Комерційні банки: специфіка і функції в Україні

Банківська справа

План роботи: стор

Короткий зміст курсової роботи ... ... ... ... 3

Частина 1. 5

I. Порядок створення комерційного банку. 5

II. Дотримання економічних нормативів. 11

III. Доходи, витрати і прибуток банку. 14

Частина 2. 17

I. Історія банківської справи США. 17

II. Організація системи комерційних баків. 20

Порівняльний аналіз. 24

Цілі курсової роботи. 25

Список використаної літератури. 28

Короткий зміст курсової роботи

Основною метою комерційних банків, що стали створювати в Українів 1989 році, було оперативне отримання їх засновниками та клієнтамиширокого спектру банківських послуг.

Cтатус комерційних одержали колишні державніспеціалізовані банки.

В умовах ринкової економіки істотні зміни відбулися вбанківському контролі.

В даний час цей контроль, як правило, здійснюється напартнерських відносинах між банками та їх клієнтами.

Комерційні банки класифікуються за рядом ознак. Залежновід форми власності вони підрозділяються на приватні і державні. Заформі організації серед приватних банків переважають акціонерні у виглядітовариств відкритого або закритого типів.

Комерційні банки в залежності від кола виконуваних операцій буваютьуніверсальними і спеціалізованими.

У залежності від території діяльності комерційні банкипідрозділяються на міжнародні, республіканські і регіональні.

Порядок створення і діяльності комерційних банків регламентуєтьсязаконами України "Про банки і банківську діяльність", "Про господарськітовариства "," Про цінні папери і фондову біржу "," Пропідприємництво "," Про аудит "," Про іноземні інвестиції "," Про заставу "та інші, а також Тимчасовим положенням про порядок створення, реєстраціїкомерційних банків і здійснення наглядом над їхньою діяльністю,затвердженим Правлінням Національного банку України 17 липня 1992 року.

Кредитно-банківська система має життєво важливе значення дляекономіки країни, вона служить об'єктом ретельного нагляду і регулюванняяк з боку Національного банку України, так і з боку вищих органівдержавної влади і управління.

Одна з основних цілей комерційних банків (отримання прибутку,що є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондівбанків, базою підвищення добробуту працівників банку і т.п.

До появи власне комерційних банків подібні з ними функціївиконали колоніальні позичкові контори чи приватні асоціації.

Прийняті в 1862 році Національний валютний акт, а в 1864 році (
Національний банківський акт (наділили федеральний уряд правомсанкціонувати ведення банківських операцій (видавати чартер. З цьогочасу банки, що одержали чартер від федерального уряду сталиназиватися національними банками. Банки, що одержали чартер від урядуштатів, одержали назви банків штатів. Співіснування національнихбанків і банків штатів створило банківську систему подвійного підпорядкування.

Комерційний банк, що звернувся з проханням про прийом до ФРС і допущенийдо членства в ній, стає банком-членом ФРС.

Найбільш розповсюдженим типом банків у США є безфіліальнийбанк (банк без філій.

Крім того, представники уряду, що займаються регулюваннямбанківських операцій, з ворожістю відносяться до відкриття відділень банків.

Дотепер продовжується суперечка про те, який тип банку (що має відділення чи безфіліальний (найбільшою мірою відповідаєзапитам жителів сільських і приміських районів.

Частина I.

I. Порядок створення комерційних банків

Комерційні банки (початок розвитку в Україні.

Комерційні банки (основна ланка кредитної системи країни, уяку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітнібанківські олераціі для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку.
Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але йзалучений фінансовий капітал у вигляді внесків, депозитів, міжбанківськихкредитів та інших джерел. Причому залучені кошти, як правило,значно перевищують обсяг власного капіталу комерційних банків.

Основною метою комерційних банків, що стали створювати в Українів 1989 році, було оперативне отримання їх засновниками та клієнтамиширокого спектра банківських послуг (включаючи одержання кредитів (, рішеннязасновниками за допомогою власного банку своїх групових чиіндивідуальних проблем, одержання максимального прибутку для своїх акціонерівабо пайовиків, а також для власного розвитку.

Спочатку комерційні банки створювалися переважно якгалузеві. Деякі банки виникли як дочірні банки державнихспеціалізованих банків. Так, наприклад, був утворений Укрінбанк.

Такі банки, як Демосбанк, Київський кооперативний банк (попередник Градобанку, виникли як кооперативні комерційні банки.
Це пояснюється тим, що в той час кооперативи по виробництву товарів,виконання робіт і наданню послуг були першими ринковими структурами,діяли в оточенні державних підприємств, організацій іустанов, а часто і при них. Щоб легше й оперативніше вирішувати питанняотримання позик на свій розвиток, кооперативи стали створювати свої банки.

Надалі акціонерами або пайовиками комерційних банків усе більшеставали різні комерційні структури і приватні особи. Цей процесособливо посилився після того, як наприкінці 1992 року державнимпідприємствам було заборонено виступати засновниками комерційних структур, втому числі і банків, а в 1993 році було прийнято рішення про перерахуванняналежних зазначеним підприємствам дивідендів у доход відповіднопідпорядкованості державного чи місцевого бюджету. Кооперативні банкибули зрівняні в правах з комерційними.

Поступово статус комерційних отримали колишні державніспеціалізовані банки. Так, на базі республіканських Житлосоцбанку буворганізований Укрсоцбанк, Агропромбанку (АПБ "Україна" АК, Промбудбанку (
Промінвестбанк. Таке роздержавлення зазначених трьох банків привело достворення в банківській системі України нерівних умов для діяльностібанків, поставивши в скрутне положення знову організовані банки.

Більш правильним було б за колишніми державними банками залишитистатус державних спеціалізованих банків, через якінаправлялася б державна кредитна і фінансова підтримкапріоритетним напрямкам розвитку економіки. Так, у більшості країнтака підтримка надається сільському господарству, науці, державнимпідприємствам, житловому будівництву і так далі.

В умовах ринкової економіки істотні зміни відбулися вбанківському контролі. Якщо раніше банки відігравали роль державнихконтролерів за діяльністю суб'єктів господарювання, то в даний часцей контроль, як правило здійснюється на партнерських відносинах міжбанками та їх клієнтами.

Класифікація комерційних банків.

Акції банків, створених у виді акціонерних товариств відкритого типу,поширюються шляхом вільного продажу юридичним і фізичним особам.
Акціонерними товариствами закритого типу, а також пайовими банками у виглядітовариств з обмеженою відповідальністю є переважнокомерційні банки в перші роки їхнього існування. Акції банків у виглядіакціонерних товариств закритого типу викуповуються, як правило, їхзасновниками. Більш гнучкою структурою є банки у вигляді товариств зобмеженою відповідальністю. Кількість їхніх пайовиків може поповнюватися звідповідною реєстрацією в Національному банку України.

Комерційні банки в залежності від кола виконуваних операцій буваютьуніверсальними і спеціалізованими. В даний час в Україні всекомерційні банки прагнуть бути універсальними, хоча далеко не всі вонивиконують весь спектр банківських операцій. Спеціалізованих банків покинемає. Але окремі банки вже почали створювати спеціалізовані філії
(інвестиційні та депозитні (.

У залежності від території діяльності комерційні банкипідрозділяються на міжнародні, республіканські і регіональні.
Міжнародні банки створюються за участю іноземного капіталу і можутьмати філії в інших країнах. В Україні вони тільки починають з'являтися
(Перший український міжнародний банк, Діамена-банк та інші (. Дореспубліканських комерційних банок відносяться банк "Україна" АК,
Промінвестбанк України, Укрсоцбанк, Ексімбанк України та Ощадбанк України,мають розгалужену мережу відділень і філій по всій території України.
Більшість же комерційних банків є регіональними. Вони обслуговуютьклієнтів визначеної області, міста, району чи ж регіону. Залежновід організаційної структури, поряд із багатофіліальними банками, існуютьбезфіліальні банки. Багато з них працюють успішно, хоча конкурувати їмз великими банками усе складніше.

Створення і діяльність комерційних банків.

Засновниками, акціонерами комерційних банків можуть бути українські таіноземні юридичні та фізичні особи, за винятком Рад народнихдепутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних іпрофспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів, комерційнихбанків. Ними також не можуть бути громадяни наступних категорій:військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державноїбезпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державногонотаріату, органів державної влади і управління, покликанихздійснювати контроль за діяльністю підприємств. Засновниками банків неможуть бути особи, яким заборонено займатися підприємницькоюдіяльністю до закінчення терміну, встановленого вироком суду, особищо мають судимість за крадіжку, хабарництво та інші корисливізлочину.

Необхідно забезпечити банк приміщеннями з обладнаним касовим вузлом,пристроєм охоронної і пожежної сигналізації, спеціальних каналів зв'язку,постом міліції, обчислювальною й іншою банківською технікою і так далі.

Товариство вважається відкритим, якщо його акції поширюються шляхомвідкритої підписки або купівлі-продажу на фондових біржах чи у позабіржовомуобороті. Акції банку у вигляді закритого акціонерного товариства розподіляютьсяміж засновниками і не можуть поширюватись шляхом підписки і купуватисяабо продаватися на біржі чи в позабіржовому обороті. Після реєстрації іззакритого акціонерного товариства він може бути реорганізований у встановленомузаконом порядку у відкрите акціонерне товариство. При цьому необхідно матина увазі, що в перші два роки існування банку у вигляді акціонерногосуспільства, його засновники зобов'язані бути власниками акцій на суму не менш
25% статутного фонду.

Засновники банку (незалежно від того, у виді якого товариства вінорганізовується (повинні укласти між собою договір, що визначає порядокздійснення ними спільної діяльності, відповідальності перед особами,які підписалися на акції, і третіми особами. Засновники також несутьвідповідальність по зобов'язаннях, що виникло до реєстрації банку
Національним банком України.

Якщо банк створюється у виді акціонерного товариства відкритого типу, тозасновники повинні зареєструвати інформацію про випуск акцій у
Міністерстві фінансів України. При цьому необхідно представити наступнідокументи: а (заява на реєстрацію інформації; б (копію платіжногодоручення на суму держмита в розмірі 0,1% від загальної суми емісії акцій;в (проспект емісії. Крім реєстрації, інформація про випуск акцій підлягаєобов'язкової публікації в органах друку Верховної Ради України (газета
"Голос України" (, Кабінету Міністрів України (газета "Урядовий кур'єр" (іофіційному виданні фондової біржі (газета "Факт" (не менш ніж за 10 днівдо початку підписки на акції.

Установчі збори затверджують установчі документи банку
(установчий договір і статут (, обирає раду і правління банку, їхніхголів, ревізійну комісію, затверджує регламенти роботи ради іправління, розробляє положення про неї. Збори можуть частину функцій,що відносяться відповідно до чинного законодавства до компетенціїзагальних зборів акціонерів, покласти на раду чи правління банку.

Для реєстрації комерційного банку його рада представляє вдвотижневий термін після перевірки фінансового стану засновників урегіональне управління Національного банку України наступні документи:заяву про реєстрацію статуту банку за підписом голови ради;установчий договір, підписаний засновниками банку і завірений їхпечатками (для юридичних осіб (або нотаріально (для фізичних (; статутбанку, затверджений установчими зборами і підписаний головоюради, протокол установчих зборів; економічне обгрунтуваннястворення банку, включаючи розрахунковий баланс і розрахунок плану доходів, витрат,прибутку на кінець першого року його діяльності; бухгалтерські балансизасновників, акціонерів; висновок аудиторської організації, що маєліцензію Національного банку України, про фінансовий стан засновників;відомості про професійну придатність голови правління і головногобухгалтера, рекомендованих засновниками; копії платіжного документа провнесення плати за реєстрацію; копію звіту про проведення відкритої підпискина акції зі списком акціонерів; довідку про наявність необхідного приміщеннядля банку (якщо воно орендовано, те і договір оренди на термін не менше 5років (. Зміст кожного з документів визначено Тимчасовим положенням пропорядок створення, реєстрації комерційних банків і здійснення наглядуза їх діяльністю.

Отриманий від регіонального керування висновок із зазначеними вищедокументами представляється в Національний банк України для реєстрації,яка повинна бути здійснена в місячний термін з моменту отриманнязаяви.

Комерційні банки можуть відкривати свої філії і представництваяк на території України, так і за її межами на підставі письмовоїзгоди регіонального управління Національного банку України. Необхідноюумовою їхнього відкриття є повна оплата заявленого статутного фондубанку. І філія, і представництво не є юридичними особами. Цевідокремлені підрозділи банку, що виступають від його імені тадіють на підставі своїх положень, затверджених відповідно допорядку, передбаченому статутом банку.

Реєстрація філії виробляється регіональним управлінням
Національного банку України протягом місяця з дня отримання всіхнеобхідних документів. Зареєстрованій філії регіональне управління
Національного банку України привласнює шестизначний номер по МФО (кодбанку (, а якщо він обслуговується однієї і тієї ж розрахунковою палатою, що іголовний банк, то філія може користатися номером МФО, привласненим банку,з додаванням ще одного знака.

II. Дотримання економічних нормативів.

Роль кредитно-банківської системи в економіці країни.

Оскільки кредитно-банківська система має життєво важливе значеннядля економіки країни, вона служить об'єктом ретельного нагляду ірегулювання як з боку Національного банку України, так і з бокувищих органів державної влади і управління. Нагляд за комерційнимибанками і регулювання їхньої діяльності переслідує головним чином двімети: обидві?? безпечення стійкості і запобігання банкрутства банків;обмеження концентрації капіталу в руках небагатьох банків з метоюнедопущення монопольного контролю над грошовим ринком.

Обов'язковими для кожного комерційного банку є наступніекономічні нормативи, що встановлюються Національним банком України:платоспроможність банку;показники ліквідності балансу;максимальний розмір ризику на одного позичальника;розмір обов'язкових резервів, що розміщуються у Національному банку України.

Для того, щоб постійно нарощувати свій статутний фонд, комерційнібанки насамперед проводять таку політику в області дивідендів, щосприяє підвищенню ринкової ціни акцій. Це дозволяє продатизначну частину акцій нових випусків по високому ринковому курсі, авиходить, одержати значну курсову різницю, використовувану банками вумовах гіперінфляції, насамперед на індексацію акцій попередніхвипусків. На приріст статутного фонду банку може використовуватисянерозподілений прибуток банку, а також за бажанням акціонерів належніїм дивіденди.

Статутний фонд банку має дуже велике значення при виникненнівеликих непередбачених чи втрат екстраординарних витрат (масовінеплатежі клієнтів по позичках і відсоткам (. У таких випадках на покриттязбитку може бути використана частина статутного фонду банку, тобто цейфонд виконує роль свого роду страхового фонду.

Платоспроможність банку (це достатність його власних засобівдля захисту інтересів вкладників або інших кредиторів банку. Вонавизначається як співвідношення між власними коштами банку і йогоактивів помножене на 10. Це співвідношення не повинне бути менш 8%. Щобдомогтися високої платоспроможності, банк повинний постійно стежити заякістю своїх активів. Для цього насамперед варто домагатисяліквідації зменшення статей з високим коефіцієнтом ризику. Звичайно банквважається платоспроможним доти, поки не торкнуться його статутний фонддля покриття збитків.

Ліквідність банку (це його здатність вчасно погасити своїфінансові зобов'язання за рахунок наявних у нього наявнихкоштів, продажу активів чи мобілізації ресурсів з інших джерел
(залучення депозитів, одержання міжбанківського кредиту й ін (. Банкзобов'язаний постійно стежити за своєю ліквідністю, щоб не ставити підсумнів свою платоспроможність.

До зобов'язань банку при розрахунку показників поточної, короткостроковоїі загальної ліквідності відносяться засоби на розрахункових, поточних і депозитнихрахунках і в кредиторській заборгованості, а також суми гарантій іпоручительств, наданих банком.

Сума ризику на одного позичальника перевищує 10% власних коштівбанку вважається великим кредитом. Сумарний залишок заборгованості за всімавеликих кредитах, з урахуванням балансових зобов'язань (гарантій іпоручительств (не повинен перевищувати 8-кратного розміру власнихкоштів банку.

Якщо сума всіх великих кредитів перевищує 8-кратний розмірвласних коштів не більше ніж на 50%, то вимоги до платоспроможностіподвоюються, а якщо перевищують більш ніж на 50% (потроюються (тобтозначення показника платоспроможності повинне бути не нижче 24 %(.

III. Доходи, витрати і прибуток комерційних банків.

Мета діяльності комерційно ба