Введення

Успішне функціонування підприємства в умовах ринкової економікинеможливо без планування його діяльності. Досвід розвинених країн світупоказує, що планування на рівні підприємства має бути більшежорстким і детальним, ніж в умовах командно-адміністративної економіки.

Економічний аналіз перш за все призначений для ведення тавикористання безпосередньо на підприємстві та в окремих його ланках.
Аналіз вивчає вплив технічних, технологічних та організаційнихпоказників з відображенням його впливу на техніко-економічніпоказники. Крім цього, в процесі аналізу необхідно оперативно виявлятипричини недоліків у роботі, відшукувати резерви, допомагати оперативномууправління поліпшенням праці.

Економічний аналіз процесу виробництва або окремих галузейгромадського господарства дає можливість виявити конкретні можливостіпідвищення ефективності їх роботи за допомогою певних прийомів іметодів. Як наука економічний аналіз є системою спеціальнихзнань, яка передбачає:
1) дослідження економічних процесів у взаємозв'язках, які складаються під впливом об'єктивних економічних законів і показників суб'єктивного характеру;
2) наукове обгрунтування бізнес-планів, об'єктивна оцінка їх виконання;
3) виявлення позитивних і негативних показників і кількісний вимір їх впливу;
4) розкриття тенденцій і пропорцій сільськогосподарського розвитку, виявлення невикористаних внутрішньогосподарських резервів;
5) узагальнення кращого досвіду, прийняття оптимальних управлінських рішень.

Розібратися в особливостях господарської діяльності об'єкта,який аналізується, означає розкрити і зрозуміти основні причини впливуна виконання бізнес-плану тих чи інших показників, з'ясувати їх діюта взаємодія і в разі необхідності змінити ступінь їх дії придопомоги певних методів і прийомів економічних та математичнихрозрахунків.

1. Економічний аналіз господарської діяльності

Перш за все економічний аналіз призначений для ведення івикористання безпосередньо на виробництві і в окремих його ланцюжках.
Тут він повинен охоплювати не тільки питання оцінки та виконання плану тавпливу на обсяг продукції та її собівартість економічних показників
(зміна чисельності працівників, час роботи і т.п.). аналіз повиненвивчати вплив технічних, технологічних та організаційних показників
(зміна напруги та завантаження устаткування, його модернізація та ін.)
Крім того, у процесі аналізу необхідно оперативно виявляти причининедоліків у роботі, відшукувати резерви, приймати на основі вивчення їхнеобхідних заходів і тим самим сприяти оперативному управліннюполіпшенням роботи. У здійсненні цього процес поряд з економістамивелика роль відведена оперативним працівникам.

Розрізняють два види економічного аналізу - оперативний і загальний.

Оперативним є економічний аналіз, який охоплює придопомоги оперативних джерел даних економічні явища, причинні зв'язкиі резерви, необхідні для вичерпної оцінки результатів роботипідприємства, для розробки способів і для контролю за їх виконанням запевний період часу в межах місяця.

Спільним є економічний аналіз, який здійснюють вищіфінансові та інші організації переважно за даними офіційноїзвітності (за рік, квартал) з метою загальної оцінки роботи та визначенняосновних напрямків розвитку підприємств та їх об'єднань. За результатамизагального економічного аналізу проводять загальний контроль роботи підприємства ігалузей господарства для надання їм необхідної допомоги та плануванняподальшого їх розвитку.

Різноманітність можливих напрямків економічного аналізу слідвідобразити в його класифікації, враховуючи науково обгрунтоване групуванняі конкретизацію змісту відповідних його напрямків, а також їхвзаємозв'язок з видами аналізу. У класифікації економічного аналізугрупування за його напрямками роблять залежно від обсягу, періоду іхарактеру досліджень, а також від рівня ланцюжка, що вивчається.
Розглянемо більш детально угруповання і конкретний зміст напрямківаналізу.
1. П О б ъ е м у и с с л е д о в а н і я аналіз або вичерпно характеризує повноту діяльності підприємств та їх ланцюжків, або охоплює тільки окремі сторони діяльності згідно з визначеною тематикою дослідження та, відповідно, може бути повним або тематичним (частковим).
2. П о п е р і о д у и с с л е д о в а н і я аналіз включає вивчення питань за періоди, які відповідають початку діяльності, поточний, закінчений і майбутній, тому має напрямки: поточний, наступний і перспективний. < br>3. П о х а р а к т е р у и с с л е д о в а н і я аналіз може бути статистико-економічних, фінансово-економічних, технічно-економічним і порівняльною (міжгалузевих, міжцехових, міжзаводські), тобто таким , який виконується залежно від використаних методів і змісту вирішуваних питань.
4. П о у р о в н ю ц е п о ч к и, к о т о р а я й з у ч а е т с я, аналіз може охоплювати роботу підприємства і його ланцюжків, міністерств, галузей і об'єднань.

Предметом економічного аналізу є господарські процесипідприємств, об'єднань, асоціацій, соціально-економічна ефективністьі кінцеві фінансові результати їх діяльності, які складаються підвпливом об'єктивних і суб'єктивних показників, які відображаютьсячерез систему економічної інформації.

Значенням, змістом і предметом економічного аналізувизначаються і завдання, які стоять перед ними. Найважливішими з нихє:
1) підвищення науково-економічної обгрунтованості бізнес-планів і нормативів

(в процесі їхньої розробки);
2) об'єктивне, всебічне дослідження виконання бізнес-планів та виконання нормативів (за даними обліку і звітності);
3) визначення економічної ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів (окремо і в сукупності);
4) контроль за виконанням вимог комерційного розрахунку (у його повній та незавершеної формах);
5) виявлення і вимір внутрішніх резервів на всіх стадіях виробничого процесу;
6) дослідження оптимальності управлінських рішень (на всіх щаблях управлінської ієрархії).

Багатогранність і багато варіантність господарських ситуацій ставлятьперед аналізом багато завдань автономного характеру, які можна вирішитиза допомогою загальних і часткових аналітичних методик.

2. Аналіз використання землі

Земля в сільському господарстві є основним способом виробництва.
Від того, наскільки раціонально вона використовується, залежить кількістьвиробленої сільськогосподарської продукції. Щоб отримувати високіврожаї, необхідно проводити заходи щодо поліпшеннявикористання сільськогосподарських угідь та підвищення їх врожайності.
Такими способами є: науково-обгрунтоване розміщення сільськогогосподарства за природно-економічним зонам, проведення поглибленої і стійкоюспеціалізації сільського господарства зі збільшенням виробництва в кожній зоніі кожному районі того виду продукції, для якого природні умовиє найбільш прийнятними і який може забезпечити найбільшуприбуток.

У кожному господарстві використання землі повинно бути ефективним. Дляцього необхідно проводити глибокий аналіз використання землі. Завданнямтакого аналізу є вивчення структури земельних угідь в господарстві івиявлення можливостей для їх подальшого розширення і покращення, оцінкивиконання плану проведення робіт з поліпшенням землі і підвищеннямефективності здійснених заходів, вивчення та оцінка показниківвикористання земельних угідь в господарстві.

За даними річного звіту можна визначити структуру земельнихугідь, тобто співвідношення окремих видів земель у загальній площігосподарства.

Для поглибленого аналізу структури земельних угідь використовують такіпоказники:

1) співвідношення площ природних кормових угідь і ріллі;

2) рівень оранки сільськогосподарських угідь, який показує, яку частину становить зораний земля в загальній площі сільськогосподарських угідь;

3) частину посівних площ від площі ріллі в обробку;

4) частину площі багаторічних насаджень в площі сільськогосподарських угідь, зміна якої порівнювати з минулими роками відображає трансформацію ріллі та інших сільськогосподарських угідь під сади, виноградники та інші багаторічні насадження;

5) частину зрошуваних і осушених земель від площі земель та сільськогосподарських угідь.

Заходи для поліпшення земельних угідь можна розділити на тригрупи:

1) розширення площі сільськогосподарського призначення;

2) поліпшення структури сільськогосподарських земель, трансформація низькопродуктивних угідь в високопродуктивні;

3) створення умов для найбільш інтенсивного використання сільськогосподарських земель без змін їх структури.

Аналіз використання земельного фонду необхідно проводити, з огляду напоказники землезабезпеченості господарства. Оптимальні навантаження площі наодного працівника або на одиницю тяглової сили забезпечують ефективневикористання сільськогосподарських земель. Але, позначаючи ці показники вбудь-якому господарстві, не можна брати їх окремо від умов виробництва.
Одна і та ж навантаження площі на одного працівника для господарств різноговиробничого напрямку, з неоднаковим рівнем технічногозабезпечення оцінюється по-різному. Тому порівнювати показники навантаженняплощі необхідно тільки з умовою порівнювання природних умов господарстві з урахуванням їх виробничого напрямку.

Крім того, при порівняльному аналізі показників землезабезпеченостігосподарств слід враховувати розходження в методиці розрахунку цих показників,які пов'язані з явним розходженням у складі робочої сили. Використовуючипоказник середньорічної чисельності працівників, можна виділити кількістьумовних гектарів, що припадають на одного середньорічного працівника,зайнятого в сільському господарстві.

Аналіз структури посівних площ.

Важливим в аналізі використання земельного фонду є вивченняприйнятих у господарстві часу посівів і структури посівних площ.
Структура посівних площ залежить від виробничого напрямугосподарства. Під час аналізу необхідно виявити такі культури та співвідношенняїх у посівах, які забезпечать найбільший вихід продукції і максимальнуприбуток з одиниці площі.

Порівняльну оцінку продуктивності різних посівів у господарстві повиходу валової продукції і кількістю кормових одиниць слід доповнитиданими витрати праці в годинах і виробничі витрати на одиницюплощі, одиницю валової продукції у вартісному вираженні і на 1 ц. корм.од. Аналіз цих показників дає можливість повніше позначитиекономічну ефективність різних видів посівів в умовах господарства. Заданими економічної ефективності економіст аналізує і визначаєнаслідки порушень посівів в окремі роки.

Структуру посівних площ аналізують перед розробкоювиробничо-фінансового плану на наступний рік або перспективного планурозвитку господарства. Для цього з'ясовують причини відхилень у звітномуперіоді фактичної структури посівів від структури, передбаченоївиробничим планом. Аналізуючи структуру посівних площ в динаміці,визначають основний напрямок розвитку рослинництва в господарстві.

Після дослідження структури та динаміки посівних площ вивчаютьпоказники економічної ефективності їх структури та обробки посівівокремих культур. Для економічної оцінки структури посівних площвизначають і аналізують показники валової продукції землеробства і виходукормових одиниць на 100 га посівної площі, затрати праці і витративиробництва на одиницю валової продукції в грошовому вираженні.

У процесі аналізу структури посівних площ необхідно враховуватизв'язок між посівної площею під культурою і рентабельністю культури.
Дослідження показують, що при однаковій врожайності рівень прибутковостікультури збільшується при збільшенні площі її посівів, проте непрямолінійно. Тому за допомогою кореляційного аналізу можна визначитиоптимальні розміри площі, при яких буде досягнуто вищий рівеньрентабельності.

Аналіз виконання плану накопичення та внесення добрив.

Використання органічних і мінеральних добрив - одна з найбільшважливих умов підвищення врожайності культур. У виробничо-фінансовихпланах позначають дані про наявність органічних і мінеральних добривна початок року, а також план заготівлі та внесення їх за видами. Крім планунакопичення, визначають, під які культури, на яку площу і в якомукількості планується вносити добрив. За плановим і фактичним данимианалізують, як виконується план придбання і накопичення органічнихдобрив, з'ясовують яких добрив менше, ніж заплановано.

Відхилення від передбаченої планом норми внесення мінеральнихдобрив (в центнерах) можуть бути зумовлені зміною вмісту в нихдіючої речовини у відсотках. У зв'язку з цим більш обгрунтовані висновкищодо виконання норми внесення добрив можна зробити тількитоді, коли аналітичні розрахунки проводяться з використанням спеціальнихкоефіцієнтів. Контроль за виконанням плану вивезення добрив на поляслід виконувати оперативно.

Аналізуючи економічну ефективність застосування добрив,визначають приріст урожаю окремих культур з 1 га в результаті застосуваннядобрив без витрат на придбання та внесення добрив (з розрахунку на 1 гаплощі, одиницю вартості внесених добрив або на 1 ц., якщо застосовувавсяодин вид добрив); кількість центнерів кормових одиниць в прирості врожаюз розрахунку на 1 одиницю вартості або на 1 центнер внесених добрив.

Такий аналіз дає можливість встановити, під яку культуру першза все треба вносити добрива і в якій кількості.

3. Аналіз трудових ресурсів, продуктивності та оплати праці

Аналіз чисельності складу трудових ресурсів, забезпеченості ними іїх використання має велике значення для виявлення резервів збільшеннявиробництва сільськогосподарської продукції. Від раціональної організаціїпраці залежать своєчасне виконання польових та інших робіт, врожайністькультур, збільшення продуктивності праці в господарствах.

Завданням аналізу є:
1) визначити рівень забезпеченості господарства трудовими ресурсами з урахуванням потреб у працівниках основних професій;
2) визначити якісний склад працюючих, можливості збільшення їх професійного рівня;
3) визначити плинність кадрів, особливо серед молодих працівників, фахівців, її причини, а також спосіб закріплення кадрів в господарстві.

Зіставляючи фактичну чисельність працюючих із запланованою,можна проаналізувати забезпеченість господарства робітниками і інженерно -технічним персоналом, а також зміни середньорічної чисельності кожноїкатегорії працюючих порівняно з минулим роком.

Поряд з постійними при виконанні польових робіт залучають сезоннихробітників. Потреба в них коливається поквартально залежно від майбутньогообсягу робіт. У зв'язку з цим аналізують забезпеченість постійними ісезонними робітниками по кварталах року, порівнюючи среднеквартальнуючисельність за планом і звітом. Для аналізу використовують дані обліку праці ірічного звіту.

Разом із зростанням рівня механізації трудомістких процесів змінюєтьсягалузева структура зайнятості робітників. Необхідно проаналізувати, вякому напрямку змінюється структура зайнятості працюють в господарствіпорівняно з попередніми роками.

Поряд з цим аналізують виконання плану затрат праці по галузяхвиробництва що дає можливість з'ясувати причини зайнятості в цихгалузях. Для порівняння слід брати тільки прямі витрати праці по кожнійгалузі і окремо на управління та обслуговування господарства або повнівитрати, тобто включати в витрати по кожній галузі відповідну частинууправлінських витрат.

Аналіз використаньзованія робочого часу.

Основні завдання аналізу використання робочого часу - визначитияк у господарстві використовувався склад працюючих; наскільки рівномірною булаїх трудова зайнятість протягом звітного періоду; які єможливості для подальшого використання робочого часу в господарстві. Уплануванні середньорічної чисельності працюючих у господарстві витрати праціпозначають у людино-годинах по окремих професій і посад.

У різних галузях сільського господарства періоди інтенсивноговкладання праці неоднакові, тому треба проаналізувати витрати праціпо кожній культурі і галузі виробництва помісячно, а також визначитичастину витрат праці по кожній культурі в загальних витратах праці по господарству вцілому.

Аналіз використання робочого часу по кількості відпрацьованихднів одним робітником допомагає виявити резерви більше повного використаннярічного фонду робочого часу. Необхідно вивчити тривалість робочогодня, тобто скільки годин відпрацював у середньому за кожний день один робітникпо господарству в цілому і в межах окремих галузей виробництва. У формахрічного звіту використовують відповідні дані з документівбухгалтерського обліку.

Аналіз продуктивності праці.

Основні завдання аналізу продуктивності праці: визначити виконанняплану і динаміку продуктивності праці одного робітника, показники, яківпливають на формування її рівня; проаналізувати витрати праці навиробництво одиниці основних видів продукції рослинництва ітваринництва та визначити резерви подальшого їх зниження.

Продуктивність праці визначають за кількістю продукції,виробленої за одиницю робочого часу на виробництво одиниціпродукції, або за витратами робочого часу на виробництво одиниціпродукції.

Аналізуючи діяльність підприємства за звітний період, фактичнупродуктивність праці порівнюють з плановою і визначають, як вона зміниласяпорівняно з минулим роком і наскільки відрізняється від її рівня в кращомугосподарстві району.

Річний виробіток на одного працюючого залежить від співвідношеннячисельності адміністративно-управлінського персоналу і працюючих, зайнятихбезпосередньо на фермерських господарствах. Математично цюзалежність можна виразити як добуток вироблення одного робітника начастина управлінського персоналу, зайнятого в сільськогосподарськомувиробництві. Тому під час аналізу продуктивності праці необхідновивчити використання робочого часу протягом року і впливчисельності управлінського персоналу на зміну річної продуктивностіпраці.

За даними річної звітності та бухгалтерського обліку можна визначитизалежність показників річної продуктивності праці. Цю залежність можнавиразити формулою:

ВП/КР = ВП/КГ * КГ/КД * КД/КР (* КР (/ КР (,

де ВП - валовий продукт; КГ - кількість відпрацьованих годин; КД --кількість відпрацьованих днів; КР (- кількість постійних, сезонних ітимчасово працюючих, зайнятих в сільськогосподарському виробництві; КР (--середньооблікова кількість працюючих у сільськогосподарському виробництві.

Методом ланцюгових підстановок за цією формулою можна визначити впливкожного показника на відхилення результативного показника від плановогоабо торішнього.

Витрати праці на виробництво продукції планують окремо на зимовийі літній періоди, тому фактичний рівень їх на одиницю продукціїпорівнюють з плановими за відповідний період. Якщо планом передбаченотільки середньорічні витрати праці на виробництво одиниці продукції, топотрібно порівнювати з фактичним рівнем витрат.

Аналіз використання фонду заробітної плати.

Основними завданнями аналізу використання фонду заробітної плати всільськогосподарських підприємствах є:

1) визначення суми абсолютної і відносної перевитрати

(економії) фонду заробітної плати та визначення причин, які її зумовили;

2) вивчення структури фонду заробітної плати, впровадження матеріальних стимулів за високі результати праці;

3) порівняння розміру оплати праці працівників, зайнятих у різних галузях виробництва.

Під час аналізу використання фонду заробітної плати розрізняютьабсолютний і відносний перевитрату (економію). Абсолютний перевитрата --порівняння фактичного фонду заробітної плати з плановим як абсолютнусуму його перевищення. Відносний перевитрата - фактичний фондзаробітної плати порівнюють з плановим фондом, перш відредагованим зурахуванням виконання плану валового доходу.

Остаточно визначають розмір оплати тільки в кінці року припідбиття підсумків діяльності господарства. Як відомо, відрахування відвалового доходу на оплату праці не можуть бути однаковими і залежать відекономічних можливостей підприємства. На економічно сильнихпідприємствах крім основної та додаткової оплати для матеріальногостимулювання за підсумками року розподіляють частина чистого доходу, щозбільшує середній розмір оплати праці за 1 день.

Ефективність різних систем заохочення можна проаналізувати,порівнюючи отриманий додатковий результат (Рд) з сумою премій абоіншого заохочення (Пд), що виплачуються за його досягнення. Додатковоотриманий дохід підприємства (ДД) при цьому становить:

дд = Рд - Пд.

За цими даними керівництво підприємства при розрахунку очікуваноїекономічної ефективності від впровадження тієї чи іншої системи заохоченняпрацюючих буде бачити, на скільки можна збільшувати розмір матеріальногозаохочення, забезпечуючи при цьому зростання рівня рентабельності виробництва.

Як відомо, підвищення оплати праці, не забезпечено відповіднимзбільшенням її продуктивності, призводить до зменшення чистого доходу.
Тому треба контролювати коефіцієнт співвідношення (Кс) індексупродуктивності праці (Іпр) і індексу оплати праці (Iопл):

Кс = Іпр/Iопл

Практика показує, що чим більше Кс, тим нижча собівартістьпродукції. Вплив продуктивності та оплати праці на собівартість продукції
(Сп) можна визначити формулою:

Сп = (Пп - Зх)/(100 + Пп) * ПВзп,

де Пп - приріст продуктивності праці,%; Зп - приріст середньої оплатипраці,%; ПВзп - частина заробітної плати в собівартості продукції,%.

Якщо темпи зростання продуктивності та оплати праці однакові, тособівартість продукції не зміниться за рахунок збільшення продуктивностіпраці.

4. Аналіз загальновиробничих і загальногосподарських витрат

Планові суми загальновиробничих і загальногосподарських витрат увиробничо-фінансовому плані наведені з поділом у статтях витраті галузями. На розмір фінансово-адміністративних витрат впливає прийнята вгосподарстві структура управління. Використовуючи методи багатофакторногокореляційного аналізу, можна простежити в групах господарств однаковоюспеціалізації залежність рівня управлінських витрат (у) від такихпоказників, як вартість валової продукції (х1), кількість середньорічнихробітників (х2), площа сільськогосподарських угідь (х3), кількістьвідділень (х4).

З аналітичною метою можна розрахувати суму накладених витрат наодиницю вартості валової продукції. У цьому випадку економія абоперезатрати порівняно з планом прямих витрат не вплине на рівеньаналізувати показники.

Протягом року необхідно проводити поточний контроль завитратами на обслуговування виробництва і управління, зіставляючинаростаючі витрати з плановими, до передбачених на рік або квартал. Усередині кварталу планові суми по окремих статтях можна умовноподілити на три рівні частини. Такий поділ по кварталах і місяцях рокуполегшує контроль за виконанням загальновиробничих і загальногосподарськихвитрат і дає можливість своєчасно вживати заходи щодонедопущення перезатрати по окремих статтях.

Суми витрат розподіляють пропорційно прямій оплаті праці,нарахованої амортизації і витрат на ремонт сільськогосподарської техніки,віднесених на основні витрати галузі та окремі види продукції.

Слід також перевірити, чи не було відхилень у сумізагальновиробничих і загальногосподарських витрат від плану за окремими видамипродукції результатом їх неточного поділу. Для цього за річним звітомвизначають ці витрати з розрахунку на одиницю витрат на оплату праці,амортизацію і поточний ремонт. За всіма видами продукції тваринництва цейпоказник повинен бути однаковим. По продукції рослинництва такуперевірку можна зробити тільки за бухгалтерськими даними (окремо за витратамиминулого та звітного років).

5. Аналіз фінансового стану сільськогосподарських підприємств

Фінансовий стан виробництва характеризується станом засобів,їх обігом, взаєминами з банками і бюджетом, дебіторів ікредиторами. Воно залежить від виконання плану з таким виробничимпоказниками, як зниження собівартості виробництва, реалізація продукції,дохід і т.п. Фінансове становище впливає на виробничу діяльністьпідприємства. Тому в процесі фінансового аналізу необхідно з'ясувати всіпричини фінансових ускладнень і намітити шляхи їх усунення.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, встановлюють кількістьвласних обігових коштів, які беруть участь в обороті, іефективність їх використання, відшукують шляхи прискореного оборотукоштів, що дає можливість отримати більший господарський ефект. Підчас аналізу фінансового стану діяльності підприємства необхіднооцінювати не тільки власні оборотні кошти, а й кредитні.

Оцінка фінансового стану підприємства, що функціонує вумовах інфляції. Як правило, інфляція сприяє завищення оцінкиреального прибутку, внаслідок чого підприємства змушені сплачувати податкичастково за рахунок свого капіталу.

Для подолання наслідків інфляції крім грошово-кредитної табюджетної політики слід здійснювати переоцінку фінансових результатівдіяльності підприємств з метою звільнення від інфляційного тиску.
Для перерахунку фінансових результатів господарської діяльностісільськогосподарського підприємства необхідно здійснити переоцінкузалишків матеріальних запасів, власного капіталу, вартості основнихфондів, результатів для реалізації продукції. Після цього слід провестипереоцінку балансу підприємства на кінець року за реальною вартістю, якапотребує поглибленого аналізу із загальними фінансовими критеріями та показниками
(ліквідністю, платоспроможністю, прибутковістю і т.п.). Необхідністьдефляції звітних даних не викликає сумнівів, але водночас існуютьрізні способи їх коригування.

У процесі звітних даних необхідно здійснювати переоцінкуматеріальних витрат. Також необхідно визнати, що використання загальногоіндексу цін, розрахованого звичайними методами за вартістю товарообігу, ваграрному секторі економіки України пов'язане з певними труднощами:
1) бухгалтерська оцінка таких статей, як будівлі, транспортні засоби, продуктивна і робоча худоба, багаторічні насадження, виробничі запаси, що часто не відповідає реальним ринковим цінам;
2) немає точних і достовірних загальних індексів цін по суміжних з сільських господарством галузях;
3) специфічні особливості сільського господарства відрізняють його від інших галузей суспільного господарства;
4) більшість сільськогосподарських підприємств є багатогалузевими суб'єктами, які використовують матеріальні ресурси як власного виробництва, так і придбані.

Щоб вирахувати наведені вище показники, використовуємо:
1. Загальний індекс фізичного обліку: Iq = (q1p0/(q0p0
2. Загальний індекс цін валової продукції: It = (q1p0/(q0p0
3. Загальний індекс цін: Ip = It/Iq

Для об'єктивного і глибокого оцінювання фінансового станупідприємства і перспектив його фінансової стійкості слід використовуватисистемний підхід, використовуючи показники, які характеризують різністорони виробничо-фінансової діяльності. В цілому ці показникиможна розділити на три групи:

1. Показники платоспроможності

2. Показники фінансової стійкості

3. Показники рентабельності

Для комплексної оцінки фінансового стану сільськогосподарськихпідприємств, більшість яких мають низький рівень доходу або єзбитковими і тільки реорганізувалися в акціонерні товариства, більшепідходить пятіфакторная модель:

КСЗ = (В/(А * Пб/В * (А/Кз + Зс * Кз + Зс/К * (1 - ДД)) * 100, де КСЗ - коефіцієнт стабільності росту; В - чистий виторг відреалізації; А - загальна сума активів; Пб - балансовий прибуток; Кз --кредиторська заборгованість; Зс - позичені кошти; К - статуснийкапітал; ДД - частина дивідендного фонду чистого прибутку.

Збільшення коефіцієнта стабільності зростання означатиме дляпідприємства зміцнення його фінансового становища, збільшення ефективностівиробництва і зниження ризику неплатоспроможності. Поряд з цим, зниженняцього показника вкаже на серйозне зниження ділової активності, а слідомза ним - погіршення фінансової стійкості.

Висновок

У даній роботі були розглянуті найбільш актуальні теми - цеаналіз використання земельних ресурсів, аналіз трудових ресурсів, і аналізосновних показників діяльності підприємств.

Економічний аналіз сільськогосподарських підприємств призначенийдля виявлення причин відхилення від плану; недоліків плану, обліку іконтролю, оцінки раціонального використання землі, ресурсів (матеріальних,фінансових, трудових і т.д.), своєчасне усунення помилок виробництва,оцінка фінансового стану підприємства.

Своєчасний та якісний аналіз дозволяє вчасно побачити іусунути недоліки, які можуть призвести підприємство до банкрутства.