У ставках, озерах і тихих затонах річок на водяних рослинах завжди можна побачити чималого слимак - ставковіка великого. Його тіло вкрите спірально закрученою (на 4 - 5 обертів) черепашкою з гострим верхом і широким отвором устям. Черепашка захищає м'які частини тіла молюски, із середини до неї прикріплюються м'язи. Черепашка складається з вапняку і покрита шаром зеленкувато-коричневої рогоподібної речовини.
Тіло ставковіка поділяється на три основні частини: тулуб, голову і ногу, але вони різко НЕ розмежовані. Через устя черепашки може висуватися тільки голова, передня частина тулуба і нога.
Нога в ставковіка м'язіста. Коли на її підошві м'язи хвиляста скорочуються, молюск пересувається. Нога в ставковіка міститься на черевній частині тіла (зві-
ДСІ назва класу - Черевоногі).
улуб має таку саму форму, як і черепашка. Він щільно прилягає до її внутрішньої поверхні. Зовні тулуб покритий складку шкіри - мантією.
Спереду тулуб переходить у голову. На її нижній частині міститься рот, а з боків - двоє чутливих щупалець. Якщо доторкнутися до них, молюск швидко втягує голову й ногу в черепашку. Біля основи обох щупалець є по одному оку.
Молюск живиться водяними рослинами. У роті в нього є м'язістій язик, пок-
рітій твердими зубчиками. Час від часу ставковік висуває язик, зіскрібає ним, як тертка, м'які частини рослин і ковтає їх. Через глотку та стравохід їжа надходить у шлунок, а потім - у кишку. Кишка петлеподібно вигинається всередині тулуба й закінчується на його правому боці, біля краю мантії, анальним отвором.
Ставковік має печінку - травну залозу, клітини якої виробляють травний сік.
Хоча ставковік живе у воді, він дихає киснем атмосферного повітря. Щоб ді-
хати молюск підіймається до поверхні води і відкриває з правого боку тіла біля краю черепашки круглий дихальний отвір, який веде до особливої кишені мантії-
легені. Стінки легені густо обплетені кровоносними судинами. Тут кров збагачується киснем, і виділяється вуглекислий газ. Молюск підіймається на поверхню води для дихання 7 - 9 разів на годину.
Поряд з легенями є м'язісте серце, яке складається з двох камер - передсердя і шлуночка. Їхні стінки по черзі скорочуються 9 20 - 30 разів на хвилину), проштовхуючі кров у судини. Великі судини переходять у тонесенькі капіляри, з яких кров виходить у проміжок між органами. Отже, кровоносна система молюски незамкнута, бо вона сполучається з порожниною тіла, і кров не весь час тече по судинах. З порожнини тіла кров збирається в судину, що підходить до легені, зба-
гачується киснем і надходить у передсердя. Кров ставковіка безбарвна.
Ставковік має лише один орган виділення - нирку. Будова її досить складна.
Основну частину нервової системи ставковіка становить навкологлоткове скупий-
чення нервових вузлів. Від них відходять нерви до всіх органів молюск.
Ставковікі - гермафродити. Вони відкладають безліч яєць у прозорі слізісті шнури, що прикріплюються до підводних рослин. З яєць вілуплюються маленькі молюски, вкриті тонкою черепашкою.
Серед багатьох черевоногіх молюсків особливо відомі морські завдяки гарним черепашка. На суші живуть слизун. Вони називаються так через те, що виділяють дуже багато слизу. Черепашок у них немає. Слизун живуть у вологих місцях
і живляться рослинами. Багато слізунів живляться грибами, деякі з них живуть на
полях і городах, завдаючи шкоди культурним рослинам. Усім добре відомий ви-
ноградній слимак. У деяких країнах його використовують як їжу. У тілі черевоногіх молюсків паразитують личинки різних сісунів. Наприклад, личинки печін-
ового сісуна розвиваються в ставковіку малому.
У таких самих водоймах, де водяться ставковікі, трапляється й інший молюск - Беззубка. Вона живе на дні, до половини заріваючісь у мулістій грунт. Овальна черепашка беззубки близько 10 см завдовжки. Передній кінець її заокругленими, а задній - трохи загострений. Складається черепашка з двох симетричних стулок - правої та лівої. Обидві стулки з'єднуються між собою спинами краями за допомогою пружної гнучкої зв'язки. На черевній частині стулки можуть розк-
ріватіся, і крізь щілину, яка утворюється при цьому, висувається нога молюск. Голови в беззубки немає.
а допомогою ноги Беззубка може повільно повзати по дну з швидкістю 20-30 см на годину. Якщо її потривожити, вона швидко втягує ногу й закриває черепашку за допомогою двох м'язів-замікачів, що проходять у тілі молюски від однієї стулки до другої. Коли м'язи розслаблені, стулки розсувають під дією пружної зв'язки. Беззубка та інші молюски, черепашки яких складаються з двох стулок, належать до класу двостулковіх.
ерепашка беззубки, як і черепашка ставковіка, складається з вапняку. Зовні вона вкрита шаром рогоподібної речовини корічнювато-зеленого кольору. Внут-
рішня поверхня черепашки вістелена світлим перламутром, що переливається всіма барвами веселки. У беззубки перламутровий шар розвинений слабо, а в діяль-
ких інших молюсків, наприклад у прісноводної перлівніці або в морської перлової скойкі, він значно товщ. З перламутровими черепашок виготовляють гудзики та ювелірні вироби. Усередину черепашки перлової скойкі іноді випадково потрапляє піщінка, навколо якої відкладається перламутр, і тоді утворюється ку-
лька - перлина.
Тулуб беззубки міститься в спінній частині черепашки. Від нього відходять дві жовтувато-рожеві шкірні складки мантії, які щільно прилягають до стулок. Під мантією з кожного боку є по двоє зябер.
Спосіб живлення у двостулковіх молюсків інший, ніж у черевоногіх. У живої беззубки в задній частині черепашки права й ліва складки мантії щільно прилягають одна до одної, але між ними залишаються два отвори - верхній і нижній си-
фони. Зябра і внутрішні поверхні мантійніх складок вкриті війкамі, які безупинно рухаються, втягуючі воду через нижній сифон. Разом з водою в сифон потрапляють різні найпростіші (джгутікові, інфузорії) та дрібні рачки. Струмінь води несе їх до рота, який міститься на тулубі тварини поблизу основи ноги. На краях нижнього сифона є щупальця. Вони утворюють сито, яке не пропускає всередину великих сторонніх предметів.
Вода виходить на зовні через верхній сифон. Отже, молюск не шукає їжі, вона постійно надходить до нього з водою. Будова органів травної системи у беззубки майже така сама, як у ставковіка.
трумінь води, який приносить беззубці їжу, забезпечує також і її дихання. У численні кровоносні судини, що пронизують зябра, надходить розчинений у воді кисень, а у воду виділяється вуглекислий газ. Кровоносна і відільна системи без-
зубки за будовою подібні до відповідних систем у великого ставковіка.
Нервова система складається з трьох пар нервових вузлів. Одна пара розташована над стравоходу, друга - у тулубі, а третя - в нозі. Нервові вузли зв'язані між собою нервовими перемичками. Спеціальних, складних органів чуттів у без-
зубки немає.
Беззубки роздільностатеві. Самці зовні не відрізняються від самок. Вони ви-
кидають сперматозоїди просто у воду, і ті потрапляють через сифон у тіло самки, де й відбувається запліднення яєць. З яйця розвивається личинка із зубчастими стулка черепашки. Через сифон личинки випадають назовні й осідають на дно. Відкриваючи й закриваючи стулки, личинка може віплівті й прікріпітіся до риби, яка пропліває повз неї. На тілі риби утворюється пухлина, усередині якої молюск продовжує рости й розвиватися. Через певний час він розриває шкіру ха-
зяїна і падає на дно. Риби, на яких паразитують беззубки на початку свого життя, заносять цих малорухлівіх тварин у нові місця життя.
У морі живе багато двостулковіх молюсків. Деяких із них, наприклад мідій та устриць, споживають і навіть розводять на спеціальних "плантаціях" у морі. Се-
ред двостулковіх молюсків бувають і такі, що точать дерево, навіть камінь, псу-
ючи берегові споруди в морських портах. Найбільшої шкоди завдає "корабельний черв'як", що точить дерево. Цей двостулковій молюск має маленьку черепашку на передньому кінці червоподібного тіла. Проточуючі ходи, він руйнує палі та різні дерев'яні споруди. Найбільшої шкоди завдає "корабельний черв'як" дерев'я-
ним корпусів кораблів.