МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕГІ ім. СТЕПАНА Дем'янчук
[email protected]
Контрольна робота
Виконала:
Перевірив:
РІВНЕ - 2004
1. Визначити види банківських кредитів та охарактеризувати їх.
Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такогокредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника. Банківськийкредит класифікують за такими ознаками:
1. Цільова направленість.
2. Термін кредиту.
3. Вид відсоткової ставки.
4. Валюта кредиту.
5. Види обслуговування.
Залежно від мети кредит може надаватися на:
• фінансування оборотного капіталу;
• фінансування основного капіталу;
• викуп приватизованого підприємства.
Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.
Залежно від суб'єктів кредитних відносин прийнято виділятибанківський кредит, державний кредит, міжгосподарський (комерційний)кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит. У банківському кредитісуб'єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банк, у державному кредиті
- Держава, що виступає переважно позичальником. У міжгосподарському
(комерційному) кредиті обома суб'єктами є господарюючі структури, уміжнародному кредиті - резиденти різних країн. В особистому (приватному)кредиті одним із суб'єктів є фізична особа.
За такого критерію класифікації одна і та сама позичка може бутивіднесена до кількох видів кредиту. Наприклад, банківська позичка сімейномугосподарству може належати до банківського кредиту і до особистого
(приватного).
Тому неправомірно протиставляти товарну форму кредиту грошовій якменш розвинену, менш прогресивну. Відмінності між ними зводяться переважнодо сфер і обсягів застосування - грошова форма застосовується значно ширше,ніж товарна, оскільки перерозподіл вартості, що забезпечується кредитом,здійснюється переважно в грошовій формі.
Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість,можна виділити:
-виробничий кредит, що використовується на формування основного йоборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничіцілі;
- споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреблюдей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.
На перший погляд, складається враження, що тільки виробничий кредитвідповідає всім закономірностям руху кредиту, оскільки в результаті йоговикористання створюється нова вартість і передумови для повного поверненняпозіченої вартості кредитору. У сфері ж особистого споживання позиченавартість знищується, «проїдається» і тому тут не створюються передумови дляїї зворотного руху як ключової ознаки кредиту. Отож, споживчий кредит,здається, можна вважати аномалією. Проте це не так. Особисте споживання,
«Знищуючи» вартість предметів споживання, забезпечує підтримку та зростаннявартості робочої сили, продаж якої на ринку створює джерело поверненняпозіченої вартості кредитору. Тому і споживчий кредит цілком відповідаєусім закономірностям руху кредиту.
За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користуванняпозичальнику, виділяються короткострокові (до одного року),середньострокові (до п'яти років) та довгострокові (понад п'ять років)кредити. Як зазначалося вище, в основі такого поділу кредиту на види лежитьтривалість кругообороту капіталу, у формуванні якого бере участь позиченавартість.
За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види:
- кредити в промисловість;
- кредити в сільське господарство;
- кредити в торгівлю;
- кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво;
- кредити в інші галузі.
Класифікація кредиту за галузевою спрямованістю має практичнезначення. Воно проявляється в тому, що в кожній галузі є істотна специфікакругообороту капіталу, яка обумовлює адекватну організацію самогокредитного процесу.
Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі йоговиди:
- кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів,паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);
- кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві татваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовленняторфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи; на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва - житловихбудинків, літаків, кораблів тощо);
- кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складахвиробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо);
- кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах,коли економічні суб'єкти повинні здійснювати платежі, а призначені дляцього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати,розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо).
За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можнавиділяти такі види кредиту:
- забезпечений і незабезпечених;
- прямий і опосередкований;
- строковий і прострочений, пролонгованим;
- реальний, сумнівний, безнадійний;
- платний, безплатний.
Кожний із видів кредиту характеризує певну грань його внутрішньоїсутності, а в сукупності вони дають чітке уявлення про складну структурукредиту і процес його руху в межах товарної і грошової форм.
Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствамкредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування ізбільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет іпозабюджетні фонди.
Не можуть отримати кредити підприємства:
• проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитуваннязаходів фінансової санації);
• під укладені ними контракти, які не передбачають захиступозичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставкахтоварів;
• коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданимикредитами.
Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий,довгостроковий кредити.
Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредитиз плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.
Позики з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаютьсяпереважно за умов стабільної економіки. Іноді такі позики підприємство можеотримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. Заекономічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позики зплаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівнявідсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки
Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати вбанках позики із фіксованою відсотковою ставкою.
Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній,так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті відіноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл
Національного банку України.
Кредитування в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тім,що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо длякупівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть вважатися надійним джереломпогашення кредиту, бо можливі різкі зміни валютного курсу. Тому прогнозгрошових потоків підприємства здійснюється в іноземній валюті.
Видача підприємству позики в іноземній валюті, як і в національній,здійснюється банком тільки за відсутності простроченої заборгованості зараніше виданими позиками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.
Кредит в іноземній валюті може бути використаний підприємством нафінансування капітальних вкладень, придбання обладнання, сировини,матеріалів. Зокрема, підприємство може передбачати часткове використаннявиданого кредиту на такі цілі:
• оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операцій звалютою, які здійснюються відповідно до кредитного договору підприємства зіноземною фірмою;
• оплата витрат на відрядження працівників підприємства за кордон умежах встановлених нормативів, коли необхідність відряджень підтверджуєтьсяконтрактом;
• сплата мита, страхових та митних внесків, які встановлені країною -експортером і віднесені за умовами контракту на імпортера;
• оплата транспортних витрат у межах чинних тарифів або документальнопідтверджених витрат на транспортування експортної продукції.
Часом банки відмовляють підприємству у видачі кредитів у іноземнійвалюті. Так, банк може відмовити підприємству в позиці для спекулятивнихоперацій, оскільки такі операції мають зависокий ступінь ризику.
Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послугикредитного характеру (рис. 1).
Рис. 1 Банківське обслуговування підприємства.
Строковий кредит - це кредит, який надається повністю негайно післяукладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, абоодноразовим платежем у кінці терміну.
Кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом певногоперіоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.
Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік, але її можнавідкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатитиза рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитнійугоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку діїкредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додатковихпереговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігаєтьсяправо відмовити підприємству у позиці в межах затвердженого ліміту, якщобанк виявить погіршання фінансового стану позичальника. Через це кредитнулінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим становищем та доброюрепутацією. На прохання підприємства ліміт кредитування можна переглядати.
Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійновідновлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного бракуоборотних коштів, пов'язаних із сезонністю виробництва або з необхідністюстворення запасів товарів на складі. Таку лінію може бути відкрито,наприклад, цукровому заводу для формування запасів цукрових буряків, абоовочевій базі для створення запасів овочів на зиму. Кредити овочевій базі іцукровому заводу погашаються за рахунок виручки від реалізації продукції.
Погашення боргу й відсотків здійснюється одноразовим платежем. У разівідкриття сезонної кредитної лінії банк в обов'язковому порядку вимагає відпідприємства забезпечення.
відновлювальну кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді,коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесувиробництва в заданому обсязі.
відновлювальна кредитна лінія надається на термін, який не перевищуєодного року. Особливість відновлювальної кредитної лінії полягає в тім, щопідприємство, погасили частину кредиту, може одержати нову суму, але вмежах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди. У зв'язку з цимпідприємство повинно заставити банку основні фонди або надати якусь іншугарантію.
Нині комерційні банки України відкривають кредитні лінії, як правило,сільськогосподарським підприємствам і підприємствам переробних галузейнародного господарства.
Овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійномупідприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межахзаздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.
Для підприємства у комерційному банку може відкриватись спеціальнийпозичковий рахунок - контокорент (італ. conto corrente - поточний рахунок)
- Єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. Наконтокорентному рахунку відображуються, з одного боку, погашення кредитубанку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого - кошти, якінадходять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції,наданий кредит та інші надходження). Контокорент - це поєднання позиковогорахунка з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.
Підприємству-позичальнику банк відкриває контокорентній рахунок засхемою рис.2.
Підприємство може підтримувати комерційні стосунки з багатьмапартнерами, і в нього постійно виникають грошові зобов'язання та вимоги.
Банк бере на себе здійснення розрахунків за поточними вимогами ізобов'язаннями підприємства і з цією метою відкриває йому контокорентнійрахунок. Грошові зобов'язання, які має підприємство, можуть у певний часперевищувати його фінансові можливості. У зв'язку з цим виникає потреба вотриманні контокорентного кредиту.
Якщо підприємство використовує контокорентній кредит без згоди збанком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредитуназивають терміном «овердрафт».
За дебетового сальдо контокорентного рахунка банк за використані нимкошти сплачує підприємству відсотки, як правило, у розмірі ставки на вкладидо запитання. За кредитового сальдо - навпаки, підприємство сплачує банкувідсотки в розмірі, передбаченому кредитною угодою (рис. 3).
Відкриваючи контокорентній рахунок підприємству, банк визначає ліміткредиту, який може бути протягом року переглянутий за згодою сторін. Ліміткредитування може бути збільшений, якщо підприємство переконає банк удоцільності такого рішення (плановане збільшення обсягів виробництва тощо).
Ліміт кредиту за контокорентнім рахунком залежить від розмірунеобхідного кредиту, можливості підприємства погашати його, щоденногообсягу реалізації продукції, міри довіри банку до свого клієнта.
Коли підприємство робить перевитрати за контокорентнім рахунком, тобанк може:
• переглянути ліміт кредиту (за наявності об'єктивних причин);
• стягнути штраф;
• відмовити у контокорентному кредиті.
Рис. 3 Механізм контокорентного кредитування
Використання контокорентного кредиту пов'язане з більшими витратамидля підприємства. Відсотки за користування позикою за контокорентнімрахунком є найвищими у банківській практиці.
Контокорентній кредит може використовуватись для:
• фінансування придбання засобів виробництва, готової продукції,виробничих запасів;
• подолання тимчасових фінансових труднощів. Характерні особливостіконтокорентного кредиту:
• встановлення ліміту кредитування;
• можливість скасування кредитної угоди будь-коли. З іншого боку,контокорентній кредит має певні переваги для підприємства-позичальника:
• відсотки за кредит нараховуються лише за фактичні дні користування;
• кредитними коштами підприємство може скористатись будь-коли безукладення додаткової кредитної угоди.
Кредит під облік векселів (обліковий кредит) - це короткостроковийКредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів, обліковуючі
(скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов'язань за ними ісплачуючи пред'явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.
Переваги такого кредиту для підприємства:
• гарантія того, що кредити, які надає підприємство своїмконтрагентам, можуть бути рефінансовані в банку за вигідною відсотковоюставкою;
• у зв'язку з наявністю солідарної відповідальності за векселем,банки не вимагають додаткових гарантій від підприємств;
• такий кредит поліпшує умови ліквідності суб'єкта господарювання.
Надання облікового кредиту здійснюється на підставі поданоїпідприємством заяви на дисконтування векселів. Банк ретельно перевіряєрепутацію підприємства-векселедавця, а також підприємства-пред'явникавекселя. Коли їх фінансовий стан є позитивним, банк дісконтує векселі. Прицьому він залишає за собою право повернути ті векселі, які викликаютьпідозру.
Розмір та термін дії вексельного кредиту залежать від строкупред'явленого векселя. Термін, на який видається вексель, не можеперевищувати 90 днів.
Погашення вексельного кредиту здійснюється в день оплати векселяплатником (трасанта). Коли трасант неплатоспроможним, відповідальність зазобов'язаннями несе пред'явника векселя та інші особи, що мають солідарнувідповідальність за цим векселем.
Усі операції з обліку векселів здійснюються банком на підставідоговору, укладеного з підприємством-власником векселя.
Для укладення договору про облік векселів підприємство подає в банктакі документи:
. заяву;
. оригінали векселів, що пропонуються до дисконтування;
. дві ксерокопії кожного векселя (Лицьовий та зворотний бік);
. реєстр векселів;
. копії засновницьких документів фірми-власника векселя;
.баланс і звіт про фінансові результати за останній звітний період;
. довідку про операції за основним поточним рахунком пред'явника векселя;
. документ, що підтверджує товарний характер векселя.
За позитивного рішення банк та власник векселя укладають договір.
Предметом договору є порядок і умови придбання банком прав за векселемчерез його оплату до настання строку платежу.
До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками,належать:
• акцептний кредит;
• звальній кредит.
акцептний кредит - це позика, яка передбачає акцептування банкомінкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємствонадає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.
Особливість акцептно кредиту полягає в тім, що банк даєпідприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений термін. Прицьому банк стає першим боржником і з економічного погляду виконує умовнезобов'язання, тобто здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство невиконує своїх зобов'язань.
акцептний кредит має короткостроковий характер і використовується дляфінансування оборотних засобів підприємства і переважно у сфері зовнішньоїторгівлі. Цей кредит дешевший для підприємств як порівняти з дисконтних,оскільки вони сплачують банку лише комісійні за акцепт векселя.
Порядок акцептно кредитування показано на рис. 4.
Рис. 4. Структурно-логічна схема акцептно кредитуванняпідприємства.
На відміну від дисконтування векселів акцептний кредит надаєтьсявекселедавця (платнику за векселем) - звідси і його інша назва --векселедавчій - і виступає як Гарантійна послуга. У світовій банківськійпрактиці ця операція здійснюється за класичною схемою: кредитна угодаоформлюється з використанням переказного векселя, де одержувач коштівуказує платника, який повинен акцептувати вексель, тобто дати згодуздійснити платіж. Підприємство виставляє вексель на банк, тобто банк стаєтрасат. Банк акцептує вексель з умовою, що до настання строку платежу завекселем підприємство внесе в банк суму, необхідну для його погашення.
Позичальник (векселедавець) може використовувати акцептований банкомвексель як платіжний засіб для придбання товарів, оплати своїх зобов'язаньперед іншими кредиторами, розрахунків з іншим банком.
Дисконтування векселя може бути здійснене в банку, який йогоакцептував. У цьому разі банк стає не тільки гарантом, а й безпосередньокредитором підприємства. Оскільки умовою акцептування кредиту є грошовепокриття суми векселя позичальником до настання строку погашення векселя,банки ставлять високі вимоги до надійності підприємств. Якщо підприємствоне виконало своїх зобов'язань перед банком-гарантом, банк згідно звексельним правом виставляє зворотну вимогу до векселедавця з наступнимпримусовим стягненням боргу з підприємства-позичальника. За наданняакцептно кредиту банк стягує акцептно комісію.
У зв'язку з ненадійним фінансовим станом більшості підприємств в
Україні акцептний кредит не набув широкого застосування.
Може існувати інша схема надання кредиту. Наприклад, у Росії поширенопрактику, відповідно до якої підприємство укладає угоду з банком. Згідно зугодою підприємство отримує прості векселі, виписані банком на нього. Цясхема відрізняється від класичної. Банк фактично є боржником, а нетрасат, як у класичному варіанті, і за відмови клієнта перерахуватинеобхідну суму має право не регресної вимоги, а вимоги згідно з укладеноюугодою. Ця схема є простішою й ефективнішою для суб'єктів господарювання.
Авальній кредит - це позика, коли банк бере на себе відповідальністьза зобов'язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії.
Підприємство-одержувач платежу, як і за акцептно кредиту, отримує відбанку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов'язання. Якщо власник векселявносити протест у зв'язку з несплатою векселя, банк-Аваліст погашає всюсуму векселя за платника.
За авальній кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить відвиду вимог, що випливають з гарантії, а також терміну дії гарантії. Крімтого, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.
Принципова різниця між анальному та акцептний кредитами полягає ухарактері відповідальності банку. За надання авального кредиту, без оглядуна його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсідіарну
(додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на ньоготільки за невиконання її підприємством. За акцептно кредиту банк несесолідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути зверненояк на підприємство, так і на банк.
Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більшеластичною формою вексельного кредиту є позики, що видаються під заставувекселів. Банки можуть відкривати підприємствам спеціальні позікові рахункиі відображати на них суму наданої позики, забезпечену прийнятими векселями.
Позики оформляються без зазначення строку або до настання строку погашеннявекселів, що приймаються в заставу.
Векселі приймаються (депонуються) як забезпечення не за їхньою повноювартістю, а за 60 - 90% їхнього номіналу залежно від кредитоспроможностіпідприємства, що заставляє векселі, і надійності самих векселів.
Погашення позики під векселі робить саме той, хто користуєтьсякредитом, після чого банк повертає йому векселі на суму погашення боргу.
Якщо від самого підприємства гроші не надходять, то на погашення позикиобертаються суми, які надходять в оплату векселів.
До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам,належить факторинг - система фінансування, за умовами якоїпідприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги заторговельними операціями комерційному банку. Факторингові операціївключають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; веденнябухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції;інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.
В основу факторингової операції покладено принцип придбання банкомрахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобтопередачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції.
Підприємству відкривається факторингової рахунок, де здійснюєтьсяоблік усіх операцій з факторингу. Факторингом більше користуються малі тасередні підприємства, оскільки їм частіше бракує оборотних коштів.
Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, його контрагент табанк перебувають у тій самій країні.
Зовнішній факторинг передбачає, що одна зі сторін факторингової угодиперебуває за кордоном.
конвенційний (відкритий) факторинг - це тип факторингу, колипідприємство-постачальник повідомляє підприємство-покупця (дебітора) проте, що права на одержання оплати передані банку або факторінговійкомпанії.
конфіденційний (закритий) факторинг передбачає, що ніхто зконтрагентів постачальника не знає про переуступку ним прав на одержанняоплати банку чи факторінговій компанії.
Факторинг з правом регресу дозволяє банку (факторінговій компанії)повернути підприємству-постачальнику розрахункові документи, від оплатияких відмовився покупець, і вимагати повернення підприємством -постачальником коштів.
Факторинг без права регресу означає, що банк (факторингова компанія)бере на себе весь ризик щодо платежу.
Повне факторингове обслуговування включає, крім суто факторинговихпослуг, і надання ряду інших: аудиторських, обліку дебіторськоїзаборгованості, повного управління борговими зобов'язаннями тощо. Частковийфакторинг - це оплата банком (факторингової компанією) лише рахунків-фактурпостачальника.
Факторинг з попередньою оплатою передбачає негайну оплатурозрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано банку
(факторінговій компанії).
Факторинг без попередньої оплати - це такий вид факторингу, коли банк
(факторингова компанія) зобов'язується оплатити передані йомупостачальником розрахункові документи лише в день оплати документівборжником.
Практично суть факторингу зводиться до такого. Банк купує впідприємства-постачальника право на стягнення дебіторської заборгованостіпокупця продукції (робіт, послуг) і перераховує постачальнику 70-90% сумикоштів за відвантажену продукцію в момент подання всіх необхіднихдокументів. Після отримання платежу від покупця банк перераховує продавцюзалишок коштів (30-10%) за мінусом відсотків за факторингової кредит такомісійної винагороди.
Плата за факторингове обслуговування залежить від виду факторингу,фінансового стану підприємства-позичальника, масштабів і структури йоговиробничої діяльності та надійності покупців. Визначаючи плату зафакторинг, ураховують відсоток за кредит і середній термін обороту коштівбанку в розрахунках із покупцем.
Факторингові послуги банку (факторингової компанії) мають дляпідприємств такі переваги:
1) більша гарантія стягнення (інкасування) дебіторськоїзаборгованості покупця;
2) надання продавцю короткострокового кредиту;
3) зменшення кредитних ризиків продавця;
4) продавець має можливість оперативно поліпшити своє фінансовестановище, оскільки оплата за продукцію (роботи, послуги) здійснюєтьсябанком (факторингової компанією) протягом 2-3 днів з моменту укладенняфакторингової угоди.
Недоліком факторингу для підприємства є вища вартість цієї послугипорівняно зі звичайним кредитом.
В Україні факторингове обслуговування підприємств не набуло поширенняу зв'язку з низьким рівнем платіжної дисципліни в народному господарстві.
2. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями.
Платіжні вимоги-доручення - не комбінований розрахунковий документ,який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства -постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконанихробіт, послуг. Нижня частина - доручення покупця (платника грошових коштів)банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахункуна рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник
(отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів).
Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи,послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свійбанк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми нарозрахунковий рахунок постачальника.
Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно вміжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності,виконані роботи, надані послуги. Їх не застосовують стосовно розрахунківпретензійного характеру навіть тоді. коли вони випливають із реальнихвідносин щодо поставки товарів і надання послуг.
Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом абобез акцепту. Платники мають право повністю відмовитися від акцептуплатіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; колитовари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено достроково;коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару.
Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення може бути, колипоряд із замовленням відвантажено і якісь додаткові товари; колидокументально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектованоїчастини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно -транспортних документах тощо.
Основою відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів
(угод). Про відмову від акцепту платник зобов'язаний у встановлений строкповідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова відакцепту не приймається банком, якщо її недостатньо мотивовано або мотивисуперечать законодавству чи інструкціям банку. Розрахунок за допомогоюплатіжної вимоги-доручення здійснюється за схемою рис. 5.
Рис. 5. Розрахунок платіжною вимогою-дорученням
1 - постачальник відвантажує продукцію покупцеві; 2 - разом здокументами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу -доручення на оплату; 3 - покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк,який його обслуговує, для переказу коштів; 4 - банк покупця (платникакоштів) списує з рахунка покупця кошти; 5 - банк покупця сповіщає випискоюпокупця - власника рахунка про списання коштів з його розрахунковогорахунка; 6 - банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу -доручення; 7 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника
(отримувача коштів); 8 - банк постачальника сповіщає постачальника
(власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою зрозрахункового рахунка).
Розглянута форма розрахунків сполучає розрахунки платіжнимидорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.
Позитивні її якості полягають у такому: вона більше відповіді »фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнюєдоговірні відносини в господарстві; прискорює оформлення розрахунковихдокументів; платіж здійснюється за згодою платника після попередньоїперевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.
Література:
1. Колодязів О. Становлення банківської системи України.// Банківська справа-2000-№ 2.
2. Остапець А.І., Остапець А.В. Банківська система України: стан і проблема розвитку.// Фінанси України-2000-№ 8.
3. Білянчук П.Д. та інші. Банківська система України.// Білянцюк П.Д.
Банківське право-К., 1999р.
4. Кредитна система// Вступ до кредитної справи. Від. ряд. Савчук
М.І._К, 1998р.
5. Банківська система України.// Остапишин Т.П. Основи кредитної справи-
К., 1999р.
6. Крюковський О. Взаємовідносини кредитної системи// Економіст 2001р.
-----------------------
Покупець ( платник коштів)
Постачальник отримувач коштів)
Банк покупця
Банк постачальника
1
2
3
4
6
8
7
5
Види банківського обслуговування підприємств
Кредити
Позика на строк
Кредитна лінія
Кредит під облік векселів < p> Контокорентній кредит (овердрафт)
Кредитно-гарантійні послуги
акцептний кредит
авальній кредит
Послуги кредитного характеру
факторинг
Ведення рахунка
Відкриття рахунка
Перевірка заявки
Заявка клієнта на відкриття рахунка
Договір на відкриття рахунка
Рис.2 Порядок відкриття контокорентного рахунку
Відсотки на вклад (як правило, на вклад до запитання)
5 10 15 20 25 30 35 40 Дні
Ліміт за контокорентнім кредитом
Кошти на рахунку
перевитрати за контокорентнім рахунком
Перевірка платоспроможності підприємства < p> акцептно зобов'язання банку
Підприємство-постачальник інкасує тратту в банку
Банк акцептує тратту
Дебетування підприємства-постачальника комісійними за акцептом < p> Дебетування підприємства-постачальника на суму векселя
За настання терміну сплати
