План.

План. 1

Введення. 2

Глава 1. Основні фонди підприємства: теоретичне обгрунтуванняекономічного аналізу. 4

1.1.Сущность основних фондів та їх класифікація. 4

1.2. Оцінка основних фондів. 7

1.3. Фізичний і моральний знос основних фондів. 9

1.4. Амортизація основних фондів. 11

Глава 2. Аналіз показників ефективності використання основнихвиробничих фондів. 15

2.1. Аналіз ефективності використання основних фондів ТОВ "БМУ-25" 19

2.1.1. Аналіз складу і структури основних фондів ТОВ "БМУ-25». 19

2.1.2. Оцінка основних фондів. 21

2.1.3. Аналіз фізичного зносу основних фондів. 23

2.1.4. Амортизація основних фондів. 24

2.1.5. Аналіз ефективності використання основних фондів. 26

Глава 3. Резерви (шляхи поліпшення використання основних фондів). 29

Висновок (висновки та пропозиції). 31

Література. 32

Програми. 34

ДОДАТОК 1. 34

ДОДАТОК 2 36

ДОДАТОК 3 38

Введення.

Безумовно, щоб відбувалася нормальне функціонування підприємства,необхідна наявність певних коштів та джерел. Основнівиробничі фонди, що складаються з будівель, споруд, машин,обладнання та інших засобів праці, які беруть участь у процесівиробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхнаявності навряд чи могло що - або здійснитися.

Засоби праці (машини, апарати, обладнання, виробничібудівлі, споруди, силові установки і т.д.) є найбільшдорогу частина засобів виробництва і обслуговують велику кількістьвиробничих циклів протягом тривалого часу, їх прийнято називатиосновними фондами. Їх вартість переноситься частинами на видобуту абовиготовлену продукцію.

Для спрощення обліку, звітності та нарахування амортизації основнихфондів до їх складу не включаються: а) предмети, що функціонують у процесівиробництва менше одного року (незалежно від їх вартості); б) спецодяг,взуття, дрібний інвентар тощо, незалежно від терміну служби (тобто предметиневеликій вартості). Остання умова не поширюється насільськогосподарські машини та обладнання, дорослий робітник і продуктивнийхудобу. Не належать до основних фондів прилади, засоби автоматизації талабораторне обладнання, придбане для центральних заводськихлабораторій.

Одна з головних завдань промисловості - підвищення ефективності іякості суспільного виробництва і значне збільшення віддачікапітальних вкладень і основних фондів, що є матеріальною базоювиробництва і найважливішою складовою частиною продуктивних сил країни.

Чисельний зростання і якісне поліпшення засобів праці на основібезперервного науково-технічного прогресу - це вирішальна передумованеухильного зростання продуктивності праці.

Основні фонди беруть участь у процесі виробництва тривалий час,обслуговують велику кількість виробничих циклів і, поступово зношуючисьу виробничому процесі, частинами переносять свою вартість навиготовлену продукцію, зберігаючи при цьому натуральну форму. Цяособливість основних фондів робить необхідним їх максимально ефективневикористання.

В умовах швидкого технічного прогресу відбувається постійневдосконалення техніки, створюються нові, високопродуктивнівиди механізмів і апаратів, які замінюють стару техніку. Термін використання
(термін служби) основних фондів у виробничому процесі набуває всебільшого значення як з точки зору технічного прогресу, так і з точкизору більш правильного високоефективного використання тих капітальнихвкладень, які витрачаються на створення нових основних фондів.

Раціональне й ощадливе використання основних фондів єпершочерговим завданням підприємства. Тому необхідно розглянутисутність, склад, структуру основних виробничих фондів та шляхиполіпшення їх використання.

Проблема підвищення ефективності використання основних фондів івиробничих потужностей підприємств займає центральне місце в періодпереходу України до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежитьмісце підприємства в промисловому виробництві, його фінансовий стан,конкурентоспроможність на ринку.

Маючи ясне уявлення про роль кожного елемента основних фондів увиробничому процесі, фізичному і моральному їх знос, фактори,що впливають на використання основних фондів, можна виявити методи,напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використанняосновних фондів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечуєзниження витрат виробництва і зростання продуктивності праці.

В умовах ринкових відносин на перший план висуваються такіпитання, що стосуються основних фондів, як технічний рівень, якість,надійність продукції, що цілком залежить від якісного станутехніки й ефективного її використання. Поліпшення технічних якостейзасобів праці і оснащеність працівників ними забезпечують основну частинузростання ефективності виробничого процесу.

Тому метою даної роботи є висвітлення теоретичних аспектіваналізу ефективності використання основних фондів підприємства, ізастосування цієї теорії на прикладі основних фондів будівельно-монтажногоуправління № 25, а також розробка основних напрямів поліпшення їхвикористання.

При написанні роботи мною використовувалася навчальна і спеціальналітература, таких авторів, як Волков О. І., Горфинкель В. Я., Ильенкова С.
Д., Шеремет А. Д., Баканов М. І. та інших.

Глава 1. Основні фонди підприємства: теоретичне обгрунтування економічного аналізу.

1.1.Сущность основних фондів та їх класифікація.

Будь-який процес виробництва є процес перетворення предметівпраці, праці, який здійснюється живою працею за допомогою засобів праці.
Сукупність засобів праці утворює основні виробничі фонди,які застосовуються в декількох виробничих циклах, поступовозношуються і переносять свою вартість на продукт частинами протягомусього терміну служби, не втрачаючи при цьому своєї натуральної форми. Основнівиробничі фонди складаються з машин і обладнання, передавальнихпристроїв, транспортних засобів, будівель, споруд і так далі.

Проте в основні виробничі фонди включаються не всі засобипраці, а лише ті з них, які являють собою продукти громадськогопраці, мають вартість. Але й не кожна річ, що володіє вартістю іщо є по своїй натуральній формі засобом виробництва, входить доскладу основних виробничих фондів. Наприклад, машини або верстати,які лежать на складі як готова продукція в очікуванні реалізації, входятьне в основні фонди, а у фонди обігу.

Отже, виробничі основні фонди беруть участь у матеріальномувиробництві і в міру зношування переносять частинами свою вартість навартість готової продукції, виробленої з їх допомогою.

Поряд з ними в народному господарстві функціонують і основніневиробничі фонди - об'єкти тривалого невиробничоговикористання, що зберігають свою натуральну форму і поступово втрачаютьвартість. До них належать фонди житлово-комунального господарства,організацій культури, науки, охорони здоров'я тощо. Основніневиробничі фонди не беруть участь у створенні споживчих вартостей.

Від основних фондів слід відрізняти обігові фонди, що включають такіпредмети праці, як сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо,тара і так далі. Оборотні фонди споживаються в одному виробничомуциклі, матеріально входять у продукт і повністю переносять на нього своювартість.

Кожне підприємство має у своєму розпорядженні основні та оборотніфонди. Сукупність основних виробничих фондів і оборотних фондівпідприємств утворює їх виробничі фонди. [1]

Згідно з "Єдиними нормами амортизаційних відрахувань на повневідновлення основних фондів ", затверджених постановою Ради
Міністрів СРСР від 22 жовтня 1990 року № 1072, основні фонди в залежностівід призначення і функцій у процесі виробництва підрозділяються на наступнівиди (групи, підгрупи):
1. будівлі;
2. споруди;
3. передавальні пристрої;
4. машини та обладнання;
5. транспортні засоби;
6. інструменти, виробничий і господарський інвентар та приладдя;
7. робоча худоба;
8. багаторічні насадження;
9. капітальні витрати з поліпшення земель;
10. інші основні фонди.

Будівлі - це архітектурно - будівельні об'єкти, призначені длястворення необхідних умов праці. До цієї групи відносяться: житлові будинки,виробничі корпуси цехів, депо, гаражі, складські приміщення,виробничі лабораторії і так далі. До складу цих об'єктів включаютьсятакож системи опалення, внутрішня мережа каналізації і водопроводу,освітлювальна арматура та електропроводка, внутрішні телефонні ісигналізаційні мережі, вентиляційні пристрої, підйомники.

Споруди - це інженерно-будівельні об'єкти, призначені дляздійснення процесу виробництва і не пов'язані зі зміною предметівпраці. До них відносяться: стовбури шахт, нафтові свердловини, греблі, естакади,водопідйомне станції і колодязі, резервуари, мости, автомобільні дороги,залізничні колії внутрішньозаводського, внутрішньогосподарського транспорту.

Передавальні пристрої - пристрої, за допомогою яких здійснюєтьсяпередача електричної, теплової або механічної енергії, а також передачарідких і газоподібних речовин від одного об'єкта до іншого. До цихпристроїв відносяться: нафтопроводи і газопроводи, водораспределітельниемережі, електромережі, тепломережі, газові мережі, лінії зв'язку.

Машини та обладнання використовуються для безпосереднього впливуна предмет праці або його переміщення в процесі створення продукту або послугвиробничого характеру, для вироблення і перетворення енергії. До нихвідносяться: силові машини й устаткування, турбінне обладнання, трактори,металоріжуче, ковальсько-пресове, компресорне обладнання, насоси,підйомно-транспортне, вантажно-розвантажувальне устаткування, обчислювальнатехніка.

Транспортні засоби призначені для переміщення людей і вантажів умежах підприємства і поза ним. До цієї групи входять: рухомий складзалізничного транспорту (заводські локомотиви, вагони, цистерни,дрезини); заводські баржі, катери, пороми, автомобілі, трактори, тягачі,мотоцикли; а також виробничий транспорт-вагонетки, автокари,електрокари, візки тощо (крім конвеєрів, транспортерів іінших механізмів, що відносяться до виробничого устаткування).

Інструменти всіх видів - це механізовані і немеханізованіріжучі, що давлять, ущільнювальні, ударні й інші знаряддя ручної праці, атакож прикріплюються до машин пристосування, що служать для обробкивиробів (затискачі, лещата, облямовування). До цієї групи відносяться інструментивартістю за одиницю сто мінімальних оплат праці і вище з терміном службибільше одного року.

Виробничий інвентар та приладдя служать для полегшеннявиробничих операцій (робочі столи, верстаки); для зберігання рідких ісипучих тел (баки, чани); для охорони праці (група огородження машин). Доцієї групи належать також шафи торговельні та стелажі, інвентарна тара,предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до робочихмашин.

До господарського інвентарю відносяться предмети конторського ігосподарського обзаведення: конторська обстановка, гардероби, столи, шафивогнетривкі, друкарські машинки, множні апарати, а також предметипротипожежного призначення.

До інших основних фондів відносяться, наприклад, бібліотечні фонди.

Решта групи основних виробничих фондів (робочий іпродуктивну худобу, багаторічні насадження і капітальні витрати заполіпшення земель) мають в основних фондах промислових підприємств вельмимала питома вага.

Відповідно до діючого порядку обліку до основних фондівпідприємств і господарських організацій не відносяться:
> речі, що служать менше одного року, незалежно від їх вартості;
> предмети вартістю менше ста мінімальних оплат праці за одиницю незалежно від їх строків служби, наприклад прилади, засоби автоматизації та лабораторного обладнання , придбані науково-дослідними організаціями та промисловими підприємствами;
> спеціальні інструменти і спеціальні пристосування незалежно від їх вартості; до них відносяться інструменти і пристосування цільового призначення, призначені для серійного або масового виробництва певних виробів або для виконання спеціального замовлення;
> спеціальний одяг, спеціальне взуття та постільні речі незалежно від їх вартості і терміну служби;
> обладнання і машини, що знаходяться як готові вироби на складах підприємств - виробників, постачальницьких і збутових організацій; обладнання, здане в монтаж, що підлягає монтажу, що знаходиться в дорозі і перебувало на балансі капітального будівництва і так далі. [2]

У наведеній класифікації одні з елементів основних фондів (машинита обладнання) беруть безпосередню участь у виробничомупроцесі і тому відносяться до активної частини основних фондів; інші
(виробничі будівлі і споруди) забезпечують нормальнефункціонування виробничого процесу і є пасивною частиноюосновних фондів. [3]

1.2. Оцінка основних фондів.

Основні фонди підприємства являють собою основні засоби вгрошовому вираженні. Основні фонди знаходять відображення в обліку за їхпервісною вартістю, тобто за сумою витрат на їх виготовлення абопридбання, на транспортування, монтаж та інших витрат, пов'язаних звведенням в дію.

Первісна вартість основних фондів (Фп) визначається заформулою.

Ф п = Зоб + Вт + Вм, руб.

(1) де Зоб - вартість придбаного обладнання;

Вт - витрати по транспортуванню матеріалів та обладнання;

Зм - вартість монтажу або будівельних робіт.

Основні фонди, створені в різний час і оцінені за їхпервісною вартістю, можуть бути непорівнянні внаслідок різнихумов їх придбання і виробництва. Для усунення спотворює впливуціннісного фактора застосовують оцінку основних фондів за їхвідновної вартості, тобто за вартістю їх виробництва абопридбання в умовах і за цінами цього року.

Оцінка основних фондів за первісною та відновної вартостіможе бути повною або залишковою.

Залишкова вартість - це первісна вартість основних фондів завирахуванням зносу, сума якого визначається за величиною амортизаційнихвідрахувань за весь минулий період служби даного об'єкта основних фондів.

Повна вартість основних фондів визначається без урахування тієї частки їхвартості, що перенесена на продукцію, виготовлену за допомогою цихфондів.

Ліквідаційна вартість - це вартість реалізації зношених ізнятих з виробництва основних фондів (часто це ціна брухту).

Середньорічна вартість основних фондів визначається на основіпервісної вартості з урахуванням їх введення і ліквідації за наступноюформулою.

ФСР = Ф п (б) + (Фвв * ЧС)/12 - [Фл (12 - М)]/12, руб.

(2) де ФСР - середньорічна вартість основних фондів;

Фп (б) - первісна (балансова) вартість основних фондів;

Фвв - вартість введених фондів;

ЧС - число місяців функціонування введених основних фондів;

Фл - ліквідаційна вартість;

М - кількість місяців функціонування вибулих основнихфондів.

1.3. Фізичний і моральний знос основних фондів.

При фізичний знос відбувається втрата основними фондами їхспоживчої вартості, тобто погіршення техніко-економічних ісоціальних характеристик під впливом процесу праці, сил природи, атакож внаслідок не використання основних фондів.

Значна частка застарілих основних фондів у виробництві, наприкладу промисловості, викликає суттєві втрати в народному господарстві, такщо, по - перше, старіння обладнання потребує збільшення вкладення коштівв капітальний ремонт для підтримання його в робочому стані, по - друге,застаріле виробництво не має можливості використовувати нову техніку --принаймні повністю. Внаслідок цього обсяг продукції та послугзменшується. Технічно отс?? алое і морально застаріле, а тому збитковевиробництво створює зону застою, що перешкоджає науково - технічномупрогресу.

Моральний знос звичайно настає раніш фізичного зносу, тобтоосновні фонди, які ще можуть бути використані, уже економічно неефективні, і буває двох видів (форм).

Моральний знос першого виду (форми) - це втрата частини вартостімашин без відповідного фізичного зносу в результаті здешевленнявиготовлення цих машин в нових умовах (при використанні досягненьнауково-технічного прогресу). Моральний знос цього виду викликанийзменшенням робочого часу для випуску таких же машин, однієї і тієї жконструкції.

Моральний знос першого виду пов'язаний не з тривалістю термінуслужби устаткування, не зі ступенем його фізичного зносу, а з темпамитехнічного прогресу, яке призводить до зниження вартості виготовленняпродукції внаслідок зростання продуктивності праці в галузі, що виробляєнові основні фонди.

При моральний знос першого виду споживча вартість основнихфондів не змінюється. У нових машинах, аналогічних тим самим, немає ніякихконструктивних змін; продуктивність обладнання також залишаєтьсяколишньою. Змінюється лише вартість основних фондів.

Моральний знос другого виду - це скорочення тривалостідії готівкових машин, устаткування, обумовлене не зменшенням їхпродуктивності або потужності (дані характеристики зазвичай залишаються натому ж рівні, що і при введенні у виробництво), а тим, що подальшаексплуатація старих машин в порівнянні з новими призводить до великихвитрат виробництва.

Методи визначення зносу:

1) фізичний знос визначається на підставі термінів служби основнихфондів.

Ізн. (ф) = Тф/Тн * 100%, відсотків

(3) де Тф - фактичний термін служби (років);

Тн - нормативний термін служби (років).

Для більш точного визначення зносу слід встановити технічнестан елементів основних фондів.

2) моральний знос першого виду визначається на підставі співвідношеннябалансової і відновної вартостей.

Ізн. (м1) = [(ФБ - ФВ)/ФБ] * 100%, відсотків

(4) де ФБ - балансова вартість (тисяч рублів );

ФВ - відновна вартість (тисяч рублів).

3) моральний знос другого виду частіше усього визначається на основіпорівняння продуктивності устаткування.

Ізн. (м2) = [(ПР2 - Пр1)/ПР2] * 100%, відсотків

(5) де Пр1 - продуктивність чинних основних фондів;

ПР2 - продуктивність нових основних фондів.

Однак при цьому не враховується економія сировини та матеріалів абоекономія робочої сили, що може бути забезпечено новими основними фондами.
Тому для більш точного обліку морального зносу другого виду слідпорівнювати основні фонди та витрати виробництва, застосовуючи наступнуформулу.

Ізн. (м2) = [(Ізд2 - Ізд1)/Ізд2] * 100%, відсотків

(6) де Ізд1 - витрати виробництва діючих основних фондів (рублів) ;

Ізд2 - витрати виробництва нових основних фондів (рублів). [4]

1.4. Амортизація основних фондів.

Амортизація - перенесення частинами (у міру фізичного зносу)вартості основних фондів на вироблений з їх допомогою продукт (абопослуги). Амортизація здійснюється для накопичення грошових коштів з метоюнаступного відновлення і відтворення основних фондів.

Амортизаційні відрахування - грошовий вираз розміру амортизації,відповідного ступеня зносу основних фондів. Вони включаються всобівартість продукції і реалізуються при її продажу.

Амортизаційний фонд - цільові накопичення, що складаються зперіодично вироблених амортизаційних відрахувань і призначені длявідновлення і відтворення основних фондів.

Розмір амортизаційних відрахувань, виражений у відсотках відбалансової вартості відповідних основних фондів, називається річнийнормою амортизації, або нормою амортизації.

Норми амортизації визначають розмір щорічних амортизаційнихвідрахувань в амортизаційний фонд. Вони відображають як фізичний, так іморальний знос основних фондів. Норма амортизації визначається затакою формулою.

На = [(Фп (б) - Фл)/Т] * 100%, руб.

(7) де На - норма амортизації;

Фп (б) - первісна (балансова) вартість основних фондів;

Фл - ліквідаційна вартість;

Т - термін служби основних фондів./2/ < p> Суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення основнихфондів розраховують за формулою.

Аа = На * ФСР, руб.

(8) де Аа - сума амортизаційних відрахувань на повне відновленняосновних фондів;

На - норма амортизації, у відсотках;

ФСР - середньорічна вартість основних фондів. [5]

Чинні норми амортизації затверджені Постановою Ради
Міністрів СРСР від 22 жовтня 1990 року № 1072.

Балансова (первісна чи відновна) вартість основнихфондів підприємства відшкодовується шляхом віднесення амортизаційних відрахуваньна собівартість виробництва (витрати обігу). Амортизація нараховуєтьсяпідприємствами щомісяця виходячи з установлених єдиних норм і балансовоювартості основних фондів.

Амортизаційні відрахування на повне відновлення активної частиниосновних фондів (машин, устаткування і транспортних засобів) здійснюютьсяпротягом нормативного терміну служби, по всіх інших основних фондів - упротягом усього фактичного терміну їх служби. Амортизація не нараховується занаступних основних фондів:
> продуктивної худоби;
> бібліотечних фондів;
> спорудах міського благоустрою, підвідомчим місцевої адміністрації, і автомобільних доріг;
> фондам, переведеним в установленому порядку на консервацію;
> фондам бюджетних організацій.

Загальний розмір амортизаційних відрахувань на рік визначається шляхомпідрахунку сум амортизації, обчислених за всіма групами основних фондів, безобліку повністю зношених фондів, що належать до машин, обладнання татранспортним засобам. Сума нарахованої амортизації відноситься насобівартість продукції, робіт або послуг щомісячно. У сезоннихвиробництвах річна сума амортизаційних відрахувань включається довитрати виробництва за період роботи підприємства у цьому році.

Протягом року розмір амортизаційних відрахувань за цей місяцьвизначається виходячи з суми амортизації, нарахованої за попередній місяць іскоригованої за встановленими нормами у зв'язку із змінами у складіосновних фондів за попередній місяць. За знову вводиться в експлуатаціюосновних фондів нарахування амортизації починається з першого числа місяця,наступного за їх надходженням, за що вибули основних фондів - припиняється зпершого числа місяця, наступного за місяцем вибуття.

Амортизація не нараховується в період реконструкції, переозброєнняосновних фондів з повною їх зупинкою, при переведенні їх на консервацію. Заосновних фондів, зданих в оренду, амортизація нараховується орендодавцемабо орендарем відповідно до форми оренди та умов договору.

У російській економіці тривалий час застосовується рівномірний
(лінійний) метод амортизації, тобто кожен рік у вартість продукціївключається однакова частина вартості основних фондів. Недолік такогометоду - відсутність обліку морального зносу основних фондів, щознижує вартість виготовляються машин або зменшує споживчувартість за рахунок введення в експлуатацію нових, більш ефективних машин іобладнання. Це обумовлює дострокове, тобто до закінченнянормативного терміну амортизації, вибуття застарілої техніки і призводить до їїнедоамортізаціі.

Н = (Фо + РЛ) - Фл, руб.

(9) де Н - недоамортізація основних фондів, які вибули раніше закінченняамортизаційного періоду;

Фо - залишкова вартість;

РЛ - витрати, пов'язані з ліквідацією зазначених основних фондів/

Фл - ліквідаційна вартість основних фондів.

Підприємства можуть застосовувати метод прискореної амортизації відносноосновних фондів, що використовуються для збільшення випуску засобів обчислювальноїтехніки, нових прогресивних видів матеріалів, приладів та обладнання,розширення експорту продукції, у випадках, коли вони замінюють зношену іморально застарілу техніку (при цьому нормативи погоджуються зфінансовими органами).

Прискорену амортизацію підприємства проводять на базі рівномірного
(лінійного) методу її нарахування, коли затверджена у встановленомупорядку норма амортизації на відповідний інвентарний об'єктзбільшується, але не більше ніж у два рази.

Метод прискореної амортизації, як правило, не поширюється нанаступні види машин, обладнання та транспортних засобів:

> машини, устаткування і транспортні засоби, нормативний термін яких становить до трьох років;

> окремі види обладнання самолетномоторного парку Аерофлоту, нормативний термін служби яких визначається в залежності від кількості годин роботи літаків і вертольотів;

> рухомий склад автомобільного транспорту, за яким нарахування амортизації виробляються за нормами, що визначаються у відсотках від вартості автомашини, що віднесені до тисячі кілометрів фактичного пробігу;

> унікальна техніка та обладнання, призначені для використання тільки при певних видах випробувань і виробництва обмеженої кількості видів конкретної продукції.

Глава 2. Аналіз показників ефективності використання основних виробничих фондів.

За даних технічному рівні і структурі основних виробничихфондів збільшення випуску продукції, зниження собівартості і зростаннянакопичень підприємств залежать від ступеня їх використання.

Всі показники використання основних виробничих фондів можутьбути об'єднані в три групи:
1. показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, що відображають рівень використання їх за часом;
2. показники інтенсивного використання основних фондів, що відображають рівень їх використання по потужності (продуктивності);
3. показники інтегрального використання основних виробничих фондів, що враховують сукупний вплив усіх чинників - як екстенсивних, так і інтенсивних.

До першої групи показників відносяться: коефіцієнт екстенсивноговикористання устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування,коефіцієнт завантаження устаткування, коефіцієнт змінного режиму часуроботи обладнання.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання визначаєтьсявідношенням фактичної кількості годин роботи обладнання до кількостігодин його роботи за планом.

Кекст = t обор.ф./t обор.пл. ,

(10) де t обор.ф. - Фактичний час роботи устаткування, годин; t обор.пл. - Час роботи обладнання за нормою (встановлюєтьсявідповідно до режиму роботи підприємства та з урахуванням мінімальнонеобхідного часу для проведення планово-попереджувального ремонту),годин.

Екстенсивне використання устаткування характеризується такожкоефіцієнтом змінності його роботи, який визначається як відношеннязагальної кількості відпрацьованих обладнанням даного виду протягом дняверстато-змін до кількості верстатів, що працювали в найбільшу зміну.
Обчислений таким чином коефіцієнт змінності показує, у скільки змінв середньому щорічно працює кожна одиниця обладнання.

Коефіцієнт завантаження обладнання також характеризує використанняустаткування в часі. Встановлюється він для усього парку машин,знаходяться в основному виробництві. Розраховується як відношеннятрудомісткості виготовлення усіх виробів на даному виді обладнання до фондутерміну роботи. Таким чином, коефіцієнт завантаження обладнання увідміну від коефіцієнту змінності враховує дані про трудомісткість виробів.

На основі показника змінності роботи устаткування розраховується ікоефіцієнт використання змінного режиму часу роботи устаткування. Вінвизначається діленням досягнутого в даному періоді коефіцієнта змінностіроботи обладнання на встановлену на даному підприємстві (в цеху)тривалість зміни.

Однак процес використання устаткування має й інший бік.
Крім його внутрізмінних і цілоденних простоїв важливо знати, наскількиефективно використовується устаткування в години його фактичного завантаження.
Обладнання може бути завантажено не повністю, може працювати на холостомуходу і в цей час взагалі не виробляти продукції, а може, працюючи,випускати неякісну продукцію. У всіх цих випадках, розраховуючипоказник екстенсивного використання устаткування, формально ми отримаємовисокі результати.

Показники інтенсивного використання основних фондів відображають рівеньїх використання за потужністю (продуктивності). Найважливішим із нихє коефіцієнт інтенсивного використання обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання визначаєтьсявідношенням фактичної продуктивності основного технологічногоустаткування до його нормативної продуктивності, тобто прогресивноїтехнічно обгрунтованої продуктивності. Для розрахунку цього показникавикористовують наступну формулу.

Кинт = ВФ/Вн,

(11) де Кинт - коефіцієнт інтенсивного використання обладнання;

ВФ - фактична виробіток обладнанням продукції в одиницю часу;

Вн - технічно обгрунтована виробіток обладнанням продукції водиницю часу (визначається на основі паспортних даних обладнання). [6]

У більшості випадків приватні (натуральні) показники, до якихставляться показники екстенсивного та інтенсивного використанняобладнання, не можуть бути застосовані, тому що вони показують лише ступіньвикористання окремих елементів основних фондів, тому для визначеннявикористання всієї маси основних фондів на підприємствах, в галузяхнародного господарства застосовуються узагальнюючі показники (показникиінтегрального використання основних виробничих фондів).

Найбільш важливий з них - фондовіддача основних фондів, що визначається яквідношення вартості продукції (валової, товарної або реалізованої) досередньорічної вартості основних фондів.

Фо = Q/ФСР,

(12) де Фо - фондовіддача;

Q - обсяг виробництва і реалізації продукції, рублів;

ФСР - середньорічна вартість основних виробничих фондівпідприємства, рублів.

Фондовіддача показує загальну віддачу від використання кожного рубля,витраченого на основні виробничі фонди, тобто ефективністьцього вкладення коштів.

Наступний узагальнюючий показник - фондомісткість. Ця величина, зворотнійфондовіддачі. Вона розраховується як відношення вартості основнихвиробничих фондів до обсягу продукції, що випускається.

Фе = ФСР/Q,

(13) де Фе - фондомісткість;

ФСР - середньорічна вартість основних виробничих фондів, рублів;

Q - обсяг виробництва і реалізації продукції, рублів.

Показник фондомісткості характеризує рівень грошових коштів,вкладених в основні фонди для виробництва продукції заданої величини.

Ефективність роботи підприємства багато в чому визначається рівнемфондоозброєнності праці, яка визначається вартістю основних виробничихфондів до числа робітників (працівників промислово-виробничого персоналу)підприємства.

ФВ = ФСР/Чппп,

(14) де ФВ - фондоозброєність;

ФСР - середньорічна вартість основних виробничих фондів,рублів;

Чппп - чисельність промислово-виробничого персоналу.

Ця величина повинна безперервно збільшуватися, тому що від неї залежитьтехнічна озброєність, а отже, і продуктивність праці.

Також тут можна розрахувати продуктивність праці як відношенняобсягу виробництва до чисельності промислово-виробничого персоналу.

Птр = Q/Чппп,

(15) де Птр - продуктивність праці;

Q - обсяг виробництва і реалізації продукції, рублів;

Чппп - чисельність промислово-виробничого персоналу.

Цей показник характеризує обсяг виробленої продукції на одногопрацюючого./5/

Також існують додаткові показники використання основнихфондів: коефіцієнт оновлення основних фондів (Кобн).

Кобн = Фвв/Фкон,

(16) де Фвв - вартість нововведених основних фондів за певнийперіод;

Фкон - вартість основних фондів на кінець того ж періоду. коефіцієнт вибуття основних фондів (Квиб).

Квиб = Фвиб/Фнач,

(17) де Фвиб - вартість вибулих основних фондів за певний період;

Фнач - вартість основних фондів на початок того ж періоду. коефіцієнт приросту основних фондів (Крост) відображає відноснезбільшення основних фондів за рахунок їх оновлення.

Крост = (Фвв - Фвиб)/Фкон,

(18) де Фвв - вартість нововведених основних фондів за певнийперіод;

Фвиб - вартість вибулих основних фондів за певнийперіод;

Фкон - вартість основних фондів на кінець того ж періоду.

Напруженість використання площ (НПЛ) розраховується за наступноюформулою.

НПЛ = Q/Побщ, рублів

(19) де Q - обсяг виробництва і реалізації продукції, грн.;

Побщ - загальна площа. коефіцієнт придатності основних фондів - характеризує їх стан напевну дату.

К = (Фп - Фізн)/Фп,

(20) де К - коефіцієнт придатності основних фондів;

Фп - початкова вартість всіх або окремих видів, групосновних фондів;

Фізн - вартість зносу тих же основних фондів.

2.1. Аналіз ефективності використання основних фондів ТОВ "БМУ-25"

2.1.1. Аналіз складу і структури основних фондів ТОВ "БМУ-25».

Візьмемо в якості об'єкта дослідження ТОВ "БМУ-25". Будівельно -монтажне управління № 25 було створено в 1978 році для виробництвабудівельно-монтажних і ремонтно-будівельних робіт, реконструкції житловихбудинків, об'єктів комунального господарства, охорони здоров'я, народногоосвіти, культури і спорту в містах і районах Брянської області. З 1993року підприємство було перейменоване в Товариство з обмеженоювідповідальністю "Будівельно-монтажне управління № 25". В данийчас підприємство виконує ті ж функції з капітального будівництва такапітального ремонту, що й раніше, хоча обсяги виконуваних робіт помітноскоротилися. З 1991 року будівництво в основному ведеться за рахуноквласних коштів або коштів пайовиків, і лише 5% здійснюється зарахунок державних капітальних вкладень (фінансуються стратегічноважливі об'єкти). Загальна чисельність працівників підприємства - сто п'ятдесятосіб (постійні робочі та інженерно-технічні працівники). Одноосібнимвиконавчим органом товариства є генеральний директор, якийобирається загальними зборами учасників на термін чотири роки.

Управління складається з наступних структурних підрозділів:
> адміністрація;
> три прорабські ділянки;
> відділ головного механіка;
> відділ кадрів;
> відділ технічного постачання.

Склад основних фондів ТОВ "БМУ-25" на 01.01.97 року представлений утаблиці 1 (додаток 1). Як видно з цієї таблиці, всі групи основнихфондів підприємства належать до виробничих. Невиробничі фондизначилися на балансі підприємства кілька років тому, це були гуртожиток ідитячий садок. Але вони були списані, бо їх зміст занадтоневигідно, тому що амортизаційні відрахування по цих фонду невиробляються, і вони утримуватися за рахунок прибутку.

Основні фонди також підрозділяються на активні і пасивні. Доактивним фондам тут відносяться машини й устаткування, до пасивних --будівлі, транспортні середовищ