дронта якимись величезними, не здатними до польоту голубами.

Як відомо, всі сучасні голуби (родина голубиних, або Columbidae), а їх відомо 285 видів, добре літають. У загоні Голубоподібні (Golumbiformes), окрім сімейств Голубові і Дронтовие, є ще сімейство Рябкова (Pteroelidae). Але й вони (16 видів у світі) прекрасно літають. До того ж крім додо і його родичів першовідкривачі Маврикія та інших Маскаренскіх островів виявили там безліч видів справжніх, тобто літаючих, голубів. Чому ж вони не втратили крила? Виходить, що не існує жодного виду голуба, який, опинившись на безлюдному (без хижаків) острові, став би нелітаючих.

В 1959 р. на Міжнародному зоологічному конгресі в Лондоні німецький натураліст Люттшвагер вперше висунув абсолютно нову гіпотезу походження і родинних зв'язків дронта. У будові голови дронта і голубів він знайшов багато відмінностей. Потім до нього приєдналися й інші автори, особливо після порівняння кісток та кістяків з Маврикія і Родрігеса. У своїй книзі «Дронт» (1961) Люттшвагер розкритикував «голубину» гіпотезу походження цих гігантських птахів. У будові тазостегнових суглобів, грудних кісток і лап дронта він виявив багато спільного не з голубами, а з деркачі, що відносяться до сімейства Пастушкова Журавлеподібні птахів. Деркач погано літають і при опаності намагаються не злетіти, а втекти. Більше того, що живуть на ізольованих островах деркачі втрачають здатність літати, а багато хто подібні до них літають Пастушкова (маврикійські пастушок, маскаренская лисуха, деякі погониші і камишніци - всього 15 видів) вимерли, як Дронт.

Витончений тупик

Виходить, Дронт і деркачі - далекі родичі і мають спільного предка? Ніхто з зоологів з цим різко не сперечається, даючи і цієї гіпотези право на життя. Одне ясно: гігантські літають Дронт - це гілка далеко зайшла спеціалізації, що стала тупиком в еволюції птахів.

Хоча і в цьому «глухий кут» пташиного світу Франсуа Лега знайшов (у родрігесского дронта) деяку граціозність: «... мимоволі милуєшся, коли вони пересуваються по землі. Їх гарний зовнішній вигляд часто рятував їм життя. Вони довірливо підходять до людині, їх ніяк не вдається приручити: як тільки вони потрапляють в неволю, то починають плакати, вперто відмовляються від будь-якої їжі до тих пір, поки не вмирають ... » Витончений глухий кут.

Пам'ятайте «Алісу в країні чудес»? Її автор Льюїс Керрол з'явився перед читачами саме в образі незграбного дронта. Відзначимо, що коли чотири століття тому в Європу завезли перших живих дронта, їх зовнішністю захоплювалися і їх малювали художники. Навіть виникла особлива «дронтопісь». Багато малюнки до нас не дійшли, але відносно недавно, в 1955 р., була зроблена сенсаційна знахідка: в одному з санкт-петербурзьких архівів виявлено перше кольорове зображення додо.

Знаменитий англійський письменник-натураліст і захисник рідкісних тварин Джеральд Даррелл, створюючи свій Джерсійський зоопарк і трест охорони диких тварин, вибрав як його емблеми саме додо, або звичайного маврикійські дронта. Одного із земляків додо, рожевого голуба (Nesoenas mayeri) з острова Маврикій, Даррелл врятував, шляхом розведення в неволі. Цю рідкісну птицю тепер почали випускати назад, тобто в місця, де вона мешкала й раніше.

Можливо, дронта стане не тільки емблемою одного з найзнаменитіших і гідних зоопарків світу, але й символом можливого порятунку тих рідкісних видів, які ще можна врятувати. Потрібно врятувати! Інакше коли-небудь і людина виявиться в ролі самотнього дронта на неживим острові під назвою «Колишня краща планета Всесвіту».

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://twt.mpei.ac.ru