Кредитнi операцiї комерцiйних банкiв, їх Сутнiсть та ризикове середовище

Глава 1. Кредитнi операцiї комерцiйних банкiв, їх Сутнiсть та ризикове середовище

1.1. Сутнiсть та змiст кредитної дiяльностi комерцiйного банку.

Банкiвська система сьогоднi - це одна з найважливiших таневiд'ємних структур ринкової економiки. Iсторично розвиток банкiв татоварного виробництва, обiгу йшли поруч i тiсно переплiталісь. Банки прицьому формувались як фiнансовi посередники, що залучають капiтали,заощадження населення та iншi грошовi засоби, котрi вівiльнюються в ходiгосподарської дiяльностi, i надають їх у тимчасове користування iншимагентам, що потребують додаткового ресурсного капiталу. Ставши iнстітуцiєюфiнансового перерозподiлу вартостi, у даний час комерцiйнi банки можутьзапропонувати клiєнтам до 200 видiв рiзноманiтних банкiвських продуктiв тапослуг. Проте є наявний визначений базовий перелiк, без якого банк неможе iснувати та нормально функцiонувати. До таких фундаментальних операцiйбанку властиво вiдносять:

- приймання депозітiв;

- здiйснення грошових платежiв та розрахункiв;

- надання кредитiв.

Законодавством України встановлено , що банки - це установи, функцiєюяких є кредитування суб'єктiв господарської дiяльностi та громадян зарахунок залучення коштiв пiдприємств, установ, організацій, населення таiнших кредитних ресурсiв, касове та розрахункове обслуговування народногогосподарства, виконання валютних та iнших банкiвських операцiй,передбачених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".

Розглянемо детальнiше основу активної дiяльностi комерцiйного банку --надання позичальнику кредиту, позаяк найбiльша частина активiв банкувкладається саме у кредитнi операцiї.

Кредит - це позичковий капiтал банку у грошовi формi, щопередається у тимчасове користування на умовах забезпеченостi,повернення, строковостi, платностi та цiльового характеру використання.
Дане визначення кредиту випливає iз самої мети банкiвського бiзнесу,тобто отримання зиску за рахунок вмiлого, рацiонального та безпечноговкладення банкiвського капiталу. Принцип забезпеченостi надання кредитуозначає у наявнiсть банку права для захисту власних iнтересiв, недопущеннязбиткiв вiд можливого неповернення боргу позичальником через йогонеплатоспроможнiсть. Принцип тимчасового користування, повернення тастроковостi має на увазi те, що кредит повинен бути повернутий банкупозичальником не пiзнiше обумовленого при наданнi позики термiну.
Принцип платностi за кредит передбачає право банку справляти плату увиглядi відсотки за користування позикою, котра власне є основним джереломтрадіцiйніх доходiв комерцiйного банку й складає змiст банкiвськогобiзнесу. Принцип цiльового використання кредиту визначає вкладенняпозичкових коштiв у конкретнi цiлi дiяльностi позичальника.

З iншого боку, кредит - це економiчнi вiдносини мiж юридичними (уданiй роботi ми розглядаємо вiдносини, коли юридичною особою, що надаєкредит, є банк), фiзичними особами та державою з приводу перерозподiлувартостi на вищевказаних засадах.

Загалом кредит застосовується у таких формах:

1) банкiвський кредит - основна форма кредиту, що надається суб'єктамкредитування усiх форм власностi на певний строк, пiд забезпечення, знарахуванням процентів за користування кредитом;

2) комерцiйний кредит - характеризує кредитну угоду мiж двомасуб'єктами господарської дiяльностi щодо реалiзацiї товарiв та послуг звiдстрочкою їх оплати. Банк приймає участь у данiй угодi шляхом надання кредиту векселедержателю пiд акцептованi платником векселi;

3) лiзингового кредит - вiдносини, якi виникають у випадку орендимайна (форма майнового кредиту). Банк придбаває певне майно та згiднодоговору оренди передає його клiєнту (з можливим наступним викупомклiєнтом цього майна). Орендна плата складається з двох величин: вартостiмайна та комiсiйної винагороди банку за лiзінговi послуги, котра дорiвнюєвідсотку за кредит;

4) iпотечний кредит - надається пiд заставу нерухомого майна;

5) споживчий кредит - його можуть отримати фiзичнi особи тiльки унацiональнiй грошовi одиницi на придбання товарiв тривалого користуваннята повертати банку у розстрочку;

6) бланковий кредит - винятковий вид кредиту, що надається особливонадiйну позичальникам без забезпечення кредиту пiд вищу процентну ставку;

7) консорцiумній кредит - надається кiлькома банками.

Якщо кредитором є комерцiйний банк, то можна виокремити наступнi видиекономiчних вiдносин, пов'язаних iз кредитом:

1. Найпошіренiшi - кредитнi вiдносини мiж банком з одного боку тапiдприємствами, господарськими органiзацiями i товариствами з iншого.
Саме такi вiдносини найкраще вiдповiдають умовам розвинутих товарно -грошових вiдносин, що мають мiсце у рінковiй економiцi.

2. Кредитнi вiдносини мiж банками та державою. У даний часкомерцiйнi банки беруть непряму участь у кредітуваннi держави, купуючиоблігації державних позик у її генерального агента - Нацiонального банку
України, тобто шляхом iнвестування капiталу у державнi Цiннi папери.

3. Кредитнi вiдносини мiж банком та населенням для придбання фiзичнимиособами споживчих товарiв тривалого користування та послуг.

4. Мiжбанкiвськi кредитнi вiдносини. Зазвичай цей вид кредитнихвiдносин використовується банками для пiдтрімання необхiдних нормативiв тапоказникiв банкiвської дiяльностi, а також негайного виконання своїхзобов'язань перед iншими кредиторами.

комерцiйнi банки можуть надавати кредити всiм суб'єктам господарськоїдiяльностi незалежно вiд їх галузевої належностi, статусу, форм власностiу разi наявностi в них реальних можливостей та правових форм забезпеченнясвоєчасного повернення кредиту та сплати вiдсоткiв (комiсiйніх) закористування кредитом.

Комерцiйний банк у залежностi вiд потреб та можливостей позичальника,а також iнтересiв самого банку може надавати кредити на рiзних умовах.
Тому на практицi iснує подiл банкiвських позик за рiзноманiтних ознакамита критерiями, тобто Класифiкацiя кредитiв для полегшення контролю тауправлiння кредитним портфелем банку:

- за призначенням та характером використання позикових коштiв;

- за наявнiсть та видом (характером) забезпечення кредиту;

- за строками використання кредиту;

- за методами надання та способами повернення кредиту;

- за характером та способом сплати відсотка;

- за числом кредіторiв; < p> - за ступiнню ризику тощо.

Кредитнi операцiї є найважливiших джерелом прибутку банку, проте узв'язку зi збiльшення в останнi роки випадкiв неповернення кредитiв данiоперацiї складають пiдвищення небезпеку для стiйкостi та стабiльностiбанку в цiлому. Прикладом щодо цього можуть слугувати долi ряду банкiв
України, краху котрих сприяла ризикована кредитна полiтика.

Кредитнi вiдносини мiж комерцiйними банками та позичальникамибудуються на пiдставi кредитних договорiв (угод). У практицi дiяльностiбанкiв розрiзняється кредитування пряме й опосередковане. При прямомукредітуваннi договiр на позичку укладається безпосередньо мiж банком -кредитором i позичальником. Опосередковане кредитування вiдбувається прикупiвлi банком фiнансових зобов'язань (як правило, векселiв) позичальника.

Кредитний договiр мiж банком та позичальником укладається тiльки уписьмовiй формi, в якому визначаються взаємнi зобов'язання тавiдповiдальнiсть сторiн. Договiр може бути укладений як шляхом складанняодного документа, так i способом обмiну листами та зверненнями.
Вiдповiдно до принципiв кредитування кредитний договiр передбачає такiосновнi засади:

1. Визначення призначення кредиту та його розмiр.

2. Визначення строку користування позичальником кредитом.
? тi клiєнтiв-позичальникiв та iнших суб'єктiв банкiвськоїдiяльностi, а також наявнiсть численних зовнiшнiх факторiв та умов.

Кредитний ризик може бути пов'язаний з:
/простроченням платежу через неплатоспроможнiсть позичальника;
/нецiльовім використанням кредиту;
/типом позичальника за формою власностi;
/збітковiстю галузi застосування кредиту;
/забезпеченiстю i видами застави;
/невиконанням попереднiх зобов'язань за кредитами банку;
/безперспектівнiстю подальшого розвитку позичальника;
/складним фiнансового стану пiдприємства, що отримало кредит тощо.

Якщо розглянути умови виникнення різікiв у банкiвськомукредітуваннi, то можна вiдзначіті наступнi тези.

По-перше, даний ризик може бути зумовлений ймовiрною появою збиткiв врезультатi:

- нерацiонального вкладення кредитних ресурсiв у ненадiйнi кредитнiпроекти, наявностi значної частки даних кредитiв у кредитному портфелiбанку;

- недостатнього обгрунтування i достовiрностi прогнозу розвиткуринкової ситуацiї, бiзнесової та фiнансової дiяльностi позичальника принаданнi кредиту;

- появи непередбачених обставин, зумовлених полiтичним,економiчних, соцiально та iншими факторами, що утруднюють поверненнякредиту позичальником;

- можливої недоброчесної конкуренцiї з боку iнших банкiв та фiнансово -кредитних iнстітутiв тощо.

По-друге, ризик може бути викликаний ймовiрнімі втратами, котрiсприймаються як непередбачуване зниження суми повернення або й можливенеповернення позики в силу наступних факторiв:

- несподiваніх несприятливих змiн умов банкiвської дiяльностi тадiяльностi суб'єктiв господарювання внаслiдок введення нових нормативно -правових актiв;

- недостатнього обгрунтування та достовiрностi вiдмови у наданнiкредиту позичальникам, здатним своєчасно його повернути;

- недостатнього обгрунтування та достовiрностi оцiнки дiлової,фiнансової та кредитної спроможностi клiєнта, його гарантiя i, якнаслiдки, надання кредиту позичальнику, не здатного його повернути;

- недоброчесної оцiнки справжньої мети позичальника, здатного направопорушення.

По-третє, ризик неповернення позичкового боргу залежить вiд стихiйноголих (пожеж, землетрусiв, повеней тощо), впливу кримiнального середовища, втому числi правопорушень банкiвського персоналу.

Схематично структура кредитного ризику iз-за зовнiшнiх умов зображена на мал. 1. Якщо коротко охарактеризувати кожне джерело кредитного ризику,вказане на малюнку, то можна зазначити:
1. Ризик, пов'язаний iз позичальником, гарантом, страховиком: а) об'єктивний (фiнансових можливостей) - нездатнiсть позичальника
(гаранта, страховика) виконати свої зобов'язання за рахунок поточнихгрошових надходжень чи вiд продажу активiв; б) суб'єктивний - репутацiю позичальника (гаранта, страховика) вдiлового свiтi, його вiдповiдальнiсть i готовнiсть виконати взятiзобов'язання; в) юридичний - недолiки в складаннi i оформленнi кредитного договору,гарантiйного листа, договору страхування.
2. Ризик, пов'язаний iз предметом застави: а) лiквiдностi - неможливiсть реалiзацiї предмета застави; б) кон'юнктурний - можливе знецiнення предмета застави за перiод дiїкредитної угоди; в) загибелi предмета застави; г) юридичний - недолiки в складаннi i оформленнi договору застави.
3. Системний ризик - змiни в економiчнi системi, якi можуть здiйснитивплив на фiнансовий стан позичальника (наприклад, змiна податковогозаконодавства).
4. Форс-мажорний ризик - землетруси, повенi, катастрофи, смерчi, страйки,воєннi дiї тощо.

Кредитний ризик

Ризик, пов'язаний Ризик, пов'язаний зi способом Системний Форс -мажорний з позичальником забезпечення повернення позики ризикризик

Об'єктівнній Ризик щодо Ризик щодо Ризик щодо
Лiквiдностi гаранта страховика предмета застави

Суб'єктивний
Кон'юнктурний

Юридичний Об'єктивний Суб'єктивний Юридичний Юридичний
Загибелi

Мал. 1. Структура кредитного ризику.

труднощi з погашанням наданих банком позик можуть виникати з рiзнихпричин. Найбiльш поширеними з них є:

1. Помилки та прорахунки самого банку, котрих вiн припустився прирозглядi кредитної заявки, а також пiд час розробки та укладаннякредитного договору i подальшого контролю його виконання.

2. Неефективна робота клiєнта, що отримав позику.

3. Фактори, якi знаходяться поза банкiвський контролем таможливостями впливу.

Щодо причин неповернення позичальником кредиту, що їх здатенспровокувати банк, називають: а) необгрунтовано лiберальне ставлення до позичальника при розглядiзаявки на отримання кредиту. Тут можуть мати мiсце такi чинники, як:

/надання необгрунтовано великої суми кредиту (кредитiв) одному клiєнту або групi позичальникiв (концентрацiя кредитних ринкiв);

/надання кредитiв позичальникам, котрi пов 'язанi систе-мою участi з банкiром або банком, наявнiсть дочiрнiх структур банку (чинник "зв'язаного кредитування"). б) неякiсне проведення оцiнки кредітоспроможностi позичальникавнаслiдок недостатнього професiоналiзм банкiвських спецiалiстiв абовiдсутностi чiткої методики проведення оцiнки фiнансового станупозичальника, передбаченої нормативними актами. в) помилки в оцiнцi забезпечення позики внаслiдок завищення йогореальної ринкової вартостi, лiквiдностi тощо. г) неповне вiдображення у кредитному договорi умов, що забезпечуютьiнтереси банку у поверненнi кредиту та плати за нього повною мiрою. д) вiдсутнiсть контролю за позичальником у перiод користуваннякредитом та погашання позики (проведення обстежень, перевiрок використаннякредиту та стану забезпечення позики, контроль поточної фiнансовоїдiяльностi клiєнта тощо). е) надмiрне розширення або швидке збiльшення обсягiв кредитнихоперацiй:

/надання позик в обсягах, що не вiдповiдають капiталу банку

/поширення кредитної дiяльностi на регiони та сфери, не знайомi банку або для функцiонування в котрих банк не-достатньо оснащений тощо . є) неефективне стягнення позик та процентiв у зв'язку зконфлiкт мiж банком та компанiй, що знаходяться у власностi банкiраабо банку.

Рiвень кредитного ризику значно збiльшується, якщо:

* проблемнi позики виникають раптово та наперекiр очiкуванням;

* в галузi кредитування розробляються та втiлюються новi задачi ,кредитнi послуги, котрi не вiдповiдають минулому досвiду банку i не маютьбазового потенцiалу виконання (що є особливо актуальним у наших умовах, деiнститут кредитних послуг комерцiйних банкiв трансформується тарозширюється);

* керiвництво банку не в змозi вжити необхiдних та негайних заходiвуправлiння кредитним портфелем з метою уникнення проведення надторизикованої кредитної полiтики, яка може призвести до фiнансових збиткiв
(погiршення можливостей отримання необхiдного та/або додаткового прибутку;

* iснуючого порядок дiяльностi банку або недосконалiсть законодавствазаважає прийняттю деяких оптимальних для конкретних ситуацiй заходiвстосовно зменшення різіковостi кредитних вкладень банку.

Основними причинами виникнення проблемних позик (тобто позик, щодояких виявляються труднощi з погашанням основного боргу та сплатоюпроцентiв), що залежать вiд клiєнта, вважають: а) слабке керiвництво пiдприємства, безвiдповiдальнiсть фiзичноїособи-позичальника, недобросовiсна конкуренцiя та дiяльнiсть iншихбанкiв. Банк-кредитор повинен виявляти данi симптоми ще на стадiї розглядукредитної заяви при спiлкуваннi з потенцiйний позичальником, заматерiалами публiкацiй та iнформацiєю вiд третiх осiб тощо i вживати заходита приймати рiшення щодо вiдмови у наданнi позики. б) погiршення якостi продукцiї i роботи, товарiв та послуг, помилки вМаркетинговi дiяльностi, оцiнцi ринкiв збуту суб'єктiв господарювання. в) послаблення з боку позичальника власного контролю за станомфiнансiв, котре проявляється:

/у зростаннi дебiторської заборгованостi, невиробничих витрат;

/у затрімцi строкiв трансформацiї матеріальних цiнностей у грошові;
/у недоотріманнi доходiв для покриття заборгованостi. г) зрив та невиконання контрактiв позичальником або йогоконтрагентом (постачальником сировини, дiловий партнером або замовником). д) неотримання доходiв для покриття заборгованостi фiзичними особами -позичальниками. е) навмисне порушення позичальником умов кредитного договору.

Фактори появи труднощiв з поверненням кредиту, що лежать поза межамиконтролю банку, об'єднують: а) погiршення економiчної кон'юнктури, що враховує макроекономiчнiпроблеми: спад, криза виробництва, Iнфляцiя, стагфляцiя, кризанеплатежiв, котрi утруднюють, а подеколи й унеможливлюють пiдпріємніцькудiяльнiсть суб'єктiв господарювання; б) змiну полiтичної ситуацiї у країнi, що, вочевидь, може призвестидо:

/невиконання кредитних угод, затримки або вiдмови вiд виплат позичальниками з полiтичних мiркувань;

/конфiскацiї активiв позичальникiв iз-за полiтичних при-чин або в результатi воєнних дiй. в) змiну законодавства країни тощо; г) форс-мажорнi обставини природного характеру.

Контролюючи поточну фiнансову дiяльнiсть позичальника пiд часрозгляду кредитної заяви та подальшого використання ним позики, банк -кредитор може виявити симптоми ймовiрніх фiнансових труднощiв таможливого банкрутства клiєнта за наступними основними ознаками:

- перевищення критичного рiвня простроченостi заборгованостi заранiше наданими позиками, поява картотеки до розрахункового рахунку;

- надмiрне використання короткострокових позик в якостi джерелафiнансування довгострокових вкладень;

- низькi значення показника лiквiдностi балансу пiдприємства -позичальника та рiвня рентабельностi;

- хронiчних нестача у позичальника оборотних коштiв (функцiонуючогокапiталу);

- зростання до небезпечних меж частки позичкових коштiв у загальнiсумi джерел грошових засобiв;

- невиконання зобов'язань перед кредиторами та власними акцiонераміщодо своєчасного повернення позик та сплати процентiв та дивiдендiв;

- наявнiсть понаднормовий та залежаніх товарiв i виробничих запасiв;

- погiршення вiдносин з банкiвського системою;

- використання нових джерел фiнансових ресурсiв на вiдносноневігiдніх умовах;

- використання переамортізованого обладнання;

- неспріятлівi змiни у портфелi замовлень тощо.

На підставі оцінки фінансової діяльності та поточного фінансового станупрохача кредиту, можливих перспектив розвитку банк поділяє надавані позикина наступні категорії:
1. Клас А - фінансова діяльність дуже добра і дозволяє погашати основну суму позики та відсотки за нею у встановлені строки. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі здійснюватиметься на такому ж високому рівні;
2. Клас Б - фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;
3. Клас В - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;
4. Клас Г - фінансова діяльність погана і спостерігається чітка циклічність на протязі коротких періодів часу;
5. Клас Д - фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума позики, ані відсотки за нею не можуть бути сплачені.

Також до уваги береться рівень погашання позичальником кредитної заборгованості:
. «Добре» - якщо заборгованість за позикою та відсотками сплачуються у встановлені терміни, а також заборгованість, пролонгована один раз на строк до 30 днів;
. «Слабке» - заборгованість за позикою та відсотками є простроченою до 90 днів, а також пролонгована заборгованість за позикою із загальним строком пролонгації 30-90 днів;
. «Недостатнє» - заборгованість за позикою та відсотками є простроченою понад 90 днів, а також пролонгована заборгованість за позикою із загальним строком пролонгації понад 90 днів.

Керуючись даними двома критеріями, банк класифікує кредитний портфельна групи кредитного ризику: стандартні позики, позики під контролем,субстандартні позики, сумнівні позики, безнадійні позики.

Серед найтіповiшіх помилок, якi ведуть до втрат банкiв на етапiвизначення та регулювання кредитних різікiв, появи або збiльшенняпитомої ваги проблемних позик у кредитному портфелi банку зазначають:

- агресівнiсть кредитної полiтики;

- вiдсутнiсть діверсіфiкацiї кредитних операцiй банку;

- наявнiсть прихованої простроченої заборгованостi (фактинеправомiрної пролонгацiї позичок);

- значний процент банкiвських кредитiв у загальному їх обсязi;

- застосування неефективних методiв забезпечення повернення позичок;

- нерозробленiсть методiв класіфiкування кредитiв за їх різіковiстю;

- вiдсутнiсть джерел для списання втрачених кредитiв;

- iстотне обсяг кредитних угод з iнсайдерамі;

- недосконалiсть полiтики банку у сферi застосування методiврегулювання кредитних різікiв для їх мiнiмiзацiї тощо.

Неправильна ж полiтика банку у сферi розподiлу кредитних активiв,вкладення їх у надто різіковi кредитнi справи може бути чинникомзбиткової дiяльностi та отримання банком у зв'язку з цим значної шкоди,котра пов'язана:

/по-перше, пiдрівається репутацiю банку, так як значнакiлькiсть неповернення кредитiв може призвести до падiння довiривкладнікiв, тобто до загрози неплатоспроможностi самого банку;

/по-друге, виникають додатковi витрати банку, спрічіненiповерненням проблемних позик;

/по-третє, це призводить до заморожування деякої частинипозичкового капiталу в непродуктивних активах;

/по-четверте, втрати вiд позичкових операцiй впливають наматерiально стимулювання персоналу банку, його зменшення спроможневикликати вiдтiк квалiфiкованих працiвникiв.

Ця шкода може бути значно бiльшою за своїм обсягом вiд прямих збиткiввiд неповернення позичальником заборгованостi.

Тому проблема визначення причин виникнення кредитного ризику (з винибанку, позичальника чи iнших, не залежних вiд них чинникiв), а такожрацiонального регулювання ризику кредитних вкладень є однiєю з найголовнiшеу процесi банкiвської дiяльностi, забезпечення його безпеки та фiнансовоїстiйкостi.

1.3. Методи захисту вiд кредитних різікiв

Природньо, що, визначивши джерела та причини можливих загроз уКредитнi дiяльностi, банк як бiзнесова особа прагнутиме захистити себевiд ймовiрніх збиткiв та потрясiнь. Тому основна тема, наголос уКредитнi полiтицi банку ставиться на досягненнi безпеки, зніженнiрізіковостi кредитних вкладень якомога ширшими методами, запобiганнi втратактивiв та банкiвського капiталу.

З метою захисту своїх iнтересiв, зменшення рiвнiв кредитних різікiв у процесi активної дiяльностi комерцiйний банк керується як нормативнимиположеннями, показниками ризику, встановленими iнструктівнімідокументами, так i власними критерiями оцiнки ймовiрніх різікiв, методамита заходами щодо їх зниження, котрi вiдображають у кредитнi полiтицiбанкiв.

Найпростiшім методом захисту вiд ризику неповернення кредитiв єелементарне нівелювання ризику, якого може дотримуватись банк, надаючипозики надiйну та перевiренім позичальникам. Але повнiстю уникнути ризикуу кредитнi справi, виключити ймовiрну появу втрат практично неможливо.
Головною метою постає мiнiмiзацiя ризику, банк не повинен iгноруватіринок кредитних вкладень з вiдносно високим ступенем ризику, рацiонального тавиважено оперуючи капiталу у даному секторi активної дiяльностi. Цедозволить банку не звужувати сферу своєї дiяльностi та бути гiднімконкурентом у системi фiнансових посереднікiв.

Розгляд методiв зниження ризику при кредітуваннi, тобто заходiв,спрямованих на зменшення ймовiрностi та обсягу втрат i збиткiв длякожної кредитної операцiї внаслiдок неповернення позичальникомзаборгованостi, почнемо з лiмiтування кредитiв - нормативно визначенихпоказникiв максимального ризику.

Лiмiтування кредитiв - це спосiб встановлення сум граничноїзаборгованостi за позиками конкретному позичальнику. Воно здiйснюєтьсяшляхом визначення лiмiтiв надання позик, якi уособлюють граничну сумукредиту, котру позичальник має право отримати в банку. Акцiонернiкомерцiйнi банки використовують одну з таких форм лiмiтування кредитiв,як вiдкриття кредитної лiнiї, котра є юридично оформленим зобов'язаннямбанку перед позичальником надавати йому протягом обумовленого термiнукредити в межах встановленого лiмiту. При цьому банк, надаючи позику,повинен контролювати дотримання обов'язкових економiчних нормативiврегулювання дiяльностi комерцiйних банкiв, визначених Iнструкцiєю № 10 "Пропорядок регулювання та аналiз дiяльностi комерцiйних банкiв ". Одним iзних є показник нормативного ризику Н9 - максимальний розмiр ризику наодного позичальника. Даний норматив розраховується за формулою:

Зс

Н9 = ------ * 100% (1), де

К < p> Зс - сукупна заборгованiсть за по?? ікамі, мiжбанкiвському кредитамита врахованим векселями одного позичальника (включаючи 100% сумизаборгованостi забалансових зобов'язань, виданих стосовно цьогопозичальника);

К - капітал банку.

Норматив Н9 не повинен перевищувати значення 25%, тобто жоден iзнаданих одному позичальнику кредитiв (або їх сума) не може перевищуватичверть власного капiталу банку.

Для контролю за концентрацiєю кредитних вкладень комерцiйних банкiввведене поняття "великих кредитiв" - це позики, котрi надає банк, кожен зяких за обсягом бiльший 10% власного капiталу банку. Про кожен випадокнадання "великого кредиту" комерцiйний банк повинен повiдомляті
Нацiональний банк України. Для запобiгання значному кредитному ризику таможливим фiнансових проблемам внаслiдок неповернення позичальникамизаборгованостi за "великими кредитами" встановлений норматив Н10 --норматив "великих" кредитних різікiв щодо всiх позичальникiв банку.
Максимальний його розмiр встановлюється як спiввiдношення сукупного розмiру
"великих" кредитних різікiв (з урахуванням 100% позабалансовихзобов'язань банку) Ск та капiталу К комерцiйного банку:

Ск

Н10 = ------ (2).

Вiн не повинен перевіщуванті 8-кратного розмiру власних коштiв банку (уразi перевищення даного нормативу вимоги до платоспроможностi банкуподвоюються або потроюються).

Також лiмiтується надання банком Мiжбанкiвська кредитiв за допомогою
Н13 - максимального розмiру наданих Мiжбанкiвська позик. Данийнорматив розраховується за формулою:

МБн

Н13 = ------ * 100% (3), де

МБн - загальна сума наданих банком Мiжбанкiвська позик;

К - капітал банку.
Н13 не повинен перевищувати 200%.

Також лiмiтується надання кредитних коштiв позичальникам-iнсайдерамнормативами Н11 (максимальний розмір кредитів, гарантій та порук на одногоінсайдера) та Н12 (сукупно для всіх інсайдерів):

РК1 (РК)

Н11 (Н12) == ------------- * 100 % (4), де

РК1 (РК) - сукупний розмір наданих банком позик (в т.ч. й міжбанківських),порук, врахованих векселів та 100% суми позабалансових вимог щодо одного тавсіх інсайдерів відповідно.

Iз застосування способу лiмiтування кредитiв шляхом встановленнямаксимальних значень показникiв щодо надання позик випливає iнший методзахисту вiд ризику при кредітуваннi, а саме діверсіфiкацiя кредитнихвкладень. Цей спосiб захисту передбачає розподiл та розмiщення надаванихгрошових засобiв мiж рiзними суб'єктами (юридичними та фiзичними особами).
Чим бiльшiй кiлькостi позичальникiв буде переданий у тимчасовекористування позичковий капiтал конкретного банку, тим, за iншиходнакових умов, меншим буде степiнь ризику неповернення боргу, позаякймовiрнiсть банкрутства одразу багатьох клiєнтiв є значно нижчою одвiрогiдностi банкрутства одного або кiлькох позичальникiв, у якихзосереджена значна частка кредитних коштiв, i тим меншою мiрою банк буде залежний вiд можливостi чи бажання окремого позичальникаповернути кредит. Також з цiєю метою банк може застосовувати спосiбзменшення розмiрiв надаваних позик у тому випадку, якщо вiн не маєцiлковітої упевненос