Як банки заробляють гроші

Людям завжди не вистачає грошей. Можна вважати це аксіомою - правилом, нещо вимагає доказів. Тому банки з давніх часів займалися крімзберігання грошей і обслуговування розрахунків, ще й третій різновидомоперацій - наданням позик, або, інакше кажучи, кредитуванням.
Кредитування надання особі, що потребує грошей, праваздійснювати свої витрати за рахунок банку за умови гарантованоговідшкодування банку витрачених сум та внесення плати за користуваннябанківськими коштами.
Банк є власником лише тієї невеликої частини наявних у ньогогрошей, які були вкладені в його створення засновниками (власниками). Убільшості країн світу власні кошти власників банку складаютьвсього 7 - 10% від суми, якою цей банк розпоряджається. Ці грошіє статутним капіталом (фондом) банку, який потрібен лише дляорганізації роботи банку і забезпечення його зобов'язань перед вкладниками.
Основним же «робочим інструментом» банку є кошти, які вінотримує від вкладників і використовує для кредитування.
Вкладники дають гроші банку в користування не назавжди, а на час.
Тому кожним рублем своїх депозитів банк має право розпоряджатися тількипевне число місяців або років. Депозити - це всі види грошовихкоштів, передані їх власниками на тимчасове зберігання до банку знаданням йому права використовувати ці гроші для кредитування.
Розрізняють депозити до запитання - це поточні рахунки, за якимивкладник може вилучити гроші в будь-який момент, і строкові депозити - цестрокові рахунки, з яких вкладник зобов'язується не брати гроші до закінченняпевного терміну. Відповідно і банк може вкладати отримані ним врозпорядження гроші теж на деякий термін - не більший, ніж йому дозволивкористуватися цими грошима вкладник. Тому кредити завжди видаються настрого визначений термін. Якщо боржник не повертає гроші до встановленоїв кредитному договорі дати, то банк або вимагає з нього гроші через суд,або починає брати штраф за прострочення погашення кредиту. Кредитний договір
- Це угода між банком і тим, хто позичає в нього гроші
(позичальником), що визначає обов'язки і права кожної зі сторін і, першвсього, термін надання кредиту, плату за користування нею і гарантіїповернення грошей банку.
Як правило, ніж на більш тривалий термін позичальник позичає гроші убанку, тим більш високу плату з нього беруть. Причина проста - длядовгострокових позик банку доводиться використовувати довгострокові депозити. Дляїх отримання банк повинен пообіцяти вкладникам більш високий дохід на їхвкладення, тому що вкладник в цьому випадку відмовляється від праварозпорядження грошима на більш тривалий термін.
Взагалі ж, на ціну кредиту впливає ще багато факторів, і, першза все, це кредитний ризик. Кредитний ризик - це ступінь небезпеки того, щопозичальник не зможе вчасно повернути основну суму позики й виплатити відсоткиза користування ним. Загальний принцип банкірів усього світу дуже простий: чим вищеризик по кредиту, тим вища плата за нього. Іншими словами, зважуючи ризик,банкіри кидають на іншу чашу «ваг» той дохід, який вони отримають відтакого кредиту. Саме тому старі надійні клієнти отримують у банкахкредити під мінімальні відсотки, а з новачків (якщо погоджуютьсянадати їм гроші) плату беруть по максимуму.
Крім того, такому позичальникові часом дають кредит з попереднімистягненням відсотків. Щоб зрозуміти сенс такої форми кредитування, розберемоприклад. Припустимо, що банк виділив одному з клієнтів банку кредит на 100тис. рублів на рік під 10% на умовах негайного стягнення відсотків. Уцьому випадку нашому позичальникові реально видадуть лише 90 тис. рублів. Алебуде вважатися, що його борг перед банком буде дорівнює 100 тис. рублів.
Саме цю суму клієнт повинен повернути до банку через рік. Неважкопідрахувати, що реально позичальник отримав в банку гроші в борг не під 10%річних, а за більш високою ставкою, що дорівнює 11%, оскільки 10 тис. рубліввін заплатив за користування всього лише 90 тис. рублів.
Взагалі, принцип кредитування нескладний: кредит надається вкористування на певний строк і повинен бути повернений вчасно. Але длясамого банку дотримання цього принципу припускає проведення дужекропіткої роботи з оцінки кредитоспроможності позичальників.
Кредитоспроможність - це наявність у позичальника можливості вчасно виконатисвої зобов'язання за кредитним договором. Щоб оцінити кредитоспроможністьпозичальників, банки проводять спеціальний аналіз економічної інформації про їхматеріальному становищі або комерційних операціях.
Банки віддають у борг переважно чужі гроші, довірені їмвкладниками. Щоб захистити ці гроші від втрат, банки поряд з аналізомкредитоспроможності позичальника здавна почали застосовувати й інший спосібпідстрахування: вимагати з позичальника забезпечення позики (застави) або навітьнадання їм застави у пряме розпорядження (закладу). Забезпечення позики
(застава) - це власність позичальника, яка може бути вилучена у ньогобанком і продана, щоб покрити його борги, які він не в змозіповернути. Наприклад, комерційна фірма бере в банку позику, щоб купититовари для свого магазину. У цьому випадку банк може вимагати, щоб цітовари були оформлені як заставу за позикою. І якщо фірма не зможе вчаснопогасити борг, то банк забере у неї товари і самостійно продасть, щобпокрити свої втрати. А якщо банк не довіряє цій фірмі, то може навітьвимагати, щоб вона передала йому в заклад яку-небудь іншу ціннувласність (причому за вартістю більше, ніж величина позики, що видаєтьсябанком). Тобто, в будь-якому випадку, механізм позичання банками продуманийтаким чином, що навіть у випадку розорення фірми-позичальника гроші вкладниківніяким чином не пропадуть.

ЯК БАНКИ СТВОРЮЮТЬ ГРОШІ

Якби банки займалися тільки грошовими розрахунками, зберіганням заощадженьі наданням позик, вони б не грали тієї ключової ролі, яканалежить їм в сучасній економіці. Домогтися цього вони змогли завдякитому, що навчилися створювати гроші!
Уявімо собі, що в країні є тільки один банк, і у нього 10 млн.рублів власного (статутного) капіталу, та ще на 100 млн. рублів вкладівгромадян і комерційних фірм. Вклади ці різні (поточні та строкові), але банкповинен бути готовий у будь-який час повернути ці 100 млн. рублів їх господарям,щоб не виявитися банкрутом. Постає питання, яку суму кредитів можевидати цей банк? За здоровим глуздом, це будуть ті 10 млн. рублів,який внесли до його статутного фонду засновники. Адже всі інші гроші --безстрокові вклади, і банк повинен бути завжди готовий повернути їх вкладникам. Утакій ситуації банк перетворюється в щось на зразок колективногокартоплесховищах, а його завдання зводяться лише до того, щоб забезпечитинадійну охорону довірених йому цінностей від злодіїв, пожеж та повеней.
Звичайно, і в такій ситуації бути власником банку вигідно, адже звкладників можна брати плату за зберігання їх багатств. І такі банкиіснують. Їх називають сейф-банками. Сейф-банк - це банк, що надаєсвоїм клієнтам за певну плату захищені від грабіжників місця длязберігання будь-яких цінностей (грошей, цінних паперів, речей, коштовностей). Аледоходи таких банків не йдуть ні в яке порівняння з тими доходами відкредитування, які отримують справжні банки.
Але як же здійснюється перехід від сейф-банку до повноцінного банку та вчому принципова різниця між ними? Ця різниця виникає в той момент,коли банкір зауважує, що велика частина грошей, внесених на безстроковірахунку, тривалий час лежить без руху. Звичайно, кожен день до банку приходятьклієнти, які беруть гроші зі своїх рахунків. Але вони чергуються зклієнтами, які, навпаки, приносять гроші в банк. І якщо загальна ситуаціяспокійна, то, як правило, за день люди приносять грошей навіть більше, ніжберуть. Ніхто не кладе гроші в банк, щоб наступного ранку їх забрати. Ітоді у банкіра виникає відчуття «собаки на сіні». Його сейфи повніготівкових грошей, а навколо ходить стільки підприємців, яким потрібнігроші для розвитку комерції і які готові добре заплатити за кредити.
Банкір починає підраховувати, скільки йому в середньому необхідно триматиготівкових грошей у своїх сейфах, щоб ні один клієнт, який прийшов знятигроші з рахунку, не почув слів: «Грошей немає!». І підрахунки показують,щоб уникнути конфліктів з вкладниками (тобто бути ліквідними --платоспроможними), необхідно тримати в сейфах лише невелику часткуготівкових грошей. Решту грошей можна сміливо пускати в обіг, надаючикредити.
Припустимо, що банк виявив, що навіть у дні найбільших вилучень грошей йомудоводиться додавати в касу зі своїх підземних сховищ не більше 20 млн.рублів. Висновок напрошується сам собою: саме стільки грошей (або 20%вкладів) необхідно зберігати в сейфах щодня, як резерв. Інші 80млн. рублів (80% вкладів) можна пускати в оборот, щоб вони зароблялигроші і банку, і вкладникам. Так банкір і надходить, а в цей моментвідбувається грошовий «фокус». Гроші починають розмножуватися, народжуючи
«Кредитних нащадків», тобто починається кредитна емісія. Кредитнаемісія - це збільшення банком грошової маси країни шляхом створення новихчекових рахунків для тих клієнтів, які отримали від нього позики.
Суть кредитної емісії в тому, що банки позичають гроші у майбутнього. Засуті справи, банк бере на себе ризик і дає клієнтові право розплачуватисягрошима, які ще «не зароблені країною», тобто за ними немає реальнихтоварів, чию вартість вони повинні звертати на себе, цінностей у виглядіблагородних металів або товарів.
Купівельна спроможність кредитних грошей гарантована тільки репутацієюбанківської системи країни. Якщо банк правильно оцінив надійність свогонового боржника, такий ризик не стане причиною банківських неприємностей.
Банки завжди видають кредити не просто так, а під певні потреби іпроекти.
Припустимо, в країні є якась кількість товарів, і йоговрівноважує необхідну кількість грошей. Після того банк дає своємуновому клієнтові Копілкіну кредит з тієї частини грошей, що лежить в банку безруху на розрахункових рахунках інших клієнтів. Незважаючи на те, що кредит
Копілкіну виданий фактично з грошей інших клієнтів, на розрахункових рахункахцих клієнтів зменшення не проводиться. Виникає ситуація, при якійодні й ті ж гроші значаться і на рахунку Копілкіна, і на рахунках іншихклієнтів. Отже, грошова маса в банку збільшилася на суми виданогокредиту. Після такого збільшення грошової маси в банку загальна грошовамаса в країні перевищила загальну товарну масу на суму наданого кредиту.
Однак Копілкін, взявши «зайві» гроші, справляє на них меблі. Зновустворена меблі є новим товаром, який врівноважує зайвугрошову масу країни. При цьому сталося ось ще що: кредит Копілкіну буввиданий у розмірі 100 тисяч рублів. А нові меблі, виготовлена на цігроші, коштує 150 тисяч рублів.
Чому зросла вартість? Ми з вами говорили, що вартість рівносильнаенергії. Енергія нових меблів склалася з енергії грошей (100 тисяч рублів)і енергії Копілкіна, який своїми руками виготовив нові меблі.
100 тисяч рублів вартості стінки врівноважують 100 тисяч кредитнихрублів. А 50 тисяч виявляються зайвими, і товарна маса в країністає більше грошової маси країни на 50 рублів.
Перевищення товарної маси над грошовою на 50 рублів країна навіть непомітить. Але якщо кожен з 100 млн. громадян Росії зробить так, щотоварна маса перевищить грошову на 50 рублів, то перевищення стане рівнимвже 5 млрд. рублів. Таке перевищення не помітити не можна, і таке перевищенняпотребуватиме нових грошей.
От і вийшло, що гроші породили товар, а потім і нові гроші.
Все це нагадує хвилі, які накочуються на берег, а потімвідкочуються назад. Але хвилі, як відомо, мають звичай залишатина кромці прибою різні дари моря: мушлі, камінці, водорості і навітьбурштин. Точно також і хвилі кредитної емісії. Вони накочуються з майбутньогоі приносять звідти в економіку безготівкові гроші. Коли ж це майбутнєнастає, хвилі кредитної емісії відкочуються геть, оскільки доходиборжників у формі готівкових грошей гасять зобов'язання боржників передбанками. Але хвилі кредитної емісії не зникають безслідно. Вони залишаютьлюдям і фірмам свої дари. Для людей такими дарами служать куплені а кредитречі, які після погашення кредиту залишаються власністю боржника. Длякомерційних фірм такими дарами є і майно, придбане вкредит, і доходи отримані за рахунок угод, які без кредиту провестипросто не вдалося б. Ось таким чином за допомогою банків «гроші роблятьгроші », збільшуючи тим самим багатство людей і країни.