Зміст.
1. Теоретичні основи економічної ефективності виробництва молока і вдосконалення витрат у молочному скотарстві.
1.1 Значення і стан молочного скотарства Росії, фактори на нього впливають.
1.2 Шляхи підвищення ефективності молочного скотарства в науковій літературі.
2. Природна та економічна характеристика ОПХ "Мінське" Костромського району Костромської області.
3. Організація і вдосконалення обліку витрат і виходу продукції молочного скотарства в ОПХ "Мінське" Костромського району Костромської області.
3.1 Значення і завдання бухгалтерського обліку.
3.2 Первинний і зведений облік витрат і виходу продукції.
3.3 Організація синтетичного й аналітичного обліку.
3.4 Калькуляція собівартості продукції молочного скотарства та закриття рахунку.
3.5 Удосконалення обліку витрат і виходу продукції в молочному скотарстві.
4. Сучасний стан та економічна ефективність виробництва молока в ОПХ "Мінське" Костромського району Костромської області.
4.1 Валове виробництво молока і фактори на нього впливають.
4.2 Аналіз витрат на виробництво і собівартість молока.
4.3 Економічна ефективність виробництва молока і резерви її підвищення.
5. Безпека і екологічність роботи.
Висновки та пропозиції.
Бібліографічний список.
Довідка № 1.
1. Теоретичні основи економічної ефективності виробництва молока і вдосконалення витрат у молочному скотарстві.
1.1 Значення і стан молочного скотарства Росії, фактори на нього впливають.
Аналіз сучасного стану скотарства в Російській Федерації показує, що за період з 1990 року по 1996 рік чисельність великої рогатої худоби скоротилося на 21.3 млн.гол, або на 37.3%, корів відповідно на 4.4 млн.гол або на 21.2%. При цьому виробництво молока зменшилося на
35.9%. Таке становище стало наслідком як скорочення поголів'я, так і значного спаду продуктивності худоби. Середній удій за ці роки знизився на 24.4% [1]. Тенденція спаду виробництва в АПК зберігається і сьогодні. Число регіонів Росії з річною продуктивністю менше 200 кг. зросла у 1998 році з 11 до 48.
Практикою світового та вітчизняного скотарства доведено, що прибутковість сучасного молочного господарства безпосередньо пов'язана з удоєм корів. Внаслідок цього тваринники країн з розвиненим молочним скотарством різними зоотехнічних прийомів домагаються зростання їхньої продуктивності. При цьому кількість молочних корів, як правило скорочується, при збільшенні обсягу виробництва молока.
Відомо, що високопродуктивна корова - це відповідний рівень культури виробництва та менша витрата кормів на кожен літр молока і життєздатний приплід, і здорова навколишнє середу. Для того, щоб беззбитково містити стадо корів, слід звільнятися від усіх непридатних до використання тварин.
Характерно, що в деяких господарствах найкращі показники збільшення виробництва молока, підвищення продуктивності корів і зниження витрат на одиницю молочної продукції досягнуто в результаті скорочення поголів'я корів. Не потребує доведення, мабуть, очевидний факт: ефективніше утримувати одну корову з високим удоєм, ніж 2-3 з низьким [2].
Виробництво м'ясних молочних продуктів є одним з основних джерел задоволення потреб населення в високобілкових продуктах харчування. Кризова ситуація останніх років призвела до зниження обсягів і ефективності виробництва м'ясної, молочної продукції і скорочення їх споживання. Надої молока від однієї корови на сільськогосподарських підприємствах склали в 1995 році 2 007кг. , Тобто знизилися проти рівня 1990 року на 38.5%.
Зниження обсягів виробництва молочної продукції викликано перш за все незацікавленістю товаровиробників у розвитку галузі в умовах диспаритету цін, зростання неплатежів, погіршення забезпеченості кормами та іншими матеріально-технічними ресурсами, зниження рівня селекційно племінної роботи.
Так в результаті сформованих цін на зернофураж розмір виручки від його реалізації в кілька разів вище, ніж при трансформації зернових кормів на молочну продукцію.
На становище виробників і споживачів продукції тваринництва негативний вплив мали умови приватизації підприємств переробної промисловості і торгівлі, які, використовуючи своє монопольне становище, привласнюють значну частину кінцевого продукту.
Реалізація молочної продукції стримується тим, що місцеві адміністративні органи нерідко обмежують її вивіз в інші регіони. Ситуація ускладнюється також через зростання тарифів на залізничному транспорті і високих витрат при автомобільних перевезеннях.
Розроблений на перспективу прогноз розвитку галузей тваринництва в 1996-2000 р.р. намічає стабілізацію чисельності поголів'я худоби та деяке зростання його продуктивності. На основі впровадження інтенсивних технологій та державної підтримки галузі припускає істотно підвищити продуктивність тварин і збільшити виробництво товарної продукції.
У найближчому майбутньому передбачається перейти на найбільш ефективні, ресурсозберігаючі технології виробництва молока, що дозволяє підвищити продуктивність до 3 000кг. на одну корову.
У перспективі основними напрямками розвитку галузей тваринництва повинні стати-раціональне поєднання великого, середнього та дрібнотоварного виробництва, використання інтенсивних і традиційних факторів його розвитку на основі комплексного рішення в рамках цільових програм завдань збільшення виробництва кормів, вдосконалення селекційно-племінної роботи, підвищення зацікавленості товаровиробників у кінцевих результати.
Скорочення чисельності тварин передбачає компенсувати більш інтенсивним використанням поголів'я, підвищенням його продуктивності, зростанням товарності виробництва.
Одним з важливих напрямів стабілізації та подальшого розвитку галузі є перехід до високовартісні виробництва на основі диференційованого державного та регіонального фінансування сільськогосподарських товаровиробників.
Що очолює в реформуванні виробництва, на думку академіка РАСГН В.Р. Боєва, є не зміна форм власності і господарювання, а створення здорового економічного клімату для розвитку виробництва на розширеній основі, що досягається на базі удосконалення системи цін, кредитування та оподаткування. Інакше кажучи, необхідно забезпечити такі відносини між виробниками і споживачами, при яких би в процесі господарської діяльності відшкодовувалися витрати на отримання користується попитом продукції і створювалася прибуток, необхідна для виробничої діяльності на здоровій економічній основі. Непорушною умовою цього процесу повинні бути пряма зацікавленість і відповідальність виробників у всіх сферах прикладання праці за результати своєї діяльності.
1.2 Шляхи підвищення ефективності молочного скотарства в науковій літературі.
Науковими дослідженнями встановлено і виробничою практикою підтверджено, що з підвищенням молочної продуктивності корів знижуються витрати кормів і праці на одиницю одержуваної продукції. Не менш важливо звернути увагу на зміну структури витрат кормів і зниження вартості витрачених кормів на отриману продукцію. Тут є великі резерви за рахунок використання природних і поліпшених пасовищ, збільшення в раціоні питомої ваги сіна гарної якості, при мінімальному витрачання концентрованих кормів. Така система забезпечує біологічну повноцінність годівлі і цілком себе виправдовує [1].
Специфіка галузей тваринництва обумовлює особливості інтенсифікації, які виявляються в тому, що продуктивність і ефективність галузей залежить від ступеня використання потенціалу тварин, їх можливостей.
Тому необхідно створити умови для максимальної реалізації даних факторів. Це передбачає широку програму заходів щодо забезпечення необхідного рівня, якості і поєднання біологічних, технічних, організаційно-технологічних та економічних чинників.
Простий кількісне зростання поголів'я без поліпшення його якості і структури, застосування нових, більш сучасних технологічних і технічних систем, без використання високоефективних машин і устаткування, кормових засобів достатнього обсягу і якості призводить сьогодні до значного збільшення потреби в трудових і матеріальних ресурсах, що при низькому рівні продуктивності праці обумовлює в кінцевому рахунку значне зростання фондомісткості, матеріаломісткості і собівартості продукції. Найважливішими факторами й умовами підвищення продуктивності праці та ефективності в галузі тваринництва є: перехід до нових більш прогресивних технологій, систем організації виробництва і праці. поліпшення породних і племінних ознак тварин, при значному підвищенні забезпеченості їх високоякісними нормами достатнього обсягу.
Трудомісткість виробництва молока залишається дуже високою і темпи її зниження ще дуже низькі. Головною причиною є високі витрати праці в розрахунку на одну корову з-за низького рівня механізації, який значно впливає на рівень продуктивності праці та економічну ефективність молока в цілому.
Фактором, що робить вплив на продуктивність праці в молочному скотарстві, є стаж роботи, рівень професійної підготовки та можливості її поліпшення. Процес старіння кадрів, при загальному їхній недолік негативно позначається на виробництві. Рівень продуктивності корів є найважливішим техніко-економічним показником розвитку галузі молочного скотарства. На продуктивність тварин впливає велика кількість чинників. Тут необхідно мати на увазі перш за все комплекс факторів і умов, які безпосередньо пов'язані з самими тваринами, їх біологічними і фізіологічними особливостями [3].
Ефективність поділу молочної худоби в значній мірі залежить від інтенсивності маточного поголів'я. Однак навіть в кращих господарствах країни строк продуктивного довголіття корів складає 3.5 - 4 лактації, тобто більшість тварин не доживають до того віку, коли вони реалізують найвищу продуктивність. Це уповільнює темпи зростання поголів'я, виробництва молока, веде до непродуктивних витрат та ефективності виробництва [4].
Величина удоїв корів різного віку показує, що менше отримують молока від первотелок. Це пояснюється тим, що у них ще не закінчені ріст і формування організму і на це витрачається певна частка енергії, що отримується з кормом. Крім того, секреторна частина вимені у первотелок ще не досягла максималізму, тому надої корів першого отелення становить усього 70-75% від майбутньої молочної продуктивності і досягають максималізму до четвертого готелю. У тварин третій - п'ятий отелень ріст і розвиток організму, у тому числі і вимені закінчені, тому молочна продуктивність найвища.
У порівнянні з первотелкамі, у цьому віці отримують на 30 - 40% молока більше. На сьомому - дев'ятому готелі удій корів знижується на 10-13%, але він все-таки вище, ніж у первотелок на 18-30%. Корови старшого віку, при постійному прив'язному утриманні, зберігають кілька років досить високу стабільну продуктивність, тому їх наявність в молочному стаді економічно обгрунтовано [5].
Тривало використовувані корови, які щорічно теляться і зберігають на протязі багатьох лактацій стабільні і високі надої, особливо цінні. Тому пошук шляхів збільшення тривалості господарського використання високопродуктивних корів є актуальним. Інтенсивне використання молочних корів повинно бути забезпечено оптимальними умовами для вирощування молодняка і підготовки тварин і лактації, що дозволяє досягти живої маси корів при першій готелі у віці 24-28 місяців 500-600 кг., Отримати удій за першу лактацію 4 400кг. , За третє - 5 208кг. й експлуатувати корів на протязі чотирьох - семи лактацій [4].
Важливе значення має рівень і якість годівлі, який на 60 -70% визначає різницю в продуктивності корів.
При нормуванні та оцінці повноцінності годівлі великої рогатої худоби до теперішнього часу на перше місце висувається поживність раціону, але іноді недооцінюється його структура. Окремі автори вважають, що вирішальною умовою, що впливає на обмін речовин в організмі тварин і ефективність годування є не набір кормів у раціоні, а збалансованість його по енергії, поживним і біологічних речовин.
Разом з тим, функціональні досягнення біологічної науки з фізіології травлення та обміну речовин у жуйних, отримані за останні десятиліття, багаторічна практика громадського скотарства нашої країни зумовили необхідність внесення суттєвих коректив у типи і раціони годівлі великої рогатої худоби в зімнестойловий період.
Багаторічна практика громадського скотарства показала, що широке застосування силосного, силосної-концентрованого і силосної-сенажних-концентратного типів годівлі корів не забезпечує їх високою і стійкою молочної продуктивності, збереження здоров'я, відтворної здатності і нормального терміну господарського використання. При цьому спостерігаються масові порушення обміну речовин у корів, висока захворюваність новонароджених телят шлунково-кишковими хворобами і велика яловість маточного поголів'я. Внаслідок захворювань корів ацидозом, Кетози, безпліддям та іншими хворобами, пов'язаними з порушенням обміну речовин, вони часто піддаються вимушеного забою або передчасної вибракування та здачі на забій. В результаті всього цього в багатьох господарствах, так і в цілому по Росії, мають місце дуже короткі терміни господарської експлуатації молочних корів (дані 1995 року), в даний час вибракування корів по країні складає близько 30%, що незалежно від рівня відтворення і якості молодняку , вимагає повного оновлення молочного стада кожні три роки.
Основною провідною причиною вищевказаного неблагополуччя в молочному скотарстві є неправильне, фізіологічно необгрунтоване годування корів у зімнестойловий період з раціонів, структура яких не відповідає фізіологічним особливостям травлення у жуйних травоїдних тварин. Це і обумовлюється силосні і солосно-концентратним типами годування, коли в раціонах переважає зміст кислих (силосу і концентратів) - неприродних для жуйних кормів, і дуже мало міститься сіна - самого природного корму, необхідного для тварин.
Існує залежність основних зооветеринарних показників молочного скотарства від кількості окремих видів кормів. При цьому, чим вище забезпеченість сіном та коренеплодами, тим більше вихід телят і менше їх захворюваність і загальний падіж. Середньорічний надій молока на одну корову прямо залежить від загальної забезпеченості кормами в кормових одиницях, так і окремих видів кормів.
Отже, необхідно суттєво змінити структуру зимових раціонів для корів у бік збільшення в них частки грубих кормів, особливо сіна в 2 - 2.5 рази і зниження частки силосу не менш ніж у 2 рази. У структурі витрат за рік питома вага кормів повинен бути 28 -30%, у тому числі сіна 22 - 25% замість 10-14%, що рекомендуються в даний час. Долю силосу слід зменшити до 9 - 12%, замість 22 - 25%. Для стельних сухостійних корів основою зимових раціонів має бути гарне сіно (не менше 50% за поживністю).
Вважаємо, що силос не можна відносити до групи соковитих кормів, а виділити його в окрему групу "консервований корм", як це прийнято у ряді зарубіжних країн [6].
Слабо поставлений облік і контроль витрачаються кормів. Практично на молочне стадо списується не фактично згодовуються обсяг кормів, а заготовлені корми, включаючи втрати при зберіганні і т.п. , Що значно завищує фактичний рівень споживання. При низькому рівні і якості годівлі - на підвищення продуктивності. Збалансоване годування, при високій питомій вазі концентратів в раціоні (до 30%) забезпечує підвищення продуктивності корів і окупність витрат.
Є також істотні сезонні відмінності середньомісячного удою корів і ефективності виробництва?? олока. Так, удій в пасовищний період у середньому за місяць вище удою в стійловий. При цьому відзначається помітне зниження собівартості 1 центнера молока, за рахунок більшого використання дешевих кормів, істотного збільшення продуктивності праці та окупності корму продукцією.
В цілому, чинники підвищення продуктивності корів впливають не тільки на удій, але і на інші показники економічної ефективності виробництва молока, також на - продуктивність праці, витрати кормів на 1 центнер молока, собівартість виробництва 1 центнера молока, фондовіддачу, окупність кормів. < br /> Основним елементом племінної роботи в тваринництві, є оцінка тварин і на цій базі їх підбір, відбір і використання. При оцінці молочних корів за продуктивністю враховують їх молочність, вміст в молоці білка та жиру, придатність до машинного доїння.
Селекційна робота дозволяє істотно підвищити генетичний потенціал продуктивності шляхом широкого використання високоякісного генофонду імпортних порід. Міжпородне схрещування призводить до помітного підвищення ефективності виробництва молока.
Узагальнюючи вітчизняний і світовий досвід розвитку молочного скотарства та з огляду на обстановку, що склалася в Російській Федерації, необхідно зосередити увагу не на збільшенні, а на стабілізації поголів'я молочних корів і спрямувати всю увагу на підвищення інтенсивності використання наявного поголів'я, на зростання молочної продуктивності за рахунок здійснення комплексу зоотехнічних, організаційних та економічних заходів.
У зв'язку з цим необхідно звернути особливу увагу фахівців, керівників господарств і сільськогосподарських органів, а також фермерів на здійснення таких технологічних елементів і економічних факторів:
- Істотно поліпшити відтворення, звести до мінімуму яловість корів, своєчасно проводити вибракування непридатних до відтворення корів і нетелів;
- Максимально зберегти приплід, поліпшити вирощування молодняка, забезпечити необхідну кількість телиць для ремонту стада;
- Підвищити рівень годівлі і поліпшити утримання корів у сухостійних
період і тим самим забезпечити біологічні та зоотехнічні передумови підвищення молочної продуктивності, при підготовці корів і разд;
- При відтворенні використовувати тільки биків-поліпшувачів за провідними ознаками продуктивності;
- Ширше практикувати заходи економічного та морального стимулювання працівників тваринництва і фахівців за підвищення молочної продуктивності та якості молока;
- Ширше впроваджувати новітні засоби механізації доїння, зберігання і переробки, що забезпечують отримання екологічно чистого і високої якості молока;
- Встановити більш тісні інтеграційні зв'язки виробників з переробними підприємствами та торговельними організаціями, встановити величезний диспаритет цін на молоко та молочні продукти;
Важливим резервом підвищення економічної ефективності виробництва молока є скорочення віку першого отелення. З одного боку, допустимо осіменіння телиць в ранньому віці, коли вони ще не досягли повного фізіологічного розвитку, тому що в цьому випадку виходить слаборозвинений приплід, збільшується відсоток яловості корів. З іншого боку, пізні отелення наносять економічний збиток скотарства, оскільки зростає період непродуктивного використання тварин. Це пов'язано з незадовільною організацією вирощування телиць, що затримує їх покриття.
Слід зазначити, що головним недоліком у процесі вирощування нетелів є недокорм, погані умови утримання і догляду. Все це призводить до того, що тварини не набирають до відповідного віку, потрібної маси. Дослідження показали, що найвищий розмір прибутку можна отримати при осіменіння в 18 - 19 місяців.
Подовження сухостійних періоду призводить до істотного недобору молока, також як і подовження сервіс-періоду призводить до зменшення удою і помітного зниження виходу телят.
Важливу роль у скороченні межотельного періоду відіграє своєчасне осіменіння корів, а також методи злучки. Застосування штучного осіменіння дозволяє в найкоротші терміни створити високопродуктивне стадо корів.
Більшість отелень припадає на кінець зими і початок весни, внаслідок чого в осінньо-зимові місяці більшість корів знаходиться на сухість. Таке явище пов'язане з розподілом случек корів по місяцях року, який, внаслідок, синхронно впливає на терміни отелень. Сезонність отелень також пов'язана з неповноцінним і недостатнім годуванням тварин у зимовий період.
Концентрація отелень на порівняно короткому відрізку часу порушує нормальний ритм на фермах, створює періоди особливої напруги, перевантаження працівників, переповнення пологового відділення та Телятников. Це ускладнює правильну організацію праці, веде до зростання захворюваності і падежу телят.
Успіх роботи з формування високопродуктивного стада залежить від умов утримання від умов утримання, рівня зооветеринарної роботи, своєчасності вибракування хворих та малопродуктивних тварин, що не відповідають вимогам інтенсивних технологій. Основними причинами вибракування корів є яловість і низька продуктивність.
Таким чином, формування високопродуктивного стада - результат тривалої праці. На його створення потрібно багато часу і великі матеріальні витрати. У такому кропіткій справі неприпустимі похибки, тому що вони пов'язані з великими збитками. Породний худобу має високу молочну продуктивність, добре оплачує корм продукцією, що сприяє зниженню собівартості 1 центнера молока [7].
Витрати виробництва - найважливіший економічний показник ефективності виробництва будь-якої продукції. Дійсні витрати по своїй суті являють собою витрати живої і матеріалізованої праці на виробництво. У загальних витратах праці, тобто в дійсних витратах виробництва виділяється частина, що складається з витрат минулої праці і витрат живої праці, яка являє собою працю "на себе". Витрати минулої праці та праці "на себе" становить дійсний зміст особливої категорії витрат, що отримала назву собівартості продукції. При обчисленні собівартості сільськогосподарської продукції, окрім зазначених витрат, у неї включаються елементи чистого доходу. Тому на практиці собівартість являє собою матеріально-грошові затрати підприємства на виробництво одиниці продукції.
4. Сучасний стан та економічна ефективність виробництва молока.
4.1 Валове виробництво молока і фактори на нього впливають.
В економіці молочного скотарства першорядне значення має зростання середньорічних удоїв. Збільшення валових надоїв від того ж поголів'я - важливий фактор підвищення окупності витрат шляхом скорочення частки підтримуючої частини корми і витрат праці на одиницю продукції. Валовий продукцією молочного скотарства є загальний обсяг продукції галузі, проведеної за той чи інший період часу. Основна валова продукція - молоко, що отримується від молочного стада корів, сполучена - приплід, а побічна - гній. Як показує аналіз у ОПХ "Мінське" в динаміці за ряд років відбулися зміни у валовому виробництві молока. Розглянемо, як змінювалася продуктивність тварин, поголів'я корів за 1993 - 1997 роки і як це вплинуло на валовий надій, графічно.
Рис.1 Вплив зміни чисельності корів і їх продуктивності валове
виробництво молока.
Умовні позначення:
- Надої на одну корову, кг.
- Валове виробництво молока, ц.
- Середньорічне поголів'я корів, голів.
На зниження валового виробництва молока в 1997 році вплинуло зниження продуктивності тварин на 6%, а на його підвищення в 1994 році навпаки підвищення продуктивності. Цього року поголів'я корів знижувався, але незначними темпами (1%), що не вплинула на валовий надій. У 1995 році картина змінилася: валовий надій падає (на 4%), у зв'язку зі зниженням чисельності корів (на 4%), продуктивність тварин досить висока і становить 101% від рівня 1993 року. У 1997 році валовий надій і продуктивність тварин дещо знижується (1%), а кількість тварин досягає своєї мінімальної величини.
Даний графік був побудований на підставі цифр, наведених у таблиці 9.
У ОПХ "Мінське" в динаміці за ряд років відбулися зміни у валовому виробництві молока, тобто воно скоротилося в 1997 році в порівнянні з 1993 роком на 11.08ц. або на 5%, це відбулося у зв'язку зі скороченням чисельності корів на 55 голів або на 8%, але ці зміни супроводжувалися підвищенням продуктивності тварин на 116 кг. або на 3.47%. Якщо порівнювати продуктивність тварин в ОПХ "Мінське" з среднерайоннимі даними, то видно, що в господарстві вона вище в два рази. Число корів в стаді збільшується, якщо порівнювати дані 1993 і 1997 років. Збільшення відбулося на 2.7%. Зміна розміру валового надою молока в 1997 році, в порівнянні з планом за цей же рік, і з 1993 роком все, в т.ч. за рахунок окремих факторів, а саме чисельності, продуктивності корів, структури поголів'я, можна визначити за допомогою індексного аналізу в розрізі ферм. Виробництво молока в ОПХ "Мінське" здійснюється на двох дворах розташованих поруч.
Зниження валового надою в 1997 році відбулося на 4%, в порівнянні з 1993 роком. При удоях на одну корову на рівні 1993 року і поголів'я 1997 валовий надій 1993 року на 6% нижче валового надою 1997 року. Середній надої на одну корову 1997 року на 7% вище середнього удою 1993 року. Чисельність корів у 1997 році знизилася на 10%. У 1997 році валовий надій молока був на 864 центнерів менше, за рахунок зменшення чисельності корів - на 2 366ц. молока, а за рахунок збільшення продуктивності тварин підприємство додатково отримало 1 540 центнерів молока.
У зв'язку з тим, що зміна поголів'я корів прямо впливає на валове виробництво молока, розглянемо причини цього явища. У господарстві на зниження поголів'я впливає вимушений забій корів через їх захворюваності, яловості, забезпеченість корів старше двох років.
Показники відтворення стада мають важливе значення тому що впливають на рівень продуктивності тварин.
Таблиця 11
Показники відтворення стада.

Показники
Роки
-------------------------------------------------- ----< br /> 1993 1994 1995 1996 1997
Відхил-ня 1997 року від 1993
Отримано телят на 100 корів, голів
90
91
90
91
89
-0.8
Забезпеченість корів тьолками старше двох років,%
15
18
17
19
25
+9.2
Відбракувати корів (до поголів'ю на початок року),%
28
32
23
29
28
---
Падіж приплоду,%
6
36
11
8
6
---
Яловість корів,%
5.5
3.4
6.5
8.7
2
-3.5

Допустимий показник яловості 3-5%. У ОПХ "Мінське" за останні роки цей показник більше норми, так а 1996 році він склав 8.7%. За аналізований період яловість корів знизилася на 6%. Вихід телят на 100 корів відповідає зоотехнічним нормам, за аналізований період цей показник знижується на 0.8%. Показник забезпеченості корів тьолками старше двох років повинні бути 25% і більше, в господарстві ж цей показник значно нижчими в середньому 17%, але за аналізований період він зріс на 9.2%.
ОПХ "Мінське" не відбувається розширеного відтворення поголів'я корів, тому що відсоток вибракування тварин з стада вище (3% у середньому), ніж відсоток забезпеченості корів тьолками старше 2-х років.
Падіж приплоду в господарстві високий, це відбувається не тільки через незадовільну зоотехнічної роботи, а й через недосконалу комової бази, фізіологічної вибракування.
Вік спаровування в господарстві 21 - 23 місяці. Таке пізніше запліднення відбувається через те, що тварини не встигають набрати достатню живу масу до 18 - 20 місяців (оптимальний вік для першого злучки), через незбалансованість раціонів. Отже, додаткове утримання корів до злучки (3 - 5 місяців) підвищує витрати на одну голову. Також сухостійних період перевищує норму на 17 днів (60 днів), і сервіс-період на 23 дня перевищує норму (80 днів). Через збільшення витрат на одну голову, собівартість молока підвищується, знижуючи, тим самим ефективність виробництва молока.
Можна зробити висновок, що в господарстві є досить великі резерви поліпшення зоотехнічної роботи.
Найважливішою умовою успішного розвитку молочного скотарства в господарстві є забезпеченість худоби кормами. Для цього вирішальне значення має зміцнення кормової бази, тобто системи виробництва кормів, що забезпечує потребу тваринництва.
Рівень годівлі в ОПХ "Мінське" знизився на 6.23ц.к.ед. , Але залишився на високому рівні, в середньому за п'ять років він дорівнює 55.0 ц.к.ед. , Що значно вище зоотехнічних норм (38.8 ц.к.ед.). За зоотехнічним нормам на 1 центнер молока має витрачатися 1.1ц.к.ед. , Отже, щоб забезпечити середній удій 3 529кг. (В середньому за 5 років) необхідно, щоб рівень годування повинен
дорівнювати 38.8 ц.к.ед.. У ОПХ "Мінське" перевитрата кормів, так на одну голову, так і на 1 центнер молока, так як корми низької якості і раціони не збалансовані.
Щоб розглянути тип годівлі, необхідно розглянути структуру раціону, яка представлена секторною діаграмою.
У ОПХ "Мінське" концентрований тип годівлі з великим вмістом соковитих кормів і незначним вмістом грубих. Частка силосу в раціонах повинна бути знижена до 9 - 12%, а сіна збільшена до 22-25%. Сіно - природний корм для корів і найбільш благотворно впливає як на продуктивність тварин, так і на їх загальний стан. Частка грубих кормів у ОПХ "Мінське" дуже низька 7%, вона повинна бути збільшена до 28 - 30%. Незбалансованість раціону пояснюється тим, що господарство годує корів не тим чим треба, а тим на що вистачає коштів. Для збільшення молочної продуктивності важливо раціональне використання кормів, тому що в протилежному випадку, нераціональне використання кормів призводить до їх перевитрати і в наслідок цього підвищується собівартість молока.
У ОПХ "Мінське" окупність витрат на корми знизилася в 1.2 рази, у зв'язку з тим, що поряд із зростанням середньої ціни реалізації в 24.4 рази зростають і витрати корму в розрахунку на 1центнер молока в 28.3 раза.
Відставання зростання продуктивності від темпів подорожчання кормів пояснюється, з одного боку незбалансованістю раціонів, а з іншого боку-недотримання пропорційності інших факторів виробництва. Таких як: племінний та віковий склад, відтворювальні функції тварин, а також кваліфікація кадрів і умови утримання корів.
У ОПХ "Мінське" застосовується стійлово-пасовищне утримання тварин, при цьому на кожну корову припадає в середньому 1.23 га пасовища, при нормі 2 га. У господарстві застосовується штучне запліднення. Класний склад стада представляє собою: корів еліта-рекорд 56.5%;
еліта - 34.1%;
1 класу - 9.1%;
2 класу - 0.3%;
Щомісяця в господарстві проводяться контрольні доїння з визначенням відсотка жирності в молоці.
Зоотехнічне робота проводиться слабо в зв'язку з нестачею матеріально-грошових коштів, які впливають в кінцевому підсумку на продуктивність тварин.
У господарстві виробничі процеси досить механізовані. Доїння корів здійснюється за допомогою молокопровід ДАС-2-5, для подачі води обладнані індивідуальні поїлки.
Очищення приміщень здійснюється за допомогою транспортера ТСМ-160А. Роздача кормів, в основному, здійснюється ручним способом, окрім підвезення трав'яний зеленої маси. КТУ -10 і МТЗ-80 і 2ПТС-4 кормораздаточнік картоплі.
На фермах двозмінну роботу доярок, за кожною закріплено в середньому по 50 корів. Відбувається нестача працівників тваринництва, тобто доярок, так як старі працівники йдуть на пенсію, молоді не хочуть йти, тому що низька заробітна плата і немає матеріального стимулювання.
У ОПХ "Мінське" відбувається зниження продуктивності праці на 0.53 кг. , Підвищення трудомісткості на 0.2 людино-години. Але ці зрушення не значні, якщо взяти до уваги среднерайонние дані за 1997 рік.
Працівники ферм мало зацікавлені в результатах своєї праці. Доярка доплачують за жирність молока, за чистоту молока, але ці доплати не дають відчутної надбавки до зарплати. У середньому за 1997 рік заробітна плата доярок склала 795 рублів.
Матеріальне стимулювання сприяє зростанню трудової активності працівників і продуктивності праці.
4.2 Аналіз витрат на виробництво і собівартість молока.
Вищеня економічної ефективності виробництва молока на основі збільшення виходу продукції, при зменшенні витрат у розрахунку на одиницю, є однією з численних завдань, поставлених перед сільським господарством. В даний час важливим показником економічної ефективності виробництва молока, є рівень його рентабельності. Якщо не буде знижена собівартість молока, то навіть високі ціни реалізації не зможуть забезпечити значного зростання ефективності виробництва. Чим нижча собівартість, тим більше підприємство отримує прибутки і тим значніше кошти, якими вона має у своєму розпорядженні, для здійснення розширеного відтворення.
Виявити причини відхилення фактичної собівартості від прогнозованої за ряд років допоможе прийом еллітінірованія шляхом ланцюгових підстановок.
Якщо розглянути планові показники і фактичні дані, то можна зробити висновок, що ОПХ "Мінське" дотримується плану і перевиконує деякі показники.
У господарстві фактична собівартість молока за аналізований період була нижче планової, також як і продуктивність за ці роки.
Так у 1997 році зниження собівартості пояснюється зниженням витрат на
37%. У 1995 році за рахунок збільшення продуктивності тварин на 27.9% відбувається зниження собівартості 1 центнера молока на 11.39%.
Збільшення ж собівартості молока в 1993 році і 1994 році пояснюється збільшеними витратами на одну голову.
У підсумку можна зазначити, що на собівартість 1 центнера молока впливають і продуктивність корів і витрати на одну голову.
Для знаходження резервів зниження собівартості молока як показника витрат на одиницю продукції, потрібно проводити оперативний контроль за витратами. При цьому важливо розглядати зміни по кожній статті витрат, встановити причини, які викликали збільшення розміру доходів по цій чи іншій статті витрат, об'єктивно оцінювати доцільність зроблених витрат і вживати відповідних заходів до їх зниження.

У 1997 році витрати на 1 центнер молока зросли в порівнянні з 1996 роком в 1.3 рази за всіма статтями витрат.
Запланували в 1997 році набагато більше, ніж фактично було витрачено на виробництво 1 центнера молока, тому показники за всіма статтями витрат нижче планових В 1.1 рази.
Як видно на малюнку 3, найбільшу питому вагу в структурі витрат займають корми в 1996 і 1997 роках - 61.7%. Друге місце займає така стаття витрат, як оплата праці з відрахуваннями в 1996 і 1997 роках - 17.3%, потім роботи та послуги, а також витрати на організацію та управління, Витрати на утримання основних засобів займають найменший питома вага в структурі витрат на виробництво 1 центнера молока. У межах 2%.
Оплата праці з нарахуваннями 1 людино-години на 1997 годусоставіла 4.8 тис.руб. , Що більше планової величини на 0.3 тис.руб. У 1997 році відбулося більше витрачання центнерів кормових одиниць на виробництво 1 центнера молока, в порівнянні з планом на 0.06ц.к.ед.. Собівартість 1 ц.к.ед. фактично була вищою, ніж запланована-на 9.29 тис.руб.
Для зн