Найпростіші паразити людини

Біологія

Комітет охорони здоров'я м. Москви

ММУ № 30

Реферат з біології

ПРОСТІЙШИЙ-паразити

ЛЮДИНИ

студенток 15 групи

Грішиній І. та Корякіною Н.

Москва 2000р.
ЗМІСТ:

ПРОСТІЙШИЙ. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

паразити. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1. Класу жгутикових. . . . . . . . . . . . . . . 7

3.1. ПРЕДСТАВНИКИ. . . . . . . . . . . . . 8

3.1.1. ЛЕЙШМАНІЯ. . . . . . . . . . . . 8

3.1.2. Лямблії. . . . . . . . . . . . . .

3.1.3. Трихомонада Піхвові 10

2. КЛАС СПОРОВІКІ. . . . . . . . . . . . . . . . 11

4.1. Плазмодії. . . . . . 11

Клас інфузорії. . . . . . . . . . . . . . . . 13

5.1. БАЛАНТІДІЙ. . . . . . . . . . . . . . . . 14

3. КЛАС САРКОДОВИХ. . . . . . . . . . . . . . . 15

6.1. Амеба. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
15

6.2. Дизентерійних Амеба. . . . . . . . 16

4. ВИСНОВОК. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5. Список використаних джерел. . 18

просто

До типу найпростіших (Protozoa) відноситься понад 15000 видів тварин,що живуть у морях, прісних водах, грунті. Крім вільноживучих форм,відомо багато паразити-чеських, які викликають часом серйознізахворювання - протозоонози.

Тіло найпростіших складається лише з однієї клітини. Форма тіла найпростішихрізноманітна. Воно може бути постійним, мати променеву, двостороннюсиметрію (жгутикові, інфу-зоріі) або взагалі не мати постійної форми
(амеба). Раз-заходи тіла найпростіших звичайно малі - від 2-4 мкм до 1,5 мм, хочадеякі великі особини досягають 5 мм у довжину, а копалин-мі раковиникорненожкі мали в діаметрі 3 см і більше.

Тіло найпростіших складається з цитоплазми і ядра. Цито-плазма обмеженазовнішньої цітоплазмотіческой мембраною, в ній знаходяться органели --мітохондрії, рибосоми, ендо-плазматична мережу, апарат Гольджі. Унайпростіших одне або декілька ядер. Форма поділу ядра - мітоз. Єтакож статевий процес. Він полягає в утворенні зиготи. Органеларуху найпростіших - це джгутики, вії, ложноножкі; або їх немає зовсім.
Більшість найпростіших, як і всі інші представники тваринного світу,гетеротрофних. Однак серед них є й автотрофні.

Особливість найпростіших переносити несприятливі умови навколишньогосередовища - полягає у здатності інціс-тіроваться, тобто утворювати цист.
При утворенні цисти органели руху зникають, обсяг тваринизменшується, воно набуває округлу форму, клітина по-кривается щільноїоболонкою. Тварина переходить в стані ня спокою і при настаннісприятливих умов повер-тається до активного життя.

Інцістірованіе є пристосуванням, що служить не тільки длязахисту, а й для розповсюдження паразитів. Деякі найпростіші
(споровікі) утворюють овоцісту і в процесі розмноження --спороцісту.

Розмноження найпростіших дуже різноманітно, від прос-того поділу
(безстатеве розмноження) до досить складного статевого процесу - кон'югаціїі каплиці.

Навколишнє середовище найпростіших різноманітна - це море, прісні води,вологий грунт.

Широке поширення отримав паразитизм. Мно-Гії видипаразитичних найпростіших викликають важкі фор-ми захворювань людини,домашніх і промислових тварин, а також рослин.

Паразитизм

Це форма міжвидових взаємин двох орга-нізмов, при якихорганізм використовує інший або в качес-тверд середовища проживання, або якджерела їжі. Пара-зітіческіе організми вражають усі органи і тканинилюдини. Вони мешкають на наружніх покривах (блохи, воші), в порожнинах тіла --тканинах (гельмінти), в крові (Плазмодії).

Організм господаря для паразита є джерелом живлення, місцемпроживання, захистом від ворогів. Тіло господаря створює для паразитівсприятливий мікроклімат, не під-докинути коливань, які є вприроді.

Паразити можуть бути тимчасовими, коли організм господаря піддаєтьсянападу на короткий термін або на час харчування (клопи). Всесвітняпоширення має постільний клоп. Існує Поцелуйного клоп: вінмешкаєв тропіках. Це велика комаха (1,5-3 см у довжину), веду-ний нічний спосібжиття. Заселяє очеретяні або Ками-шовие хатини. Нападаючи на людину,клопи проколюють шкіру біля очей або губи; напившись крові, клоп випускаєна місце укусу краплю екскрементів, в яких містяться тріпаносоми,збудники тяжкої хвороби. До тимчасових паразитам відносяться гедзі,комарі, блохи. Вони завдають організму господаря шкоду, що може призвести дозагибелі.

Є й постійні паразити; до них належать найпростішими - малярійнийПлазмодії, дизентерійну амеба, пло-ські черв'яки (аскариди), членостоногіе
(воші), коростяний зу-день. При постійному паразитизмі організм господаряявляє-ся єдиним місцем проживання для паразита. З плином часувідбір на опірність організму господаря при-водить до того, що шкода відприсутності паразита стає менш відчутним. Наприклад: у кровіафриканських антилоп находяться жгутикові найпростіші, переносником якихє кровосисних муха ЦЦ. Антилопа жгутикові найпростіші шкоди неприносять. Але якщо ці найпростіші потрапляють в кров людини, то розвиваєтьсясонна хвороба (вона призводить до смерті).

Паразити можуть селитися не тільки в крові, а й у тка-нях і порожнинахтіла. Наприклад личинки бичего ціп'яка з недо-статочно провареної абопросмажене м'ясом потрапляють у кишки людини, де вони перетворюються надорослу особину, довжина якої 9-10 метрів. Ціп'яки живляться вмістомтонкого кишечника: вони всмоктує поживні речовини всією поверхнеютіла, в результаті позбавляючи господаря частини їжі. Стрічкові черви ведутьпаразитичний спосіб життя. Цикл їх розвитку супроводжується зміною господарів.
Наприклад, черв'яки завдовжки до 1 метра в статевозріле стані паразит-тіруют вкишках рибоядних птахів. З послідом птахів яйця попа-дають у воду, вонипроковтуються циклопом, в його тілі образу-ється личинка, вона набуваєнаступну, личинкові, стадію вже в порожнині тіла прісноводних риб. На ційстадії ли-Чинка досягають великих розмірів і сильно знижує життє -здатність організму господаря, викликала навіть масову загибель риби.

Паразитичні відносини зустрічаються і у рослин. Широкопоширені паразитичні бактерії і гриби. Вони оселяються навегетативних органах деревних і травя-ність рослин, викликаючизахворювання. Гриби, наприклад, викликають появу кореневої гнилі. На багатьохсільськогосподарських рослинах (соняшник, коноплі) паразитує заразихи
(бесхлорофільное рослина з безбарвними листя-ми). Існуютьполупаразіти, що володіють фотосинтезом, містять хлорофіл, а рослинагосподаря використовують як ис-точнік води і мінеральних солей. Полупаразітинадають на рослину висушуючу дію.

Вивчення паразитів необхідно для попередження і лікуваннязахворювань людини. Паразитологія вивчає біо-логію, екологію паразитів,методи діагностики, лікування та профілактики паразитів. Медичнапаразитологія підрозділи виділяється на: протозоологію (найпростіші),гельмінтологія (паразитичні хробаки) і арахноентомологію (павукоподібні ікомахи).

Розрізняють чотири основних класу найпростіших:

1 - жгутикові (Flagellata, або Mastigophora);

2 - саркодовие (Sarcodina, або Rhizopoda);

3 - споровікі (Sporozoa);

4 - інфузорії (Infusoria, або Ciliata).

класу жгутикових

Близько 1000 видів , переважно з витягнутим овальним або грушоподібноїтілом, складали клас палять-кових (Flagellata або Mastigophora).
Органели руху - джгутики, яких у різних представників класуможе бути від 1 до 8 і більше. Джгутик - тонкий цитоплазматичний виріст,що складається з найтонших фібрил. Своїм підставою він прикріплений до базальноїбичка або кінетопласту. Жгутикові рухаються джгутом вперед, створюючи своїмдвиж-ням вихрові вири і як би «ввінчівая» тваринув рідку навколишнє середовище.

Спосіб харчування: жгутикових поділяють на що мають хлорофіл і живлятьсяавтотрофне, і на що не мають хлоро-Філла і харчуються, як інші тварини,гетеротрофних способом. Гетеротрофи на передній стороні тіла мають осо-боюпоглиблення - цітостом, через який під час руху джгутика їжа вганяють утравну вакуоль. Ряд форм жгутикових харчується осмотичним шляхом,всмоктуючи всією поверхнею тіла розчинені органічні вещес-тва знавколишнього середовища.

Способи розмноження: Розмноження відбувається найчастіше шляхом діленнянадвоє: зазвичай одна особина дає початок двом дочірнім. Іноді розмноженнявідбувається дуже бис-тро, з утворенням незліченної безлічі особин
(Ноче-Светка).

Серед жгутикових зустрічаються колоніальні форми, що складаються зрізного числа індивідумів (від 8 до 10 000 особин і більше) (вольвокс).

ПРЕДСТАВНИКИ

ЛЕЙШМАНІЯ

Лейшманія зустрічається в тропіках. Викликає групу хвороб --лейшманіоз, що протікають з ураженням шкіри і слизових оболонок (шкірнийлейшманіоз або пендінская виразка) або внутрішніх органів (вісцеральнийлейшманіоз або калу-Азаров). Переносником лейшманіозу є мос-кити,які заражаються при ссанні крові хворого чоло-століття або тварини.
Збудник проникає в організм челове-ка при укусі москіта.

Шкірний лейшманіоз (пендінская виразка). Лейшманіі проникають в шкірулюдини, в клітинах якій розмножуються; виникає запальний процесз подальшим омертвити-ням тканини (некроз) і утворенням виразок. Розрізняють дватипу кожного лейшманіозу: міський і сільський.

При шкірному лейшманіоз міського типу зараження відбувається черезхворих людей і, ймовірно, собак; порушив-тель, потрапивши в організм людини,протягом 2-8 місяців (рідко 3-5 років) не викликає видимих проявівхвороби (інкубації-онний період). Потім на місці укусу москіта (найчастішена обличчі або на руках) з'являється буруватий вузлик (лейшмані-ома),поступово збільшується. Через 5-10 місяців на місці вузлика розвиваєтьсявиразка круглої форми з щільними краями і гнійним відділенням. Найчастіше виникає 1 -
3 виразки. Хвороба триває 1-2 роки.

При шкірному лейшманіоз сільського типу зараження про-походить від великоїі південну піщанок, тонкопалого сус-лику та ін Інкубаційний період пришкірному лейшманіоз сільського типу складає від 1 тижня до 2 місяців.
Хвороба починається гостро. На шкірі (обличчя, рук, часто - ніг) з'являютьсялейшманіоми, що нагадують гнійник (фурункул). Виразки про-разуются в першутижня хвороби: неправильної форми,з щільними краями, дном жовтого кольору і з гнійним відділі-ням. Загоєнняпочинається через 2-4 місяці з подальші-щим рубцюванням. Тривалістьхвороби складає 3-6 місяців.

Вісцеральний лейшманіоз (кала-Азаров). Зараження відбувається від хвороголюдини, собак, диких тварин (віл-ков, лисиць та ін.) Інкубаційнийперіод триває від 10-21 дня до 1 року і рідко довше, частіше за все -
3-6 місяців. Захворювання розвивається поступово. З'являються слабкість,млявість, підвищується температура, збільшуються селезінка і печінка. Шкіранабуває своєрідний колір - воскової, блідо-зелений або темний ( «кала -Азаров »- чорна хвороба). Спостерігаються зміни з боку серця, крові,надпочеч-ників, нирок.

Лікування лейшманіозу - стаціонарне.

Профілактика полягає у знищенні нір гризунів (при цьому гинутьі гризуни, і москіти, що живуть у цих норах), вилов бродячих собак,обстеженні всього поголів'я собак у вогнищі та ліквідації захворюваннялейшманіозом живіт-них, а також у знищенні місць виплоду москітів.

Лямбль

Лямблії викликають захворювання під назвою лямб-ліоз. Вонипаразитує в тонкій кишці, іноді в жовчному міхурі; існують у двохформах: рухомого (вегетативної) і нерухомої (форма цисти). Рухомаформа лямблій має чотири пари джгутиків і прісасивательний диск, з йогодопомогою вона прикріплюється до слизової оболонки тонкої кишки. Зараженнявідбувається при вживанні забруднений-них цистами продуктів і води, а такожчерез руки і предмети побуту. Потрапивши в шлунково-кишковий тракт у осіб ззнижений-ною кислотністю шлункового соку і навіть у здорової чоло-століття,лямблії розмножуються в тонкій кишці, іноді в біль-шом кількості, викликаючиподразнення слизової оболонки. З'являються болі в верхній частині живота абов області пупка, відзначаються здуття живота, бурчання, нудота. Можуть бутизапори, що змінюються поносами (з домішкою слизу). Найчастіше хворіють діти.

Лікування: рекомендується дієта.

Профілактика: Особиста гігієна, безпека продуктів харчування від забрудненного,боротьба з мухами.

Трихомонада Піхвові

Трихомонада піхвова цист не утворює, пита-ється бактеріями іеритроцитами. Викликає запалення сечо-статевої системи - трихомоніаз.
Збудник захворювання передається статевим шляхом. Внеполовое зараження
(через спільні з хворим предмети туалету, постіль і т.д.) буває рідше. Можепередаватися новонародженій дівчинці від хворої матері. Можливий перехідхвороби в хронічну форму. При поширенні на придатки важкопіддається лікуванню. При трихомоніазі найчастіше уражається піхву, появ -ляють рясні гнійні виділення з неприємним запахом; відчуваються сверблячка йпечіння у піхві. У чоловіків симптомом є запаленнясечівника (уретрит), що супроводжується лишенезначними слизовими виокрем-леніямі.

Лікування: особиста гігієна, контрольне відвідування лікаря.

Профілактика: особиста і статева гігієна.

КЛАС СПОРОВІКІ:

Представники цього класу (Sporozoa) характеризують-ся тим, що вциклі свого розвитку утворюють стадію суперечка. Всі споровікі єпаразитами людини і тварин. Вони паразитують у різних тканинах і клітинах.
Лихоманка, мало-крові, жовтяниця - типові ознаки захворювання спорових -ками. Піроплазми, бабезіі належать до ряду кров'яних споровіков, вражаючиеритроцити ссавців (корів, ло-шадей, собак та ін домашніх тварин).
Переносники болез-ній - кліщі. Крім кров'яних є ще два загониспоровіков - Кокцидії і грегаріни.

Кокцидії паразитують як у безхребетних, так іу хребетних тварин - ссавців, риб, птахів. Кокцидіїтоксоплазмоз викликає хвороба людини токсо-плазмоз. Їм можна заразитисявід будь-якого представника сімейства котячих.

Грегаріни паразити тільки безхребетних, в основ-ному - комах і,як правило, поселяються в кишечнику. Дорослі грегаріни зовні схожі нахробаків. Вони бувають як дрібні (10 мікрон), так і досить великі, видиміНево збройні оком - до 1,6 мм.

Плазмодії

Малярійний плазмодій викликає малярію, протікають-ющую з нападамилихоманки, змінами в крові, відвели-ченіем печінки і селезінки. Розрізняютьчотири форми маля-рії: триденну, чотириденний, тропічну, а такожовалемалярію. Джерелом хвороби є хвора маля-ріей чоловік, апереносником - самка малярійного комара. Самка комара, заражаючи приссанні крові хворого, стано-вітся здатної передавати плазмодії.
Здорова людина заражається при укус комара, інфікованої плазмодіями,з чиєї слиною збудники проникають в організм. З потоком крові плазмодіїпотрапляють в печінку, де проходять перший (тканинної) цикл розвитку, переходячипотім в кров і проникаючи в еритроцити. Тут вони здійснюють другу
(еритроцитарний) цикл розвитку, що закінчується розпадом еритроцитів і ви -ходом у кров хворого збудників, що супроводжується приступомлихоманки.

Лікування: медикаментозне; хворому необхідні спокій і догляд.

Профілактика: боротьба з комарами-переносниками малярії, марлеві абометалеві сітки на вікнах і дверях, для захисту від комарів використовуютьрепеленти.
КЛАС Інфузорії:

Представники класу інфузорій (Infusoria або Ciliata) маютьорганели пересування - вії, зазвичай у великій кількості. Так, у туфельки
(Paramecium caudatum) число РЕКН-чек понад 2000. Реснички (як і джгутики)являють собою спеціальні складно влаштовані цитоплазматичні вирости.
Тіло інфузорій вкрите оболонкою, пронизаної подрібнювався-шими порами, черезякі виходять вії.

У тип інфузорій об'єднують найбільш високо органи-зованонайпростіших. Вони - вершина досягнень, здійснений-них еволюцією в цьомупідцарств. Інфузорії ведуть вільно плаваючий або прикріплений образжиття. Живуть яку прісних, так і в солоних водах. Серед інфузорій багато сімбіонітов і малопаразитичних форм.

Досить серед інфузорій та паразитів беспозвоноч-них і хребетнихтварин (включаючи людину). Дуже багато паразитичних в особливому відділішлунка жуйних копитних - у рубці.

У всіх інфузорій не менше двох ядер. Велике ядро регулює всіжиттєві процеси. Маленьке ядро відіграє основну роль у статевому процесі.

Розмножуються інфузорії поділом (поперек осі тіла). Крім того, уних періодично відбувається статевий процес - кон'югація. Інфузорії
"Туфелька" ділиться щоденно, деякі інші - кілька разів на добу, а
"Сурмач" - разу кілька днів.

Їжа в тіло тварини потрапляє через клітинний "рот", куди воназаганяється рухом вій; на дні глотки обра-зуются травнівакуолі. Неперетравлені залишки виводяться назовні.

Багато інфузорії харчуються тільки бактеріями, інші ж - хижаки.
Наприклад, найнебезпечніші вороги "черевички" - інфузорії дідініі. Вони меншеїї, але нападаючи вдвох або вчотирьох, з усіх боків оточують "туфельку" івбивають її, викидаючи з глотки, мов спис, особливу "паличку". Неко -торие дідініі з'їдають на добу до 12 "туфельок".

органели виділення інфузорій являють собою дві скоротливівакуолі; за 30 хвилин вони виводять з інфузорії кількість води рівне обсягомвсього її тіла.

Крім вільноживучих, зустрічаються також паразити-етичні інфузорії.

БАЛАНТІДІЙ

Паразит товстої кишки людини - велика інфузорій балантідій
(Balantidium coli). Поширена повсюдно. Утворює цист. Зараженнявідбувається при ковтанні цисти. Головним джерелом зараження людиниє свиня, для якої ця інфузорій нешкідлива. Часто, по-види-мому,балантідій нешкідливий і для людини. Довжина організму становить від 30 до
200 мк, ширина 20-70 мкм; інфузорій викликають кість утворення виразок на кишковоїстінці, що супроводжує-ся симптоматикою, характерною також для амебноїдизентерії (кривавий пронос).

Захворювання, яке викликається балантідіумом, називається балантідіазом.

КЛАС САРКОДОВИХ

Представники класу саркодових, або корненожек (Sarcodina або
Rhizopoda), рухаються за допомогою помилково-ніжок - псевдоподобій.

Клас включає різноманітних водних одноклітинних: амеб, соняшник,лучевіков. Серед амеб, крім форм, які не мають скелета або раковінкі,зустрічаються види, що мають будиночок.

Більшість саркодових є мешканцями морів, є такожпрісноводні, що живуть у грунті.

Саркодовие характеризуються мінливою формою тіла. Диханняздійснюється всією його поверхнею. Харчування - гетеротрофне. Розмноження
- Безстатеве, існує також статевий процес.

Амеба

Амеба живе в прісних водах. Форма тіла - непосто-янная. Здійснюєдуже повільні (13 мм/год) переміщення. Рухається з допомогою ложноножек,тіло перетікає з однієї частини в іншу: то стискуючись у круглий грудочку, тораскіди-вая в сторони "мови-ніжки".

Ложноножкі служать і для захоплення їжі. У процесі пі-Британії тіло амебиобтікає харчові частинки з усіх боків, і вони опиняються всерединіцитоплазми. Виникає піщеварі-кові вакуоль. Такий спосіб харчуванняназивається фабіті-тозом. Харчування складають бактерії, одноклітинні водо -росли, дрібні найпростіші. Розчинені речовини з навколишнього середовищапоглинаються шляхом піноцитозу.

У тілі амеби є скорочувальна або пульсують-щая вакуоль. Їїфункція полягає в регуляції осмотичного тиску всередині тіла найпростішого.

Розмноження - безстатеве, шляхом мітозу з наступним поділом тіла амебина два.

Найбільше значення в медицині мають амеби роду Entamoeba, що живе втравному тракті людини.
До них відноситься амеба дизентерійну або гістолітіческая.

дизентерійну амеба

дизентерійну амеба - постійний паразит людини, порушує амебіаз.
Може утворювати цисти в товстій кишці людини. Їх діаметр 8 - 15 мкм.
Вона викликає поява ня виразок у товстій кишці. Ця амеба викликаєзаболева-ние схоже на дизентерію. У несприятливих умовах --амебацістіт.

Висновок

Можна відзначити, що завдяки успіхам медиків і біо-логів сталивідомі способи лікування та профілактики мно-гих хвороб, причиною якихє найпростіші пара-Зіти. Розроблено нові препарати та методики,засновані на результатах дослідження цих найпростіших; шанс на виздо -ровленіе отримали хворі, лікування яких раніше було проблематично абовзагалі неможливо.

Продовження досліджень у цій галузі, як фун-тальні, так іприкладних, відкриває нові перспек-мотиви збільшення кількості хворобпіддаються вилікуваний-нію, а також поліпшення вже наявних засобів терапіївідомих паразитарних захворювань.

Список використаної літератури

1. Акимушкин І.І. Світ тварин: Безхребетні. Копалини тварини. -

М.: Думка, 1998. - 382 с.

2. Карузіна І.П. Біологія. - М.: Медицина, 1972 - 352 с.

3. Популярна медична енциклопедія. Гол. ред. В.І. Покровський - 3-е изд. - В одному томі. - М.: Радянська енциклопедія, 1991 - 688 с.

4. Шахмірданов А.З. Курс лекцій, прочитаний в ММУ № 30 [на правах рукопису] 2000 г.