Аналіз собівартості промислової продукції

Бухгалтерський облік і аудит

Міністерство науки і освіти України

Донецький національний університет

Обліково-фінансовий факультет

Кафедра економічного аналізу господарської діяльності

Курсова робота

на тему:

«Аналіз собівартості

промислової продукції»

Донецьк

2002

Зміст

Вступ 3

Глава 1. Теоретичні питання дослідження і аналізу категорії
«Собівартість промислової продукції» 5

1.1. Економічна сутність і класифікація собівартості продукції 5
1.2. Сутність, значення і завдання аналізу собівартості продукції 9
1.3. Види аналізу собівартості, система показників та інформаційна база. 13
1.4. Значення і шляхи зниження собівартості продукції 21

Глава 2. Розрахунково-аналітична частина аналізу собівартості промисловоїпродукції 24

2.1. Аналіз собівартості за економічними елементами 24
2.2. Аналіз собівартості за статтями калькуляції 27
2.3. Аналіз витрат на 1 грн. виробленої продукції 35
2.4. Аналіз резервів зниження собівартості продукції 37

Глава 3. Використання зарубіжного досвіду при аналізі виробничихвитрат і собівартості продукції 39

Висновок. 44

Список використаної літератури 45

Введення

Економічний аналіз виробничо-господарської діяльностіпідприємства відіграє важливу роль у забезпеченні підвищення ефективностівиробництва. Він є суттєвою складовою частиною економічнихметодів управління. Аналіз є базою планування, засобом оцінкиякості планування і виконання плану.

Предметом економічного аналізу є виробничо -господарська діяльність підприємств.

Змістом економічного аналізу є комплексне вивченнявиробничо-господарської діяльності підприємства з метою об'єктивноїоцінки досягнутих результатів та розробки заходів з подальшогопідвищення ефективності господарювання.

Найважливішими напрямками техніко-економічного аналізу діяльностіпідприємства є:
- Аналіз обсягу, асортименту та реалізації продукції;
- Аналіз трудових показників;
- Аналіз собівартості продукції;
- Аналіз прибутку.

Вибір теми даної курсової роботи обумовлений її актуальністю вумовах ринкових відносин, коли кожне підприємство прагнути отриматимаксимальний прибуток з найменшими витратами.

Вивчення собівартості продукції має велике значення дляпідприємницької діяльності організацій. Розробка та реалізаціяуправлінських рішень базується на відповідній інформації про стансправ в тій чи іншій галузі діяльності організації. Так, дані облікувитрат виробництва і калькулювання собівартості продукції (робіт,послуг) є важливим засобом виявлення виробничих резервів,постійного контролю використання матеріальних, трудових і фінансовихресурсів з метою підвищення рентабельності виробництва. Це єпричиною того, що ділянка витрат виробництва і калькулюваннясобівартості продукції (робіт, послуг) займає найбільш важливе місце всистемі організації.

Собівартість продукції належить до числа найважливіших якіснихпоказників, що характеризують всі сторони господарської діяльностіпідприємства (фірм, компаній), їхні досягнення та недоліки. Рівеньсобівартості пов'язаний з об'ємом і якістю продукції, використаннямробочого часу, сировини, матеріалів, обладнання, витрачанням фондуоплати праці і т. д.

Собівартість є основою визначення цін на продукцію. Їїзниження приводить до збільшення суми прибутку і рівня рентабельності. Більшетого, для підприємств, що виробляють продукцію, ціни на яку жорсткорегламентовані законодавством, зниження собівартості - єдинаможливість зробити своє виробництво рентабельним і отримувати прибуток.

Радикальні економічні зміни в нашій державі вимагаютьзмін в управлінні, а умови ринку спонукають підприємства прагнути дооптимізації собівартості. Цьому значною мірою сприяєекономічний аналіз, від якого залежить якість і оперативністьінформаційного забезпечення керівництва.

Пріоритет аналізу на задоволення в першу чергу внутрішніхкористувачів потребує вирішення проблем методичного, організаційного тауправлінського характеру.

Проблемам аналізу витрат і собівартості продукції в умовахринкової економіки знайшли своє відображення в наукових працях Бородіна А.С.,
Валуєва Б.І., Голова С.Ф., Гуцайлюк З.В., Єфіменко В.І., Литвина Б.М.,
Мниха Є.В., Пархоменка В.М., Кужельного М.В., Кузьмінського А.М., Чумаченко
М.Г. та інших вітчизняних і зарубіжних авторів. Питанняавтоматизованого ведення аналізу розглядалися в роботах Вериги Ю.А.,
Завгороднього В.П., Емуранова Т.В.

Метою даної курсової роботи є вивчення собівартості якекономічної категорії, а також практичне використання аналітичнихпроцедур з метою:
- Визначення резервів зниження собівартості продукції на підприємстві;
- Виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва і збуту продукції;
- Вивчення технічного та організаційного рівня виробництва;
- Використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини та матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків і т. д.

Глава 1. Теоретичні питання дослідження і аналізу категорії

«собівартість промислової продукції»

1.1. Економічна сутність і класифікація собівартості продукції

Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показниківдіяльності промислових підприємств та об'єднань, що виражає в грошовійформі всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацієюпродукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємствущо випускається їм продукція. У собівартість включаються перенесені напродукцію витрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартістьсировини, матеріалів, палива та інших матеріальних ресурсів) і витрати наоплату праці працівників підприємства (заробітна плата).

Розрізняють чотири види собівартості промислової продукції:
1) цехова - включає витрати даного цеху на виробництво продукції;
2) Загальнозаводська - показує всі витрати підприємства на виробництво продукції;
3) повна - характеризує витрати підприємства не тільки на виробництво, а й на реалізацію продукції;
4) галузева - залежить як від результатів роботи окремих підприємств, так і від організації виробництва по галузі в цілому.

Витрати на виробництво промислової продукції плануються івраховуються по первинних економічних елементах і статтях витрат.

Групування по первинних економічних елементах дозволяєрозробити кошторис витрат на виробництво, в якій визначаються загальнапотреба підприємства в матеріальних ресурсах, сума амортизації основнихфондів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати підприємства. Цяугруповання використовується також для узгодження плану за собівартістю зіншими розділами бізнес-плану, для планування оборотних коштів іконтролю їх використання. У промисловості прийнято таку угрупуваннявитрат з їх економічними елементами:
1) матеріальні витрати - часто для зручності використання поділяються на:

- сировина і основні матеріали;

- допоміжні матеріали;

- паливо (з боку);

- енергію (з боку).
2) амортизація основних фондів;
3) заробітна плата;
4) відрахування на соціальне страхування;
5) інші витрати, не розподілені по елементах.

Приблизна структура витрат на виробництво промисловоїпродукції показана в таблиці 1.1. Оскільки промислове виробництво, якправило, матеріаломістке, витрати сировини і основних матеріалів займаютьнайбільшу питому вагу в загальній сумі витрат. І хоча в сучасних умовахрозвитку промислового сектора, коли в промислове виробництво всебільше проникає автоматизація технологічних процесів і зростає питомавага амортизації високотехнологічного обладнання і зарплативисококваліфікованих кадрів, матеріальні витрати не здають своїхпозицій, як і раніше, займаючи найбільшу частку в структурі витрат.

Таблиця 1.1

Орієнтовна структура витрат на виробництво промислової продукції

| № Ел. | Економічні елементи витрат |% у загальній сумі |
| | | Витрат |
| 1.1 | Сировина та основні матеріали | 85,5 |
| 1.2 | Допоміжні матеріали | 2,6 |
| 1.3 | Паливо | 0,3 |
| 1.4 | Енергія | 0,6 |
| 2 | Амортизація | 1,6 |
| 3, 4 | Заробітна плата і відрахування на соціальне | 8,6 |
| | Страхування | |
| 5 | Інші витрати, що не розподілені за елементами | 0,8 |
| ВСЬОГО: | 100 |

Структура собівартості знаходиться в постійному русі, і на неївпливають наступні фактори:
1) специфіка (особливості) підприємства; виходячи з цього, розрізняють:

- трудомісткі підприємства (велика частка заробітної плати в собівартості продукції);

- матеріаломісткі (велика частка матеріальних витрат);

- фондомісткі (велика частка амортизації);

- енергоємні (велика частка палива та енергії в структурі собівартості);
2) прискорення науково-технічного прогресу - впливає на структуру собівартості багатопланово, але основний вплив полягає в тому, що під впливом цього чинника частка живої праці в собівартості продукції зменшується, а частка уречевленої праці збільшується;
3) рівень концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і диверсифікації виробництва;
4) географічне місцезнаходження підприємства;
5) інфляція і зміна процентної ставки банківського кредиту.та інші.

Угрупування витрат за економічними елементами показує матеріальніта грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі видипродукції та інші господарські потреби. За економічними елементами не можна,як правило, визначити собівартість одиниці продукції. Тому поряд зугрупованням витрат за економічними елементами витрати на виробництвоплануються і враховуються за статтями витрат (статтями калькуляції).

Угрупування витрат за статтями витрат дає можливість бачитивитрати з їх місцем і призначенням, знати, у що обходиться підприємствувиробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування та обліксобівартості за статтями витрат необхідні для того, щоб визначити,під впливом яких факторів сформувався даний рівень собівартості, вяких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження.

У промисловості застосовується наступна номенклатура основнихкалькуляційних статей:
1) сировина;
2) матеріали;
3) покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби;
4) паливо і енергія на технологічні цілі;
5) основна заробітна плата виробничих робітників;
6) додаткова заробітна плата виробничих робітників;
7) витрати на утримання і експлуатацію обладнання;
8) загальновиробничі (загальноцехового) витрати;
9) загальногосподарські (загальнозаводські, общефабрічние) витрати;
10) інші витрати;
11) витрати на збут (комерційні).

Перші десять статей витрат утворюють фабрично-заводськесобівартість. Повна собівартість складається з фабрично-заводськийсобівартості і позавиробнича (в основному, збутових) витрат.

Витрати підприємств, що включаються в собівартість продукції, ділятьсяна:
1) прямі;
2) непрямі.

До прямих витрат відносяться витрати, безпосередньо пов'язані звиготовленням продукції і враховуються прямим шляхом по її окремих видах:вартість основних матеріалів, палива і енергії на технологічні потреби,заробітна плата основних виробничих робітників і ін

До непрямих витрат відносяться витрати, які неможливо абонедоцільно прямо відносити на собівартість конкретних видів продукції:цехові, загальнозаводські (общефабрічние) витрати, витрати на утримання іексплуатації обладнання.

Узагальнена схема витрат на виробництво показана на рис. 1.1.

Малюнок 1.1 Загальна схема класифікації витрат на виробництво

Собівартість окремих видів продукції визначається шляхомскладання калькуляцій, в яких показується величина витрат навиробництво і реалізацію одиниці продукції. Калькуляції складаються застаттями витрат, прийнятим у даній галузі промисловості. Розрізняють тривиди калькуляцій:
1) планову;
2) нормативну;
3) звітну.

В плановій калькуляції собівартість визначається шляхом розрахункувитрат за окремими статтями, а в нормативної - за діючими на даномупідприємстві нормам, і тому вона, на відміну від планової калькуляціїпереглядається, як правило, щомісяця, у зв'язку зі зміною нормативів.

Звітна калькуляція складається на основі даних бухгалтерськогообліку і показує фактичну собівартість виробу, завдяки чомустають можливими перевірка виконання плану по собівартості виробів івиявлення відхилень від плану на окремих ділянках виробництва.

Нормативний метод обліку і калькулювання є найбільшпрогресивним, оскільки дозволяє здійснювати повсякденний контроль надходом виробничого процесу, за виконанням завдань по зниженнюсобівартості продукції. У цьому випадку витрати на виробництвопідрозділяються на дві частини: витрати в межах норм і відхилення від нормвитрати. Усі витрати в межах норм враховуються без групування, поокремими замовленнями. Відхилення від встановлених норм враховуються по їхпричин і винуватців, що дає можливість оперативно аналізуватипричини відхилень, попереджати їх у процесі роботи. При цьомуфактична собівартість виробів при нормативному методі обліку визначаєтьсяшляхом підсумовування витрат по нормам і витрат в результаті відхилень ізмін поточних нормативів.

1.2. Сутність, значення і завдання аналізу собівартості продукції

Впровадження дієвого комерційного розрахунку в усі галузігосподарства, забезпечення кращих результатів при найменших витратах,найсуворішого дотримання режиму економії вимагають постійного спостереження завсіма складовими виробничої собівартості, глибокого аналізу витратпо статтях і елементам. При цьому особливо ретельно повинні аналізуватисянепродуктивні витрати і втрати. Тільки повсякденний контроль такихвитрат і втрат, оперативний аналіз чинників, що їх зумовили, допоможутьвиключити нераціональні витрати живої і матеріалізованої праці. Томуаналіз собівартості на сьогоднішній день є одним з найбільшактуальних способів, що допомагає знайти можливості підвищення ефективностівиробництва в цілому і його окремих ділянок.

При аналізі фактичної собівартості продукції, що випускається,виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовуєтьсярозрахунок по економічних факторах. Економічні фактори найбільш повноохоплюють всі елементи процесу виробництва - засоби, предмети праці тасама праця. Вони відображають основні напрямки роботи колективів підприємствпо зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, впровадженняпередової техніки і технології, ? уемом році:

Одночасно повинна враховуватися і перехідна економія по тимзаходам, які здійснені в попередньому році. Її можна визначитияк різниця між розрахунковою річною економією і її частиною, врахованої упланових розрахунках попереднього року. За заходам, які плануються впротягом ряду років, економія обчислюється виходячи з обсягу роботи, виконуваноїза допомогою нової техніки, тільки в звітному році, без обліку масштабіввпровадження до початку цього року.

Зниження собівартості може відбутися при створенніавтоматизованих систем управління, використання ЕОМ, вдосконаленніі модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати і врезультаті комплексного використання сировини, застосування економічнихзамінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резервтаїть у собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріалоємності ітрудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритнихрозмірів і ін

2. Вдосконалення організації виробництва і праці.

Зниження собівартості може відбутися в результаті:
- Змін в організації виробництва, форми і методи праці;
- Розвитку спеціалізації виробництва;
- Вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього;
- Поліпшення використання основних фондів;
- Поліпшення матеріально-технічного постачання;
- Скорочення транспортних витрат;
- Інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва.

При одночасному вдосконаленні техніки та організаціївиробництва необхідно встановити економію по кожному фактору вокремо і включити у відповідні групи. Якщо такий поділзробити важко, то економія може бути розрахована виходячи з цільовогохарактеру заходів або за групами факторів.

Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконаленняобслуговування основного виробництва - розвитку потокового виробництва,підвищення коефіцієнта змінності, впорядкування підсобно-технологічнихробіт, поліпшення інструментального господарства, вдосконалення організаціїконтролю за якістю робіт і продукції.

Значне зменшення витрат живої праці може відбутися призбільшення норм і зон обслуговування, скорочення втрат робочого часу,зменшення числа робочих, що не виконують норм виробітку. Цю економію можнапідрахувати, якщо помножити кількість вивільнених робітників на середнюзаробітну плату в попередньому році (з нарахуваннями на соціальнестрахування та з урахуванням витрат на спецодяг, харчування і т. п.).
Додаткова економія виникає при вдосконаленні структуриуправління підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат науправління і в економії заробітної плати і нарахувань на неї у зв'язку звивільненням управлінського персоналу.

При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартостівідбувається в результаті:
- Підвищення надійності та довговічності обладнання;
- Вдосконалення системи планово-попереджувального ремонту;
- Централізації та впровадження індустріальних методів ремонту, утримання та експлуатації основних фондів.
Економія обчислюється як добуток абсолютного скорочення витрат (крімамортизації) на одиницю обладнання (або інших основних фондів) насреднедействующее кількість обладнання (або інших основних фондів).

Удосконалення матеріально-технічного постачання і використанняматеріальних ресурсів знаходить відображення у зменшенні норм витрат сировини іматеріалів, зниження їх собівартості за рахунок зменшення заготівельно -складських витрат. Транспортні витрати скорочуються в результатізменшення витрат на доставку сировини і матеріалів від постачальника до складівпідприємства, від заводських складів до місць споживання; зменшення витратна транспортування готової продукції.

Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні абоскорочення витрат, які не є необхідними при нормальнійорганізації виробничого процесу (наднормативний витрата сировини,матеріалів, палива, енергії, доплати робітником за відступ від нормальнихумов праці і понаднормові роботи, платежі по регресних позовів тощо).
Виявлення цих зайвих витрат потребує особливих методів і уваги. Їх можнавиявити проведенням спеціальних обстежень і одночасного урахування, прианалізі даних нормативного урахування витрат на виробництві, ретельномуаналізі планових і фактичних витрат на виробництво.

3. Зміна обсягу і структури продукції.

Дані зміни можуть призвести до відносного зменшення умовно -постійних витрат, амортизаційних відрахувань на одиницю продукції,зміни номенклатури та асортименту продукції, а також підвищенню їїякості.

Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількостіпродукції, що випускається. Зі збільшенням обсягу виробництва їхня кількість наодиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості.
Відносна економія на умовно-постійних витрат визначається заформулою:

| | (1.2 |
| |) |
| де | ЕП - економія умовно-постійних витрат; |
|: | |
| | П - сума умовно-постійних витрат у базисному році; |
| | Т - темп приросту товарної продукції в порівнянні з базисним роком. |

4. Поліпшення використання природних ресурсів.

Тут враховується:
- Зміна складу і якості сировини;
- Зміна продуктивності родовищ, обсягів підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини;
- Зміна інших природних умов.

Ці фактори відображають вплив природних (природних) умов навеличину змінних витрат. Аналіз їх впливу на зниження собівартостіпродукції проводиться на основі галузевих методик видобувних галузейпромисловості.

5. Галузеві та інші фактори.

До них відносяться:
- Введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв;
- Підготовка та освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах;
- Інші фактори.

Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості врезультаті ліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на більшвисокою технічною основі, з кращими економічними показниками.

Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку іосвоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, взменшенні витрат пускового періоду по знову, що вводиться в дію цехах іоб'єктам. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється за формулою:

| | (1.3 |
| |) |
| де | ЕПО - зміна витрат на підготовку і освоєння виробництва; |
|: | |
| | З0, З1 - суми витрат базисного і звітного року; |
| | ТП0, ТП1 - обсяг товарної продукції базисного та звітного року. |

Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступніпоказники:
1) повна собівартість товарної продукції в цілому та за елементами витрат;
2) витрати на гривню товарної продукції;
3) собівартість порівнянної товарної продукції;
4) собівартість окремих виробів;
5) окремі елементи і статті витрат.

1.3. Види аналізу собівартості, система показників та інформаційна база.

У практиці економічного аналізу собівартості продукції єкілька усталених напрямків. Серед них:
1) аналіз собівартості за економічними елементами;
2) аналіз собівартості за статтями калькуляції;
3) аналіз витрат на 1 грн. виробленої продукції.
4) аналіз собівартості порівнянної продукції;
5) аналіз собівартості найважливіших виробів,та ін

У цій роботі розглядаються три з них, що маютьнайбільшу значимість:
- Аналіз собівартості за економічними елементами;
- Аналіз собівартості за статтями калькуляції;
- Аналіз витрат на 1 грн. виробленої продукції.

Аналіз собівартості за економічними елементами

Угрупування витрат за економічними елементами - одна з найбільшпоширених. Служить для визначення завдань щодо зниження собівартостіпродукції, розрахунку потреб в обігових коштах, розрахунку кошторисувитрат, а також для економічного обгрунтування інвестицій.

Дозволяє з'ясувати, під впливом яких факторів сформувався данийрівень собівартості, якою мірою і в якому напрямку ці факторивплинули на загальну собівартість

Основними задачами, які розв'язуються при аналізі витрати з економічнихелементів, є визначення частки (питомої ваги) окремих елементів у
% До підсумку витрат, а також розрахунок їх динаміки (або виконання плану).

Витрати зіставляються з використанням відносних величин
(часток), оскільки вони розраховуються за різні періоди, в яких булирізні обсяги виробництва.

Аналіз витрат на гривню товарної продукції

Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції - витрати нагривню товарної продукції, який вигідний тим, що по-перше, дужеуніверсальний: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і, по -друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком.
Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізаціюпродукції до вартості виробленої товарної продукції в діючих цінах.
На його рівень впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні, якзовнішні, так і внутрішні фактори (рис. 1.2).

Вплив факторів першого рівня на зміну витрат на гривнютоварної продукції розраховується способом ланцюгових підстановок.

Сума постійних і змінних витрат залежить від рівня ресурсоємностіі зміни вартості матеріальних ресурсів у зв'язку з інфляцією.

Рисунок 1.2 Взаємозв'язок факторів, що визначають рівень витрат на гривню

товарної продукції.

Аналіз прямих матеріальних витрат

Найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукціїзаймають витрати на сировину та матеріали. Загальна сума витрат, згідно зі схемою,що на рис. 1.3 залежи